Головна Релігія Актуальні проблеми духовності Аналітична філософія як нова парадигма раціоналізму в філософії xx сторіччя
joomla
Аналітична філософія як нова парадигма раціоналізму в філософії xx сторіччя
Релігія - Актуальні проблеми духовності

Л. В. Кулабухова

Візьмемо, наприклад, до рук яку-небудь книгу з богослов'я або шкільної метафі­зики та запитаємо: чи є в ній будь-яке аб­страктне міркування про кількість та чи­сло? Ні. Чи є в ній будь-яке обгрунтоване досвідом міркування про факти та існу­вання? Ні. Так викиньте її у полум'я, бо в ній не може бути нічого, крім софістики та помилковості.

Девід Юм

Обговорення статусу раціональності, її ролі та значення в систе­мі свідомості та людської життєдіяльності, відношення до освоєння дійсності, є у теперішній час одною з найбільш актуальних тем як у вітчизняній так і зарубіжній літературі.

Безумовно, суперечки про значимість інтелектуально-раціонально­го відношення до світу почались з часів, коли інтелект та раціональ­не мислення виступили як самостійний фактор культури. Проблеми раціональності зараз пов'язані з особливостями розвитку науково-те­хнічної цивілізації, початком якої є тип реформаторського відношення людини до світу.

На наш погляд, для дослідження проблеми раціональності як філо­софсько-світоглядної проблеми необхідно залучити міждисциплінар­ний підхід та розглянути проблему раціональності у широкому істо-

Актуальні проблеми духовності

(Відп. Ред.: Я.В. Шрамко)

Кривий Ріг (2007), 118-124 11°


Л. В. Кулабухова

119


Рико-філософському контексті. Зокрема, для експлікації поняття ра­ціональності, важливо пояснити «семантику» слова «ratio» у ході істо­ричного процесу розвитку науки і культури. На жаль, у нас немає до­статньо докладних досліджень розвитку філософської мови, тому ми не маємо чіткої картини еволюції багатьох філософських термінів як то «інтелект», «мислення», «розум», «розсудок», як вони виникали та еволюціонували на підґрунті національних мов [7].

Початкове значення ідеї раціональності відкрилось давньогрецькій філософській свідомості. Подальшого розвитку цей термін зазнав у добу середньовіччя з визнанням значущості раціонального для вдо­сконалення релігійної свідомості, коли виник розподіл на два табори: «просто віруючих» та «розуміючих» (тобто таких, які потребують кри­тичного усвідомлення того, у що потрібно вірити).

Починаючи з другої половини XIX сторіччя в світовій філософії відбувалось посилення метафізичного мислення та філософського ір­раціоналізму. Ряд дослідників розглядають містику як складну ду­ховну традицію, в котрій поєднані різні, іноді протилежні тенденції. На думку Гуревича, вона претендує на володіння солідним прогности­чним потенціалом. Він вважає, що містична свідомість за допомогою інтуїції намагається вловити споконвічну єдність усіх речей. Містичне ставлення до дійсності виникає з передумови, що у природи можливо вирвати деякі таємниці, до яких наука та супровідний їй тип раціо­нальності приходять аналітичним та експериментальним шляхом [1]. А отже, згідно з такою точкою зору, філософія зараз знаходиться на шляху пошуку нового типу раціональності, який би включав елементи ірраціонального.

Одночасно з'явились течії, які визнавали ідеї метафізики сумнів­ними і такими, що суперечать досвідному пізнанню. Свій внесок в протидію ірраціональним тенденціям зробила аналітична філософія, завдяки розвитку сучасної символічної логіки. У XX сторіччі вини­кають різні центри та школи аналітичної філософії, зокрема «Віден­ський гурток». Слід зауважити, що багато членів цього інтелектуаль­ного співтовариства не були «чистими» філософами, всі вони працю­вали у конкретних галузях науки і спочатку не мали єдиних філософ­ських переконань. Проте, їх загальною метою був пошук раціональ­ного обгрунтування філософії та звільнення її від метафізики. Своїм завданням Віденський гурток вбачав розробку ідейної зброї сучасного емпіризму, як то:

• наголошення на відсутності для наукового світосприйняття не-


120

Аналітична філософія


Розв'язуваних загадок;

• застосування методу логічного аналізу мови;

• розробку емпіристичної та позитивістської теорії пізнання;

• прагнення до єдиної науки [3].

Протягом XX сторіччя аналітична філософія не тільки не втрачає своїх позицій, а, навпаки, завойовує нові площини у Європі та США, витісняючи континентальну філософію (див. [5]). Аналітична філосо­фія розвивається, виходячи не тільки з теоретичних завдань, але ма­ючи за мету практичне її застосування в інших науках. Обговорення всієї цієї проблематики знайшло відображення не тільки у філософії, а і в математиці, теорії комунікації, лінгвістиці.

Проте, аналітична філософія вбачає свою мету не у головуванні над усіма науками, а у поясненні та уточненні виразів та аналізу мови. Вона будує свої ствердження, базуючись на символічній логіці, залуча­ючи до цього мову, що і є інноваційним напрямком. Логіка стверджує, що мова — це лише зовнішній процес, пов'язаний тільки з процесом пе­редачі думок, але не з їх формуванням. «Вважається, що мова лише виражає те, що вже в головних рисах склалося без допомоги мови. Формування мислення — це, так би мовити, самостійний процес, ніяк не пов'язаний з природою конкретних мов» [6].

Згідно цієї теорії, різні мови — це в основному паралельні способи вираження одного і того ж понятійного змісту, і тому вони, в принципі, відрізняються лише несуттєвими деталями. Символічна логіка, філо­софія та інші науки — це не особливі відгалуження мови, а системи, які протистоять мові і мають справу безпосередньо зі сферою чистого мислення. Вчені цікавляться основою явищ, які дозволяють виявити тісний зв'язок між; фактами, які залишаються в тіні. Ця діяльність у подальшому може підлягати значним змінам. При вивченні основи мовних явищ, які використовуються для оцінювання наукових теорій та результатів, науковці повинні досягти згоди і така згода досягається за допомогою мовних процесів.

Ми розглядаємо світ у напрямку, який підказує нам рідна мова, виділяємо ті чи інші категорії та типи не тому, що вони самоочевидні, а через призму мовної системи у нашій свідомості. Це має важливе значення для сучасної науки, адже тут ми зтикаємось з новим прин­ципом відносності, який стверджує, що подібні фізичні явища дозволя­ють створити подібну картину всесвіту тільки при подібності мовних


Л. В. Кулабухова

121


Систем. Це може бути не таким очевидним, якщо порівнювати лише групи індоєвропейських мов, які будувалися на загальній культурі, розвинутій під впливом латини та грецької. Тому поняття «всі вчені, які говорять індоєвропейськими мовами» та «Всі вчені» не співпада­ють. Якщо ж турецькі або китайські вчені описують світ подібно до їх європейських колег, то це означає тільки те, що вони цілком перейняли західну систему мислення. При співставленні наших мов з іншими, які розвивалися незалежно одна від одної та старого світу, можна прийти до висновку, що:

• мови розглядають світ по-різному;

• всі понятійні системи мають залежність від мови [6].

Для розуміння слова або фрази та правильного їх перекладу ва­жливо враховувати і соціо-культурний аспект. На жаль, не зважаючи на панування аналітичної філософії у США та багатьох країнах Єв­ропи, вона не набула такого поширення в Україні, можливо навіть сказати, що українська філософія тільки починає своє знайомство з нею, будучи тривалий час затиснутою в рамках ідеології. Інший фа­ктор — це недостатня розвинутість економіки України, який, на наш погляд, також; певним чином впливає на розвиток філософської думки. Безумовно пояснити це стає можливим, припускаючи, що існують ви­значені детермінанти соціо-культурного плану. Тому стиль мислення, скажімо, в німецькій філософській культурі інший, аніж; у французь­кій, що у відомій мірі залежить від особливостей національних мов цих народів, хоча первісні методології формальної логіки — верифіка­ція, фальсифікація та інші є загальними для аналізу багатьох мов.

Усвідомлення залежності всіх наших знань від мовних засобів, які до сих пір відкриті пізнанню, і зумовило виникнення методологічної системи, яка намагається поєднати мову та науку, очистити науку від неточностей та багатозначностей. Це, в свою чергу, призвело до вини­кнення «лінгвістичного повороту» у аналітичній філософії.

Загальновідомо, що мова відображає масове мислення, реагуючи на всі нововведення та зміни. Згідно теорії Б. Уорфа, природна на­правленість семантичних змін у мовах полягає у тому, що об'єктивне сприйняття первісне у відношенні до суб'єктивних. Зокрема, узагаль­нюючи свої ідеї, зокрема під час вивчення світогляду та мов деяких відокремлених народів, чий побут та рівень розвитку суттєво відрізня­ється від побуту європейців, Уорф прийшов до висновку, що поняття «часу» та «матерії» не надані з досвіду, вони залежать від природи


122

Аналітична філософія


Мови. Поняття «простір» тісно пов'язане з паралельним вживанням інших категорій мислення, як то «час» та «матерія». Цей зв'язок існує не тільки тоді, коли ми концентруємо увагу на суто лінгвістичних па­раметрах, скільки тоді, коли ми вивчаємо культуру і мову як щось цілісне, у якому існує взаємозв'язок, і він має бути виявлений.

Аналітичний філософ повинен не просто проголошувати ті чи ін­ші філософські положення, але в першу чергу висувати чіткі доводи (обгрунтування) цих положень, що неминуче вимагає експлікації їх логічних взаємозв'язків та випробування на стійкість, з точки зору можливого спростування [9].

Р. Карнап у своїй праці «Подолання метафізики шляхом логічного аналізу мови» на конкретних прикладах обґрунтовує думку про те, що метафізичні поняття — це псевдопоняття і «у логічно вірно побудова­ній мові метафізика зовсім не могла б знайти вираження» [2]. Усі мета­фізичні помилки, на думку Карнапа, спираються на логічні дефекти, зокрема пов'язані з дієсловом «бути» та його багатозначністю. Багато аналітичних філософів розглядають себе як продовжувачі раціоналі­стичної традиції у світовій філософії, представленій такими великими іменами, як Аристотель, Фома Аквінський, Декарт, Лейбниць, Кант.

Як, наприклад, стверджує Р. Рорті: «Аналітичну філософію мо­жливо приблизно визначити як спробу з'єднати перехід від обгово­рення досвіду до обговорення мови — те, що Густав Бергман назвав «лінгвістичним поворотом» —з черговою спробою професіоналізувати цю дисципліну роблячи її все більш науковою. Лінгвістичний поворот притаманний усій філософії XX сторіччя» (Цит. за: [8, с 85]). Лінгві­стичний поворот виник як інноваційний напрямок у аналітичній філо­софії (див. [4]), згідно з яким філософські питання вирішуються більш точною інтерпретацією мовленнєвих виразів. У соціальній теорії тер­мін «лінгвістичний поворот» викликав багато протиріч. Згідно Ентоні Гідденса, зосередження на епістемологічних питаннях відвертає увагу від більш «онтологічних» проблем соціальної теорії. «Ніж; займатися епістемологічними диспутами... потрібно сконцентруватися на пере­робці концепцій людського буття та людських діянь, соціальній репро­дукції та трансформації» [10, с 2]. Водночас, Ентоні Гідденс вважає термін «лінгвістичний поворот» у деякій мірі помилковим. «Найва­жливіші досягнення у соціальній теорії відносяться не стільки до змін у мові, як до змін у поглядах на точку перетину між сказаним (ви­значеним) та зробленим... Радикальна трансмутація герменевтики та феноменології, ініційована Хайдеггером, наразі з іноваціями пізньо­го Вітгенштейна — є двома основними сигнальними маркерами нового


Л. В. Кулабухова

123


Шляху» [10]. Наряду з цим поглядом існують інші. Д. Фьоллесдаль вва­жає, що помилковою є традиційна класифікація сучасної філософії, де аналітична філософія вбачається як окремий напрямок. «Можливо бу­ти і аналітичним філософом і феноменологом, і екзистенціалістом або герменевтиком, тощо. Існують більш або менш аналітичні феномено­логи» [9, с. 15]. Аналітична філософія пов'язана із соціальною етикою. У філософських працях ми підкреслюємо визначну роль, яку відігра­ють аргументація та обгрунтування.

Не слід тлумачити лінгвістичний поворот у тому сенсі, що цен­тральним розділом аналітичної філософії є нібито філософія мови. Аналіз мови виступає тут, у першу чергу, як спосіб аналізу філософ­ських проблем по суті.

Намагаючись надати оцінку лінгвістичному повороту як явищу в аналітичній філософії, явищу, єдиному в своїй різноманітності, стає можливим підвести підсумки, що не існує єдиних рис, що визначають аналітичний рух. Лінгвістичний поворот поставив перед собою два го­ловних завдання:

• критичне — завдання аналізу і вирішення суперечок та непорозу­мінь;

• доповнююче — привертання уваги до процесу вживання слів або граматики та логіки мови.

Отже, лінгвістичний поворот — це, свого роду, реакція на визна­чення філософії як дисципліни, що намагається вирішити традиційні проблеми у спосіб, який не суперечить здоровому глузду.

1 Бібліоґрафія

[1] Гуревич В. С. Поиск новой рациональности // Рациональность ка-кпредмет философского исследования (под ред. Пружинина Б. И., Швырева B. C.) - М., 1995. - С. 179-180.

[2] Карнап Р. Преодоление метафизики путем логического анализа язьжа // Вестник МГУ 1993. Серия 7: Философия —№6.— С. 11-26.

[3] Карнап Р. Ган Г. Нейрат О. Научное миропонимание — Венский кружок // Актуальні проблеми духовності.—Вии. 6. — Кривий Ріг: КДПУ, 2005. - С. 197-214.


124

Аналітична філософія


[4] Кулабухова Л. В. Лингвистический поворот и его значение для аналитической философии /'/ Актуальні проблеми духовності. — Вий. 7. - Кривий Ріг: КДПУ, 2006. - С. 155-164.

[5] Россман В., Шрамко Я. В. О философии континентальной и ана­литической и об интеллектуальной многоукладности // Вопросы философии. - 2002. — № 11. — С. 106-123.

[6] Уорф Б. Наука и языкознание // Новое в лингвистике. — М., 1960. - Вып. 1. — С. 92-106.

[7] Швырев В. С. Рациональность как философская проблема // Ра­циональность как предмет философского исследования (под ред. Пружинина Б. И., Швырева B. C.) - М., 1995. - С. 1-17.

[8] Шрамко Я. В. Что такое аналитическая философия? // Актуаль­ні проблеми духовності. — Вии. 7. — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2006. - С 165-188.

[9] Follesdal D. Analytic philosophy: what is it and why should one engage in it? // Glock H. — J. (ed.) The Rise of Analytic Philosophy. — Blackwell Publishers, 1997.-P. 1-16.

[10] Giddens A. The Constitution of Society. University of California Press, 1984. Extracts and Annotations.— P. 1-10.