Головна Філологія Актуальні питання філології ОСОБЛИВОСТІ ГЕНДЕРНОЇ ВАРІАТИВНОСТІ ХУДОЖНЬОГО МОВЛЕННЯ В ЗМІСТОВОМУ Й СИНТАКСИЧНОМУ АСПЕКТАХ
joomla
ОСОБЛИВОСТІ ГЕНДЕРНОЇ ВАРІАТИВНОСТІ ХУДОЖНЬОГО МОВЛЕННЯ В ЗМІСТОВОМУ Й СИНТАКСИЧНОМУ АСПЕКТАХ
Філологія - Актуальні питання філології

Т. В. Панькова (М. Івано-Франківськ)

У статті досліджується вплив гендеру автора на особливості появи смислу в художньому творі та визначаються преференції статей у синтаксичному конструюванні мовлення.

Ключові слова: Гендер, гендерна ідентичність, гендерне конструювання, мовна особистість автора,"чоловічий"/"жіночий" стиль письма.

Комунікативна поведінка людини є складною й багатогранною єдністю не лише мовних, а й екстралінгвістичних чинників. Чи не найважливішим серед останніх на початку XXI століття науковці визнають гендер, або соціокультурну приналежність мовця; де "соціальне" зумовлює формування й закріплення соціумом соціальних ролей чоловіків і жінок у суспільній свідомості [1, с.44], а "культурне" полягає в засвоєнні й відтворенні індивідом загальноприйнятих норм та елементів суспільної культури, представником якої він є. Що стосується мовної репрезентації гендеру, у ній "центральним є розуміння даного конструкту як неперервного процесу продукування суспільством відмінностей у <…> (чоловічій та жіночій – Т. В.) мовленнєвій поведінці" [2].

Нині гендерна проблематика є предметом багатьох лінгвістичних студій та наукових розвідок, виконаних у межах перспективного зараз антропоцентричного підходу. Вітчизняна лінгвістика володіє результатами численних експериментальних досліджень із питань гендерної специфіки породження мовлення, впливу статево-вікових особливостей мовця на процес вербальної комунікації, а також особливостей чоловічого й жіночого стилю письма з урахуванням впливу певної групи чинників (Вул, Горошко, 1992; Горошко, 1995, 1999; Мартинюк, Землянський, 1994, 1996; Бєссонова, 2002 та ін.).

Іншими словами, теоретики й практики гендеру намагаються дати відповідь на такі основні питання: якими засобами володіє мова для конструювання гендерної ідентичності, у яких комунікативних ситуаціях, типах дискурсу та з якою інтенсивністю воно здійснюється [9].

Огляд літератури з даної проблематики, однак, свідчить про те, що в історії українських гендерних студій (для об’єктивності зауважимо, що й в історії зарубіжних тако ж) перевага в дослідженн і відмінностей чоловічо ї й жіно чої вербальної по вед інки надавалась усному мовленню (Горошко, 1994; Мартинюк, 1992, 1995; Шовгель, 1996 та ін.). Така преференція науковців пояснюється насамперед тим, що усне мовлення є більш спонтанним і непередбачуваним, а звідси, уможливлює отримання максимально об’єктивних висновків про відмінності в мовленнєвій поведінці статей. Однак, актуальність досліджень у царині гендеру дає поштовх до залучення більш складних із огляду на процес гендерного "декодування" об’єктів. Саме тому для гендерної лінгвістики XXI століття вивчення особливостей писемного (і, зокрема, художнього) мовлення чоловіків і жінок становить одне з найперспективніших завдань. (З огляду на вищезазначене, наведемо тут зауваження О. Л. Козачишиної, котра, аналізуючи погляди Д. Танн ен, заз нач ає, зо крем а, що "<…> між звичайною розмовою й писемним художнім мовленням зв’язок набагато тісніший, ніж раніше вважалося: у художньому мовленні розвиваються ті ж самі стратегії, що є спонтанними під час розмови" [14]).

Так, серед вітчизняних наукових праць у царині гендеру знаходимо такі, що досліджують динаміку мовної презентації гендера в публіцистичному дискурсі (О. В. Дудоладова), вивчають лінгвістичні прояви гендерних характеристик художніх текстів (О. Л. Козачишина), зокрема гендерний аспект репрезентації персонажного мовлення (Н. Д. Борисенко) і гендернозалежні особливості художнього мовлення автора


Твору (О. О. Дорош).

Усе це яскраво свідчить про актуальність обраної нами теми дослідження та зумовлює необхідність детальнішого вивчення впливу статі на художнє мовлення обох гендерів. Поставлена мета визначила необхідність виконання таких завдань: 1) установлення своєрідності оформлення змістової тканини тексту залежно від гендерної приналежності автора; 2) виявлення преференцій обох статей на лексичному й синтаксичному рівнях мови.

Як відомо, мова твору – це специфічний набір технологій і стратегій, маніпуляцій з текстовими й культурними конструктами й значеннями. Ці чинники створюють своєрідний стиль письма, який (з урахуванням гендерної приналежності автора) відображає і водночас формує гендерний стереотип. У художніх текстах останній проявляється в створеній письменником художній образності (О. Л. Козачишина, Д. М. Колесник), специфіка моделювання якої зумовлюється особливостями його життєвого досвіду [14].

Будучи ментальною проекцією – результатом сприйняття автором твору комплексу соціально маркованих культурних стереотипів, гендер має безпосередній зв'язок з мовою художнього тексту й виступає важливим параметром текстотворення [19]. Іншими словами, у творі й через твір відбувається процес самоідентифікації автора, – "одночасне формування й усвідомлення себе" [20, с. 120], котре, у свою чергу, передбачає "якісно нову мову сприйняття й експресії, мову принципово неоднозначну і варіативну <…>" [там само].

М. В. Гаранович та О. В. Пермякова [21] зауважують, що на формування такої мови та появу індивідуальних особливостей стилю письма впливають:

1. Ідіолект – сукупність індивідуальних мовних та інтелектуальних навиків
особистості, які є унікальними й неповторними в кожній мовленнєвій ситуації і
дозволяють ідентифікувати автора тексту.

2. Гендерлект – соціальна роль і гендерні стереотипи окремої особистості, згідно з
якими індивід виявляє в себе специфічні особливості, притаманні чоловічому/жіночому
мовленню.

Наведен і характеристики засв ідчують, що письменник – це "член соціум у, який володіє знаннями про стереотипи гендерної комунікативної поведінки" [22]. Соціокультурна приналежність автора становить "сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічої та жіночої свідомості" [17], окреслює "ціннісно-смислову ієрархію понять" [17], котра й постає визначником суб’єктивного "забарвлення" у презентації текстової дійсності [14]. Іншими словами, "<…> гендерно-диференційовані позиції (авторів – Т. В.) творів передбачають можливість гендерно специфічних призм подання фабульних подій, за допомогою яких читачеві непомітно нав’язуються цінності певного тексту" [14]. Саме тому, незважаючи на усвідомлення необхідності вивчення художнього твору з урахуванням інших соціально-стратифікаційних особливостей його автора (віку, етнокультурної приналежності тощо) [23, с. 236], для більшості вчених нині не становить сумніву факт "базовості" його гендерних "уподобань" у процесі актуалізації інформації (під якою розуміємо процедуру обробки знань, що реалізується вербально, стратегії обробки інформації та її оцінку [20, с. 180]). Такі гендерні преференції письменника знаходять безпосереднє втілення в підпорядковуванні існуючим стереотипам чи їх порушенні та визначають композицію мовлення [17].

Як бачимо, характер гендерно ї варіативності художнього мовлення є складним і багатогранним явищем. Для кращого розуміння й витлумачення пов’язаних із ним аспектів, вважаємо перспективним, услід за сучасними дослідниками (О. Л. Козачишиною, О. О. Дорош та ін.), застосування до аналізу художнього мовлення теорії мовної особистості. Переваги останньої полягають у тому, що "вона дає можливість розглядати мовні явища в тісному зв’язку з людиною, її мисленням і духовно-практичною діяльністю" [14].


Автор художнього твору як мовна особистість, постає "носієм мовної компетенції, збагаченої суб’єктивно значущими знаннями, та інтелектуальної здатності створювати нові знання" [17]. Найяскравішим же втіленням нового знання є текст: "соціально зумовлена модель індивідуального мислення, яка відтворює суб’єктивне бачення світу як фіксацію певного фрагмента культури" [17]. Логічно, що створена мовною особистістю автора (єдністю його когнітивної, емотивної й комунікативної сфер [14]) тканина художнього тексту є відображенням не тільки особистісних, але й соціальних характеристик. Однією з таких є гендерна.

Глибший аналіз мовної особистості автора як текстотвірної категорії, як зазначає О. О. Дорош, уможливлює розуміння поєднання в художньому творі когнітивного й оповідного аспектів [17]. Зважаючи на позиції комунікативної поведінки авторів (під якою розуміється "реалізація сукупності мовних, мовленнєвих і позамовних засобів, що визначаються цілями <…> спілкування" [16]), лінгвісти схиляються до думки, що чоловікам-авторам притаманний здебільшого раціональний стиль письма, тоді як жіночий комунікативний стиль змальовується як гармонізуючий, паритетний, емоційний, алогічний, деталізований, політемний, суб’єктивний, дифузний, інтерактивний, діалогічний, творчий, мобільний, багатослівний [24].

Письменницям-жінкам характерне прагнення відійти від орієнтації на чоловічу норму; намагання текстуалізувати в просторі художньої оповіді свій, особливий, та відмінний у багатьох аспектах від чоловічого, досвід. Таке бажання, на думку дослідників, знаходить відображення в суб’єктивності й непослідовності жіночого письма, котре має "більше відступів і розривів, порівняно з чоловічим" [17].

Характерним для жінок вважається також "світосприйняття крізь призму невизначеності (ambiguities), множинності, тривалості й складних взаємин, сприйняття, яке завжди знаходиться в динаміці та часто є суперечливим" [14]. У художньому тексті воно втілюється в надмірі "описовості" й "конкретності" (О. І. Горошко, О. В. Пермякова). "Конкретності" (чи радше деталі) притаманні й чоловічій мовленнєвій поведінці; однак у їхньому характері існують значні відмінності: чоловіки частіше згадують про час і місце події, тоді як жінки більше уваги приділяють особливостям її учасників і їхнього мовлення [14].

Серед інших відмінних особливостей, що їх виділяють дослідники, є більша, порівняно з чоловічим, експресивність та емфатичність жіночого художнього мовлення [14]. Остання відображається в тексті через використання "порожніх" прикметників, вигуків, підсилювальних (емфатичних) конструкцій та окличних речень. Як зауважують М. В. Гаранович та О. В. Пермякова, навіть у тексті, імітованому під чоловічий стиль письма, автори-жінки не в змозі відійти від емоційної послідовності зображення подій, і, у такий спосіб, "приглушують" чоловічу наративну [21].

Автори-чоловіки ж використовують для вираження емоцій номінативні лексичні одиниці (переважно ввідні слова й прислівники). Уживання лексичних засобів є більш характерним для чоловіків і при акцентуації уваги адресата на певному моменті повідомлення.

Своєрідність оформлення автором думок не може не впливати на інтерпретацію художнього тексту. Такі чинники, як ментальність і мовлення (що постають взаємопов’язаними компонентами процесу індивідуального опрацювання інформації письменником [17]), відіграють важливу роль у сприйнятті твору читачем. Звідси, дослідники чоловічої й жіночої комунікативної поведінки переконані в тому, що значний вплив на створення й "декодування" змісту твору здійснює не тільки гендер автора, але й читача – "дослідника" [25]. Однак, варто зауважити, що якщо для чоловіків є важливим інформативний рівень ведення художнього діалогу (за умови якого задіяний гендер обох мовних особистостей – автора й читача), для жіночого стилю письма більш характерним є відведення провідної ролі в процесі смислотворення гендеру останнього. За таких обставин відбувається "відхід від будь-якої закріпленості авторського смислу" [25] й


Отримання читачем можливості на індивідуальні відтінки сприйняття [26]. Таке, властиве
авторам-жінкам, використання тексту, зорієнтованого (за Ж. Ж енеттом) на

"бачення ззовні" [цит. за О. О. Дорош], є характерною рисою "об’єктивованого оповідача"(І. В. Смущинська), що "не нав’язує своїх суджень, не диктує правил" [27], а, самоусуваючись, "позбавляє текст від моралізаторства та надзираючої фігури автора у ньому" [26]. Така поведінка також сприяє конструктивному плину комунікативної взаємодії, підтверджуючи тезу про неавторитарність жіночого стилю письма й відсутність "тиску літери Я, що, як баобаб, сушить все довкола" [цит. за О. Л. Козачишиною].

Деякі лінгвісти, однак, вважають, що відмінності в мовленнєвій поведінці чоловіків та жінок мають вірогіднісний характер. Так, О. А. Земська, М. М. Китайгородська та Н. Н. Розанова вказують на відсутність "непрохідних меж" між чоловічим і жіночим мовленням у російській мові [28]. Помічені ними відмінності визначаються як тенденції використання ("Sex-Preferential" Language (Хісако Сукегава) [35]). Розуміння таких тенденцій, на нашу думку, є надзвичайно важливим у подоланні явища стереотипізації, найістотніші риси якої полягають у перебільшенні відмінностей між різними групами та нівелюванні різниці між членами однієї групи. Саме тому сучасні дослідники (О. Л. Козачишина, Н. Д. Борисенко) наголошують на недопустимості абсолютизації гендерних відмінностей у мовленні, адже "ці відмінності стосуються не базового коду, а окремих тенденцій у використанні представниками двох статей одиниць спільного мовного арсеналу" [14]; іншими словами – у своєрідності мовного оформлення думок.

Водно час, гендерн і ідентично ст і не є чимось фіксованим, а звідси "лінгв істичн і ресурси, які використовують у їхньому конструюванні, не можуть залишатися однаковими в різних комунікативних контекстах" [2]. Так, М. Костикова, посилаючись на Ролана Барта, який писав у своїх працях, що "немає автора як джерела певного фіксованого смислу, однозначної інтерпретації тексту", говорить про те, що немає, відповідно, й єдиної мови з фіксованими значеннями її складових [20]. О. А. Рижкіна та Л. І. Реснянська виявили, наприклад, що "одні й ті ж самі лексеми сприймаються чоловіками й ж інками як такі, що мають різний ступінь позитивної чи негативної оцінки" [29]. Використовувані в різних комунікативних ситуаціях, нерідко з протилежними цілями, ці мовні засоби характеризуються відносним значенням, котре потребує врахування контексту взаємодії (дослідження Д. Таннен).

Огляд літератури з досліджуваної проблематики дозволяє говорити про те, що основна увага дослідників у вивченні вербальної поведінки статей зверталася на фонетичний та лексичний рівн і мови. Незважаючи на це, існує низка наукових праць, об’єктом вивчення яких є багатогранний за своєю сутністю синтаксичний рівень (серед зарубіжних дослідників: Coates, Stanley, Robbins, Trudgill, Wood).

На синтаксичні особливості мовлення ще в 1922 році вказував відомий данський учений О. Єсперсен. Учений вважав, що в мовленні чоловіків можна частіше зустріти складний, заплутаний синтаксис (гіпотаксис). Такий синтаксис він порівнює з набором вкладених одна в одну китайських скриньок [30, с. 306–307]. "Жіночий" синтаксис за алегорією науковця – це намисто, де намистинки щільно нанизані одна на одну (паратаксис) [там само]. На думку О. Л. Козачишиної, такий "кумулятивний" синтаксис властивий жінкам через їхнє прагнення відтворити процес мислення [14]. Інший науковець, Дж. Філіпс, розвиваючи думку О. Єсперсена, вказував на те, що, на відміну від чоловіків, жінки <…> менш схильні до поступового аналізу в мисленні й надають перевагу тому, щоб видавати інформацію наче частинами, що й призводить до нагромадження, а іноді й зрощення синтаксичних структур, а також еліпсису та інверсії [цит. за 31, с. 113].

Згодом на специфіку жіночого синтаксису звертає увагу феміністська лінгвістика, представники якої підходили до проблеми вивчення гендерних розбіжностей (зокрема й у синтаксисі) з погляду теорії чоловічого домінування ("Dominance Approach").


У російській гендерній лінгв істиці про існув ання гендеру в синтаксисі першою говорить А. В. Кириліна. Згодом на гендерно-орієнтовані висловлювання з погляду їхнього граматичного оформлення звертає увагу інша російська дослідниця, А. С. Вахрамєєва [32]. Цікаві висновки робить і О. В. Пермякова [33], котра, вивчаючи явище гендерної стилізації в сучасній жіночій літературі, доводить, що жінкам найважче імітувати саме чоловічі синтаксичні конструкції. На думку дослідниці, це обумовлено глибинними процесами породження мовлення та яскраво свідчить про об’єктивний вплив гендерного чинника на граматичні параметри тексту. У вітчизняному мовознавстві вагомий внесок у вивчення синтаксичних особливостей комунікативної поведінки статей зробила А. П. Мартинюк (1989, 1994, 1995).

І хоча дослідники наголошують на тому, що не існує абсолютних відмінностей у гендерному синтаксичному конструюванні ("Gender Syntactic Patterning" (Хісако Сукегава) [35]) (як і взагалі будь-яких абсолютних відмінностей у характері мовленнєвої поведінки двох статей), спостерігаємо в сучасних гендерних студіях зростання інтересу до проблеми впливу гендеру автора на особливості синтаксичної побудови ним речень.

Так, на синтаксичному рівні тексту досліджується згадувана вище жіноча емоційність, яка реалізується, насамперед, у використанні однорідних членів речення, односкладних номінативних речень, перевазі складних сполучникових чи безсполучнико вих речень [33]. Особливе жіноче світо сприйняття може виявлятися й у використанні коротких синтагм і парцеляції (О. Єсперсен, Т. В. Гомон, О. І. Горошко, О. Л. Антинескул).

Серед інших особливостей жіночого синтаксису (пояснюючи це більшою, порівняно з чоловіками, чутливістю жінок до комунікативних норм суспільства [35]), лінгвісти виділяють схильність останніх до перебільшеного зниження категоричності висловлювання [22] ("…politeness Involves An Absence Of A Strong Statement, And WomenS Speech Is Devised To Prevent The Expression Of Strong Statements" [35]); в інших випадках – їхня комунікативна поведінка характеризується тенденцією до "мовленнєвої ухильності", небажанням називати речі своїми іменами. Цей чинник знаходить відображення у вживанні письменницями евфемізмів і виразів пом’якшення висловлювання (ввідних слів/конструкцій, модальних дієслів, незавершених і розділових запитань), що передають невпевненість (некатегоричність) у їхньому змісті, з одного боку, та виражають підтримку й заохочення співрозмовника, з другого. Стосовно останніх (розділових запитань), А. Котов та І. Бавінова зауважують, що звернення до них чоловіків відбувається переважно у формальному мовленні, тоді як жінки роблять це радше за необхідності залучити співрозмовника до обговорення чи отримати підтвердження власного судження реципієнта [36].

На відміну від некатегоричного мовлення жінок, комунікативна поведінка чоловіків вважається більш директивною; їй притаманний наказовий спосіб і рекомендовані форми [36]. Чоловіки "<…> схильні експліцитно вказувати на зв’язки між висловлюваннями чи компонентами висловлювань і, у такий спосіб, логічно структурувати повідомлення" [37, с. 338]. Вони рідше за жінок вдаються до вживання еліптичних висло влювань. Однак, ця теза не п ідтвердж ується у випадку моделювання ними мовленнєвої діалогічної поведінки персонажів-чоловіків у художньому тексті, коли адресант (оповідач чи персонаж художнього твору) прагне передати якомога більше інформації за короткий проміжок часу. Це пов’язане з відомим (стереотипним) уявленням про домінуючий та більш змагальний спосіб мовлення чоловіків [14], котрі за допомогою коротких висловлювань прагнуть елімінувати можливість їхніх додаткових тлумачень із боку адресата, заявляють про впевненість у змісті повідомлюваної інформації й, у такий спосіб, змушують її звучати більш категорично.

О. В. Пермякова наводить низку синтаксичних ознак чоловічого й жіночого стилю мов лення, що їх вио кремлюють учені в межах заруб іжно ї феміністсько ї літературно ї критики й російської гендерної лінгвістики [33]. І ті, й інші зараховують до особливостей


Жіночого письма: домінування простих і складносурядних речень, використання окличних і питальних речень, їхню надм ірну детал із ац ію й експре сивність. Зарубіжн і дослідники вважають характерними для жінок уживання "незавершених" (еліптичних) речень (О. Єсперсен), риторичних питань і "самокорекцію" (Дж. Коутс). Російські вчені звертають також увагу на часте використання жінками інверсії (Н. Л. Пушкарьова), модальних конструкцій, що виражають різний ступінь невпевненості (Т. В. Гомон), а також надання ними переваги реченням, що є "механічним поєднанням ідей та деталей" (О. Л. Антинескул). Щодо особливостей чоловічого мовлення, лінгвісти обстоюють думку про "логічність" висловлювань і домінуючу кількість складнопідрядних конструкцій. До інших характерологічних рис синтаксису чоловіків російські мовознавці зараховують лаконічність і предметність (Н. Л. Пушкарьова), одноманітність прийомів при передачі емоційного стан Т. В. Гомон) та деякі інші [33].

Підсумовуючи, зазначимо, що дослідження художнього тексту неможливе без розгляду категорії автора як організуючого начала. Проаналізовані праці в цій галузі яскраво свідчать про те, що гендерна ідентичність виступає чи не найважливішим чинником, котрий визначає сутнісні характеристики тексту й різноманітні аспекти авторського мовлення. Як показало дослідження, значні відмінності між чоловічим і жіночим стилем письма існують і на синтаксичному рівні мови.

Подальші дослідження гендерної варіативності художнього мовлення уможливлюють проникнення в сутність розуміння гендернозумовлених особливостей вербальної поведінки автора художнього твору та засобів конструювання його гендерної ідентичності. Перспективним вважаємо також виявлення специфічно "жіночих" і "чоловічих" мовленнєвих стратегій, що дадуть змогу встановити їхній вплив на особливості появи смислу й розміщення "акцентів" у гендерно-маркованому тексті.

Література

1. Трофимова Е. И. Терминологические вопросы в гендерных исследованиях / Е. И.Трофимова // Доклады Второй Международной конференции "Гендер: язык, культура, коммуникация", 22-23 ноября 2001 г. / Под общ. ред. И. И. Халеевой: Моск. гос. лингвист. ун-т. Лаборатория генд. исследований. – М., 2002. – С. 41-55.

2. Курилович Н. Языковая репрезентація гендера [Електронный ресурс] / Н. Курилович. – Режим доступа: Envila. iatp. by/g_centre/another3/art11.html

3. Вул С. М., Горошко Е. И., Судебно-автороведческая классификационная диагностика: установление половой принадлежности автора документа / С. М. Вул, Е. И. Горошко // Современные достижения науки и техники в борьбе с преступностью. Материалы научно-практической конференции. – Минск, 1992. – С. 139-141.

4. Горошко Е. И. Особенности восприятия и порождения текста, обусловленные половой принадлежностью индивида / Е. И. Горошко // Антропоцентризм и прагматика. – Кривой Рог, 1995. – С. 82-91.

5. Горошко Е. И. Особенности мужского и женского стиля письма / Е. И. Горошко // Гендерный фактор в языке и коммуникации / Под ред. И. И. Халеевой. – М., 1999. – С. 28-41.

6. Мартынюк А. П., Землянский П. Н. Речевое поведение мужчин и женщин в малых группах / А. П. Мартынюк, П. Н. Землянский // Язык. Сознание. Этнос. Культура. – М., 1994. – С. 134-135.

7. Мартынюк А. П., Землянский П. Н. Речевое поведение мужчин и женщин в неформальной коммуникативной ситуации / А. П. Мартынюк, П. Н. Землянский // Пол и его маркировка в речевой деятельности / Под ред. Е. Н. Шовгеля. – Кривой Рог: МИЦ ЧЯКП, 1996. – С. 114-126.

8. Бєссонова О. Л. Особливості мовленнєвої поведінки жінок і чоловіків: матеріал експерименту / О. Л. Бєссонова // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук.


Праць. Вип. 8. – К.: КНЛУ, 2002. – С. 25-29.

9. Дробышева Т. В.Художественный текст в гендерном аспекте / Т. В.Дробышева // Вестник ВГУ. Серия: Филология. Журналистика. – 2008. – № 1.

10. Горошко Е. И. Проблемы изучения особенностей мужского и женского стиля речи / Е. И. Горошко // Формирование коммуникативных и интеллектуальных навыков школьников и студентов. – Днепропетровск, 1994. – С. 160-169.

11. Мартынюк А. П. Некоторые особенности речевого поведения мужчин и женщин / А. П. Мартынюк // Вестник Харьковского университета. Серия "Романо-германская филология". –1992. –№ 367. – С. 74-77.

12. Мартынюк А. П. Функционирование сложных синтаксических структур и вопросов в речи м ужчин и женщин / А. П. Мартынюк // Вісник Харків сько го ун іверситету. Серія "Романо-германська філологія". – 1995. – № 384 (1). – С. 93-96.

13. Пол и его маркировка в речевой деятельности / Сост. Е. Н. Шовгель. – Кривой Рог,
1996. – 197 с.

14. Козачишина О. Л. Лінгвістичні прояви гендерних характеристик англомовних
художніх текстів (на матеріалі американської прози XX сторіччя): дис. … кандидата
філол. наук: 10.02.04 / О. Л. Козачишина. – Київ, 2003. – 316 с.

15. Дудоладова О. В. Динаміка мовної презентації гендера в англійському публіцистичному дискурсі (друга половина XX ст. – початок XXI ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 "Германські мови" / О. В. Дудоладова. – Х, 2003. – 198 с.

16. Борисенко Н. Д. Гендерний аспект репрезентації персонажного мовлення в англійських драматичних творах кінця XX ст.: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 "Германські мови" / Н. Д. Борисенко. – Житомир, 2003. – 231 с.

17. Дорош О. О. інгвокогнітивний і комунікативний аспекти авторського жіночого мовлення в романах Маргеріт Дюрас): дис. ... кандидата філол. наук: 10.02.05 / О. О. Дорош. – Київ, 2006. – 206 с.

18. Колесник О. С. Функціональні особливості номінативних одиниць вербалізації
міфологічних концептів у поетичному дискурсі (на матеріалі англомовних текстів рок-
пісень кінця XX ст.) / О. С. Колесник // Вісник Житомир. держ. ун-ту. – Житомир,
2004. – № 17. – С. 151-154.

19. Антинескул О. Л. Прагматический аспект анализа гендерной дифференциации в художественном тексте [Электронный ресурс] / О. Л. Антинескул. – Режим доступа: Www. language. psu. ru/bin/view. cgi? art=0005 &lang=rus

20. Костикова И. В. Введение в гендерные исследования: Учеб. по собие для ст уденто в вузов / Под общ. ред. И. В. Костиковой: Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – 2 изд., перераб. и доп. – М.: Аспект-Пресс, 2005. – 256 с.

21. Гаранович М. В., Пермякова О. В. Смена гендерной идентичности и стилизация под мужской стиль письма как основные способы текстообразования в текстах, написанных авторами-женщинами [Електронный ресурс] / М. В. Гаранович, О. В. Пермякова. – Режим доступа: Www. psu. ru/psu/files/0912/ 05_ Garanovich. doc

22. Борисенко Н. Д. Невербальні засоби спілкування у персонажному дискурсі сучасної британської драми: гендерний аналіз [Електронний ресурс] / Н. Д. Борисенко. – Режим доступу: Www. lib. ua-ru. net/inode/3352.html

23. Горошко Е. И, Кирилина А. В. Гендерные исследования в лингвистике сегодня / Е. И. Горошко, А. В. Кирилина // Гендерные исследования: Сборник трудов / Под ред. И. Жеребкиной. – Х.: ХЦГИ. – 1999. – № 2. – С. 234-241.

24. Речевое поведение в гендерном аспекте [Електронный ресурс]. – Режим доступа: Planetadisser. com/see/dis_251698.html

25. Рюткенен М. Гендер и литература: проблема "женского письма" и "женского чтения" / М. Рюткенен // Филологические науки. – 2000. – № 3. – С. 5-17.

26. Рябков М. Н. Роман Энн Бронте "Незнакомка из Уайлдфелл-Холла" как женский текст:


Автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.03 "Литература народов стран зарубежья" / М. Н. Рябков. – Екатеринбург, 2004. – 21 с.

27. Смущинська І. В. Об'єктивований оповідач і особливості його модальності
[Електронний ресурс]/ І. В. Смущинська. – Режим доступу:
Knlu. kiev. ua/ua/str/vndr/p_vz_ua7_1.htm

28. Земская Е. А., Китайгородская М. А., Розанова Н. Н. Особенности мужской и женской речи // Русский язык в его функционировании / под ред. Е. А. Земской и Д. Н. Шмелева. – М., 1993. – С. 90-136.

29. Рыжкина О. А., Реснянская Л. И. Психо - и социолингвистический анализ языкового портрета горожанина: Экспрессивы женщин и мужчин / О. А. Рыжкина, Л. И. Реснянская // Живая речь уральского города. – Свердловск, 1988. – С. 39-47.

30. Мартинюк А. П. Гендер як конструкт дискурсу / А. П. Мартинюк // Дискурс як
мисленнєво-комунікативна діяльність // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен.
Монографія / Під загальн. ред. І. С. Шевченко. – Харків: Константа, 2005. – С. 295-318.

31. Потапов В. В. Многоуровневая стратегия в лингвистической гендерологии / В. В.
Потапов // Вопросы языкознания. – 2002. – № 1. – С. 103-130.

32. Вахрамеева А. С. Гендерно-ориентированные высказывания в современном
английском языке (на материале женской прозы): автореф. дис. на соискание науч.
степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 "Германские языки" /А. С. Вахрамеева. – Санкт-
Петербург, 2009. – 19 с.

33. Пермякова О. В. Явление гендерной стилизации в современной женской литературе (на материале французского и русского языков): автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 "Теория языка" / О. В. Пермякова. – Пермь, 2007. – 19 с.

34. Мартынюк А. П. Особенности тема-рематической организации текста в зависимости от пола автора / А. П. Мартынюк // Смысловые и прагматические характеристики текста и его единиц: Сб. науч. трудов. – Иваново, ИГУ, 1989. – С. 115-120.

35. Hisako Sukegawa. Some Aspects of Women’s Linguistic Behaviour in English Speech Forms. A sociolinguistic Study [Електронний ресурс] / Hisako Sukegawa. – Режим доступу: // Arch. slcn. ac. jp/dspace/bitstream/10285/127/1/ 20010302160747514602006.pdf.

36. Котов А., Бавинова И. Гендерный аспект в языковом и социокультурном
пространствах (к проблеме изученности вопроса) [Електронный ресурс] / А. Котов,

И. Бавинова. – Режим доступа: Www. science. ncstu. ru/articles/hs/07/lingv/50.pdf/file_download

37. Шаповалова О. Н. Гендерный аспект управления коммуникативным
поведением собеседника / О. Н. Шаповалова // Доклады I Международной
конференции "Гендер: язык, культура, коммуникация", 25–26 ноября 1999 г. / Под ред.
И. И. Халеевой: Моск. гос. лингвист. ун-т. – М., 2001. – С. 333-343.

В статье изучается влияние гендера автора на особенности появления смысла в художественном тексте и определяются преференции полов в синтаксическом конструировании речи.

Ключевые слова: Гендер, гендерная идентичность, гендерное конструирование, Языковая личность автора, мужской"/ "Женский" Стиль письма.

The article deals with the author’s gender influence on the peculiarities of the emergence Of sense in fiction texts. Preferences of both sexes in syntactic structuring of speech are identified.

Key words: Gender, gender identity, gender constructing, author’s language personality, Male/female style of writing.


УДК 81'373:811.111=161.2