Головна Філологія Актуальні питання філології КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ПАРАДИГМА У ВИЗНАЧЕННІ РІВНІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕТАФОР У МИСТЕЦТВОЗНАВЧОМУ ДИСКУРСІ
joomla
КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ПАРАДИГМА У ВИЗНАЧЕННІ РІВНІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕТАФОР У МИСТЕЦТВОЗНАВЧОМУ ДИСКУРСІ
Філологія - Актуальні питання філології

Л. С. Нагнибіда (М. Хмельницький )

У статті розглядаються напрямки дослідження метафори, які не Виключають один одного, а є взаємодоповнюючими, розкриваючи нові грані функціонування метафори. Визначальними серед напрямків когнітивно-прагматичний, на основі яких у статті розкриваються рівні функціонування метафори.

Ключові слова: Напрямки дослідження, метафора, когнітивно-дискурсивна парадигма, рівні функціонування метафор.

Глибина вивчення невичерпного явища метафори все ще залишається близькою до поверхні, незважаючи на велику кількість дослідження її в різних галузях лінгвістики, що частково підтверджується існуванням численної кількості теорій, які є як взаємодоповнюючими, так і такими, що суперечать одна одній.

У сучасній лінгвістиці, незважаючи на численні спроби вивчення й систематизації метафор у різних сферах мовного вжитку, на жаль, ще й досі не створено всебічної комплексної теорії метафори, яка б увібрала ідеї різних напрямків дослідження, тому існує потреба виявлення й структурування вже існуючих. Подібне структурування напрямків дослідження метафори доцільне, зважаючи на їхню кількість і різні кути зору дослідників.

Метафору тривалий час розглядали насамперед як засіб створення образності, стилістичний прийом, спосіб прикрашання мови, мовну форму, стилістичні можливості метафори (Аристотель, І. Р. Гальперин, Д. Н. Шмелев) [2; 11; 37]; семантику, механізм метафоричного переносу (Аристотель, Н. Д. Арутюнова, М. Блек, Д. Девідсон, А. О. Попова, Дж. Р. Серль, В. Н. Телія; Е. Кітей; Д. Ротбард) [2; 5; 18; 30; 31; 33; 47; 51]; її здатності прикрашати мовлення (Аристотель) [9]; реалізовувати поетичну функцію мови (В. Н. Вовк, Г. А. Єрмоленко) [9; 19].

Визначення провідних напрямків дослідження є актуальним, оскільки сприяє найефективнішим дослідженням метафори під час розподілу її на види, визначення її місця та ролі в тексті і дискурсі.

Мета статті полягає у встановленні пріоритетних напрямків дослідження метафори як основи визначення рівнів її функціонування.


На даному етапі розвитку лінгвістики сформувалися такі напрямки дослідження метафори:

1. Семасіологічний напрямок, у коло дослідження якого входить
вивчення семної структури метафори та семантичних процесів, які
формують метафоричне значення [7; 25].

2. Відповідно до Структуралістського напрямку Дослідження
метафори виділяють структуруючу функцію базових метафор, їхню
здатність визначати направленість трактування, структурування базових
понять, термінів наукової парадигми [13; 55].

3. У межах Ономасіологічного напрямку Метафору розглядають з точки
зору ставлення мовних одиниць до позамовних об’єктів [10; 35].

4. Гносеологічний напрям Дослідження метафори спрямований на виявлення пізнавальних функцій метафори [36].

5. Логічний напрямок Вивчає метафоричні номінації в аспекті теорії референції [44].

6. Власне Лінгвістичний напрямок Передбачає виявлення і
класифікацію мовних якостей метафори (морфологічних, словотворчих,
синтаксичних) [17].

7. У межах Лінгвостилістичного напрямку Дослідження метафору
розглядають як засіб створення образності, стилістичний прийом, спосіб
прикрашання мови, мовну форму, її стилістичні можливості
(Аристотель, Н. Д. Арутюнова, І. Р. Гальперин) [2; 3; 11].

8. Психолінгвістичний напрямок Передбачає вивчення метафори в
аспекті утворення та сприйняття її в мовному потоці [53].

9. Експресіологічний напрямок Пов'язаний із дослідженням експресивних властивостей метафори [33].

10. Лінгвістико-літературознавчий напрямок Описує лінгвістичні властивості художньої метафори [9].

11. У межах Лексикологічного напрямку Досліджують метафоричні номінації в окремих лексичних групах [16].

12. Лексикографічний напрямок, У якому розглядають аспект,
пов'язаний із описом та оформленням мовної метафори у тлумачних
словниках [54].

13. Відповідно до постулатів Релятивістського напрямку Метафору вивчають із урахуванням контексту, оскільки, як на думку релятивістів, метафоричні вирази залежать від контексту і виникають лише в контексті [1].

14. Когнітивний напрямок Як і когнітивна теорія метафори широко ввійшли в лінгвістику після виходу праці "Метафори, якими ми


Живемо" Дж. Лакофа та М. Джонсона. Відповідно до когнітивної теорії метафору трактують як перенос когнітивної структури з однієї змістової сфери, до якої вона належить у її первісному значенні, до іншої [49].

15. Відповідно до Функціональної напрямку Метафору вважають особливим засобом, який використовують для того, щоб виявити характеристики одних об’єктів через призму інших. У цьому сенсі функціональна теорія тісно пов’язана з когнітивною теорією метафори. Існує ціла низка суміжних із функціональним напрямків дослідження: функціонально-когнітивний (М. М. Полюжин) [29], функціонально-семантичний (Гажева І. Д.) [10], які передбачають можливість подвійного вивчення будь-якого лінгвістичного явища і метафори зокрема: в аспекті семасіології або в аспекті ономасіології чи когнітивної лінгвістики.

16. Концептуальний підхід, під егідою якого вивчення метафори перемістилось у галузь дослідження практичного мовлення й у ті сфери, які звертаються до мислення, пізнання й свідомості, до концептуальних систем [2].

17. Комунікативність метафори Передбачає можливість передавати інформацію в тій мовній формі, яка є зрозумілою учасникам комунікації [39].

18. Відповідно до прагматичного напрямку Прагматичний потенціал метафоричних одиниць, які є ефективним мовним засобом впливу на адресата, реалізується завдяки різним механізмам, що пов’язані і діють у тісній взаємодії. Вагомим чинником формування прагматичного ефекту є аксіологічна маркованість сучасних політичних метафор [52].

19. Представники Лінгвокультурологічного напрямку Вбачають особливості національно-мовного сприйняття довкілля в культурологічних метафорах [21]. Лінгвокультурний напрямок дослідження наразі пояснює особливості семантики метафор і вербалізації позамовних одиниць через призму дослідження концептуальних картин світу.

20. У сучасних лінгвістичних дослідженнях метафору розглядають у Дискурсивному аспекті, оскільки вона є мовним матеріалом в аргументативному дискурсі [5, с. 42].

21. Антропоцентричність метафори Витікає із сучасної
антропоцентричної парадигми наукових знань, у якій постулюється
думка про те, що людина пізнає світ, усвідомлюючи себе та свою роль у
ньому. Лише завдяки зверненню до людського фактора
антропоцентрична теорія метафори може пояснити чому Про почуття


Можна думати як про вогонь, говорити про полум’я думок, почуттів Тощо. Антропоцентрична метафора охоплює всі боки людського життя й особистості: зовнішність, риси характеру, особливості поведінки (ставлення до людей, реакція в комунікативній ситуації, стан у соціумі, соціальні якості), психічні стани, темперамент, розумові здібності, емоційність. Завдяки метафорі дається позитивна і негативна оцінка якостей людини, що іменується дослідниками як "мовна метафора меліоративної і пейоративної оцінки". Здатність мислити метафорично – риса, притаманна тільки людині, яка може утворювати у свідомості особливий, інколи парадоксальний антропоцентричний стан речей. Антропоцентрична метафора зумовлена досвідом образного асоціювання, а також конкретно-чуттєвого сприйняття, раціонально-практичного осмислення дійсності [38].

Т ака кількість напрямків пояснюється багатогранністю, універсальністю та всепроникністю метафори в різні сфери життя й науки. Вона є не остаточною і буде поповнюватися новими поглядами на метафору доки вона функціонуватиме в житті й науці. Неправильно було б говорити, що якісь теорії є правильними, а якісь ні. Кожна з них розглядає метафору залежно від власних теоретичних і практичних завдань, які обумовлює та чи інша традиційно лінгвістична, наукова, філософська, комунікативна, прагматична чи інша потреба.

Представники традиційних напрямків лінгвістичних досліджень, а
саме семасіологічного, структуралістського, лінгвістичного,
лінгвостилістичного, експресіологічного, лінгвістико-

Літературознавчого, лексикологічного, лексикографічного, вбачають у метафорі об’єкт досліджень риторики, поетики та різних напрямків традиційної лінгвістики. Пізніше традиційна лінгвістика розширила межі вивчення метафори, активно використовуючи її для дослідження в мові науки, філософського знання. Творчий підхід в інтерпретації метафори надав можливості для нового погляду на метафору, як елемента наукової думки. Проте тавро об’єкта лінгвістичних чи будь-яких інших наукових досліджень за метафорою все ще зберігалось.

Метафору вважають повсякденним явищем, яке ввійшло в усі сфери життя, місцем і способом виявлення якого є не лише мова, а й мислення та дії. На думку представників концептуального напрямку Дж. Лакофа та М. Джонсона, метафори реалізуються як мовне вираження лише тому, що вони існують у поняттєвій системі людини, яка є метафоричною за своєю природою [24, с. 390].

На відміну від традиційних у сучасних напрямках комунікативних,


Прагматичних, дискурсивних, лінгвокультурологічних,

Психолінгвістичних, когнітивних, концептуальних, антропоцентричних досліджень метафору сприймають здебільшого не як об’єкт, а як інструмент, за допомогою якого можна проводити дослідження різних лінгвістичних явищ, пояснювати концептуальні та інші картини світу.

Окрім традиційного сприйняття метафори як об’єкта досліджень, у метафорі вбачають засіб, інструмент досягнення певних цілей не лише в лінгвістиці, а й такого, що поширюється на всі сфери життя та спілкування. Так, наприклад, метафори є засобом особистісного зростання [15]. Їх використовують для дослідження явищ і процесів різних сфер життя: у психології та психолінгвістиці для дослідження засобів маніпулювання в політичному дискурсі [12]. Ці дослідження мають велике практичне значення. Наприклад, у криміналістиці метафори допомагають виявити ставлення людей до корупції, вказуючи на підсвідоме схвалення цього соціального явища, яке глибоко вкорінилось у життя суспільства, про що свідчить використання органістичних метафор [6, с. 59]. Метафори виконують маніпулятивну функцію, зокрема, у політичному дискурсі, де метафори визначають ставлення до тієї чи іншої події, створюють певне уявлення про дійсність необхідну політичному діячеві, яке часто спотворює об’єктивний стан речей, зокрема, намагаючись виправдати війну проти Іраку, про що зазначає Дж. Лакофф [48]. Метафора використовується в терапевтичних цілях, так, С. Ю. Гуцол обґрунтовує можливості застосування метафори у психокорекційній роботі, підкреслюючи здатність метафори до стимуляції саморозвитку особистості [15], а І. М. Міхіна розкриває психофізіологічні засади, природу й особливості використання терапевтичних метафор із психокорекційною і розвивальною метою [27] та в інших терапевтичних цілях [14] у репрезентації метафори в мові дизайну [40].

Отже, метафора з об’єкта лінгвістичних досліджень перетворюється на інструмент, засіб досягнення прагматичних цілей учасників різних видів дискурсу.

Характерною особливістю останніх праць у сфері метафори є поєднання різних методик аналізу – концептуального і структурно-семантичного. При аналізі метафоричного структурування дослідники звертаються до глибинних семантичних структур мови. Проте дослідження семантичних закономірностей утворення метафори передбачає розв’язання проблеми метафоричного світомоделювання. Яскраві й концептуально нові дослідження метафор


На лексичному рівні переконують, що найпродуктивнішою методикою дослідження метафори є суміщення підходів.

Сучасний підхід до вивчення метафори заснований на новітній когнітивно-прагматичній парадигмі.

Незважаючи на поліпарадигматичність, існує тенденція до домінування і зближення комунікативно-прагматичної та когнітивної парадигм і звуження їх до когнітивно-прагматичної парадигми, в основі якої, на думку О. С. Кубрякової, лежить принцип антропоцентризму [23].

У центрі уваги когнітивного складника – з’ясування питань, пов’язаних з отриманням, обробкою, зберіганням, використанням знання. У межах прагматичного складника основне значення надається визначенню впливу особистісних якостей мовця (продуцента мовних повідомлень) на вибір певної мовної одиниці з урахуванням параметрів контексту для досягнення бажаного впливу на слухача (реципієнта) в процесі комунікації.

Злиття двох підходів передбачає урахування контексту, когнітивного стану мовця (продуцента), акту мовленнєвої діяльності (у писемній чи усній формі) для пояснення мовних явищ.

На фоні когнітивно-прагматичної парадигми метафора стає для лінгвістики в цілому певним об’єднувальним феноменом.

Детальному розгляду метафори як способу мислення в межах когнітивної лінгвістики присвячена праця Е. Маккормака "Когнітивна теорія метафори", у якій він дає визначення метафорі як деякому пізнавальному процесу [26, с. 362].

Прагматичний підхід до дослідження метафори в мистецтвознавчих текстах дозволяє декодувати на рівні лексичної одиниці риси прагматичного контексту, що впливають на місце, спосіб творення, функції метафори мистецтва, а саме: параметри статі, віку, етнічної та культурної належності, соціального статусу учасника мистецтвознавчого дискурсу.

Попри існування безлічі парадигм дослідження метафори, основним завданням сучасної лінгвістики є дослідження метафори на всіх рівнях: мовному, семантичному, когнітивному.

Постановка питання про концептуальну метафору дала поштовх новим дослідженням у сфері мисленнєвих процесів людини. Це призвело до висновку, що метафора – це насамперед вербалізований прийом мислення про навколишній світ. Проблемам концептуальної метафори присвятили свої дослідницькі праці такі лінгвісти, як М. К.


Камак, Р. Харис, Е. Ортоні [41; 45; 50]. Проте найчіткіше концептуальна теорія метафори сформульована у Дж. Лакоффа та М. Джонсона [24].

Останніми десятиліттями центр тяжіння у вивченні метафори поступово перемістився з філології, у якій переважали аналіз та оцінка поетичної метафори, у ті сфери, які пов’язані з мисленням, пізнанням і свідомістю, до когнітивних структур. У метафорі почали вбачати ключ до розуміння основ мислення та процесів свідомості не лише національно-специфічного бачення світу, а й його універсального бачення через призму загальних та індивідуальних концептуальних і художніх картин світу.

Метафора виникає в певному мовному середовищі на основі процесів мислення, сприйнятті, пам’яті та інших когнітивних процесів і є важливим механізмом, за допомогою якого ми розуміємо абстрактні поняття та маємо про них певні судження.

Метафору як механізм пізнання розглядав Х. Ортега-і-Гассет, стверджуючи, що метафора має два способи вживання, зауважуючи, що метафора потрібна нам не лише для того, щоб завдяки отриманій назві зробити нашу думку доступною іншим людям, а для того, щоб об’єкт став доступним для нашої думки [28, с. 70]. Відкриваючи нове явище, учений потребує дати йому назву. Для цієї мети використовуються ті лексичні одиниці, за якими вже закріплені певні значення. Щоб зробити розуміння сутності нового явища максимально доступним для реципієнта, автор вибирає такі лексичні засоби, значення яких базуються на старому понятті, що вже встигло закріпитись у мові. Тому метафора виконує не лише номінативну функцію, але й завдяки своїй пізнавальній сутності виконує важливу роль у мисленні і пізнанні.

Теорія концептуальної метафори, розроблена Дж. Лакоффом та М. Джонсоном розкриває пізнавальну сутність метафори як механізму розуміння, сприйняття і відтворення у свідомості та мові абстрактних сутностей [24], яку пізніше деталізували їх послідовники В. Еванс [43], Дж. Х ейвуд [46] та ін. В основі теорії концептуальної метафори – основні положення когнітивної лінгвістики, відповідно до якої пояснення явищ метафоризації базується на когнітивних механізмах сприйняття, обробки, розуміння інформації. Із позицій когнітивної лінгвістики метафора є концептуальною за своєю сутністю та невід’ємним елементом і мови, і мислення. Когнітивна функція мови мистецтва здійснює складну взаємодію мови, людського мислення з реальним світом, сприяючи створенню концептуальної та художньої картини світу.


Метафора бере активну участь у категоризації і концептуалізації світу та його явищ, чим долучається до створення концептів, які є складовими елементами будь-якої картини світу [20, с. 102]. Метафора є зас обом ка тегори заці ї об’єктів навколишнього світу, основою якого є кваліфікування предметів або явищ за певними ознаками в межах тієї чи іншої культури. Саме за допомогою метафор ми поглиблюємо наші уявлення про світ і створюємо нові гіпотези щодо нових явищ чи об’єктів дійсності [5].

Когнітивна парадигма в дослідженні метафор мистецтва наявна на рівні семантики лексичних мовних одиниць і на когнітивному рівні. У зв’язку із цим Е. Маккормак вказує на існування трьох рівнів когнітивного процесу, які породжують метафору: 1) поверхнева мова; 2) семантика і синтаксис; 3) пізнання [26].

Кожен із рівнів функціонування метафори – це лише одна із граней її прояву. Підкреслюючи універсальність метафори, В. М. Телія дійшла висновку, що образна, тропеїчна форма метафори є лише одним із її проявів [34, с. 187]. Метафору слід розглядати також і як модель утворення концептів, понять, нових значень слів, термінів тощо. Вона бере активну участь в утворенні й поповненні концептуальної картини світу.

Можемо говорити не лише про існування трьох рівнів когнітивного процесу, що породжує метафору, а й про існування метафори трьох різних рівнів.

У даній статті на основі аналізу текстів мистецтвознавчої тематики ми розглядаємо метафору на всіх трьох рівнях, таким чином уникаючи однобокості в її дослідженні. Функціонуючи на різних рівнях, метафора має власне місце і особливості реалізації на кожному із них:

1. Місце відображення Метафори на рівні поверхневої мови – фіксація в усному та писемному мовленні в різножанрових текстах, діалогах, монологах. На цьому рівні метафора являє собою готовий елемент лексики. Це мовна метафора, яку ще називають узуальною, безобразною, стертою, мертвою. Таку метафору не потрібно кожен раз утворювати, вона відтворювана в мові без усвідомлення мовцем фігурального змісту первинних слів. У мистецтвознавчих текстах це стерті метафори, метафоризовані терміни.

2. Місцем реалізації й утворення Метафори Є Рівень семантики і синтаксису. Це так звані художні метафори, які відображаються в усному і писемному мовленні, але вони не є сталими висловами. Утворювані ситуативно, спонтанно, вони містяться поза словниковою


КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ПАРАДИГМА У ВИЗНАЧЕННІ РІВНІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕТАФОР У МИСТЕЦТВОЗНАВЧОМУ ДИСКУРСІДефініцією чи мовним узусом. Вони можуть охоплювати великі синтаксичні структури, розгортаючись до текстових метафор. Сприйняття й розуміння метафор другого рівня часто залежать від контексту та когнітивних здібностей людини. Н. Д. Арутюнова вказує на такі характеристики художньої метафори: злиття в ній образу і змісту, категоріальний зсув, актуалізація "випадкових зв’язків", синтетичність значення, неможливість зведення до звичайної сталої фразової єдності, множинність інтерпретацій, необов’язковість мотивації, апелювання до уяви реципієнта, вибір найкоротшого шляху до сутності об’єкта [4, с. 20]. Вони також характеризуються залежністю від контексту [32, с. 29-64]. Прикладами таких метафор у мистецтвознавчому дискурсі (в текстах і усному мовленні) можуть бути такі:

3. Метафори рівня пізнання Відзначаються найменшою фіксованістю в мові як засобу спілкування. На рівні когнітивних структур метафора слугує засобом утворення нових концептів, що слугують будівельним матеріалом утворення об’єктивного світу у свідомості людини, або іншими словами, концептуальної картини світу. Когнітивній обробці піддаються не тільки речі, а й самі думки про ці речі [22, с. 61]. Місцем утворення когнітивних мистецтвознавчих метафор є свідомість учасників мистецтвознавчого дискурсу. Результатом утворення метафори ІІІ рівня не є її обов’язкова фіксація в мові, з чого випливає можливість утворення метафори на основі когнітивних процесів сприйняття елементів інших знакових комунікативних систем, наприклад, на основі когнітивної обробки твору або його складників як знакового елемента мови мистецтва. Обов’язковими умовами утворення такої метафори є множинність її інтерпретацій, необов’язковість мотивації, апелювання до уяви реципієнта. Прикладом може бути осмислення будь-якого твору мистецтва, що несе ідейне навантаження.

У таблиці 1 наведені основні характерні риси метафор 3 рівнів, місце їх творення і функціонування.

Таблиця 1 Характеристика тРьох рівнів метаФОр

Рівні Метафор

ІІ рівень семантики і Синтаксису

ІІІ рівень пізнання

І рівень

Поверхневої

Мови


Місце утворення

Усне і писемне мовлення

Усне і писемне Когнітивні мовлення структури

Свідомості

Характерні риси

Безобразність, належність до лексичних і фразеологічних мовних одиниць, сталість, узуальність

Образність, множинність інтерпретацій, необов’язкова стійкість

Множинність інтерпретацій, нестійкість, здатність утворювати концепти

Продуцент метафори

Автор мовного повідомлення

Автор мовного повідомлення

Продуцент комунікативного знака, адресат (мистецького) повідомлення

Незважаючи на виявлені суттєві відмінності метафор, вони можуть переходити з одного рівня на інший, при чому найгнучкішими до змін є метафори рівня пізнання, які можуть втілюватись у мові у вигляді художніх метафор, виявляючи свою когнітивну сутність, а останні можуть конвенціоналізуватись і перетворюватися на мовні метафори, когнітивна сутність яких не є на поверхні. Мовна метафора – це конвенціоналізована метафора рівня пізнання, яка з моменту свого утворення у свідомості набула мовної форми. Із цієї точки зору ІІІ рівень метафори є першим кроком на шляху до утворення мовної метафори. У свою чергу мовна метафора може бути осмислена людиною завдяки її пізнавальним здібностям.

Таким чином, когнітивно-прагматична парадигма є основою виділення рівнів функціонування метафори.

Взаємні переходи метафор ІІІ рівнів з мови в художній текст, або у свідомість і навпаки не означають тотожності цих метафор. Їх взаємоперехід – це лише один із шляхів розгортання або звуження значень. Один і той же елемент можна інтерпретувати по-різному з урахуванням екстралінгвістичних чинників, параметрів контексту, когнітивних особливостей реципієнтів.

Перспективним є виявлення особливостей утворення і функціонування різних видів метафор на основі текстів з мистецтвознавства, творів мистецтва та інших елементів


Мистецтвознавчого дискурсу. Для з’ясування цих питань необхідно дослідити питання про сутність, механізми утворення та функції кожної з цих метафор у їхніх комунікативних системах і в мистецтвознавчому дискурсі в цілому на основі когнітивно-прагматичного підходу.

Література

1. Акулова О. О. Семантичні особливості концепту ГРОШІ у
національно-мовних просторах / О. О. Акулова // Проблеми зіставної
семантики. – 2003. – Вип. 6. – С. 149–152.

2. Аристотель. Поэтика: соч.: в 4-х т. / Аристотель. – М. : Мысль, 1984. –
Т. 4. – 700 c.

3. Арутюнова Н. Д. Время: Модели и метафоры / Нина Давидовна Арутюнова. // Логический анализ языка. – 1997. – 234 p.

4. Арутюнова Н. Д Метафора / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь. – М. : Советская энциклопедия, 2000. – С. 296 – 297.

5. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс: вступ. статья // Теория метафоры : сборник / [пер. с. анг., фр., нем., исп., польск. яз.; вступ. ст. и сост. Н. Д. Арутюнова; общ ред. Н. Д. Арутюнова, М. А. Журинская] / Нина Давидовна Арутюнова. – 1990. – С. 5–32.

6. Баранов А. Н. Метафорические грани феномена коррупции /А. Н. Баранов // Общественные науки и современность. – 2004. – № 2. – С. 45–67.

7. Басилая Н. А. Семасиологический анализ бинарных метафорических словосочетаний / Н. А. Басилая. – Тбилиси : Изд. Тбилиского университета, 1971. – 78 с.

8. Блэк М. Метафора / Макс Блэк; [пер. с англ. М. А. Дмитровской] // Теория метафоры. – 1990. – С. 153–172.

9. Вовк В. Н. Языковая метафора в художественной речи: природа
вторичной номинации / Вера Николаевна Вовк. – К. : Наукова думка,
1986. – 142 с.

10. Гажева І. Д. Ономасиологический подход к метафоре в контексте смены лингвистических парадигм / Інна Дмитрівна Гажева // Семантика мови і тексту : Матеріали V Міжнар. наук. конференції. – 1996. – С. 42– 43.

11. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. – М. : Наука, 1981. – 138, [1] с.

12. Генералюк І. І. Метафора як засіб маніпулювання у політичному дискурсі [Електронний ресурс] / І. І. Генералюк // Проблеми сучасної


Психології. – 2009. – Вип. 6. Частина 1. – С. 86–94. – Режим доступу до журн.:. Http://www. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/pspl/2009_6%281%29/86-95.pdf

13. Гонта И. А. Структурные и семантические особенности композит-метафор в американском сленге: дис. на соиск. научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 "Германские языки" / Гонта Игорь Анатольевич. – К., 2000. – 194 с.

14. Гордон Д. Терапевтические метафоры. Оказание помощи другим посредством зеркала / Гордон Д. – СПб. : Белый кролик, 1995. – 196 с.

15. Гуцол С. Ю. Метафора як засіб особистісного зростання
[Електронний ресурс] / С. Ю. Гуцол. – 2005. – Режим доступу:
(Http://www. nbuv. gov. ua/portal/natural/vkpi/FPP/2005-3-1/05_Gucol. pdf).

16. Даниэль С. М. Термин и метафора в интерпретации живописного произведения / Сергей Михайлович Даниэль // Советское искусствознание. – 1986. – Вып. 20. – с. 255 – 269.

17. Дацишин Х. П. Метафора в українському політичному дискурсі (за матеріалами сучасної періодики) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / Христина Петрівна Дацишин. – Л., 2005. – 18 с.

18. Дэвидсон Д. Что означают метафоры // Теория метафоры : сборник / [пер. с. анг., фр., нем., исп., польск. яз.; вступ. ст. и сост. Н. Д. Арутюнова; общ. ред. Н. Д. Арутюнова, М. А. Журинская] / Дональд Дэвидсон. – М. : Прогресс, 1990. – С. 173 – 194.

19. Ермоленко Г. А. Метафора в языке философии : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.01 "Онтология и теория познания"/ Г. А. Ермоленко. – Краснодар, 2001. – 22 с.

20. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс :
монография / Владимир Ильич Карасик. – Волгоград : Перемена, 2002. –
477 с.

21. Кіс Т. Є. Еволюція художньої метафори: лінгвокультурний аспект:
автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук : спец. 10.02.01 /
Т. Є. Кіс. – К., 2001. – 19 с.

22. Кубрякова Е. С. В начале XXI века (размышления о судьбах
когнитивной лингвистики / Елена Самойловна Кубрякова //
Когнитивная семантика. – 2000. – Ч. 1. – С. 6–8.

23. Кубрякова Е. С. Язык и знание: на пути получения знаний о языке:
части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира /
Елена Самойловна Кубрякова. – М. : Языки славянской культуры, 2004.
– 560 с.


24. Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем / Дж. Лакофф, М. Джонсон // Теория метафоры; [пер. с англ., фр., нем., исп. яз. ]; [сборник / вступ. ст. и сост. Н. Д. Арутюновой; общ. ред. Н. Д. Арутюновой и М. А. Журинской]. – 1990. – С. 387–416.

25. Левицкий В. В. Семасиология / Виктор Васильевич Левицкий. – Винница : Нова Книга, 2006. – 512 с.

26. МакКормак Э. Когнитивная теория метафоры / Эрл МакКормак; [пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз.] // Теория метафоры. – М., 1990. – С. 358–367.

27. Мі хіна І. М. Розвиток творчих здібностей дошкільників зас обами терапевтичної метафори : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 "Педагогічна та вікова психологія" / Ірина Миколаївна Міхіна. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с.

28. Oртега-и-Гассет X. Две великие метафоры / Хосе Ортега-и - Гассет // Теория метафоры. – 1990. – С. 68–82.

29. Полюжин М. М. Функціональний і когнітивний аспект англійського словотворення / Михайло Михайлович Полюжин. – Ужгород : Закарпаття, 1999. – 240 с.

30. Попова А. О. Когнітивна метафора та її типи: дис. … канд. філол. наук : 10.02.15. "Загальне мовознавство" / Попова Антоніна Олександрівна. – Бердянськ, 2001. – 190 с.

31. Серль Дж. Р. Метафора // Теория метафоры : сборник / [пер. с. анг., фр., нем., исп., польск. яз.; вступ. ст. и сост. Н. Д. Арутюнова; общ ред. Н. Д. Арутюнова, М. А. Журинская] / Джон Серль. – 1990. – С. 153–172.

32. Скляревская Г. Н. Метафора в системе языка / Галина Николаевна Скляревская; [отв. ред. Д. Н. Шмелев]. – СПб. : Наука, 1993. – 151 с.

33. Телия В. Н. Метафора как модель смыслопроизводства и ее
экспрессивно-оценочная функция // Метафора в языке и тексте / [В. Г.
Гак, В. Н. Телия, Е. М. Вольф и др.; отв. ред. В. Н. Телия] / Вероника
Николаевна Телия. – М.: Наука, 1988. – С. 26–52.

34. Телия В. Н. Русская фразеология. Семантичексий, прагматический и
лингвокультурологический аспекты / Вероника Николаевна Телия. – М.
: Школа "Языки русской культуры", 1996. – 284 с.

35. Цісар Н. З. Вторинна номінація в системі української медичної
термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук :
спец. 10.02.01 "Українська мова" / Цісар Наталія Зіновіївна. – Львів,
2009. – 18 с.

36. Шилков Ю. М. Гносеологические основы мыслительной
деятельности / Ю. М. Шилков. – СПб. : Издательство СПбГУ, 1992. –


183 с.

37. Шмелев Д. Н. Современный русский язык. Лексика : учеб. пособие /
Дмитрий Николаевич Шмелев. – М. : Просвещение, 1977. – 335 с.

38. Яговцева О. А. Антропоцентрические метафоры в диалектной
картине мира: на примере говора Исетского района Тюменской области
: дисс. канд. филол. наук : 10.02.01 / Яговцева Ольга Алексеевна. –
Сургут, 2006. – 177 с.

39. Bezuidenhout A. L. Metaphor and what is said: A defense of a direct expression view of metaphor / A. L. Bezuidenhout // Midwest Studies in Philosophy. – 2001. – №25. – P. 156–186.

40. Blackwell A. F. Pictorial representation and metaphor in visual language design. / A. F. Blackwell // Visual Lang. : Comput. – 2001. – № 12 (3). – P. 223–252.

41. Camac M. K. Cluckberg S. Metaphors do not use associations between concepts, they are used to create them / M. K. Camac, S. J. Cluckberg // J. of psycholinguistic research. – 1984. – Vol.13(3). – P. 443–455.

42. Cameron L. Operationalising "Metaphor" for Applied Linguistic
Research / Lynne Cameron // Researching and Applying Metaphor [ed. by L.
Cameron, G. Low]. – 1999. – P. 3–28.

43. Evans V. The Structure of Time: Language, Meaning and Temporal Cognition / Vivian Evans. – Amsterdam-Philadelphia : Lohn Benjamins Publishing Company, 2003. – 287 p.

44. Grice H. P. Logic and Conversation / H. P. Grice // Pragmatics. – 1991. – P. 305– 315.

45. Harris R. Signs, Language and Communication / R. Harris. – London & N. Y., 1996. – 279 p.

46. Heywood J. Linguistic Metaphor Identification in Two Extracts from Novels / J. Heywood, E. Semino, M. Short // Language and Literature. – 2002. – № 11(1). – P. 35–54.

47. Kittay E. Metaphor : Its Cognitive Force and Linguistic Structure / Eva Kittay. – Oxford: Clarendon Press, 1987. – 358 p.

48. Lakoff G. Metaphor and War. The Metaphor System Used to Justify War in the Gulf [internet resource] / George Lakoff. – available on: Http://metaphor. uoregon. edu/lakoff-l. htm – 1991.

49. Lakoff G. Metaphors we Live by / George Lakoff, Mark Johnson. – Chicago; London : The University of Chicago, 1980. – 256 p.

50. Ortony A. Why Metaphors are Necessary and Not Just Nice / Andrew Ortony // Educational Theory. – 1975. – P. 45–53.

51. Rothbart D. Semantics of Metaphor and the Structure of Science /


D. Rothbart // Philosophy of Science. – 1984. – №4. – P. 595–615.

52. Vega M. Creativity and Convention: the Pragmatics of Everyday
Figurative Speech / Rosa E. Vega Moreno. – Amsterdam; Philadelphia :
Benjamins, 2007. – 249 p.

53. Wierzbicka A. Angst / Anna Wierzbicka // Culture and Psychology. – London, 1998. – Vol. 4 (2). – P. 161–188.

54. Wierzbicka A. Lexicography and Conceptual Analysis / Anna Wierzbicka. – Ann Arbor, 1985. – 390 p.

55. White R. M. The Structure of Metaphor / R. M. White. – Blackwell
Publishers, 1996. – 349 p.

The article deals with the trends in researches of metaphor, which don’t Exclude one another, but often interfere and fulfill each other disclosing new peculiarities of metaphor functioning. The distinctive trend is cognitive-pragmatic, which is the background of disclosing the levels of metaphors functioning.

Key words: Trends of research, metaphor, cognitive-pragmatic paradigm, levels of metaphors’ functioning.

В статье речь идет о направлениях в исследовании метафоры, которые не взаимоисключают друг друга, а часто есть взаимодополняющими, раскрывая новые грани функционирования метафоры. Основополагающим среди направлений есть когнитивно-прагматическая, на основе которой в статье раскрываются уровни функционирования метафоры.

Ключевые слова: Направления исследования, когнитивно-прагматическая парадигма, уровни функционирования метафор.


УДК 81.373:45

Похожие статьи