Головна Філологія Актуальні питання філології ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИЙ САТИРИЧНИЙ ДИСКУРС США
joomla
ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИЙ САТИРИЧНИЙ ДИСКУРС США
Філологія - Актуальні питання філології

О. В. Харченко (М. Київ)

Стаття "Постмодерністський сатиричний дискурс США" Фокусує свою увагу на Особливостях американського сатиричного дискурсу та характерних рисах американського постмодернізму, який проявляється в романі Джеймса Курсіо "Приєднуйся до мого культу". Проведене дослідження показує, що сатиричний дискурс роману характеризується актуальністю, ефективністю, містифікацією, високим рівнем образності й гіперінформативності, відсутністю морального стрижню. Автор використовує такі стилістичні прийоми постмодернізму як пастіш, змінені стани, ефект "розмазування", викривлення часу. Щодо трансформацій комічного, то найчастішими є алогічні трансформації абсурду й парадоксу, образні трансформації комічної метафори й гіперболізації, соціолінгвістичного дисонансу, численні іннуендо, порушення зв’язності тексту. Як додаткова трансформація використовуються мейозіс, парапросдокіан, Double Entendre, комічні інвективні одиниці тощо. Ключовим концептом роману є "смисл життя". На жаль, героям роману, так само як і автору, які страждають від деперсоніфікації й душевного хаосу, знайти цей сенс так і не вдалося.

Ключові слова: Сатиричний дискурс, відхилення від соціолінгвістичних норм, трансформації комічного, ентимем, каламбур, гіпербола, тощо.

А кт у альність статті зумовлена нагальною необхідністю більш глибокого дослідження особливостей різних типів дискурсу в цілому й сатиричного дискурсу зокрема. Об’єктом нашого дослідження є американський сатиричний дискурс початку ХХІ століття. Матеріалом для дослідження слугував сатиричний роман Джеймса Курсіо "Приєднуйся до мого культу" [1]. Предметом дослідження є лінгвістичні засоби комічного, які застосовуються в сатиричному романі. Мета статті – загальна характеристика сучасного американського сатиричного дискурсу постмодерністського характеру. Дослідження американського сатиричного дискурсу початку ХХІ століття та всього комплексу проблем пов’язаних із ним. Постановка завдання. Виявлення найхарактерніших особливостей американського постмодернізму й засобів комічного роману Джеймса Курсіо. Аналіз останніх досліджень і публікацій базується на працях В. І. Карасика, Т. Ван. Дейка, М. Макарова, А. Бєло вої, які най більш адекватно й глибоко дослідили проблеми дискурс аналізу в цілому. У статті дається визначення й аналіз американського сатиричного дискурсу, наведено уточнення понять теоретичного дослідження сатиричного дискурсу.

Такий термін, як "сатиричний дискурс" ще не має широкого вжитку в академічних кругах світової спільноти, але вже застосовується деякими науковцями як України так і Росії. Можна згадати дисертацію "Особливості сатиричного дискурсу" московської журналістки Гурової Е. К. [2, с. 5–15], та дисертацію "Сатиричний дискурс польського літературно-мистецького кабаре" української дослідниці Хайдер Т. В. [3, с. 1–15].

На нашу думку, Сатиричний дискурс – це один із видів дискурсу комічного, який характеризується різноманітним арсеналом лінгвістичних та екстралінгвістичних засобів створення комічного ефекту, але на відміну від гумористичного дискурсу з його головною гедоністично-розважальною функцією та доброзичливим ставленням до об’єкта розваги, сатиричний дискурс має чітку соціальну природу і в якого головна комунікативна ціль займається викриттям, інколи досить різким, певних вад і недоліків і висміюванням якогось об’єкта. Одночасно з критикою сатиричний дискурс намагається стверджувати якісь позитивні ідеали, хоча в деяких випадках сатиричний дискурс тяжіє до сарказм у повного знищення опонента. На рівні глибинних інтенцій сатиричний дискурс має агресивну природу і намагається знизити статус об’єкта осміяння.


С еред головних комунікативних цілей цього виду дискурсу можна виділити: по-перше, дерогативно-критичну функцію стосовно об’єкта розваги; по-друге, асертивно-стверджувальну функцію (окреслення певних ідеалів, або показ світла наприкінці тунелю, чи труби); по-третє, персвазивну функцію, оскільки реципієнт або аудиторія зазнають певного впливу для зміни системи оцінок до об’єкта чи суб’єкта розваги, ціннісних домінант, та в цілому поведінки (знову ж стосовно певного об’єкта); по-четверте, інформаційну функцію, оскільки цей тип дискурсу типово несе нову інформацію; по п’яте, гедонічно-розважальну функцію, яка забезпечується використанням різноманітних трансформацій та інтенсифікаторів комічного (часто вона є домінуючою, але не завжди).

Дру горядними функціями сатиричного дискурсу можуть бути: маніпулятивна функція, оскільки цей тип дискурсу, залежно від майстерності й схильностей автора, може розставляти певні акценти (де свій, а де чужий), фокусувати увагу на дрібницях, а не на головних речах, на активному пошуку дьогтю в бочці меду; евристична (творча) функція; функція подолання конфлікту; функція соціального домінування автора, та профанація позиції опонента; поліпшення рівня комунікації та, вочевидь, і інші функції.

Зробимо спробу проаналізувати сатиричний дискурс роману під назвою "Приєднуйся до мого культу" ("Join My Cult") молодого американського автора Джеймса Курсіо (James Curcio) надрукований у 2004 році.

(1) 000The Boundless Light.

“E verywhere I go, in every experience, I see life constantly on the verge of death, the intensity of it is almost overflowing, overwhelming me precisely because every thing is, from the moment of its creation, so close to its own annihilation. Life exists to the extent that it stands in stubborn and harsh contrast to its own non-existence. One who is alive, truly alive, experiences Eros for life, as the tension between what we see, as being through becoming is contrasted with the darkness, the hallow absence, - not the light! – at the end of the process… – Aleonis De Gabrael

00 It is learned by walking ( Gabrael`s Prologue)

Nothing on the face of this earth - and I do mean nothing - is half so dangerous as a children`s story that happens to be real, and you and I are wandering blindfolded through a myth devised by a maniac – Master Li Kao (T`ang dynasty).

"My first walking impressions this morning was a hazy glance through frostbitten glass at an overturned trash can. The sound of a dog rummaging through the garbage. The gentle pattering of sleet on the roof. Doppler shift as a car turns on slick asphalt. Sentence fragments, thoughts bisected in a 3*3 set of windowpanes on the far wall. If you are really intent on a decent reproduction of the event lie down and close your eyes. Imagine a chill sensation, a hazy image of a toe with overgrown toenails sticking out of the bed covers, and then a camera pan to the rusty trash can outside. Not a dramatic opening for a book, but it is all this day has given to me. None of this bodes well. My head feels like an empty shell. Qliphothic, surely. Oh yes, to be sure: the panes in my window has control over what the day has in store. It is still dawn, turquoise twilight, and I am tangled up in the sheets. What I really want to know is…where is my coffee, where are all the lithe nymths I was promised when I joined this forsaken "mystical order"? They promise Love, Light and Liberty, instead I get an empty apartment full of books and a goddamned pet spider monkey. It just go to show, never believe what you read in books" [1, с. 9-10].

Го ловний топік сатиричного роману – руйнація життя й психіки американських підлітків під впливом захоплення від ідей новітніх пророків, включаючи такого "адепта", як Алеоніса Де Габраел. Головна комунікативна ціль роману – пародійне висміювання всіх релігій та окультних течій разом узятих.

Г е р о ями роману виступають підлітки Кен, Олексій та Джо за вказівками й "пророцтвами" від головного "адепту" Алеоніс Де Габраел (Aleonis De Gabrael), вербують нових членів своєї організації, захоплюються філософською сумішшю із східних релігій, християнства, мусульманства, окультизму, отримують синдром розщеплення особи, і


Після цього двоє з них потрапляють у лікарню для психічно хворих.

Стиль написання цього сатиричного роман у, як визнав сам автор в інтерв’ю з радіожурналістом Джозефом Матені, характеризується використанням атипічного наративу та граматичних структур, у формі нейролінгвістичної та гіпнотичної техніки складання текст ів, що має призвести до стим уляц ії подібного досвіду під час читання роману [4, с. 3]. На нашу думку, стиль автора роману краще характеризує таке поняття як "Dіsfunctional and Disoriented Psychobabble". Оскільки навіть той невеликий фрагмент, наведений у нашій роботі ( сторінки 9-10 роману), показує нам, що лише на двох сторінках цього твору автор надає еклектичну мішанину з таких прецедентних феноменів як імена персонажів грецького пантеону богів (Ерос – бог кохання, Цербер – багатоголовий пес, що стоїть на стражі підземного світу); прізвище відомого окультиста США Едварда А. Кро улі (1875–1947 р.); Мастера Li Kao ( паронімічне до Li Cao), очевидно, одного з учителів Тао; єврейське "Qliphoth" (втілення злих сил у Кабалі); Невидимого Майстра (типова назва майстрів кунг фу); Місячні карти (карти Таро). А в ціло му на сто рінка х ро ману читачі зустрічають фрагменти, написані в стилі про ро цтв (сторінка 9 та 10 роману); доповідей докторів психлікарень; пацієнтів цих закладів, а саме Олексія, хворого на шизофренію та Джоні, що розмовляє зі своїм другим "Я", якого звуть Агент 139; галюцогенних і філософсько-релігійних роздумів персонажів роману. Усе це подано в дезорганізованому порядку з ремінісценціями у минуле ("flashbacks") та мозаїчними вкрапленнями різного виду.

Проаналізуємо засоби комічного, які використовує автор спочатку в тому фрагменті, який ми навели в монографії, а потім і в усьому сатиричному романі:

Пародія на релігійно-пророцьке послання в стилі Блаватської (уся цитата Алеоніса Де Габраела, яку ми навели під номером 507) та в стилі таоїзму (наступна цитата), у якій додатково застосовується парапросдокіан та антитеза встилі чорного гумору (child – maniac).

Парадокс у формі антитези від Кроулі:

(2) "Oh ye who dwell in the dark night of the soul, beware most of all the herald of the dawn!" У
цьому образному вислові залучені дві метафори Середньовіччя "dark night of the soul" та
"herald of the dawn".

Гротескна гіперболізація з іннуендо на масову егоцентричність американців:

(3) "all living beings screaming together "I am!" defiantly against the coming of the dawn".

Трансформація глузування з іннуендо сексуального плану, яке не зовсім відповідає стилю пророцької промови:

(4) "One who is alive, truly alive, experiences Eros for life, as the tension between what we
see". Інтенсифікатором виступає фігура повтору епістроф.

Г іперболізація при описанні вражень одного з головних персонажів роману з залученням соціолінгвістичного дисонансу (на фоні високохудожнього твору несподіване використання слів зниженого неформального стилю – "overturned trash can" та "garbage"):

(5) "My first walking impressions this morning was a hazy glance through frostbitten glass at
an overturned trash can. The sound of a dog rummaging through the garbage".

Комплексна трансформація з використанням антитези, мейозісу й гіперболізації при описанні очікувань одного з головних героїв роману від секти: (6) "What I really want to know is…where is my coffee, where are all the lithe nymths I was promised when I joined this forsaken "mystical order"? Додатково роль інтенсифікатора виконує анафора ( where is..where are) та іннуендо сексуального характеру.

Нестандартне порівняння й метафорична персоніфікація, де персонаж полює за шкарпеткам як за живими істотами: (7) "My head feels like an empty shell. Q liphothic, surely.. hunt for a pair of socks for what seems like an hour".

Комплексна трансформація антитези й мейозісу: (8) "They promise Love, Light and Liberty, instead I get an empty apartment full of books and a


Goddamned pet spider monkey". Інтенсифікаторами залучені аллітерація (Love, Light and Liberty) та соціолінгістичний дисонанс із перемішуванням пафосної й вульгарної лексики. Комічні абсурдні твердження (трансформація порушення логічного прогнозу):

(9) "Oh yes, to be sure: the panes in my window has control over what the day has in store".

Для двох сторінок роману, насиченість трансформаціями комічного, на нашу думку, є

Досить високою.

Наведемо приклади найцікавіших засобів комічного всього роману:

Пародія на релігійну пісню індуістського походження. Пісня має іронічний характер

Та іннуендо сексуального плану. Інтенсифікаторами комічного виступають анафора й

Діакоп:

(10) "In the temple of the temple of the temple of the Holy

Sits a woman who is waiting who is waiting for the sun

In the temple of the temple of the temple of the Holy

Creeping shadows falling darkness she is waiting for the sun.

For the people of the people by the people making people

In the temple of the temple of the Holy

She is weeping for the people of the people

Making people in the temple of the temple in the temple of the sun.

No one’s listening are you listening? I am not listening

No one’s listening in the temple of the temple in the temple

Of the Holy to her crying she is crying I am crying in the

Temple in the temple of the temple of the sun…" [1, с. 15]. Ця "свята пісня" пародіює відомий речитатив кришнаїтів, засновником культу яких був Свами Прабхупадой, який приїхав у Нью-Йорк у 1965 р. та навчив американців віршам, які треба проспівувати 16 разів:

" Харе Кришна, Харе Кришна, Кришна Кришна, Харе Харе, Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе".

Пародія й психоделічно-релігійні роздуми, що завершуються комічною метафорою ( "Я є пустота"):

(11) "Cold feet at the bottom of the plank the farthest thing from me. Twitch the corpse toe left,
then right. What twitches the toe? Where the commands sent from, and who tells the
Commander to issue the order? " Agent would have said "the void in the relation of subject and
object. I am that void…" [1, с. 16].

Па родійне та дуже образне зображення ветерана В’єтнаму Єдді із вживанням гіперболізації, нестандартних метафор й порівнянь, та грубої лексики :

(12) "As the man writhed forward snake like, Alexi could see that his face was grizzled like the
side of an old football; Manuel Noriega on a bad day…a raggedy - ass joint hanging off his lip,
his old Nam flight jacket still hanging on his skinny shoulders …his. 45 quietly rocking back and
forth on his hip holster…he was larger than life…after finishing a case of beer and a litter of
glistering amber rum.." [1, с. 18].

Соціолінгвістичний дисонанс на рівні одного речення, коли автор перемішує лексику різних соціолектів, у даному випадку юридичну й філософську:

(13) "Only he knew what sin he was guilty of, what pear he had stolen in his youth, and what
action could provide absolution" [1, с. 26]. Додатково автор використовує ізоколон та
анафору:

Застосування таких фігур повтору, як тавтологія й епістроф під час описання любовної сцени Алексія із Самантою:

(14) "who the fuck am I are you am I are you am I are you am I are too am no are too am not
are too…It will be better soon" [1, с. 32].

Трансформація зведення до абсурду зустрічається майже на кожній сторінці роману:

(15) "Everything is just a frequency. A waveform. …Crack whores never have any teeth. It’s a
conspiracy against us, decent fo lk…Like r ipples on water" [1, с. 56]. Додатково в цьому


Фрагменті застосовується соціолінгвістичний дисонанс, оскільки наукова лексика несподівано замінюється грубою й неформальною лексикою.

(16) "Anne: I am a blue wounded little sparrow, wanting to be a spiritually aware purple sparrow" [1, с. 70]. Дівчина вважає себе пораненим синім маленьким горобцем, який хоче стати духовно свідомим пурпурним горобцем. Зооморфічна метафора з натяком на те, що дівчина зараз сумна й маленька, а хоче стати пурпурною (колір влади) та великою. Фраза Ганни наповнена якимось напівбожевільним абсурдом. Інтенсифікатором комічного виступає епістроф.

(17) "Greg: I am a square that desires to be a circle by means of pi. Leri: I am the superior
alien. All: Yet we already neurosurgeons. And may be where we Will" [1, с. 70]. Грег –
квадрат і Лері – інопланетянин хочуть стати нейрохірургами. Маємо пародію на гурток
психотерапії в театрі абсурду.

(18) "There are two rules you`ve forgotten: never kidnap someone you intend to befriend, and
never, ever conduct a land war in Russia… "[1, c. 76]. Абсурдність викликає несподівана
згадка Росії, додатково вживається антитеза на рівні лексичних одиниць "kidnap" та
"befriend".

Трансформація парадоксу теж уживається досить часто: (19) "Save the World. Bur n it down" [1, c. 129]. Комічний ефект цьо го зразка чорного гумору побудований на антитезі, яка веде до парадоксу.(20) "Order is human. Chaos is divine" [1, c. 281]. Парадокс цього однорядкового жарту також базується на антитезі.

Авторські метафори й порівняння широко використовуються автором роману: (21) "You look like a crazed communist" [1, c. 98]. Це гіперболізоване порівняння імпліцитно показує генетичну "любов" американців до комунізму. (22) "I am the monkey flower" [1, c. 131]. Додатково робиться імпліцитний натяк на те, що в промовця певні розлади з психікою. (23) "You are nothing but meat!" [1, c. 134]. У комплексній трансформації застосовується ще й трансформація глузування. (24) "Everything is bullshit. I am interesting with the bullshit that works" [1, c. 180]. Окрім комплексної трансформації глузування й метафори, залучені такі інтенс иф ікато ри, як еналаж ("interest ing" зам ість "interested") і діакоп.

А наліз засобів комічного, які вживаються автором сатиричного роману, дозволяє зробити такі узагальнення. Оскільки твір просто пронизаний тональністю абсурду, божевілля й еклектики, не дивно, що головними трансформаціями ком ічного в цьому творі є сумбурне пародіювання численних релігійних і філософських учень, алогічні трансформації абсурду й парадоксу, образні трансформації гіперболізації й метафоризації. Описання відхилень у поведінці персонажів роману, яку інакше як божевільною важко назвати, теж є своєрідною й частотною трансформацією в стилі чорного гумору. Соціолінгвістичний дисонанс, який найчастіше відчувається від перемішування лексики як релігійного, так і вульгарного плану, використовується автором чи не на кожній сторінці його твору. Абсурдність життя й світогляду членів релігійної секти підкреслюється прагматичними засобами, а саме порушенням лінійної зв’язності дискурсу. Менш частотними трансформаціями комічного виступають численні іннуендо, мейозіс, парапросдокіан, double entendre, тощо. Інтенсифікаторами комічного найчастіше виступають фігури повтору, а саме: анафора, діакоп, епістроф, тавтологія.

У прагматичному плані, зазначимо, що сатиричний дискурс твору насичений інвективами на кшталт "motherfucker", "bullshit", "ass", etc. Але домінантними в наведеному фрагменті є численні асертиви ("Nothing on the face of this earth – and I do mean nothing – is half so dangerous as a children`s story that happens to be real"), які сприяють формуванню маніпулятивного дискурсу, та констативи ("The sound of a dog rummaging through the garbage. The gentle pattering of sleet on the roof".), які створюють псевдореальність. Зв’язність дискурсу постійно порушується відсутністю лінійної послідовності подій, несподіваними перескакуваннями з теми на тему, "мозаїчним потоком свідомості" на рівні багатьох макропропозицій.


Р івень образності в цьому творі, з одного боку, дуже високий, оскільки автор використовує забагато метафор, порівнянь, потенційно образної релігійної, філософської й психоделічної лексики. Але, з другого боку, ця занадто піднята планка образності викликає, вочевидь, у читачів роману серйозну головну біль через розірваність дискурсу, нагромадження образів, амбівалентної еклектики експліцитних та імпліцитних смислів як на рівні окремих фрагментів дискурсу, так і всього роману.

Головним імпліцитним концептом сатиричного роману, очевидно, є "сенс життя" та його пошук як головними героями роману, так мабуть і самим автором. Але, на жаль, цей пошук, призвів щонайменше головних героїв роману в глухий кут. Висміювання всіх релігійних культів та окультних течій, і створення власної філософської суміші ні до чого гарного не призвело, хоча сам процес був досить комічним.

Ідіолект автора свідчить про його високий освітній рівень, глибоке знайомство з релігійною й психологічною проблематикою, гарним відчуттям гумору. На жаль, молодий автор, напевно, сам страждає в ід деперсо н іфікації, застосовує в ро ман і прямі образи християнства, що призведе або вже призвело, до несприйняття книжки пуританською частиною американського суспільства. Ставлення американських критиків до цього роману двозначне. Наведемо один із найпозитивніших відгуків: "Join My Cult is an invitation to chaos, treading the thinly veiled landscape between madness and genius" [5, c. 1].

Серед засобів комічного в сатиричному романі домінують алогічні трансформації абсурду й парадоксу, образні трансформації гіперболізації й метафоризації, трансформації пародіювання численних релігійних і філософських учень, трансформація соціолінгвістичного дисонансу, численні іннуендо, прагматичний прийом порушення зв’язності текту. Менш частотно автор вживає комічний мейозіс, парапросдокіан, double entendre, комічні інвективні лексичні одиниці.

Сатиричний роман є проявом постмодернізму в американській художній літературі, оскільки використовує такі стилістичні прийоми, насамперед, такі як "pastiche", прийом еклектичного перемішування різнопланової релігійно-філософської й психоделічної лексики, "flattened affect", із зображенням негативного впливу наркотиків, жорстокості, сучасних ЗМІ, які призводять до цинізму та беземоційної бездушності героїв роману, "altered states" зм інених станів пси хіки, через які про ходять го ловні геро ї, потрапивши врешті-решт у пси хлікарню, "t ime bending", викривлення часу, що відчувається через мозаїчність розкриття сюжетної лінії роману. Крім того, на стилістичному рівні роман характеризується знищенням межі між вимислом і фактом, абсурдністю, відсутністю морального стрижню, гіперінформативністю, високим рівнем образності, містифікацією, багаторівневою організацією тексту, актуальністю й ефективністю, оскільки досить влучно й об’ємно автор висвітлює вади новоявлених “пророків” різноманітних окультних сект.

Література

1. Curcio J. Join My Cult. [Electronic resource] / James Curcio. – NY: New Falcon Publications.
2004. – 256 p.

2. Гурова Е. К. Особенности сатирического дискурса. На материале рассказов и фельетонов А. Т. Аверченко : автореф. дис. на соискание степени канд. фило л. наук. – Москва, 2000. – 20 с.

3. Хайдер Т. В. Сатиричний дискурс польського літературно-мистецького кабаре (на матеріалі текстів Т. Боя-Желенського, Ю. Тувіма та К. І. Галчинського): дис... канд. філол. наук: 10.01.03 / Київ, 2004. – 213 с.

4. Matheny J. Interviews with favourite whackos. [Electronic resource] / Joseph Matheny. – 01.05.2005 – Режим доступу: Http://www. greylodge. org/gpc/?page_id=40 (14.11.09) – Old GPod Radio Archives.

5. White D. Join My Cult. [Electronic resource]/ Devon White. – 2009. – Режим доступу: Http://www. amazon. com (11.11.09). – Join My Cult.


Статья "Постмодернистский сатирический дискурс США" фокусирует своё внимание на особенностях американского сатирического дискурса и характерных чертах американского постмодернизма, который проявляется в романе Джеймса Курсио "Присоединяйся к моему культу". Проведённое исследование показывает, что сатирический дискурс романа характеризуется актуальностью, эффективностью, мистификацией, высоким уровнем образности и гиперинформативности, отсутствием морального стержня. Автор использует такие стилистические приёмы постмодернизма, как пастишь, изменённые состояния, эффект "размазывания", искривление времени. Что касается трансформаций комического, то наиболее частотными являются алогические трансформации абсурда и парадокса, образные трансформации комической метафоры и гиперболизации, социолингвистического диссонанса, многочисленных иннуендо, нарушение связности текста. В качестве дополнительных трансформаций используются мейозис, парапросдокиан, Double Entendre, комические инвективные лексические единицы, и так далее. Ключевым концептом романа есть "смысл жизни". К сожалении, героям романа также как и его автору, страдающим От деперсонификации и душевного хаоса, так и не удалось найти этот сенс.

Ключевые слова: Социолингвистический диссонанс, сатирический дискурс, трансформации комического, пастишь, иннуендо, каламбуры, гипербола, Etc.

The article, entitled "The Post modernism Satiric Discourse of the USA", focuses its attention on the peculiarities of the American satiric discourse and characteristic features of American Postmodernism displayed in the novel of James Curcio "Join My Cult". The conducted research reveals that the satiric discourse of this novel is characterized by actuality, effectiveness, mystification, hyper information and hyper imagery levels, the absence of moral core. The author uses such post modernism stylistic devices as pastiche, flattened affect, altered states, time bending. As for the comic transformations, among the dominant one could single out such illogic transformations as absurd, paradox, such figurative transformations as hyperbolization and funny metaphor, as well as sociolinguistic dissonance, numerous innuendo, the breach of cohesion and coherence, etc. Additionally, the author uses such linguistic comic devices as double entendre, comic invective words, puns, paraprosdocian, etc.

The key concept of the novel is the "sense of life". Unfortunately, the heroes as well as the author of the novel fail to find it, suffering from depersonalization and spiritual chaos.

Key words: Satiric discourse, sociolinguistic dissonance, comical transformations, pastiche, innuendo, puns, hyperbole, etc.


УДК 81'38:811'111:32

Похожие статьи