Головна Філологія Мовознавство КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ТИПОЛОГІЯ АНГЛОМОВНИХ ЕМОЦІЙНОГО Й ЕМОТИВНОГО ДИСКУРСІВ
joomla
КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ТИПОЛОГІЯ АНГЛОМОВНИХ ЕМОЦІЙНОГО Й ЕМОТИВНОГО ДИСКУРСІВ
Філологія - Мовознавство

Я. В. Гнезділова

Київський національний лінгвістичний університет

Присвячено розмежуванню емоційного й емотивного типів дискурсу на основі аналізу відмінностей у їхній типології. Встановлено критерії виділення різновидів зазначених дискур­сів, зокрема, наміри / інтенції мовця, домінантна емоція, що превалює у мовця в певній мов­леннєвій ситуації, і тональність мовлення. Особливу увагу приділено розбіжностям при порів­нянні тих видів, які притаманні як емоційному, так і емотивному типам дискурсу.

Ключові слова: емоційний й емотивний дискурси, інтенції мовця, домінантна емоція, тональність мовлення.

Посвящена разграничению эмоционального и эмотивного типов дискурса на основа­нии анализа отличий в их типологии. Установлены критерии выделения разновидностей ука­занных дискурсов, а именно: намерения / интенции говорящего, доминантная эмоция, прева­лирующая у говорящего в определенной речевой ситуации, и тональность речи. Особое вни­мание уделено различиям при сравнении тех видов, которые присущи как эмоциональному, так и эмотивному типам дискурса.

Ключевые слова: эмоциональный и эмотивный дискурсы, интенции говорящего, доминант­Ная эмоция, тональность речи.

This research focuses on the distinctions between the emotional and emotive types of discourse based on the analysis of differences in their typology. The criteria of these discourse types identification are established, notably the speaker’s intentions, a dominant emotion which prevails in a speaker in a certain speech situation, and the tonality of speech. A special attention is drawn to the dissimilarities at the comparison of those types which can be found in both emotional and emotive discourse.

Keywords: emotional and emotive discourse, speaker’s intentions, a dominant emotion, the speech tonality.

Дослідження мовлення залежно від ступеня його підготовленості прово­дяться у межах емотіологічних студій - порівнюється або протиставляється спон­танне і стратегічне, тобто навмисне, вираження емоцій [6, с 10], емоційне мов­лення без передбачуваного впливу на адресата й емоційне мовлення з цілеспря­мованим впливом на адресата [3, c. 247-248]. Вивчаються емоційно забарвлені лексичні одиниці, що вживаються переважно в усному діалогічному мовленні для позначення емоційних станів мовця або його емоційного ставлення до співрозмо­вника, предмета мовлення тощо і в письмовому підготовленому мовленні, де ви­словлення стає більш складним та детальним [2, с 21]. Дискурсологами розгля­даються спонтанні й завчасно сплановані [16], усні й письмові [8, c. 87], діалогічні й монологічні [15], інституціональні й неінституціональні [8, c. 176] дискурси.

При цьому дотепер не досліджувалися спонтанний і підготовлений дискур­си в емотіологічному аспекті, хоча мовний матеріал свідчить про відмінності між ними саме в цьому аспекті й необхідність їх зіставлення, а тому питання про спе­цифіку структури, семантики і прагматики таких дискурсів залишаються невизна-ченими.

Емоційний та емотивний дискурси виокремлюються нами за низкою крите­ріїв (мовних і позамовних), як такі, що презентують різні типи мовленнєвої діяль-

© Гнезділова Я. В., 2012


Ності в емоціогенних ситуаціях [1]. Поряд з психологічними критеріями диферен­ціації цих дискурсів, вони різняться за умовами протікання комунікації, їх лексич­ними і стилістичними, синтаксичними та прагматичними ознаками. У прагматичному аспекті емоційний та емотивний дискурси відрізняються за та­кими критеріями: мовленнєвою поведінкою комунікантів, адресантно-адресатною спрямованістю мовлення, організацією мовлення, його стратегічністю, функціями й видами залежно від намірів мовця та тональності спілкування. Метою Цієї стат­ті є побудова типології емоційного й емотивного дискурсів, а її завданням, відпо­відно, є виокремлення їхніх видів і порівняння емоційного й емотивного дискур­сів на основі аналізу їх видів.

При розгляді засобів, які вживаються для вербалізації емоцій, особливу роль відіграє виявлення а) прототипних ситуацій їх виникнення [12] та б) намірів мовця. Інтенція мовця є однією з ключових понять прагматики [14, c. 3–4]. Вона виявляється через дії комунікантів, які виконуються ними в конкретних мовлен­нєвих ситуаціях, тому при визначенні інтенції мовця ми керувалися контекстом. Залежно від інтенції мовця, домінантної емоції, що превалює у мовця в певній мовленнєвій ситуації, тональності мовлення та його спрямованості на, відповідно, співробітництво чи конфронтацію [11, с. 243], емоційний та емотивний дискурси відзначаються багатоманітними класифікаціями.

Види емоційного дискурсу. Виходячи з намірів мовця, до емоційних дис­курсів зараховуємо Агресивний, Аксіологічний, блокувальний, з’ясувальний, сповідальний, фатичний. Так, інтенцією мовця в агресивному емоційному дис­курсі є вираження обурення; в аксіологічному – оцінити та прокоментувати свій емоційний стан та дії, виконані під впливом емоцій; в блокувальному і з’ясувальному – спонукати адресата до зміни в його емоційній мовленнєвій пове­дінці; у сповідальному – виговоритися у своїх хвилюваннях, вчинках тощо; у фа-тичному – налагодити мовленнєвий та міжособистісний контакт. Необхідно за­значити, що перераховані види емоційного дискурсу не існують ізольовано і в процесі спілкування одні види можуть змінюватися іншими залежно від емоцій, які переживаються мовцем на момент мовлення, та його мовленнєвої поведінки.

Види емотивного дискурсу. Наша типологія емотивного дискурсу базуєть­ся на різного виду промовах соціально-побутового характеру. Будь-яка промова, приурочена події, має стереотипну побудову викладу і відповідає вимогам до на­писання, що вказує на її узагальнений характер. Саме тому на допомогу ораторам створюються численні методичні посібники стосовно того, як треба писати ви­ступи [4; 5; 6, c. 78; 11] і надаються зразки різних їх типів [18].

У сучасній науці існує кілька підходів до класифікації промов. Класичною є класифікація промов за жанром, яка базується на основних формах ораторського монологу [4, c. 238; 5, c. 119–215; 9, c. 78; 10; 17, c. 17–18, 214–327 та інші]. Нас цікавить лише Соціально-побутове красномовство.

Інший підхід до класифікації промов випливає з цілей комунікації, які поді­ляються на інформативні, переконуючі, доказові та розважальні [13, c. 21]. Так, виходячи з намірів мовця, в емотивному дискурсі ми виділяємо такі його узагаль-нювальні типи, як Аргументативний (промови при висуненні кандидата на поса­ду, звернення, церковні проповіді, усовіщання, наставницькі промови на соціальні та моральні теми), Меморіальний (похвальні промови (панегірики), поминальні (надмогильні, похоронні) промови, пам’ятні та напутні слова, промови з приводу виходу на пенсію тощо), Спонукальний (заклик, лозунг) та підготовлений Фатич-Ний (вступні слова, урочисті, святкові, ювілейні вітання, привітання, випускні та євхаристичні промови (складання подяк), прощання, застільні тости).


Зіставляючи описані вище види емоційного й емотивного дискурсів, вихо­дячи з інтенції мовця, бачимо, що Пояснення надаються В сповідальному емоцій­ному й аргументативному емотивному дискурсах. При цьому в емоційному сповіда­льному дискурсі мовець розповідає про певні свої вчинки. Його метою є пояснити причину вчинку, щоб його зрозуміли і не засудили. Наміром мовця в емотивному аргументативному дискурсі є переконати та схилити на свій бік аудиторію.

Мовець Спонукає до зміни в мовленнєвій поведінці співрозмовника В блоку­вальному і з’ясувальному емоційному та спонукальному емотивному дискурсах. Спонукання в емоційному блокувальному дискурсі виражається через протидію, в емоційному з’ясувальному – через випитування, вимагання чи стимулювання ад­ресата надати необхідну мовцеві інформацію. Емотивний спонукальний дискурс виражає заохочення.

Коментар і оцінка Надаються в аксіологічному емоційному й меморіаль­ному емотивному дискурсах. Через аксіологічний емоційний дискурс мовець екс­пресивно коментує та оцінює людей, речі, явища; меморіальний дискурс є панегі­риком, тобто надає позитивну оцінку певній особі / події / діяльності тощо.

Встановлення / Підтримка контакту Здійснюється у фатичних емоційному й емотивному дискурсах. Відмінність між ними полягає у тому, що емоційний фатичний дискурс є спонтанно-експресивним дискурсом і спрямованим на вста­новлення дружніх відносин з адресатом. Емотивний фатичний дискурс є обов’язковим (згідно з правилами етикету) і ритуальним, присвяченим певним урочистим подіям, а саме: дню народженню, хрестинам, випускному дню, всту­пові на нову посаду тощо.

Диференційним видом емоційного дискурсу є агресивний. Емотивний дис­курс не передбачає вираження агресії, обурення, злості тощо.

Наступним критерієм зіставлення видів емоційного й емотивного дискурсів є їх тональність. З одного боку, тональність дискурсу, виходячи з характеру від­носин між комунікантами, свідчить про співробітництво (консенсус) чи суперни­цтво і конфронтацію (дисенсус). Переважно негативна забарвленість дискурсу вказує на його спрямованість на дисенсус у відносинах між комунікантами, пози­тивна – на консенсус та встановлення контакту. З іншого боку, тональність дис­курсу визначається за домінуючими в ньому емоціями, залежно від ситуації спіл­кування. Тональність може бути Мажорною, відображаючи позитивні емоції й оцінки, загальний оптимістичний настрій; і Мінорною, коли переважають знижені і негативні емоційні оцінки, загальний песимістичний настрій. Так, емоційний дискурс є переважно негативно забарвленим, що підтверджується кількісним ана­лізом типів даного дискурсу, поданих у табл. 1.

Таблиця 1

Класифікація емоційного дискурсу за тональністю спілкування

Тип забарвленності

Види емоційного дискурсу

Позитивно забарвлені

Негативно забарвлені

Агресивний

Догана, наруга, висмію­вання, звинувачення, при­скіпування, залякування, опротестування, захист (виправдовування), уль­тиматум, сварка, справдо-

Позитивно /

Негативно

Забарвлені


Вування

Аксіологічний

Хвастання, похвала, (само)захоплення

Критика, самокритика, скарга

Коментар (відгук), торг

Блокувальниий

Заспокоювання, вмовляння (благан­ня), переконування

Розпорядження, примушу­вання (присилування), істерика, голосіння (поби­вання)

З’ясувальний

Викриття (розвінчання), допит (дізнання)

Випитування, з’ясування

Сповідальний

Сповідь (зізнання), бідкання

Фатичний

Освідчення, загра­вання (залицяння), етикетний дискурс (вибачення, приві­тання, подяка, за­прошення), розва­жальний дискурс (розіграш, гра, жарт)

Негативно забарвленими є 61,1 % видів емоційного дискурсу; позитивно забарвлені складають 27,8 %. Інші 11,1 % становлять дискурси, які можуть бути як позитивно, так і негативно забарвленими, що задається ситуацією спілкування. Лише негативним є агресивний емоційний дискурс. Власне позитивним емоцій­ним дискурсом є фатичний [7], оскільки він спрямований на встановлення друж­ніх інтерактивних відносин, ґрунтуючись на принципах співробітництва та пра­вил увічливості.

Проаналізуємо за тональністю мовлення види емотивного дискурсу (див. табл. 2).

Таблиця 2

Класифікація емотивного дискурсу за тональністю спілкування

Тип забарвленності

Види емоційного дискурсу

Позитивно забарвлені

Негативно забарвлені

Позитивно / Негативно забарвлені

Аргументативний

Виправдання, утішання, прохан­ня, промови при висуненні кан­дидата, звернення, церковні проповіді

Промови на соціальні та моральні те­ми

Меморіальний

Панегірики, поминальні, напутні промови

Спонукальний

Заклик, надихаючі, запальні промови

Фатичний

Вітальні (урочисті, святкові, ювілейні), випускні, застільні (тости), привітальні, прощальні, євхаристичні промови


Емотивний дискурс, на противагу емоційному, на 94,7 % є позитивно забар­вленим. Підтвердженням сказаному служить також те, що публічна комунікація загалом має тенденцію більше до Позитивної Характеризації подій, ніж до негатив­ної [10; 17, c. 169], оскільки аудиторія налаштована більше хвалити гарні момен­ти, ніж засуджувати погані, тому оплески є частотнішими, ніж освистування.

Отже, емоційний та емотивний дискурси дійсно відрізняються за видами. Залежно від інтенції мовця емоційний дискурс поділяється на агресивний, аксіо-логічний, блокувальний, з’ясувальний, сповідальний та спонтанний фатичний.

Емотивний дискурс представлений аргументативним, меморіальним, спо­нукальним та планованим фатичним видами. Особливим видом емоційного дис­курсу є агресивний, він не має еквівалентів в емотивному дискурсі, оскільки останньому не властиве вираження агресії.

За тональністю мовлення емоційний дискурс є переважно мінорним, не­гативно забарвленим, емотивний – мажорним, позитивно забарвленим. Як на­слідок, емоційний дискурс спричиняє здебільшого дисенсус у взаємовідносинах між комунікантами, емотивний – веде до консенсусу.

Перспективи дослідження Зумовлені тим, що воно є внеском у вирішення проблем теорії мовленнєвої комунікації, пов’язаних із дослідженням мовленнєвої поведінки комунікантів та мовного впливу на співрозмовника – індивідуального чи масового адресата, й емотіології у плані вивчення мовного вираження емоцій людини у спонтанних і підготовлених мовленнєвих ситуаціях. Здійснений у роботі аналіз емоційного й емотивного типів дискурсу відкриває також перспективи пода­льших досліджень, які можуть бути пов’язані з виявленням диференційних особ­ливостей зазначених дискурсів у когнітивному, психолінгвістичному, лінгвокульту-рологічному, гендерному аспектах з вивченням їх у різних мовленнєвих ситуаціях – юридичних, соціально-політичних, публіцистичних та інших.

Бібліографічні посилання

1. Гнезділова Я. В. Емоційність та емотивність сучасного англомовного дискурсу: структурний, семантичний і прагматичний аспекти : дис. ... канд. філол. наук / Я. В. Гнезділова. – К, 2007. – 291 с.

2. Городникова М. Д. Эмотивные явления в речевой коммуникации / М. Д. Городнико-ва. – М. : Московск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза, 1985. – 70 с.

3. Гранько Н. К. Емоції у психології та лінгвістиці / Н. К. Гранько // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. – 2002. – № 567. – С. 243–250.

4. Граудина Л. К. Теория и практика русского красноречия / Л. К. Граудина, Г. И. Миськевич. – М. : Наука, 1989. – 256 с.

5. Гурвич С. С. Основы риторики / С. С. Гурвич, В. Ф. Погорелко, М. А. Герман. – К. : Выща школа, 1988. – 248 с.

6. Корольов Д. К. Структура, детермінанти та функції емоційно-оціночного ставлення до життя : автореф. дис. ... канд. психол. наук / Київськ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка / Д. К. Корольов. – К., 2001. – 18 с.

7. Ларина Т. В. Фатические эмотивы в коммуникации и переводе / Т. В. Ларина // Акту­альные проблемы преподавания практического курса перевода в вузе : Материалы на-учно-практ. конф. – М. : ВЧ 33965, 2005. – С. 228–240.

8. Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. – М. : ИТДГК Гнозис, 2003. – 280 с.

9. Николаева Т. М. Семантика акцентного выделения / Т. М. Николаева. – М. : Наука, 1982. – 103 с.

10. Фоменко О. С. Лігнвістичний аналіз сучасного політичного дискурсу США (90-ті роки ХХ століття) : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Київськ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка / О. С. Фоменко. – К., 1998. – 18 с.


11. Фролова І. Є. Вербалізація конфлікту у дискурсі / І. Є. Фролова // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. – Харків : Константа, 2005. – С. 237–262.

12. Шаховский В. И. Дейксис в сфере эмоциональной речевой деятельности / В. И. Шаховский, В. В. Жура // Вопросы языкознания. – 2002. – № 5. – С. 38–56.

13. Ellingsworth H. W. Speech and Social Action: a Strategy of Oral Communication / H. W. Ellingsworth, J. R. T. Clevenger. – Englewood Cliffs, New Jersey : Prentice-Hall, 1967. – 202 p.

14. Green G. M. Pragmatics and Natural Language Understanding / G. M. Green. – Hillsdale, New Jersey : Lawrence Erlbaum Associates, 1989. – 180 p.

15. HoffmanovА J. Zwischen Dialog und Monolog / J. Hoffmanovа // Beitrдge zur Dialogfor-schung: Dialoganalyse IV. – Tьbingen : Niemeyer, 1993. – Teil 2. – S. 35–40.

16. Keenan E. Why Look at Unplanned and Planned Discourse? / Е. Keenan // Southern Cali­fornia Occasional Papers in Linguistics. – 1977. – № 5. Discourse Across Time and Space. – Р. 1–41.

17. Sears L. The Occasional Address / L. Sears. – L., N. Y. : The Knickerbocker Press, 1997. – 343 p.

18. Wright C. W. Better Speeches for All Occasions / C. W. Wright. – N. Y. : Crown Publishers, 1993. – 250 р.

Надійшла до редколегії 06.06.12


УДК 811.111’04