Головна Філологія Мовознавство ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ, СПІВВІДНОСНІ ЗА СТРУКТУРОЮ ЗІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМ (на матеріалі історичного роману П. А. Загребельного «Роксолана»)
joomla
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ, СПІВВІДНОСНІ ЗА СТРУКТУРОЮ ЗІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМ (на матеріалі історичного роману П. А. Загребельного «Роксолана»)
Філологія - Мовознавство

Т. В. Кедич

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Досліджено фразеологічні одиниці, організовані за моделлю сурядних та підрядних сло­восполучень; розглянуто структурні й семантичні особливості фразем. Аналіз фразеологізмів здійснюється на матеріалі історичного роману «Роксолана» П. А. Загребельного.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, фразема, іменникові, дієслівні, прислівникові, вигу­кові фразеологізми.

Исследованы фразеологические единицы, организованные по модели сложносочиненных и сложноподчиненных словосочетаний; рассмотрены структурные и семантические особеннос­ти фразем. Анализ фразеологизмов осуществляется на материале исторического романа «Рок­солана» П. А Загребельного.

Ключевые слова: фразеологическая единица, фразема, существительные, глагольные, фра­Зеологизмы-наречия, фразеологизмы-междометия

In the article the phrazeological units are investigated, organized by model of complex sen­tences and compound sentences; structure and semantics pecularities of phrazem are considered. Analysis of phrazeology is realized by material of historical novel “Roksolana” by P. A. Zagrebelniy.

Key words: phraseological unit, phrasema, noun, verb, adverb, interjection phraseologizms.

Мова - найважливіший засіб спілкування, вона перебуває в постійному русі, змінюється в просторі й часі, але водночас зберігає ознаки стабільності, цілісності. У періоди кардинальних змін уся мовна система збагачується, реагуючи на виник­нення нових понять, явищ, реалій суспільного життя людини. Найбільшою динамі­кою розвитку відзначається передусім лексичний і фразеологічний рівні.

Фразеологія - порівняно молода лінгвістична дисципліна. У 20-х роках ХХ століття Є. Д. Поливанов обґрунтував ідею про необхідність створення фразеології як самостійного розділу лінгвістичної науки. Він уважав, що фразеологія «займе відособлену і стійку позицію (подібно до фонетики, морфології тощо) у лінгвістичній літературі майбутнього…» [12, с 333].

Вагомий внесок у розвиток фразеологічної теорії зробили українські та зарубіжні вчені, дослідники фразеології різних національних мов. Серед них є видатні вчені ХІХ і першої половини ХХ ст. О. О. Потебня, Ш. Баллі, Ф. де Соссюр; українські вчені Л. А. Булаховський, М. Ф. Алефіренко, Ф. П. Медведєв, Л. Г. Скрипник, В. Д. Ужченко, які вивчали семантику фразеологічних одиниць, їх ознаки, структуру, походження й етимологію; зарубіжні вчені Ю. Ю. Аваліані, Н. М. Амосова, В. П. Жуков та ін.

Останнім часом поглибився інтерес мовознавців до вивчення семантики й форми фразеологічних одиниць у текстах різних стилів і жанрів, зокрема в мові художньої літератури. Мова художньої літератури є особливим різновидом літературної мови. Автори художніх творів використовують різностильові мовні засоби для створення образів, надання зображуваним подіям об’єктивної (позитивної) чи суб’єктивної (негативної) оцінки. Серед використовуваних мовних засобів експресивного характеру значне місце посідає фразеологія.

© Кедич Т. В., 2010


Основою фразеологічної системи будь-якої мови є фразеологічна одиниця (фразеологізм, фразема), що являє собою стійку відтворювану сполуку слів. Фразеологізми відзначаються низкою ознак, що дозволяють вважати їх самостійними одиницями мови, відмінними від інших лінгвістичних одиниць (сло­ва, словосполучення, речення) [10, с. 9]. Порівняно зі словами фразеологічні одиниці, як правило, є виразнішими з емоційно-експресивного погляду, значення фразеологічних одиниць супроводжується різними образними характеристиками. Від синтаксичних одиниць, зокрема вільних словосполучень, фраземи відрізняються тим, що вони відтворюються як цілісні структури, є відносно стійкими, а не будуються щоразу за певними синтаксичними моделями.

Під фразеологізмом розуміємо окрему самостійну одиницю мови, що характеризується фразеологічним значенням, компонентним складом, граматични­ми категоріями, відтворюваністю [1, с. 42].

Предметом цього дослідження є фразеологічні одиниці, організовані за мо­деллю словосполучення, в історичному романі «Роксолана» П. А. Загребельного.

Враховуючи специфіку утворення, фразеологізми типу словосполучення можна класифікувати в такі групи: 1) фраземи, організовані за моделлю сурядних словосполучень; 2) організовані за моделлю підрядних словосполучень.

До фразеологізмів, організованих як сурядні словосполучення, належать сталі семантично й синтаксично неподільні поєднання слів. Характерною рисою таких структур є те, що компоненти, які з’єднуються сурядними сполучниками, виступа­ють або як синонімічні, або як антонімічні. Найуживанішими сполучниками є І, ні­ні: Вдень і вночі Вживається в романі з традиційним значенням «завжди, постійно» [11, с. 55]: На килимі кольору полуниці ходжа Вдень і вночі Читає коран [5, с. 86]; фразема Ні вдень, ні вночі Має значення «ніколи» [11, с. 55]: В жахливому караван-сараї, біля воріт якого дрібні злодії продають крадене взуття, … гамір не втихає Ні вдень ні вночі, а довкола ще ж бруд, сморід, нечистоти [6, с. 186].

За семантичними й синтаксичними функціями фразеологічні одиниці, які мають форму сурядних словосполучень, співвідносяться зі словами, що зумовлює виділення таких категорій:

1. Субстантивні одиниці. Компонентами таких одиниць можуть бути
іменники, прикметники, займенники. В історичному романі «Роксолана»
продуктивні лише такі фраземи, компонентами яких є іменники (іменник +
іменник); у реченнях вони функціонують здебільшого як додатки та присудки:
Альфа і омега Має значення «головне в чомусь, основа, зміст, сутність» [11, с. 20]:
…всім цим нещасним споруджували кенотафи, могили без тіла, бо тіло – це во­
гонь, земля або вода, а душа – це Альфа і омега Життя, і їй слід возвести святи­
лище
[6, с. 84]. Уплітаючи фразеологічну одиницю в мову художнього твору,
П. А. Загребельний вдається й до заміни традиційних компонентів такої одиниці
словами, які увиразнюють фразеологічний зворот, змінюючи в такий спосіб його
традиційне загальне значення: Вогнем і мечем Має традиційне значення «нещадно, з
великою жорстокістю» [11, с. 119] → Вогнем і кров’ю – «війна»: Ждала відомщення
за гріхопадіння, …так ніби то з її вини рушаться царства і гидь розповзається по
землі, заливає простори, Вогнем і кров’ю Значаться часи
[6, с. 11–12].

2. Найчисленнішу групу фразеологізмів сурядного типу в романі «Роксолана»
становлять прислівникові фраземи. Компонентами таких одиниць можуть бути
прислівники, іменники, у реченні виконуючи роль обставини. В історичному
романі «Роксолана» письменник переважно використовує такі фраземи, компонен­
тами яких є прислівники: Щокроку і щомиті Має значення «завжди, постійно»: Зга­
дувалися слова з книги, яка тепер переслідувала її Щокроку і щомиті: «Але той,
хто давав, і страшився, і вважає істиною найпрекрасніше, тому ми полегшимо до


Найлегшого» [6, с. 41]; З дня на день Має традиційне значення «скоро, найближчим часом» [11, с. 209]: Стривожена смертю двох султанських синів, могла очікувати (бо все в руках аллаха!), щО З дня на день Чорна смерть забере і останнього [5, с. 131]; Так і сяк Уживається письменником зі значенням «по-різному» [11, с. 705]: З'явився непомічено і щез, вмить опинився коло своїх євнухів, які стерегли одалісок, Розставляли їх Так і сяк, гострим шепотом передавали веління валіде… [6, с. 78]. Фразеологічну одиницю Туди й сюди, що організована за моделлю сурядного слово­сполучення, письменник уживає в романі з традиційним значенням «у різні місця, в різних напрямках» [11, с. 726]: Тому глухий неспокій жив у його душі ще змалку, ніщо Не подобалося, ні на чому не міг зосередитися, зненацька накочувалася дика туга, і Він, знемагаючи, метався Туди й сюди [6, с. 145]; Коли то такий непевний чоловік, що бігає Туди й сюди, то як же можемо покладатися на нього? [6, с. 244].

До цієї групи фразеологічних одиниць належить й індивідуально-авторський Безслідно і безіменно, що за своєю структурою є сурядним словосполученням й має фразеологічне значення «назавжди»: До вогню незмога було доступитися, він пану­Вав неподільно під вічними склепіннями базару, все, що було там живе, гинуло Без­слідно і безіменно [5, с. 18].

До фразеологічних одиниць, що мають структуру підрядних словосполучень, належать семантично неподільні стійкі звороти мови, у яких виділяються грама­тично незалежне, головне слово й залежні від нього компоненти. Хоч стрижневе слово таких фразеологічних одиниць може бути виражене будь-якою повнознач­ною частиною мови, в історичному романі П. А. Загребельного «Роксолана» найбільш численними й різноманітними за структурою представлені ті, що об’єднуються навколо іменника та дієслова (іменникові та дієслівні фраземи).

1. Іменникові фразеологічні одиниці найчастіше являють собою стійку спо­луку іменника з такими частинами мови:

А) «іменник + прикметник»: Царство небесне «рай» [11, с. 755]: Перед боєм
під
Халебом Султан сказав своїм воїнам: «Коли нам судилося погинути, – наше
Царство небесне…»
[5, с. 67]; Ласий шматок «що-небудь найкраще, спокусливе,
вигідне»: Але Мурад був найближче до Ласого шматка, до того ж володів силою
найбільшою
[5, с. 117]; індивідуально-авторські фраземи: Живий товар Має значен­
ня «людина, яка опинилася в неволі», Чорні чутки – «плітки»: Віддавши повіддя
коней слугам, вони зійшли на землю, змішалися з натовпом багатих муштрі – поку­
пців Живого товару
[5, с. 19–20]; Чорні чутки Вирували довкола Роксолани, лизо­
блюди, дармоїди, лакизи… купалися в тих чутках, як у райських ріках задоволення
[6, с. 68];

Б) більшість мовознавців у науковій літературі неодноразово вказували на
зв’язок перифрази та фразеологічної одиниці. Ці два поняття певною мірою «на­
кладаються», але не є тотожними. З одного боку, поняття перифрази є ширшим,
адже перифразою може бути й нефразеологічна одиниця, з іншого, – перифраза є
вужчим поняттям, якщо зважити, що серед фразеологічних одиниць є й такі, що не
співвідносні зі словом, одиниці, що передають судження, є навіть фразеологічними
комплексами [8, с. 73]. Зокрема Л. Г. Авксентьєв до фразеологізмів відносить певну
частину фразеологічних одиниць, що «утворилися внаслідок описового переосмис­
лення – перифрази, коли замість слова-назви подається його своєрідна образно-
експресивна кваліфікація, і які функціонують у мові як загальномовні метафори»
[1, с. 40]. Такі фразеологічні одиниці наявні й у романі П. А. Загребельного «Роксо­
лана». До цієї групи належать індивідуально-авторські перифрази, що являють со­
бою сполуку «іменник + іменник у родовому відмінку»: Книга книг – це «священна
книга» ісламу коран: Тільки ви своїм радуєтесь, – знову вдався він до спасенних слів
з Книги книг Ісламу
[5 с. 56]; Володар Віку – «султан Сулейман»: Вже при вступі


На престол Сулейман запобігливими мудрецями… був названий Сахібі Кіран – Во­лодар Віку, той, хто має найліпше і з найбільшим успіхом сповнити число десять [5, с. 63]; Лицарі свободи – «козаки»: Назвав козаків, а мав на гадці не цих Лицарів свободи, з якими, власне, й хотів би послужити великому султанові… [6, с. 185]; Обрубки людства – «євнухи»: Я б згодився возити навіть цілий гарем, тільки не цих Обрубків людства [5, с. 15];

В) іменникові фраземи зі структурою «іменник + іменник у формі будь-якого непрямого відмінка» представлені у романі фразеологічними одиницями з тради­ційним значенням: Вітер у кишенях «немає грошей» [11, с. 112], Гра з вогнем «ве­ликий ризик» [11, с. 165]: Там справжнє життя, бо там небезпека, Гра з вогнем, і навіть коли загинеш через свій нестримний язик… [6, с. 56]; Чоловік наймудріший може вмерти з голоду, коли в нього Вітер у кишенях[5, с. 16].

Стрижневе слово (іменник) здебільшого має змінну форму, здатне реалізувати в контексті всі відмінки. Наприклад: Навіть імами підступили ближче, повторюючи вдоволено султанові слова, бо ж вони були мовби прочитані з Книги книг[6, с. 83] та Все записано в Книзі книг [6, с. 144]. Із наведених вище ілюстрацій видно, що фра-зеологізми-словосполучення, які мають змінну форму, можуть бути в усіх синтаксис-них функціях іменника – підмета, додатка, частини складеного присудка.

До складу іменних фразеологічних одиниць, які мають структуру підрядних словосполучень, відносимо й ті, у яких стрижневим компонентом є прикметник. У реченні вони функціонують як означення або присудки і мають таку структуру: «прикметник + порівняльна конструкція», «прикметник + іменник»: Дурний, як баран Має значення «розумово обмежена людина» [13, с. 63]: Айяс-паша був Дурний, як ба­Ран [6, с. 63]; Свята справа Вживається письменником із традиційним значенням «благородна, добра справа» [11, с. 205]: Люди, які жертвують усім для інших, тво­Рять Святу справу [6, с. 177]; Білий світ – «все навколишнє» [11, с. 632]: Колись була Їжачком під кленовим листочком, …приспівувала собі співаночки, пострибуючи на одній нозі, висовувала від насолоди язичок, показувала Білому світу [5, с. 33].

2. Дієслівні фразеологічні одиниці, організовані за моделлю підрядних слово­сполучень, це такі одиниці, стрижневим компонентом яких є дієслово, що й зумов­лює семантичну та синтаксичну функції в реченні.

Найпродуктивнішою серед лексико-граматичних конструкцій дієслівних фразеологічних одиниць у історичному романі П. А. Загребельного є конструкція типу «дієслово + іменник з прийменником або без нього»: Припасти до серця «спо­добатися» [11, с. 564]: …Мустафа Був простим хапіджі в Пірі Мехмеда… і так Припав до серця Великому візирові, що той наважився запропонувати султанові Селіму зробити його візиром [5, с. 152]; Дурити голову «вводити в оману» [11, с. 223]: Та одразу збагнула науку молодого стайничого, а ця маніжилася й Дурила голову Новоспеченому візиру… [6, с. 60]; Прибрати до рук «захоплювати, заволоді­вати чим-небудь» [11, с. 556]: Австрійський король Фердінанд норовив видати за старого Запойяї одну з своїх численних принцес, щоб Прибрати до рук Всю Угор­щину [6, с. 99]: Розкрити очі «розказувати усю правду про щось» [11, с. 103]: Коли приходив до тебе, то хотів сказати, що то він Розкрив Мені Очі На зрадливість Ібрагіма [5, с. 63]. П. А. Загребельний у романі «Роксолана» використовує також синонімічні дієслівні фразеологізми Терзати душу Та Терзати серце Зі значенням «завдавати кому-небудь переживань, прикрощів, страждань» [11, с. 709]: Але то в дні, коли вона ще задихалася од відчаю, коли безнадійна самотність і сирітство Терзали Її Душу, і вона гарячково придивлялася до цих малювань… [6, с. 6]; Саме тільки слово «Рогатин» Терзає серце [6, с. 32]. У реченні такі фразеологізми вико­нують звичайно функцію присудка.


Дієслівні фразеологічні одиниці, маючи виразне емоційно-оцінне забарвлен­ня, уживаються романістом для позначення різноманітних дій, пов’язаних здебіль­шого із взаєминами людей, для позначення психічного стану осіб, яких вони сто­суються.

3. Прислівникові фраземи представлені в історичному романі «Роксолана»
П. А. Загребельного невеликою кількістю. У таких фразеологізмів не можна визна­
чити стрижневе слово, бо його компоненти рівноправні. У мовознавчій літературі
подібні конструкції прийнято називати прислівниковими утвореннями з поєднання
різних відмінкових форм одного й того ж іменника або стійкими лексично неподі­
льними прислівниковими утвореннями [1, с. 103].

Лексико-граматичне значення таких фразеологічних одиниць співвідноситься з прислівниками, вони мають постійний порядок розташування компонентів. Най­продуктивнішими є фраземи, які мають таку структуру: а) «прийменник + прикме­тник + іменник» та б) «прийменниково-відмінкова форма іменника + прийменни­ково-відмінкова форма іменника»: З порожніми руками «без нічого, ні з чим» [11, с. 621]: Тоді знов повертався в свої кам’яні пустелі, іноді несучи в шкіряних хур-джинах награбоване золото, частіше З порожніми руками, і знов, перемірювали безконечні шляхи… [6, с. 150]; З голими руками «не маючи нічого при собі» [11, с. 621]: …щойно, приїхавши з далекого Діярбекіра, з такою рішучістю пірнув у надра Стамбула, пірнув З голими руками, а вже виринув, маючи в руках султанську доньку [6, с. 94]; б) фразеологічні одиниці, компоненти яких виступають як антонімічні: З ранку до вечора «протягом тривалого часу» [11, с. 593]: Він завжди лякався самот­ності й прагнув самотності, а довкола Мустафи вирувало бурхливе життя, крути­лося безліч людей, і всі були закохані в шах-заде, всі змагалися за його увагу, З ранку До вечора Повторюючи… [6, с. 136]; Від початку до кінця «повністю» [11, с. 552]: Моя султаншо, ви можете переконатися в цьому, коли дозволите вашому рабові Лятифі прочитати бодай один вірш Насимі Від початку до кінця [6, с. 166].

Крім розглянутих фразеологічних зворотів підрядного й сурядного типу, що вживаються в ролі того чи того члена речення, є ще усталені словосполучення мо­дального та вигукового характеру.

4. Інтер’єктивні та модальні фразеологізми. У мовній системі існують вигу­
кові фразеологізми, що являють собою трафаретні формули розмовно-побутового
вжитку. Особливе місце у творчості П. Загребельного посідають вигукові або ін-
тер’єктивні фразеологічні одиниці. Їхня головна функція – вираження й передача
емоційних, волюнтативних, апелятивних відношень у процесі комунікації. Вигуко­
ві фразеологічні одиниці передають різноманітні почуття людини, її емоції, волеви­
явлення, хоча й не називають їх. Вигукові фразеологічні одиниці дають інформацію
про емоційно-чуттєвий стан людини, її реакції на зовнішній світ, а також про моти­
ви поведінки особи, умови активного мовного спілкування. Такі фраземи несуть у
собі емоційне забарвлення й мають категоріальне значення вигукової семантики.
На першому місці в цьому структурному типі фразеологічних одиниць стоїть саме
конотативна функція, тоді як номінативна не відіграє великої ролі. В ін-
тер’єктивних фраземах стрижневий компонент зазвичай не визначається, оскільки
вони тлумачаться здебільшого за допомогою описової формули. Інтер’єктивні фра­
зеологізми вживаються письменником на позначення різних емоцій, побажання,
заборони, клятви та ін. Так, наприклад, із компонентом Бог У романі
П. А. Загребельного нараховується понад 10 таких фразеологізмів: Боже, хто ж
панував над її життям
[6, с. 192]; Має просити милості в царя, але Боронь боже набридати йому своїми домаганнями [6, с. 241]; Боже, як вона змерзла! [5, с. 74];
О боже! Що ж він співає? [6, с. 66]; Боже милостивий! Баязиде, і ти не боявся?
[6, с. 39]. Серед вигукових фразеологізмів, що вживаються романістом на позна-


Чення різних емоцій, є й такі, що виражають гнів, розчарування, фраземи-прокльони: А дзуськи! Коли хоче, хай достосовується сам! [5, с. 77]; Крик? І крику її не почують, Хоч би й усі поглухли! [5, с. 132]; Будь прокляті Всі закони, встано­влені цими міднолицими султанами [6, с. 93]; Хуррем гидливо відсунулася від Кіна-ти, але та не хотіла від неї відчепитися, Хоч ти її ріж [5, с. 108].

Модальні фразеологізми виражають ставлення до висловлюваної думки й ви­діляються здебільшого як вставні чи вставлені словосполучення. Один із таких фразеологізмів вживає й П. А. Загребельний у романі «Роксолана» – Ясна річ З тра­диційним значенням «очевидно, безумовно, без сумніву, зрозуміло» [11, с. 600]: Ясна річ, до шах-заде Мехмеда молодий візир ставився з належною поштивістю… [6, с. 108]; Що це за дельфійська піфія, Рустем, Ясна річ, не знав [6, с. 104]; …свій Час в основному витрачає на пліткарство… і, Ясна річ, на вивідування й стеження кожного кроку султанового… [5, с. 52]; Ясна річ, старий негідник обдурює нас, як це він завжди робить… [5, с. 25].

Отже, фразеологічні одиниці, організовані за структурою словосполучення, виступають у ролі головних і другорядних членів речення. Номінативні фразеологі­зми, незалежно від структури, за значенням і синтаксичною функцією співвідносні з тими чи тими частинами мови.

В історичному романі «Роксолана» П. А. Загребельного вражає багатство й різноманітність словника, за допомогою якого письменник відтворює багатогранну історичну дійсність. Кількісне багатство фразеологічних одиниць, виявлених нами в романі видатного українського письменника П. А. Загребельного, поряд з їх висо-комайстерним застосуванням свідчить про те, що автор широко й вільно володіє невичерпними словесними скарбами української мови.

Бібліографічні посилання

1. Авксентьєв Л. Г. Сучасна українська мова : Фразеологія / Л. Г. Авксентьєв. – Харків : Вища шк., 1983. – 137 с.

2. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології / М. Ф. Алефіренко. – Харків : Ви­ща шк., 1987. – 135 с.

3. Гнатюк І. С. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові сучасної худож­ньої прози / І. С. Гнатюк // Українська мова і література в школі. – 1981. – № 12. – С. 62–64.

4. Загребельний П. А. Бути самим собою / П. А. Загребельний // Літературна Україна. – 1993. – 14 січня.

5. Загребельний П. А. Роксолана / П. А. Загребельний. – Кн. І. – К. : Дніпро, 1979. – 190 с.

6. Загребельний П. А. Роксолана / П. А. Загребельний. – Кн. ІІ. – К. : Дніпро, 1980. – 271 с.

7. Коваль А. П. Крилаті вислови в українській літературній мові / А. П. Коваль, В. В. Коптілов. – К. : Вища шк., 1975. – 335 с.

8. Мілєва І. В. Евфемізм – дисфемізм – перифраза / І. В. Мілєва // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Серія Філологія. – № 632. – Вип. 42. –2004. – С. 71–74.

9. Мукан Г. М. Структура і синтаксична роль фразеологізмів / Г. М. Мукан // Українська мова і література в школі. – 1968. – № 5. – С. 13–20.

10. Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови / Л. Г. Скрипник. – К. : Наук. думка, 1973. – 279 с.

11. Словник фразеологізмів української мови / упоряд.: В. М. Білоноженко та ін. – К. : Наук. думка, 2003. – 1104 с.

12. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / за заг. ред. акад. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1973. – С. 333–400.

13. Юрченко О. С. Словник стійких народних порівнянь / О. С. Юрченко, А. О. Івченко. – Харків: Основа, 1993. – 176 с.


Надійшла до редколегії 25.02.10


УДК 811.161.1’373.46

Похожие статьи