Головна Філологія Мовознавство ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКИХ КОМПОЗИТІВ (на матеріалі ад’єктивних складнонульсуфіксальних дериватів з першим колірним компонентом)
joomla
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКИХ КОМПОЗИТІВ (на матеріалі ад’єктивних складнонульсуфіксальних дериватів з першим колірним компонентом)
Філологія - Мовознавство

О. І. Мізіна

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Окреслено тенденції розвитку індивідуально-авторських новотворів (перший колірний компонент) з матеріально не вираженим суфіксом у порівнянні з відповідними узуальними де­Риватами, з’ясовано місце та роль нульсуфіксальних ад’єктивних композитів у сучасному українському мовленні, зокрема у поетичному дискурсі, їх дериваційні, структурно-семантичні та функціональні можливості.

Ключові слова: ІАН (індивідуально-авторський новотвір), первинні та вторинні кольо-ративи, ад’єктивний складнонульсуфіксальний композит, мотивований, напівмотивований, немотивований дериват.

Очерчены тенденции развития индивидуально-авторских неологизмов (первый цвето­вой компонент) с материально не выраженным суффиксом в сравнении с соответствующими узуальными дериватами, выяснено место и роль нульсуффиксальных адъективных компози­тов в современной украинской речи, в частности в поэтическом дискурсе, их деривационные, структурно-семантические и функциональные возможности.

Ключевые слова: ИАН (индивидуально-авторский неологизм), первичные и вторичные колоративы, адъективный сложнонульсуффиксальный композит, мотивированный, полумо­тивированный, немотивированный дериват.

In this article the tendencies of development of individual-authors neologisms (the first colour Component) with no materially expressed suffix in comparison with appropriate usual derivatives have been found out, the place and the role of adjectival composites with zero suffix in modern Ukrainian speech, in particular in the poetical discourse, their derivational, structural-semantic and functional possibilities have been cleared out.

Keywords: IAN (individual-authors neologism), primary and secondary colouratives, adjectival composite with zero suffix, motivated, half-motivated, non-motivated derivative

Учені справедливо зауважують, що складні прикметники є прекрасним за­собом образної передачі цілої сукупності ознак описуваних фактів, чим зумовлене широке їх використання в поетичних творах. Основоскладання - досить продук­тивний спосіб творення прикметників. Серед прикметників-оказіоналізмів більше 80 % становлять композити, побудовані як за узуальними, так і за оказіональними моделями, часто своєрідні в семантичному та стилістичному відношеннях [3, с 158-159].

Серед нульсуфіксальних похідних, що використовуються саме у поетично­му дискурсі, на окрему увагу заслуговують прикметники, до складу яких входять кольороназви. У віршованих текстах ці деривати характеризуються сконденсова­ністю позначуваної ними ознаки. Семантична цільність у структурі нульсуфікса­льних дериватів призводить до узагальнення відтінків певного кольору, що дає можливість їх стилістичного варіювання [1, с 13-14].

Назви кольорів постійно привертають увагу лінгвістів, але незважаючи на те, що цій групі лексики в українському мовознавстві приділено значну увагу, складнонульсуфіксальні прикметникові композити з першим колірним компонен-

© Мізіна О. І., 2011


Том вивчалися тільки принагідно в контексті розгляду інших проблем. Фрагмен­тарно вони були предметом дослідження у складі метафоричних конструкцій у роботах Н. Адах, Т. Біленко, Л. Пустовіт, Г. Вокальчук, Г. Овсійчук, О. Поліщук, О. Рудь, О. Жижоми та ін.

З іншого боку, українська мова початку ХХІ ст. переживає своєрідний «ін­новаційний бум», зазначають мовознавці (Є. Карпіловська, Н. Клименко, Ж. Колоїз, С. Лук’яненко, А. Нелюба, О. Стишов та ін.), що розпочався наприкін­ці 1980-х рр. Інтенсивність інноваційних змін у мові виявляє тенденцію до зрос­тання, що привертає увагу дослідників. На основі різноаспектного вивчення інно­вацій створено низку словників нової української лексики (Г. Віняр і Л. Шпачук, Г. Вокальчук, Ж. Колоїз, Д. Мазурик, А. Нелюба). Однак дотепер ад’єктивні індивідуально-авторські новотвори з матеріально не вираженим формантом взагалі та з першим колірним компонентом зокрема не були предметом спеціального дослідження, чим і зумовлена актуальність обраної теми.

Матеріалом для дослідження послужила картотека, укладена шляхом суцільної вибірки зі Словника української мови [11] (узуальні одиниці) та словників інновацій [2, 5, 7, 8, 9, 12] (композитні новотвори).

Мета Статті – виявити активність вживання складнонульсуфіксальних ад’єктивних індивідуально-авторських дериватів з першим колірним компонен­том, специфіку їх функціонування у поетичному мовленні, дериваційні, струк­турно-семантичні та функціональні можливості.

Серед лінгвістів немає єдиної точки зору на окреслення лексико-семантичних груп кольоронайменувань. Більшість дослідників кольороназви поділяє на дві семантичні групи: власне кольоративи (Червоний, кораловий, бла­китний Та ін.) та додаткові характеристики кольору (Світлий, темний, густий, тьмяний Та ін.). У групі власне кольоративів виділяють первинні (значення кольо­ру є основним, прямим: Синій, жовтий) та вторинні кольоративи (значення коль­ору є переносним: Вишневий, кораловий) [6, с. 115].

Однак нас цікавить перш за все не семантика кольору, зокрема проблема первинності й вторинності кольороназв, а дериваційний процес – утворення нульсуфіксальних композитів за моделлю «П (прикметник) + І (іменник)», де прикметник є назвою кольору, тому ми відносимо до таких прикметників усі ті, що мають ядерну сему «колірна ознака» типу: Білогрудий, молочноокий, світлолиций, срібнолукий, малиновоголовий І т. п.

Домінантними одиницями у творенні узуальних складнонульсуфіксальних ад’єктивів із першим колірним компонентом є номінації Червоний, жовтий, синій, зелений, білий, чорний, сірий, Що відображають базові колірні уявлення людини й належать до констант духовної та матеріальної культури.

Квантитативні характеристики досліджуваних складнонульсуфіксальних дериватів з першим колірним компонентом в узуальному та в індивідуально-авторському словотворі подані в таблиці.

Колоративи

Кількість досліджува­них одиниць

Кількість пер­ших ад’єктивних основ з колірним компонентом

Кількість інших іменни­кових основ

Узуальні

Нульсуфіксальні компо­зити з першим колірним компонентом

208

31

50

Індивідуально-авторські

239

51

102


Складнонульсуфіксальні Новотвори З першим Колірним компонентом

Узуальні складнонульсуфіксальні ад’єктивні деривати за значенням першо­го колірного компонента поділяємо на такі семантичні групи: 1) композити з власне колірним компонентом (означує кольори спектра і ахроматичні кольори:

Червон(о)-, жовт(о)-, зелен(о)-, блакитн(о)- (голуб(о)-), синь(о)-, біл(о)-, сір(о)-, чорн(о)-; 2) композити зі специфічним колірним компонентом, що позначає колір волосся, шерсті, оперення; очей, шкіри істоти (вживаються тільки з основами-соматизмами): Сив(о)-, рус(о)-, русяв(о)-, кар(о)-, риж(о)-, смагл(о)- (смагляв(о)-), Смугл(о)-; 3) композити з компонентом з ознакою подібності до кольору та блиску металу (до них можна застосувати перифраз «кольору срібла, золота, міді»): Срібн(о)-, золот(о)- (злот(о)-, злат(о)-), Мідн(о)-; 4) композити з компонентом, що позначає тон, насиченість, яскравість кольору: Блід(о)-, світл(о)-, темн(о)-, ясн(о)-; 5) композити з компонентом, що позначає відтінки кольорів: Руд(о)-, сиз(о)-, рум’ян(о)-; 6) композити з компонентом Ряб(о)- («покритий плямами іншого кольору, відтінку, що вирізняються на основному фоні»), що вказує на наявність різних кольорів одночасно.

В індивідуально-авторському словотворі палітра кольорів, які передаються першим колірним компонентом, значно ширша порівняно з узуальними дерива­тами. На думку О. Рудь, найбільша кількість структурно-семантичних типів ха­рактерна для прикметникових утворень з компонентами Багрян(о)-, червон(о)-, золот(о)-, біл(о)-, чорн(о)-. Порівняно менша кількість типів – це композити із компонентами Синь(о)-, блакитн(о)-, голуб(о)-, жовт(о)-, рожев(о)- [10].

Усі семантичні групи узуальних дериватів з кольороназвою (окрім композитів з власне колірним компонентом) в індивідуально-авторському словотворі розширюються за рахунок появи додаткових відтінків у значенні. Так, до другої групи «Композити зі специфічним колірним компонентом, що позначає колір волосся, шерсті, оперення; очей, шкіри істоти» можна ще додати основу Біляв(о)- (у знач. «зі світлим волоссям або шерстю» – Білявочубий), якої не існує в узуальних композитах. У третій групі «Композити з компонентом за ознакою подібності до кольору та блиску металу» зафіксовано нові кольороназви і виділено такі підгрупи: а) «Кольору та блиску металу»: Бронзов(о)- (Бронзо-вом’язий, бронзовоперий, бронзовочолий), Мідян(о)- (Мідянолистий, мідянорогий), сріберн(о)- (Сріберноголовий), Сріблян(о)- (Сріблянолистий), Срібляст(о)- (Сріблястолуский), (в узуальному словотворі тільки Срібн(о)-, мідн(о)-); б) «Кольору ягід»: Вишнев(о)- (Вишневоокий), Малинов(о)- (Малиново-головий); в) «Кольору рослин чи їх плодів»: Каштанов(о)- (Каштановокосий);

Г) «Кольору їжі та напоїв»: Молочн(о)- (Молочноокий); ґ) «Кольору забарвлення
шерсті або оперення тварин (масті коней) та птахів»: Ворон(о)- (Вороноконій);

Д) «Кольору явищ природи, повітряного простору»: Небесн(о)- (Небесноокий),
Сніжн(о)- (Сніжнокрилий, сніжноокий, сніжноперий).

У групі «Композити з компонентом, що позначає тон, насиченість, здатність пропускати крізь себе світло, яскравість кольору» зафіксовано основи Сяйн(о)-(Сяйноликий); Прозор(о)- (Прозороводий, прозорокрилий), Тьмян(о)- (Тьмяно-водий); а група «Композити з компонентом, що позначає відтінки кольорів», містить додаткові кольороназви: Багров(о)- (Багровотілий), Багрян(о)- (Багряно-главий, багряногривий), Брунат(о)- (Брунатовихрий), Пурпурн(о)- (Пурпурно-Устий), Рожев(о)- (Рожевоперстий, рожевотілий), Салатов(о)- (Салатовочо-лий). До композитів із компонентом, що вказує на різні кольори, ми додали також основу Райдужн(о)- (Райдужнокрилий) .


Якщо в узуальному словотворі найчастотнішими компонентами-кольороназвами складнонульсуфіксальних композитів є основи Чорно- (30 оди­ниць); Червон(о)-, Біл(о)- (по 22 од.), сив(о)- (11 од.), жовт(о)- (10 од.), а до ма-лочастотних належать основи: Блакитн(о)-, блід(о)-, голуб(о)-, кар(о)- (по 1 од.), Русяв(о)-, смугл(о)- (по 2 од.), то в індивідуально-авторському, за нашими спостереженнями, до найуживаніших препозиційних основ з кольоронозвою віднесено: Зелен(о)- (29 од.), Біл(о)- (19 од.), Чорн(о)- (18 од.), Золот(о)- (14 од.), Срібн(о)-, ясн(о)- (по 13 од.), Злот(о)- (11 од.). Серед ІАН зафіксовано 17 мало-частотних основ-кольороназв, що вживаються лише одноразово: Багров(о)-, бру-нат(о)-, вишнев(о)-, каштанов(о)-, малинов(о)-, молошн(о)-, небесн(о)-, пур-пурн(о)-, райдужн(о)-, русяв(о)-, салатов(о)-, сід(о)-, сріберн(о)-, сріблян(о)-, срібляст(о)-, сяйн(о)-, тьмян(о)-.

Серед других основ складнонульсуфіксальних композитів в узуальному словотворі найпродуктивнішими є іменникові компоненти -лиций, -носий (по 12 основ), -крилий (11 основ), -волосий (10 од.), -бородий, - листий, - головий (по 9 од.), а малочастотними – іменникові основи: -вітий, - губий, - деревий, - зерний, - козачий, - копитий, - лапий, - ликий, - мундирий, -рилий, - рукий, - черевий, - шиїй (по 1 од.); -зубий, -кудрий, - мордий, - пикий, - рогий, - ротий, - тілий, - хвостий, - шерстий (по 2 од.).

В складнонульсуфіксальних ІАН серед іменникових постпозиційних ком­понентів найуживанішими є основи -крилий (10 од.), -чолий (8 од.), -зерний, - листий (по 7 од.), -лиций, -перий, - рукий, - тілий (по 6 од.), що, напевне, пояс­нюється поетикою образу, створюваного відповідними предметами – Крило, чоло, зерно, листя, лице, перо Тощо. В узуальних композитах поширені іменникові ком­позити Ніс, волосся, борода, голова, Хоча відзначається і спільна іменникова база (Лице, крило, листя), мотивована екстралінгвальними чинниками. Малочастотні, тобто вжиті лише один раз: -березий, - брисий, - вербий, - вершечкий, - вихрий, -вічий, - воротий, - вусий, - глибий (Від глиба), -глумий (Від глум), -грекий, - давній (від давнина), - думий, - китий (Від кита (Діал.), Китиця), -коній, - країй, - кроний, -лебедий, - лезий, - лобий, - лучий, - м’язий, - митрий (від митра), -носий, -перстий, - ликий, - поясий, - ризий (від риза (церк.)), - рухий, - рясий, -стопий, - стріхий, - сяйвий, - травий, - хвилий, - хмарий, - хрестий, - цвітий, -цеглий, - чадий, - чреслий (Ц.-с. стегна), -шерстий, -шибий, - шпачий, - щокий, - ярий (від яр) І т. п. (усього 47 основ).

Малочастотність іменникових основ в індивідуально-авторському слово­творі набагато більша, ніж в узуальному, що відбиває прагнення автора до поети­чної креативності, оригінальності образу. Серед них особливу увагу привертають основи абстрактних іменників, які на перший погляд і не могли б сполучатися з кольороназвами (-глумий, -думий). Оказіональність дериватів і пояснюється по­рушенням словотвірного типу «назва кольору + назва конкретного іменника, но­сія кольору».

За значенням постпозиційного компонента досліджувані нами складнонуль-суфіксальні одиниці поділяємо на дві семантичні групи: 1) в основі яких закладе­на назва соматичного поняття, що вказує на ознаку за віднесенням до істоти (лю­дини або тварини); 2) композити, другий компонент яких має в основі назву не-соматичного поняття.

З-поміж 50 других іменникових компонентів узуальних складнонульсуфіксаль-них композитів переважають ті, в основі яких закладена назва соматичного поняття (39 основ), решту (12 основ) складають деривати, другий компонент яких має іншу се­мантику і належать до обох семантичних груп.


В індивідуально-авторському словотворі, на відміну від узуального, зі 102 зафіксованих основ сему «соматичне поняття» мають 47 основ, «несоматичне поняття» – 55 од., з узуальними складнонульсуфіксальними дериватами збігають­ся лише 6 основ (-вітий, -водий, - зерний, - зорий, - корий, - листий), Але переважа­ють оказіональні іменникові компоненти, що зафіксовані лише одноразово: -березий, -блузий, -вербий, - вершечкий, - весний, - вихрий, - воротий, - глибий, - глумий, - горбий, - горий, - грекий, - давній, - думий, -квітий, - китий, - коній, - країй, - кроний, - лебедий, - лезий, - лукий, - лучий, - митрий, - небий, - поясий, - ризий, -росий, - руслий, - рухий,

-Рясий, - силий, - сльозий, - снігий, - стеблий, - стріхий, -сяйвий, - хвилий, - хлібий, - хмарий, - хрестий, - цвітий, - цеглий, - чадий, -шатий, -шибий, - шпачий, - ярий

(48 основ).

До індивідуально-авторських складнонульсуфіксальних дериватів належать, з одного боку, композити, в яких комбінуються основи за узуальними зразками, наприклад, Біловіти й Шал, Білогуба Коняка, Білолиста Верба, Білоногий Олень, блакитнозора Ніч, жовтоволоса Дівчина І т. п.; а з іншого – композити, в яких незвичайно поєднані основи: Блакитноплечий Я, сніжнокрила Пристрасть, яс-минногруді Діви, Вогн яногривий Кінь-дикун, Ясноглаве Місто Тощо.

Композити з першим колірним компонентом, так само як і решту досліджу­ваних складнонульсуфіксальних одиниць, можна поділити за встановленням від­ношень між похідним словом і його твірною основою на семантично Мотивовані, Напівмотивовані Та Немотивовані Деривати [4, с. 51–52].

До Мотивованих Відносимо композити, що вільно описуються перифразою «з І (О. у прямому значенні) певного кольору (що є основним, прямим (так звані «первинні кольори»); специфічний колір частин тіла істоти; тон, насиченість, яскравість кольору; відтінки кольорів; різні кольори)», наприклад, Чорнобривий Парубок «парубок з чорними бровами», Русоволоса Дівчина – «дівчина з русим волоссям», Сизокрила Птаха – «птаха з сизими крилами», Рябодзьоба Качка – «качка з рябим дзьобом» І т. п.

До Напівмотивованих Дериватів належать композити, в яких перший колірний компонент має вторинне значення, тобто виражає ознаку подібності до кольору та блиску інших предметів – металів, ягід, рослин, їжі, явищ природи і т. п.). Для перифразування таких дериватів потрібні додаткові слова, що не фіксуються в основі деривата, наприклад, Срібнокоса Мати «мати з волоссям сивого кольору, схожим на срібло».

Немотивовані Нульсуфіксальні деривати з першим колірним компонентом не перифразовуються співвідносними з основами композита словами, наприклад, Міднолоба Людина «безглуздо вперта, тупа, закомплексована людина». Мета­форична асоціативна мотивація побудована на порівнянні порожнього мідного посуду, міцного й гучного, з лобом (вмістилищем розуму) – пустий лоб, як порожній мідний посуд.

Більшість постпозиційних компонентів складнонульсуфіксальних індивіду­ально-авторських дериватів з першим колірним компонентом має в основі назву соматичного поняття, яка вказує на ознаку за віднесенням до істоти (людини або тварини).

Серед індивідуально-авторських складнонульсуфіксальних ад’єктивних де­риватів з першим колірним компонентом та другою іменниковою основою з се­мою «соматичне поняття», як і в узуальному словотворі, мотивовані деривати мають сему «зовнішній вигляд людини» і вступають у дистрибуцію з іменниками, які теж номінують людину (наприклад Багрянолиці Молодці (Максим Розумний), Білоперса Жінка (Н. Мориквас) [2, с. 119], Блакитноплечий Я (Юрко Позаяк), Ру-


Докоса Мавка (В. Стус) [9, с. 107], Синьогуба Русалка (О. Ірванець) [8, с. 156], Чор-норогий Звір (В. Барка) [9, с. 64], Ясноперста Еос (М. Рильський) [2, с. 491] то­що). На ознаку за віднесенням до тварини вказують такі мотивовані композити-новотвори: Багряногриві Коні (В. Сосюра) [9, с. 80], Блакитногруді Птиці (Б. Рубчак) [2, с. 121], Жовтошкурі Рисі (Д. Павличко) [9, с. 177], Зеленогриві Ко­ні (Н. Кащук) [9, с. 80], Рожевотілий Кінь (М. Бажан) [9, с. 80–81], Рудохвостий Віл [6, с. 27], Сірогрудий Птах (М. Тимчак) [8, с. 157] і т. п.

Серед мотивованих індивідуально-авторські дериватів з кольороназвою у першій основі та з компонентами, в основі яких лежить назва несоматичного по­няття, крім тих тематичних підгруп, що виділені в узуальному словотворі, а саме: 1) композити за віднесенням до кольору частини рослини: Зеленостеблий Мак (М. Сингаївський) [9, с. 108], Червонокиті Ягоди (С. Гординський) [9, с. 249], Чор-Новершечка Гречка (А. Малишко) [9, с. 40]; 2) композити за віднесенням до колі­рних ознак ландшафту: Білосніга Росія (М. Тимчак) [8, с. 70], Зеленогорбий Пе-черськ (І. Калинець) [9, с. 145], Зеленоросі Казари (С. Бурлаков) [7, с. 36], Рудогор-Бий Самарканд (М. Бажан) [9, с. 187], Ясновербі Плавні (М. Зеров) [2, с. 489], Яс-новодий Дніпро (Яр Славутич) [5, с. 166]; 3) композит за віднесенням до природ­них явищ (неба, зорь): Блакитнозора Ніч (Д. Павличко) [9, с. 129]; виділяємо до­даткові тематичні підгрупи, а саме композити: 1) за віднесенням до одягу: Тем-ношатий Герой (Ю. Клен) [2, с. 444], Чорноризий Піп (В. Барка) [9, с. 147], Чор-норясі Невдахи (С. Бабій) [8, с. 177]; 2) за віднесенням до частин споруд і буді­вель: Голубостріха Оселя (В. Барка) [9, с. 137], Червоноцеглий Дім [9, с. 51]; 3) за віднесенням до предметів побуту: Білочадий Смолоскип (Ю. Клен) [2, с. 119].

Перша частина напівмотивованих ІАН з семою «соматичне поняття» у дру­гому компоненті так само, як прикметникова основа-кольороназва узуальних дериватів, може вказувати на подібність до кольору металів (золота, міді, срібла), наприклад Злотобородий Князь (М. Бажан) [9, с. 83], Золотолускі Рибоньки (Б.-І. Антонич) [2, с. 232], Золотохвості Гадюки (М. Драй-Хмара) [2, с. 233], Золотошкурі Ацтеки (Ю. Клен) [2, с. 233]; Сріблястолуский Дракон (Б.-І. Антонич) [2, с. 426], Срібнобровий Гуцул (П. Воронько) [9, с. 42] тощо.

Серед напівмотивованих індивідуально-авторських дериватів (на відміну від узуального словотвору) зафіксовано композити з першим колірним компонен­том, що вказує на подібність кольору соматизмів до: 1) кольору рослин чи їх плодів: Каштановокоса Поетеса (П. Тичина) [2, с. 242], Ясминногруді Діви (М. Бажан) [2, с. 489]; 2) кольору їжі та напоїв: Молочнооке Лошатко (Г. Світлична) [2, с. 284], Молочноока Сестра Люся (Б. Нечерда) [2, с. 284]; 3) кольору неба, снігу: Небесноока Птиця (І. Драч) [2, с. 295], Сніжноперий Голуб (М. Рильський) [2, с. 412]; 4) кольору вогню (червоний із відтінком полум’я кольо­ром): Вогняногривий Кінь-дикун (Д. Павличко) [5, с. 30].

Друга композитна основа напівмотивованих індивідуально-авторських новотворів може мати у другому компоненті сему «несоматичне поняття» й озна­чувати зовнішній вигляд рослин, міст, будівель, місяця, зорь і т. п. за подібністю до кольору частини тіла істоти: Багряноглав е Місто (А. Малишко) [9, с. 116], Баг-Ряноглава Столиця (А. Малишко) [9, с. 214], Ясноглав е Місто (В. Сосюра) [9, с. 116–117]; Багровотілі Плити (М. Бажан) [9, с. 152]; Зеленорогий Місяць (О. Гончар), Прозорокрила Зірка [9, с. 69], Яснорога Зоря [9, с. 71]; Чорнотіла Зем­Ля (А. Малишко) [9, с. 67] і т. п.

До напівмотивованих відносимо також індивідуально-авторські композити, в яких обидві основи означують подібність – препозиційна до кольору та блиску металів, ягід, а постпозиційна – до частин тіла істоти: Злотоголовий Соняшник (В. Сосюра) [9, с. 208]; Малин овоголов і Буряки (М. Вінграновський). [12, с. 92],


Вишневоокі Мальви (Д. Павличко) [2, с. 142]; Сніжноокі Айстри (М. Рильський) [2, с. 412]. Це свого роду антропоморфологізація образів.

Перша прикметникова основа-кольороназва в ІАН з семою «несоматичне по­няття» у другому компоненті може вказувати на подібність 1) до кольору металів: Злотолуче Сонце (В. Пачовський) [9, с. 206–207], Злотостеблі Ниви (М. Рильський) [9, с. 128], Міднокорі Сосни (М. Сингаївський) [9, с. 209], Сріблянолисті Осики (В. Сосюра) [9, с. 138], Срібнохвилі Русла (Б.–І. Антонич) [2, с. 428], Срібнозорії Хвилі (Х. Алчевська) [9, с. 229–230] (у значенні «хвилі, що кольором та блиском на­Гадують срібло й зорі») тощо; 2) до забарвлення кольору волосся людини: Сиволи-ста Смерека (М. Вінграновський) [12, с. 133], Сивороси й День (С. Бабій) [8, с. 156] (у цьому разі теж спостерігаємо антропоморфологізацію образів).

Як в узуальному словотворі, так і серед індивідуально-авторських новотворів виявлена невелика кількість немотивованих складнонульсуфіксальних дериватів з першим колірним компонентом, що не перифразовуються спів­відносними з основою словами. Оскільки при творенні індивідуально-авторських семантично немотивованих дериватів кожного разу виникає новий образ на ґрунті індивідуалізованих метафоричних асоціацій, то утворити лексико-семантичні групи досить складно. Зокрема немотивованими дериватами вважаємо композити з семою «соматичне поняття» у другому компоненті в новій дистрибуції з іменниками-назвами різної семантики, що залежно від контексту набувають но­вих переносних образних значень, завдяки композитам досягається ефект ожив­лення неістот (персоніфікація), наприклад: Багрянокосі Блискавки (А. Малишко) [9, с. 14, 49], Багряноокий Ліхтар (Л. Косановська) [7, с. 16], Блакитнокрилий Дніпро (М. Рильський) [2, с. 121], Бронзовотілий Бовван (О. Дробаха) [7, с. 14], Зеленоглава Нива (А. Малишко) [9, с. 128], Пурпурноуста Зірка (В. Барка) [2, с. 372] і под.

Як справедливо зауважує Т. Біленко, анормативні деривати з нульовим суфіксом дозволяють актуалізувати ті чи ті аспекти дійсності, характер певного явища… Нульовий афікс сприяє збагаченню лінгвообразної системи яскравими анормативними нульсуфіксальними утвореннями, які варто зарахувати до специфічних неправильностей. У поезії вони такі ж важливі, як і нормативні лек­семи, оскільки є носіями не лише нової семантичної ідеї, а й особливої виразності, експресивності [1, с. 7–8].

Кількість немотивованих індивідуально-авторських новотворів із першим колірним компонентом та семою «несоматичне поняття» у другому – незначна, вони набувають різноманітних переносних значень, що ґрунтуються на метафорі, наприклад: Синєблузе Лице (М. Хвильовий) [5, с. 136] (ключове слово епохи після 1917 р., що вказувало на пролетарське походження, означувало робітників фізичної праці).

О. Жижома зазначає, що словотвірний принцип у цих випадках загально­прийнятий, новизна має не морфологічний, а семасіологічний характер, тобто традиційність властива лише структурній побудові таких слів, оригінальним виступає семантичний бік твірних основ, їх змістова неспіввіднесеність. Звичайно складні прикметники компонуються з двох твірних основ. Автори поетичних творів нерідко порушують взаємозумовленість компонентів у складних прикмет­никах, поєднуючи складові у такий спосіб, що існування другого не зумовлене першим, тобто в узуальному мовленні перший компонент закономірно спричиняє появу другого, а в новотворах цей другий компонент цілком несподіваний. Завдя­ки такому поєднанню складових частин, письменники утворюють місткий художній образ [3, с. 158–159].


Складні прикметники – це вдалий засіб передачі цілої сукупності ознак тих фактів, про які йдеться в поезії, тому автори й звертаються до подібних утворень, бо, як правило, корпус узуального тезаурусу не може задовольнити потреби по­етів у створенні оригінальних поетичних образів. Утворення такого типу мають один опорний компонент, в якому міститься основне значення всього композита, а другий зазвичай стоїть у постпозиції, уточнює значення основного і залежить від нього.

Отже, здійснений аналіз складнонульсуфіксальних прикметникових дерива­тів з першим колірним компонентом в індивідуально-авторському словотворі української мови виявив такі тенденції розвитку системи ІАН:

– палітра кольорів, передаваних першим колірним компонентом, в індивідуально-авторському словотворі значно ширша порівняно з узуальними де­риватами;

– в індивідуально-авторському словотворі найуживаніші препозиційні ос­нови з семантикою кольору Зелено-, Біло-, чорно-, золото-, срібно-, ясно-, Злото-, Натомість в узуальному словотворі найчастотнішими є основи Чорно-, червоно-, Біло-, сиво-, жовто-;

– серед ІАН зафіксовано 17 малочастотних основ-кольороназв, що вжива­ються лише одноразово, а серед узуальних – лише 4;

– з-поміж других іменникових компонентів узуальних складно-нульсуфіксальних композитів переважають ті, в основі яких закладена назва сома­тичного поняття, решту складають деривати, другий компонент яких має іншу се­мантику, в ІАН, навпаки, – переважають основи з семою «несоматичне поняття»;

– за встановленням семантичних відносин між похідним словом і його твірною основою складнонульсуфіксальні композити з першим колірним компо­нентом можна поділити на мотивовані, напівмотивовані та немотивовані деривати;

– і в узуальному, і в індивідуально-авторському словотворі переважають мотивовані та напівмотивовані композити, однак серед ІАН виділяється група оказіональних утворень як результат порушень норм словотвору;

– значна кількість складнонульсуфіксальних дериватів з першим колірним компонентом та з семою «соматичне поняття» у другому компоненті, сполучаю­чись з іменниками-абстрактними назвами, а також такими, що номінують явища природи, топонімними назвами тощо, залежно від контексту реалізують нове пе­реносне образне значення – «оживлення» неживого, набуваючи в кожному разі різних значеннєвих відтінків, поповнюючи корпус епітетів;

– серед ІАН існує тенденція до оказіональної сполучуваності, яка полягає в незвичному поєднанні композита з іменником-дистрибутом, що породжує яскраву образність;

– нульовий афікс сприяє збагаченню образної системи поетичної мови яск­равими композитними утвореннями, що є носіями не лише нової семантичної ідеї, а й особливої художньої виразності.

Передбачено в перспективі проаналізувати тенденції розвитку системи індивідуально-авторських композитів на матеріалі ад’єктивних складно-нульсуфіксальних дериватів з першим числівниковим та прикметниковим компо­нентом іншої семантики.

Бібліографічні посилання

1. Біленко Т. Г. Поетика нульсуфіксації : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Т. Г. Біленко. – Запоріжжя, 2004. – 20 с.

2. Вокальчук Г. М. Короткий словник авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття // Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний


Аспект) : [монографія] / Г. М. Вокальчук ; за ред. А. П. Грищенка. – Рівне : Науково-вид. центр «Перспектива», 2004. – С. 94–491.

3. Жижома Оксана. Роль оказіональних прикметників у формуванні поетичного дискур­су / Оксана Жижома // Лінгвістичні студії : [зб. наук. праць / уклад. А. Загнітко (наук. ред.) та ін.]. – Вип. 18. – Донецьк : ДонНУ, 2009. – С. 156–161.

4. Клименко Н. Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові / Н. Ф. Клименко. – К. : Наук. думка, 1984. – 252 с.

5. Колоїз Ж. В. Тлумачно-словотворчий словник оказіоналізмів / Ж. В. Колоїз. – Кривий Ріг : ТОВ «ЯВВА», 2003. – 168 с.

6. Кудря Оксана. Похідні ад’єктивні одиниці зі вторинним кольоративним значенням в українській та англійській мовах : семантичні групи та механізми їх словотворення / Оксана Кудря // Лінгвістичні студії : [зб. наук. праць / уклад. А. Загнітко (наук. ред.) та ін.]. – Вип. 18. – Донецьк : ДонНУ, 2009. – С. 114–118.

7. Нелюба А. М. Лексико-словотвірні інновації (2008–2009) : словник / А. М. Нелюба. – Х. : Харківське історико-філол. товариство, 2010. – 116 с.

8. Проблеми й перспективи авторської лексикографії. «Регіональний» словник по­етичних неолексем (Рівненщина) / Відп. ред. Г. М. Вокальчук. – Вид. 2-е, випр. і доп. – Острог : Вид-во НаУ «Острозька академія», 2008. – 192 с.

9. Рудь О. М. Поетичне слововживання складних прикметників та дієприкметників / О. М. Рудь. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2001. – 270 с.

10. Рудь О. М. Структура, семантика та функціонування складних прикметників в україн­ській поетичній мові ХХ століття : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. М. Рудь. – К., 2002. – 21 с. – Режим доступу: Http://www. lib. ua-Ru. net/inode/6081.html.

11. Словник української мови : [в 11 т.]. – К. : Наук. думка, 1970–1980.

12. Словотворчість шістдесятників. Ліна Костенко. Микола Вінграновський : зб. на­ук. праць / відп. ред. Г. М. Вокальчук. – Острог : Вид-во НаУ «Острозька академія», 2010. – 178 с.

Надійшла до редколегії 6.04.11


УДК 811.161.1’367.628