Головна Філологія Мовознавство ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ЕМОЦІЙНО-ОЦІННОЇ ЛЕКСИКИ
joomla
ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ЕМОЦІЙНО-ОЦІННОЇ ЛЕКСИКИ
Філологія - Мовознавство

А. С. Стадній

Вінницький національний технічний університет

Проаналізовано психолінгвістичний напрям вивчення конотації: з’ясовано психолінгвіс­Тичні засади конотативності значень дієслів; встановлено, що конотація не є елементом матері­альної структури слова, оскільки її компоненти створюються у процесі сприйняття слів-знаків: кожне слово має значення, у процесі спілкування ці значення тонізуються, утворюючи конота­цію.

Ключові слова: психолінгвістика, емоційно-оцінні дієслова, конотативне значення, асоціа­Ції, вторинна номінація.

Проанализирован психолингвистический Аспект Изучения коннотации: определены пси­Холингвистические основы коннотативности значений глаголов; установлено, что коннотация не является элементом материальной структуры слова, поскольку ее компоненты создаются в процессе восприятия слов-знаков: каждое слово имеет значение, в процессе общения эти значе­ния тонизируются, образуя коннотацию.

Ключевые слова: психолингвистика, эмоционально-оценочные глаголы, коннотативное значение, ассоциации, вторичная номинация

Psycholinguistic course of connotation study is analysed in the article. Psycholinguistic princi­ples of connotative verb meaning are clarified. It is determined that connotation is not an element of material word structure as its components are created in the process of words-signs perception. Every word has its meaning, and these meanings are toned up in the process of communication, forming con­notation.

Keywords: psycholinguistic, emotionally evaluative verbs, connotative meaning, secondary nomi­nation, associations..

Слово, з точки зору психолінгвістики, розглядається не як одиниця абстракт­ної мовленнєвої системи, а як одиниця мовленнєвої властивості людини - її індивіду­ального лексикону.

Термін «психолінгвістика» вперше вжив Н. Пронко у статті «Язык и психолин­гвистика» в 1946 році у досить широкому значенні - як назву будь-якої суміжної лін-гвопсихологічної галузі дослідження, пізніше почали використовувати як назву до­сить вузького напрямку, очолюваного Ч. Осгудом після появи в США праці під на­звою «Психолінгвістика».

Як зазначала О. С. Ахманова у праці «Психолінгвістика» 1954 року, лінгвісти­ка не повинна боятися контакту з психологією, але вивчення лінгвістичних фактів у зв’язку з психологією не означає пояснення цих фактів через індивідуальне - дослі­дження мови як сфери винятково індивідуальної (ми не повинні забувати, що навіть індивідуальне детермінується загальним і перш за все соціальним). Йдеться не про повернення до психіки окремого індивіда, а про те, щоб дати інтерпретацію лінгвіс­тичних фактів через загальні закони психіки окремого індивіда [4, с 142].

У галузі психолінгвістики працювали вітчизняні та зарубіжні дослідники. Ва­гомий внесок у вирішення психолінгвістичних завдань внесли О. О. Леонтьєв, Ч. Осгуд, Аж. Міллер, Ж. Нуазе, Т. Слама-Казаку, Р. М. Фрумкіна, О. О. Залевська та інші.

© Стадній А. С, 2010


Конотація – це лінгвістичний феномен, особливий компонент, за допомогою якого виражається психічний стан мовця, його ставлення до предмета, об’єкта, адре­сата мовлення, тобто все те, що складає мету емотивної функції слова. На сьогодні відомі три основних напрямки у вивченні проблем конотації мовних засобів. Семіо­тичний напрям, де досліджуються мотиви, в залежності від яких особа, яка говорить, вибирає ті чи інші мовні засоби (Л. Єльмслєв, Р. Барт). Лінгвістичний аспект (Ш. Баллі, В. М. Телія, В. І. Говердовський, В. І. Шаховський) представлений кілько­ма різновидами: стилістичним, лексичним (вивчає засоби створення додаткового значення слів, виразів, що надають їм експресивності, яскравості) та культурологіч­ним (конотація розглядається як семантична частина значення, що доповнює відомо­сті про об’єктивно існуючу реалію специфічно національною інформацією). Психо­лінгвістичний напрям (О. О. Леонтьєв, О. О. Залевська, Р. Роммствейн, М. Портер та інші) – виділення та вивчення конотації якнайтісніше пов’язане з поняттям асоціації і з емоційною організацією мовлення.

З часом і конотативний елемент семантики лексичних одиниць став об’єктом психолінгвістичних досліджень (В. А. Маслова, Е. Ю. Мягкова, Є. С. Отін). В. І. Говердовський, розглядаючи лексикологічні і психолінгвістичні засади конота­ції, наголосив на існуванні певних оцінок значення слова, які не вкладаються в лек­сикографічну метамову лінгвістики: «емоційної оцінки», «емоційного забарвлення», «експресивного значення». Оцінний момент трактується вченим як пізнавальна кате­горія психіки, частина думки, протиставлена іншій частині думки – поняттєвому ми­сленню, а саме: категорії сприйняття й уявлення, узятих разом [3, с. 5–6].

Отже, психолінгвістика намагається не лише описати лінгвістичні факти у різ­них випадках, а й пояснити їх, інтерпретувати факти структури чи системи через їх причинність, розглядаючи внутрішні зв’язки системи.

Але ще досі існує чимало нез’ясованих питань: психолінгвістичні засади коно-тативності, закономірності виникнення емоційно-оцінного компонента у значенні, способи виникнення експресивно забарвлених значень.

Метою Цього дослідження є з’ясування психолінгвістичних засад конотатив-ності значень дієслів.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі Завдання: досліди­ти психологічні механізми виникнення конотації та розкрити імпліцитні значення дієслів, що існують у свідомості мовців. Така проблема може стати частиною ком­плексного дослідження, присвяченого психолінгвістичному напряму вивчення про­блем конотації мовних засобів.

Об’єктом дослідження є експресивно забарвлені дієслова, дібрані з газет «Україна молода» (УМ), «День» (Д), «Сільські вісті» (СВ), «Вечірній Київ» (ВК) та журналу «Політика і культура» (ПіК).

Більшість слів української мови багатозначні, і завдяки цій здатності вони мо­жуть виражати індивідуальні почуття. Так, К. О. Ердман пропонує ділити значення на три частини: 1) понятійний зміст; 2) додатковий зміст 3) чуттєвий елемент чи зміст, пов’язаний з настроєм [10, с. 106]. Проте деякі мовознавці, прихильники раціо­налізму в мові, заперечують чуттєві та емоційні елементи у словах. Зокрема А. Шлейхер, вважаючи мову звуковим вираженням думки, наголошував на тому, що «почуття, сприйняття, волевиявлення мова прямо не виражає; мова – не безпосереднє вираження почуттів і волі, а й думки. Якщо ж необхідно через посередництво мови передати почуття і волю, то це можливо зробити тільки опосередкованим шляхом і тільки у формі думки» [11, с. 4–5].

Деякі дослідники визначають чуттєві елементи у значенні слова, тому що мова, як відомо, існує головним чином у процесі мислення та у нашому мовленні, яке включає в себе також й вираження почуттів» [9, с. 10].


Важливу роль у формуванні і функціонуванні конотації відіграють асоціативні механізми, оскільки конотація формується на основі постійних асоціативних зв’язків у носіїв мови. Тому конотація не вказує на світ, а ніби відсилає до асоціацій, ство­рюючи «невидимий» світ, але сама вона не є асоціацією [6, с. 112]. Мовна свідомість не вичерпується асоціативними рядами, бо включає в себе також систему соціально типових значень, систему образів і узагальнених уявлень, властивих носіям мови.

Відомо, що слово, актуалізуючись у мовленні, реалізує, крім своїх прямих і пе­реносних значень, ще й потенційну енергію бути вираженням чи відображенням до­даткових, асоціативно пов’язаних з ним образів, почуттів, ідей [2, с. 62–63]. Ця потен­ційна енергія і є тією основою, на якій виникає конотація.

Конотація – соціально-індивідуальний феномен. Для розуміння цього феноме­на слід звернутися до теорії О. О. Леонтьєва про специфіку функціонування значення в системі суспільної свідомості [5, с. 7–13], а також до мовленнєвої діяльності індиві­да, його свідомості. Коли в психічне відображення світу людини «вливаються» ідеа­лізовані в об’єктивні надіндивідуальні значення, предмети набувають нових систем­них властивостей. У свідомості значення психологізуються та індивідуалізуються. Не втрачаючи об’єктивності, вони набувають конкретних суб’єктивних властивостей. Нові якості у системі індивідуальної свідомості утворюються завдяки надбанням ни­ми індивідуальних конотативних ознак, які розкривають себе при аналізі відношень, пов’язуючи їх з об’єктивними та індивідуальними ознаками.

Людина володіє словами із вже закріпленими значеннями, у вторинній номіна­ції з’являються змістові нашарування (конотації), які утворюються внаслідок асоціа­тивної діяльності свідомості, що пов’язує знак з різними елементами діяльності. «Кожне окреме слово – це петля. Тисячі асоціативних зв’язків сходяться і розходять­ся від нього», – зазначав Ш. Баллі, але це не означає, що всі ці асоціації входять у ле­ксичне значення кожного окремого слова [1, с. 12].

Отже, асоціації беруть участь у створенні нових понять і значень мовних оди­ниць, тому що вони пов’язують уявлення з тими властивостями, які пригадуються у тому чи іншому випадку. Завдяки асоціативним механізмам мислення набуті знання є ґрунтом для утворення нового поняття шляхом образної підтримки, яка асоціативно актуалізується у свідомості [8, с. 94]. На думку Н. Д. Арутюнової, В. М. Телії, лекси­ка непредметного світу (психіки, знань і соціальних відношень) утворюється за раху­нок асоціативних вражень «від наочних образів до утворення абстрактних понять». Отже, асоціації супроводжують процес мислення, а при вербальному мисленні мають мовленнєво-мислительну природу.

Конотація – емоційне, оцінне та стилістичне забарвлення слова, яке відображає знання про властивості, внаслідок чого великий асоціативний спектр атрибутивного характеру утворює об’єктивну основу для їх виникнення. Атрибутивні асоціації – це механізм, який актуалізує конотації. Конотації фіксують у своїй сутності ті асоціації, які відображають знання мови мовцем.

Конотативні ознаки відображають уявлення носіїв мови про асоціативні зв’язки позначуваної словом реалії з властивістю іншої названої реалії як за подібніс­тю, так і за суміжністю [7, с. 226]. Так, наприклад, слово Заправляти Конотує таку дію, як керувати, організовувати: Саме цей пан, за допомогою правоохоронців, «за­правляв» Розгромом бару «Котон...» (УМ, 26.03.04, с. 2); Заляльковуватися – ‘хо­ватися’: Тим гірше для нас, найбільш удачливих, які «Заляльковуються», засовуючи голову в пісок… (Д, 24.01.09, с. 3); Відірватися – ‘помститися’: А це, слід зазначити, Дозволить більшовикам «відірватися» На політреформі «по повній» (УМ, 24.03.04, с. 3); Викачати – ‘позбавити коштів’: Зауважте. Гонорару вам не платять, а от на запису з вас можуть ще й «викачати» Кілька гривень (ВК, 12.03.04, с. 14 ); Ка-


Латати – ‘поширитися’, ‘розповсюдитися’: Остання неприємна історія, яка Кала­тає Дитсадком і селом в цілому, трапилася в лютому (Д, 09.04.09, с. 6).

Повноцінний лінгвістичний аналіз повинен спиратися на дані, отримані із трьох найважливіших джерел: системи мови, матеріалів анкет і текстів.

Ми скористалися одним з найпоширеніших психолінгвістичних методів – асо­ціативним експериментом, оскільки він покликаний відкрити нові перспективи в до­слідженні імпліцитних, асоціативних за своєю природою, конотацій дієслів. Носії мо­ви, подаючи свої асоціації на дієслівні стимули, показують, як вони розуміють зна­чення. Асоціативний експеримент дозволяє виявити характер домінуючої інформації у конкретного мовного знака, а також виокремити із «семантичного середовища інди­відуальних уявлень ті асоціації, на основі яких виникають конотації» [6, с. 111].

Групі інформантів (160 чоловік) пропонувалося записати декілька асоціатів на дієслово-стимул Собачитися. Передбачалося, що буде одержано 440–480 асоціацій, оскільки інформантам пропонувалося написати по кілька асоціативів на дієслівний стимул, з яких певна частина повторювалася б, але отримано лише 293 асоціації.

Собачитися – сваритися (132), гризтися (38), лаятися (22), злитися (12), крича­ти (13), ворогувати (6), битися (5), гавкати (4), сперечатися (8), вислужуватися (3), гаркатися (4), ображатися (3), поводитися агресивно (3), скандалити (4), гиркатися (2), дрочитися (2), зазнаватися (2), битися і знову миритися, вештатися, випендрюва-тися, вишкірюватися, відмовлятися, волочитися, ганьбитися, конфліктувати, корчи­тися, кусатися, лайка, ліпитися, любити собак, накидатися, нападати, не ладити, не переносити людину, неприязно ставитися, не товаришувати, ніяковіти, опуститися, пилитися, піддобрюватися, підлещуватися, принижуватися, притаїтися, страждати, хизуватися, ховатися, Юля і Віктор.

Реакції-асоціації утворюють синонімічні ряди, наприклад, на стимул Собачи-Тися: 1) «сваритися» – «лаятися» – «гризтися» – «сперечатися» – «кричати» – «пили­тися» – «скандалити» – «гаркатися» – «гиркатися» – «ругатися»; 2) «не ладити» – «ворогувати» – «не товаришувати» – «неприязно ставитися» – «конфліктувати»; 3) «ластитися» – «піддобрюватися» – «вислужуватися»; 4) «притаїтися» – «ховати­ся»; 5) «хизуватися» – «випендрюватися» тощо. Іноді асоціації утворюють антонімі­чні пари: «сваритися» – «піддобрюватися», «битися» – «підлещуватися», «ніяковіти» – «випендрюватися». Експресема Собачитися Викликала чимало неповторюваних цікавих асоціацій: «вишкірюватися», «випендрюватися», «волочитися», «ніяковіти», «опуститися», «притаїтися», «хизуватися», «вештатися», «корчитися», «кусатися», «страждати», «любити собак», трапляються й оказіоналізми – «ліпитися», «пилити­ся». У одного інформанта дієслово асоціюється з політиками «Юля і Віктор».

Розглянемо конотативне значення лексеми Собачитися, враховуючи всі три аспекти, необхідні для лінгвістичного аналізу. Експресивно забарвлене значення ви­никає на основі несуттєвих для реалії явищ. Якщо порівнювати дієслова Сваритися, Гризтися, собачитися, то у слові Гризтися В семантичний фокус потрапляє ознака ‘сильно’, ‘лайка’, Собачитися – ‘агресивно’, денотативні ознаки – ‘сперечатися, ви­словлювати своє незадоволення’. Лексемами Сваритися, гризтися Автор повідомляє про подію, але не інтерпретує її, а предикатом Собачитися Вказує на дію та передає емоційний стан суб’єкта. Некодифікована експресема Собачитися У семантиці міс­тить периферійні, несуттєві щодо денотації семи, які, позначаючи якісні ознаки дії, характеризують її за тим чи іншим аспектом, який і є основою оцінки. У значенні слова Собачитися У сигніфікаті міститься ознака, що вказує на агресію, тобто на сту­пінь конфлікту з точки зору суб’єктивної оцінки, яка неістотна для цього процесу. Мовець засуджує чиюсь агресивність, конфліктність, тобто поведінку, властиву со­баці, – це викликає несхвальне ставлення до об’єкта висловлювання.


Семи ‘сварка’, ‘конфлікт’ експліціюються у словах Сперечатися, Кричати, Гиркатися, Лаятися, у яких відбувається зростання кількісної ознаки.

Отже, у семантиці дієслова Собачитися Виділяється денотативний компонент та конотативний, завдяки якому слово виконує не лише номінативну, а й прагматич­ну функції, тобто називає дію і сигналізує про ціннісне ставлення мовця до світу.

У текстах періодичних видань досить часто використовують метафоричні пе­реноси назви дій, ознак, притаманних собакам: Собачитися, гавкати, знюхатися, гавкнутися, приручити Тощо. Такі слова, будучи віднесені до людини, набувають негативного оцінного смислу: Гавкати, собачитися (Сваритися), знюхатися (вступи­ти у зговір), Гавкнутися (зіпсуватися, поламатися), Приручити (робити когось по­кірним): Зокрема, російський посол, м’яко кажучи, заявив: «Так, Собачаться Між собою, криють один одного…» (Д, 19.12.09, с. 1); Боротьба стає дедалі драматич­нішою, і, здається, протягом останніх тижнів пропрезидентські політики куди га­ласливіше Собачаться Між собою, ніж з опозицією (ПіК, № 8, 2003, с. 8); … Від шви­дкої їзди по них машина просто «Гавкнеться» (УМ, 23.03.06, с. 12); Про потребу платити за гостинність натякав залежно від обставин: не всі юнаки, очевидно, від­разу ж зголошувалися розплачуватися сексуальними послугами, і виродок їх «Приру­чав», готуючи до збочення (УМ, 05.10.07, с. 3). Постійні оцінні конотативні значення дієслів виникли внаслідок переосмислення дій, властивих тваринному світові.

Отже, у словниковому складі української мови існують слова, які у своєму зна­ченні можуть містити інформацію не лише про те, що позначено ними, а перш за все той емоційний стан суб’єкта мовлення, який він відчуває у момент мовлення, що знаходить своє відображення у виборі того чи іншого слова, при цьому емоційний стан мовця переходить в емотивне ставлення до позначуваного. Для ґрунтовного до­слідження явища конотації необхідним є комплексний підхід, який передбачає об’єднання зусиль представників різних наук, серед яких чільне місце відводиться психолінгвістиці, оскільки психолінгвістичний підхід має значні переваги. Психолін­гвістичний аспект емотивно-оцінної лексики почав досліджуватися порівняно недав­но і тому ще недостатньо вивчений.

Бібліографічні посилання

1. Балли Ш. Французская стилистика / Ш. Балли. – М. : Изд-во иностр. л-ры, 1961. – 394 с.

2. Виноградов В. В. Стиль Пушкина / В. В. Виноградов. – М., 1941. – С. 62–63.

3. Говердовский В. И. Опыт функционально-типологического описания коннотации : авто-реф. дис. канд. филол. наук : спец. 10.02.19 «Общее языкознание» / В. И. Говердовский. – М., 1977. – 20 с.

4. Говердовский В. И. Феномен коннотации на денотативном уровне / В. И. Говердовский // Языковая практика и теория языка. – Вып. I. – М., 1974. – С. 139–147.

5. Леонтьев А. А. Психологическая структура значения / А. А. Леонтьев // Семантическая структура слова. – М. : Наука, 1971. – С. 7–13.

6. Маслова В. А. К построению психолингвистической модели коннотации / В. А. Маслова // Вопросы языкознания. – 1989. – № 1. – С. 108–120.

7. Телия В. Н. Типы языковых значений / В. Н. Телия. – М. : Высш. шк., 1981. – 269 с.

8. Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц / В. Н. Телия / отв. ред. А. А. Уфимцева. – М. : Наука, 1986. – 139 с.

9. Фортунатов Ф. Ф. Сравнительное языкознание / Ф. Ф. Фортунатов. – М, 1964. – С. 10.

10. Erdman K. O. Die Bedeutung des Wortes / K. O. Erdman. – Leipzig, 1925. – S. 106–107.

11. Schleicher A. Die deutsche / A. Schleicher. – Sprache, 1982. – S. 4–5.

Надійшла до редколегії 26.05.10


УДК 811.161.1’367

Похожие статьи