Головна Філологія Мовознавство СЕМАНТИЧНИЙ ПРОСТІР КОНЦЕПТУ «МЕНЕДЖМЕНТ ЗНАНЬ»
joomla
СЕМАНТИЧНИЙ ПРОСТІР КОНЦЕПТУ «МЕНЕДЖМЕНТ ЗНАНЬ»
Філологія - Мовознавство

М. Г. Зеленцова

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

Розглянуто проблему семантичної структури концепту - Однієї із найактуальніших проблем когнітивної лінгвістики. Виконано семантичний аналіз понять, які входять до семан­тичного простору концепту «менеджмент знань». Визначено особливості їх семантики.

Ключові слова: концепт, семантика, семантико-когнітивний підхід, менеджмент знань.

Рассмотрена Проблема Семантической структуры концепта - одной из самых актуаль­ных проблем когнитивной лингвистики. Проведен семантический анализ понятий, которые входят в семантическое пространство концепта «менеджмент знаний». Определены особенно­сти их семантики.

Ключевые слова: концепт, семантика, семантико-когнитивный подход, менеджмент знаний.

The article considers the problem of semantic structure of a concept as one of the most important problem of cognitive linguistics. The semantic analysis of notions which desribe the concept “Knowledge management” is conducted. The peculiarities of their semantics are determined.

Keywords: concept, semantics, semantic-cognitive approАch, Knowledge management

За свідченням З. Попової та Й. Стерніна, «когнітивна лінгвістика - це лінг­вістичний напрям, що активно розвивається, визначаючи обличчя сучасної світо­вої лінгвістичної науки» [12, с 3]. Одними із центральних предметів її досліджен­ня є когнітивна семантика та концепти, з допомогою яких відбувається модулю­вання світу. Феномен концепту набув поширення та став, треба сказати, «модним і навіть «ласим» об’єктом вивчення» в сучасних наукових розвідках [12, с 45]. Розуміння концептів досить варіативне в сучасній лінгвістиці. Так, наприклад, іс­нує кілька підходів до інтерпретації концепту, що докладно розглянуті у працях М. Агієнка, В. Іващенко, В. Карасика, О. Клименко, Т. Космеди, С. Нікітіної, О. Мальцевої, М. Піменової та ін. Класичне тлумачення концепту розробила О. Кубрякова: «Концепт - термін, що служить поясненню одиниць ментальних і психічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, що відобра­жають знання й досвід людини…» [8, с 90].

На думку науковців О. Бабушкіна, З. Попової та Й. Стерніна, ідеальна сут­ність концепту розглядається з точки зору семантико-когнітивного підходу, тому що він матеріально втілюється в конкретних словах мови, оскільки «у самому слові так, як і в його вербальній дефініції, фіксуються результати когнітивних зу­силь людського розуму» [1, с 35]. Семантичну інтерпретацію концепт набуває та­кож у дослідженнях М. Піменової, М. Алефіренка. Так, М. Піменова зазначає, що «когнітивний підхід у дослідженні семантики полягає у вивченні самого значення слова, в якому фіксуються не лише ознаки, необхідні та достатні для інтенсифіка­ції того, що позначається, але й наївні знання про те, що позначається» [11, с 14].

Нині прийнято широко відзначати той факт, що суспільство, в якому ми живемо, поступово перетворюється в «суспільство знань». Знання і здатність до їх творення та використання розглядаються як найбільш важлива запорука сталої конкурентної переваги у всіх сферах людської діяльності: бізнесової, наукової, суспільної тощо. Відповідно ще з середини 90-х років минулого століття активно

© Зеленцова М. Г., 2011


Дискутується потреба нової теорії, базованої на знаннях, яка б фундаментальним чином відрізнялась би від існуючих економічних та організаційних теорій. Знання – єдиний вид ресурсу, що істотно відрізняє один бізнес від іншого, ресурс, який не піддається швидкому відтворенню конкурентами, що дозволяє компаніям, що уміють їм управляти, отримати унікальні і стійкі переваги.

Початок XXI століття знаменується новими можливостями для поширеного застосування принципів і методів управління. Світова практика розробила певну типологію ініціатив, які заохочують працівників організацій до творчого ставлен­ня. Усвідомлене ставлення вищого керівництва до необхідності управління про-цеcом створення знань призводить до впровадження змін у структуру компанії. Тому з 90-х р. ХХ ст. починає своє становлення нова гілка в менеджменті – Мене­джмент знань (від англ. Knowledge Management – далі KM).

Метою Даної статті є опис семантичної структури концепту «менеджмент знань» в українській мові. Завдання, Поставлені в даній статті, зводяться до того, щоб: 1) дати визначення концепту «менеджмент знань» в українській мові; 2) ви­явити компоненти семантичної структури даного концепту; 3) проаналізувати особливості семантики кожного поняття, що входить до семантичного простору концепту «менеджмент знань» в українській мові.

Концепція «Менеджмент знань» Належить до числа тих розпливчастих по­нять, що можуть одночасно здаватися як усеосяжними, так і не означаючими ні­чого конкретного. За останні роки цю концепцію ототожнювали то з управлінням документами, то з інформаційними системами для бізнесу, то з засобами колектив­ної роботи, то з корпоративними порталами і багатьма іншими модними новинка­ми. Але система управління знаннями (менеджмент знань) – це не просто окремо узятий продукт.

Поняття «менеджмент знань» ще остаточно не сформувалося, а в нашій краї­ні взагалі поки звучить екзотично. Те, що ми сьогодні називаємо «менеджмент знань», виникло років п'ятнадцять тому як новий напрям у менеджменті. Вперше термін Менеджмент знань Прозвучав у 1986 р. у виступі Карла Віга на конференції ООН. Спочатку під управлінням знаннями розумілися ІТ-рішення, спрямовані на збереження, структурування, аналіз, пошук звітів, аналітичних записок та інших документів з описанням певного успішного досвіду в галузі або в самій компанії.

Спочатку поняття «менеджмент знань» ніяк не було пов'язано з інформа­ційними технологіями. Первинною метою було створення керівництва і методик для оптимального використання інтелектуального потенціалу працівників компа­ній. Знання були визнані економічною категорією, і через короткий час з'явилися інформаційні технології для роботи з ними. Про те, навіщо потрібно КМ для дія­льності підприємства, які переваги воно дає, вельми повно описано в звіті Knowledge Management Research Report 2000 [6]. З цього документа виходить, що для більшості європейських і американських підприємств впровадження КМ ста­ло реальністю [4].

Також сьогодні в літературі з питань сучасних напрямків управління можна знайти найрізноманітніші визначення цього поняття, крім цього й використання одночасно двох термінів: Менеджмент знань І Управління знаннями. Їх часто ото­тожнюють, хоча між ними є відмінності. Управління знаннями Належить до чисто функціонального завдання – управління систематизованою інформацією, а Мене­джмент знань – цілеспрямована діяльність людини або компанії, де «знання» розглядаються як головний стратегічний ресурс успіху, а філософія (цінності компанії) направлена на розвиток здатності навчатися, прогнозувати нові потре­би, створювати нові джерела своєї конкурентної переваги.


Основи управління знаннями помітні у відомих з історії звичаях, пов'язаних з передачею родинних традицій ведення справ, купецької мудрості чи ремісничо­го досвіду. Суть сьогоднішнього управління знаннями в організаціях істотно не відрізняється від розуміння знань як важливого активу кожної організації. Як і раніше, вміння накопичувати знання, передавати їх та замінювати на кращі (зок­рема, стосовно пропонованих іншими способів діяльності) нині так само важливі як основа діяльності організації. Порівняно зі згаданими прикладами з історії істотно змінилися обсяги знань та інформації, яка є здебільшого цілком доступною в орга­нізаціях та навколишньому світі, шляхи їх отримання, накопичення, утримування, передачі та заміни на те, що ми називаємо конкурентними перевагами [4].

Кваліфіковане управління знаннями – завдання більш складне, ніж управ­ління матеріальними активами або фінансовими ресурсами. Вирішення цього за­вдання створює можливість отримувати принципово нові переваги в конкурент­ній боротьбі, оскільки дозволяє використовувати ще невідомі більшості суб’єктів ринку сигнали про перспективні технології, майбутні потреби та попит. У підприємств з’являється нагальна потреба в нових управлінських технологіях та інструментах, впровадження яких націлене на продукування, збереження та ефек­тивне використання важливих знань та досвіду, здатних забезпечувати успішний розвиток підприємств у наддинамічному середовищі [18].

Проаналізувавши дефініції управління знаннями та менеджменту знань, можно зробити висновки, що під поняттям управління знаннями розуміють: 1) за­гальну назву для методик, організуючих процес комунікацій (цільового спілку­вання) в корпоративних співтовариствах; 2) сукупність процесів і технологій для виявлення, створення, розповсюдження, обробки, зберігання і надання для вико­ристання знань усередині організації; 3) базову функцію менеджменту знань. Під поняттям Менеджмент знань Розуміють: 1) цілеспрямовану організацію діяльно­сті всієї компанії, де знання розглядаються як головний стратегічний чинник ус­піху; 2) філософію організації; 3) сукупність процесів і процедур, об'єднаних по­няттям «знання» і направлених на підвищення конкурентоспроможності організа­ції. Діяльність з менеджменту знань дозволяє набувати, зберігати, адаптувати, по­ширювати, створювати і комерціалізувати знання, уміння, досвід і комунікації.

Система управління знаннями – це система, яку будує організація для за­провадження менеджменту знань, підтримуючи збирання, зберігання, пошук, від­творення, а також застосування знань. Це передбачає підтримку з боку керівницт­ва, управління процесами обміну знаннями і застосування інформаційних техно­логій [17].

Інформатизація суспільства і впровадження нової концепції управління як менеджмент знань в організації створили передумови для переосмислення таких понять, як «Дані», «Інформація», «Знання», «Технологія», «Рішення», «Навча­льна організація, «Компетенція», «Корпоративна пам'ять», «інструменти ке­рування знаннями», які якнайповніше розкривають поняттєвий зміст концепту «менеджмент знань». У століття комп'ютеризації достатньо легко отримати вели­чезний масив даних або інформації, який може бути структурований, системати­зований, кодифіковний. Потенційно інформація може бути доступна багатьом людям, але реально не всіма може бути засвоєна, а «споживання інформації тотож­не формуванню нового знання» [3].

Тому під поняттям Дані Розуміють отримані емпіричним шляхом і зафіксо­вані факти, дискретну ситуацію / проблему / об’єкт, які описують поза контекс­том, тобто характеризуючи окремі властивості об'єктів, процесів або явищ. По­няття Інформація – це дані, що піддалися перетворенню в частині виділення кон­тексту опису. Це структурований опис ситуації. Поняття Знання – сукупність ві-


Домостей, понять, уявлень про будь-що, отриманих, придбаних, накопичених у результаті учення, досвіду, в процесі життя, і що зазвичай реалізовуються в діяль­ності. Найширше використовуються такі трактування знань з позиції управління ними в організаціях: 1. Знання є практичною інформацією, яка активно управляє процесами виконання завдань, вирішення проблем і ухвалення рішень; 2. Знання­ми є слова, чинники, приклади, події, правила, гіпотези або моделі, які розширю­ють розуміння процесів і явищ, можливості їх використання в певній області дія­льності.

Відповідно до першого визначення завдання управління знаннями познача­ється як їх систематичне формування, оновлення і застосування з метою максимі-зації ефективності підприємства і прибутку від активів, заснованих на знаннях. Друге визначення трактує управління знаннями як діяльність із формалізації і за­безпечення доступу до практичного досвіду, знань і експертних даних, які ство­рюють нові можливості, що сприяють вдосконаленню роботи, стимулюють інно­вації і збільшують споживну вартість товарів і послуг. У всіх визначеннях підкре­слюється, по-перше, зв'язок знань з даними і інформацією, а, по-друге, роль знань у роботі організацій з погляду їх використання, вирішення організаційних про­блем і ефективності управління. Чіткіше уявлення про відмінності між даними, інформацією і знаннями має значення для будь-якої організації. Знання – це не дані і не інформація, вони тісно пов'язані, але не взаємозамінні. Різні компанії не­рідко витрачають чималі засоби на створення систем, що забезпечують їх якимись даними або інформацією, проте незабаром виявляють, що це не призводить до зростання організаційного потенціалу знань.

Поняття «інформація» Підкреслює зв'язок змісту з даними, на базі яких отримана інформація, – це дані, представлені в контексті. В той же час тут виді­ляються нові якості, якими характеризується інформація в порівнянні з даними. Вона адресна – належить до ситуації того, хто її отримує і інтерпретує в своїх ці­лях. Існує деяка різниця між інформацією і знаннями. Інформація сама по собі може виявитися, в принципі, марною, якщо, зіштовхнувшись з задачею, праців­ник не розуміє, де шукати необхідну інформацію, як її використовувати і до кого звернутися по допомогу. Знання знаходяться у розумах людей і виявляють себе в момент взаємодії між ними. У процесі спілкування співробітники обмінюються знаннями, які неможливо почерпнути з документації й інших джерел інформації. Необхідно направляти цю взаємодію на досягнення мети, генерацію нових ідей і відновлення існуючих знань.

У більшості управлінських робіт підкреслюється, що знання – поняття шир­ше, глибше і багатше в порівнянні з інформацією. Вони є рухомим з'єднанням різ­них елементів – досвіду, цінностей, інформації, експертного бачення – і постійно міняються; вони інтуїтивні; характерні для людей і є невід'ємною частиною люд­ської суті з її непередбачуваністю. Управління знаннями направлене на додавання реальних цінностей до інформації за допомогою її фільтрації, синтезу, узагаль­нення і надання її у такому вигляді, який допомагає людям одержати необхідні знання.

Семантичний простір концепту «менеджмент знань» складає також поняття «Технології». Так, для інтеграції в єдиний комплекс системи управління знаннями використовують Ряд технологій: традиційні системи автоматизації й інформацій­но-пошукові системи; електронну пошту, корпоративні мережі й Інтернет-сервіси; бази і сховища даних (data warehouse); системи електронного документо­обігу; спеціалізовані програми обробки даних (наприклад, статистичного аналізу); експертні системи і бази знань. Більшість оглядів концепції Менеджмент знань Приділяють увагу тільки первинному опрацюванню корпоративної інформації ти-


Пу електронної пошти, програмного забезпечення колективної роботи або гіпер-текстових баз даних. Вони формують істотну частину з необхідної, але явно недо­статньої, технічної інфраструктури для керування знаннями.

Враховуючи поняття «Технології», неможливо не розглянути поняття «Рі­шення», тому що рішення в сфері інформаційних технологій (ІT-рішення) допо­магають зняти бар'єри на шляху вирішення задач формування єдиного робочого середовища, реалізації механізму відчуження, нагромадження, використання і мо­дифікації знань, підтримки інновацій і доведення інформації про їх усім зацікав­леним у них співробітникам. Управління завжди здійснюється з метою досягнен­ня певних цілей, а реалізація цілей будь-якого організаційного формування забез­печується шляхом прийняття і виконання численних рішень. Тому до семантич­ного простору концепту «менеджмент знань» входить і поняття «Рішення». Управлінські рішення є основою процесу управління, тому що вони – результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставлено­го завдання в існуючій чи спроектованій ситуації. Вироблення рішення – це твор­чий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіан­тів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Рішення є процесом, який реалізується суб'єктом управління та визначає дії, спрямовані на досягнення на­перед визначеної цілі в певній фактичній чи запроектованій ситуації.

Поняття «Навчальні організації», що поширилося в Європі і США в 1990-ті роки, в Україні стало відомо нещодавно. Одна з відомих у нас концепцій навча­льної організації належить американцю П. Сенге. Інша, «європейська», була роз­роблена декількома авторами: Т. Бойделом, Н. Діксоном і П. Сенджем. Навчальна організація – це не нова модель побудови і розвитку компанії, а, скоріше, комбі­нація передових управлінських інструментів, зведених воєдино.

Одним з нових рішень щодо розуміння концепту «менеджмент знань» є по­няття «Корпоративна пам'ять», що за аналогією з людською пам'яттю дозволяє користуватися попереднім досвідом і уникати повторення помилок. Корпоративна пам'ять фіксує інформацію з різних джерел підприємства і робить цю інформацію доступною для фахівців під час вирішення виробничих завдань. Корпоративна пам'ять не дозволяє зникнути знанням фахівців, що вибувають (вихід на пенсію, звільнення та ін.). Вона зберігає великі обсяги даних, інформації й знань із різних джерел підприємства. Вони відображені в різних формах, таких як бази даних, документи й бази знань.

Також слід розглянути ще два поняття для розкриття семантичного просто­ру концепту «менеджмент знань». Поняття Інструменти керування знаннями – сукупність технологічних рішень для виявлення, зберігання, передачі, структури-зації, обробки, перетворення, поширення й проведення інших операцій зі знання­ми й інформацією, якщо це необхідно для ефективної діяльності співтовариства; сукупність організаційних методів і рішень, що дозволяють створити умови для ефективного обміну знаннями й інформацією [6].

Поняття «Компетенція» об’єднує єдність знань, професійного досвіду, здібностей діяти і навичок поведінки індивіда, що визначаються метою, заданістю ситуації і посадою. Управління компетенцією – сукупність дій, направлена на придбання необхідної компетенції відповідно до потреб організації в якісному і кількісному складі персоналу. Говорячи про об'єм поняття професійної компетен­ції або якості особи, або знання, уміння, здібності, використовують абревіатуру KSAO: знання (knowledge); уміння (skills); здібності (abilities); інші характеристи­ки (other).

Отже, до семантичного простору концепту «менеджмент знань» входять поняття, семантика яких якнайповніше відображає його поняттєвий зміст. Безу-


Мовно, менеджмент знань – якісно новий ступінь розвитку управлінської науки, тому що сучасна концепція управління знаннями відкриває широкі перспективи використання персоналу, створює умови вдосконалення функціонування органі­зації в цілому та її інноваційного розвитку. А управління знаннями, в свою чергу, стає новою парадигмою сучасного менеджменту, воно виявляється стратегічним чинником успіху і забезпечує конкурентоспроможність підприємства.

У структурі концепту «менеджмент знань» визначено універсальні його се­мантичні ознаки, мовне вираження яких охоплює широке коло напрямів діяльно­сті управління інтелектуальним капіталом, пов'язаних водночас як і з мудрістю чи розумом окремих осіб, так і з різноманітною інформацією, яка використовується у цій діяльності, а знання, що «вплетені» в організаційну структуру, перетворюють­ся на потужний фактор конкурентоспроможності [4].

Варто зазначити, що один концепт не може бути виражений у мові вичерп­но. Це пов’язано з тим, що пізнання індивідуальне так само, як і формування са­мого концепту. Розвиток інформаційних технологій, складні соціальні і культурні зміни в житті суспільства, процеси глобалізації і наростання конкуренції – всі ці чинники підводять до необхідності звернути особливу увагу на концепт «мене­джмент знань». Але, в свою чергу, ніякі технічні інновації не можуть допомогти досягти конкурентоспроможності, якщо немає персоналу, здатного ефективно ви­користовувати ці нововведення, якщо немає якогось креативного середовища, що породжує унікальне знання, необхідне для функціонування організації, що дозво­ляє забезпечити розвиток співробітників і бізнесу в найширшому розумінні цього слова. У цьому – суть менеджменту знань.

Бібліографічні посилання

1. Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка /

A. П. Бабушкин. – Воронеж : Изд-во Воронеж гос. ун-та, 1996. – 104 с.

2. Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність / В. Д. Базилевич. – К. : Знання, 2008. – 431 с.

3. Бекетов Н. Ст. Роль інформації і знань в сучасному економічному розвитку суспіль­ства / Н. Ст. Бекетов // Инновации. – 2003. – № 1.

4. Вавжиняк Б. Управління знаннями – виклик майбутнього / Б. Вавжиняк. – Режим до­ступу : Http://www. management. com. ua/hrm/hrm016.html

5. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке / Ф. Друкер Питер; [пер. с англ.]. – М. : Изд. дом «Вильямс», 2000. – 272 с.

6. Звіт II Міжнародної HR-конференції «Knowledge Management» / «Управління знаннями» 23–24 лютого 2006 р., м. Київ. – Режим доступу: Http://www. management. com. ua/events/km_23-02-2006.html

7. Коулопоулос Т. М. Управление знаниями / Т. М. Коулопоулос, К. Фраппаоло. – М. : Эксмо, 2008. – 224 с.

8. Кубрякова Е. С. Краткий словарь когнитивных терминов / Е. С. Кубрякова, В. З. Де-мьянков, Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина ; [под общ. ред. Е. С. Кубряковой]. – М. : Фи-лол. ф-т МГУ им. М. В. Ломоносова, 1996. – 248 с.

9. Мильнер Б. З. Управление знаниями / Б. З. Мильнер. – М. : ИНФРА-М, 2003. – 465 с.

10. Мильнер Б. З. Управление знаниями в корпорациях / Б. З. Мильнер, З. П. Румянцева,

B. Г. Смирнова, А. В. Блинникова. – М. : Дело, 2006. – 304 с.

11. Пименова М. В. Методология концептуальных исследований / М. В. Пименова // Ан­тология концептов : в 5 т. – М. : Генеза, 2007. – Т. ½. – 2007. – С. 14–16.

12. Попова З. Д. Когнитивная лингвистика / З. Д. Попова, И. А. Стернин. – М. : АСТ : Восток-Запад, 2007. – 314 с.

13. Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. М. Приходько. – Запорожжя : Прем’єр, 2008. – 332 с.

14. Сайт Виртуального сообщества молодых экономистов. – Режим доступу : Http://economica. org. ua/2009/upravlinnya-znannyami1


15. Сайт Консалтинговой группы MD По Развитию Сети Информационных бизнес-порталов. – Режим доступу : Http://www. md-management. ru/articles/html/.

16. Сайт Консалтинговой Компании Iteam. – Режим доступу : Http://www. iteam. ru/ Publications/human/section_55/article_3080

17. Сватюк О. Р. Система управління знаннями як елемент менеджменту кадрової полі­тики в організації / О. Р. Сватюк // Науковий вісник. – Вип. 17.8. – 2007. – С. 241–243.

18. Титенко С. В. Проблема моделювання знань в інтелектуальних навчальних Web-системах / С. В. Титенко, О. О. Гагарін // Интеллектуальный анализ информации ИАИ-2009 : матер. ІХ Междунар. науч. конф. им. Т. А. Таран. – К. : Просвіта, 2009. – С. 384–390.

Надійшла до редколегії 20.03.11


УДК 811.161.2’373.612.2