Головна Філологія Мовознавство СУЧАСНІ ШПРУХОВІ ФОРМИ У СТИЛІСТИЧНІЙ СИСТЕМІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
joomla
СУЧАСНІ ШПРУХОВІ ФОРМИ У СТИЛІСТИЧНІЙ СИСТЕМІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
Філологія - Мовознавство

П. О. Дук

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Розглянуто питання про можливості типологізації сучасних шпрухових форм та їх міс­це в сучасній стилістичній системі німецької мови з точки зору теорії стилістичних полів.

Ключові слова: шпрух, сучасні шпрухові форми, гібридна форма, стилістичне поле, сти­льова риса

Рассмотрены вопросы о возможностях типологизации современных шпруховых форм и Их месте в современной стилистической системе немецкого языка с точки зрения теории сти­листических полей.

Ключевые слова: шпрух, современные шпруховые формы, гибридная форма, стилистиче­Ское поле, стилевая черта

The article deals with the problems of typological classification of modern spruch-forms and of their place in the modern stylistic system of the German language from the standpoint of stylistic fields theory.

Keywords: spruch, modern spruch-forms, hybrid form, stylistic field, stylistic feature.

Розвиток сучасних засобів комунікації, таких як Інтернет, мобільний зв’язок, призводить до виникнення особливої мовної формації - медійної мови (Mediensprache), яка є об’єктом особливої уваги європейських дослідників. Ряд ґрунтовних досліджень німецькомовних лінгвістів присвячено загальним питан­ням мови та комунікації в Інтернеті [10], в інших роботах розглянуто особливості функціонування мови в окремих медійних типах текстів, наприклад, у рамках sms-, e-mail-, chat-комунікації [11; 12; 14] або в рамках гіпертексту [8].

Під впливом сучасних медіа змінюється також система типів текстів: вини­кають нові типи текстів та модифікуються вже існуючі. Так, останнім часом спо­стерігається значний розвиток такого сегмента німецькомовного Інтернет-дискурсу, як малі шпрухові форми. Для деяких із цих форм Інтернет є базовим середовищем існування (як, наприклад, для e-mail-шпрухів), для інших - одним із основних шляхів розповсюдження (sms-шпрухи). Між тим до сьогодні сучасні шпрухові форми залишалися поза увагою лінгвістів. Наша стаття має на меті на­дати загальну лінгвістичну характеристику сучасних шпрухових форм та окрес­лити основні напрямки їх подальшого дослідження.

Класичний шпрух (нім. Der Spruch - Вираз) є жанром німецької середньові­чної поезії. Це короткий вираз, частіше віршованого характеру, що має повчаль­ний зміст, написаний живою розмовною мовою. Виникнення шпрухів пов’язують з іменем Вальтера фон дер Фогельвейде, а розвиток даного жанрового різновиду - з творчістю Ганса Сакса.

Шпрух у своєму класичному варіанті, що був помітним явищем середньовічної літератури, являє собою на поверхні тексту закінчену строфу (найчастіше дво - чи чотирирядкову) і може бути охарактеризований як звернення, нагадування про пра­вильне поводження в цьому світі, про вибір належного способу життя [9, с 60].

© Дук П. О., 2012


Щодо сучасних шпрухів серед дослідників не існує єдиного уявлення про те, що слід розуміти під поняттям «шпрух»: «Інтуїтивно точно відомо, що мають на увазі, який масив продуктів культурної діяльності позначається збірним понят­тям «шпрух». Шпрухи є одразу впізнаваними, складність полягає в їх класифіка­ційному та типологічному визначенні» [6, с. 48].

Можна стверджувати, що в наш час шпрух як жанр уже не існує, проте іс­нує велика кількість сучасних німецькомовних малих текстів, що позначаються як «шпрухи», які насправді є гібридними утвореннями на периферії різних жанрів.

На нашу думку, найбільш перспективною моделлю опису сучасних шпру-хових форм є модель стилістичних полів, запропонована Г. В. Єйгером та Ю. Г. Перлиною [1]. Поняття поля, запозичене з області фізики, успішно застосо­вується і в рамках лінгвістики. Так, у функціональній прагматиці виявлено сут­ність семантичних, прагматичних та семантико-прагматичних типів полів на тек­стуальному рівні. Встановлено, що між полями мови та функціонально-прагматичними полями тексту існують певні кореляції: функціонально-прагматичні поля є текстуальною формою існування полів мови.

Екстралінгвістичним підґрунтям для виділення стилістичного поля є об’єктивна можливість виокремлення в національних літературах систем «худож­ня література» – «літературний вид/рід» – «літературний жанр» – «тип тексту». Лінгвістичною основою слугує наявність певної кількості стильових рис, опис сукупності цих рис дозволяє адекватно охарактеризувати системи жанру та типу тексту.

Під стилістичним полем розуміють діапазон динамічної взаємодії сукупно­сті обов’язкових і факультативних стильових рис жанру. Структура стилістичного поля є неоднорідною. В його центрі знаходиться синхронно-діахронне ядро, до якого належать типові представники жанру, об’єднані єдиною композиційно-стилістичною домінантою як сукупністю текстоутворюючих ознак – тип тексту. Ядро може включати мікрополя підтипів тексту. При цьому під типами тексту ми розуміємо загальноприйняті зразки комплексних мовних дій, які можна описати як відповідні типові поєднання контекстуальних (ситуативних), комунікативно-функціональних і структурних (граматичних і тематичних) ознак. Вони історично склалися в мовній спільноті і належать до повсякденних знань учасників мовної комунікації» [4, с. 137].

На периферії стилістичного поля розташовані різні жанрові модифікації та гібридні форми, що утримуються на орбіті стильового макрополя за рахунок на­явності, як мінімум, однієї домінантної та ряду факультативних стильових рис [9].

Термін «стильова риса» (der Stilzug) було введено у сімдесятих роках мину­лого сторіччя визначною радянською дослідницею стилю німецької мови Е. Різель [2; 3], він набув всебічного визнання серед німецьких стилістів, таким чином, поняття «стильова риса» стало одним із основоположних понять герман­ської лінгвостилістики. Багато авторів розглядали стильові риси як основні харак­теристики стилю того чи іншого тексту: В. Фляйшер та Г. Міхель [7], Б. Зовінські [13] та ін.

При цьому було б не зовсім коректно розглядати стильові риси лише як які­сні ознаки чи особливості використання мовностилістичних засобів, повторення яких у тексті додає йому особливої стильової форми, дозволяє віднести текст до того чи іншого типу тексту.

Стильова риса має, як відзначала Е. Різель, двояку природу: психолінгвіс­тичну в момент виникнення тексту і лінгвістичну як результат використання мо­ви, оскільки вона виникає як результат дії екстралінгвістичних якісних принципів упорядкування й організації мови, що визначаються комунікативним завданням,


Метою, ситуацією комунікації, прагматичною установкою, і далі ці принципи ке­рують мовним актом, зумовлюють використання деякої мікросистеми мовних за­собів усіх рівнів для своєї актуалізації [3, с. 79].

Стильові поля різних жанрів перетинаються та частково нашаровуються одне на одне, що дозволяє говорити про споріднені форми та гібридні утворення. У зонах перетину стилістичних полів, а, відповідно, і впливу, як мінімум, двох комбінацій стильових рис, функціонують так звані гібридні форми.

Сучасні шпрухові форми є, на наш погляд, саме гібридними утвореннями. Їм може бути більше не властива вербалізація повчання, їх дидактичність перемі­стилась у завуальований підтекст або й повністю втрачена, так само як інколи й віршована форма. Таким чином, ті тексти малого формату, що сприймаються на­шими сучасниками як шпрухи, насправді не є ними, це гібридні шпрухові форми на периферії малих жанрів, які загалом зберегли основні стилістичні особливості шпруху, але разом з тим увібрали в себе ознаки близьких типів тексту.

Сучасні шпрухові форми виникають на периферії жанру шпруху в зонах перетину цього стилістичного поля з полями жанрів епіграми, афоризму, анекдо­ту, графіті, гумористичного вірша та інших.

Для класичної німецькомовної шпрухової поезії можуть бути названі такі релевантні стильові риси:

– стислість;

– ясність (чіткість, визначеність);

– простота (наївність);

– влучність (лаконічність);

– повчальність (дидактичність);

– загальна зрозумілість;

– універсальність;

– наочність (образність);

– експресивність;

– пуантованість;

– віршованість.

Деякі стильові риси функціонують у формі релятивних опозицій: стислість – розгорнутість, конкретність – абстрактність і т. д. [9].

Зберігаючи кілька з перелічених стильових рис шпруху в якості домінантних (це може бути, наприклад, стислість, лаконічність, експресивність), сучасні шпру-хові форми часом втрачають інші риси, такі як, наприклад, віршованість, дидактич­ність, комічність, і, утворюючись на перетині зі стилістичними полями близьких малих жанрів, набувають нових стильових рис, притаманних цим жанрам.

Так, настінні шпрухи (Wandsprьche), які останнім часом набувають усе бі­льшої популярності, про що свідчить існування значної кількості Інтернет-сторінок, присвячених цьому явищу, є текстом та елементом декору водночас. Ці короткі тексти, що розміщуються на стінах приміщень (рідше, на меблях) і слу­гують прикрасою інтер’єра, поєднують у собі ознаки шпрухів та графіті:

Erfolg hat drei Buchstaben: TUN

Wir haben die Erde von unseren Eltern nicht geerbt, sondern von unseren Kin-dern nur geliehen.

Графіті є однією з найдавніших, але на тривалий час забутих мініатюр. Як фольклорно-художня форма графіті відродилося лише в другій половині ХХ сто­ліття, але за короткий термін стало помітною складовою частиною західної куль­тури. Це коротке і дотепно сформульоване висловлення, основою для якого часто слугують уже існуючі, широковідомі сентенції, гасла, цитати, рядки з пісень то­що. Графіті має на меті донести до широкого кола сучасників критичну думку, як


Правило, анонімного автора, що стосується якоїсь конкретної події або стану ре­чей, коло тем при цьому дуже широке: від побутових до філософських і політич­них [5, с. 12–15].

Графіті, як типу тексту, властива одна особлива ознака, яка насамперед споріднює їх із настінними шпрухами: вони призначені для зорового сприйняття і наносяться на інший матеріал, ніж традиційний папір – камінь чи бетон стін і під­логи, стовбури дерев. Цей нерозривний взаємозв’язок між візуальною формою тексту та його прагма-семантичним наповненням, а також стислість, влучність і, часто, певна дидактичність є загальними домінантними стильовими рисами на­стінних шпрухів та графіті. У той же час настінним шпрухам не притаманна кри­тична спрямованість графіті.

З іншого боку, велика група настінних шпрухів є гібридними утвореннями на стику трьох типів тексту – шпруху, графіті та афоризму. Це настінні шпрухи, що побудовані на використанні прямих або трансформованих цитат відомих осо­бистостей:

Es gibt Wichtigeres im Leben, als bestДndig dessen Geschwindigkeit zu erhцhen.

Mahatma Gandhi

Der Vorteil der Klugheit besteht darin, dass man sich dumm stellen kann.

Kurt Tucholsky

Крім наведених вище стильових рис графіті, цим настінним шпрухам при­таманні також специфічне для афоризмів поєднання загальнозначущості й інфор­мативної щільності, а також посилання на автора.

Великий пласт шпрухових форм, що існують виключно у віртуальному просторі, складають sms-шпрухи. Сфера вживання цих шпрухових форм – по­всякденне життя. Вони призначені для розсилання на мобільні телефони, але до­сить часто розповсюджуються і електронними листами. Sms-шпрухи дуже різно­манітні за своїм змістом і охоплюють майже всі сторони буття. Вони є не лише швидким та зручним способом поздоровлення зі святом та привітання, це ще й засіб поділитися думками щодо різних аспектів життя. У шпрухах висміюються дурні, критикуються ледарі, іноді в них закладено повчальний зміст.

Залежно від форми – прозової чи віршованої – sms-шпрухи виявляють ти­пологічну спорідненість з анекдотами, афоризмами або гумористичними віршами. На відміну від гумористичних віршів, лише для близько 55 відсотків віршованих sms-шпрухів характерна явна гумористична тональність, але навіть за відсутності комічного ефекту ці шпрухи зберігають спільну з віршами стильову рису – пуан-тованість:

Sei frЦhlich wie der Optimist, Der alles Schlechte schnell vergisst. Grдm dich nicht, reg dich nicht auf, Das Leben nimmt doch seinen Lauf.

Unsere Freundschaft, die soll brennen,

Wie ein Fackellicht im Sturm.

Freunde wollen wir uns nennen,

Bis Rapunzel fДllt vom Turm. У результаті процесу гібридизації sms-шпрухи, зазвичай, зберігають в якос­ті домінантної стильової риси дидактичність, не типову для гумористичних вір­шів, і здобувають притаманні цим віршам прості метрико-римічні форми, три­членну композицію, необхідну для ефективного розгортання структури пуанта, стислість та тривіальність, у межах якої можна виділити дві складові: тематичну доступність змісту і загальнодоступність мовної форми.


Прозові sms-шпрухи демонструють свою спорідненість із афоризмами, а комічні sms-шпрухи (близько 60 відсотків від загальної кількості) також з анекдо­тами – це комунікативна спрямованість на конкретну ситуацію, атрактивна функ­ція, функція переорієнтації уваги, варіативність, близькість до розмовного стилю, загострений пуант:

Morgenstund hat Gold im Mund, doch bei dir ist es wohl eher der Knoblauch von gestern Abend!

Mut ist, wenn du um 04:00 Uhr knallvoll nach Hause kommst, die Frau mit ’nem Besen auf dich wartet und du fragst: Bist du am Putzen oder fliegst du noch weg?

Крім розглянутих шпрухових форм існує цілий ряд інших різновидів сучас­них шпрухів. Наприклад, так звані «туалетні» шпрухи (Klo-Sprьche), які можна вважати гібридними утвореннями на межі жанрів графіті, шпруху й епіграми. Так звані «статусні» шпрухи (Status-Sprьche), які використовуються для позначення свого статусу на особистих сторінках у соціальних мережах, виявляють спорідне­ність із афоризмами та прислів’ями.

Як це не парадоксально, пропри величезну популярність шпрухів у найріз­номанітніших сферах життя, а особливо у глобальній мережі Інтернет, активними користувачами якої з кожним роком стає все більше і більше людей, сучасні шпрухові форми ще майже не досліджені, більше того, до цього часу не існує жод­ної фундаментальної наукової роботи з дослідження їх стилістичних особливос­тей. Більш ґрунтовне дослідження сучаних шпрухових форм видається нам важ­ливим і актуальним, оскільки ці малі форми є яскравим проявом сучасної постмо-дерністської культури і займають помітне місце в системі текстів німецької мови.

Бібліографічні посилання

1. Перлина Ю. Г. Стилистическое поле как модель описания жанров малых форм / Ю. Г. Перлина, Г. В. Ейгер // Актуальні проблеми літературознавства. – 2000. – Т. 6. – С. 190–198.

2. Ризель Э. Г. К вопросу об иерархии стилистических систем и основных текстологи­ческих единиц / Э. Ризель // Ин. яз. в школе. – 1975. – № 6. – С. 8–15.

3. Ризель Э. Г. К определению понятия и термина «стилевая черта» / Э. Г. Ризель // Фи­лологические науки. – 1978. – № 4. – С. 76–87.

4. Brinker K. Linguistische Textanalyse: eine Einfьhrung in Grundbegriffe und Methoden / K. Brinker. – 6, ьberarb. und erw. Aufl. – Berlin : Erich Schmidt, 2005. – 179 S.

5. Fischer M. Wandsprьche und Mauerparolen im Deutschunterricht / M. Fischer // Deutsch aktuell: Aus der Praxis des Deutschunterrichts in Rumдnien. – 1997. – Heft 9. – S. 12–15.

6. Fix U. Texte und Textsorten – sprachliche, kommunikative und kulturelle Phдnomene / U. Fix. – Berlin : Verlag fьr wissenschaftliche Literatur, 2008. – 506 S.

7. Fleischer W. Stilistik der deutschen Gegenwartssprache / W. Fleischer, G. Michel. – Leip­zig : VEB, 1975. – 370 S.

8. Jakobs E.-M. Hypertext – Klassifikation und Evaluation / E.-M. Jakobs, K. Lehnen // Web-sprache. net. Sprache und Kommunikation im Internet. – Berlin: et al, 2005. – S. 159–184.

9. Perlyna J. Ein Abriss der Entwicklung der deutschen Spruchdichtung / J. Perlyna, I. Swertschkowa // Deutsch Aktuell. Aus der Praxis des Deutschunterrichts in Rumдnien. – 1997. – Sondernummer. – S. 59–61.

10. Runkehl J. Sprache und Kommunikation im Internet / J. Runkehl, P. Schlobinski, T. Siever. – Hamburg : Westdeutscher Verlag, 1998. – 240 S.

11. Schlobinski P. SMS-Texte – Alarmsignale fьr die Standardsprache? / P. Schlobinski // Sprachrohr Lerntherapie. – 2003. – № 2. – S. 27–28.

12. Siever T. Von MfG bis cu l8er. Sprachliche und kommunikative Aspekte von Chat, E-Mail und SMS / T. Siever // Der Sprachdienst. – 2005. – № 5–6. – S. 137–147.

13. Sowinski B. Textliguistik: Eine Einfьhrung / B. Sowinski. – Stuttgart, Berlin, Kцln, Mainz : Verlag W. Kohlhammer, 1983. – 176 S.


14. StДhli A. SMS-Kommunikation in der Schweiz: Sprach - und Varietдtengebrauch / A. Stдhli, C. Dьrscheid, M.-J. Beguelin // Linguistik online. – 2011. – № 48. – Режим доступу : Http://www. linguistik-online. de/48_11/staehliDuerscheidBeguelin. html

Надійшла до редколегії 23.12.11


УДК 811.161.1’371