Головна Філологія Мовознавство ВЖИВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ІННОВАЦІЙ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЯВИЩ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ
joomla
ВЖИВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ІННОВАЦІЙ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЯВИЩ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ
Філологія - Мовознавство

А. А. Таран Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Проаналізовано конкурентні інновації на позначення явищ сучасного українського полі-Тикуму. Окрему увагу приділено лексемам - Графічним варіантам, а також синонімам, лексич­ним і словотвірним.

Ключові слова: мовна практика, лексикон, номінація, синонім, варіант, конкурування но­мінацій.

Проанализированы конкурентные инновации для обозначения Явлений Современного украинского политикума. Особое внимание уделено лексемам - графическим вариантам, а так­же синонимам, лексическим и словообразовательным.

Ключевые слова: языковая практика, лексикон, номинация, синоним, вариант, конкуриро­вание номинаций.

In the article competitive innovations for the nomination of phenomena of modern Ukrainian politics are analysed. The special attention is given to lexemes-graphic variants, as well as synonyms, lexical and word-formative.

Key words: language practice, lexicon, nomination, synonym, variant, competition of nominations.

Динаміка суспільно-політичних, економічних і культурних перетворень зако­номірно викликає динаміку мовної системи, виявлену в поповненні та оновленні передусім лексичного фонду мови. Водночас спостерігаємо функціонування в лек­сиконі значної кількості конкурентних груп. Визначаємо їх як найменування зі спі­льним об’єктом номінації чи спільним поняттям, що можуть виявляти різний сту­пінь формальної та семантичної близькості, а отже, здатність до взаємозаміни в мов­ній діяльності суспільства.

Україністи в різний час уже звертали увагу на сукупності номінацій одного об’єкта чи поняття, що можуть співіснувати в системі мови. Серед праць, у яких засвідчено і в різних аспектах проаналізовано групи конкурентних одиниць українського лексикону ХІХ-ХХ ст., слід назвати передусім дослідження А. П. Грищенка, М. А. Жовтобрюха, І. І. Ковалика, Л. М. Колібаби, В. Т. Коло-мієць, К. В. Ленець, А. А. Лучик, О. Г. Муромцевої, Ф. О. Нікітіної, М. М. Пилин-ського, Л. О. Родніної, Н. М. Сологуб, Г. Х. Щербатюк. Особливостям оновлення словникового складу української мови в нових умовах її функціонування в незалежній Україні присвячено праці Б. М. Ажнюка, Ф. С. Бацевича, С. П. Бибик, Я. В. Битківської, І. І. Браги, К. В. Брітікової, Г. М. Ві-няр, Г. М. Вокальчук, К. Г. Городенської, С Я. Єрмоленко, О. В. Зарецького, Є. А. Карпіловської, Л. П. Кислюк, Н. Ф. Клименко, Ж. В. Колоїз, Т. А. Коць, Д. В. Мазурик, Г. Б. Мін-чак, А. М. Нелюби, О. Д. Пономарева, Ю. В. Романюк, О. М. Рудь, І. А. Са-мойлової, С. О. Соколової, Л. О. Ставицької, О. А. Стишова, Л. В. Струганець, Г. М. Сюти, О. О. Тараненка, С. Г.Чемеркіна, Г. М. Яворської та інших учених.

Мета Пропонованого дослідження - простежити вживання конкурентних ін­новацій на позначення об’єктів сучасного українського політикуму. У статті вико­ристовуємо інновації, дібрані авторкою з україномовної періодики кінця ХХ - поч.

© Таран А. А., 2010


ХХІ ст. та ресурсів Укрнету, а також матеріали текстово-ілюстративної бази даних комп’ютерного фонду лексико-словотвірних інновацій в сучасній українській мові, який створюють співробітники відділу структурно-математичної лінгвістики Інсти­туту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.

Демократизація суспільства передбачає формування багатопартійної системи, яка б відображала найрізноманітніші переконання громадян. Сьогочасне українське політичне життя з розмаїттям напрямів, ідейних платформ, настанов і перспектив діяльності певних політичних сил потребує номінацій на позначення не лише самих таких об’єктів, а й властивих їм процесуальних і непроцесуальних ознак [2, с. 167]. Мовна практика поповнилася кількома десятками новотворів, що є назвами полі­тичних партій. На позначення певних сил політикуму функціонує цілий спектр си­нонімічних інновацій, утворених від назв партій, прізвищ лідерів, кольорів їхньої атрибутики чи за іншими, властивими їм ознаками; крім того, не лише нейтральні, а й експресивно-оцінні, стилістично заряджені, що конкурують між собою.

Компонентами досліджених конкурентних груп є графічні варіанти та синоніми: лексичні і словотвірні. Графічні варіанти Унаочнюють зміни в написанні тієї самої номінації, напр.: УНПісти : уенпісти (УНП – Українська народна партія): Своє рішення не чекати голосування на з’їзді УНП уже колишній «уенпіст» Пояс­нює розумінням ситуації і поглядів, які переважають серед керівництва УНП (УМ, 02.08.07); … в кулуарному спілкуванні впливові УНПісти Зізнаються: не ви­ключена можливість виступу УНП на парламентських виборах у єдиному блоці з Юлією Тимошенко (ДТ, 19–25.03.05); УРПісти : уерпісти (УРП – Українська ради­кальна партія): Частина Уерпістів Навіть не вважає Анатолія Матвієнка членом партії (УМ, 29.10.05); Нагадаємо, до цього часу лідер львівських «УРПістів» Сто­яв в одному ряду з тими, хто відверто критикував кадрову політику нового губер­натора (ЛГ, 21.02.05); КУНівці : кунівці (КУН – Конгрес українських націоналіс­тів); НДПісти : ендепісти (НДП – Народно-демократична партія); НУНСівці : нун-сівці : ну-нсівці (НУНС – Наша Україна – Народна Самооборона): «Столична про­куратура не дотрималася вимог Кримінально-процесуального кодексу», Зазнача­ють «НУНСівці» (УМ, 01.02.08); Гіпотетичною причиною для переформатування парламентської коаліції могло б стати рішення Конституційного Суду з приводу легітимності нинішньої більшості у Верховній Раді, яка, як відомо, після виходу із її лав Ну-нсівця Юрія Бута і бютівця Ігоря Рибакова, не налічує визначеної Кон­ституцією кількості депутатів (МЧ, 23.08.08); Нунсівці Доопрацьовуватимуть текст коаліційної угоди (Н, 10.12.08); БЮТівці : Б’ЮТівці : БЮТ-івці : б’ютівці : бютівці (БЮТ – Блок Юлії Тимошенко): БЮТівці Із «регіонами» полаялися в Раді через контроль над грошима (ГПУ, 31.10.08); … хоча ранiше посаду голови парла­менту за пiдсумками виборiв самi Б’ютiвцi Вiдносили до сфери «Нашої України» (УМ, 22.04.06); Необхідні для перемоги голоси «Бютівцям» «підкинули» соціалісти (ГУ, 20.05.06). В «Українському орфографічному словнику» (К., 2007, 7-е вид.) за­фіксовано Б’ютівець, б’ютівка, б’ютівський [УОС, с. 73]. У зв’язку з тим, що по­бутує абревіатура БЮТ, на нашу думку, і похідні мають зберігати зв’язок з нею.

Таке конкурування графічних варіантів розглядаємо як відображене, оскільки конкурувати здатні й самі твірні одиниці, зокрема назви політичних партій: НУ : НУНС : НУ-НС : Наша Україна : НаСа : Народна самооборона ; БЮТ : Блок Юлії Тимошенко. Варіантність абревіатур, за спостереженням О. А. Стишова, зумовлена прагненням кореспондентів, редакторів дещо урізноманітнити, пожвавити виклад, своєрідніше й влучніше назвати щось, уникаючи тавтологій, напр.: Кабмін : КМ (Кабінет Міністрів), Євросоюз : ЄС (Європейський Союз), МінНС : МНС (Мініс­терство України з питань надзвичайних ситуацій). На думку мовознавця, таке яви­ще є небажаним, оскільки ускладнює сприйняття інформації [8, с. 163].


Явище відабревіатурної деривації є порівняно новим. В. Г. Костомаров щодо цього зауважував: «Як ніколи багато утворюється назв осіб та прикметників від буквених абревіатур, чого суворо уникало, принаймні, писемне мовлення поперед­нього періоду, яке практично не використовувало, скажімо, слів ГАИшник, МИДо-вец, кагэбешник» [4, с. 213]. На думку О. А. Стишова, це зумовлено такими чинни­ками: демократизацією всього українського життя, мовностилістичною розкутістю журналістів, зростанням ролі особистості, прагненням до емоційності, експресивні­стю та влучністю на тлі стандартів, економією мовної енергії, прагматизмом тощо [8, с. 128].

Лексичні синоніми трактуємо як різнокореневі слова зі спільною лексичною семантикою, але різними конотаціями, сферою використання або сполучуваністю.

Цікаву тематичну групу складають неолексеми – лексичні синоніми на по­значення членів Партії регіонів Регіонали : регіонери / януковичівці : янучари / до­Нецькі : дони : східняки / біло-блакитні : синьо-білі : біло-голубі : сині. Такі на­йменування виражають різні ознаки номінації цього об’єкта: джерела формування партії, кольори його атрибутики, прізвище лідера. Отже, позначення представників такої політичної сили утворено від самої назви партії: Регіонали Хочуть зіпсувати Тимошенко Річницю Майдану (УП, 17.11.08). До речі, така назва особи з’явилася від слова Регіон У складі назви цієї партії: словники радянської доби не подають цього похідного іменника. У них зафіксовано лише похідні прикметники Регіональний І Регіонарний Як медичний термін. Інший тип номінацій утворено від прізвища ліде­ра Партії регіонів Віктора Януковича, причому, як бачимо, вони можуть виражати оцінку цього політика: «Януковичівці» Знайшли новий спосіб «наїхати» на виборчий Процес (УМ, 28.12.04); Поконсультувавшись із колишніми (часів Майдану) «банди­тами», «злочинцями», «янучарами» Тощо, вже в понеділок «НУ» в особі Романа Зварича, який домовлявся з «регіоналами» від імені «НУ», заявила, що готова пере­йти до «офіційних переговорів» (УМ, 20.06.06). Низка номінацій вказує на похо­дження і місце проживання верхівки цієї партії: Донецькі, що поступово переби­рають до своїх рук не лише важелі державного управління, але й державні фінанси та державні установи, починають добиратися і до інших регіонів України (УП, 06.04.07); Як аналітик, він об’єктивно визнає, що пасивна і мирна поведінка «східняків» Заслуговує не меншої похвали, ніж стриманість «помаранчевих» (ГУ, 16.07.07). На думку Л. О. Ставицької, таке «невинне» слово, як Донецькі Набу­ло особливого відтінку – воно увиразнює семантичні складники: безчесність, агре­сивне невігластво, безграмотність, «хапальний рефлекс» (усе моє: державне теж моє, бо я – влада), безкультурність [7].

Ідеологічних конотацій набула і символіка кольорів атрибутики політичних партій після Помаранчевої революції. У свою політичну символіку кожна партія, за твердженням політолога В. Бондаренка, «намагається вкласти якнайбільше націо­нального змісту» [1, с. 6]. Яскравим свідченням зазначеної думки є таке дотепне спостереження журналістів: …наші політики, що пробують іменуватися «помаран­Чевими» (хоча насправді значною мірою вже рядяться у інші кольори – біло-червоні, малинові, а частина плавно переходить із помаранчевого у зелено-доларовий, прозоро-газовий чи шоколадно-карамельний) (УП, 8.06.06).

За кольорами атрибутики Партії регіонів функціонують конкурентні групи лексичних синонімів-субстантивованих прикметників у формі множини зі збірним, сукупним значенням на позначення членів партії: Біло-блакитні : синьо-білі : біло-голубі : сині, напр.: Виходило, що начебто в одному місці зібралися Біло-блакитн і Православні, а в іншому – помаранчеві (НД, 7.08.08); Синьо-білі Допоможуть по­маранчевим формувати уряд (УМ, 13.09.05); Тобто вони продовжують з’ясовувати: хто кращі – помаранчеві чи Біло-голубі І хто кращий усередині пома-


Ранчевих (ВЧ, 04.10.08); Якщо минулого тижня мітинг на Майдані був жалюгід­ним за чисельністю, то вчора «сині» Піднатужились і звезли в Київ протестні ма­си з різних куточків України (УМ, 04.04.09). Синій колір – це загальновизнаний сим­вол влади [9, с. 78], можливо, тієї, яку складала Партія регіонів на момент виборів.

Різноаспектну тематичну групу складають назви членів народного союзу «Наша Україна – Народна Самооборона»: Помаранчеві : помаранчі : оранжисти : оранжеві / Нашоукраїнці : ну-нсівці : НУмівці : нашисти : НУдисти / Ющенківці / Луценківці / Самооборонці. Вербалізація різних аспектів цього об’єкта номінації, як і поданих вище, доводить перебування цих політичних сил у фокусі уваги українсь­кого суспільства. Назви Помаранчеві : помаранчі / оранжеві : оранжисти Створено від кольору атрибутики політичного союзу, напр.: Надто ж із огляду на те, що «помаранчеві» У 2005 році вже мали найбільший об’єм влади й потому значно роз­губили рейтинг (УМ, 27.12.07); Помаранчі Зацвітуть вдруге, і цілком можливо, що Перед закликом «геть!» може стояти ваше прізвище (УП, 20.11.08); Українські Оранжисти-парламентарії звинувачують у цьому геноциді Росію і радянську владу (УМ, 15.06.06); Якщо після цього чи «оранжеві», чи «біло-сині» спробують облаш-тувати Майдан, оцей саме метапарламент, то це закінчиться скандалом (Н, 19.11.07). Однак у ЗМІ фіксуємо омонімічну назву Оранжеві На позначення грав­ців футбольного клубу Голландії, щоправда, оказіональну: Можливо, в іншій грі Оранжеві Впоралися б і без Рууда. (ВЗ, 27.06.06). Колись звичайні, позбавлені від­чутних конотацій колоративи Помаранчевий (оранжевий, жовтогарячий) Стали на-ціонально-прецедентними феноменами, органічними в національній когнітивній базі. За словами прихильників В. А. Ющенка, це колір сонця, тепла, радості, божес­твенності, а за словами іміджмейкерів та прихильників В. Ф. Януковича – колір смерті, гниття, небезпеки [9, с. 78]. Говорячи про жовтогарячий колір, звичний для просторового й предметного континууму української лінґвокультури, треба мати на увазі його сигніфікативний аспект сенсорної семантики. На думку Л. О. Ставицької, Жовтогарячий Колір не належить до архетипних, як Чорний, білий Чи Червоний, а отже, є до певної міри периферійним, чужим на глибинному психічному рівні [7]. Змістову аберацію Помаранчевого кольору Було застосовано в рекламі В. Ф. Януковича, яка звучала на радіо під звуки «Місячної сонати»: Кожен з Вас бачив веселку. У ній сім кольорів. Комусь подобається помаранчевий. Але все мусить мати природний колір. Сніг має бути білим, небо – голубим, новорічні ялинки – зеленими. Не позбавляйте себе вибору. Подумайте [7]. Як бачимо, розлогі групи конкурентних номінацій свідчать про те, що в Україні відчутна мода на лек-семи-кольороназви як особливо значущі символи певних політичних сил. У семан­тиці таких номінацій відображено національні традиції надання кольорам експре­сивно-оцінних значень.

Назви членів блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» не обмежено колористикою. Конкурують також і лексеми, утворені від назви політичного блоку та від прізвищ лідерів партій: Нашоукраїнці : ну-нсівці : НУмівці : нашисти / ющен-Ківці / луценківці / самооборонці: Львівські Нашоукраїнці Вважають прем’єрство Януковича логічним (УМ, 7.08.06); Ще б пак, адже в рідній Полтаві тамтешні «НУмівці» працюють як прокляті (УМ, 06.04.06); Ющенківці Заблокували всі вхо­ди до Кабміну та Адміністрації Президента (УП, 26.11.04); Окрім того, рухівці, «костенківці», «Луценківці» тощо нібито ображені... (УМ, 18.04.07) або Порушу­ючи всі канони моралі, нехтуючи елементарними етичними нормами, граючися людським горем, Нашисти Поспішили висунути свою, притаманну тільки їм, цині­чну і низьку версію того, що сталося (ВЗ, 24.05.04).

Ідеологічний термін Нашизм І похідне від нього Нашисти З’явилися в Росії на зламі 80–90-х років минулого століття. Дехто пов’язує їх з відомим російським те-


Лежурналістом О. Невзоровим, близьким до «Пам’яті» Д. Васильєва та російських націонал-патріотів, які сповідують ідеї з «Русофобії» математика І. Шафаревича. Перебудова й криза радянської системи породили в певної частини населення кри­зову свідомість, яка панічно не сприймала змін і шукала підтримки в традиційних – «наших» – цінностях архаїчного суспільства. Слово Ліберал Для Нашистів Було найбільшою лайкою й асоціювалося з руйнуванням моралі й основ суспільства. Найбільшу небезпеку для Росії вони вбачали у впливі Заходу, а порятунок – у від­родженні імперії та монархії. У телепередачах О. Невзорова, наприклад, російський спецназ і десантники показані з пов’язками «Наші» на лобі, зокрема, в репортажах з Вільнюса, коли вони там брали штурмом телецентр і розганяли мирне населення на чолі з демократичним рухом «Саюдіс» («Згода»). Термін Нашисти Мав би на підкі­рковому рівні викликати відчуття небезпеки і страх – своєю співзвучністю зі сло­вом Фашисти. Однак закон психології: страх витісняє небезпечну реальність у під­свідомість – і вона зникає [3, с. 21]. Проте саме в такій асоціації «Нашу Україну» й сприймають її противники, такі оцінні номінації виходять з певних політичних кіл. Наприклад, під час виборів і приїзду В. Ющенка в 2004 році до Донецька містом були розвішані його зображення у фашистському мундирі. Це пов’язане, зокрема, з питанням реабілітації УПА і тих, хто співпрацював з німцями під час Другої світо­вої війни, і частиною української діаспори, яка, свого часу не бажаючи приймати радянську владу, пішла з німцями на Захід. Тому слід враховувати прагматику, тоб­то ставлення мовців до змісту номінації, джерело її походження. У російській мові новотвір Нашисти Спирався на образну, оцінну семантику субстантивованого за­йменника Наші, а в українській мові його вживають противники «Нашої України».

Конкурують і назви членів блоку Юлії Тимошенко: Бютівці : БЮТівці: БЮТ’івці : БЮТ-івці : б’ютівці / Сердечники : сердешні / Тимошенківці / Біло-пухнасті : біло-червоні : біло-малинові : біло-сердечкові / Воїни світла: Утім, три­воги на обличчі губернатора чи злорадства на обличчях Бютівців Перед сесією не спостерігалось (МЧ, 14.08.08); Надто багато бажаючих стати «Сердечниками», та й власне перебіжчиків у вітчизняній політиці не бракує (НД, 11.10.08); Тимо-шенківці Провели в Раді цілу ніч (ГПУ, 24.10.08); Всі цим займаються – і голубі, і помаранчеві, і Біло-пухнасті (СВ, 08.12.06); Ні помаранчеві, ні Біло-червоні Нічого не зробили в інтересах українського народу і української держави (УМ, 20.03.06); Ми їх називаємо: 1) київський клан, або помаранчевий; 2) дніпропетровський клан, або Біло-сердечковий; 3) донецький клан, або біло-блакитний (УС, 18.04.08); «Вої­ни світла» (себто депутати БЮТ) найвищої вагової категорії зробили те, що було не під силу їхнім «молодшим братам» із Черкаської міської ради (ВЧ, 17.01.07). Щодо самої Юлії Тимошенко, то на позначення її особи також створено низку лек­сичних синонімів-конкурентів: Прем’єрка : лідерка БЮТ / принцеса де Помаранч : помаранчева принцеса : газова принцеса : депомаранчева принцеса / Леді Ю : Вою-ля : Тигрюля / жінка з косою.

Крім того, спостерігаємо активізацію лексем на позначення об’єктів сучасно­го українського політикуму. Наприклад, у радянську добу лексема Лівий Активно вживалася в мовленні, але зі значеннями, повністю протилежними традиційній по­літичній системі координат. За СУМом Лівий 2. Політично радикальний або більш радикальний, ніж інші; // У знач. ім. Ліві. Прихильники радикальної політики; 3. Який показною революційністю прикриває опортуністичні, реакційні тощо по­гляди, настрої [СУМ, IV, с. 507]. Однак на сьогодні лексема Ліві Функціонує зі зна­ченням «комуністи» і синонімізується з лексемами Симоненківці, комуністи, ліваки, Неоліваки, Напр.: Польське економічне диво, скільки б його не критикували маргіна-ли, популісти та не надто освічені, зате дуже войовничі Ліваки І Праваки, існує (ЛГ, 14.03.1996); Лідер СПУ О. Мороз дуже прагнув об’єднатися у лівий блок, хай


Навіть із преференціями для «симоненківців», але ті твердо подумали: користі ніякої, а тягар - Зайвий (УМ, 11.05.08). Крім того, у ЗМІ натрапляємо на похідну лексему Лівиця (цілком імовірне пряме запозичення з польської мови) на позначен­ня партій такого ідеологічного спрямування: Без лівиці (назва статті в ЛГ, 16.09.05). Цікаво, що в СУМі це слово подано лише зі значенням «ліва рука» [СУМ, IV, с 507]. Засвідчуємо антонім-інновацію Нелівий З такими синонімами, як Немаргіна-льний, демократичний, Напр.: Про Існування сильної, Нелівої, немаргінальної, демо­Кратичної опозиції доведеться забути на якийсь час (ДТ, 31.03-6.04.07).

Лексема Правий За СУМом - 2. політ. Ворожий передовим течіям у політич­ному й громадському житті; реакційний, консервативний [СУМ, VІІ, с 502]. Проте сьогодні синонімами до неї є Націоналісти : Праваки Та похідні композити й префі­ксальні одиниці: Озброєні правоохоронці не шкодували Ультранаціоналістів Та расистів (УМ, 21.10.08); … прийнято називати Крайньоправими Або радикальни­ми (Д, 21.07.06). Натрапляємо на антонімічну пару Нова лівиця - Правиця, Яка, на відміну від уже засвідченої словниками, не синонімічна давній Десниця - Шульга (права - Ліва рука).

Словотвірні синоніми розглядаємо як номінації, що мають спільну твірну ос­нову, але різні словотворчі форманти. Спектр інновацій-конкурентів доповнюють вже згадувані номінації певних політичних сил, утворені за допомогою суфіксів -іст/-івець, напр.: Уерпіст : уерпівець, уенпіст : уенпівець, упіст : упівець, ендепіст : ендепівець, пеерпіст : пеерпівець. Такі лексеми відповідають правилам українсь­кого відабревіатурного словотворення. Політичні назви можуть бути не лише нейт­ральні, а й експресивно-оцінні, напр.: Регіонали : регіонери, януковичівці : януковці : Янучари : янучкісти. Водночас на прикладі назв суспільно-політичної лексики спо­стерігаємо тенденцію пасивізації лексем. Такі словотвірні синоніми, як Кучмівець : кучмі ст, кравчуківець : кравчукіст, горбачовець : горбачовіст Відійшли на перифе­рію українського лексикону.

У групі конкурентних інновацій Коаліціонер : Коаліціант / коаліціянт : Коалі-ціоніст, Що недавно з’явилися в українському лексиконі, пріоритет, на нашу думку, має лексема Коаліціонер, Оскільки вона має підтримку словотвірної системи мови. Її забезпечує аналогія з такими спільноструктурними похідними від найменувань явищ суспільно-політичного життя, близьких до слова Коаліція, Як Опозиція —>■ Опо­Зиціонер, революція —>■ Революціонер, фракція —> Фракціонер, реакція —>■ Реакціонер. Аналогія передбачає зразок і регулярне наслідування. На значення аналогії як ви­яву системної підтримки інновацій мовознавці давно звернули увагу. Ф. де Сосюр щодо цього зазначав: «Аналогічна форма - це форма, утворена за взірцем однієї чи кількох інших форм згідно з визначеним правилом» [6, с 203].

Такі властивості мови, як відкритість і гнучкість, змістове і формальне взає­мопроникнення її елементів, неоднозначність способів вираження лексичного та граматичного значення зумовлюють явище конкурування лексичних одиниць, що спричинює еволюцію загальноприйнятої норми, забезпечує рухливість мовного узусу. Водночас поява неолексем на різних стильових і стилістичних регістрах мо­ви, у різних сферах її функціонування унаявнює властиві сучасному українському мовомисленню принципи концептуалізації, категоризації та аспектуалізації світу [2]. Нами окреслено лише «верхівку айсберга» назв об’єктів сучасного українського політикуму, яка потребує детального опису. Аналізований матеріал показує, що ця лексика є мобільною, відображає тенденцію до кількісного зростан­ня та якісного розшарування, стимульовану потребами сьогодення. Водночас такі лексичні інновації виявляють мовні смаки нашої доби, переваги у вживанні певних мовних засобів для задоволення нових потреб українського суспільства.


Бібліографічні посилання

1. Бондаренко В. Таємниці піару / В. Бондаренко // Українське слово. – 2000. – Ч. 40. – С. 6.

2. Карпіловська Є. А. Семантичний потенціал слова як основа прогнозування інновацій / Є. А. Карпіловська // Мовознавчий вісник : зб. наук. праць. – Черкаси, 2008. – Випуск 7. – С. 161–169.

3. Козирєв М. Про термін «нашизм» / М. Козирєв // Урок української – № 1. – 2004. – С. 21.

4. Костомаров В. Г. Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа / В. Г. Костомаров. – [3-е изд., испр. и доп.]. – СПб. : Златоуст, 1990. – 320 с.

5. Словник української мови : В 11-ти т. / [ред. кол. : І. К. Білодід (голова) та ін.]. – К. : Наук. думка, 1970–1980.

6. Сосюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики / Ф. де Сосюр ; [пер. з фр. А. Корнійчук, К. Тищенко]. – К. : Основи, 1998. – 324 с.

7. Ставицька Л. О. Дискурс помаранчевої пристрасти / Л. О. Ставицька. – Критика. – 2005 – № 3. – С. 3–16.

8. Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття: (На матеріалі засобів масової ін­формації) / О. А. Стишов. – [2-е вид., переробл]. – К. : Пугач, 2005. – 388 с.

9. Тищенко О. Мова Помаранчевої революції / О. Тищенко // Українська мова. – 2005. – № 4. – С. 77–93.

10. Український орфографічний словник / [за ред. В. Г. Скляренка]. – К. : Довіра, 2007. – Вид. 7. – 983 с.

Надійшла до редколегії 10.06.10


УДК 811.161.1’38

Похожие статьи