Головна Філологія Мовознавство ПРОБЛЕМИ АД’ЄКТОНІМІЇ ТА ІСТОРІЯ ЇЇ ВИВЧЕННЯ В СЛОВАЦЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ
joomla
ПРОБЛЕМИ АД’ЄКТОНІМІЇ ТА ІСТОРІЯ ЇЇ ВИВЧЕННЯ В СЛОВАЦЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ
Філологія - Мовознавство

І. М. Шпітько

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Визначено проблеми слов’янської та словацької ад’єктонімії, описано історію вивчення словацьких відтопо-німних ад’єктивів протягом останнього півстоліття вченими Словаччини, подано періодизацію історії дослідження ад’єктонімів.

Определены проблемы славянской и словацкой адъектонимии, описана история изучения словацких оттопо-Нимных адъективов на протяжении последнего полувека учеными Словакии, представлена периодизация истории исследования адъектонимов.

Problems of Slavonic and Slovakia adjectonymy are defined; history of study of Slovakia toponymic adjectives during Last half a century by the scientists of Slovakia is described, the division into the periods of history of research of adjectonyms is given.

Власні назви виникають на базі загальних і водночас є основою для творення певних груп загаль­них назв. Передусім це стосується ойконімів [1] і похідних від них прикметників - ад’єктонімів [2]. Ад’єктоніми - особливий пласт лексики на межі топонімів й апелятивів. Вивчення специфіки структури цих дериватів є проблемою для будь-якої мови, адже ад’єктоніми, як і ойконіми, здавна утворюють у мові одну з найчисленніших груп і виступають єдино можливим компонентом багатьох суспільних ре­алій (у слов’янських мовах ад’єктоніми входять до складу назв організацій, підприємств, установ, адмі­ністративно-територіальних одиниць). Однак сучасну слов’янську ад’єктонімію досліджено нерівномі­рно, недостатньо в слов’янській лінгвістиці проаналізовано ад’єктоніми з погляду словотворення. Укладено дуже мало нормативних словників [3], а правила творення прикметників від ойконімів у пра­вописах не відбивають усіх особливостей словотворення, складностей вибору суфікса, властивих цій групі лексики. З огляду на це дослідження словотвірної структури ад’єктонімів слов’янських мов є на сьогодні досить актуальним.

У словацькому мовознавстві відойконімна деривація привертає увагу вчених досить давно. Зок­рема, питання творення прикметників від ойконімів у словацькій мові досліджували Љ. Koperdan [20], E. Jόna [18], J. Jacko [11-17], F. Kočiљ [19], L. Dvonč [9], J. Horeckэ [10] та інші.

Aд’єктонімія в словацькому мовознавстві стала об’єктом наукового дослідження на початку дру­гої половини ХХ століття. Ш. Копердан вперше в праці «K tvoreniu substantнv a adjektнv z miestopisnэch nбzvov» [20] визначив актуальність і вказав на необхідність дослідження цієї групи лексики, обґрунту­вав теоретичні засади словотвору відойконімних похідних.

Учений піднімає наступні теоретичні проблеми та розв’язує практичні питання деривації відой­конімних похідних.

1. Проблема вмотивованості творення прикметників від назв населених пунктів у словацькій мо­ві.

Дослідник звертає увагу на те, що часом важко встановити та зрозуміти, який ойконім покладено в основу ад’єктоніма, і відзначає, що зрозумілість у процесі творення ад’єктонімів враховується лише в народному мовленні. Саме мовцям притаманне бажання не порушувати основу ойконіма, вони дбають про те, щоб твірна й похідна основи були найбільш схожими: Bobrov - BobrovskЭ, Bobrovec -BobroveckЭ, А не BobrovskЭ І від ойконіма Bobrov, І від ойконіма Bobrovec. Учений наголошує на тому, що однокореневі ойконіми, ускладнені демінутивними суфіксами, потрібно розрізняти, і виступає за повернення до старої кодифікації в Правилах словацького правопису 1940 р., тоді як у Правилах слова­цького правопису 1953 р. такі деривати не розрізняються [20, c. 92]. Але, на думку Ш. Копердана, у процесі нормування си-стеми ад’єктонімного словотворення вмотивованість, зрозумілість, виразність, чіткість, прозорість не повинні стояти над питаннями закономірності [20, с 84]. Дійсно, тривалий час літературною нормою в словацькому мовознавстві вважалися форми на зразок BrezovskЭ, DrienovskЭ Від ойконімів різної морфемної структури (Brezov I Brezovka, Drienov I Drienovec) [23]. У процесі деривації від деяких груп ойконімів відбувається усічення суфіксальної частини твірного слова, яке, на думку В. Н. Нємченка, не впливає на семантику похідного, похідні слова певної моделі мають однакові слово-

© Шпітько І. М., 2008


Твірні значення як з повною, так і з усіченою твірною основою [6, с 53]. Але через усічення топофор-мантів значно збільшується кількість омонімних ад’єктонімів. Усунути омонімні форми можна тільки шляхом нормування відойконімних прикметників. Можливо, саме наявність омонімних ад’єктонімів посприяла введенню нових словотвірних принципів у систему ад’єктонімії, у результаті яких у похід­них прикметниках зберігається структура топооснови: Drienov - DrienovskЭ I DrienovЕс - DrienoveckЭ I DrienovskЭ [21]. Розрізнення ад’єктонімів, утворених від ойконімів-паронімів, на наш погляд, має дві позитивні риси: по-перше, це сприяє кращому розпізнаванню вихідного ойконіма, по-друге, більш чіт­ким є процес творення ад’єктонімів від певних словотвірних типів ойконімів. У ході нормування ад’єктонімної системи неодмінно потрібно зважувати на такі факти: чи задовольняють нові форми по­хідних прикметників носіїв мови, чи не вимагають вони зайвого переучування, адже старі форми були закономірними для системи словотвору. Отже, до нормування ад’єктонімів треба підходити обережно, уникаючи суб’єктивізму.

2. Проблема залежності між членами дериваційного ряду.

Формальна і значеннєва залежність між членами дериваційного ряду завжди зрозуміла, якщо цей ряд представлений словотвірною парою (твірною та похідною лексемами). Але у відойконімній дери­вації, на думку Ш. Копердана, ці зв’язки не завжди досить чіткі через те, що ойконімний ряд представ­лений трьома членами: 1) назвою міста (Orava), 2) назвою жителя (Oravec), 3) прикметником (OravskЭ). Учений вважає, що в одних випадках ойконімний ряд можна поділити на два незалежних ряди (Bratislava - BratislavčAn, Bratislava - BratislavskЭ), Але в інших випадках це зробити неможливо (Detva -Detvan, Detviansky), Оскільки «на тісній формальній замкнутості цілого топонімного ряду в словацькій мові на основі назв жителів жіночого роду з суфіксом -Ianka Утворився суфікс прикметників -Iansky (Nitra - Nitriansky, Nitrianka), Тому із значеннєвого боку тричленний топонімний ряд розірвати немож­ливо» [20, с 89]. Отже, за твердженнями Ш. Копердана, у випадках на зразок Detva - Detvan, Detviansky Прикметники семантично та структурно співвідносяться з назвами жителів. По-іншому розв’язує пи­тання залежності між членами дериваційного ряду В. О. Горпинич. На думку вченого, «всі складники дериваційного ряду мають певну смислову залежність, хоча виділяється незалежний член ряду - топо­нім, він є домінантною одиницею. Усі інші складники - похідні, їх значення прямо чи опосередковано пов’язане з топонімом. Безпосередньо від опорного складника залежать ад’єктоніми (Каховка - кахов­Ський). Множинні назви катойконімів (назви жителів) можуть залежати і від топонімів, і від ад’єктонімів: рос. Москва - москвичи, Але Пенза - пензенский - пензенцы. Назви жителів чоловічого і жіночого родів мають пряму залежність від множинних катойконімів (сумчани - сумчанин - сумчанка), З топонімами та ад’єктонімами зв’язок у них опосередкований» [4, с 150].

3. Проблема напрямку деривації ад’єктонімів.

Ш. Копердан намагається встановити, від якої основи утворюються ад’єктоніми: від основ ойко­німів, тобто мотивуються назвами населених пунктів, чи від основ назв жителів. Аналіз досліджуваного матеріалу дає вченому підстави визначити три напрямки мотивації ойконімного ряду: 1) назви жителів і прикметники походять від спільної основи і не залежать один від одного (Bratislava - BratislavAn, Bratislav/SkЭ, BalkБN - BalkБN/Ec, BalkБN/Sky); 2) Прикметники утворюються від основ назв жителів (Detva - Detvan, Detvian/Sky, Bosna - Bosniak, Bosniac/Ky); 3) назви жителів утворюються від похідних основ прикметників (Moskva - Moskov/SkЭ, MoskovAn; VrЪTky - VrЪToc/KЭ, VrЪToč/An) [20, с 90]. Отже, Ш. Копердан уважає, що прикметники мотивуються або назвами населених пунктів, або назвами жите­лів, причому для словацької мови найпоширенішим є спосіб творення прикметників від основи назв жителів. Дослідник зазначає, що «в давній період мови всі прикметникові форми утворювалися з непо­хідної основи, а лише пізніше з’явився спосіб творення прикметників з похідної основи, яку представ­ляє форма чоловічого роду» [20, с 91]. Словацький учений не заперечує того факту, що прикметники на зразок Detv-Ian-Sky Утворено так, щоб запобігти появі групи приголосних на морфемному шві з суфі­ксом -Sk-э, Але «спосіб до самостійного творення прикметників за допомогою суфікса -Iansk-Y Сформу­вався, у першу чергу, у прикметників, утворених з назв народів (Slovan - SlovanskЭ), А потім стало мож­ливим творення відойконімних прикметників за допомогою цього суфікса і там, де не було потреби в усуненні груп приголосних» [20, с 91].

Позитивно оцінювати викладену словацькими вченими (Ш. Коперданом, а пізніше й Е. Йоною) концепцію про творення відтопонімних прикметників від основ назв жителів немає підстав, оскільки це означає, що твірною базою ад’єктонімів є катойконіми. Якби прикметник утворювався від основи назви жителя, він би мав структурні показники, які б формально його зближували з цією лексемою (пор. BratislavaBratislavskЭ I BratislavaBratislavčAnBratislavčIansky). У такому випадку прикметник, утворюючись від основи катойконіма, має й інше значення, є відкатойконімним прикметником, а не відойконімним. Випадки на зразок DetvaDetviansky I DetvanDetviansky, BrezaBreziansky I BrezanBreziansky Слід розуміти як збіг похідних форм, тобто словотвірними омонімами. Подібні по­хідні набувають омонімії в процесі словотворення і мають різне словотвірне значення. Форми на зразок


Detviansky Утворено не від основ назв жителів, а від основ ойконімів за допомогою суфікса -SkЙ тако­го морфонологічного явища, як інтерфіксація (інтерфікс -Ian- Поєднує твірнує основу й словотворчий суфікс). Також зазначимо, що за усталеною вже традицією ад’єктоніми - це відносні прикметники, утворені від назв населених пунктів і вказують на відношення до населеного пункту. Отже, ад’єктоніми й катойконіми є паралельними утвореннями від спільних ойконімів, і водночас є й формально, і семан­тично залежними одиницями.

4. Структурне формування твірної основи для деривації ад’єктонімів.

Твердження Ш. Копердана про те, що твірною основою ад’єктонімів виступає або основа ойко­німів, або основа назв жителів, не цілком реалізоване в подальшому викладі матеріалу. Досліджуючи процеси творення ад’єктонімів, учений розглядає лише ті випадки, коли твірною основою відтопонім-ного прикметника є назва населеного пункту. Уперше в словацькому мовознавстві Ш. Копердан зазна­чив, що основа, з якої утворюються прикметники, зазнає різних фонологічно-морфологічних змін. Як правило, основа ойконіма і твірна основа ідентичні, але основа ойконіма може бути змінена. Тому до­слідник пропонує розрізняти основу слова (тобто власне основу ойконіма) і твірну основу. Ш. Копердан описує ті зміни, які відбуваються в основі ойконімів під час перетворення її на твірну. Найпоширенішим явищем визначено редукцію суфіксів, які оформлюють основу ойконімів. Найчасті­ше редукуються морфеми в основах ойконімів на -Ovce, -Ince (Michalovce - MichalovskЭ, Dudince -DudinskЭ), -NЙ Після кореневого [n] (Humenné - Humensk K , ZakamennЙ - ZakamenskЭ), Інколи - -ес (Bysterec - BysterskЭ). Відзначає вчений і редукцію звуків [] Та [G], які утворюють у кінці основи кон­сонантну групу (Pezinok - PezinskЭ, Helsinki - HelsinskЭ) [20, с. 93-95]. Зберегти основу ойконіма в стру­ктурі ад’єктоніма допомагають зміни її кінцевих приголосних, які настають перед словотворчим суфік­сом -Sk. Більш детально Ш. Копердан аналізує чергування приголосних у процесі творення назв жи­телів, а в прикметникових формах відзначає альтернацію досить побіжно, зазначаючи лише K/c (Diviacky, MarockЭ), D'/D, T'/T, й/N (Mokraď - MokradskЭ, Novot' - NovotskЭ, MurБN - MurБNsky) [20, с 100]. Отже, Ш. Копердан засобами трансформації основи ойконіма у твірну вважає редукцію та чергування. Спираючись на результати нашого дослідження деривації ад’єктонімів, зазначимо, що перетворення семантично твірної основи у структурно твірну не обмежується визначеними Ш. Коперданом двома засобами. Діють й інші явища, такі, як інтерфіксація (Lada - Ladiansky) Та накладання морфем (PodhБJska - PodhБJsky, SneЋNica - SneЋNickЭ).

5. Загальні правила творення відойконімних прикметників.

Ш. Копердан визначає суфіксацію єдиним способом творення відойконімних прикметників, яка відбувається:

1. За допомогою суфікса -Sk:

А) від назв населених пунктів з одним приголосним у кінці твірної основи: PreЉOvskЭ, PopradskЭ,
ЉAriЉSkЭ, LevočSkЭ;

Б) від слов’янських назв населених пунктів з групою приголосних T' (або аналогічною) в кінці
твірної основи: DobrohoЉTskЭ, MilhoЉTskЭ, HradiЉTskЭ, Але PeЉTiansky, LiešT'AnskЭ.

2. За допомогою суфікса -KВід назв населених пунктів, твірна основа яких закінчується приго­
лосним [k] (з чергуванням K/c), [c], [S]: PotockЭ, MnНљEckЭ, PonickЭ, JeleneckЭ, NovoveskЭ, NebojskЭ.

3. За допомогою суфікса Від назв населених пунктів із групою приголосних -Sk- І -Ck-
(ад’єктивного і неад’єктивного походження) в кінці твірної основи: HradiskЭ, HaniskЭ. «Але група ойко­
німів, яка за своєю структурою є прикметниками з суфіксом -Sk- (BanskЙ, JesenskЙ), Має вже готову при­
кметникову форму, тому тут немає потреби говорити про деривацію» [20, с 106].

4. За допомогою суфікса -Iansky/-AnskЭ:

А) від назв населених пунктів із групою приголосних у кінці твірної основи: Tepliansky, OvčIansky,
Nitriansky, NemčIansky;

Б) від назв населених пунктів (частіше односкладових) з одним приголосним: Hutiansky, LadianskЭ,
Breziansky, Sviniansky, KrНћAnskЭ;

В) суфікс Nsky Додається до основ, що закінчуються задньоязиковими приголосними і не підля­
гають палаталізації: FigБNsky, љAhБNskЭ [20, с.106].

Отже, Ш. Копердан у словацькій мові виділяє чотири суфікси, які беруть участь у творенні ад’єктонімів: -Sk, -K, , -Iansk-Y/-Ansk.

Результати сучасного дослідження процесів деривації та механізмів поєднання морфем перекон­ливо доводять, що ад’єктоніми словацької мови утворюються за допомогою двох суфіксів: простого -SkТа складного -Iansk-Y. Інші елементи, структурно подібні до суфіксів, виступають або фонологічно залежними, або морфонологічно залежними варіантами.

Праця Ш. Копердана - ґрунтовне дослідження питань творення відтопонімних похідних. З того часу минуло більше сорока років, відбулися зміни в системі деривації словацьких ад’єктонімів, які за­фіксовані новими Правилами словацького правопису і потребують подальших вивчень.


Дослідження Ш. Копердана було не єдиним у цій галузі. На увагу заслуговує наукова робота Е. Йони «Prнdavnй menб k miestnym nбzvom» [15], в якій подано глибший аналіз словотвірних явищ та інший погляд на вирішення окремих питань.

Дослідник аналізує, з якими основами сполучається суфікс -Sk, відзначає консонантні основи, які не зазнають змін у процесі творення ад’єктонімів. Новою є увага до визначення своєрідності суфік­са. Е. Йона -Sky, -(с)KЭ/-(с)Ky, -Iansky/-AnskЭ Вважає варіантами суфікса -SkЭ. По-іншому вчений роз­глядає питання способів творення ад’єктонімів від ойконімів на -Sk-. На його думку, позамовний фак­тор визначає спосіб творення похідних прикметників. Від давніх топонімів прикметники утворюються, як і від усіх інших груп, від основи ойконіма без граматичних морфем: UhorskЙ - UhorЉTiansky, PloskЙ -PloЉTiansky. А на утворення ад’єктонімів від більш пізніх топонімів має вплив суфікс An І неоднакове ставлення мовної теорії до чергування Sk/š ť: JesenskЙ - JesenčAn - JesenčAnka - JesenčIansky I JesenskЭ, PartizБNske - PartizБNčAn - PartizБNčAnka - PartizБNčAnskЭ I PartizБNsky. Все це призвело до існування в словацькій мові двох різних форм похідних прикметників, утворених від одного словотвірного типу.

Отже, Е. Йона розв’язує проблемні питання відойконімного словотворення, але і його досліджен­ня не відтворює загальної картини деривації ад’єктонімів. Автор і не претендував на це, адже намагався звернути увагу лише на ті моменти, які викликали сумніви в процесі творення ад’єктонімів і вимагали ретельнішого дослідження.

Своєрідним кроком в історії вивчення ад’єктонімії стає вихід у словацькому мовознавстві Слов­ника словацької мови (далі - ССМ), який містить ойконіми Словаччини та утворені від них деривати, катойконіми й ад’єктоніми. Зафіксований цим словником ойконімний матеріал стає джерельною базою для подальших досліджень у галузі відойконімної деривації. Тому в 70-ті роки ХХ століття в словаць­кому мовознавстві вивчення ад’єктонімії значно активізується: з’являються статті в журналах та науко­вих збірниках. Саме після виходу ССМ учені впритул підходять до аналізу словотворення ад’єктонімів від різних словотвірних типів ойконімів. Основну увагу дослідників зосереджено навколо назв населе­них пунктів з формантами -Се Та -ес. Вивчення процесів творення відтопонімних прикметників цих сло­вотвірних типів обумовлено низкою факторів: по-перше, ойконіми з формантом -Се Становлять найчис-ленніший словотвірний тип у словацькій мові, по-друге, серед ойконімів з формантами -Се І -ес Найчас­тіше виникають словотвірні варіанти ад’єктонімів, які спричиняють порушення літературної норми.

Й. Яцко, наприклад, одну із своїх статей присвятив проблемі творення ад’єктонімів від назв насе­лених пунктів на зразок LučEnec, Тобто від ойконімів з формантом -ес. За його словами, «деякі висновки цієї проблеми залишаються незадовільними, адже суперечать системі сучасної словацької літературної мови» [15, с 304].

Ф. Кочиш торкається питання невнормованості творення відносних прикметників від деяких ой­конімів з формантом -се І намагається з’ясувати, яка з ад’єктонімних форм є правильною: із збережен­ням чи усіченням форманта -се В структурі деяких ад’єктонімів [19].

Предметом уваги в ці роки стає й група місцевих назв з формантом -Any Та похідних від них. Ос­новну увагу зосереджено на вирішенні проблем квантитативності в ад’єктонімах, утворених від ойко­німів на зразок KrЉKany. Й. Яцко, розглядаючи питання творення ад’єктонімів від ойконімів на -An-y З препозиційним приголосним [K] (KrЉKany, Trakany), Пропонує вживати форми з довгим [Б] (KrЉKБNsky, TrakБNsky) [17]. Л. Двонч, навпаки, вважає, що немає жодних аргументів вважати такі деривати норма­тивними в сучасній словацькій літературній мові. Правильними, на його думку, є форми на зразок KrЉKАNskЭ З коротким голосним у похідній основі [8, с 225].

Обговоренню та критиці підлягають і форми ад’єктонімів, утворені від кореневих ойконімів. Так, Й. Яцко, досліджуючи процеси творення похідних від ойконімів на зразок Boca, Критикує наявність у Словнику словацької мови форм NiЋNobociansky, VyЉNobociansky. Відповідно до дериваційної системи літературної словацької мови Й. Яцко пропонує кодифікувати від ойконімів NiЋNБ Boca I VyЉNБ Boca Ад’єктоніми з кореневим чергуванням С/č Перед суфіксом -Iansk-Y: NiЋNobočIansky, VyЉNobočIansky [11, с. 144].

Отже, словацькі дослідники акцентують увагу на тому, що в системі ад’єктонімії наявні фонети­чні та словотвірні розбіжності між прикметниками в межах однієї групи, а деякі з них утворено всупе­реч закономірностям словацького словотвору.

Результатом плідної роботи словацьких учених над нормуванням ад’єктонімів є розділ «Nбzvy obcн na Slovensku», який включено до Правил словацького правопису (далі - ПСП) 1991 р. В історії ви­дання ПСП такий розділ вміщено вперше. Словацькі лінгвісти зазначають, що «введення назв населе­них пунктів Словаччини та їх похідних до Правил словацького правопису треба дуже позитивно оціню­вати з погляду мовної практики та мовного виховання» [12, с 79]. З початку 90-х рр. у словацькому мо­вознавстві досліджуються нові принципи деривації ад’єктонімів, які мають місце в чинному правописі, але основну увагу лінгвісти зосереджують на тих змінах у структурі ад’єктонімів, що фіксують два ви­дання - Словник словацької мови та Правила словацького правопису.


Як і в попередні роки, учені вивчають процеси деривації ад’єктонімів, утворених від ойконімів з формантом -Се. Л. Двонч аналізує зміни в системі ад’єктонімного словотворення в ПСП у порівнянні з іншими мовними посібниками і зауважує, що «виявляється тенденція до активізації використання де­риватів на -SkЭ Або -Iansky Замість дериватів на -ký Зі вставним голосним [е], наприклад, Medzilaborce -MedzilaborskЭ» [9, с. 92].

Значний внесок у вивчення словацької ад’єктонімії зробив Й. Яцко, дослідивши творення похід­них від різних структурних груп ойконімів. Учений описує нові принципи творення ад’єктонімів від односкладових ойконімів чоловічого роду, що зафіксовані в Правилах словацького правопису [16, с 125-127]. У своїх працях Й. Яцко торкається таких питань, як зміна квантитативності в деяких ойко-німах середнього роду, яка спричинила зміни в дериваційній системі; зміна словотвірної структури прикметників, утворених від ойконімів ад’єктивної форми з формантом -SkЙ (SmolinskЙ, BanskЙ, PartizБNske Та подібні) [13, с. 274-282]. Аналіз ад’єктонімних форм у ПСП дав підстави Й. Яцкові зро­бити висновок, що «у подальших виданнях Правил словацького правопису треба зробити деякі корекції та зміни» [14, с 79].

Отже, умовно в історії вивчення словацької ад’єктонімії можна виділити три етапи. Перший етап (з другої половини 50-х років - кінець 60-х років ХХ ст.) - від праці Ш. Копердана до Словника слова­цької мови. Це період становлення дослідження відтопонімних похідних: вивчення твірних і похідних основ ад’єктонімів, способів словотворення цих лексем, визначення словацьких ад’єктонімних слово­творчих морфем. Завершився цей етап виходом Словника словацької мови, де вперше в словацькому мовознавстві зафіксовано словацькі ойконіми та їх деривати. Другий етап (початок 70-х років - 1991 рік ХХ ст.) - від Словника словацької мови до Правил словацького правопису 1991 року. Він характеризу­ється дослідженням словотвору ад’єктонімів від кореневих і різних груп суфіксальних ойконімів. На основі досліджень словацькі вчені виявили, що певні форми ад’єктонімів, які вміщує Словник словаць­кої мови, не відповідають словотвірній системі сучасної словацької літературної мови. Правила слова­цького правопису 1991 року, фіксуючи ойконіми та відойконімні похідні, відображають результати здійсненого унормування в системі ад’єктонімного словотворення, нові тенденції в розвитку ад’єктонімії. Протягом цього етапу було видано тритомний Краєзнавчий словник сіл у Словаччині [24], в який включено відойконімні деривати. Але видання цього словника не стало визначальним у періоди­зації вивчення ад’єктонімів, оскільки похідні прикметники та іменники, зафіксовані Краєзнавчим слов­ником сіл у Словаччині, дублюють відойконімні похідні Словника словацької мови. Третій етап (поча­ток 90-х років - до сьогодні) - триває дослідження деривації відтопонімних похідних. Нині перед сло­вацькими вченими стоять завдання: «ще раз переглянути Йонові правила (а саме Е. Йона сформулював правила творення ад’єктонімів, уміщені в Словнику словацької мови. - І. Ш.), а також особливої необ­хідності набуває потреба у новому їх формулюванні» [10, с 135].

Отже, у словацькому мовознавстві вчені активно досліджують словотвір ад’єктонімів, укладають нормативні словники відтопонімних утворень і дбають про культуру рідної мови.

Бібліографічні посилання та примітки

1. Ойконім - Термін, який запропонували ономасти деяких слов’янських країн для позначення назв поселень взагалі (міст, селищ, хуторів, окремих будинків), походить від грецького ом χέω - ‘заселяти’, ‘проживати’, ‘жи­ти’, ом χία - ‘будинок’, ‘будівля’ [4, с 88].

2. Ад ’єктонім - Від лат. АDjektivum - ‘прикметник’ + грецьк. őνομα - ‘ім’я’ [4, с 3].

3. Вони є в словацькій та польській лексикографії (див.: слц. м. [18]; польськ. м. [19]).

4. Горпинич В. О. Теоретичні питання відтопонімного словотвору східнослов’янських мов / В. О. Горпинич. - К. : Наук. думка, 1973. - 168 с

5. Горпинич В. А. Русские ойконимы и их производные (адъектонимы и катойконимы) в разговорной речи / В. А. Горпинич, К. Е. Нурмухаметов. - Днепропетровск : ДГУ, Костонай, 1998. - 119 с.

6. Демченко В. Н. Словообразовательная структура имен прилагательных в современном русском языке / В. Н. Демченко. - Горький : Горьков. ун-т, 1973. - 140 с.

7. Суперанская А. В. Структура имени собственного. Фонология и морфология / А. В. Суперанская. - М. : Нау­ка, 1969. - 207 с.

8. Dvonč L. Krљkany - krљkбnsky, krљkбnka, č i krљkanskэ, krљkanka? / L. Dvonč // Slovenskб reč. Ročnнk 39. - 1974. -Č. 4. - S. 220-226.

9. Dvonč L. Prнdavnй menб od miestnych nбzvov na -Ce / L. Dvonč // Slovenskб reč. Ročnнk 62. - 1997. - Č.2. - S. 87-92.

10. HoreckЭ J. Prнdavnй menб od nбzvov miest / J. Horeckэ // Kultъra slova. Ročnнk 31. -1997. - Č. 3. - S. 134-138.

11. Jacko J. Derivбty miestnych nбzvov typu Strбћske, Boca a Beљa / J. Jacko // Jazykovednй љtъdie, III. - Bratislava, 1977. - S. 139-146.

12. Jacko J. Morfologickб a slovotvornб kodifikбcia nбzvov obcн na Slovensku / J. Jacko // Slovenskб reč. Ročnнk 61. -1996. - Č. 1. - S. 3-9.


13. Jacko J. Morfologickэ a derivačnэ potenciбl miestnych nбzvov strednйho rodu / J. Jacko // Slovenskб reč. Ročnнk 61.

- 1996. - Č. 5. - S. 274-282.

14. Jacko J. Nбzvy obcн a ich odvodeniny v dennej tlači / J. Jacko // Kultъra slova. Ročnнk 30. - 1996. - Č. 2. - S. 78-84.

15. Jacko J. Obyvatel'skй menб a adjektнvne derivaty od niektorэch miestnych mien / J. Jacko // Slovenskб reč. Ročnнk 39. - 1974. - Č. 5. - S. 304-308.

16. Jacko J. O čiastočnej rekodifikбcii derivatov od miestnych nбzvov / J. Jacko // Slovenskб reč. Ročnнk 60. - 1995. - Č. 2. - S. 125-127.

17. Jacko J. Substantнvne a adjektнvne derivбty miestnych mien typu Krљkany / J. Jacko // Slovenskб reč. Ročnнk 39. -1974. - Č. 4. - S. 217-226.

18. JУNa E. Prнdavnй menб k miestnym nбzvom / E. Jуna // Kultъra slova. Ročnнk 3. - 1963. - Č. 1. - S. 12-16.

19. KočIЉ F. Medzilaborce - medzilaboreckэ alebo medzilaborskэ? / F. Kočiљ // Slovenskб reč. Ročnнk 47. - 1982. - Č. 1.

- S. 62-64.

20. Koperdan Љ. K tvoreniu substantнv a adjektнv z miestopisnэch nбzvov / Љ. Koperdan // Jazykovednй љtъdie, III, Bratislava, 1958. - S. 83-106.

21. NБZvy ObcН Na Slovensku // Pravidlб slovenskйho pravopisu. - Bratislava: VEDA, 1991 - 536 s.; Pravidlб slovenskйho pravopisu. Druhй, upravenй vydanie. - Bratislava: VEDA, 1998. - 573 s.; Pravidlб slovenskйho pravopisu. Tretie, upravenй vydanie. - Bratislava: VEDA, 2000 - 592 s.

22. Nazwy geograficzne I Etniczne // Nowy słownik poprawnej polszczyzny. - Warszawa: Wyd-wo Naukowe PWN, 2000. - S. 1391-1473.

23. SlovenskЙ miestne nбzvy a obyvatel'skй menб // Slovnнk slovenskйho jazyka. Zv. 6. - Bratislava, Vyd-vo SAV, 1968. - S. 152-254.

24. VlastivednЭ slovnнk obcн na Slovensku. Zv. 1-3. - Bratislava. Veda, 1977-1978.

Надійшла до редколегії 24.03.08


УДК 811.161.1’373.46