Головна Філологія Мовознавство ЧЕРЕЗКРОКОВЕ СЛОВОТВОРЕННЯ Й ІННОВАЦІЙНІ ЯВИЩА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (на зразках суфіксальних дериватів)
joomla
ЧЕРЕЗКРОКОВЕ СЛОВОТВОРЕННЯ Й ІННОВАЦІЙНІ ЯВИЩА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (на зразках суфіксальних дериватів)
Філологія - Мовознавство

А. М. Нелюба

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Явище пропускання ланок під час словотвірних процесів не має загальноприйнятого потрактування в дери-ватології. Втім, унаслідок черезкрокового словотворення формуються нові словотворчі засоби, словотвірні моделі і типи, відбуваються зміни в мотиваційних відношеннях між мотиватом і мотиватором. У статті розглянуто сутність названого явища і деякі його наслідки в словотвірній системі української мови.

В дериватологии не Существует общепринятой Точки Зрения На Явление пропуска звеньев В словообразовате-льной Цепочке. Впрочем, вследствие Черезступенчатого Словообразования формируются новые Словообразователь-Ные средства, модели и типы, осуществляются изменения В Мотивационных отношениях между производным и Про-Изводящим. Статья посвящена изучению названного явления и некоторых его результатов В Словообразовательной системе украинского языка.

In derivatology there is no generally accepted point of view on such phenomenon as gap of links in word-formative chain. Although in the result of overstep word-formation new word-formative means, patterns and types are formed, changes in motivational relations between derivative and motivator are realized. The article deals with the study of above-mentioned phenomenon and its results in word-formative system of the Ukrainian language.

Традиційно у словотвірній теорії для позначення пропущеного дериваційного кроку викорис-товують термін Черезступінчатий / Черезступеневий словотвір. Однак цей термін видається невда-лим, оскільки ступінь (ступені) словотворення є показником кількісно-глибинної складності слово-твірного гнізда, саме з таких причин І. Ковалик визначає його як «парадигми сукупностей спільноко-реневих, пов’язаних між собою наростаючою формально-семантичною словотворчою похідністю де-риватів…» [8, с. 326], це показник «наростання складності структури їхньої (ряди спільнокореневих дериватів. – А. Н.) словотвірної формально-семантичної похідності» [там само] і віддалення деривата від вершини гнізда. Коли ж у словотвірних процесах наявна лакуна – пропущено формальну ланку-дериват, кількість ступенів залишається незмінною.

Порівняймо ступеневу складність однотипних гнізд (для зручності й наочності подаємо не все гніздо, а окремі його ланцюжки).

1 ступінь 2 ступінь 3 ступінь 4 ступінь

Кров → знекровити → знекровлений → знекровленість

Річ → ? → знеречевлений → ?

Премія → преміювати → премійований

Доктор → ? → докторований

Цілком очевидно, що в ролі лакуни в поданих гніздах виступає дериваційний крок – в абстрак-тних дериваційних системах називають кожне застосування операції, унаслідок якого з’являється но-вий об’єкт [20, с. 169], чи «елементарну одиницю словотвірного рівня» [там само, с. 193]. Семантич-ну структуру слова якраз становить сукупність усіх сем, привнесених кожним із дериваційних кроків (наявних і пропущених). У таких процесах, за І. Милославським, відбувається «перескакуванням че-рез крок» [11, с. 196]; ось чому точним видається термін Черезкрокове словотворення.

Щодо черезкрокового словотворення в лінгвістиці наявні різні думки, аж до заперечення існу-вання. Так, зокрема, А. Моїсєєв зазначає: «Ні того, ні того явища [черезкрокового словотвору і відпо-відно множинності словотвірної структури слів. – А. Н.] у мові, по-моєму, немає» [13, с. 88]. І далі продовжує: «Поняття черезкрокового словотворення є логічно суперечливим: якщо якусь ланку в словотворенні пропущено.., то її, відповідно, уже немає, і її не треба враховувати ні в словотвірному аналізі, ні в словотвірному словникові» [там само].

Незважаючи на такі міркування, черезкрокове словотворення здебільшого визнають об’єктивним, реальним явищем. Особливо цей погляд утвердився в контексті дослідження проблем оказіональності, потенційності, інноваційності у словотвірній номінації. Явище появи слів, «у тво-ренні яких не бере участі похідне, передбачене системою» [22, с. 173], тобто в мові немає того Звуко-вого Комплексу, який повинен би сприяти появі нового деривата.

© Нелюба А. М., 2009


Явища черезкрокового словотворення, як можна судити з досліджень, присвячених історії сло­вотвірних процесів, притаманні мові здавна. Черезкроковість як ознака мовних явищ існувала й на інших мовних рівнях, однак її причини, джерела й наслідки були різними. На відміну від інших типів черезкроковості пропущену словотвірну ланку удається відтворити значно легше - вона незатемне-на, прозора, втілена в похідному.

Досліджуючи історію словотвірного постання деяких прикметників у російській мові, Г. Павський виокремлює випадки, коли дериват утворено від номена, якого немає в мові: «… імена, не використовувані в зменшеному вигляді з елементом к, ц, наприклад, Бревно, Зерно, узоръ, клинъ, ріма, Утворюючи прикметники, повинні спочатку прийняти зменшувальну форму Бревенце, зеренце, узорецъ, клинокъ, р<Ьпа [у такій формі не вживалися в тодішній російській мові]; і тільки тоді приєд­нувати -атый. Саме так і утворилися імена Бревенчатый, зеренчатый, узорчатый, клинчатый, репчатый» [17, с. 110]. Акцентуючи на принципові аналогії у словотвірних процесах, автор, крім згаданих, подає цілу низку ланцюжків, у яких серединний елемент не використано (в автора із позна­чкою «неуп.» або «неупотр.»); порівняймо: Борода → Бородатый → Бородачь І Сила → Силатый (не-употр.) → Силачь (с. 111), Земля → Земляный → землянистый І Приземле → Приземый (неуп.) → При­земистый (с. 114), Находить → Находка → находчивый І Бранить → Бранка (неуп.) → Бранчивый, вспылить Вспылка (неуп.) → Вспыльчивый (с. 115).

Г. Павський визначив і загальні орієнтири в дослідженні словотвору з пропущеними кроками: «Коли потрібно утворити іменник від будь-якого розряду прикметників, тоді треба зважати лише на загальне значення того розряду, від якого вони походять, і дотримуватися правил похідності, немає потреби досліджувати, чи наявний у мові сам прикметник, від якого безпосередньо утворюється іменник» (для підтвердження подано приклади похідних від слів, яких не було в російській мові: Зе-ленский → зеленщикъ, поденский → поденщикъ) [18, с 67]. Дослідник уважає, що «так треба підходи­ти й до всіх інших похідних», а не тільки до відприкметникових іменників: Коровный → Коровникъ, Ледный → ледникъ, крыжовный → крыжовникъ [там само, с 68].

Черезкрокове словотворення притаманне найрізноманітнішим явищам у словотвірній системі мови, а наявність у ній «пустих» клітин є «свідченням можливостей для її розвитку, підтвердженням її життєздатності» [6, с 107], «гнучкості і відкритості формальної структури зони…» гнізда [там само, с 71]; це є доказом «мовної реальності й оперативності дериваційної історії» [4, с 158], це вияв приро­дних і очевидних для мовців фактів, котрі з якихось причин не потребують окремого іменування тощо. Саме в разі наявності таких лакун можна застосовувати й поняття «потенційного» у словотворенні, от­же, й прогнозувати деякі процеси та зміни.

Сучасний стан словотвірних процесів спростовує деякі не зовсім об’єктивні твердження про лакуни цього різновиду як потенційні слова. Суть одного з таких тверджень полягає в тому, що «жо­ден словник не фіксує і не може зафіксувати навіть порівняно невелику частину потенційних слів - такі широкі можливості закладено в мові для їхнього творення» [26, с 106]. Широкі словотвірні мож­ливості, закладені в мові, не викликають ніяких заперечень. Що ж до неможливості фіксування поте­нційних слів у словниках, то таке твердження було до певної міри переконливим на час опублікуван­ня джерела (80-ті роки минулого століття). Сьогодні, коли в дериватології маємо ґрунтовну і надійну теорію гніздового устрою дериватів (згадаймо, наприклад, хоч би словники Є. Карпіловської [7], О. Тихонова [24]), теорію словотвірної парадигматики (див. праці В. Ґрещука [3] і З. Валюх [2]), та­кий постулат утрачає сенс. Саме в суто словотвірних словниках можна зафіксувати значну кількість потенційних слів (див. наші словники [15 і 16]), а через фіксацію всіх типів черезкрокового словотво­рення відповідно можна зареєструвати й пропущені (потенційні) слова.

Інше твердження, так чи так пов’язане з попереднім, природно зумовлене ним, загалом запере­чує наявність лакун. Як аргумент подають чинник суб’єктивний: сам дериват є, його просто не зафік­сував автор словника. Про такий вплив нефіксування пропущених ланок у словниках чи інших дже­релах на можливості/ неможливості реконструкції пропущених ланок і їхню роль в етимологічних дослідженнях свого часу писав М. Шанський, дискутуючи з О. Трубачовим [27].

Спираючись на досвід лексикографічного опрацювання лексико-словотвірних інновацій, за­уважуємо, що таке твердження небезпідставне, але воно може стосуватися досить незначної кількості інновацій. Наприклад, в одному з наших словників лексико-словотвірних інновацій словотвірну похі-дність прикметника Абсурдистський Визначено від номена Абсурд Через пропущену ланку Абсурдист [15, с. 6]. Згодом виявилося, що дериват Абсурдист На той час уже був, його зафіксувало джерело, яке не було об’єктом наших зацікавлень (Слобідський край, № 112, 1995). Крім того, вік словотвір­них черезкрокових лакун може бути коротким. Наприклад, 2003 року зафіксовано ланцюжок Форум → « ? » → форумчанка З пропущеною ланкою - іменником-назвою особи чоловічого роду; 2007 ро­ку зафіксовано появу деривата Форумець, Що заповнив наявну лакуну за аналогією до Михайлівець → Михайлівчанка.


У нашій картотеці, укладеній шляхом опрацювання найрізноманітніших за жанром, тематикою, стилем текстів, зафіксовано значну кількість дериватів, утворених унаслідок черезкрокового слово­творення, і трохи більше словотвірних лакун, оскільки деякі деривати з’явилися у зв’язку з пропус­ком двох кроків. Спираючись на цей, хай і неповний, але реальний матеріал, можна з’ясувати загаль­ні особливості словотвірних лакун, визначити їхні різновиди і зробити важливі висновки.

Помітним чинником у черезкроковому словотворенні є структура «пропущеного» деривата -проста (однослівна) чи складена (двослівна), що, безсумнівно, зумовлює відмінності в загальних нас­лідках. У разі, коли пропущена ланка має структуру словосполучення, постають (абро)префіксальні (літдетектор, політневдаха, спецбарахло) І конфіксальні - інтерфіксально-суфіксальні деривати (кнопкодав, п’ятиканальник, сонцегрозовий); Коли ж твірною основою є одне слово, утворюються но­ві суфіксальні (автомобілізований, селянізація) Й конфіксальні - префіксально-суфіксальні деривати (закомуністичити, онімбити, по-хакерськи, співорденець, Які традиційно зараховують до так званих оказіоналізмів). Поява суфікса чи конфікса за наявності простої за будовою твірної основи зумовлена саме кількістю пропущених кроків: у разі пропуску одного кроку з’являються нові (вторинні) суфік­си, коли ж пропущено два і більше кроків, формуються нові конфікси.

У сучасних номінативних процесах унаслідок черезкрокового словотворення (пропущення про­стої твірної бази) з’являються нові словотвірні типи, у межах яких виділяються відповідні словотвор­чі засоби (суфікси):

І → «Д. сл»→ І опр. Дія Регіон → «регіоналізувати»→ регіоналізація

Віза (закордонна) → «візувати»→ візування
І → «Д. сл» → Д. пр. Мобіл(а) → «мобілізува( ти)» → мобілізований

Д. сл → «І ос.» → І абстр. Пролази(ти) → «пролазник» → пролазництво
Д. сл → «І ос.» → І ж. ст. Форматува(ти) → «форматор» → форматорка
Пр → «І ос.» → І зм. Свіж(ий) → «свіжак» → свіжачок

І → «Пр» → Присл. Ахматова → «ахматовий» → ахматово

Оскільки процеси постання нових суфіксів і словотвірних типів у цьому разі є подібними, не будемо розглядати їх окремо, а зупинимося на їхніх загальних особливостях, унаочнюючи тим чи тим конкретним прикладом.

Виділювані в черезкрокових дериватах суфікси мають складну будову й відповідно за всіма ознаками належать до так званих складних (похідних, вторинних) суфіксів. Появу складних суфіксів, як відомо, пов’язують з історичними процесами перерозкладу - переміщенням меж між морфемами в похідній основі. Причинами перерозкладу традиційно вважають вихід з ужитку твірного слова [5, с 72], фонетичні процеси [21], вплив аналогії, зокрема й чужомовної [9, с 33]. У цьому разі на появу складних суфіксів вплинули процеси черезкрокового словотворення, як процеси живі, сучасні, які, на відміну від історичних процесів, відбуваються миттєво, одноактно, відповідно й становлення нових словотворчих засобів не потребує тривалого часу.

Сьогодні черезкрокове словотворення є основним джерелом появи нових похідних суфіксів, оскільки саме внаслідок таких процесів два самостійні суфікси формують єдність. Як зазначає І. Улуханов, ця єдність «перетворюється в новий узуальний суфікс, як тільки в узуальній лексиці з’являються два слова, що відрізняються між собою таким поєднанням за відсутності слова, утворе­ного за допомогою першого із суфіксів» [25, с 50]. За такого потрактування можлива наявність (вжи­вання) в українській мові словотворчих суфіксів -ев-(о)/-ов(о), - изатор-/ ізатор, ізован-(ий)/-ізован-(ий), -ництв-(о), - уванн-(я)/-ованн-(я) Та ін. Звичайно, під час морфемного аналізу на підставі тради­ційних морфемних пропорцій виділяємо відповідно дві морфеми.

У дериватах - результатах черезкрокового словотворення - формально не виражений словотво­
рчий засіб О. Тихонов позначає ø, хоч і не називає його нульовим засобом (суфіксальним чи яким
іншим): Желез(о) → железн-øений-е, жид(кий) → о-жиж-øений-е; При цьому вказує на формально
не виражений дієслівний суфікс [23, с 175]. Однак дослідник не виокремлює словотвірний нуль у
дериватах на зразок Доломит → Доломит-из/аций-а, автомобіль → автомобил-из/аций-а, Зазначаю­
чи, що «обрізок - из - - це частина скороченого дієслівного суфікса пропущеної ланки» [там само]. Се­
ред новотворів української мови не фіксуємо похідних із
ø-суфіксальними засобами: словотворчий засіб пропущеного деривата обов’язково зматеріалізований у
похідному і становить єдність із наступним словотворчим засобом; причому може виступати в повній
формі (комуноїд-альн-ість, батик-ува-нн-я) Чи в скороченій (епітет-из-ацій-а).

Під час дослідження процесів черезкрокового словотворення обов’язково постають питання мотивації похідних, визначення напрямку мотивації. Погоджуючись із розв’язанням цих питань, яке запропонувала Д. Мазурик [10, с. 292-302], висловимо сумніви з приводу переоцінення ролі так зва­ного «хронологічного» чинника у визначенні мотивації.


По-перше, хронологічний чинник дослідниця вбачає в такому: «Те слово, яке швидше почало функціонувати в мові, мотивує те, яке стало вживатися пізніше» [там само, с 298] - у авторському викладі йдеться про мотиваційний напрямок зразка Ваучеризація → ваучеризувати, «де суфікс -ува-Словотворчий, а -ацій - - Усікається». По-друге, вона вважає, що традиційна мотивація віддієслівного іменника дієсловом не викликатиме сумнівів «із втратою хронологічної маркованості (коли і дієсло­во, й іменник на позначення опредметненої дії функціонуватимуть одночасно)» [там само].

У такому тлумаченні вбачаємо неврахування деяких явищ.

1. Безпосередній зв’язок між твірним і похідним не є обов’язковим. Пропущена дієслівна ланка через різні причини може так і не зматеріалізуватися, унаслідок цього хронологічний чинник стане постійним критерієм для визначення напрямку мотивації в одних випадках і абсолютно неактуальним (що і є в словотворенні) в інших однотипних.

2. Справедливим є зауваження, що «типове відношення, за якого дієслово мотивує іменник на позначення опредметненої дії, не порушено», отже, й сам хронологічний чинник, і черезкроковість не призводять до порушень. Тут авторка цілком логічно покликається на спостереження О. Муромцевої про те, що «можливе творення від іменної основи слів типу Українізація Не знімає значення дієслівно-сті, значення процесуальності, яке властиве даному слову» [14, с 34]. У зв’язку з цим викладене тлумачення суперечить напрямку визначеної вище мотивації.

3. Із запропонованого напрямку мотивації (І Д. сл) логічним буде трактування словотвірного значення дієслівного деривата (ваучеризувати) Через значення його твірної основи - віддієслівного іменника Ваучеризація: Дія (виразником якої, за авторкою, є суфікс - ува-), пов’язана з опредметненою дією, названою твірним віддієслівним іменником.

Щоб краще зрозуміти особливості черезкрокового словотворення, нормативність чи ненорма-тивність процесів, потрібно зіставляти його з іншими однотипними словотвірними явищами.

Передусім упадає в око структурна подібність (навіть однаковість, тотожність) деривата і сло­вотвірного ланцюжка, така подібність є первісною і безсумнівною: 1) і дериват, і словотвірний лан­цюжок становлять мовну єдність; 2) кожна з єдностей має чітку лінійну структуру: у дериваті струк­тура зреалізована афіксами (префікс, корінь, суфікс, закінчення), у словотвірному ланцюжкові - де-риватами-ланками; тобто у двох випадках маємо усталене чітке структурування, усталені моделі; 3) кожен зі складників лінійної структури має визначене місце щодо інших складників і не може його змінювати.

Якщо якийсь елемент структури (морфема у слові чи крок у ланцюжкові) пропущено, це не означає, що його немає. До того ж варто звернути увагу на те, що в процесах черезкрокового слово­творення маємо лише формальний пропуск (кон-кретної форми-структури твірного слова, від якого походить, яким мотивується похідне, немає, вона матеріально не виражена, із різних причин не зреа­лізована) - з одного боку, а з іншого - наявна Повна Реалізація семантики цього слова, яку відбито в похідному: семантика пропущеного кроку наявна у словотвірній структурі слова. Якраз в українській мові під час появи деривата може змінюватися, зокрема й утинатися, форма твірної основи, а її семан­тика повністю транспонується в похідне (порівняймо Ходити Й Ходун, любити Й Люблячи, спеціаліст І Спец, залізна дорога Й Залізниця). І це є нормою, закономірністю в мові. Ось чому словотвірне значен­ня останнього в ланцюжку деривата трактуємо через семантику пропущеного (попереднього), А не навпаки: сніг → «осніжити» → осніжений (словотвірне значення - набута ознака за виконаною ді­єю; пор. із Засніжити → засніжений); метал (муз.) → «металізувати» → металізація (словотвірне значення - абстрактна, опредметнена дія/процес; пор. із Українізувати → українізація). У цих лан­цюжках наявне своєрідне розщеплення мотивації: формально черезкроковий дериват мотивується наявним вихідним словом, а семантично - дериватом пропущеної ланки. Отже, якщо мотивацію, яку запропонувала Д. Мазурик, сприйняти як аксіому, то заповнення пропущеної ланки (і відповідну змі­ну мотивації), які можливі на перспективу, треба буде віднести до явищ редеривації - утворення сло­ва не як похідного, а як твірного, немотивованого. У зв’язку з таким визначенням зворотного слово­твору О. Моїсєєв небезпідставно зауважує про необхідність зміни визначення словотвору - «треба буде до словотвору уводити і творення слів непохідних, немотивованих, первинних» [12, с 27]. Зво­ротний словотвір, на думку дослідника, «взагалі не є словотвором - ні синхронним, ні діахронним», «це своєрідна «етимологізація» - виявлення етимону» [там само, с 28]. Ось чому це явище «треба віднести не до наукової, а до так званої народної етимології» і вивчати як особливе явище [там само, с 29]. До того ж не варто забувати про саму природу народної етимології: постає внаслідок «випад­кового часткового фонетичного збігу етимологічно неспоріднених слів» і за умови «коли справжня етимологія слова затемнена і тому слово позбавлене будь-яких інших обґрунтованіших зв’язків» [19, с 262].

Звичайно, у черезкроковому словотворенні про редеривацію не йдеться, а заповнення лакуни має зовсім іншу природу порівняно з редеривацією:


- номен, що заповнює лакуну, не є вершиною (початком) словотвірного гнізда чи початком ла­нцюжка;

- такий номен, перебуваючи між двома іншими в ланцюжку, є похідним із структурно виділю­ваними твірною основою і словотворчим засобом, із чітким словотвірним значенням;

- у зворотному словотворі, на відміну від етимона, якого не було в мові, дериват пропущеного кроку, навпаки, наявний у семантичній іпостасі (що зафіксовано наступним дериватом ланцюжка че­рез його семантику і структуру), однак не був матеріально вираженим - не мав звукової оболонки.

Отже, викладені та інші аргументи дають підстави впевнено стверджувати, що традиційна сло­вотвірна мотивація в ланцюжку Ваучер → «ваучеризувати» → ваучеризація, Як і в інших зразках че-резкрокового словотворення, ніколи не викликатиме сумніву, навіть за наявності чи відсутності хро­нологічного чинника. Але цей чинник може зумовлювати мінливість статусу словотворчого форман­та, призводити до його розпаду і завжди зберігати відчуття його нетривкості (реальна поява «пропу­щеного» деривата ділить складний черезкроковий формант навпіл).

Утім стверджувати, що черезкрокове словотворення зовсім не вносить змін до мотиваційних процесів, також немає підстав: припускаємо, що мотиваційні зв’язки, сформовані під час черезкроко-вого словотворення, зекстраполюються й на традиційні ланцюжки, у яких наявні всі словотвірні кро­ки. Наслідком цього може бути множинна мотивація. У самій же системі словотвірної номінації фор­муються нові ознаки, властивості, чи й закономірності: наприклад, замість очікуваного утворення іменників опредметненої дії від дієслова (співати → співання, зав ’язувати → зав ’язування) Такі утво­рюються безпосередньо від іменника (лірика → лірикання, шибеник → шибеникування), Замість очі­куваного творення іменників опредметненої ознаки (туманний → туманність, молодий → моло­дість) Такі утворюються безпосередньо від іменника з прийменником (без батьківщини → безбать-ківщинність), Замість утворення ознаки за дією від дієслова (позеленіти → позеленілий, схематизу­вати → схематизований) Такі утворюються від іменника (дірка → діркований, рок → рокований), Замість очікуваного утворення іменників - назв осіб жіночої статі від іменників - назв осіб чоловічої статі (тракторист → трактористка, співак → співачка) Деривати утворюються й від інших назв (майдан → майданниця, детектив → детективістка).

У зв’язку з цим помітили й досить рідкісне явище - «Зустрічне словотворення», Що втілене в
мотиваційних процесах, протилежних до традиційних. Наприклад, традиційний напрямок творення й
мотивації збірних іменників іде від іменників конкретних (студент / Студентка → студентство,
комаха → комашня, брат → братва);
У ланцюжку Електорат → електоратка, Навпаки, від наявно­
го чужомовного (морфемно неподільного в українській мові) номена зі значенням ‘сукупність осіб,
що мають право голосу - виборці’, з’являється номен на позначення однієї особи - Електоратка (но­
мена на позначення чоловіка немає). Такі процеси «зустрічного словотворення» фіксували лише в
українських арготичних системах, наприклад в утворенні назви тварини від назви м’яса: Мерхло
‘м’ясо барана’ →

Мерхлюд ’баран’; порівняймо з традиційним Кінь ‘тварина’ → Конина ’м’ясо коня’.

Своїми ознаками і властивостями явище черезкрокового словотворення подібне до іншого сло­вотвірного явища - нульової суфіксації; його відмінність полягає лише в тому, Який Елемент слово­твірної структури і Якого Рівня пропущено, не зматеріалізовано: у нульовій суфіксації - суфікс (пор. Залізо → залізний І Золото → золотий), У черезкроковому - дериват-мотиватор як серединна ланка (долар → «доларизувати» → доларизація, вітер → «вітрувати» → вітрування, детектив → «дете-ктивіст» → детективістка). Тобто реально ланцюжок не обов’язково містить всі ланки, хоч і пе­редбачає їх, кодує їх у семантиці та структурі наступної ланки. Відповідно в мотиваційні зв’язки вступають крайні ланки ланцюжка.

Зазначаючи можливість прямих словотвірних зв’язків між крайніми ланками ланцюжка, Н. Арутюнова стверджує, що за збігу «семантичного діапазону еліптичної моделі з повним словотві­рним рядом проміжні ланки відновлюються в мові з особливою легкістю. Можна сказати, що вони наявні в мові як так звані «потенційні» слова, як якась ще не використана, але цілком реальна можли­вість» [1, с 146]. І заперечити такого не можна. Саме названі семантичні зв’язки, їхні властивості уможливлюють подальші словотвірні процеси чи сприяють таким процесам, що й матеріалізується в заповненні лакуни.

Крім особливостей семантичних зв’язків, заповненню ланцюжка (поверненню пропущеного кроку) сприяють й інші важливі чинники.

У сучасній дериватології виділяють словотвірну модель як структурно-семантичну схему побу­дови конкретного деривата: ідеться лише про двокомпонентну модель - твірну основу і формант, яка водночас виражає структурну і семантичну схеми. Процеси черезкрокового словотворення засвідчу­ють ще один різновид словотвірної моделі - Модель словотвірного ланцюжка. Обидві моделі мо­жуть утілюватися в зматеріалізованих (явних, формальних) і незматеріалізованих (нульових) елемен-


Тах. Третім різновидом словотвірної моделі є явище, яке прийнято називати Словотвірною парадиг-мою; власне, усвідомлення й визнання наявності парадигматичної моделі словотвору уможливлює пропускання ланки, не порушуючи парадигматичних стосунків в одному конкретному випадку, а орі-єнтуючись на ідеальну модель-парадигму. Отже, залежно від рівня реалізації можемо констатувати наявність трьох видів словотвірної моделі: Основоформантної, моделі словотвірного ланцюжка, моделі парадигми.

Серед сприятливих чинників черезкрокового словотворення виділяємо контекстність процесів, тематичну близькість базових основ, які «відзначаються близькими словопороджувальними можли-востями і способами перетворення форми і семантики твірних слів» [6, с. 8].

Дослідження черезкрокового словотворення водночас уможливлює вивчення історії словотвір-них процесів і дає змогу прогнозувати деякі явища й риси потенційних словотвірних процесів.

Бібліографічні посилання

1. Арутюнова Н. Д. Очерки по словообразованию в современном испанском языке / Н. Д. Арутюнова. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – 151 с.

2. Валюх З. Словотвірна парадигматика іменника в українській мові / З. Валюх. – К. ; Полтава : АСМІ, 2005. – 350 с.

3. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Вища шк., 1985. – 360 с.

4. Гинзбург Е. Л. Словобразование и синтаксис / Е. Л. Гинзбург. – М. : Наука, 1979. – 264 с.

5. Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія / В. О. Горпинич. – К. : Вища шк., 1999. – 208 с.

6. Карпіловська Є. А. Конструювання складних словотворчих одиниць / Є. А. Карпіловська. – К. : Наук. ду-мка, 1990. – 150 с.

7. Карпіловська Є. А. Кореневий гніздовий словник української мови / Є. А. Карпіловська. – К. : Укр. енцик-лопедія, 2002. – 912 с.

8. Ковалик І. Вчення про словотвір. Вибрані праці. Ч. 1. / І. Ковалик.– Івано–Франківськ – Львів, 2007. – 404 с.

9. Ковалик І. І. Словотвір іменників у сербо-лужицьких мовах / І. І. Ковалик. – Львів : ЛДУ, 1964. – 94 с.

10. Мазурик Д. Продуктивність суфіксального творення неологізмів-іменників у сучасній українській мові / Д. Мазурик // Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 292–302.

11. Милославский И. Г. Вопросы словообразовательного синтеза / И. Г. Милославский. – М. : Изд-во МГУ, 1980. – 296 с.

12. Моисеев А. И. О так называемом «обратном словообразовании» / А. И. Моисеев // Уч. зап. Ташкентского гос. пед. ин-та. – 1975. – Т. 143: Актуальные проблемы русского словообразования. – Вып. 1. – С. 24–30.

13. Моисеев А. И. [Выступление на обсуждении книги А. Н. Тихонова] // Актуальные проблемы русского сло-вообразования. – [Т.] 2: Мат. респ. науч. конф. (12–15 сент. 1972 г.). [Разд.] 2: Обсуждение книги А. Н. Тихонова «Проблемы составления гнездового словообразовательного словаря русского языка» (Са-марканд, 1971). – Самарканд, 1972. – С. 86–91.

14. Муромцева О. Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття / О. Г. Муромцева. – Х. : Вища шк., 1985. – 152 с.

15. Нелюба А. Лексико-словотвірні інновації (1983–2003). Словник / А. Нелюба. – Х., 2004. – 136 с.

16. Нелюба А. Лексико-словотвірні інновації (2004–2006). Словник / А. Нелюба, С. Нелюба. – Х. : Майдан, 2007. – 144 с.

17. Павский Г. Филологическія наблюденія над составом русскаго языка. Разсужденіе 2. Б. Отдhленіе 2 / Г. Павский. – СПб. : Тип. акад. наук, 1850. – ХХІІ, 314 с.

18. Павский Г. Филологическія наблюденія над составом русскаго языка. Разсужденіе 2. А. Отдhленіе 1 / Г. Павский. – СПб. : Тип. акад. наук, 1850. – ХІV, 335 с.

19. Пауль Г. Принципы истории языка / Г. Пауль. – М. : Изд-во иностр. лит., 1960. – 500 с.

20. Соболева П. А. Словообразовательное моделирование и словообразовательный анализ / П. А. Соболева // Ученые записки Перм. гос. ун-та. – 1972. – Т. 243: Вопросы грамматики. – С. 3–12.

21. Тимошенко П. Д. Взаємозв’язки між фонетичними і морфологічними явищами в українській мові / П. Д. Тимошенко // Питання історії розвитку української мови. – Х. : ХДУ, 1962. – С. 180–192.

22. Тихонов А. Н. Заключительное слово в обсуждении книги А. Н. Тихонова «Проблемы составления гнездо-вого словообразовательного словаря современного русского языка»: Материалы респ. науч. конф. // Актуа-льные проблемы русского словообразования. – Самарканд, 1972. – Ч. 2. – С. 159–189.

23. Тихонов А. Н. Синхрония и диахрония в словообразовании / А. Н. Тихонов // Актуальные проблемы рус-ского словообразования. – Самарканд, 1972. – Ч. 1. – С. 351–378.

24. Тихонов А. Н. Словообразовательный словарь русского языка : в 2-х т. / А. Н. Тихонов. – М. : Рус. язык, 1985.

25. Улуханов И. С. Узуальные и окказиональные единицы словообразовательной системы / И. С. Улуханов // Вопросы языкознания. – 1984. – № 1. – С. 44–54.

26. Шакун Л. М. Словаўтварэнне / Л. М. Шакун. – Мн. : Вышэйш. шк., 1978. – 128 с.


27. Шанский Н. М. О реконструкции промежуточных словообразовательных звеньев / Н. М Шанский // Науч-ные доклады высшей школы. Филологические науки. – 1962. – № 4. – С. 14–25.

Надійшла До Редколегії 11.04.09


УДК 811.163.6’28