Головна Філологія Мовознавство ПРОБЛЕМА СТВОРЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ СПОНУКАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
joomla
ПРОБЛЕМА СТВОРЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ СПОНУКАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Філологія - Мовознавство

(На матеріалі публіцистичних текстів початку ХХІ століття)

О С. Шатілова

Донецький національний технічний університет

Розглянуто наявні семантичні класифікації спонукальних конструкцій. Виділено та си­Стематизовано різновиди імперативного значення. Розроблено класифікацію спонукальних конструкцій в українській мові.

Ключові слова: категорія спонукання, спонукальна конструкція, семантичні різновиди спонукальних речень.

Рассмотрены семантические классификации побудительных конструкций. Выделены и Систематизированы виды императивного значения. Разработана классификация побудитель­ных конструкций в украинском языке.

Ключевые слова: категория побуждения, побудительная конструкция, семантические разновидности побудительных предложений.

In the article semantic classifications of incentive designs are considered. Kinds of imperative Value are allocated and systematized. Classification of incentive designs in the Ukrainian language is developed.

Key words: a prompting category, hortatory sentence, semantic versions of hortatory sentences.

У мовознавстві ХХ століття здійснено декілька спроб покласифікувати ви­словлення спонукальної семантики (М. Мілих, А. Немєшайлова, М. Косілова, І. Андрєєва, В. Храковський, О. Володін, Л. Бірюлін, Ц. Саранцацрал, Л. Фоміна, С. Харченко, С. Мясоєдова, О. Нарушевич-Васильєва, Г. Дрінко, К. Неустроєв, А. Маслова, О. Петрова тощо). Специфіка семантики спонукальних конструкцій насамперед визначається функціональним призначенням імператива. У кожному конкретному мовленнєвому акті волевиявлення зазвичай присутня оцінка пові­домлюваного як мовцем, так і слухачем (слухачами). Повідомлюване відповідно може розцінюватися як прохання, порада, дозвіл, побажання, інструкція тощо. Проте всі спонукальні конструкції мають спільний смисловий компонент - зна­чення волевиявлення. Таким чином, значення волевиявлення є загальною семан­тичною ознакою всіх імперативних речень. Необхідним на сьогодні видається створення класифікації часткових значень волевиявлення.

Хоча проблемою класифікації часткових імперативних значень дослідники займаються достатньо тривалий час, проте в роботах, присвячених категорії спо­нукання, йдеться не про часткові семантичні інтерпретації значень волевиявлен­ня, а про часткові чи конкретні значення, виражені імперативними словоформами, або відтінки єдиного значення волевиявлення. Ось чому дослідження, присвячене проблемі класифікації висловлень спонукальної семантики, є на сьогодні Актуа­льним.

Метою роботи Є створення семантичної класифікації спонукальних кон­струкцій української мови. Досягнення поставленої мети вимагає розв’язання конкретних Завдань: 1) аналіз наявних класифікацій речень спонукальної мода-льно-сті, їх узагальнення; 2) з’ясування визначальних ознак, покладених в основу семантичних класифікацій; 3) визначення принципів побудови базової класифіка-

© Шатілова О. С, 2011


Ції; 4) окреслення параметрів виділення імперативних значень; 5) систематизація й опис різновидів спонукального значення.

Об’єктом дослідження Обрано категорію спонукання в українському мов­ленні. Предмет дослідження Становлять семантичні різновиди спонукальних ре­чень в українській мові. Матеріалом роботи Є українські публіцистичні тексти початку ХХІ століття.

Незважаючи на значну кількість робіт, присвячених цьому питанню, досі немає певним чином упорядкованого переліку часткових імперативних значень. Переліки, запропоновані різними авторами, різняться як кількісно, так і якісно. Проте, як влучно зазначають В. Храковський і О. Володін, «серед перерахованих часткових значень можуть бути виділені основні (значення, що зустрічаються в більшості випадків) і маргінальні (значення, що виділяються зрідка чи в одинич­них випадках)» [16, с. 133]. Перегляд низки робіт [3–16] дозволив установити, що всього виділяють 37 часткових значень імперативних форм, які значною мірою збігаються зі значеннями каузативних дієслів. Серед часткових значень дослідни­ками виділено такі: прохання, порада, рекомендація, настанова, наказ, запрошен­ня, переконування, вимога, дозвіл, заклинання, пропозиція, заклик, погодження, побажання, мольба, попередження, команда, розпорядження, інструкція, роз’яснення, схвалення, привертання уваги, вибачення, привітання, повинність, підбурювання, примушення, припущення, засторога, виклик, погроза, натяк, ре­цепт, замовлення, заборона тощо.

Розуміючи складність розв’язання проблеми, спробуємо відзначити типи спонукальних конструкцій, які були виділені в класифікаціях, розроблених у ди­сертаційних дослідженнях українськими та російськими лінгвістами в останні ро­ки. Так, Л. Фоміна, аналізуючи різні типи директивних мовленнєвих актів, виді­ляє серед них прохання, клопотання, наказ, вимогу, пораду, застереження, пропо­зицію та запрошення [14].

С. Мясоєдова відповідно до характеру спонукального значення об’єднує ви­словлення в такі групи: наказ, вимога, прохання, порада, пропозиція, інструкція, запрошення, дозвіл, застереження та заборона [8].

К. Неустроєв комунікативно-прагматичні типи спонукальних висловлювань вважає за доцільне розподілити на три групи: 1) з основним значенням наказу, а також команди, вказівки, директиви, замовлення, заборони, дозволу, інструкції, рецепту кулінарного та лікарського як його різновидів; 2) з основним значенням поради, а також таких конституентів, як пропозиція, рекомендація, переконання, попередження, пересторога, погроза, шантаж, настанова / повчання; 3) з основним значенням прохання та такими його елементами, як настійне прохання, вимога, заклик, запрошення, мольба, заклинання як магічна процедура та як мольба [11].

А. Маслова розрізняє, по-перше, спонукальну інтенцію категоричного ди­рективного типу, в межах якої виділено комунікативно-семантичні групи (КСГ) наказу, розпорядження, команди й заборони; по-друге, спонукальну інтенцію пом’якшеного директивного типу, в межах якої виділено КСГ прохання, мольби та заклинання; по-третє, спонукальну інтенцію нейтрального директивного типу, яка об’єднує акти пропозиції, запрошення, поради, рекомендації, припис здійсни­ти дію (інструкції та рецепти розглянуто як різновиди рекомендацій). У межах комісивної комунікативної ситуації А. Масловою виділено КСГ обіцянки та гаран­тії як різновиду обіцянки в офіційній сфері, переконання, клятви, вмовляння й погрози. Превентивна категоріальна ситуація (КС) об’єднує попереджувальні, за­стережні мовленнєві акти: нагадування, побоювання (апрехенсив), застереження (адмонитив, власне превентив) [6].


Г. Дрінко розподіляє спонукальні речення за чотирма основними типами мовленнєвих актів, виділених у теорії мовної комунікації: прескриптивні, реквес-тивні, сугестивні та менасивні мовленнєві акти. На її думку, прескриптивами є команда, наказ (розпорядження), вимога, дозвіл, заборона; реквестиви – це про­хання (благання); сугестиви – порада, пропозиція; менасиви – застереження, по­гроза [4].

О. Петрова пропонує виділяти такі мовленнєві акти: 1) облігативи: наказ, розпорядження, дозвіл, заборона, вимога, команда, припис, інструкція, указівка; 2) реквестиви: прохання, мольба, заклинання, запит поради, упрохування; 3) адві-сиви: порада, рекомендація, умовляння, заклик, наказ, настанова, заповіт [12].

На наш погляд, дослідники перераховують семантичні типи спонукання, що подекуди не є рівноправними, не є важливими рівною мірою. Таким чином, від­бувається сплутування видових і родових понять. Спостерігається також і вжи­вання близьких за значенням лексем, часто синонімічних, які не можна вважати самостійними семантичними типами спонукання. Крім того, процедури виділення часткових семантичних значень дослідниками не описані, як і класифікаційні ознаки, покладені в основу їх виокремлення. Запропоновані класифікації є ре­зультатом інтуїтивної діяльності. Очевидно, що всі дослідники прагнуть охопити якомога ширше коло класифікованих об’єктів і ознак. Проте виникають сумніви щодо рівнозначності одиниць класифікації, важливості окремих, часткових значень спонукання. Не можна погодитись із виділенням як самостійних різновидів синоні­мічних лексем.

Найбільш обґрунтованою, логічною та послідовною видається класифіка­ція, запропонована В. Храковським і О. Володіним. Автори звертають увагу на наявність часткових, окремих і загальних, більш широких за значенням семантич­них значень конструкцій. Вони доходять висновку, що часткові значення відо­бражають різноманітні ситуації вимови імперативних висловлювань і являють собою часткові семантичні інтерпретації єдиного імперативного значення [16, с. 136].

В основу класифікації покладено такі параметри: 1) від кого походить ім­пульс каузації (від мовця чи слухача); 2) хто є зацікавленим у виконанні дії (мо­вець чи слухач); 3) субординація: хто ставить себе вище (мовець чи слухач). На підставі названих трьох положень виділено шість основних семантичних інтер­претацій імперативного значення: наказ, прохання, інструкція, пропозиція, дозвіл, порада.

Імпульс каузації (ІК)

Зацікавленість

Субординація

Часткові семанти­Чні інтерпретації імперативного значення

ІК походить від мовця

Інтереси мовця

Мовець ставить себе вище за слухача

НАКАЗ

ІК походить від мовця

Інтереси мовця

Мовець не ставить себе вище за слухача

ПРОХАННЯ

ІК походить від мовця

Інтереси слухача

Мовець ставить себе вище за слухача

ІНСТРУКЦІЯ

ІК походить від мовця

Інтереси слухача

Мовець не ставить себе вище за слухача

ПРОПОЗИЦІЯ

ІК походить від слухача

Інтереси слухача

Мовець ставить себе вище за слухача

ДОЗВІЛ


ІК походить від слухача

Інтереси слухача

Мовець не ставить себе вище за слухача

ПОРАДА

ІК походить від слухача

Інтереси мовця

Мовець ставить себе вище за слухача

ІК походить від слухача

Інтереси мовця

Мовець не ставить себе вище за слухача

Відповідно до ознаки імпульсу каузації всі часткові інтерпретації поділяють на «фактитивну каузацію (наказ, прохання, інструкція, пропозиція) та пермісивну каузацію (дозвіл і порада). Дві останні кон’юнкції значень … являють собою не-інтерпретовані ситуації в силу семантичної несумісності значень … (імпульс кау-зації походить від слухача)» [16, с. 138].

Окрім шести вищеназваних імперативних значень, виділено санкцію та по­бажання. Оскільки імпульс каузації може походити як від мовця, так і від слухача, санкція «накладається» на наказ, прохання, пропозицію, дозвіл або ж пораду, про­те не поєднується з інструкцією. Побажання виділяється за допомогою «лексико-семантичного фільтра» [16, с. 145]. За умови ж врахування фільтра «ситуаційно­го» виділено санкцію [16, с. 145].

Розглянемо виокремлені часткові семантичні інтерпретації спонукального значення на конкретних прикладах.

1. Фактитивна Каузація

Наказ. Імпульс каузації походить від мовця, який є зацікавленим у вико­нанні каузованої дії і ставить себе вище за слухача: Ану геть звідси! Не фотогра­фуйте! (Високий замок, 05.10.10); Центральна виборча комісія постановляє: 1. Утворити закордонні виборчі дільниці закордонного виборчого округу з виборів Президента України 17 січня 2010 року згідно із додатком. 2. Цю постанову опу­блікувати в газетах… (Голос України, 13.12.09); Повзком від кулемета! (Дзерка­ло тижня, 28.11–04.12.09).

Прохання. Імпульс каузації походить від мовця, який є зацікавленим у ви­конанні каузованої дії, але не ставить себе вище за слухача: Якщо ви шукаєте різ­ницю там, я вас прошу і закликаю: не ламайте собі голову – різниці немає… Різ­ниці немає («Свобода слова», ICTV, 07.12.09, 23.00); В якій сфері вас дискриміну­ють, підкажіть, будь ласка («Велика політика», Інтер, 08.10.10, 23:00).

Інструкція. Імпульс каузації походить від мовця, але виконувана дія – в ін­тересах слухача. Мовець ставить себе вище за слухача: Головку капусти добре вимити, розрізати начетверо, варити у підсоленій воді до напівготовності. Від­тиснути. Відварити гриби, порізати їх соломкою, підсмажити з цибулею (Висо­кий замок, 05.10.10).

Пропозиція. Імпульс каузації походить від мовця. Дія має бути виконана в інтересах слухача. Мовець не ставить себе вище за слухача: І тому, давайте го­ворити сьогодні про те, що може робити влада («Велика політика», Інтер, 15.10.10, 22:00); [Я взагалі не дуже люблю ось такі прогнози]. Давайте доживемо і побачимо («Від першої особи», радіо «Ера», 19.10.10, 18:00).

2. Пермісивна каузація.

Дозвіл. Імпульс каузації походить від слухача, який і є зацікавленим у ви­конанні каузованої дії. При цьому мовець ставить себе вище за слухача: Давайте я відповім на це питання («Свобода слова», ICTV, 23.11.09, 23.00); Давайте я спробую дати своє бачення цього питання ("Шустер-LIVE", ТРК Україна, 15.10.10, 20:20); Ну, дозвольте, я спробую ("Шустер-LIVE", ТРК Україна, 15.10.10, 20:20).


Порада. Імпульс каузації походить від слухача, який є зацікавленим у ви­конанні каузованої дії. Мовець не ставить себе вище за слухача: Навіть якщо вам дуже боляче від слів, які хтось сказав на вашу адресу, у жодному випадку не тре­ба цього показувати на людях. Беріть активну участь у житті колективу. На відверте хамство треба відповідати такою ж монетою (Високий замок, 17.10.10).

3. Санкція. Каузована дія вже має місце. Імпульс каузації походить або від
мовця (санкція «накладається» на наказ, прохання, пропозицію), або від слухача
(санкція «накладається» на дозвіл або пораду): Так, говори собі («Свобода слова»,
ICTV, 09.11.09, 23:00); Давайте, давайте (=продовжуйте мене критикувати)
(«Свобода слова», ICTV, 09.11.09, 23:00).

4. Побажання. Згідно з класифікацією, розробленою В. Храковським і

0. Володіним, такі семантичні інтерпретації, як прохання, пропозиція, наказ, іноді
інструкція (у «вічних» моральних заповідях) і порада можуть виражати побажан­
ня. Дослідники звертають увагу на те, що в запропонованих ними прикладах «ви­
ражено не власне наказ, дозвіл, пораду, а побажання у формі наказу, дозволу, по­
ради» [16, с. 144].

Слідом за авторами семантичної класифікації спонукальних конструкцій В. Храковським і О. Володіним ми не вважаємо її остаточною та припускаємо можливість поповнення новими класифікаційними ознаками. Проте важливо від­значити, що запропонована класифікація імперативних висловлювань базується на таких ознаках, які відіграють значну роль у прагматиці використання спонука­льних конструкцій.

Таким чином, усі спонукальні конструкції мають спільне значення волевияв­лення. У результаті взаємодії цього значення з теоретично можливими ситуаціями, що виникають під час вимови імперативних висловлювань, тобто в процесі мов­леннєвого акту, можна виділити шість часткових семантичних інтерпретацій спо­нукального значення: наказ, прохання, інструкція, пропозиція (фактитивна кауза-ція), дозвіл, порада (пермісивна каузація). «При цьому враховується, так би мовити, лексико-семантичний фільтр (за допомогою якого виділяється побажання), а також ситуаційний фільтр (за допомогою якого виділяється санкція)» [16, с. 145].

Кожній імперативній конструкції можна дати лише одну з шести семантич­них інтерпретацій із додаванням (за необхідності) додаткової характеристики са­нкції чи побажання.

Проблема створення семантичної класифікації конструкцій спонукальної модальності жодною мірою не вичерпується запропонованим дослідженням. На­ведені в роботі міркування висловлено як постановку питання, що уможливлює перспективу подальших наукових пошуків. Спонукальні конструкції відзнача­ються особливим семантичним навантаженням, умовами вживання, закономірно­стями утворення та функціонування в мовленні, що відкриває нові можливості в їх вивченні та потребує окремого дослідження.

Бібліографічні посилання

1. Андреева И. С. Повелительное наклонение и контекст при выражении побуждения в современном русском языке : автореф. дисс. … канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / И. С. Андреева. – Л., 1971. – 24 с.

2. Бирюлин Л. А. Презумпции побуждения и прагматика императива / Л. А. Бирюлин // Типология и грамматика. – М. : Наука, 1990. – С. 162–173.

3. Бирюлин Л. А. Типология императивных конструкций / Л. А. Бирюлин, В. С. Храковский. – Л. : Наука, 1992. – 301 с.


4. Дрінко Г. Г. Спонукальні конструкції в англійській та українській мовах : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.17 «Порівняльно-історичне і типологічне мово­знавство» / Г. Г. Дрінко. – Донецьк, 2005. – 21 с.

5. Косилова М. Ф. К вопросу о побудительных предложениях / М. Ф. Косилова // Вест­ник МГУ. Серия «Филология и журналистика». – М., 1962. – № 4. – С. 48–56.

6. Маслова А. Ю. Коммуникативно-семантическая категория побудительности и её реализация в славянских языках (на материале сербского и болгарского языков в со­поставлении с русским) : автореф. дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.03 «Славян­ские языки», 10.02.01 «Русский язык» / А. Ю. Маслова. – СПб., 2009. – 40 с.

7. Милых М. К. Побудительные предложения в русском языке / М. К. Милых // Уч. зап. Харьков. ун-та. – Харьков, 1953. – Вып. 4. – С. 5–47.

8. Мясоєдова С. В. Категорія спонукання і її вираження в непрямих висловленнях су­часної української мови : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Україн­ська мова» / С. В. Мясоєдова. – Харків, 2001. – 16 с.

9. Нарушевич-Васильєва О. В. Категорія спонукальності у прагмастилістичному аспек­ті : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Нарушевич-Васильєва. – Одеса, 2002. – 22 с.

10. Немешайлова А. В. Повелительное наклонение / А. В. Немешайлова. – Пенза, 1961. – 126 с.

11. Неустроев К. С. Способы выражения побуждения и воздействия (на материале со­временного английского языка) : автореф. дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.19 «Теория языка», 10.02.04 «Германские языки» / К. С. Неустроев. – Ростов-на-Дону, 2008. – 22 с.

12. Петрова Е. Б. Каталогизация побудительных речевых актов в лингвистической праг­матике / Е. Б. Петрова // Вестник ВГУ. Серия «Лингвистика и межкультурная комму­никация». – Воронеж, 2008. – № 3. – C. 124–133.

13. Саранцацрал Ц. Речевые акты побуждения их типы и способы виражения в русском языке : дис. … д-ра филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / Ц. Cаранцацрал. – М., 1993. – 246 с.

14. Фоміна Л. В. Комунікативна організація безсполучникового складного речення спо­нукального типу : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мо­ва» / Л. В. Фоміна. – Харків, 2000. – 15 с.

15. Харченко С. В. Семантико-синтаксична та комунікативна структура речень спонука­льної модальності : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / С. В. Харченко. – К., 2001. – 20 с.

16. Храковский В. С. Семантика и типология императива : Русский императив / В. С. Храковский, А. П. Володин. – Л. : Наука, Ленингр. отд., 1986. – 137 с.

17. Храковский В. С. Повелительность / В. С. Храковский // Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность. – Л. : Наука, Ленингр. отд., 1990. – 150 с.

Надійшла До Редколегії 09.02.11


УДК 811.161.1’373.43