Головна Філологія Вісник Донецького інституту соціальної освіти ЛЕКСИЧНІ зАПОзИЧЕННЯ У ГЛОБАЛІзАцІйНИХ ПРОцЕСАХ МІжКУЛЬТУРНОї КОМУНІКАцІї ТА ДІАЛОГУ КУЛЬТУР
joomla
ЛЕКСИЧНІ зАПОзИЧЕННЯ У ГЛОБАЛІзАцІйНИХ ПРОцЕСАХ МІжКУЛЬТУРНОї КОМУНІКАцІї ТА ДІАЛОГУ КУЛЬТУР
Філологія - Вісник Донецького інституту соціальної освіти

П. Н. ДУНДІй,

Доцент кафедри перекладу та других іноземних мов Київського інституту перекладачів

У статті йдеться про лексичні запозичення, пов’язані з глобалізаційними процесами, діалогом культур, міжкультурною комунікацією, а також аналізується значення англійської мови в сучасному світі та масштаб її впливу на німецьку мову.

Ключові слова: запозичення, англіцизм, глобалізація, діалог культур, міжкультурна комуні­Кація.

С

Трімкий розвиток технологій, зростання руху капіталів і міграційних потоків, стан-дартизація законодавств тощо стали звичними ознаками інтеграції сучасного сві-ту. Такі системні зміни викликають різноманітні контакти між людьми, культура-ми та мовами, що сприяє обміну матеріальними, духовними цінностями і призводить до запозичень.

Мета цього дослідження – розглянути як загальнотеоретичні питання, пов’язані із по-няттям «запозичення» в умовах глобалізації сучасного світу, так і конкретні випадки лексич-них запозичень із англійської мови в німецьку.

Проблему запозичення можна розглядати на мікрорівні як засвоєння іншомовних лексичних одиниць і на макрорівні як перейняття елементів, явищ або інституційних зраз-ків іншої культури, тобто міжкультурного запозичення. Щоб краще зрозуміти лінгвістичний аспект цього питання, слід почати з аналізу екстралінгвістичних факторів глобалізаційних тенденцій, які безпосередньо впливають на всі мовні процеси зокрема і на лексичні запо-зичення, що виникають внаслідок діалогу культур, міжкультурної комунікації і контактуван-ня мов.

Глобалізація сучасного світу – найважливіший чинник взаємовпливу економік, етно-сів, культур і мов. Дослідники не одностайні у тому, як глобалізаційні процеси впливають на суспільство.

Так, Р. Робертсон використовує поняття світової системи, яке тотожне глобальному суспільству. Автор говорить про нову ідентичність, тобто про нове самовизначення індивіда та суспільства, коли утворюється «третя культура», яка орієнтована не на індивід, певну на-ціональну культуру чи націю-державу, а на таку нову реальність, як глобальне суспільство. Робертсон сприймає глобалізацію як найважливішу соціальну трансформацію, яка створює принципово новий світовий порядок [1].

Автор світ-системної теорії І. Валлерстайн розглядає глобалізацію як цілісну, єдину, іс-торичну систему, що включає в себе структури, які мають власні закономірності та проти-річчя, і називає три основні елементи, які сформували глобалізацію: міжнародні фінансові та товарні потоки, відсутність альтернативи і гегемонію США [2].

© П. Н. Дундій, 2011

251

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2011. № 2 (2)

Американські дослідники Т. Негрі та М. Хардт висувають гіпотезу про глобальний вид влади, названий авторами «Імперією». Імперія у їхньому тлумаченні – політичний суб’єкт, що регулює глобальні обміни, суверенна влада, яка править світом і нівелює суверенітет національних держав, що втрачають здатність регулювати економічні та культурні проце-си [3].

Російський економіст М. Делягін описує технології «high-hume», за допомогою яких людство змінює себе, у тому числі формує власну свідомість, і метатехнології, що виключа-ють можливість конкуренції з їх розробником. Вчений інтерпретує вплив сучасних техноло-гій на еволюцію глобальної конкуренції, поглиблення розриву між групами країн, загниван-ня глобальних монополій, що призводить до світових економічних криз [4].

На думку академіка О. Білоруса [5], у сучасної цивілізації є такі перспективи. Перша – до суспільного ладу соціалізації і ноосферного розвитку, тобто суспільства справедливос-ті для всіх. Цей шлях включає позитивні можливості і наслідки глобальної інтеграції. Дру-га – це шлях конфронтації цивілізацій, який веде до самознищення. А між цими двома мож-ливий третій шлях – комбінований. Він веде до суспільного ладу глобалізму. При цьому глобальна корпоратизація стане головною ідеологією світового розвитку. На першому ета-пі переважатимуть процеси силової глобалізації з боку політичних і економічних структур країн «золотого мільярда». Це неминуче призведе до глибокої кризи глобалізму. І лише че-рез цю кризу людство вийде на шлях ноосферного розвитку, бо іншого виходу для вижи-вання у нього не буде. Для того, щоб реалізувати ноосферизм у перспективі, на теперіш-ньому етапі суверенні нації-держави, якщо вони хочуть вижити в умовах нового глобаль-ного імперіалізму, можуть протиставити йому лише два контраргументи – величезну соці-альну силу народного підприємництва у формах малого та середнього бізнесу і конструк-тивний регіоналізм у формі місцевих високонкурентних виробничо-економічних структур і комплексів.

На думку О. Гриценка, глобалізація, яка виникає спочатку як економічний феномен, спричиняє згодом зміни на всіх інших рівнях. На ідеологічному рівні дедалі більшого поши-рення набуває світоглядна система, породжена розвитком ринкового демократичного сус-пільства, а саме ідеологія активного індивідуалізму, раціоналізму, ліберальної демократії, плюралізму. На рівні інституційному, в культурній інфраструктурі наслідки глобалізації ви-значаються передусім повсюдною присутністю глобальних електронних мас-медіа. На рів-ні повсякденного життя глобалізаційні процеси виявляються в розростанні стандартизова-ного ринку культурних товарів та послуг [6].

Натомість З. Батман стверджує, що глобалізація не стільки формує єдиний світ, скільки сприяє посиленню його фрагментарності і, зрештою, стає продуктом «індивідуалізовано-го» суспільства, а також слідом за Р. Робертсоном вживає термін «глокалізація», що озна-чає взаємозв’язок і взаємовплив глобального та локального. На думку Батмана, в умовах глокалізації відбувається ослаблення національних держав і посилення регіональних еліт, яким відводиться роль «поліційних дільниць», що конкурують з центральним урядом і між собою за отримання інвестицій і проводять політику експансії [7].

Водночас культурна і політична експансія викликає часто зворотну реакцію у прагнен-ні відстояти свій національний світ, спосіб життя і нерідко переходить в агресивне неприй­няття глобалізму та реалізується у фундаменталістських рухах (наприклад, Талібан, протес-тантизм в Ольстері), етнічних та релігійних конфліктах (Афганістан, Ірак, Кавказ). Актуаль-ними залишаються і тероризм, і регіональні війни, які можна тлумачити як специфічну фор-му реакції на глобалізацію.

З іншого боку, глокалізація розглядається як позитивний процес, в якому глобальні, етнічні та регіональні тенденції взаємодіють, у певних формах конфліктують, однак можуть співіснувати та доповнювати одна одну.

Складність глобалізації, передусім, у її двоїстості, тобто формується загальний гомо-генний простір як носій єдності універсальних економічних, політичних, соціальних і куль-турних взаємодій і водночас посилюється гетерогенність світу або окремих його частин.

Звісно, рамки цієї статті не дозволяють детально розглянути проблематику всіх гло-балізаційних процесів. Однак попередній аналіз літератури дає можливість стверджува-ти, що глобалізація відбувається за трьома взаємозалежними напрямами: економічним,

252

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2011. № 2 (2)

Політичним та культурним. Якщо у ставленні до політичної та економічної глобалізації до-слідники досягнули певного консенсусу, тобто глобалізацію в політичній сфері, як правило, пов’язують зі зниженням суверенітету національних держав (У. Бек, С. Хантінгтон, І. Вал-лерстайн [1; 2]), в економічній сфері – з появою нового типу капіталізму, ключовим еле-ментом якого є транснаціональні корпорації, що виходять з-під національно-державного контролю (Р. Кеохане, Е. Гідденс, О. Білорус [5; 7]), то стосовно культурних аспектів спектр оцінок значно ширший.

Оскільки мовні запозичення розглядаються в площині культурної глобалізації, то один із можливих варіантів її розвитку може відбуватися в співпраці та діалозі культур.

Під діалогом культур розуміємо взаємодію, вплив, проникнення різних культур при збереженні їх основних рис або зіткнення і відторгнення без руйнівних для них наслідків. Діалог культур має запобігти конфронтаційному та ворожому ходу подій і сприяти взаємо-розумінню окремих культур і індивідів. У тій чи іншій формі діалог культур тривав завжди та значно посилився в останні десятиріччя. Діалог культур є формою міжнаціонального спіл-кування, що припускає як взаємозбагачення національних культур, так і збереження їхньої самобутності.

З одного боку, поширена думка про те, що стрижнем глобалізації є західна культура, передусім американська, що поглинає решту, з іншого боку, – слід визнати складний і нео-днозначний процес формування глобальних культур, що базуються на національному і ре-гіональному ґрунті. Таким чином, виникає закономірне питання, чи можливе надалі збере-ження плюралізму, чи глокалізація веде до уніфікації, і гетерогенний розвиток заміниться гомогенним?

Культурна уніфікація стирає етнічну та регіональну самобутність і позбавляє людство найважливіших джерел розвитку. У єдиному інформаційно-комунікативному полі поши-рюються уніфіковані культурні моделі. Межі «свого» і «чужого» поступово розмиваються, поширюються одноманітні стандарти і символи. ЗМІ, міграційні потоки, уніфікований куль-турний продукт привносять альтернативні стилі, образи, символи, цінності, стандарти по-ведінки, що сформувалися як елементи інших культур. У процесі запозичення вони витісня-ють багато традиційних елементів, що починають бути непривабливими і незатребувани-ми. Стираються відмінності не тільки в одязі або їжі, а й в культурних і поведінкових стерео­типах. Орієнтація на «чужі» зразки змінює «культурну» сутність окремих соціальних про-шарків суспільства, яке може розпадатися на багато груп з розрізненими критеріями іден-тичності.

Одночасно «місцеві» культурні форми частково інкорпоруються в глобальний кон-текст. Вони змінюються, модернізуються, відмирають. Окремі локальні культури і традиції можуть отримати новий поштовх у розвитку. Глобалізація виявляється досить багатоликою і багатозвучною. Наприклад, законодавець світової музичної моди MTV не може обій тися без різноманітних етнічних композицій під назвою «World Music», однак вони звучать не в автентично «чистому» вигляді, а в поєднанні з сучасними музичними технологіями. Тобто виникає парадокс: чим сильнішою є глобалізація, тим требуванішою стає локальна специ-фіка. Однак потоки глобального і національного незіставні, наприклад, кількість англомов-ної музики не йде у порівняння з часткою будь-якого іншого національного продукту, ви-робленого у цій сфері. Тому в динаміці змін культурних моделей від моно-до мультикуль-турності актуальне формування єдиної, але різноманітної мережі, що максимально врахо-вує культурні особливості, де етнічна самобутність стає відомим у світовому контексті уні-кальним брендом, що не розчиняється в потоці глобальної, усередненої мас-культури [8].

Натомість серед позитивних наслідків глобалізації слід назвати розширення світового інформаційного простору, посилення процесів мовної і культурної взаємодії, забезпечення звичайній людині доступу до інформації та світових інтелектуальних надбань.

Викликаний глобалізацією процес розширення меж спілкування та інформаційно-го простору в усіх сферах людської діяльності підштовхує до поширення однієї, зрозумілої всім мови. Такою глобальною мовою дуже стрімко стає англійська. Адже порівняно недав-но, після Другої світової війни, постановка цього питання була не актуальною. Пропонува-лися штучні мови, які мали б виконувати роль мови міжнаціонального спілкування. Однак практика внесла свої корективи, і Lingua franca стала англійська мова. Вона основна у бізне-сі та культурі, освіті та науці, в засобах масової інформації.

253

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2011. № 2 (2)

Так, на міждержавному рівні у Європейському союзі часто використовується англій-ська, а не національні мови. Англійська – офіційна мова Європейського центрального бан-ку у Франкфурті, та ні Великобританія, ні будь-яка інша англомовна країна не є членами Єв-ропейського валютного союзу.

Англійська є першою або другою мовою для більше половини жителів ЄС. Як другу іноземну мову її вивчають 100% учнів у Данії, 95 – у Нідерландах, 91 – у Люксембурзі, 90 – у Франції, 84 – у Німеччині, 80 – у Бельгії, 76 – у Греції, 72 – в Італії, 65 – в Іспанії і 65% – у Пор-тугалії.

У Державній стратегії розвитку Японії початку ХХI ст. серед першорядних завдань, що стоять перед суспільством, висувається необхідність загального оволодіння англійською мовою. При цьому не стільки для забезпечення доступу до глобальних джерел інформації, а щоб насамперед просувати власні технології.

Масштаби поширення англійської мови це – величезний обсяг інформації Інтернету, майже четверту частину світового ВВП вироблено в англомовних країнах [9], офіційний ста-тус державної мови в більше п’ятдесяти державах.

Про значення англійської мови у сфері науки свідчить те, що переважна більшість німецьких фізиків і хіміків пишуть свої статті та книги англійською. Так, фізичний журнал «Annalen der Physik», який виходить з 1799 р., перейшов винятково на англійську, залишив-ши німецькою тільки назву [10].

У багатьох російських університетах усе частіше використовуються англомовні підруч-ники [11].

Тобто йдеться про те, що англійська стала Lingua franca епохи глобалізації.

Характерною також є ситуація, яку описав французький бізнесмен Жан-Поль Нер’єр у книжці «Don’t speak English, parlez Globish» [12]. У діловому спілкуванні англієць, кореєць та бразилець використовували англійську. При цьому в англійця виникли певні труднощі з мовою колег, а кореєць та бразилець добре розуміли один одного, водночас не завжди мо-гли вловити думку англійця, висловлену складнішою літературною мовою. Тут можна гово-рити про пародизацію та піджинізацію мови, що глобалізує. Так стається через недоскона-ле знання та інтерференцію мов, що як явище буде розширюватися, бо англійська охоплю-ватиме дедалі більшу кількість населення майже у всіх країнах світу.

Оскільки англійською як нерідною користується все більше людей, то вона стає менш американською та британською, і з’являється такий глокальний продукт, як World/New Englishes чи Globish, тобто суміш англійської та національної мови: Japanglish, Spanglish, Denglisch тощо, що також може ставати джерелом нових запозичень у національні мови, а за певних умов і витісняти їх.

Так, «Denglisch» (Deutsch + Englisch) – німецько-англійський гібрид, на думку багатьох науковців та широкої громадськості, нестримно заполоняє німецьку мову. Тому для її за-хисту в 1997 р. професором доктором В. Кремером було засновано спілку «Німецька мова» з науковою радою і 23 регіональними об’єднаннями, що переймаються мовними пробле-мами. Спілкою було розроблено спеціальну програму, головна мета якої – максимальне зменшення вживання у німецькій мові англіцизмів у всіх сферах: у пресі, на радіо і телеба-ченні, в законодавчих, наукових текстах, мові реклами, а також в усному повсякденному спілкуванні.

Було видано словник, так званий «Anglizismenliste», розрахований на широкого спо-живача. У словнику легко знайти еквівалент англо-американському запозиченню і самому вирішити, яке із слів (німецьке або англійське) використовувати.

Ініціативи про захист німецької мови підтримують також і німецькі політики. Правляча коаліція ХДС / ХСС і Вільної демократичної партії погодила пропозицію щодо внесення змін до конституції, щоб прописати як одне з головних завдань держави захист німецької куль-тури і мови. Для цього потрібно більше двох третин голосів Бундестагу.

Причому важливо підкреслити, що так звана «мовна політика» – це явище, характер-не для багатьох країн. Декілька десятиріч тому у Франції вийшов закон про «Запобігання за-сміченню французької мови англійськими словами». Цей приклад наслідували Словаччина і Польща. Органи влади виходили з того, що мова країни передає її культуру, служить її на-ціональній своєрідності.

254

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2011. № 2 (2)

Певною мірою такі заходи впливають на мовні процеси. Наприклад, Bundesbahn (ні-мецька залізниця) відмовилася від вживання багатьох англіцизмів на кшталт flyer, counter, hotlines і замінила їх на німецькі [13].

Слід також зазначити, що, взаємодіючи з іншими культурами, англійська мова запози-чує лексику та унікальні особливості, знання та концепції, властиві певному етносу або ре-гіону і розповсюджує їх по всьому світу, що є також характеристикою глокальності. Таким чином, досліджуючи мовні взаємовпливи, дискурс англійської мови можна розподілити на три основні види: 1) «нейтральність», що вказує на природність процесу глобального поши-рення англійської мови як засобу міжкультурного спілкування, безпосередньої складової глобальної культури та світової інтеграції (С. Хантінгтон, Т. Бергер); 2) «імперіалізм» як опо-зиція попередньому дискурсу, коли більшість мов втрачають своє значення, незважаючи на кількість суб’єктів, які користуються ними (Р. Філліпсон), при цьому англійська мова мар-кується як бренд англо-американського контексту, що колонізує інші мови (Д. Греддол), ре-алізуючи політику виключення локальних мов, і долає будь-який опір з їх боку (С. Зоннтаг), що спричиняє появу протилежної парадигми «мовної екології» як необхідності рівноправ-ності мов, а також суб’єктів, що розмовляють ними (Ю. Цуда); та 3) «постколоніальна пер-формативність» як спроба осмислення статусу англійської мови, вихід за межі ієрархічнос-ті та створення нового контексту, який маніфестує рівноправність усіх мов і суб’єктів, що го-ворять ними (А. Пеннікок) [14].

Як екстралінгвістичні фактори вищезазначені тенденції відкривають шлях взаємо­впливам чи уніфікації культурних феноменів, викликають мовні зміни і сприяють збільшен-ню чи зменшенню кількості запозичень.

Запозичення з англійської проникають прямо чи опосередковано практично у всі мови світу. Інтернаціоналізація повсякденного життя, науки і техніки сприяє виникненню нових спільних для багатьох мов термінів. Тому майбутнє за дослідженням антропоцентричних та когнітивних параметрів комунікації не тільки в рамках однієї культури, а й на стику двох і більше культур. Тобто йдеться про міжкультурну комунікацію (МК).

МК вимагає знання і володіння поведінковими актами, які часто виходять за межі сис-теми мови і належать до сфери менталітету, логіки, філософії, традицій, звичаїв, культури народу, його окремих груп і передбачає взаємодію різних культур.

Поняття міжкультурної комунікації введено в середині минулого століття американ-ським антропологом Е. Холом. Ф. Бацевич визначає міжкультурну комунікацію як «процес спілкування (вербального і невербального) людей, що належать до різних національних лінгвокультурних спільнот, як правило, послуговуються різними ідіоетнічними мовами, від-чувають лінгвокультурну «чужинність» партнера по спілкуванню, мають різну комунікатив-ну компетенцію, яка може стати причиною комунікативних невдач або культурного шоку в спілкуванні» [15, с. 9].

МК, з одного боку, має прикладний характер і ставить за мету полегшити спілкування між представниками різних культур, усунувши комунікативні та психологічні бар’єри, а з ін-шого – як галузь знань міждисциплінарного рівня досліджує взаємодію культур та мов ме-тодами різних наук.

Поєднання МК і лінгвістики передбачає перегляд окремих підходів в інтерпретації лінгвістичних категорій. Зокрема, аналіз запозичення в концепті міжкультурної комунікації дасть змогу вбачати у ньому не тільки лексичну одиницю але й носія культурологічного (ет-нологічного, антропологічного, соціологічного, психологічного тощо) інформаційного поля як взаємовпливу поняття та образу, свідомого та підсвідомого.

У зв’язку з цим одним з основних питань є тлумачення й неоднозначне сприйняття по-нять, зокрема запозичень. Щоб порозумітися, учасники мають не тільки володіти грамати-кою і лексикою тієї чи іншої мови, але знати культурний компонент значення слова, реалії чужої культури.

При цьому слід зауважити, що різночитання можуть виникнути навіть у випадках, коли йдеться про слова, що позначають явища, еквівалентні в різних культурах, часто ця еквівалентність відносна, тому що поняття про ці явища будуються на різних розуміннях національно-відмінних свідомостей. Так, запропоноване російським, українським і австрій-ським студентам поняття «будинок» викликало у них не тотожні уявлення. Для більшос-

255

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2011. № 2 (2)

Ті міських студентів з Нижнього Новгорода будинок – це багатоповерхова і багатоквартир-на споруда із залізобетонних блоків чи цегли (80%), для одеситів такі уявлення склали 65%; майже третина опитаних назвали старі будинки з комунальними квартирами в історичній частині міста. Вихідці з російського села згадали дерев’яні будинки – ізби, частина україн-ців – хати. Для більшості австрійців (85%) будинок – заміський особняк з галявиною і гара-жем. Будинок у цій ситуації не лише слово, але й слово-образ, бо, очевидно, в уяві опитано-го виникають реалії його власного досвіду [16].

Розбіжності у сприйнятті можуть також впливати на трактування запозиченої лексич-ної одиниці. Тому в аналізі та тлумаченні запозичень при укладанні словників важливо зна-ходити таку інтерпретацію, яка б не викликала двозначності у сприйнятті. Щоб уникнути різночитань, у МК потрібно використовувати психологічні, соціологічні та лінгвістичні ме-тоди дослідження [17].

Соціологічний бік КМ стосується передусім ділової культури та бізнесу. Це пов’язано з тим, що соціологічні дослідження знаходять своє практичне застосування у сучасних бага-тонаціональних корпораціях. На основі отриманих соціологами узагальнень про характер-ні і бажані для певної культурної групи типи поведінки формуються відповідні практичні рекомендації, які реалізуються у вигляді спеціальних міжкультурних тренінгів. На них ана-лізуються обмін інформацією, взаємодія з колегами, прийняття рішень, поведінка в кон-фліктних ситуаціях, лідерство, зв’язок між роботою та приватним життям, ставлення до ін-новацій. Більша частина досліджуваних культурно обумовлених поведінкових стереотипів може бути зведена до параметрів варіювання культур. Звісно, проведення міжкультурних тренінгів передбачає напрацювання однозначної поняттєвої бази для всіх учасників кому-нікації, що може приводити до запозичень.

Психологічний бік міжкультурної комунікації досліджує вплив культурних відміннос-тей на процеси інтерпретації та категоризації, а також онтологію відповідних поведінкових стереотипів, адже тут маємо справу зі складними категоріями: цінностями, мотивами, уста-новками, стереотипами і забобонами.

Нас цікавить передусім лінгвістичний аспект МК, а саме те, які мовні фактори сигналі-зують про наявність міжкультурної взаємодії та в яких комунікативних контекстах та стилях відбувається запозичування.

Серед лінгвістичних шкіл та методологій найбільше значення для дослідження фено-менів міжкультурної комунікації мають етнографія комунікації, етносемантика, дискурсив-ний аналіз, аналіз побутової комунікації, крос-культурна прагматика, міжмовна прагмати-ка. У зв’язку з цим цікаво прослідкувати за проникненням запозичення у мову-реципієнт з урахуванням вищезгаданих категорій. Тут може виявитися багато проблем. Адже, напри-клад, важко зібрати весь емпіричний матеріал у сфері побутової комунікації через величез-ну кількість одиничних і незафіксованих усних мовних контактів.

Така інтерпретація спонукає тлумачити запозичення як «вільну творчість, що імітуєть-ся й асимілюється однією людиною, потім другою, третьою, поки не розповсюдиться на більш-менш значну сферу» [18].

Однак такий неолінгвістичний підхід не дає повного уявлення про складність і бага-тоступеневість мовних контактів, пов’язаних із суперечливим економічним, політичним, культурним розвитком суспільства, що безпосередньо впливає на різні рівні мови.

Натомість, аналізуючи лексичні запозичення як складову глобалізаційних процесів, ді-алогу культур і міжкультурної комунікації, отримуємо більш повну картину світу і підходи-мо до багатоаспектного лінгвістичного аналізу запозичення, що стане об’єктом подальших досліджень.

Список використаної літератури

1. Robertson R. Glocalization: Time-Space and Homogeneity-Heterogeneity. In: Global Modernities / Ed. by M. Featherstone, S. Lash, R. Robertson. – L.: Sage, 1995. – 258 р.

2. Валлерстайн И. Общественное развитие или развитие мировой системы / И. Вал-лерстайн // Вопросы социологии. – 1992. – № 1. – С. 86–109.

3. Хардт М. Империя / пер. с англ.; под ред. Г. В. Каменской, М. С. Фетисова / М. Хардт, А. Негри. – М.: Праксис, 2004. – 440 с.

256

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2011. № 2 (2)

4. Делягин М. Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации / М. Г. Делягин. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 768 с.

5. Україна в глобалізованому світі: зб. наук. праць / НАН України. Ін-т світової еконо-міки і міжнародних відносин; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К.: Наукова думка, 2007. – 176 с.

6. Гриценко О. А. Культура і влада. Теорія і практика культурної політики в сучасному світі / А. О. Гриценко. – К.: УЦКД, 2000. – 228 с.

7. Бауман 3. Глобализация. Последствия для человека и общества / пер. с англ. / 3. Ба-уман. – М.: Весь Мир, 2004. – 188 с.

8. Хлыщева Е. В. Динамика культурных моделей в глобализирующемся мире: автореф. дис. ... д-ра філософ. наук: спец. 24.00.01 «Філософські науки» / Е. В. Хлыщева. – Астрахань, 2011. – 198 с.

9. Gross domestic product 2010, PPP. – Режим доступу: Http://siteresources. worldbank. org/DATASTATISTICS/Resources/GDP_PPP. pdf

10. Annalen der Physik. – Режим доступу: Http://onlinelibrary. wiley. com/journal/10.1002/
(ISSN)1521-3889/issues

11. Багдасарова Н. А. Lingua franca эпохи глобализации / Н. А. Багдасарова. – М.: НМГИМО-Университет, 2009. – С. 643–652.

12. Nerriere Jean-Paul. Don’t speak English, parlez Globish / Nerriere Jean-Paul. – Режим доступу: Http://www. jpn-globish. com/file/GWO-Russian. pdf

13.  Spiegel Online Reise. – Режим доступу: Http://www. spiegel. de/reise/
Aktuell/0,1518,678248,00.html

14. Ларченко В. В. Мова та влада: відношення глобальне/локальне в дискурсі постко-лоніалізму: автореф. дис. ... канд. філософ. наук: спец. 09.00.04 «Філософія культури» / В. В. Ларченко. – Х., 2007. – 19 с.

15. Бацевич Ф. С. Словник термінів міжкультурної комунікації / Ф. С. Бацевич. – К.: Довіра, 2007. – 205 с.

16. Зусман В. Г. Межкультурная коммуникация: учеб. пособие / В. Г. Зусман, А. А. Фро-лов. – Н. Новгород: Деком, 2001. – 315 с.

17. Бергельсон М. Б. Лингвистические методы исследования в области (межкультур-ной) коммуникации / М. Б. Бергельсон // Тезисы пленарного доклада II Международной конференции «Коммуникация: концептуальне и прикладные аспекты». – Ростов-на-Дону: Изд-во ИУБиП, 2004. – С. 9–12.

18. Бонфанте Дж. Позиция неолингвистики / Дж. Бонфанте // Звегинцев В. А. Исто-рия языкознания ХIХ и ХХ веков в очерках и извлечениях. Ч. 1. – М.: Просвещение, 1964. – 466 с. – С. 298–319.

В статье рассматриваются лексические заимствования, связанные с глобализационными про-цессами, диалогом культур, межкультурной коммуникацией, а также анализируется значение ан-глийского языка в современном мире.

Ключевые слова: заимствование, англицизм, глобализация, диалог культур, межкультурная Коммуникация.

The article considers the lexical borrowings due to the globalization process, the dialogue between cultures and the intercultural communication; it analyses the importance of the English language in the modern world as well as its impact on the German language.

Key words: borrowing, anglicism, globalization, dialogue between cultures, intercultural communication.

Надійшло До Редакції 30.06.2011.

257

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2012. № 1 (3)

УДК 801.732