Головна Філологія Вісник Донецького інституту соціальної освіти ДО ПИТАННЯ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ПОДАЛЬшОЇ РОЗРОБКИ МЕТОДИКИ жАНРОВОГО ПЕРЕКЛАДУ ХУДОжНІХ ТЕКСТІВ
joomla
ДО ПИТАННЯ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ПОДАЛЬшОЇ РОЗРОБКИ МЕТОДИКИ жАНРОВОГО ПЕРЕКЛАДУ ХУДОжНІХ ТЕКСТІВ
Філологія - Вісник Донецького інституту соціальної освіти

Н. П. БІДНЕНКО,

Кандидат філологічних наук,

Доцент кафедри англійської філології та перекладу

Дніпропетровського університету економіки та права

Імені Альфреда Нобеля

Статтю присвячено питанню створення єдиної методики жанрового перекладу художніх тек-стів. Автор статті аналізує сучасні дослідження, робить спробу виявити переваги і недоліки різних під-ходів до вирішення цієї проблеми та акцентує увагу на необхідності подальшого вивчення специфіки перекладу різних жанрів літератури.

Ключові слова: жанровий переклад, функціональні стилі, жанрові особливості оригіналу, кри­Тика художнього перекладу, жанрова-стильова домінанта.

С

Учасні теорія і практика перекладу в Україні розвиваються завдяки науковим дослі-дженням перекладознавців, кожен з яких займається окремою галуззю цієї науки. Так, наприклад, особливостям поетичного перекладу присвячені різні теоретичні та практичні дослідження професора І. В. Корунця. Проблеми перекладу наукової і технічної літератури розглядають професор В. І. Карабан та професор Л. М. Черноватий. Досліджен-нями творчості відомих українських перекладознавців та перекладачів займається профе-сор Р. П. Зорівчак. Специфіку роботи перекладача-синхроніста вивчає у численних підруч-никах професор Г. Є. Мірам.

Безумовно, що серйозний науковий інтерес до художнього перекладу в контексті гу-манітарних наук зумовлений цілою низкою обставин: передусім активним розвитком пе-рекладознавства в Україні, інтенсифікацією міжмовних, міжлітературних та міждержавних зв’язків нашої країни. У поле особливої уваги українського перекладознавства все частіше по-трапляють проблеми взаємодії цієї галузі знань з літературознавством, культурологією, те-атрознавством, естетикою тощо. Так, наприклад, питаннями функціонування мови в соціо-культурному просторі та дослідженням перекладу як міжкультурної комунікації займаєть-ся професор О. І. Чередниченко. До досягнень у галузі перекладознавства долучаються роз-відки багатьох учених, які розглядають стосунки цієї дисципліни з лінгвістикою (Н. Ф. Кли-менко, А. Г. Гудманян), літературознавством (А. Д. Бєлова, І. С. Шевченко), поетикою, стиліс-тикою, психологією творчості (М. О. Новікова, О. М. Кагановська), термінологією (Т. Р. Кияк, В. Д. Радчук). Наведені приклади свідчать про міждисциплінарний характер художнього пе-рекладу. Але на теперішній час бракує робіт, які були б присвячені жанровому перекладу художніх текстів, де досліджувалися б питання збереження жанрової своєрідності оригіна-лу.

Актуальність статті визначається тим фактом, що наслідки жанрової взаємодії між ори-гіналом та текстом перекладу потребують теоретичного осмислення, оскільки окремі твори

©Н. П. Бідненко, 2011

201

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2011. № 1 (1)

Класичної літератури мають декілька перекладів і повинні бути оцінені. Але критика цих пе-рекладів ще не вийшла на рівень створення диференційованої відповідно до особливос-тей літературних родів і водночас узагальненої методики аналізу перекладної літерату-ри. Тому основна мета цієї статті – проаналізувати сучасні дослідження в галузі жанрово-го перекладу, виявити переваги та недоліки окремих досліджень, з’ясувати стан вивчен-ня проблеми, зробити аналіз та розглянути особливості саме жанрового перекладу, сис-тематизувати деякі принципи збереження жанрової специфіки оригіналу, які пропонують-ся дослідниками.

Серед новітніх досліджень зазначеної проблеми – кандидатські дисертації: В. Грицю-тенка, в якій розглядається специфіка перекладу драматичного твору з позицій прагма-тичної лінгвістики, Є. Макаренко, в якій зроблено спробу зробити систему жанроутворю-ючих ознак для кожного досліджуваного жанру в перекладознавстві, та М. Лукінової, в якій з’ясовується специфіка перекладу драми у віршах [2; 6; 5]. Вважаємо також за необхідне ви-ділити окремо докторські дисертації М. Новікової, В. Мізецької та Л. Коломієць, де дослі-джуються особливості перекладу окремих літературних родів [9; 7; 3]. Слід також відзна-чити підручник «Вступ до перекладознавства», створений професором І. В. Корунцем, де зроблена спробу систематизувати основні перекладацькі поняття, у тому числі й перекла-ду текстів, що належать до різних функціональних стилів, а саме «стилю художніх текстів (Belles-Lettres Style) [4, с. 258], та посібник «Через терни до зірок: труднощі перекладу ху-дожніх творів» під редакцією Т. Є. Некряч та Ю. П. Чалої, де робиться спроба надати харак-терні ознаки художньому перекладу на основі родового поділу літератури [8].

У низці найбільш вагомих у науковому відношенні робіт слід виділити навчальний по-сібник «Стиль автора і стиль перекладу» (1988 p.) [10], в якому розглядається питання про жанрову специфіку перекладу, в тому числі і перекладу драми. Авторський колектив, що працював над згаданим посібником, пропонує розглядати особливості перекладу творів того чи іншого літературного роду або жанру, використовуючи поняття «ЖСД» (жанрово-стилістична домінанта, термін Є. І. Макаренко) як інваріанта ВТ відносно всіх можливих його перекладів. Жанрово-стилістична домінанта перекладного твору поєднує в собі такі понят-тя, як хронотоп, композиція, система персонажів, способи вираження авторської позиції, образно-експресивні засоби, а також фонетичний, лексичний, морфологічний контексти.

Наприклад, проаналізувавши російськомовний переклад відомої п’єси В. Шекспіра «Річард III», здійснений М. Донським, і декілька його редакцій і зіставивши їх з україно-мовним перекладом Б. Тена, автори посібника виділяють такі жанрові домінанти перекла-ду драми, як:

1) в аспекті вимовляння – легковимовність і синхронність сприйняття;

2) в аспекті стилю – стилізованість мови;

3) в аспекті контакту з глядачами – емоційний вплив на реципієнта. Окрім наведених ознак, дослідники виокремлюють ще й такі питання, як особливості

Драматичних ПТ, призначених не лише для читання, а й для постановки, а також співробіт-ництво перекладача й театру [10, с. 27–35].

Запропонована в згаданому посібнику методика аналізу перекладної драми близька до деяких положень книги І. Лєвого, але наукова значущість роботи, про яку йдеться, від цього аніскільки не зменшується: в ній розроблено досить чіткі орієнтири для подальших досліджень не лише віршованої драми, а й інших драматичних форм. Однак невеликий об-сяг практичного матеріалу (як матеріал дослідження вчені використали в основному віршо-ві тексти) не дозволяє зробити остаточні висновки щодо специфіки перекладу драми. Крім того, в посібнику не розмежовані поняття жанру й роду, замість яких, як зазначалося, про-понується використовувати поняття ЖСД. На нашу думку, розгляд перекладу драматичного твору лише під таким кутом зору є мало продуктивним, оскільки не націлює перекладача і критика на виявлення родових ознак драми в повному обсязі та оцінку відповідного від-творення їх у перекладі.

Таким чином, незважаючи на наявність різнобічних і плідних досліджень, їх наслідки неможливо систематизувати і покласти в основу практичної методики, оскільки в кожно-му конкретному випадку вчені вирішували локальні завдання, але узагальнюючих виснов­ків не запропонували. Сьогодні можна стверджувати, що не існує єдиного посібника, який

202

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2011. № 1 (1)

Би закрив у методичному просторі лакуну з викладання художнього перекладу, враховую-чи ознаки окремих жанрів та видів літератури. Видається доцільною саме така постановка проблеми, оскільки дослідження особливостей конкретних жанрів і уточнення характер-них для них ознак та термінології, яка застосовується при описі художнього перекладу, до-зволить розв’язати деякі сучасні проблеми перекладознавства, зокрема, питання про кри-терії оцінки перекладу, про межі припустимих відхилень від ВТ і мотивації таких відхилень.

Так, наприклад, деякі дослідники для описання особливостей художнього перекладу використовують «стильовий чи жанровий підхід і поділ, за яким текст класифікується за на-явністю в ньому характерних лексичних, граматичних чи образних ознак з одного боку та відповідної термінолексики й струнких логічних структур і повної відсутності емоційності та майже всуціль відсутності тропів з іншого» [4, с. 258]. З цього приводу видно, що в автор-ському розумінні поняття «стиль» та «жанр», а іноді і «літературний рід», які самі по собі є окремими літературознавчими явищами, що мають різні характеристики та принципи існу-вання, збігаються: «під стилями чи підмовами художнього стилю є стиль прози, стиль поезії та стиль драматургічних творів, зрештою, публіцистичний підстиль. Аналогічно виділяють-ся і підстилі/підмови науково-технічного тексту: підстиль/підмова математики, фізики, хі-мії, лінгвістики тощо» [4, с. 258].

Інші дослідники, надаючи характеристику літературним родам та загальним особли-востям їх перекладу, не розмежовують поняття «літературний рід» та «літературний вид», що є складовими один до одного, і взагалі розглядають специфіку перекладу художніх тек-стів з точки зору мовної організації текстів («особливості перекладу прозових творів, дра-матичних та перекладу поезії») [8]. Але, на нашу думку, при описі художнього перекладу слід розмежовувати такі літературознавчі поняття, як «літературний рід, жанр та вид» і «лі-тературний стиль», як це роблять літературознавці [1, с. 251–252, 344–346]. Саме тоді при створенні загальної методики жанрового перекладу не з’явиться такої розбіжності з вжи-ванням різної перекладознавчої термінології.

Загальновизнаною у сучасному літературознавстві є теза про те, що кожний літературно-художній твір має певну жанрово-родову домінанту. Належність твору до епо-су, драми або лірики значною мірою зумовлює його художньо-естетичну сутність і відпо-відний стиль. У сучасній теорії перекладу актуалізоване питання про відповідність жанрової природи оригіналу, тобто вихідного тексту (ВТ) перекладному тексту (ПТ). Інтенсивно роз-робляючи цю проблему, М. О. Новікова, зокрема, зазначає, що «будь-який переклад потре-бує відтворення тих жанрових особливостей оригіналу (ВТ), які є основними, особливо важ-ливими для певного жанру» [10, с. 5]. Для того, щоб переклад «відбувся» і був максималь-но адекватним першотвору, перекладачеві передусім слід з’ясувати жанрові особливості оригіналу і намагатися зберегти їх у процесі перекладу. З’ясовуючи жанрову природу кон-кретного твору, необхідно враховувати авторське визначення жанру цього твору, а також ті моменти, що пов’язані з авторською інтерпретацією традиційних, загальновідомих жанрів.

Така «розмитість» щодо розуміння жанрової природи оригіналу вносить певні корек-тиви в роботу перекладача: не жанрова чистота і ясність мають переважати в перекладі, нав­паки, жанроутворюючі елементи можуть бути загостреними спонтанно або суб’єктивно.

Ознайомившись з існуючими теоретичними концепціями і практичними методиками художнього перекладу, ми дійшли до висновку, що відповідь на питання про специфіку жанрового перекладу слід шукати шляхом виявлення основних родових та жанроутворюю-чих ознак кожного окремого жанру. Видається доцільною саме така постановка проблеми, оскільки дослідження особливостей перекладу окремих видів та жанрів літератури і уточ-нення характерних для них ознак дозволить розв’язати деякі сучасні проблеми перекла-дознавства, зокрема, питання щодо критеріїв оцінки художнього перекладу, ступеня відпо-відності перекладу першотвору, меж припустимих відхилень від ВТ і мотивації таких відхи-лень, прийомів і засобів передачі авторської позиції, особливостей реалізації індивідуаль-ної творчої установки перекладача тощо.

У сучасному літературознавстві є теза про те, що кожний літературно-художній твір має певну жанрово-родову домінанту. Належність твору до епосу, драми або лірики знач­ною мірою зумовлює його художньо-естетичну сутність і відповідний стиль. Отже, саме поняття літературного роду і визначення характерних для конкретного твору родових рис

203

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2011. № 1 (1)

Епосу, драми або лірики з метою подальшого їх збереження в перекладі, а також створен-ня єдиної методики жанрового перекладу художніх текстів, яка відповідала б нормам су-часного літературознавства та компаративістики, є надзвичайно суттєвим для сучаного пе-рекладознавства.

Список Використаної літератури

1. Галич О. Теорія літератури: підручник / О. Галич, В. Назарець, Є. Васильєв. – К.: Ли-бідь, 2008. – 488 с.

2. Грицутенко В. И. Кокни и фразеология как средства создания сатирической прагма-тики художественного текста (на материале «Неприятных пьес» Б. Шоу и их украинских пе-реводов): дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.02, 10.02.04 / В. И. Грицутенко. – К., 1980. – 184 с.

3. Коломієць Л. В. Концептуально-методологічні засади сучасного українського пое-тичного перекладу (на матеріалі перекладів з англійської, ірландської та американської по-езії) / Л. В. Коломієць. – К.: ВПЦ «Київський Університет», 2004. – 522 с.

4. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства: підручник / І. В. Корунець. – Вінниця: Нова Книга, 2008. – 512 с.

5. Лукинова М. Ю. Жанровая специфика перевода классической драматургии (на мате-риале русских переводов драм В. Шекспира «Буря» и «Ричард III»: автореф. дис. ... канд. фі-лол. наук: спец. 10.02.20/ ОГУ им. И. И. Мечникова / М. Ю. Лукинова. – Одесса, 1989. – 14 с.

6. Макаренко Е. И. Жанрово-стилистическая доминанта в переводе: автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.20 / Одес. ун.-т им. И. И. Мечникова / Е. И. Макаренко. – Одес-са, 1989. – 16 с.

7. Мизецкая В. Я. Композиционно-речевая организация драматургического текста (на материале англоязычных пьес XVI–XX веков): дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: спец. 10.02.04 / Одес. ун-т им. И. И. Мечникова / В. Я. Мизецкая. – Одесса, 1992. Ч. 1. – 231 с., ил., Ч. 2. – 232 с.

8. Некряч Т. Є. Через терни до зірок: труднощі перекладу художніх творів. Для студен-тів перекладацьких факультетів вищих навчальних закладів: навч. посібник / Т. Є. Некряч, Ю. П. Чала. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. – 200 с.

9. Новикова М. А. Проблемы индивидуального стиля в теории художественного пе-ревода. (Стилистика переводчика): автореф. дис. ... д-ра філол. наук / Ленингр. гос. ун-т. / М. А. Новикова. – Л., 1980. – 27 с.

10. Стиль автора и стиль перевода: учеб. пособие / под ред. М. А. Новикова, О. Н. Ле-
бедь, М. Ю. Лукинова и др. – К.: УМКВО при Минвузе УССР, 1988. – 84 с.

Статья посвящена вопросу создания единой методики жанрового перевода художественных текстов. Автор статьи анализирует современные исследования, делает попытку выявить преимуще-ства и недостатки разных подходов к решению этой проблемы и акцентирует внимание на необхо-димости дальнейшего изучения специфики перевода разных жанров литературы.

Ключевые слова: жанровый перевод, функциональные стили, жанровые особенности ориги­Нала, критика художественного перевода, жанрово-стилевая доминанта.

The article is devoted to the question of creation of the unique genre methodology of belle letters translation. The author of the article analyzes contemporary investigations, makes an attempt to determine pros and cons of different research ways of the decision of the problem and emphasizes the necessity of further investigation of peculiarities of different belle letters genres translation.

Key words: genre translation, functional styles, genre features of the original, the critic of art translation, genre-style dominant.

Надійшло До Редакції 8.02.2011.

204