Головна Філологія Вісник Донецького інституту соціальної освіти ПЕРФОРМАТИВИ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ІНТЕНЦІЇ В АРГУМЕНТАЦІЇ
joomla
ПЕРФОРМАТИВИ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ІНТЕНЦІЇ В АРГУМЕНТАЦІЇ
Філологія - Вісник Донецького інституту соціальної освіти

І. М. Зарицька (Донецьк)

У статті розглянуто функціонування перформативів в аргументативному мовленнєвому акті, Описано основні мовленнєві тактики аргументації та виявлено особливості їхнього експліцитного Вираження за допомогою перформативних дієслів.

Ключові слова: Аргументне висловлення, експліцитність, інтенція, мовленнєвий акт, перформа-Тивне дієслово, тактика аргументації.

Сучасні тенденції розвитку мовознавства спо - найбільш повному, раціональному втіленню заду-
нукають до вивчення природи мови як засобу му мовця сприяють дієслова Бачу, пробачу, люб-
Спілкування, відображення об'єктивної реальності і Лю. Використання частки к, як показника впев-
як засобу, за допомогою якого мовець може впли - неності, дозволяє підсилити ефект переконання.
нути на слухача, змінивши його почуття, думки, дії. За словами В. Богданова, у випадках, коли "іло-
Аргументація як спосіб мовленнєвого впливу, кутивна функція повинна бути виражена точно й
спрямованого на переконання, у сучасній науковій однозначно" [3; с. 68], використовуються перфор-
літературі розглядається з позицій правильної по - мативні дієслова або експліцитно-перформатив-
будови логічних умовисновків, риторичних не висловлення.

Прийомів побуд ови тексту, а також із п озиції струк-Поняття перформатива й сам термін введені

Турної організації одиниць і компонентів дискур-Дж. Остіном (див.: [6]). Загальним проблемам

Сильєв, В. Голубєв, Ф. ван Ємерен, Р. Гроотен-дорст, О. Івін, С. Тулмін та ін.)

Відома формула "мета – засіб – результат" (див.: [5]), накладена на мовленнєві висловлення, що реп­резентують прийняття рішення у процесі аргумен­тації, надає можливість з'ясувати, якими засобами представлена мета, результат аргументування.

Аргументні висловлення є мовленнєвими за­собами для вираження переконання у процесі ко­мунікації. Категорія переконання є ключовою для їхнього аналізу. І. Сусов характеризує висловлен­ня як ієрархію структур: вершину ієрархії утво­рює комунікативно-прагматична структура, їй без­посередньо підпорядкована семантична структу­ра. Одним із головних компонентів комунікатив­но-прагматичної структури є інтенційний (ілоку-тивний) компонент (див.: [8]).

В аргументному висловленні інтенція може бути виражена спеціальними засобами, притаман­ними певному мовленнєвому акту, або засобами

На [1], В. Богданова [3], О. Падучевої [7] та ін. Перформативні дієслова розглядаються нами, як найбільш точні показники вираження відповідної комунікативної інтенції, що не описують дію, а до­рівнюють реалізації дії: Дякуємо За вашу ласку, Добродію... Нехай мати божа дає вам і долю добру, і здоров'я! (М. Вовчок); Кажу Тобі: коли Бажаєш, щоб син твій охоче й безпомилково виконував свої обов'язки, мусиш сприяти йому під час вибору звання, відповідно до його якос­тей (Г. Сковорода); Рішай мерщій. За хвилю буде Пізно. / Якщо зі мною зараз не підеш, / Клянусь Тобі – зорі він не побачить (І. Кочерга).

Метою Нашого дослідження є аналіз особли­востей функціонування перформативів в аргумен-тативному мовленнєвому акті, виявлення мовних засобів вираження інтенції, що відіграють важли­ву роль у прагматичному аспекті інтенсивності впливу на співрозмовника.

Су (А. Алексєєв, Аристотель, Г. Брутян, Л. Ва-перформативності присвячені роботи Ю. Апреся-

Як засвідчує ілюстративний матеріал, перфор-інших мовленнєвих актів. Мовець обирає такі за-мативи в аргументації використовуються для: соби вербалізації, що, на його думку, зберігають

1) створення ефекту достовірності та перекон-поточний фокус або вказують на переміщення

Ливості: Коли мені дадуть хоч рік покою / Серед Уваги з одного фокусу на інший. Мовні одиниці

Або мовленнєві конструкти, що вміщуються в Моїх походів і турбот, / Клянусь, такий я храм
Аргументний фокус, з погляду аргументатора по - Собі построю / В ім'я Софії – мудрості чеснот!
Винні забезпечити найбільший вплив на адреса - (І. Кочерга); Але я Запевняю, що йому нічого
Та, пор.: Добре я бачу / твою ледачу вдачу, / та Злого не буде [...] (В. Винниченко); І богом я Кля - Я тобі пробачу, / Бо я ж тебе люблю (Л. Україн - Нусь, / Що кожного вразить моя сокира, /Хто
Ка). Як свідчить ілюстративний матеріал, Збаламутить Київ наш і Русь [...] (І. Кочерга);


В І С Н И К Донецького інституту соціальної освіти


2) визначення міри відповідальності адресанта за зміст повідомлення: Добре я Знаю Сього Юро­Ду. Нема, може, і в світі такої щирої душі до Мене. Як проганяв я ляхів з України Да Одби-вавсь од Юруся, то він із своїм німим чорно­горцем визволяв мене не раз із великої біди [...] (П. Куліш); Я Знаю І де гроші коло образів кла­сти, а де гроші черницям та ченцям просто в руки давати (І. Нечуй-Левицький); Знаю Доб­ре, / Що ні до кого серце так не б 'ється, / Ніко­му так не вірить без вагання / І ні за кого не болить так тяжко... (Л. Українка).

Переконання, за В. Григор'євою, є особливим інформаційним процесом, який полягає в повідом­ленні фактів або в їхній інтерпретації, що являє собою інформацію про інші факти, прямо чи по­бічно пов'язані з повідомленням (див.: [4]). Тому переконання супроводжується твердженням, про­ханням, пропозицією, порадою тощо.

Підстави для прийняття аргументного вислов­лення можуть бути різними. Одні висловлення приймаються, оскільки, на думку адресата, є пра­вильним описом стану справ, пор.: Удома сидя­Чи, він зумів знати п'ять мов, – а за се по­честь єсть од інших країв. Лінощі ж – усьому (лихому) мати: що (людина) вміє – те забуде, а чого ж не вміє – то того не вчиться ("По-учення" Володимира Мономаха), інші – є корис­ною порадою, пор.: А коли добре щось умієте – того не забувайте, я чого не вмієте – то того Учітесь ("Поучення" Володимира Мономаха), треті – ефективною оцінкою чи нормою, пор.: На­Родженого до добра неважко навчити доб­ру, – навчити, чи принатурити, чи призвичаї­ти (Г. Сковорода) тощо. Повний перелік підстав для прийняття висловлення неможливо встано­вити. Проте застосування певних прийомів ("так­тик") дозволяє переконати адресата прийняти висловлену адресантом думку.

Завдяки своєму лексичному значенню пер-формативи експлікують мовленнєві тактики ар­гументації, що й визначає їхнє функціонування в мові як висловлень-дій, пор.:

Твердження: Вивезли ми тебе на своїх ста­рих плечах у гетьмани, а тепер ти воює без нас думаєш Україною орудовати! Недовго ж ти поорудуєш! Я тобі Кажу, що недовго! Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака! Я тобі Кажу, що пропадеш, як собака! (П. Куліш); Тепер я Б ач у Добре: ти той Юда, / Що вчителя продав (Л. Українка);

Прохання: Просимо Згадати / В молитві вашій вбогу нашу церкву, / За нас негідних богу помолитись, /щоб нас господь помилував для вас, /для ваших чесних ран і мук великих

(Л. Українка); Прошу Не тикати на мене! (А. Тесленко); Прошу Лишитись трошки. В нас в Кастільї / Не звичай нареченим бути вдвох [...] (Л. Ук раїнка);

Наказ: Я вам Наказую Мовчати (Л. Україн­ка); Тож пам'ятай, Микито, Наказую Тобі ось при чужих людях: віддай сиротам той город коло церкви, а як уже Мартин прийде з війська та женитись захоче – дай йому і при­вези своїми кіньми всю дубину на хату (П. Козланюк); Іди в сю мить! Наказую Тобі! (Л. Ук раїнка);

Порада: Я Раджу Так: закрий ти сюю книгу / І Текста Сього більше не читай, / Коли артис­том хочеш зоставатись (Л. Українка); Раджу Його приневолювати до роботи, бо він забага­то ходить по селі [...] (О. Кобилянська); Я рад­Жу так не жартувати, пані! (Л. Українка);

Пропозиція: Я Пропоную Леонідові й Марусі обом стояти тут (В. Винниченко); Я Пропоную Визнати протекторат Центральної ради над Севастополем [...] (О. Корнійчук); [...] І я Про­поную Це питання знять зовсім з порядку ден­ного... (В. Винниченко);

Обіцяння: І я Клянусь, що там, на полі бою, / Де я сьогодні ворога побив, / Я дивний храм Воздвигну І Построю / В ім'я Софії, щоб в віках вона / Стояла там, як свідок наших днів... (І. Кочерга); От я вам Присягаюсь, що завтра вже принесу [...] (В. Винниченко);

Зізнання: Признатись Мушу: / Мені не до душі писання ваших / Учителів. Мене той стиль простацький, / Безладдя в доказах і раб­ство думки / Аж до живого серця порива! (Л. Українка); Мені хотілось зразу Признатись. Я дуже Каюсь, що взявся [...] (В. Винниченко); Я мушу вам Признатись, / Що я на сина втра­Тила надію. / Він слів моїх до серця не прий­має (Л. Ук раїнка);

Згода: Я з вами Згоджуюсь. Та королева / Злю­Била ті казання. Отже, ходить / І цілий двір на них [...] (Л. Українка); Великий княже! Як тоді зі мною? / Я Згоджуюсь! Нехай за шістде­Сят! / Звели лише, щоб зараз дали гроші (І. Кочерга); Я Згоджуюсь Іти, тільки не розу­Мію, чого мене, а не другу [...] (В. Винниченко).

Стандартна експліцитна перформативна фор­мула має таку формальну схему (див.: [10]):

(NP) – V – (NP) Sent,

Де (NP) – перша номінативна група, V – пер-формативне дієслово, (NP) – друга номінативна група (дужки вказують на факультативний харак­тер групи), Sentence – репрезентує або інфінітивну групу, або обставину місця чи часу, або додаток.


ФІЛОЛОГІЯ. ЖУРНАЛІСТИКА Том V. 5/2009


У структурі експліцитних аргументних вислов­лень перша номінативна група № представлена:

1) займенником першої особи однини: Я З Д Уші Люблю сього пройдисвіта, – каже гетьман Шрамові стиха. – Часом він закине й дуже вже круто, Да враг Його знає, якось так щиро засміється, що нізащо на його не розсердивсь би (П. Куліш); Я Раджу, браття, під громадсь­Кий догляд / Поставити його (Л. Українка);

2) займенником першої особи множини, що репрезентує як двох суб'єктів, так і колективного автора: Ми Здавна знаємо Прісцілу / і можемо їй вірити на слово (Л. Ук раїнка); Ми Знаємо його. Він добрий ватаг (Л. Українка).

Перформативне дієслово має класичну форму 1-ої особи однини або множини теперішнього часу дійсного способу: І я Вітаю Радо і ласкаво / Га-Ральда, переможця-короля, / Давно до нас твоя Крилата слава / Вперед летіла швидше кораб­ля (І. Кочерга); Твою дочку я щиро Поважаю, / Їй зроду слова не сказав пустого, / Бо сам би се вважав за непристойне (Л. Українка); Ми Віри­Мо, що незабаром новий дзвін нашої церкви понесе благовіст людям доброї волі (Я. Галан).

Друга номінативна група NP в експліцитних аргументних висловленнях виражена:

1) відмінковими формами займенника Ти: Про Мене, як знаєш, а я раджу й дозволяю Тобі Їсти скоромне, бо ти, діду, охляв і захляв (І. Нечуй-Левицький); Ні, не треба слів. / Тобі Я Вірю. Вибач це питання, / Воно в душі з'яви­лось мимохіть... (І. Кочерга);

2) відмінковими формами займенника Ви, що вживається у випадках нерівності рангів співроз­мовників або під час звертання до колективного адресата: Я Вас Благаю вислухать мене (Л. Ук­раїнка); Я раджу Вам Жити своїми руками і завойовувати невпинною працею собі щастя (М. Старицький).

Четвертий компонент стандартної формули репрезентує:

1) інфінітивну групу: А я клянусь тобі Зрек-Тися мсти і зла, / Щоб тільки ти спокійною була (І. Кочерга); Панно Дженні, / Я вас про­шу Виразно відповісти [...] (Л. Українка); А я раджу вам Пройтись (В. Винниченко);

2) додаток: Я вам бажаю Миру й талану, / За подарунки дякую (І. Кочерга); Я дякую вам За мого Томаса, / Мій хлопець вас найбільше поважає / За всіх учителів (Л. Українка); Ну, бажаю вам Успіху [...] (В. Винниченко);

3) обставину: Сестро, небого, я прошу вас До гурту. Сідайте Да Й не клопочітесь у мене в господі ні про що, як пани над панами. Вам услугуватиме горда польська пані, високоіме-нитая княгиня! (П. Куліш).

Аргументність може виражатися модифікова­ними перформативами, що передбачають варіа­тивність вираження компонентів інваріантної структури, проте зберігають перформативний компонент, як основний засіб номінації ілокутив-ної сили. За таких умов в аргументному вислов­ленні перформативна лексема має форму інфініти­ва, а модальне дієслово (Могти, хотіти, мати можливість, бажати Та ін.) є додатковим оцін­ним компонентом: Я Можу Сам Покликать Слуг Своїх / І дати наказ їм, коли захочу (Л. Ук раїн-ка); Хочу попросити Вас не забувати мене, а я вас не забуду (А. Свидницький); Я Хтів пора­Дити: коли не можна / Відкрити таємниці, то хоч ділом / Пошану до закону показати, / Щоб суд упевнився, що ви слухняні / І чесні грома­дяни (Л. Українка); [...] Я Хотів Тебе Перекона­ти, / Щоб ти не дав громаді сій загинуть (Л. Українка). На вибір того чи іншого модаль­ного дієслова впливає відношення мовця до мов­леннєвого акту, фон мовлення, а також семанти­ка перформативного дієслова.

Як стверджує Т. Терещенко, "функція модаль­них дієслів є допоміжною стосовно центрального дієслова і не перешкоджає перформативному функціонуванню мовленнєвого акта, оскільки в таких випадках модальні оператори втрачають свою граматичну семантику і можуть трактува­тись як метакомунікативні знаки, що сигналізу­ють про дію принципу ввічливості" [9; с. 17].

Класична форма, а саме: перша особа однини теперішнього часу, не є єдиною формою перфор-мативного дієслова. Часові форми перформатив-них дієслів не завжди співпадають із моментом мовлення, але дія, що вони позначають, співпа­дає з моментом мовлення. З-поміж широкого за­галу основних засобів вираження аргументності виокремлюються перформативні дієслова, вжиті:

1) у формі 1-ої особи майбутнього часу доко­наного виду: Я вас Попрошу, Яничихо, – звер­нувся Мартин до жінки, – нагадайте хоч де­коли Янкові про ці халяви (П. Козланюк); Я По­Раджу: / В ті ями, що від статуй полишились, / Ти дерева хороші посади, / І зараз твій са­док повеселіє (Л. Українка);

2) у формі умовного способу: Я тебе Пустив Би, / Я б не держав тебе в неволі в себе /якби ти раз мені сказала в вічі: / "Пусти мене, бо ти мені бридкий, / Ненавидний душі моїй і сер­цю" (Л. Українка); Я Пораяв би Їхати у Переяс­Лав, Да Писати листи до усіх полковників, щоб убоялись бога Да Подумали про козацьку сла­ву, що ось Іванець простягає руку, щоб її Ска-Ляти, внівець обернути (П. Куліш); ...Сказав би, що не гідно се матрони, /дочки і жінки римських громадян (Л. Українка);


В І С Н И К Донецького інституту соціальної освіти

3) у безособовій формі: Велебний отче! Зас - Отже, як показали спостереження, в аргумен-
Тупись за нас. / Нас Вигнано Із нашої громади Тації, у випадках, коли і локутивна функція повин-
(Л. Українка); С Казано, живеє Слово / не те, На бути виражена однозначно, використовуються
Що листи! (Л. Українка). перформативи. Проте перформативні висловлення

Різноманітність форм перформативного дієсло - не є типовими формами впливу, оскільки аргумент-
ва дозволяє говорити про наявність його парадиг - не висловлення як одиниця комунікації має не
ми. Кожна граматична форма накладає свою перс - тільки номінативне значення, а й комунікативне
пективу на відображувану ситуацію спілкування, призначення.

Тобто виявляється, що дві чи три синтаксичні струк - Перспективи наших подальших розвідок по­
тури, які на перший погляд є синонімічними, немож - лягають у поглибленому вивченні структурних
ливо використовувати недиференційовано; саме кон - типів аргументних висловлень, виявленні основ-
текст обумовлює вибір тієї чи іншої граматичної них і неосновних мовних засобів вираження аргу-
форми перформативного дієслова (див.: [9]). ментності.

Література

1. Апресян Ю. Д. Перформативы в грамматике 6. Остин Дж. Л. Слово как действие // Дж. и словаре / Ю. Д. Апресян // Изв. АН СССР. Остин // Новое в зарубежной лингвистике. Сер. лит. и яз. – 1986. – Т.45. – №3. – С. 208- Вып.17: Теория речевых актов. – М.: Про-223. – Библиогр.: с. 222-223. гресс, 1986. – С. 22-131.

2. Арутюнова Н. Д. Речевой акт / Н. Д. Арутю - 7. Падучева Е. В. Вид и время перформативного нова // Лингвистический энциклопедический глагола / Е. В. Падучева // Логический анализ словарь / [гл. ред. В. Н. Ярцева]. – М.: Со - языка: Язык речевых действий. – М.,1994. – ветская энциклопедия, 1990. – С. 412-413. С. 37-42.

3. Богданов В. В. Речевое общение. Прагмати - 8. Сусов И. П. Коммуникативно-прагматическая ческие и семантические аспекты: учеб. по - лингвистика и ее единицы / И. П. Сусов // собие / В. В. Богданов. – Л.: ЛГУ, 1990. – 87, Прагматика и семантика синтаксических еди-[1] с, ил. 20 см. ниц: сб. науч. тр. – Калинин, 1984. – С. 3-12.

4. Григорьева B. C. Дискурс как элемент ком - 9. Терещенко Т. В. Мовленневі акти з перформа-муникативного процесса: прагмалингвисти - тивними виразами в сучасній німецькій мові ческий и когнитивный аспекты: монография / автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. B. C. Григорьева. – Тамбов: Изд-во Тамб. гос. філол. наук: спец. 10.02.04 "Ге рманські мови" / техн. ун-та, 2007. – 288 с: прил. – Библиогр.: Терещенко Тетяна Вікторівна; Київ. нац. ун-т с. 249-274. ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 20, [1] с, включ.

5. Леонтьев А. А. Высказывание как предмет обкл.: іл. – Бібліогр.: с. 17-18. лингвистики, психолингвистики и теории ком - 10. Austin J. L. Performative – constative / муникации / А. А. Леонтьев // Синтаксис текс - J. L. Austin // Philosophy and Ordinary та. – М: Прогресс, 1979. – С. 18-36. Language. – Urbana,1963.

Зарицкая И. Н.

ПЕРФОРМАТИВЫ КАК СПОСОБ ВЫРАЖЕНИЯ КОММУНИКАТИВНОЙ ИНТЕНЦИИ В АР­ГУМЕНТАЦИИ

В статье рассматривается функционирование перформативов в аргументативном речевом акте, описа­но основные речевые тактики аргументации и выявлено особенности их эксплицитного выражения при помощи перформативных глаголов.

Ключевые слова: Аргументное высказывание, перформативный глагол, речевой акт, тактика аргу­Ментации.

Zaryts'ka I. M.

PERFORMATIVES AS A WAY OF EXPRESSION OF COMMUNICATIVE INTENTION IN ARGUMENTATION

The article is dedicated to the usage of performative in the argumentative speech act. The article contains a review of basic strategies in argumentative statement and reveals peculiarities of their explicit realisation by means of performative verbs.

Key words: Argumentative statement, performative verbs, speech act, speech strategies.

Надійшла До Редакції 2 Листопада 2009 року