Головна Філологія Вісник Донецького інституту соціальної освіти ДЕЯКІ НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВЕРБАЛІЗАЦЇ НАУКОВИХ КОНЦЕПТІВ У ПРОСТОРІ АНГЛОМОВНОГО ФІЛОСОФСЬКОГО ДИСКУРСУ
joomla
ДЕЯКІ НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВЕРБАЛІЗАЦЇ НАУКОВИХ КОНЦЕПТІВ У ПРОСТОРІ АНГЛОМОВНОГО ФІЛОСОФСЬКОГО ДИСКУРСУ
Філологія - Вісник Донецького інституту соціальної освіти

І. В. МАЛИНОВСЬКА,

Кандидат філологічних наук, доцент докторант Центру наукових досліджень і викладання іноземних мов НАН України

Статтю присвячено аналізу лексикону наук про складність, що розвиваються у зв’язку зі ста­новленням нової методологічної парадигми оновлення, яка охоплює факторіали, хаос, теорію нелі-нійності, динамічні системи, самоорганізацію, штучний інтелект, нервову систему, мову та подібні складні системи. Термінологія наук про складність переживає процес становлення і являє собою від­криту динамічну систему, яка поповнюється за рахунок залучення концептуальних корелятів з інших галузей знань. Оскільки терміни наук про складність вербалізують наддисциплінарні поняття, вони й самі набувають характеру наддисциплінарностіта універсальності, перетворюються на мегалекси-кон, а відповідна термінологічна система виступає як метамова сучасних міждисциплінарних дослі­джень.

Ключові слова: філософський дискурс, методологія оновлення, категоріальні терміни, тер­мінологічна система, концепти, поняття, концептуалізація, вербалізовані поняття, дискурс ме­Тодології наук про складність, мегалексикон.

Н

А сьогоднішньому етапі розвитку англомовний філософський дискурс перетво­рюється на універсальне джерело глобалізації наукового дискурсу як такого. Су­часний науковий дискурс переживає ключовий етап, під час якого мова (з точ­ки зору дослідника-лінгвіста –  еволюційною ходою, а вченого-природознавця, – револю­ційною) виступає агентом вербалізації принципово нових концептуально-ідейних науко­вих засад, які часто називають оновленою методологічною культурою [1, с 9-12]. Остан­ні два-три десятиріччя лексикон наукового пізнання поповнюється термінологічними оди­ницями, які важко розпізнати як новотвори. Спираючись на критерії віднесення терміноло­гічних одиниць до міжнародних, які розроблені провідним термінологом української шко­ли В. В. Акуленком [2, с. 111-129], і ті, що розвинуті у подальших вітчизняних досліджен­нях [3], ми виділяємо міжнародні лексеми (інтернаціоналізми) та їх сполучення на кшталт Bifurcation, Complexity, Context, Dissipative structures, Complex evolving systems, Innovation, Multiple results, Non-Linearity, Self-Organisation Та ін. (CIJ, NSP, RS, CMML). Більшість із них дав­но функціонують як у мові окремих наукових галузей, так і в загальному дискурсі, проте сьогодні вони залучені для вербалізації новітніх концептів філософської методології онов­лення, що робить їх справжніми «несправжніми друзями» дослідника, який працює в тра­диційній науковій парадигмі та непосвячений у трансформаційні процеси методологічної культури науки.

Неологізмом є і сам категоріальний термін Complexity (цим терміном позначається як сама(і) наука(и) про складність, так і її(їх) титульне поняття) та його найбільш часто вжива­ні синонімічні термінологічні сполучення Complexity studies, Complexity knowledge, Research on complexity. В українському філософському, природознавчому та, особливо, фізичному дискурсах відповідником виступає новотвір Науки про складність. Компонент Complexity

©І. В. Малиновська, 2012

159

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2012. № 1 (3)

Тут набуває іншого, ніж у загальному мовленні та метафізиці, значення. Складність Функці­онує як філософський і загальнонауковий термін, який позначає неозору розмаїтість Ціліс­ностей (Wholeness), Що самоорганізуються, саморозвиваються, трансмутують, самовпли-вають на себе. Прикладами таких цілісностей можуть бути Всесвіт, екосфера, клімат, по­года, планетарне життя, антропність, психіка, мова, соціум, особистість, культура. Кожна Complexity   –  це відкрита нелінійна система, режим динамічної поведінки якої може зміню­ватися спонтанно, індетерміністичнo і навіть катастрофно.

Complexity (наука про складність) Претендує на роль єдиноїтрансдисциплінарноїтео­рії для всіх можливих типів Worlds (світів складностей, які трансмутують). Сьогодні вона має сформовану в цілому термінологічну систему, що склалася як певна універсальна між­дисциплінарна метамова. Незважаючи на складність та спонтанність розвитку об’єктів, які концептуалізуються, системність наукового пізнання забезпечує смислову єдність терміно­логічного поля Науки про складності Через ланцюги взаємопов’язаних дефініцій. Наведе­мо деякі елементи терміносистеми з ядром Complexity.

Науки про складність Досліджують причини та умови виникнення Transmuting complexes (складностей, що трансмутують) І те, що відбувається після їх виникнення, їх спроможність існувати як Цілісності, що розвиваються (Totalities), Спонтанність змін режи­му їх буття, ступінь ізольованості таких комплексів одне від одного та їх спроможність за пев­них умов зрощуватися у своєрідні Spawns of transmuting complexes (грибниці складностей, які трансмутують). Складна система як у просторі матеріальної дійсності, так і суспіль­ства загалом, характеризується двома обов’язковими для неї властивостями: Нелінійною динамікою (Non-Linear dynamics) І Величезною кількістю елементів з великою кількістю ступенів свободи (Great number of top-Loose elements). Буття кожної такої Складності Нага­дує собою не вічне   її  існування в якомусь режимі, а ланцюг Трансмутацій (Transmutations), метаморфоз (Metamorphosis), катастроф (Accidents), трансформацій (Transformations), Які спостерігаються в природі, в духовній сфері та в ході як біологічного, так і психологіч­ного розвитку окремої особистості. Подібне буття – це темпоральний процес зміни Режи­мів складності, Тобто її  становлення, самоорганізації, еволюції. Перехід Складності, Яка Трансмутує (Transmutes), З режиму Самоорганізації (Self-Organisation) В режим Буття не­змінної присутності (Constant being) Є рівноцінним   її  Деградації (Degradation).

Терміни, наведені вище, позначають поняття, які входять у поле Складність В різних галузях (від математики до менеджменту) і мають у межах відповідних дискурсів специфіч­ні дефініції. Втім їх не слід вважати міжгалузевими омонімами, оскільки різниця у визна­ченнях відтворює лише специфіку ідеалізованих об’єктів, які досліджуються цими наука­ми, пов’язану з деталізацією та конкретизацією понять. Судячи з мовного матеріалу, отри­маного в результаті аналізу текстів, передусім інтернет-видання «Complexity» Центру до­сліджень складних систем Іллінойського університету США за 2007 р. (ССRS), який інтегрує дані різних сучасних наукових галузей з їх філософським осмисленням, є підстави для ви­сунення гіпотези проте, що термінологія науки про складності складається і поповнюється Виключно За рахунок одиниць, які вже функціонували в дискурсах інших наук   –  концепту­альних корелятів, що залучаються для осмислення більш загальних понять. У понятійному просторі Complexity Вони набувають нових відтінків значень, або й повністю переосмислю­ються щодо тих, які притаманні концептам різних наук, що здійснюються в межах класич­ної методології, але виступають єдиною міжгалузевою мегатерміносистемою в тому комп­лексі, який позначається як Research on complexity (CIJ).

Багатовимірність понятійного апарату наук про складність висуває особливі вимоги до чіткості та строгості дефініцій термінів, не допускає будь-яких «вад» на кшталт синоні­мії, омонімії, багатозначності. Проте в процесі становлення концептуального апарату, який ще триває, в поодиноких випадках породжується явище, яке ми позначимо як «квазібагато-значність» терміна, яка відтворює уточнюючу функцію дефінування концепту залежно від галузі знань та водночас   –  втілює його загальнонаукове значення.

Це яскраво ілюструється на прикладі ядерного терміна Complexity, Яким позначаєть­ся «парасольковий» концепт «складність». Незважаючи на те, що в історичному масшта­бі цей термін з’явився зовсім недавно та вписується в строки функціонування слова як нео­логізм, наразі нараховується майже сорок його визначень у різних галузях знань (філософ-

160

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ.
____________________________ Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2012. № 1 (3)________________________________________

Ському постмодернізмі, екології, політології, математиці, лінгвістиці, когнітології, психоло­гії, теорії менеджменту тощо).

Complexity Визначається як складність (структурна, організаційна, текстурна, процесу­альна, системна, композиційна…) та пов’язана з тонкою та переплетеною взаємодією ма­теріальних об’єктів між собою та з біологічними об’єктами, біологічних об’єктів між собою та з матеріальними об’єктами, індивідуумами між собою та з матеріальними артефакта­ми (наприклад, з інформаційними технологіями), а також взаємодією між індивідуумом та суспільним інститутом або організацією залежно від контексту такої взаємодії. Так, якщо йдеться про концептуальний апарат теорії менеджменту, мається на увазі складна взаємо­дія агент(и) що господарює(ють) <-> Агент(и), що господарює(ють) (внутрішньоорганізацій-ні зв’язки безпосередньо в секторі діяльності); агент(и), що господарює(ють) <-> Агент(и), що господарює(ють) (зовнішньоорганізаційні зв’язки безпосередньо в секторі діяльності); агент(и), що господарює(ють) <-> Агент(и), що господарює(ють) (взаємодія в контексті спо­ріднених секторів) тощо (RC).

Складність Виникає внаслідок пов’язаності та взаємодії елементів, з яких складаєть­ся система елементів різної природи. Шляхи виникнення їх взаємодії та   її  спосіб ще не ви­вчені. Не існує чіткої відповіді на питання, яким чином такі елементи спроможні створюва­ти нові системи, структури та моделі, як в умовах дії елементів різних типів зберігається їх організаційна єдність і «самість» цілого. В цьому плані Складність Має такі характеристики, як нелінійність (Non-Linearity), Самоорганізація (Self-Organisation), Виникнення нових якос­тей (Emergent properties), Спроможність функціонувати у нерівноважному стані (Far-From-Equilibrium operation), Чутливість до зміни первісних умов (Sensitivity to initial conditions) (CCSR).

Наведені дефініції та тлумачення в жодному разі не вичерпують семантичної повно­ти цього терміна, створеноїчисленними дефініціями та контекстами, в яких він функціонує, проте, як найчастотніші, дають змогу отримати цілісне уявлення як про його понятійний об­сяг, так і про лексико-семантичне поле, що об’єднує терміни на основі понятійної катего­рії Складність. Принципи організації цих одиниць у ієрархічну систему можна простежити, побудувавши концептуальну модель категорії «складність». Якщо спробувати експонува­ти концепт «складність» (у цій статті оперування термінами «поняття», «концепт», «катего­рія» та іншими позначеннями квантів знань не коментується, а їх вживання стосовно тієї чи іншої ментальної сутності не аргументується, оскільки це предмет окремого дослідження. Зауважимо лише, що поділяємо висновки про складність визначення, інтуїтуїзм та невпо­рядкованість цього сегмента метамови сучасної лінгвістики [ 6; 7; 8; 9; 10; 11]) на основі тих спільних елементів, які містяться в більшості його дефініцій, його мегадефініцію буде змо-дельовано приблизно в такому вигляді:

C  = [WH (EaNEbNEcN…En)], де   С  –  складність; WH –  складне ціле (комплекс, композит, кластер тощо); Ea, Eb, Ec…En   –  невизначена кількість різнорідних елементів цілого. Значком К Позначено багатовекторні взаємодії елементів, з яких складається це ціле між собою як попарно, так і кожного з кожним.

При всій різноманітності визначень терміна Complexity, Окремі його дефініції мають спільним те, що визначають це поняття (одиниця Complicacy, Яка в загальних словниках ви­ступає повним синонімом слова Complexity, Не функціонує ані в сучасному загальнофіло-софському дискурсі, ані в дискурсі наук про складність) як певний комплекс, систему, су­купність, набір (Set off elements) Елементів, компонентів, складових частин, що мають різ­ну природу та вступають у складну різнорівневу та різновекторну взаємодію між собою та із зовнішніми об’єктами. Складне ціле (Whole, Wholeness, Totality), В яке об’єднані такі ком­поненти, є відкритою динамічною системою (Open dynamic system), Яка постійно трансму-тує та потерпає від інших видів змін, одночасно зберігаючи свою «самість», тобто залиша­ючись тим, чим вона є.

Проаналізовані дефініції дають достатньо розгорнуте віяло репрезентацій смислового інваріанта «складність». Виходячи з усталених дефініцій та контекстних значень відповід­ного концептуального терміна, можна побудувати концептуальну модель парцел лексико-семантичного поля «complexity» [4] на базі інтеграції предметноцентричного та акціональ-ного фреймів. Посилаючись на усталені принципи та методику понятійного моделювання,

161

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2012. № 1 (3)

Зазначимо, що будь-який фрейм є системою взаємопов’язаних пропозицій, в кожній з яких центральним логічним суб’єктом виступає дещо-предмет, якому предикуються якісні, кіль­кісні, буттєво-акціональні, локативні та темпоральні ознаки [5]. Ця модель може бути екс­трапольована на фреймові структури, які містять понятійний синтез кількох сутностей, як у випадку концепту Complexity.

Концепт Complexity В термінах акціонального моделювання може бути інтерпретова­но так: ціле, яке існує (матеріальний або духовний об’єкт: всесвіт/клімат/ психіка /мова / екосфера / культура) є агентом. Воно еволюціонує, мутує, трансмутує, змінює саме себе і перетворюється на пацієнс. Взаємодіючи з іншими об’єктами, воно виступає водночас агентом і пацієнсом для набуття нового якісного стану і вимагає одиниць для позначення результату.

Лексико-семантичне поле «складність» можна представити як сукупність таких кон-ституентів:

–  ДЕЩО: суб’єкт дії, який характеризується за такими параметрами: ДЕЩО-ЦІЛЕ: ціліс­ність/комплекс/сукупність/система; ДЕЩО-ЧАСТИНА: Всесвіт/екосфера/культура/психіка/ мова; ДЕЩО-КОНТЕЙНЕР: роль сховища різнорідних елементів; ДЕЩО-ВМІСТ (ЧАСТИНИ): складові, що становлять вміст сховища; ДЕЩО-СТРУКТУРА/СИСТЕМА: співіснування час­тин на базі відповідної структури (зв’язків, відносин); ДЕЩО-ЗДІБНІСТЬ/АГЕНС: потенційна спроможність виступати в ролі агенсу –  основного учасника процесів еволюції, взаємодії, метаморфозу; ДЕЩО-ТАКА ЗДІБНІСТЬ/АГЕНС: спроможність агенса взаємодіяти та змінюва­тися наділена специфічними якісними характеристиками.

–  ДЕЩО —> РЕЗУЛЬТАТ: розвиток нового значення «результат метаморфозу або транс­мутації».

–  ДЕЩО —> ЯКІСТЬ: здатність залишатися в межах своїх якісних характеристик, збері­гати Wholeness.

Таким чином, термін «Complexity» Співвідноситься з понятійною категорією, яка може бути змодельована як єдина концептуальна модель, завдяки гармонічному узгодженню парцел відповідного лексико-семантичного поля.

Як і багато інших концептів вищого рівня, двійники Complexity В загальному дискурсі важко піддаються тлумаченню та характеризуються плинністю та калейдоскопічністю [12, с 128-129]. В науковому дискурсі вони, незважаючи на абстрактну природу свого референ­та   –  ідеалізованого об’єкта дослідження (певна абстрактна цілісність), набувають конкрет­ного визначення. Фундаментальні концепти, пов’язані з науковим світоглядом та методо­логією, не менш телеоновні, ніж ті, що виражають духовні сутності або світоглядні понят­тя. Методологічний інструментарій сучасного пізнання, до якого належать усі поняття наук про складність, як і концепти духовної культури «добро», «свобода», «доля», відносять до так званих граничних понять [13]. Вони є результатом максимального ступеня абстрагуван­ня, а терміни, що їх позначають, відтворюють рух теоретичної рефлексії та закріплюють її  результат [14, с 2]. На відміну від досить поширеної в лінгвістиці думки, ми не вважаємо їх «семантично порожніми» [15, с 9], а навпаки, такими що є максимально насиченими в се­мантичному плані, виражаючи ідеалізовані об’єкти, які самі по собі є «складнощами». Згід­но з М. К. Мамардашвілі [16, с 65], вони спрямовані на «з’ясування обставин людського буття як такого» формуванням у людини адекватних базових уявлень про навколишній світ.

Візьмемо низку пов’язаних між собою дефініціями термінів та покажемо їх взаємозв’язок через поняття, якими описуються деякі моменти основної проблематики наук про складність.

Особливий, рідкісний термін-метафора Spawns of transmuting complexes Позначає не менш особливий світ, який складається з Грибниць складностей, які трансмутують, І є або універсумом, або мультиверсумом. Наука про складність шукає відповідь, чи існує такий World of complexities (світ складностей) В єдиному екземплярі або ж існує неозора множина його різноманітних екземплярів? Очевидна схожість процесів у складних матеріальних і не­матеріальних системах дає підстави вважати, що поняття Spawns of transmuting complexes Можна використовувати як універсальний засіб концептуальної репрезентації реальності в науці. Таким чином, метафора Spawns of transmuting complexes Виступає концептуальним репрезентантом різноманітних природних і соціокультурних реалій.

162

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ.
____________________________ Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2012. № 1 (3)________________________________________

Як фізика, так і математика, давно користуються поняттями про замкнуті та відкриті динамічні системи. Починаючи з останньої третини минулого століття ці терміни ввійшли до понятійного апарату семіотики, соціології, психології.

У Науці про складність Навколишній Всесвіт розглядається як такий, що складається із двох типів динамічних систем   –  замкнутих і відкритих (Open and closed dynamic systems). Системи першого типу не обмінюються з навколишнім середовищем ні енергією, ні речо­виною, ні інформацією.

Вони ізольовані від нього і в цьому сенсі консервативні. Системи другого типу пов’язані з навколишнім середовищем якимись обмінними процесами (тобто енергетич­ними, речовинними, інформаційними). Розширення понятійного обсягу концепту Dynamic system Призвело до появи терміна Dissipative structures (дисипативні системи), Тобто такі, які розсіюють енергію, речовину, інформацію. Термін Dissipative structures Був запропоно­ваний вченими Пригожиним і Стенжерсом у 1985 р. За цими дослідниками, «all systems contain subsystems which are continually «Fluctuating». When one or more fluctuations become so powerful, as a result of positive feedback, that they shatter the Preexisting organisation, The system has been forced into a far-from-equilibrium condition and has reached a point of bifurcation. It is inherently impossible to determine in advance which direction change will take. The system may disintegrate into instability or leap to a new level of order or organisation called a «dissipative structure». It is given that name because it requires more energy (or information) to sustain it than the simpler structure it replaced. In terms of the flow of information, a stable system can be sustained with a sluggish flow, but a much more vigorous and richer flow is necessary for a system operating far-from-equilibrium. If the flow of information becomes too fast, however, then the system may disintegrate» (СM, Weaver). Наведена дефініція наочно ілюструє логічність та системність термінології науки про складність. У ній до пояснення ключового терміна Dissipative structure Залучено якнайменше три інші терміни цієїтерміно-системи: Fluctuating, Far-From-Equilibrium condition, Bifurcation, А сам термін включено в де­фініцію центрального поняття Complexity.

Лексикон науки про складність ще тільки складається, проте вже зараз має всі ознаки розвинутої терміносистеми. Так, у межах понятійної категорії «складність» взаємозв’язок конкретних концептів забезпечується концептуальною моделлю (структурою представлен­ня знань). Для понятійної категорії «складність» ця структура є схематою (або інтегратив­ним фреймом), яка відтворюється шляхом взаємоположення фреймових моделей патро­німічного, предметно центричного і акціонального типів. Патронімічна модель забезпечує загальну організацію фрагментів понятійної категорії (її понятійних парцел, або підкатего-рій).

Порівняння семіотико-когнітивних характеристик термінів наук про складність з ана­логічними характеристиками терміна Discourse (дискурс) Вказує на їх подібність і дає підста­ви щодо висунення гіпотези, що міждисциплінарний термін також має право бути включе­ним у дослідження Складностей. Якщо перелічити його визначення, яких налічується де­сятки (найчастотніші   –  діалог, полілог, функціональний стиль мови, «мова у мові», надфра-зовий зв’язок слів, самоузгоджений текст, усно-розмовна форма тексту, взаємодія між мов­ними особистостями, мовленнєва практика, група висловлювань, пов’язаних між собою за змістом, мовний твір, письмова/усна даність думки, текст, занурений в життя, тощо) [17, с 307-319], очевидно, що в ньому втілена міждисциплінарна концептуальність. Остання й реалізується, окрім лінгвістичних досліджень, у практиці аналізу позалінгвістичних реалій: у дискурс-риториці, дискурс-прагматиці, дискурс-політиці. Таким чином, цей інструмент лінгвістики (одиниця її  концептуального апарату) перетворився на інструмент методоло­гії трансдисциплінарних досліджень, а теорія дискурсу є комплексною, гетерогенною дис­ципліною, що склалася на перетині лінгвістики, соціології знання, когнітивної антропології і сучасних критичних досліджень культури [18, с 15].

Множинність дефініцій поняття Дискурс Відповідає тотальному характеру свого рефе­рента, втілює як наукову абстракцію, так і елементи чуттєвого пізнання, які закріплено у сус­пільній свідомості досвідом минулого зіткнення суб’єкта (колективного та індивідуально­го) з конкретним сегментом дійсності, а також подальшу «обробку» цих даних абстрактним мисленням. За абстрактним поняттям дискурсу як середовища, як видно з вищенаведено-

163

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2012. № 1 (3)

Го, стоять цілком конкретні речі (письмові та усні тексти), явища (наративу, діалогу, поліло­гу) й відносини (співробітництва, взаємодії, протиставлення, розуміння і непорозуміння). Присутність у семантиці категоріальної одиниці водночас кількох значень різного рівня аб­стракції свідчить про те, що в ній відображено репрезентацію сутності референта на різних рівнях його осмислення. «Семантична місткість» виступає як результат дискретного харак­теру пізнання й фіксації в мові необмеженої множини властивостей об’єкта, що пізнається. Семантична структура терміна Дискурс Поповнюється новими компонентами, які виника­ють на окремих етапах руху теоретичної думки: від конкретного  –  такого, що дається в уяв­ленні (конкретні тексти, письмові або усні), до абстрактних побудов (тотальне середовище, мова в мові), тобто від явища до сутності.

Інтелектуально-логічною основою такого виду термінологізації значення є осмислен­ня простої множини в єдності, у сукупній цілісності, що забезпечує формування якісно но­вого поняття про певний об’єкт. Значення цього категоріального терміна настільки багато­вимірне, що може бути охарактеризоване як тотальне, оскільки воно є не просто механіч­ним зібранням відособлених семантичних елементів, а таких, що пов’язані в єдине семан­тичне ціле і в міру поповнення якого перетікають одне в одне і переплітаються між собою, створюючи нові семантичні утворення, змінюючи статус центрального або периферійно­го компонента в процесі концептуального розвитку цього поняття. Discourse, Як і терміни наук про складність, визначається мегадефініцією, схема якої не менш складна і нелінійна: це рухливий комплекс семантичних кластерів, угруповань, шарів, переплетінь, та концеп­туальних вузлів.

Можна припустити, що наведені семантичні, семіотико-когнітивні та формально-операційні характеристики термінів, що позначають будь-який складний феномен, незва­жаючи на те, чи є він зараз предметом наук про складність або тільки наближається до цьо­го статусу, розвиватимуться у зазначених вище напрямах.

Термінологія оновленої методології науки, або науки про складності, розвивається уні­кальним шляхом, використовуючи майже виключно зовнішню форму термінів-запозичень з інших наукових дисциплін. Вона із самого початку складалася в глобальному масштабі на базі англійської мови міжнародними зусиллями вчених із США, Великої Британії та різних країн Європи (Сенджерс, Ніколіс, Пригожин, Аллен, Гудвін та ін.) (RS, CM). По суті, це систе­ма інтернаціоналізмів різних типів, які, з огляду на їх семантику та сполучуваність, є неоло­гізмами. Будучи категоріальними термінами, вони позначають абстрактні поняття, які важ­ко піддаються опису і, відповідно, мають розгорнуті, детальні, пов’язані із науковим кон­текстом дефініції-мікротексти.

Складність семантичної структури цих термінів, пов’язаність мегалексикону науки про складність, який вони утворюють, із загальним дискурсом відносинами нижчий/вищий рі­вень абстракції та зі спеціальними дискурсами –  узагальнення/спеціалізованості на рівні міжгалузевості та надгалузевості   –  ще одне свідчення невід’ємності процесів наукової реф­лексії, наукової номінації та вербалізації наукових концептів. Філософський дискурс висту­пає як універсальне середовище концептуалізації понять і категорій, їх переосмислення, породження термінів і їх «передавання» галузевим наукам і, таким чином, творцем мега­лексикону.

Список використаної літератури

1. Лук’янець В. С. Сучасний науковий дискурс: оновлення методологічної культури: мо­нографія / В. С. Лук’янець, О. М. Кравченко, Л. В. Озадовська. –  К.: Наукова думка, 2000. –  304 с.

2. Интернациональные элементы в лексике и терминологии / ред. В. В. Акуленко. –  Харьков: Высшая школа, 1980.   –  208 с.

3. Дяков А. С. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти/ А. С. Дяков, Т. Р. Кияк, З. Б. Куделько.   –  К.: «КМ Academia», 2000.   –  218 с.

4. Рахилина Е. В. О тенденциях в развитии когнитивной семантики / Е. В. Рахилина //  Изв. РАН СЛЯ.   –  М.: Наука, 2000.   –  Т. 59, № 3.   –  С 3-15.

5. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ: типы фреймов / С. А. Жаботинская //  Вісник Черкаського ун-ту. Серія «Філологічні науки».   –  Черкаси, 1999. – Вип. 11.   –  С. 12-25.

164

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2012. № 1 (3)

6. Шафиков С. Г. Категории и концепты в лингвистике / С. Г. Шафиков // Вопросы язы­кознания. 2007.   –  № 2.   –  С. 3-17.

7. Васильев Л. М. О понятиях и терминах когнитивной лингвистики / Л. М. Васильев   //  Исследования по семантике: Межвузовский научный сборник. –  Уфа: РИО БашГУ, 2004. –  Вып. 22.   –  С. 10-18.

8. Иванова СВ. Лингвокультурология и лингвокогнитология: Сопряжение парадигм / СВ. Иванова.   –  Уфа: РИО БашГУ, 2004.   –  Вып. 22.   –  С. 57-74.

9. Рахилина Е. В. О тенденциях в развитии когнитивной семантики / Е. В. Рахилина //  Изв. РАН СЛЯ.   –  М., 2000.   –  Т. 59.   –  № 3.   –  С. 3-15.

10. Самигуллина А. С. Семиотика концептов: К проблеме интерпретации субъективных смыслов/А. С. Самигуллина.   –  Уфа: РИО БашГУ, 2006.   –  180 с.

11. Селіванова О. О. Актуальні напрямки сучасної лінгвістики (аналітичний огляд) / О. О. Селіванова.   –  К.: Вид-во Українського фітосоціологічного центру, 1999.   –  148 с

12. Воркачев С. Г. Концепт как «зонтиковый термин» / СГ. Воркачев //  Язык, созна­ние, коммуникация. –  М.: Высшая школа, 2007. –  Режим доступа: Http://www. philol. msu. ru/~slavphil/books/jsk_index. html

13. Воркачев. С. Г.Любовь каклингвокультурный концепт/С. Г. Воркачев.  –  М.: Гнозис, 2003.   –  285 с.

14. Малиновская И. В. Язык как средство формирования экономического мышления / И. В. Малиновская.   –  К.: Знание, 1990.   –  48 с.

15. Сорокин Ю. А. Две дискуссионные реплики по поводу когнитивного «бума» / Ю. А. Сорокин // Проблемы вербализации концептов в семантике языка и текста. Ч. 1. –  Волгоград, 2003.   –  С. 283-294.

16. Мамардашвили М. К. Философские чтения / М. К. Мамардашвили. – СПб.: Азбука-классика, 2002.   –  832 с.

17. Современная американская лингвистика: фундаментальные направления / под ред. А. А. Кибрика, И. М. Кобозевой и И. А. Секериной.   –  М.: Едиториал УРСС, 2002.   –  480 с.

18.  McDermot P. On Cultural Autority: Women’s Studies. Feminist Politics Theory /
P. McDermot.   –  N-Y., 1993.   –  675 p.

Джерела ілюстративного матеріалу

1. CIJ   –  Complexity International Journal. Http://www. csu. edu. au/ci/ci. html

2. LG   –  Http://www. longman-elt. com/dictionaries

3. NSP   –  Nonlinear Science Preprints. Http://xxx. lanl. gov/archive/nlin-sys

4. CCSR   –  Center for Complex Systems Research (UIUC)Http://www. ccsr. uiuc. edu/

5.  CMML – The Complexity and Management Mailing List. Http://HOME. EASE. LSOFT
COM/archives/complex-m. html 6. RC –  Research on Complexitу  Http://webpages. marshall.
edu/~stepp/vri/irc/irc. html

7. LIFE   –  LIFE via   WWW  Http://life. csu. edu. au/complex/

8. CM   –  Http://home. ease. lsoft. com/scripts/wa. exe? SUBED1=complex-m

9. COMPL –  Http://en. wikipedia. org/wiki/Complexity

10.  Weaver –  Weaver W. Science and Complexity, American Scientist 36:536. –  Http://
Www. ceptualinstitute. com/genre/weaver/

Статья посвящена анализу лексикона наук о сложности, которые развиваются в связи со ста­новлением новой методологической парадигмы обновления, которая охватывает факториалы, хаос, теорию нелинейности, динамические системы, самоорганизацию, искусственный интеллект, нервную систему, языки и подобные сложные системы. Терминология наук о сложности пережи­вает процесс становления и представляют собой открытую динамическую систему, которая по­полняется за счет привлечения концептуальных коррелятов из других областей знаний. Посколь­ку термины наук о сложности вербализируют сверхдисциплинарные понятия, они сами приобре­тают зарактер сверхдисциплинарности и универсальности, превращаются в мегалексикон, а соот-

165

ISSN 2222-551Х.  ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ». 2012. № 1 (3)

Ветствующая терминологическая система выступает в качестве метаязыка современных междисци­плинарных исследований.

Ключевые слова: философский дискурс, методология обновления, категориальные терми­ны, терминологическая система, концепты, понятия, концептуализация, вербализованные поня­тия, дискурс методологии наук о сложности, мегалексикон.

The lexicon of philosophical research on complexity has been analyzed at the backdrop of an emerging paradigm of thought of renewal encompassing fractals, chaos, nonlinear science, dynamic systems, self-organization, artificial life, neural networks, language and similar complex systems. The complexity terminology hasn’t taken its shape yet and remains an open dynamic system which is replenished with the reinterpreted units from other academic lexicons. Complexity terms verbalize novel superdisciplinary concepts and can be referred to as semantic neologisms, though most of them have been long functioning within other conceptual frameworks. Due to the multidisciplinary nature of the concepts they define, such terms obtained superdisciplinary character and are moving to a megalexicon. The system of these terms functions as a universal metalanguage of the state-of-the art multidisciplinary research has been presented.

Key words: philosophical discourse, categorial terms, terminological system, concepts, notions, conceptualization, verbalized concepts, discourse of philosophical research on complexity, megalexicon.

Надійшло до редакції 8.06.2012.

166