Головна Філологія Вісник Донецького інституту соціальної освіти ГРОМАДСЬКА ДУМКА ТА МАСОВА КОМУНІКАЦІЯ У РАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ СТАЛІНСЬКОЇ ДОБИ (НА МАТЕРІАЛАХ ДОНБАСУ)
joomla
ГРОМАДСЬКА ДУМКА ТА МАСОВА КОМУНІКАЦІЯ У РАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ СТАЛІНСЬКОЇ ДОБИ (НА МАТЕРІАЛАХ ДОНБАСУ)
Філологія - Вісник Донецького інституту соціальної освіти

М. C. Герасимова (Донецьк)

У статті досліджено особливості громадської думки у Донбасі в 1945-1953 рр., з'ясовано механіз­ми державного регулювання суспільних настроїв та наслідки державної політики у цій сфері, проана­Лізовано специфіку радянської масової комунікації та її роль у формуванні громадської думки.

Ключові слова: Громадська думка, масова комунікація, опозиційні суспільні настрої, повсякденне Життя.

Гр омадська думка та масова комунікація є важ - ка [2]. Проте на сьогодні ця проблема досліджена
ливими складовими як суспільно-політичного, так ще неповною мірою. Залишається майже невивче-
і повсякденного життя людей. Специфіка їх функ - ним великий комплекс документів щодо суспіль-
ціонування залежить від політичної системи країни. них настроїв у Донбасі.
Особливістю громадської думки та масової кому - Мета Даної статті – проаналізувати особливості
нікації у Радянському Союзі було те, що вони фор - формування і функціонування громадської думки у
мувалися в умовах тоталітаризму, підлягали жорст - радянському суспільстві, державну політику у цій
кому контролю та нормуванню з боку влади. сфері, з'ясувати специфіку масової комунікації, за

Сучасна Україна переживає перехідний постто - допомогою якої серед пересічних людей поширю-
талітарний період своєї історії. Визначним напрямом валися суспільні настрої. Дослідження має конкрет-
її суспільно-політичного життя є поступ до демок - но-історичний характер. Його географічні межі –
ратичних засад побудови суспільства. Аби цей по - Донбас (Сталінська та Ворошиловградська області),
ступ був вдалим ми маємо пам'ятати досвід попе - хронологічні – 1945-1953 рр., тобто останній період
редніх поколінь. Вивчення особливостей громадсь - сталінського тоталітарного режиму.
кої думки та масової комунікації радянських часів Радянський Союз сталінської доби був закритою,
покликано відповісти на декілька важливих питань, ізольованою від капіталістичного світу державою з
актуальних сьогодні: як формується та функціонує тоталітарним режимом, що прагнув до всеосяжно-
громадська думка, чи допустиме державне втру - го контролю над людиною, зокрема над її приват-
чання у цю сферу, до яких наслідків воно може ним життям, думками, почуттями. Стабільність вла-
призвести тощо. Тому вважаємо поставлену проб - ди залежала від її підтримки широкими верствами
лемою актуальною і такою, що пот ребує всебічного населення, а для цього треба було м ати лояльну гр о-
вивчення. мадську думку. Тому державні та партійні інституції

Проблема громадської думки і масової комуні - намагалися різними шляхами впливати на суспільні
кації у радянському суспільстві почала досліджу - настрої людей. Велика роль у цьому відводилась
ватися лише нещодавно – у 90-ті роки ХХ ст. Ваго - засобам масової комунікації (газетам, радіо), нау-
мий внесок у її вивчення зробили російські дослід - ково-популярній та художній літературі, а також
ники О. Ю. Зубкова, Н. Б. Лебіна, А. К. Соколов та культпросвітустановам (клубам, палацам культури
інші [1]. Проблема громадської думки радянської тощо), які були осередками спілкування людей.
доби досліджується й в Україні, прикладом чого є Комуністична партія приділяла значну увагу агі-
роботи В. В. Кононенка, В. Крупини та О. Рабенчу - тації та пропаганді як засобам формування громадсь-


В І С Н И К Донецького інституту соціальної освіти 92


Кої думки. По всій країні організовувалися численні лекції, які проводили на різні теми партійні агітато­ри. Їх метою було, впливаючи на свідомість людей, формувати лояльну державі суспільну думку. Лекції проводилися в клубах, на підприємствах, в устано­вах. Спеціальні агітбригади займалися агітацією та пропагандою під час посівних кампаній, збирання врожаю, виборів та інших "господарсько-політич­них" кампаній. Ось приблизна тематика лекцій: "Партія Леніна-Сталіна – натхненник та організатор наших перемог", "Сила та життєвість колгоспного ладу", "Сталінська турбота про шахтарів", "Під пра­пором Леніна, під керівництвом Сталіна вперед до нових перемог", "Про перевагу радянського сус­пільного ладу", "Марксизм-ленінізм у боротьбі з ре­лігійними забобонами" [3]. Агітаційно-культурні бри­гади проводили бесіди, гучні читки, виступали з доповідями, давали концерти художньої самодіяль­ності. Під час колективних читок уголос читалися й обговорювалися статті та книги на політичні теми або ідеологічно "правильна" художня література, наприклад "Буря" І. Г. Еренбурга, "Счастье" П. А. Павленко, "Молодая гвардия" О. О. Фадєєва, "Люди с чистой совестью" П. П. Вершигори, "Повесть о настоящем человеке" Б. М. Польового тощо [4].

Преса, радіо, культпросвітустанови мали прищеп­лювати людям почуття відданості радянській дер­жаві та комуністичному вченню. За допомогою ма­сованої агітації та пропаганди державні й партійні структури прищеплювали людям офіційну марксист­сько-ленінську ідеологію, намагалися сформувати лояльну громадську думку, запобігти появі серед населення невдоволення. Наслідком подібної робо­ти мало стати формування суспільної свідомості та поведінки, яка відповідала б державній ідеології.

Проте механізм, покликаний формувати у суво­ро визначеному руслі громадську думку та свідомість людей, не завжди давав бажаний резуль­тат, що, наприклад, виявлялося в появі інакомис­лення. Підтвердженням цього є поширення критич­них настроїв у Донбасі в перші повоєнні роки, про що докладніше йтиметься далі. Для того, щоб не допустити масового поширення критичних настроїв, влада використовувала інший ефективний механізм контролю за повсякденним життям та громадською думкою – систему інформаторів, які повідомляли партійні структури про настрої населення. У архів­них документах є велика кількість інформаційних звітів, що дозволяють вивчити не лише суспільні настрої, але й зрозуміти, як збиралися відомості про них. Прикладом цього служать такі формулювання, взяті з партійних документів: "У черзі ( курсив наш – М. Г.) інвалід Вітчизняної війни Худ одєєв сказав…", "в Колі робітників Начальник ділянки Атрощенко заявив", "серед неорганізованого населення особ­ливо в Місцях скупчення / ринок, черги та комер-

Ційних магазинах/ розповсюджуються всілякі пе­Ресуди, наприклад…", "дружина робітника шахти 8 Малинського Івана Яковича в Б есіді з жінками до­Могосподарками Розповіла наступне….". Ці прикла­ди демонструють те, що через різні причини деякі люди вважали за необхідне інформувати державу про те, що говорять їх близькі, стежили за колега­ми, друзями, знайомими й незнайомими всюди: на роботі, удома, в громадських місцях [5]. Завдяки цьому влада вчасно одержувала відомості про на­строї населення та могла регулювати громадську думку. Причини, що спонукали людей займатися сте­женням та доносительством, були р ізні: це й тверда впевненість у тому, що вони роблять добру справу, оберігаючи державу від "шкідливих елементів", а також с проби захистити себе або обмовити людину і таким чином звести з нею рахунки. Доноситель­ством, звичайно ж, займалися не всі радянські гро­мадяни, але майже всі розуміли, що, спілкуючись навіть з найближчим оточенням, необхідно бути обе­режними у висловах.

У таких умовах формувалася й функціонувала громадська думка за часів сталінського тоталітарно­го режиму. У перші роки після закінчення Великої Вітчизняної війни суспільні настрої набули специфіч­них рис та суттєво відрізнялись від довоєнних часів.

Одним з чинників, що впливав на громадську думку цього періоду була Велика Вітчизняна війна. Ун аслідок трагічних подій воєнних років певною мірою була розкріпачена свідомість радянських людей. Сприяло цьому те, що під час війни багато громадян Радянського Союзу опинилося за кордо­ном. У них з'явилася можливість порівняти життя в Радянському Союзі з життям у європейських краї­нах. Уп родовж 20-30-х років ХХ ст. радянська про­паганда поширювала в суспільстві уявлення про те, що капіталістичний світ переживає період занепаду, прості люди там живуть у скрутних умовах та не­щадно експлуатуються. Справжньою країною бла­гополуччя та щастя зображувався Радянський Союз. Проте в ході війни радянські люди побачили, що європейці живуть краще, ніж вони. Це змушу­вало людей замислюватися над тим, що їм розпо­відали раніше, викликало численні питання. Військо­вослужбовець А. Ф. Сиренко (Ворошиловградська область) з цього приводу казав: "Какие у нас дос­тижения? Вы бы посмотрели как живут за грани­цей. Нам нужно еще сто лет работать, чтобы дойти до такой жизни как в европейских государствах" [6]. Війна пробудила в людині здатність варіативно мислити, критично оцінювати ситуацію, а не прий­мати все, що існує як єдину даність. А це сприяло поширенню в радянському суспільстві нових по­глядів на своє життя та політику держави.

Іншою важливою рисою повоєнної доби було т е, що із закінченням Великої Вітчизняної війни ра-


93 ФІЛОЛОГІЯ. ЖУРНАЛІСТИКА Том VІ. 6/2010


Дянські люди пов'язували надії на щасливе мирне життя. Проте в перші повоєнні роки цього не стало­ся. Повсякденне життя 40 – початку 50-х рр. було не­легким: розруха, нестача харчів, голод 1946-1947 рр., дефіцит найважливіших для життя товарів, житлова криза створювали серйозні проблеми. "После вой­ны материально-жизненный уровень должен ул уч-шиться, а он становится тяжелее – скаржилася у 1946 р. жителька Ворошиловградської області Щер­бакова. – Я до этого жила почти впроголодь, а те­перь будет еще труднее жить. Коммерческий хлеб хоть и дешевле станет, но его рабочему не достать, он для спекулянтов, а плановый хлеб, который ра­бочий получает по карточкам станет дороже" [7].

Величезна різниця між мріями, яким не судило­ся з бутися, т а повоєнною реальністю також сприяла критичному о смисленню навколишнього світу. Гр о-мадська думка залежить від умов життя. Якщо більшість населення живе добре, то і частка опози­ційних настроїв у суспільстві буде незначною, а якщо погано – то серед людей зростатиме незадово­лення. У Донбасі, як і в інших регіонах СРСР, не всі люди погоджувалися покірно терпіти труднощі повоєнного життя, до чого їх закликала держава, наголошуючи на тимчасовості цих труд нощів. У багатьох виникали цілком обґрунтовані питання про те, чому в умовах дефіциту продовольства в країні хліб вивозиться за кордон, з чим пов'язані перебої у поставках вугілля, дров, коли поліпшать харчу­вання в їдальнях, чому робітники працюють 11, а не 8 годин, коли їм своєчасно виплачуватимуть зар­плату тощо. Спроби знайти відповіді на ці питання сприяли посиленню критичних настроїв.

У роки Великої Вітчизняної війни дещо послаб­шав страх, посіяний в свідомості радянських лю­дей під час репресій 1930-х рр. Це – наслідок жах­ливих реалій війни. Радянська людина повоєнних років відрізнялася від радянської людини довоєн­ного періоду. Якщо остання була налякана жахами примусової колективізації, голоду 1932-1933 рр., репресіями і через це готова була терпіти економічні та політичні експерименти, які запроваджувала дер­жава, то у людини повоєнного часу цей страх до певної міри притупився, хоча і не зник повністю. Прості люди прагнули миру, спокою та достатку. Але держава не змогла надати їм цього, що і сприяло появі серед певної частини радянського суспільства невдоволення.

Критичне сприйняття повоєнної реальності про­являлося в усних розмовах людей на роботі, в гро­мадських місцях, удома. У них люди висловлюва­ли своє ставлення до економічних та політичних проблем. Ще одним проявом вільнодумства було розповсюдження листівок антирадянського змісту, критичні надписи на виборчих бюлетенях, відмова виходити на роботу, а також випадки відкритої ан-

Тирадянської агітації (остання форма протесту зуст­річалася дуже рідко).

Велику хвилю критичних настроїв у Донбасі спровокував голод 1946-1947 рр. Населення кри­тикувало рішення уряду підвищити пайкові ціни, скоротити кількість людей, що знаходилися на нор­мованому постачанні, практику продажу хлібу за­кордон. Люди відчували загрозу голоду: "Будет те­перь также, как было в 1933 г. – голодовка, когда люди от голода пухли и ум ирали. – Скаржився шах­тар шахти Ново-Мушкетово (м. Сталіно), репатріант Азізов. – В Америке можно было бы конечно хлеба достать, но наше правительство жалеет золото, а поэтому экономит за счет нашего желудка. Я полу­чаю 500 гр. хлеба и один раз в столовой кушаю. Зато вместо хлеба выпускают машины и оружие" [8].

Подібні критичні вислови не означали того, що всякий хто їх промовляв, автоматично ставав у опо­зицію до держави. Для більшої частини людей це був прояв відчаю. Багато з тих, хто висловлювали подібні думки, зберігали лояльне ставлення до ра­дянської держави, виражали готовність ще потер­піти заради неї. Наприклад, робітник Саліков (Воро-шиловградська область) у 1946 р. з приводу підвищення пайкових цін сказав: "Это мероприятие является временным. Теперь мне это ясно. Были потяжелее времена и мы выходили из трудностей окрепшими, выйдем и теперь. Что ж, придется кое в чем отказать себе ради нашего общего государ­ственного дела и гражданского долга…" [9].

Інші ж люди почали сумніватися в правильності дій влади. Прикладом цього є лист, який знайшли у виборчій урні на одній з ділянок Ворошиловградсь-кої області: "Я за Советскую власть и коммунизм, но с хлебом, мясом и кашей, в теплой квартире, в штанах и при 8-ми часовом рабочем дне обеспечи­вающем существование. Я против голода, холод­ной квартиры и 12-ти часового рабочего дня /фак­тически/. Руководители не уберегли страну от раз­рухи и войны, уничтожения десятка миллионов молодых людей, много требующие и тысячу раз меньше дающие успокаивающие народ обещания­ми и объясняющие несчастье послевоенными труд­ностями, непереживающие эти трудности сами… Го лосую последний раз… но в правительство те­ряю веру" [10]. Цей приклад є показовим. Він ілюст­рує, як у лояльної людини наростало невдоволення діями влади, що загрожувало перерости у неприй­няття держави та її устрою взагалі.

Ще однією характерною рисою громадської дум­ки у повоєнний період були надії на те, що після війни розпустять колгоспи. Колгоспна система була дуже неефективною, а оплата праці колгоспників не відповідала затраченим зусиллям та не давала змо­ги задовольнити всіх потреб селян. Зацікавленість


В І С Н И К Донецького інституту соціальної освіти 94


Селян у колгоспній праці була зведена до мінімуму. Колгоспник колгоспу ім. Будьонного Миколаївсь­кої сільради Сталінської області Резниченко в 1947 р. так характеризував колгоспне життя: "Заставля­ют работать от солнца до солнца, уж кожа облазит, и за это получаем граммы хлеба. Как надоела такая жизнь, эта колхозная беспорядщина. Когда же при­дет то время, когд а мы сами буд ем хозяевами и воль­но жить… Говорят, что хлеба в госуд арстве нет и запасы вышли за войну. Брехня! В государстве за­пасов хлеба хватит на 100 лет, но они нас просто голодом морят, чтобы мы лучше подчинялись" [11].

Надії на розпуск колгоспів породжували чутки про те, що це незабаром здійсниться. Наприклад, колгоспниця Кабан Тетяна (Сталінська область), сподівалася, що колгоспи розпустить маршал Жу­ков: "После демобилизации Красной Армии нашей страной будет руководить маршал Жуков, а Сталин пойдет в отставку. Жуков распустит колхозы, и на­род будет жить индивидуально", – говорила вона [12].

Проте більшість селян у це не вірило та вважа­ло, що розпуск колгоспів можливий лише за умо­ви втручання ззовні, за допомогою США та Вели­кобританії. Але ілюзіям про перехід до індивідуаль­ного господарювання не судилося збутися. У ви­щих ешелонах радянської влади не було і натяку н а ліквідацію колгоспів.

Керівництво Радянського Союзу знало про те, що після війни серед населення зростали критичні на­строї. Уряд справедливо вважав, що може виникну­ти масове незадоволення, тому вирішив сфокусува­ти увагу пересічної людини на проблеми міжнарод­ного життя, щоб відвернути її від труднощів усере­дині країни. У 1945 р. почалося протистояння СРСР та інших учасників антигітлерівської коаліції на ґрунті боротьби за геополітичне домінування. В умовах, коли закладалися основи холодної війни, радянське керівництво створювало в свідомості радянських людей образ зовнішнього ворога, на якого можна було б покласти провину за труд нощі внутрішнього характеру. Такими ворогами стали Англія та США. Антианглійська та антиамериканська пропаганда при­звела до того, що в радянському суспільстві стали поширюватись чутки про майбутню нову війну.

У Донбасі ходили розмови про те, що Америка готується окупувати або Донецький регіон, або всю Ук раїну. Електромонтер однієї з шахт м. Сталіно Л. А. Міхалев говорив: "Вы слыхали, что Америка предложила нашим правителям убраться с Донбас­са, оставив месячный запас продуктов для населе­ния, чтобы люди не умерли с голода пока вступят сюда американцы", "хотя бы скорее это было, вот бы пожили, а это должно быть, ибо так жить даль­ше нельзя" [13].

Під час обговорення перспектив потенційно мож­ливої війни думки людей про її результати розділя-

Лися. Значна частина людей вважала, що Радянсь­кому Союзу під силу її виграти. Підстави для цього давала перемога у Великій Вітчизняній війні. Проте були й т акі люди, які вважали, що Радянський Союз програє війну, оскільки населення більше не підтри­муватиме уряд. Побутувала думка про те, що лад у країні зможуть навести лише іноземці. Подібну дум­ку, наприклад, висловив репатріант, робітник з Ка-дієвського району Ворошиловградської області: "Американцы если задумают, то сделают. У них та­кая сильная техника, как только пойдут на нас, нам сразу капут", "… если захватят нас американцы, то мы будем счастливы" [14].

Таким чином, прагнення уряду перекласти відпо­відальність за скрутне становище в країні на західні держави часто призводило до протилежного резуль­тату, коли люди пов'язували надії на нормальне життя з Англією та Америкою. Державі не вдалося відвер­нути увагу людей від внутрішніх проблем за допо­могою маніпуляцій проблемами глобального харак­теру.

Війна і нелегка повоєнна реальність вплинули на образ влади в радянському суспільстві. Перебільшу­вати масштаб поширення критичних настроїв не можна, тому що немає статистичних даних віднос­но того, скільки людей було охоплено ними. Треба зазначити, що в повоєнні роки більшість людей все ж таки зберігала лояльне ставлення до владних структур, любов до Й. В. Сталіна. У 1946 р. 94-річна мешканка м. Старобєльська Ворошиловградської області Бабічева захоплено говорила: "Слава тебе господи, дожила до сталинских дней, до вольной жизни. Дай бог великому Сталину прожить на све­те в 10 раз больше меня" [15]. Деякі люди вважали, що Й. В. Сталіну невідомо про свавілля, яке чинить­ся на місцях.

Іншою ж стороною медалі була відкрита крити­ка дій влади, політичної системи Радянського Сою­з у, ідеї про її перетворення, надії на ліберальну транс­формацію сталінського режиму. Скільки людей підтримували такі ідеї, невідомо. В архівах Донець­кої та Луганської областей зафіксовано сотні конк­ретних проявів інакомислення. Але ж фіксувалися не всі випадки так званих "нездорових" настроїв, та не кожна людина висловлювала своє незадоволен­ня. Багатьом громадянам Радянського Союзу була притаманна аполітичність.

Частина жителів Донбасу звинувачувала в труд - нощах післявоєнного життя місцеву владу. Наприк­лад, у 1946 р. планувальник планово-розподільно­го бюро заводу і м. Сталіна в Краматорську Сталін­ської області Дерезам у бесіді з колегами з приводу продовольчих труднощів сказав: "Все это делает местная власть. Решение правительства не может быть такое, посмотрим, пусть едят, наедятся скоро, посмотрим, что будет дальше" [16].


95

ФІЛОЛОГІЯ. ЖУРНАЛІСТИКА Том V І. 6/2010



Забрало в колхозах. Колхозники снова будут голо - На початку 1950-х років за допомогою силових
дать. Нужно уничтожить правительство тогда и методів та а ктивної прорадянської агітації критичні
жизнь пойдет хорошая. Все газеты печатают брех - настрої вдалося вгамувати.
ню!" [18]. Вивчення проблеми радянської громадської дум-
Під час виборчої кампанії до Верховної Ради СРСР ки та масової комунікації у ст алінський період доз-
1946 р. у міському парку м. Ровеньки була знайде - воляє зробити такі висновки: у Радянському Союзі
на листівка: "Не голосуйте за коммунистов. Они Вас громадська думка знаходилася під пильним конт-
дурят. Выборы проводят под нажимом, а вы им ве - ролем влади; державні та партійні інституції вико-
рите. Существует организация "Вильна Ук раина", ристовували різноманітні комунікативні можливості

Сталина" [20]. Викладач ремісничого училища Методи, за допомогою яких радянська влада впли-м. Ворошиловграда сказав: "Пока будет существо - вала на громадську думку, є не припустимими у вать советская власть и у ее руководства будет нахо - демократичних суспільствах.

Література та джерела

У Донбасі також було багато людей, які ставили під сумнів авторитет центральної влади, найсміливіші висловлювали побажання змінити політичний устрій. У Каранській середній школі (Сталінська область) в 1947 р. був зафіксований випадок, коли вчителька ходила по квартирах учнів, збирала підручники і виривала з них листи з портретами вождів, керівників партії і уряду, а також матеріала­ми патріотичного характеру [17]. У м. Краматорсь­ку десятник чавунно-ливарного цеху заводу ім. Ста­ліна Підченко вів антиурядову агітацію в потязі для робітників. Він говорив: "Государство весь урожай

Которая борется за настоящую жизнь рабочих и кре­стьян. Смерть коммунистам" [19].

У архівних документах можна знайти приклади незадоволення діями найвищих посадовців країни, й особисто Сталіна, персону якого державна ідеологія намагалася усіляко героїзувати. Проте і ноді критика йшла й на його адресу. Так робітниця з м. Крама­торська заявила: "Хотя бы дождаться до того момен­та, когда гудки загудели бы и нам объявили о смерти

Дится нынешний руководитель, до тех пор у нас бу­дет такая жизнь. Только его смерть спасет народ от советского рабства" [21]. У листопаді 1947 р. в пар­ку культури та відпочинку залізничної станції м. Ма­кіївка (Сталінська область) була підірвана скульпту­ра Й. В. Сталіна [22], що теж є свідченням певного послаблення культу Сталіна у перші повоєнні роки. Зростання антиурядових настроїв не могло не викликати побоювання з боку керівництва країни. Випадки прояву незадоволення ретельно фіксува­лися. Результатом зростання "нездорових" (за виз­наченням влади) настроїв стала нова хвиля репресій.

(засоби масової інформації, культпросвітустанови, літературу тощо) задля активного впливу на суспільні настрої людей. При цьому масово пору­шувалися права людини. Проте активний держав­ний тиск на повсякденне життя та думки людей не завжди давав очікувані результати, доказом чого є поширення антиурядових висловлювань у Донбасі в перші повоєнні роки. Подібні прояви опозиційної поведінки влада намагалася усіляко придушити.



1. Зубкова Е. Ю. Послевоенное советское обще­ство: политика и повседневность. 1945-1953. [Текст] / Е. Ю. Зубкова. – М.: "Российская политическая энциклопедия", 1999. – 229 с.; Лебина Н. Б. П овсед-невная жизнь советского города: Нормы и ано­малии. 1920-1930 годы. [Текст] / Н. Б. Лебина. – СПб.: Журнал "Нева". – Издательско-торговый дом "Летний Сад", 1999. – 320 с.; Голос народа. Письма и отклики рядовых советских граждан о событиях 1918-1932 гг. [Текст] / Отв. ред. А. К. Соколов. – М.: "Российская политическая энциклопедия", 1997. – 3 2 8 с .

2. Кононенко В. В. Суспільно-політичні настрої та моральний стан населення України в повоєнний період (1945-1953 рр.). Дис. На здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 0 7.00.01. [Текст] / В. В. Кононенко; Вінницький державний універ­ситет – Вінниця, 2004. – 196 с.; Крупина В. Ви­борчі кампанії в УРСР 1946-1947 рр. та політичні настрої населення. [Текст] / В. Крупина // Украї­на ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Зб. ст. / Відп. ред. В. М. Даниленко. – К.: Інститут історії Ук раїни НАН Ук раїни, 2005. – Вип. 9 . – С. 360-

3.

4. 5.

6.

7.

8.

9. 10. 11. 12.

367; Рабенчук О. Морально-психологічний стан та реакція населення України на голод 1946-1947 рр. [Текст] / О. Рабенчук // Україна ХХ ст.: куль­тура, ідеологія, політика. Зб. ст. / Відп. ред. В. М. Даниленко. – К.: Інститут історії України НАН У к раїни, 2005. – Вип. 9. – С. 368-384. Державний архів Донецької області (далі ДАДО). – Ф. – П -326. – Оп. 4. – Спр. 498. – Арк. 8; Спр. 898. – Арк. 143-145; Ф. – Р-920. – Оп. 2. – Спр. – 39. – Арк. – 159.; Спр. 85. – Арк. 165; Державний архів Луганської області (далі ДАЛО). – Ф. Р-2430. – Оп. 1. – Спр. 45. – Арк. 24; Спр. 66. – Арк. 15. ДАДО. – Ф. Р-4981. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 49-50. ДАДО. – Ф. П-326. – О п. 4. – С пр. 375. – А рк. 45, 69, 135.

ДАЛО. – Ф . П-179. – О п. 3. – С пр. 448. – А рк. 43. ДАЛО. – Ф . П-179. – О п. 3. – С пр. 464. – А рк. 147. ДАДО. – Ф . П-326. – О п. 4. – С пр. 375. – А рк. 69. ДАЛО. – Ф . П-179. – О п. 3. – С пр. 464. – А рк. 147. ДАЛО. – Ф . П-179. – О п. 3. – С пр. 620. – А рк. 49. ДАДО. – Ф . П-326. – О п. 4. – С пр. 929. – А рк. 94. ДАДО. – Ф . П-326. – О п. 4. – С пр. 375. – А рк. 57-58.


В І С Н И К Донецького інституту соціальної освіти 96

13. Там само. - Арк. 132. 19. ДАЛО. - Ф. П-179. - Оп. 3. - Спр. 682. - Арк. 17.

14 ДАЛО. - Ф. П-179. - Оп 3. - Спр. 678. - Арк 140-141. 20. ДАДО. - Ф. П-326. - Оп. 4. - Спр. 929. - Арк. 56.

15. ДАЛО. - Ф. П-179. - Оп. 3. - Спр. 448. - Арк. 21. 21. ДАЛО. - Ф. П-179. - Оп. 3. - Спр. 307. - Арк. 4-5.

16. ДАДО. - Ф. П-326. - Оп. 4. - Спр. 375. - Арк. 112. 22. Центральний державний архів громадських

17. ДАДО. - Ф. П-326. - Оп. 4. - Спр. 929. - Арк. 97. об'єднань України. - Ф. П-1. - Оп. 23. - Спр. 4962. -

18. Там само. - Арк. 121. Арк. 33.

Герасимова М. С

ОБЩЕСТВЕННОЕ МНЕНИЕ И МАССОВАЯ КОММУНИКАЦИЯ В СОВЕТСКОМ ОБЩЕСТВЕ СТАЛИН­СКОЙ ЭПОХИ (НА МАТЕРИАЛАХ ДОНБАССА)

В статье исследуются особенности общественного мнения в Донбассе в 1945-1953 гг., механизмы государствен­ного регулирования общественных настроений и последствия государственной политики в этой сфере, анализиру­ется специфика советской массовой коммуникации и ее роль в формировании общественного мнения.

Ключевые слова: Общественное мнение, массовая коммуникация, оппозиционные настроения, повседнев­Ная жизнь.

Gerasimova M. S.

SOVIET PUBLIC OPINION AND MASS COMMUNICATION OF THE STALIN'S PERIOD (BASED ON THE DONBASS' MATERIALS)

The article is geared to analyses of the Soviet public opinion in Donbass in the 1945-1950 years, government regulation of the public opinion and its consequences. Specific character of the Soviet mass communication and its influence on public opinion is also analyzed in the article.

Key words: Public opinion, mass communication, opposite spirits, everyday life.

Надійшла до редакції 15 Січня 2010 Року