Головна Філологія Вісник Донецького інституту соціальної освіти ЮРИДИЧНА ОСНОВА ТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ АНТРОПОНІМІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ПАМ'ЯТОК XVII-XVIII СТ.)
joomla
ЮРИДИЧНА ОСНОВА ТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ АНТРОПОНІМІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ПАМ'ЯТОК XVII-XVIII СТ.)
Філологія - Вісник Донецького інституту соціальної освіти

О. В. Корзун (Горлівка)

У статті розглянуто формування українських антропонімів іншомовного походження у XVII-XVIII Ст. Та зроблено спробу визначити основні моделі творення прізвищ XVII-XVIII Ст., Проаналізо­вано особливості адаптації антропонімів іншомовного походження на українському мовному ґрунті XVII-XVIII Ст.

Ключові слова: Прізвище, антропонім, ім'я, прізвищева назва.

Постановка проблеми в загальному Виг- Відносять до 30-х рр. ХVІІ ст., а простих людей –
Ляді та її зв'язок із науковими завданнями. До другої половини ХVІІ ст. [6, с. 26]. Більшість
Еволюція становлення та стабілізації антропонімів ономастів (Б. Б. Близнюк, І. Р. Ільченко, Л. О. Крав-
визначається історією народу та його мови, куль - ченко, В. Д. Познанська, М. Л. Худ аш) вважають,
турою, віруваннями, звичаями та міграційними що становлення українських прізвищ відбулося на
процесами. В антропонімах акумулюється важ - початку ХІХ ст. і набуло ознак обов'язкової спад-
лива історико-культурна інформація про періоди кової родинної назви, коли в Ук раїні бул о запровад-
життя народу. Дослідження в галузі антропонімі - жено кодифіковане право і відбулося офіційне,
ки поглиблюють відомості про лінгвоментальні адміністративно-юридичне закріплення цього кла-
характеристики народу, оскільки антропоніми збе - су антропонімів за представниками нижчих та
рігають і передають із покоління в покоління певні середніх верств населення. До його введення не
константи, стереотипи національної культури (ма - існувало єдиних норм офіційної реєстрації люди-
теріальної і духовної). ни. Прізвищеві назви української шляхти набули

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про - ознак спадкової родинної назви ще в ХV-ХVІ ст.,
цес номінації людей тривав протягом багатьох оскільки були доказом спадкоємності [13, с. 96].
століть. З цього приводу дослідники висловлюють В адміністративно-юридичних документах пред-
різні думки: П. П. Чучка вважає, що до кінця ХІІІ ст. ставники вищих верств суспільства виступають
основні моделі сучасних українських, російських переважно в адаптованій фонетичній та сло­
та білоруських патронімів уже сформувалися [14, вотвірній формі: "Бедний человек …, унеге 2 сына:
с. 51]. Л. Л. Гумецька наголошує, що патронімічні Гаврика, Өомка, живет в чюжей избе" [8, с. 45],
особові назви ХІV-ХV ст. можуть уживатися у "другий пастух Миско, третий wвчар Семенъ" [1,
функції факул ьтативного прізвиська, у функції зак - с. 34]; "Василий Борковський, обозний войска "
ріпленого за даною особою прізвища, нарешті, у [10, с. 23], "из боярами чорногубовскими старо-
функції імені по батькові в сучасному розумінні [2, ства Wвруцкого на име Денисом Крукомъ, воз-
с. 11]; О. Д. Неділько та В. Ю. Франчук процес зак - ного зятемъ, Дмитромъ WЛизаровичом" [5,
ріплення прізвищ більш багатих верств населення с. 12].


В І С Н И К Донецького інституту соціальної освіти


Сьогодні питання визначення історичного пе­ріоду становлення українських прізвищ зали­шається відкритим, що і зумовлює Актуальність Проблеми.

Метою Статті вбачаємо аналіз творення ук­раїнських антропонімів іншомовного походження в XVII-XVIII ст. з особливою структурою та се­мантикою.

При проведенні дослідження зосереджено ува­гу на таких питаннях: 1) визначення основної мо­делі творення антропонімів; 2) визначити ступінь впливу іншомовних чинників на структуру антро-понімів XVII-XVIII ст.

Виклад матеріалу. Власні особові імена – це не просто один із антропонімних класів слів, а клас, що є важливою базою для творення інших онімів та одним із основних джерел для їх розу­міння й тлумачення [4, с. 267].

Антропоніми іншомовного походження виник­ли як наслідок контактів українців з іншими наро­дами. Такі запозичення є важливим джерелом дослідження міжмовних контактів в антропонімії.

До прийняття християнства на Русі існували різні типи народних слов'янських власних імен, частково успадкованих ще з праслов'янської доби, а частково з апелятивного фонду лексики рідної мови [3, с. 102]. З християнізацією на Русь із Візантії в обіг увійшло понад 300 канонізованих імен грецького, латинського та староєврейського походження, з яких лише кілька десятків стали вживаними [7, с. 55; 14, с. 597]. Це були кращі за значенням і за звучанням імена, які указували на позитивні якості людини.

Як старі язичницькі звичаї та обряди, що три­валий час співіснували разом із християнством, так і старі ймення вживалися із канонічними до XVIII ст. Людина водночас називалася Іваном і Вовком, Петром і Некрасом. "Нове співіснува­ло або й поєднувалося із старим" [13, с. 150], "язичницькі імена довго протиборствували хрис­тиянським" [14, с. 597], "тривала стійка бороть­ба проти нецерковних імен" [7, с. 54]. Із запро­вадженням християнських імен на українському мовному ґрунті розпочалося формування бага­точленної системи номінації українців.

Ю. К. Редько вважає, що коли виникла потре­ба у розрізненні людей, які мали однакові імена, а згодом у створенні постійних прізвищ, то першою базою для цього стали саме імена – переважно батька, матері або діда [9, с. 9]. Християнські імена адаптувалися і пристосувалися до фонетич­ної та словотвірної системи української мови, по­родивши велику кількість варіантів. До класу прізвищ переходять лише ті імена, форма яких була індивідуальною назвою окремої, всім відо-

Мої особи. Прізвища, що виникли від власних осо­бових імен поширені на всій території України.

Давньоєврейські імена.

Формування старослов'янських варіантів імен повторює основні етапи приходу Біблії на слов'ян­ські терени: давньоєврейські імена адаптували­ся спочатку до грецької, потім до старослов'ян­ської мови, а згодом - до української:

Ананій (д.-євр. Hānajā "Ягве був милосердним" [12, c. 30]): Ананий Ларіонов → Ефимъ Анани-евъ.

Давидъ (д.-євр. Dāuīd "коханий" [12, c. 98]): Давидъ Оністрай → Петро Давидько.

Е(Є)лисей, Ялисей (д.-євр. ‘Ēlīšā‘ "бог - поря­тунок" [12, c. 130]): Елисей Котляренко → Євстигній Ялисейко; Гнат Єлесь.

Ілія (Ілля, Ілько) (д.-євр. ‘Ēliiāhū "Ягве - мій бог" [12, c. 151]): Илія Шемеръ; Ілия Еременко → Федір Ильин; Максимъ Илленко; Яковъ ИллHНскій; Иванъ Иляш-енкович.

Іоаннъ (д.-євр. Ịohānān "Ягве (бог) змилосер­дився, помилував" - божа милість, божа благо­дать; угор. Janos, рум. Ioan [12, c. 143].): Иоанна Предтечи; Іван Николаенко → Кирило Иван-овъ Та його фонетичні варіанти: Павелъ Ян-енко; Иванъ Ванюк-овъ; Григорей Иванч-енко.

Іосіфъ (Йосип, Осип, Йосиф) (д.-євр. Iōsēf "він (бог) примножить, додасть"; рум. Iosif, пол. Josef, угор. Jozsef [12, c. 162]): Иосифъ Дашко; Осипъ Кожелникъ; Есипъ Кириленко → Алексий Есип-енко.

Матфей (д.-євр. Mattathiāh "дарунок Ягве (бога)"; "божа людина" [12, c. 220]): Матвей Ксенко → Петро Матвеевъ; Василь Матвей­ко; Іванъ Мацьоха; Павелъ МатвійКо.

Еремій (Ярема, Веремій, Єремій, Ієремій) (д.-євр. Iirmĕahū "Ягве (бог) піднесе, возвеличить" [12, c. 133]; рос. Еремей, біл. Яром, Ерамей, пол. Jeremiasz, Jeremi, Jerema): Еремей Симоненко; Ерий Луценко → Петро Ерем-енко; Присутні фо­нетичні зміни: Іван Ярема.

Лазаръ (д.-євр. ‘Ēl‘zār "бог допоміг" [12, c. 189]): Лазарь Хвидоренко; Лазарь Шульжен-Ко; Лазарь Ковалъ → Осипъ Лазар-енко.

Симеонъ (д.-євр. Љĕim‘ōn "бог чує" [12, c. 338]; лат. Simeon): Семенъ Дем'яненко → Антон Се-мененко, Присутні фонетичні та словотвірні зміни: Григорій Семеняка; Гаврило Сименяха; Ере­мей Симон-енко [1; 5; 8; 10].

Грецькі імена.

Арсеній (гр. arsen "мужній" [11, c. 8]): Арсеній Мотрона → Яким Арсені-ев; Іван Гарсень.

Архіппъ (гр. archo "керую" [12, c. 46]): Архипъ Богунь → Иванъ Архип-енко.

Авксентій (гр. Auxentios < гр. auxano "який ро­сте" [12, c. 17]): Авксентий Янєнко → Игнать Авксенти-евъ; Грицько Авксенти-ев.


ФІЛОЛОГІЯ. ЖУРНАЛІСТИКА Том V. 5/2009


Василь (гр. Basiieios < гр. basiieios "царьський" [11, c. 12], пол. Bazyli, рум. Vasilie, угор. Laszlo): Василь Борщ → Петро Василин; Федоръ Ба-зилей.

Григорій (гр. Gregorios < гр. gregoreo "не сплю" [12, c. 93], пол. Grzegorn, рум. Grigore): Григорій Шамъ → Анъдрей Григоръко; Вакула Гринько.

Федор(ъ) (гр. Theodoros < гр. theos "бог" і doron "дарунок" [12, c. 374]): Фвєдор Хвалко → ЮвтуХ Фєдораш; Овдєи ФедорецЬ.

Мина (гр. Menas < гр. Men "місяць як части­на року" [11, c. 24]): Мина ИВаньКо Илько Мин-Ченко.

Харлампій (гр. Charlampes < гр. chara "радість" і lampo "свічу" [12, c. 399]): Харлампій Леско; Арнапій Корж; Хорлампій Матко → Иванко Харлань [1; 5; 10].

Латинські імена.

Аверянъ (Аверкій, Оверкій, Оверко) (лат. āverto "змушую до втечі", "проганяю" - зухвалий, завзятий [12, c. 17]): Аверянъ Куриленко → Івань Аверко; Данило Аверян-енко.

Климентъ (лат. Clēmens < лат. clēmens "мило­стивий", "лагідний", "покірливий" [12, c. 178]): Кли-Ментій Никін; Климъ Бhляченко ОпанасЪ Клим-енко.

Лукіянъ (лат. lux "світлий" [11, c. 67]): Лукянъ Чорниш → Сава Лук'янов.

Максимъ (лат. Maxīmus < лат. maxīmus "найб­ільший" [12, c. 206]): Максимъ Илленко; Мак­симъ Кондратов → Григорей Максим-овичъ; Кондратей Максим-енко.

Павелъ (Павло) (лат. Paul(l)us < лат. paulus "малий" [11, c. 126]; рос. Павелъ, пол. Paweł, угор. Pal, гр. Paulos): Павелъ Корнеєнко; Павелъ Ко-Лосовскій; Павло Марковъ; Павло Моисеенко; Павло Бондаръ. Словотвірні варіанти цього імені: Іванъ Пашкевичъ; Михайло Пащ-енко.

Северинъ (лат. sĕvērus "суворий", "міцний" і суфікс належності -īnus - "син Севера" [12, c. 329]): Северинъ Бокачъ → Яков Северин-енко.

Устимъ (фонетичний варіант канонічного Іустінъ) (лат. justus "справедливий", "чесний" [11, c. 187]): Устимъ Батюта → Марко Устим-ов [1; 5; 8; 10].

Запозичення іншомовних елементів українсь­кою мовою просліджується дуже давно, але найбільш інтенсивно вони почали засвоюватися за часів визвольних походів козаків, їхньої бороть­би з татарами та турками, адже в той час на Україну з усіх країн стікалися представники інших народів.

Серед твірних основ досліджуваних антро­понімів найбільша кількість запозичень є з:

1) Польської мови:

Базильчук, Базілевич, Базунов, Базюк: (пол. Bazyli) [12, 60]; Біксей (пол. beksa "плаксій" [15, с. 596]); Годзинський, Далегниченко (пол. dołega "дужа людина" [15, с. 613]); Дзяд (пол. dziad "ста­рець, жебрак" [15, с. 613]); Домбровський, Кро-чак (пол. Kroczak "кінь" [11, c. 67]); Казьмірук, Казьміренко, Казюта: (пол. Kazimierz [12, с. 162]); Шиманович, Шимоняк, Шимкович, Шимко: (пол. Szymon чи лат. Simon [12, с. 338]); Левандовський, Легедза (пол. legiejda "лінива людина" [11, c. 98]); Піонтковський (пол. piatek "п'ятниця" [12, c. 89]); Свіонтковський (пол. swiatki "свята"); Якубенко, Якубчук: пол. Jakub [12, c. 415]) [1; 5; 8; 10];

2) Тюркської мови:

Амарович (п ор. тюрк ăмăр "1 . виступати; 2. бут и округлими (про кістки)" [12, с. 454]); Аракелов ( тюрк. арақы "1. водка; 2. вино; 3. загальна назва спиртних напоїв" [12, с. 166]); Бирленко, Бирлок, Биуулчен-Ко (тюрк. bцru "вовк" [15, c. 581]); Муштапъ (muhammd-I Mustafa пророк Мустафа); Товмачъ (тюрк. "перекладач" [12, c. 75]); Кизимъ (тюрк. касим "гарний" [12, c. 96]); Салтаненко (Салтан); Шеремет, Шереметенко ( пор. тюрк. sarameta "за­пальний" [12, c. 134]) [1; 5; 8; 10];

3) Угорської мови:

Алефердев (угор. Alfцld "угорська низовина" [11, с. 3]); Банира (мад. Ban "намісник" [12, с. 86]); Бачинський, Бачурін (бáчі "дядя" (фор­ма звернення до старшого чоловіка) < мад. bбcsi [12, с. 16]); Баджурак: Бадзьо < Базьо < угор. Bazil [15, c.598]); Ройтенко (рóйта "бахрома" < мад. rojt [12, с. 313]) [1; 5; 8; 10];

4) Російської мови:

Иванъ Кустовой; Григорій Дубовниковъ; Василій Долгоруков; Борись Шереметевъ; Иванъ Козаковъ; Иванъ Козаковичъ; Сава Про-Коповъ; Яков Жданович; Сава Блінов; Лукаш Воробйов; Якимъ Гвоздьов; Антон Зонтов; Демко Івенко; Прокопъ Орєхов; Василь Саха­ров; Иван Усик Та ін. [5; 8; 10];

5) Німецької мови:

Вернер, Гроссу (нім. "великий"); Гундюк (нім. Hund "собака" [15, с. 121]); Лютер, Люторен-Ко, (нім. Liut "народ" і her "військо" [15, c. 601]) [1; 5; 8; 10];

6) Інших мов:

Бащенко (болг. баша "батько" [15, с. 599]); Візічканич (рум. v ezika "пухир, міхур" [14, c. 50]); Гангур (молд. гангур "іволга" [12, с. 238]); Гарт (молд. гард "загата" [12, с. 238]); Джумига (пор. джум < узб. жума "п'ятниця" [12, с. 128]); Само­Рига (рум. samar "в'ючне сідло" [15, c. 502]) та ін. [1; 5; 8; 10].


В І С Н И К Донецького інституту соціальної освіти

Продуктивність окремих імен зумовлена на - утворилися від усічено-суфіксальних та суфік-
явністю великої кількості їхніх варіантів, популяр - сальних варіантів християнських та запозичених
ністю, здатністю іменної основи сполучатися з імен, які в період становлення прізвищ були попу-
відповідними суфіксами. лярними не тільки в побуті українців, але й в офі-
Висновки. Досліджуваний матеріал дає ційних документах. Переважають антропоніми,
підстави зробити висновки щодо протікання про - сформовані від польських, тюркських та єврейсь-
цесу адаптації імен іншомовного походження і по - ких особових назв.

Хідних від них прізвищевих назв на українському Видається перспективним детальніше ознайом-
мовному ґрунті. Основи прізвищевих назв мають лення в майбутньому із кожним з таких імен: істо-
корені християнських, слов'янських та запозиче - рією його виникнення, походження, семантикою,
них імен. Більшість прізвищевих назв та прізвищ динамікою поширеності протягом XVII-XVIII ст.

Література


8. Переписні книги (1666 р.) / Всеукр. АН УССР; Археографічна комісія; [пригот. до друк. і зред. Романовський В. О.]. – К.: Наук. дум­ка, 1933. – 47с.

9. Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища / Ю. К. Редько; АН Ук раїнської РСР, Ін-т мо­вознавства ім. О. О. Потебні. – К.: Наукова думка, 1966. – 216 с.: табл. – Бібліогр. в підрядк. прим.

10. Реєстр Війська Запорозького 1649 року / [упорядкув., ст., пер., і прим. О. В.Тодійчук; редкол.: Ф. П.Шевченко (відп. ред.) та ін.]. – К.: Наук. думка, 1995. – 592 с.

11 . Скрипник Л. Г. Власні імена людей.: словник-довідник / Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківська Н. П., [ред. упоряд. В. М. Русанівський]. – 2-ге вид. – К.: Наук. дум.,1996. – 332 с. – Алф. покажч. ст.: С. 324-331.

12. Трійняк І. І. Словник українських імен / І. І. Трійняк; НАН України, Ін-т укр. мови. – К.: "Довіра", 2005. – 509 с. – Бібліогр.: С. 488.

13. Худ аш М. Л. З історії української антропонімії / М. Л. Худ аш; АН Української РСР, Ін-т мис­тецтвознавства, фольклору та етнографії. – К., 1977. – 236 с.: табл. – Бібліогр. в підрядк. прим.

14. Чучка П. П. Патроніми та їх місце в лексичній системі мови / П. П. Чучка // Мовознавство. – 1984. – №6. – С. 49-56. Бібліогр. с. 56.

15. Чучка П. П. Розвиток імен і прізвищ / П. П. Чуч-ка // Історія української мови: Лексика і фра­зеологія. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 592-620. Бібліогр. в кінці ст.

1. Акты Гр еческого Нъжинского Братства, спи­санные и изданные Проф. А. А. Өедотовымъ-Чеховскимъ / [сост. Өедотовъ-Чеховский А. А.; типографія Кереръ Е. Т., Большая Владимірская ул ица, домъ Сътовой]. – Кіевъ, 1884. – 67 с.

2. Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV-XV ст. / Л. Л. Гу-мецька; НАН України, Ін-т. укр. Мови. – К.: Вид-во АН УРСР, 1958. – 298 с. – Бібліогр. в підрядк. прим.

3. Демчик М. О. Роль християнства у запровад­женні особових власних імен та пов'язані з ними народні вірування / М. Л. Демчик // На­родознавчі зошити. – 2003. – №12. – С. 98-102. – Бібліогр.: с. 102.

4. Літературознавчий словник-довідник / [ред. Р. Т. Гром'як, В. І. Ковалів, О. В. Теременко]. – К. : ВЦ Академія, 1997. – 752 с.

5. Лhтописецъ или описаніе краткое знатнhйшихъ дhйствъ и случаевъ, что въ которомъ году дhялось въ Ук раини малороссійской обоихъ сторонъ Днhпра и кто именно когда Гетманомъ былъ козацкимъ (1506-1737) / Сборник лето­писей, относящихся к истории Южной и За­падной Руси. – К., 1888. – С. 1-69.

6. Неділько О. Д. Про утворення українських прізвищ / О. Д. Неділько // Українська мова і література в школі. – 1967. – №9. – C. 19-26. Бібліогр.: с. 26.

7. Никонов В. А. Русская адаптация иноязыч­ных личных имен / В. А. Никонов // Ономас­тика. – М.: Наука, 1969. – С. 54-75. Бібліогр.: с. 74-75.

Корзун Е. В.

ЮРИДИЧЕСКАЯ ОСНОВА ФОРМИРОВАНИЯ УКРАИНСКИХ АНТРОПОНИМОВ ИНОЯЗЫЧ­НОГО ПРОИСХОЖДЕНИЯ

В статье рассматривается формирование украинских антропонимов иноязычного происхождения в XVII-XVIII ст. Сделаны попытки обозначить образование основных моделей фамилий XVII-XVIII ст. Проанализированы особенности адаптации антропонимов иноязычного происхождения в XVII-XVIII ст.

Ключевые Слова: Фамилия, имя, антропоним.


ФІЛОЛОГІЯ. ЖУРНАЛІСТИКА Том V. 5/2009

Korzun O. V.

JURIDICAL BASIS OF UKRAINIAN ANTHROPONYMS' FORMATION OF FOREIGN ORIGIN (BASED ON UKRAINIAN MANUSCRIPTS OF XVII - XVIII CENTURIES)

The article deals with formation of the Ukrainian anthroponyms of foreign origin in the XVII-XVIII centuries. The author defines the main structural models of wordformation of the Ukrainian surnames in the XVII-XVIII centuries. The peculiarities of the adaptation of the anthroponyms of foreign origin in the XVII-XVIII centuries are analyzed.

Key words: Surname, name, anthroponym.

Надійшла до редакції 13 Жовтня 2009 Року



111

ФІЛОЛОГІЯ. ЖУРНАЛІСТИКА Том V І. 6/2010


Klymenko S. S.

SPEECH AGGRESSION AND VIOLENCE IN CONTEMPORARY U KRAINIAN MEDIA D ISCOURSE

The article deals with the main forms of aggression speech in contemporary Ukrainian Media Discourse. The attempt to classify the aggressive vocabulary is carried out.

Key words: Speech aggression, contemporary Ukrainian media discourse, newspaper communication.

Надійшла До Редакції 15 січня 2010 Року

УД К 659.13