Головна Філологія Вісник Донецького національного університету НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА МАРКОВАНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ НА ПОЗНАЧЕННЯ ВИМІРУ ТА ВАГИ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВНИХ КАРТИНАХ СВІТУ
joomla
НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА МАРКОВАНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ НА ПОЗНАЧЕННЯ ВИМІРУ ТА ВАГИ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВНИХ КАРТИНАХ СВІТУ
Філологія - Вісник Донецького національного університету

Р.О. Каракевич

У сучасній лінгвістиці загальноприйнятим стало твердження про те, що націона-льно-мовні картини світу обслуговують комунікативні потреби народів, що належать до різних лінгвокультурних ареалів. Кожен етнос, використовуючи притаманні йому мовні та культурні форми, певним чином розвиває і деталізує національно-мовну кар-тину світу, тим самим визначаючи своє національне обличчя. Виникнення національно-специфічних форм, які й зумовлюють самобутність національно-мовних картин світу детермінується, як наголошує І. О. Голубовська, двома основними чинниками: по-перше, фрагментом реального світу, який впливає на колективну свідомість етносу і, по-друге, особливостями колективної етнічної свідомості, які виявляються в відміннос-ті логічного оперування одними й тими ж самими реаліями зовнішнього світу, у різно-

42 © Каракевич Р. О., 2008


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

Манітності виявів звичайної свідомості, насамперед її емоційно-оцінних, соціально-ціннісних, морально-етичних компонентів [4, с.8].

Виявлення і фіксація лексики з національно-культурною ознакою, встановлення статусу національно-своєрідних компонентів у структурі значення слова, способів їх номінації, з`ясування закономірностей семантичного паралелізму семіотичних систем має суттєве значення для вивчення своєрідності концептуалізації світу в різних націо-нальних мовах.

Лінгвокультуреми як мовні і етнокультурні знаки, які містять національно-культурну, ідіоетнічну інформацію, перебували у колі зацікавлень представників різних шкіл і напрямків – Є. Верещагіна, В. Костомарова, О. Загоровської О. Левченко, О. Манушкіної, Л. Дяченко, С. Флоріна. У праці російської дослідниці Бухонкіної А. С. [1, с. 5] розглянуто розбіжності культурем в російській та французькій мовах з огляду на сферу їх референції і символіку, виявлено основні лексико-семантичні групи фран-цузьких та російських культурем-реалій, зокрема й стереотипи ритуальної та етикетної поведінки, еталони, втілені як у прагматичних кліше, етикетних вербальних формулах, евфемізмах, так і інших «поведінкових» невебальних проявах (жестах, міміці та т. зв. «тілорухових» елементах соматичного коду). До типології мовних і культурних конце-птів зверталися також А. Вежбицька, Ю. Степанов, О. Селіванова, О. Тищенко, С. Воркачов, В. А.Маслова [див.: 2, 6].

Представимо такі релевантні характеристики цієї лінгвокультурної одиниці, які вперше узагальнив В. В. Воробйов [3, с. 44-45, 52].

1) лінгвокультурема, на відміну від слова та лексико-семантичного варіанта, включає сегменти не лише мовного значення, але й позамовного культурного смислу знака. Лінгвокультурема як комплексна міжрівнева одиниця становить єдність лінгва-льного й екстралінгвального (поняттєвого) або предметного змісту;

2) для опису відмінностей між словом і лінгвокультуремою використовується категорія “ближнього / дальшого значення слова” О. О. Потебні. Лінгвокультурема має більш складну структуру, ніж слово: план змісту поділяється на мовне значення й куль-турний смисл. Лінгвокультуремі іманентний конотативний смисл. Цілісність аналізу лінгвокультуреми, на думку В. В. Воробйова, полягає в тому, що лінгвістичний аналіз повинен обов’язково доповнюватись когнітивним. При цьому лінгвокультурему можна розглядати як блок знань про культуру, а при зіставному вивченні (як у нашому випад-ку), і про етнокультуру. З огляду на сказане лінгвокультурема має декілька ознак:

1) виражає ім’я поля, напр.: метронімні поля «довжина», «вага», «об’єм»;

2) має певну структуру (від лексеми до цілого тексту або мікротексту – ФО);

3) об’єднується й диференціюється за характером джерел, напр.: народна поетич-на творчість, пам’ятники історії і суспільної думки, літературні твори, відомі особисто-сті, думки й судження про націю та культуру в зіставленні з іншими тощо.

Як бачимо, кваліфікація лінгвокультуреми свідчить про те, що не всі ФО є лінгво-культуремами або мають ці одиниці в основі своєї образно-мотиваційної бази, оскільки певну частину фразеологічного фонду кожної мови складають ФО-інтернаціоналізми, де важко простежити етнокультурну специфіку тієї чи іншої лінгвоспільноти. Проте, як вважає К. І. Мізін [7: 119], саме дослідження універсальних ФО дає змогу відшукати ет-нолінгвокультурологічні унікалії, тобто встановити ледве помітні етнопсихологічні краплини “духу” того чи іншого мовного етносу, тому ми залучаємо в пропонованій розвідці також лінгвокультуремні ФО-метроніми, які мають інтернаціональні витоки.

Отож, Метою Пропонованої статті є висвітлення специфіки культурно маркованих метронімів в німецькій та українській мовах на позначення фразео-тематичної групи «МІРА ОБ’ЄМУ, ВАГИ, ОДИНИЦІ ВІДСТАНІ», з`ясування мотиваційних засад озна-ченої групи номінативних одиниць.

43


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

Звернемо увагу на давній семантичний синкретизм одиниць виміру простору і со-матизмів, на що вказував свого часу С. Ульманн (лексема Foot Як ступня і одиниця вимі-ру відстані), розглядаючи останній як семантичну універсалію, відображену в антропо-морфних метафорах. В німецькій мові такий метафоричний образ представлений в ме-тронімічній номінації Fingerbreit (досл.: ширина (товщина) пальця) входить до складу стійких сполук: (Um) Keinen Fingerbreit (також Nicht Um Einen Fingerbreit) – «ні на йо-ту»; Keinen Fingerbreit Nachgeben (Weichen, Abweichen) – «не поступитися ні на йоту»; (Um) Zwei Fingerbreit GrЦЯEr Sein – «трохи більше» [НУФС, т. 1, с. 212].

Міра ширини пальця була поширеною і в Україні в народно-метрологічній прак-тиці при вимірі незначних відстаней та ширини або товщини невеликих предметів. Проте офіційної міри Ширини пальця В українців не було, незважаючи на те, що й сьо-годні вживані словосполучення У палець, На палець Для приблизного позначення тов-щини предмету. Ідея незначної міри наявна лише у ФО (Й) На палець – «1) зовсім, ніскі-льки; 2) мало, небагато» [СФУМ: 481]. В інших ФО з компонентом Палець, зокрема в усталеному порівнянні Як палець – «1) без сім’ї, без рідних, без близьких і т. ін., ужива-ється для вираження підсилення якоїсь негативної ознаки, якості й т. ін.; зовсім» [СФУМ: 481], метронімне значення довжини повністю відсутнє. Появу ж семантики одинокої людини при формуванні фразеологічних зв`язків лексеми ПАЛЕЦЬ можна пояснити етнокультурними витоками і даніми традиціями, віруваннями: «якщо дівчина, що виходить заміж, не хоче мати дітей, вона, сідаючи після вінчання на посад, присіда-ла пальця правої руки: скільки пальців присяде, скільки років не матиме дітей; за вели-кий гріх було присісти всі п’ять пальців, бо тоді вона буде безплідною, а такої не при-ймуть на небо» [ЗУЕ: 431], тому, на нашу думку, про того, хто не має родини, кажуть Сам (Один) Як палець – «зовсім самотній» [ССНП: 108].

Давньою мірою об’єму рідких і сипучих тіл у німців був, за даними Д. Мальцевої [5, с. 97-98], Scheffel ‘шеффель’ (від 30 до 300 літрів), який вживався більшою мірою для зерна; щось на зразок чана або відра. Хоча ця міра для різних німецьких земель бу-ла неоднаковою, і тлумачні словники наводять дещо інші дані [Wahrig: 787] – від 23 до 223 літрів. До того ж метронім Шеффель, окрім міри об’єму, виражає ще й просторову семантику: Шеффелем Називали площу землі, яку можна було засіяти кількістю зерна повного шеффеля.

Назва цієї міри об’єму збереглась у низці німецьких фразем: Etw. In Vollen Scheffeln Einheimsen – “лопатою загрібати” (напр., гроші), діставати безліч (напр., подарунків, комп-ліментів тощо); Einen Scheffel Salz Mit Jmdm. Gegessen Haben – «пуд солі з’їсти з ким-н. (час-то спілкуватися, тривалий час прожити з ким-н.)»; Sein Licht Unter Den Scheffel Stellen – «за-копувати свій талант у землю, приховувати свій талант» [НУФС, т. 2: 159].

В українській етнокультурі не згадується взагалі метронім Шеффель, що створює навіть не асиметрію, а лакунарність згаданих німецьких ФО-лінгвокультурем, оскільки українськими дометричними аналогами Шеффеля Були Чверть (близько 210 л) і Четве-рик (26, 239 л) [ЗУЕ: 639]. Проте ці метроніми не набули в українському мовному прос-торі статусу концептуально значущих, що підтверджується і відсутністю фразеологіз-мів з такими компонентами. Тут маємо справу, на нашу думку, з певною тенденцією: українська фразеосистема не зафіксувала жодної ФО з будь-яким етнокультурним мет-ронімним компонентом міри об’єму, незважаючи на те, що такі міри існували, навіть деякі були дещо специфічними [ЗУЕ: 223, 639; ЕСУМ. т. 4: 358]: Четвертина – міра об’єму рідин (3,1 л), Жменя – давня міра прядива; Мажа (означає “чумацький віз”) – міра ваги, об’єму, що дорівнює місткості одного чумацького воза; Чисниця – три нитки, взятих разом; Пасмо – десять чисниць; Десяток – десять пасом; Півміток – двадцять па-сом; Міток – сорок або п’ятдесят пасом.

44


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

Як бачимо, простежується асиметрія не лише лінгвокультуремна, але й лінгвоко-нцептуальна – концепти МІРА ДОВЖИНИ та МІРА ОБ’ЄМУ мають різне мовне й культурне наповнення.

Очевидно, при концептуалізації простору як одного з універсальних культурних кодів семіотично важливішою була і є міра довжини, оскільки остання має більшу значущість у вираженні «анропо-предмето-центрованості» [8, с.169] простору. Це пов’язано насамперед з тим, що міри довжини мають як статичну локативність, так і динамічну (рух «угору – вниз», «уперед – назад», «праворуч – ліворуч» тощо), а ці просторові орієнтири є, як відомо, універ-сальними й вибудовуються на архетипно-семіотичних підвалинах.

Незначне лінгвоконцептуальне наповнення має також у німецькій та українській мовах концепт «МІРА ВАГИ», який репрезентований у фразеологіях цих мов трьома метронімами: національно маркованим у німців Лотом (Lot) (давня міра ваги, яка дорі-внювала одній тридцятій фунта й використовувалась для визначення вмісту срібла у сплавах), більш інтернаціональним Фунтом (Pfund), який дорівнював 409,5 г (або 500 г у німецькомовному просторі [Wahrig: 703]) й застосовувався на території України з Х-го століття до запровадження метричної системи мір, та національно маркованим в українців Пудом.

У лінгвокультуремному Лоті Еталонізувалася ознака незначної ваги, тому в німе-цькому лінгвосоціумі цей метронім набув семантики чогось малоцінного, звичайного, непересічного, напр.: Von Jmdm., Etw. Gehen Hundert Auf Ein Lot – “гріш ціна кому-н., чо-му-н.”; Ein Mensch Wie FЬNf Auf Ein Lot Gehen – “звичайнісінька людина, така, як і всі” [НУФС, т. 2: 32]. Такі ФО як знаки вторинної номінації відбивають загальну асоціатив-но-образну антропологічно спрямовану тенденцію: легке – незначне, важке – значне. З цієї ж причини, можливо, більша міра ваги Pfund ‘фунт’ втратила метронімне значення у фразеологізмах Sein Pfund Vergraben – «закопати свій талант у землю» та Mit Seinem Pfunde Wuchern – «наживатися на своєму таланті, спекулювати своїм талантом» [НУФС, т. 2: 107]. Тут, як бачимо, Фунт Має фразеологічно зумовлене значення «та-лант», тобто щось важливе, значне. Як метронім Фунт Уживається лише у складі уста-лених порівнянь Angeben Wie Ein Pfund Gehacktes – «вихвалятися, виламуватися як жит-ній пряник у помийниці»; Angeben Wie Zehn Pfund Nackte MЬCken – «бушувати»; Angeben Wie Ein Pfund SЬLze – «хотіти здаватися більшим, ніж є насправді, хто-н. задається, що й поганою тріскою носа не дістанеш» [Міз. УП: 136-137].

Натомість в українській фразеології Фунт Має метронімне значення, напр.: (Зна-ти, Узнати) Почому фунт (Ківш) Лиха – «багато горя, біди, неприємностей і т. ін.» [СФУМ: 295]. Показово, що паралельно з фунтом уживається етномаркований метро-нім Ківш, який не мав хоч би приблизної величини об’єму або ваги, а вага запозиченого Фунта, навпаки, була чітко визначеною. Це зафіксовано в усталеному порівнянні Як один фунт – «рівно, точно» [СФУМ: 739].

У східних слов’ян, і в українців зокрема, була поширена також більша міра ваги – Пуд (16 кг). Цей компонент-метронім гіперболізує образне значення ФО-лінгвокультурем, напр.: (Не один Або Добрий) Пуд солі з’їсти – «довго жити з ким-небудь, зазнати чималих випробовувань у спільних діях, пізнати, вивчити когось і т. ін.»; Як пуд ваги скинути (З себе) – «відчути велике полегшення» [СФУМ: 656].

Ще більшою мірою ваги був Берковець (десять пудів). Дивно, що цей метронім не зафіксований українською фразеологією, оскільки він має чітко виражену національно-культурну специфіку, незважаючи на те, що слово відоме в російській мові – Берковец, білоруській – Берковец, польській Berkowiec І називає в усіх згаданих мовах подібний денотат: міру ваги міста Бьоркьона [Фасм. ЭСРЯ, т. 1: 156].

Таким чином, у галузі фразеологічних лінгвокультурем, а відтак і концептів, укра-їнського та німецького народів простежується як спільні, так і відмінні риси номінації. Останні дають змогу стверджувати про денотативну асиметрію культурем. Спільність

45


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

Фразеологічних концептів цих мовних етносів пояснюється їх належністю до однієї ін-доєвропейської сім’ї та наявністю багатовікових соціально-економічних, історичних і культурних контактів.

Відмінність фразеологічних концептів віддзеркалює національну специфіку життя народів. У цьому разі основою для фразеотворення може бути культурно-історичний роз-виток конкретних країн і народів або своєрідність національного розуміння та категориза-ції об’єктивної дійсності, тому вони мають і національний, специфічний характер. Прове-дений аналіз маніфестує відмінності в наборі ФО, оскільки в образній основі ці одиниці відображають етнічний побут, традиції, звичаї, які є цілком і повністю специфічними. Від-так, значна кількість українських фразеологізмів із метронімним компонентом є своєрід-ними й неповторними, вони являють собою віддзеркалення українських традицій та украї-нської культури, дають уявлення про особливості способу життя українського народу.

Ціла низка німецьких ФО-метронімів не мають аналогів в інших мовах, бо осно-вою для них слугують особливості економічного розвитку країни, звичаї та традиції німців, національно-специфічні реалії, властиві німецькому етносу. Специфіка осмис-лення німецьким народом різних сторін національного життя знайшла своє втілення в культурному аспекті концепту, який репрезентується у ФО-лінгвокультуремах і вно-сить своєрідність до семантичної системи німецької мови. У зв’язку з цим повна тото-жність фразеологічної концептуалізації значною мірою непоширене явище, оскільки часто одні й ті ж явища побуту та навколишньої дійсності породжують різні асоціації, осмислюються з різних боків, у них бачаться різні концептуальні ознаки, які стають ос-новою фразеологічних концептів.

Перспективним напрямом дослідження культурної мотивації знаків вторинної номінації слід уважати виявлення ідіоетнічних особливостей концептів мір довжини, об’єму та ваги крізь призму з’ясування шляхів їх когнітивно-семіотичної категоризації в давньогерманських культурах.

РЕЗЮМЕ

Предметом наблюдений и анализа в статье являются лингвокультуремы немецко-го и украинского языков для обозначения метронимов в аспекте современной лингво-культурологии и этнолингвистики, которые рассматриваются на широком теоретико-концептуальном фоне.

SUMMARY

The paper deals with the investigation of asymmetry of German and Ukrainian phrase­ological linguoculturems, which transfer metronimic semantics and participate in formation of LINEAR MEASURE, VOLUME MEASURE and WEIGHT MEASURE concepts, through the prism of linguoculturology and ethnolinguistics.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бухонкина А. С. Типы ассиметрии культурем (на материале французского и русско-го языков). – Автореф. дисс… канд. филол. наук /10.02.20 – сравнительно-историческое и типологическое языкознание. – Волгоград, 2002.

2. Воркачев С. Г. Лингвокультурный концепт: типология и области бытования. – М.: Гнозис, 2006.

3. Воробьев В. В. Лингвокультурология (теория и методы). – М.: Изд-во РУДН, 1997.

4. Голубовська І. О. Етнічні особливості мовних картин світу. – Київ-Логос,2004.

5. Мальцева Д. Г. Страноведение через фразеологизмы. – М.: Высшая школа, 1991.

6. Маслова В. А. Homo lingualis в культуре: Монография. – М.: Гнозис, 2007.

46


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

7. Мізін К. І. Компаративна фразеологія: Монографія. – Кременчук: ПП Щербатих О. В., 2007.

8. Селіванова О. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультур-ний аспекти). – К., Черкаси: Брама, 2004.

ДОВІДНИКИ

ЕСУМ: Етимологічний словник української мови: в 7-ми т. / Гол. ред. О. С. Мель-ничук. – К., 1982.

ЗУЕ: Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К.: Довіра, 2006.

Міз. УП:Мізін К. І. Німецько-український фразеологічний словник (усталені порівняння). – Вінниця: Нова книга, 2005.

НУФС: Німецько-український фразеологічний словник / Уклали В. І. Гаврись, О. П. Пророченко. – В 2 т. – К.: Рад. школа, 1981.

ССНП: Юрченко О. С., Івченко А. О. Словник стійких народних порівнянь. – Харків: Основа, 1993.

СФУМ: Словник фразеологізмів української мови / Уклали В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк, В. В. Дятчук, Н. М. Неровня, Т. О. Федоренко.– К.: Наукова думка, 2003.

Фасм. ЭСРЯ: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. и дополнения чл.-кор. АН СССР О. Н. Трубачева. – М.: Прогресс, 1986. – Т. 1–4.

Wahrig: Der kleine Wahrig. Wцrterbuch der deutschen Sprache / Neu herausgegeben von Dr. Renate Wahrig-Burfeind mit einem “Lexikon der deutschen Sprachlehre”. – Gьtersloh: Berstelsmann Lexikon Verlag GmbH, 1997.

Надійшла До Редакції 12.06.2008 Р.

Похожие статьи