Головна Філологія Вісник Донецького національного університету ОРГАНІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗООНІМІЧНОГО ФРЕЙМУ
joomla
ОРГАНІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗООНІМІЧНОГО ФРЕЙМУ
Філологія - Вісник Донецького національного університету

О.Ю. Карпенко

Якщо шукати онімічний фрейм, який був би найіндивідуальнішим, то таким слід без сумнівів визнати зоонімічний. Більша кількість зоонімів у ментальних лексиконах двох людей, однакових за мовою, спеціальністю та інтересами, не збігається. Загалом люди лю-блять тварин чи ставляться до них доброзичливо, але ще більше вони люблять кожухи, ху-трові та шкіряні вироби. Сам термін, що закріпився за позначенням наймення тварин – Кличка – є образливим, що оцінює тварин досить низько, саме як м’ясо й хутро. У стосун-ку людини термін Кличка Є явно пейоративним – таким, як прізвисько, тільки помітно експресивнішим. В назвах тварин ми цього навіть не помічаємо. Я. М.Шебештян пропонує замінити, щоправда, лише в літературно-художньому вжитку, слово Кличка На термін Зоонім, але він навряд чи увійде в загальний, позанауковий ужиток [15, с.4-5].

Норм для утворення кличок тварин, за окремими винятками, які розглянемо далі, здається, не існує. Можна навести приклад з власного досвіду, коли кішка за ім’ям Бе-Гемот Перетворювалася на Мошку (бо дівчина), Мао Цзедун На Машку (бо теж дівчи-на). Не менш інтригуючою є літературна зоонімія, де одним з найцікавіших прикладів використання зоонімії є твір І. Франка «Лис Микита». Головного героя звуть саме так, тому що існує українські дієслова Микитити «викручуватися, непорядно діяти», Зми-китити «обдурити», наявні в словникові Б. Д.Грінченка. вони виникли давніше, ніж був написаний твір «Лис Микита» – і вже від них цей дотепний літературний персонаж одержав своє ім’я. Микитити – це метатеза з Метикувати «думати, міркувати» (Тик>кит). Цікавим здається міркування, що цей твір міг би називатися «Лисом Мику-лою», бо існує українське слово Микулити «хитрувати, виляти», яке утворене, як при-пускають автори «Етимологічного словника української мови», від давньоруського імені Микула «Микола». При цьому негативний зміст у цього імені з’явився пізно, вже під впливом слова микитити, яке за метафоричною етимологією стало розумітися як похідне від Микита [3,3:460]. Тут вже діяло правило вибору автора, який виявився вда-лим, бо у наймення Микита Іронічний потенціал вищій, ніж у Микули.

Збір переказів про хитрого лиса почався задовго до Івана Франка, ще з античних часів. У Франції в ХІІІ ст. ці перекази були дбайливо зібрані – вийшов великий «Роман про Лиса» в 30 частинах. Німецький автор Генріх фон Алькмар переклав історію про лиса в 1498 р., а в 1752 р. книжку було перекладено І.-Г. Готшером, причому гекзамет-


© Карпенко О. Ю., 2008

55


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

Ром. Й.-В. Гете на основі цього тексту написав поему «Рейнеке-лис», не дуже відходячи від джерела [1, с.611-612]. Німецьке ім’я лиса Рейнеке Походить від прикметника Rein “чистий” і підкреслює порядність, благородство лиса, хоч і з елементами іронії (дякую професорові В. Г.Таранцеві за консультацію). Взагалі з іменами персонажів-звірів Гете йде за традицією. Так, вовк, головний ворог лиса, фігурує у Гете з традиційним, ужи-тим ще в ХІІІ ст. іменем Ізегрім «залізний шолом», Нобель (лев) – «шляхетний», Моне-ке (мавпа) – «монах», Бокерт (бобер) – «книжник» [1, с.613].

Іван Франко не зберігає цих імен навіть шляхом перекладу: він творить нові, зро-зумілі для його малих читачів імена: вовк – Неситий, Нобель – просто Лев, який царює у Львові, а лис Микита живе у Лисовичах. Продовжуючи зіставлення зоонімів Гете й Франка, зазначимо, що мавпа з Монеке Стала Фрузею, а це пестлива народна форма жі-ночого імені Єфросинія, бобер з Бокерта Став Бабаєм (з варіантом Бабайко).

Свою історію про хитрого лиса та його перемогу виклав і відомий дитячий англійсь-кий письменник Роалд Дал. У нього звірі ворогують з людьми, з трьома фермерами Боггі-сом, Бансом і Біном, яких об’єднує зажерливість і однакова початкова літера прізвища. Фермери названі лише за прізвищами, а тварини – загальними назвами, переважно за мо-деллю «Rabbit and Mrs. Rabbit and five Small Rabbits». Так іменується і лис (Fox), але для нього єдиного з усіх персонажів долучається слово «містер»: Mr. Fox [5; 7].

Взагалі клички звичайних псів, які позначаються терміном Каніоніми, добираються за фонетичними законами мови без будь-яких правил. З. І.Волосевич, яка систематизувала за даними студентських практик більше тисячі собачих кличок зі зведенням однокорене-вих але структурно розбіжних, пор. статті «Боб (-а, - і, - ік, - ик, - ка, - чик)», «Тим (Тім, - а, - ка, - оха, - ошка)» [2]. У цьому спискові є такі іменування: 1) прізвища чи імена відомих людей, в тім числі літературних персонажів: Араміс, Атос, Дартаньян, ПАРтос (з помилкою у за-писі, зробленому за вимовою), Міледі, Айболить, Бармалей, Бетховен, Гітлер, Горбачов, Дзюба, Еней, Ілляш, Клеопатра, Мільтон, Марат, Матроскін, Муромець, Ніксон, Буш, Пі-аф, Рафаель, Робінзон, Рузвельт, Собакевич, Тарзан, Тартюф, Цезар; б) узуальні імена: Агафон, Ада, Адольф, Аза, Алік, Аліса, Алекс, Алька, Аля, Анжела, Антошка, Анфіса, Ар-нольд, Артем, Артемон, Барбара, Белла, Бенедикт, Берта, Боніфацій, Вальтер, Ванда, Вар-фоломей, Василь, Галка і т. д. Будь-яке ім’я у будь-якій формі і з будь-якої мови може стати собачою кличкою, адже справу вирішує один ментальний лексикон чи невелика їх група (родина). Так само протяжними є списки каніонімів, утворених від якісних прикметників, назв інших тварин, назв рослин, топонімів тощо.

В укладеному мною невеликому асоціативному словнику [4] уміщено три зоонімічні статті: Барбос, Бровко Й Мухтар, які викликали відповідно 47, 56, 46 асоціацій. Особливо привабливими є історичні реакції до зооніма Барбос: Полководець, німець, Фрідріх, план «Барбаросса». Це відгук на одну з наявних етимологій клички Барбос. Частіше її виводять з назви старовинного перекладного роману «Барбос – розбійник гішпанський» [3,1:140] або від укр. Барабосити «балакати, цвенькати» [14:42]. Певне поширення має етимологія, пов’язана з Барбароссою (фонетичне стягнення). Йдеться про Фрідріха І Барбароссу, тобто «Рудобородого» (1123-1190), імператора Священної Римської імперії.

Асоціативний експеримент з найменням Барбос (47 асоціацій) дозволив виокре-мити семантично 9 змістових груп, серед яких щойно названа етимологічна є третьою. Перша група – гіперонімічна, тобто реципієнт назвав ту семантичну групу, до якої на-лежить розглядуване слово. До слова Барбос Це асоціації Пес (37), Собака (8), а також більш деталізовані поодиничні реакції Вівчарка, Велика брудна собака, дворняга (від цієї асоціації народжується й інша реакція: Двір). Може називатися не пес у цілому, а тільки його частина, наприклад, зафіксовано реакцію Хвіст, що стосується не лише тва-рини, а переносно поширюється і на сленгове позначення академзаборгованості у сту-дента, зареєстровані також назви властивостей, приписувані реципієнтом Барбосу: Злість, дурість. Це вже, зрозуміло, не гіпероніми. Гіперонімами ж можна вважати й 56


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

Слова Кличка, Прізвисько собаки, прізвисько І навіть помилково обраний реципієнтом паронім Прізвище. Вибір гіпероніма може реалізуватися і в іншому напрямку – не тва-рина (пес, собака Тощо), а Іграшка (імітація собаки).

Другу за кількістю групу (10 асоціатів) ми пов’язуємо з популярним російським дитячим віршиком, що закінчується словами: «А пес Барбос, кудлатый нос, Разнес сек-рет на целый свет: Гав-гав, гав-гав! С кошкой дружит волкодав». Це пов’язування є, зрозуміло, суб’єктивним. Це наша інтерпретація того, що запропонував сукупний мен-тальний лексикон реципієнтів. Не виключено, що вибір (бодай у частині реакцій) грун-тувався на якомусь іншому «мисленнєвому досьє»: Ніс, кудлатий пес, пухнастий соба-ка, кіт (і породжена цією асоціацією інша асоціація: Полосатий); на оцінці дій Барбоса: Безсовісний, провокатор; на неадекватному визначенні жанру: Казка, мультик, мультфільм. Лише в цій групі реакцій знаходимо дві синтагматичні асоціації: Безсовісний Та Полосатий. Всі інші асоціації до стимулу Барбос – парадигматичні. Про-те асоціації Пес, собака Можна квалифікувати не тільки як парадигматичні (назва виду тварини), а й як синтагматичні: сполучення Пес Барбос, собака Барбос.

Після розглянутого вже етимологічного зв’язку Барбос – Барбаросса На четверто-му місці йдуть за кількістю суто індивідуальні, приватні асоціації, що стосуються найб-лижчого кола реципієнтів (таких асоціацій шість): Мій пес, мій собака Барні, навіть Мій Барбос, також Друг, друг (Погоняло) і узагальнене (швидше – романтичне): Дитинство.

П’яте місце (4 реакції) серед асоціацій на стимул Барбос Займає відомий коротко-метражний фільм Леоніда Гайдая “Пес Барбос і незвичайний крос”: браконьєри глу-шать рибу динамітом, а пес одного з цих злочинців схопив запал і кинувся за господа-рем. Асоціації: російське «Пес И необычный кросс», Також Крос, біг, кінофільм. Вплив цього фільму на розподіл асоціацій виразно позначається і в ужитку синонімічних гіперонімів Пес 37 та Собака 8. У нашому словнику дві інші клички собак мають інший розподіл – стимул Бровко Дав практично рівномірну уживаність двох синонімів: Собака 9, Пес 8, а для Мухтара Зафіксовано різку перевагу реакції Собака – 31 (Пес 11). Лексе-ма Пес У назві кінофільму і така ж найчастотніша реакція на стимул Барбос Ніяк не мо-же вважатися збігом. Тому в цій групі фактично маємо право рахувати не 4, а 5 асоціацій, включаючи сюди й найчастотнішу – Пес.

Лише шосту позицію (3 асоціати) займає поверхневе, фонетичне осмислення сти-мулу Барбос. Оскільки цей стимул знаний усіма реципієнтами без винятку, то тут при-чиною фонетичних асоціацій не є відсутність концепту. Причиною є привабливість стимулу й тяжіння до фонетичної гри. Усі три фонетичні асоціації – Барбарис, Барбара, Барабан – мають початкове звукосполучення Бар - І повторний ужиток звука Б. Семан-тично всі вони ніякого зв’язку, прямого чи опосередкованого, зі стимулом Барбос Не мають. До фонетичних асоціатів тяжіє й антропонім Барбаросса, про який йшлося ви-ще. Однак цей антропонім увіходить у комплекс нефонетичних асоціатів і має імовірні опосередковані семантичні зв’язки із стимулом. Тут фактично маємо асоціат, який вод-ночас належить як до поверхневого, так і до глибинного ярусів.

Не знаходять собі групи, а точніше – становлять поодинокі групи ще три асоціати. Йдеться зокрема про асоціацію Товстун, де вбачаємо конотативне перенесення клички Барбос На людину, з негативним забарвленням цієї конотації. Є. С.Отін фіксує в російській мові вісім конотативних осмислень зооніма Барбос [6, с.74-75], однак ос-мислення «товстун» у нього не засвідчено. Дуже можливо, що ця асоціація має бути віднесена до групи, стосовної фільму «Пес Барбос і незвичайний крос». Дана асоціація характеризує статуру кіноактора Є. Моргунова, який у фільмі грає одну з провідних ро-лей. Окрему групу складає й асоціат Назва книги. Неясно, про що йдеться. Може, про той же роман «Барбос – розбійник гішпанський»? Нарешті, ще одна асоціація видається окремою групою, досить загадковою – Мислення. Людина мислить і пізнає світ пере-важно за допомогою асоціацій. Асоціації розкривають шлях до підсвідомого, оминаючи

57


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

Фільтри розуму (Р. М.Фрумкіна). Можливо, в даному випадку фільтр зупинив асоціативне розмірковування реципієнта, і він сформулював лише сам процес, шлях, по якому йшов (і нікуди не прийшов) – Мислення?

За проведеним нами експериментом (назвати 10 відомих кличок собак) 48 студентів назвали 113 кличок, серед яких найчастотнішими були Мухтар (12), Рекс, Тузик, Шарик, Дік, Джек, Чапа, Лорд, Сірко Й Тобик. Серед названих реципієнтами каніонімів значну кількість складали узуальні (Жулька, Пірат Тощо), значно менше віртуальних, літературних (Тотошка, Джульбарс), ще менше сакральних, причому не собачого походження (Юпітер, Гера). Подібний експеримент з кличками котів дав майже ту ж кількість різних назв (114) з найчастотнішою десяткою Рижик (12), Маркіз, Васька, Пушок, Мурка, Барсик, Маркіза, Мурчик. Істотно уточнити, що всі ці наймення є традиційними, спеціальними правилами не регламентовані. Навпаки, породисті коні, собаки, коти мають спеціально розроблені міжнародні системи номінації з жорсткими правилами, що потребують окремого спеціального опису.

Власне структура індивідуального зоонімічного фрейму поділяється на чотири кола. У цьому фреймі перше коло – клички домашніх (рідше – диких) тварин, що є власністю індивіда чи його родини; друге коло – наймення собак, котів, коней, папуг та іншої живності, з якою людина познайомилась у друзів та знайомих, у сусідів, у зоо-парках чи цирках. Наповнення першого й другого кіл, як правило, досить обмежене. Утім, це залежить від уподобань та фаху людини. У тваринників, жокеїв, ветеринарів, чабанів та інших працівників, робота яких пов’язана з тваринами, зоонімічний запас значно більший, ніж у інших людей. Французька кіноактриса Бріджіт Бардо, яка вже багато років присвятила справі захисту тварин, знає більше зоонімів, ніж інші актори. Третє коло – уславлені історією, віруваннями чи літературою зооніми на чолі з гіпонімами (кличками коней) Пегас (грецька міфологія), Буцефал (кінь Олександра Ма-кедонського), Росінант (кінь Дон Кіхота). У мусульманському світі чи не найвідоміший зоонім – Касве, як звали верблюдицю пророка Мухаммеда. Зоонімів цьо-го типу є чимало. Скільки їх тільки з казки Р. Кіплінга „Мауглі” перейшло у мільйони ментальних лексиконів! Зооніми розглядаються в досить уже значній обсягом і змістом науковій літературі. Тут особливо треба відзначити праці П. П.Чучки [12;13], М. І.Сюська [9;10;11], та Я. М.Шебештян [15], всі присвячені Закарпаттю. В енциклопедії «Слов’янська ономастика», виданій у Польщі, є розділ про зоонімію [16,2: 343-368]. За даними цієї енциклопедії зооніми практично в усіх слов’янських країнах вивчені украй недостатньо. Відзначається, наприклад, що в Білорусії вийшло тільки дві статті на цю тему, а в Македонії – одна. Відносно краще справи обстоять у Польщі, де в 1996 р. у Любліні вийшов збірник статей про зоонімію («Systemy zoonimiczne w jкzykach sіowiасskich»), а Ч. Косиль опублікував у журналі «Onomastica» (томи 41, 42, 43 за 1996, 1997, 1998 рр.) велику статтю про клички псів у художній літературі, також в Україні, де окрім згаданих закарпатських праць кілька зоонімічних статей опублікувала Н. Г.Рядченко та ряд інших авторів, а також у Росії, де є чимало зоонімічних розробок (наприклад, у П. Т.Поротникова).

РЕЗЮМЕ

Зоонимы – клички животных – распространены повсеместно, но у разных людей это несходные наборы наименований. Все – и в украинском, и в русском языках, и, по-жалуй, во всем мире – знают только Пегаса и Цербера. Определенные знания кличек животных, в том числе близких, почти родных человеку, есть практически у всех лю-дей, однако они различаются. Общеязыковой зоонимический фрейм включает не более десятка концептов.

58


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

SUMMARY

Zoonyms – proper names of animals – are widely used, but different people have differ­ent lists of them. Everybody – both in Ukrainian and Russian, as well as in other languages – knows only Pegasus and Cerberus. Knowledge of animal proper names, including pets, is in­herent to practically all people, but it varies. General zoonymic frame includes not more than a dozen concepts.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аникст А. Комментарии: Рейнеке-лис // Гете И. В. Собрание сочинений: В 10 т. – М.: Худ. лит., 1977. – Т. 5. – С. 611-615.

2. Волосевич З. І. Матеріали до словника зоонімів // Щорічні записки з українського мовознавства. – Одеса: Друкарський двір, 1995. – Вип.1. – С. 49-56.

3. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – К.:Наук. думка, 1982-2006. – Т.1-5.

4. Карпенко О. Ю. Асоціативний словник – шлях до сутності власної назви // Льгпт ьхпмбтфйкЮ. – 2006. – №1. – С.8-21.

5. Клічук О. Д. Внесок Р. Дала в історію про хитрощі Лиса: ономастичний аналіз // Наука і культура. – К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип.7 Літературознавчі студії. Зб. наук. праць. – С.138-145.

6. Отин Е. С. Словарь коннотативных собственных имен. – М.: Донецк: Темп, 2006. – 436 с.

7. Петренко О. Д. Ономастика дитячих творів Роалда Дала: Автореф. дис. … канд. філол. наук. – Одеса, 2006. – 18 с.

8. Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей. Словник-довідник / вид. 2. \ За ред. В. М.Русанівського. – К.: Наук. думка, 1996. – 335 с.

9. Сюсько М. І. Взаємовідношення власних і загальних імен (зооніми і апелятиви) в українській мові. – Ужгород: УжДУ, 1985. – 63 с.

10. Сюсько М. И. Статус зоонима в онимической системе: Ономасиологический аспект. – К.: УМК ВО, 1988. – 87 с.

11. Сюсько М. И. Способы и типы деривации в зоонимии. – К.: УМК ВО, 1989. – 48 с.

12. Чучка П. П. Слов’янське й неслов’янське в зоонімії Закарпаття // Тези доп. УІ укр. славістичної конф. – Чернівці, 1964. – С. 61-63.

13. Чучка П. П. Взаємозв’язки антропонімів та зоонімів Закарпаття з гідронімією Карпат // Питання гідроніміки. – К.: Наук. думка, 1971. – С. 81-86.

14. Шанский Н. М. Этимологический словарь русского языка. – М.:МГУ, 1965. – Т.1. – Вып.2, Б. – 270 с.

15. Шебештян Я. М. Сучасна українська літературно-художня зоонімія: функції, склад та структура. – Авореф. дис. … канд. філол. наук. – Чернівці, 2008. – 20 с.

16. Sіowiaсska onomastyka. Encyklopedia / Pod. red. Ewy Rzetelskiej-Feleszko i Aleksandry Cieњlikowej. – Warszawa; Krakуw: Towarzystwo naukowe Warszawskie, 2002-2003. – T. 1-2.

Надійшла до редакції 10.04.2008 Р.

Похожие статьи