Головна Філологія Вісник Донецького національного університету ПРО УНІКАЛЬНІСТЬ ТА ЗАКОНОМІРНІСТЬ У СЕМАНТИЧНІЙ ЕВОЛЮЦІЇ
joomla
ПРО УНІКАЛЬНІСТЬ ТА ЗАКОНОМІРНІСТЬ У СЕМАНТИЧНІЙ ЕВОЛЮЦІЇ
Філологія - Вісник Донецького національного університету

О. Г.Мікіна

Серед французьких дієслів мовлення особливу увагу привертає лексема, що пройшла семантичну еволюцію, відмінну від споріднених лексем решти романських мов. Ідеться про одне з базових дієслів зі значенням ‘розмовляти’ - Causer. Жодна з ро­манських мов не зазнала подібної семантичної трансформації класичного дієслова Cau­Sor. Дана стаття є спробою пояснити цей феномен.

Історія семантичного розвитку латинського дієслова Causor Є, з одного боку, унікаль­ною, оскільки формування значення дієслова мовлення на основі вихідного латинського відбулося лише в одній романській мові, а з іншого - цілком закономірною, тому що ця значеннєва еволюція знаходить паралелі з іншими латинськими лексемами.

Перш ніж викласти міркування з цього приводу, подамо значення латинського діє­слова та значення тих дієслів, що наслідують вихідну лексему в неолатинських мовах. Діє­слово Causar Було створено як дериват іменника Causa ‘причина’, ‘привід’, ‘підстава’; ‘су­дова справа’, ‘процес’ і означало в класичній латинській мові ‘посилатися на щось’, ‘спри­чиняти’, ‘судитися, захищати справу в суді’ [1, с.161]. Цілком закономірними і логічними видаються значення сучасних романських дієслів, пор., іт. Causare, Ісп., порт., кат. Causar ‘спричиняти, бути причиною’ [2, с.228; 3; 4, с.167; 5, с.362]. І лише французька мова кар­динально змінила семантичну структуру латинського дієслова, внаслідок чого фр. Causer Не тільки потрапило до лексико-семантичної групи дієслів мовлення зі значенням ‘розмов­ляти’, але й, за словами Ж. Вандрієса, має всі шанси згодом витіснити з мови базове діє­слово з цією семантикою - parler [6, с.204] (зауважимо, що у французькій мові є два діє­слова з формою Causer, Друга лексема має ті ж значення, що й інші романські). Попри уяв­ну неординарність подібної семантичної еволюції, детальний аналіз латинського дієслова, а також іменника Causa, Від якого походить Causor, Дозволить, на нашу думку, довести за­кономірність цієї семантичної трансформації. Але спершу варто зазначити, що навіть у пи­танні походження вказаних дієслів у літературі спостерігаються різні погляди, дослідники не можуть дійти згоди стосовно того, чи лат. causor є базою сучасних дієслів, чи безпосе­редньо іменник Causa [2, с.228; 4, с 167; 7, с.114; 8, с.143]. В усякому разі для семантичного дослідження це питання не є принциповим, оскільки значення ‘спричиняти, бути причи­ною’, яке втілюють романські дієслова, включно з французьким дієсловом із цим значен­ням, логічно випливає із семантики як іменника Causa, Так і дієслова Causor. Проте ми схи­льні вбачати в основі романських дієслів саме дієслово Causor, Дериват іменника Causa, З наслідуванням первинних і набутих в ході семантичної еволюції значень.

У роботі, спеціально присвяченій іменнику Causa Та його дериватам, П.-Ж. Мініконі досліджує всі значення дієслова Causor, Зафіксовані в латинській мові в різні часи: ‘захищатися в суді’, ‘викладати претензії’, ‘скаржитися’, рідко ‘відмовляти’ [9, с 176-177]. Очевидною є прадавня і споконвічна прихильність цієї лексики до юри­дичного словника. Найпоширенішим значенням, до якого привела семантична еволю­ція Causor, Стало ‘звинувачувати’ (із цим значенням зберігається правовий статус лек­семи), з яким CausāRī Вступило в конкуренцію зі своїми префіксальними варіантами, дієсловами, що від початку означали ‘звинувачувати’ - IncusāRe (притаманне зазвичай письмовій мові) та AccusāRe [9, с.178]. У пізній народній латині дієслово CausāRe (після регулярної заміни відкладеної форми на правильну) залишається частотним, зберігає свої значення, розвинуті в ході еволюції, і завдяки цьому дає підстави сподіватися, що воно неминуче потрапить до національних словників, що і мало місце в усіх частинах Романії. Проте, як ми вже зазначили, тільки галльська латина стає полем розвитку зна­чення ‘говорити’.

© Мікіна О. Г., 2009

59


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2009

Семантична історія французького дієслова Causer ‘розмовляти’ починається, безпе­речно, з семантичної історії латинського іменника Causa. І тут принагідно зазначимо, що походження цього іменника залишається нез’ясованим, а тому вказати, яке значення є пер­винне, те, що означає причину, мотив, чи те, що пов’язане з судовою практикою, видається неможливим. Про цю невизначеність пишуть А. Ерну і А. Мейє, але водночас вони вважа­ють, що численні складені похідні від Causa, Які пов’язані саме з судовою лексикою (пор. Causidicus (Causa + Dico) ‘той, хто представляє справу в суді’, ‘адвокат’; AccūSe ‘звинувачу­вати’; ExcūSe ‘знімати провину, виправдовувати’; IncūSō ‘звинувачувати, інкримінувати’; RecūSe ‘давати відвід (суддям)’, згодом ‘не визнавати’), мали б вказувати на первинність значень, пов’язаних з юридичною термінологією. Проте А. Ерну і А. Мейє погоджуються з тим, що для латинян наочна первинність значення ‘причина, мотив’ визначалася частотніс­тю і популярністю вислову De Causā ‘з причини’, і тому вихідна семантика іменника Causa В розумінні носіїв латинської мови не мала відношення до судових справ [1, с 161]. На ду­мку А. Ерну і А. Мейє, іменник Causa Мав усі шанси усталитися як у мові права, так і в ін­ших галузевих мовах завдяки перекладу грецьких лексем, насамперед дуже схожого за своєю семантикою на Causa Іменника Апіа, Що означав як ‘причина, мотив, підстава’, так і ‘провина, звинувачення’ [10, с.36].

Семантична еволюція латинських лексем часто залежала від потужного впливу грецької мови. Окрім цього, іноді несподівані зміни значень відбувалися завдяки роз­винутій полісемії та культивованій граматиками і письменниками синонімії латинських лексем. Так, на семантичний розвиток Causa Вплинуло його часте поєднання в мові з іменником RēS, Основними значеннями якого були ‘річ, предмет’. Причиною такого па­ралельного використання було те, що у RēS, Окрім цих значень, були й інші, що збігали­ся з дефініціями Causa - ‘причина’, ‘судова справа, процес’ [11, с.873-874]. Це ілюструє приклад з Ціцерона: «quae ex Re Ipsa Causaquae Ducuntur» [1, с.161] - «це випливає з Причини» (в цьому прикладі ми бачимо типове для латинської мови одночасне викорис­тання двох рівнозначних синонімів, у даному випадку, ключове для семантичного роз­витку аналізованої лексеми використання іменників RēS Та Causa). Поступово така сема­нтична розмитість посприяла тому, що іменник Causa Почав перетягувати на себе зна­чення, притаманне іменнику RēS - ‘річ’. Так, у мові використовувалися з однаковою ча­стотністю та однаковим значенням два вислови - ‘quam ob CausamТа ‘quam ob Rem’ -‘з цієї причини’, ‘внаслідок чого’. У пізній латині Causa Витісняє RēS Взагалі, про що свідчать сучасні романські лексеми - фр. Chose, Іт. Cosa, Ісп. Cosa, Порт. Coisa ‘річ’ і т. д. Звертає на себе увагу форма поданих романських лексем, а саме: загальна для всіх мов монофтонгізація та палаталізація французької лексеми, - це свідчить про безперервну еволюцію іменника Causa З цим значенням в надрах народної мови.

На долю іменника Causa, А також, на нашу думку, на долю дієслова Causor Вплинуло паралельне використання Causa Ще з одним іменником - Ratiō. Значення цих двох лексем, семантично розмитих і багатозначних, перетиналися, вони часто заміщували одне одного як синоніми. Е. Форчелліні, розглядаючи дефініції Ratiō, Серед інших значень подає і таке: «Ratio est causa» [12, с.85]. Про іменники Causa І Ratiō П.-Ж. Мініконі пише наступне: «Оскільки ці два терміни знаходяться серед найбільш багатих і найбільш розмитих, що має латина, ми стикаємося з серією інтерференцій, що з’являються одночасно в звичайній мові і в спеціальних мовах» [9, с 144]. Далі він подає кілька прикладів взаємної субституції цих лексем, ось один з них, взятий у Плінія, де обидві лексеми вживаються як синоніми із зна­ченням ‘причина’: «tempestatum imbriumque quasdam statas esse Causas, Quasdam uero fortui-tas aut adhuc Rationis Incompertae manifestum est» - «очевидно, серед причин буревіїв і до­щів одні є постійні, інші випадкові, або залежать від ще невідомого закону» [9, с 145]. Не дивно, що сучасні романські мови для вираження значення ‘причина’ використовують ле­ксеми, що продовжують обидва іменники, пор., фр. Cause І Raison, Іт. Causa І Ragione, Ісп. Causa І RazУN, Порт. Causa І RazГO.

60


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2009

Проте семантична еволюція іменника Ratiō Заслуговує на особливу увагу в межах цього дослідження, оскільки саме вона, за нашими спостереженнями, зіграла вирішаль­ну роль у появі значення ‘говорити’ у дієслова Causor. А. Мейє, досліджуючи історію іменника Ratiō, Пише, що його первинне значення було розмитим, і у самій латині цей іменник мав тенденцію закріпитися з конкретним значенням ‘рахунок’. Але Ratiō Отри­мав нові значення, які зробили з нього термін інтелектуального словника. Сталося це під впливом грецького іменника λДуOД [13, с.226]. Значення λДуOД У грецькій мові нага­дують латинське слово Ratiō, Оскільки і грецька лексема об’єднувала в собі як ‘раху­нок’, так і ‘розум’ [10, с.766-767]. Залучення Ratiō Для перекладу грецької лексеми в мо­ві риторики та філософії призвело до того, що воно усталилося в народній латині і ро­манських мовах саме із значенням ‘розум’ [1, с821]. У народній латині від Ratiō Було утворене дієслово *Rationare ‘розмірковувати, робити висновки’, проте воно вживалося і в значенні ‘говорити’, і в цьому знову, як вважають Ф. Ерну і А. Мейє, ключову роль відіграла грецька лексема λДуOД Із своїм основним значенням ‘слово’ [1, с822].

Таким чином, паралельне вживання іменників Causa Та Ratiō Мало всі шанси пере­дати іменнику Causa Від Ratiō Як споконвічних його значень, так і набутих у ході семан­тичної еволюції, в тому числі значення ‘слово’.

Доказів використання Causa Із значенням ‘слово’ в літературі немає, як немає і документально засвідченого переходу до використання дієслова Causor У значенні ‘го­ворити’, а є лише результат, що потребує пояснення, і цей результат - усталення фран­цузького дієслова Causer У значенні ‘говорити’. Проте беззаперечний, засвідчений у лі­тературі вплив іменника Ratiō Зі всіма його основними значеннями на Causa Може ціл­ком логічно передбачати також вплив набутого лексемою Ratiō В ході еволюції значен­ня ‘слово’ на контекстуальний синонім Causa.

І тут важливо зазначити, що носієм розглянутих тенденцій семантичної еволюції, що привели до появи значення ‘говорити’ у французької лексеми, було класичне дієслово, всі названі впливи інших лексем і викликані цим семантичні трансформації стосувалися форми, що залишилася в межах мови, яка не зазнала народних фонетичних змін. Цей висновок є ці­лком очевидним з огляду на те, що за жодних обставин форма, що пройшла весь шлях ро­манської історії, не могла залишитися такою, як у французького Causer. А отже, в даному випадку йдеться про книжне дієслово. Історія народної форми була іншою.

Першими значеннями старофранцузького дієслова Choser (а це вочевидь і є на­родна форма), що подають словники, є такі: ‘сперечатися з кимсь’, ‘лаятися, сварити­ся’, ‘звинувачувати, оскаржувати’, ‘кохатися’ [14, с 106]. За даними А. Греймаса, з та­кими дефініціями Choser Зустрічається у творах французької літератури починаючи з 12 ст. Проте значення, пов’язані з мовленням, з’являються в період середньофранцузької мови, а найбільшого поширення це дієслово у формі Causer Набуває у 15 ст. Форма вка­зує на те, що в другому випадку йдеться про книжне запозичення, феномен, який був вельми розповсюдженим в цю епоху. А. Греймас фіксує за дієсловом Causer Такі зна­чення: ‘пояснювати’, ‘говорити’, ‘звинувачувати’, ‘розмовляти, бесідувати’ [15, 95]. Ми бачимо, що комплекс значень народної галло-романської лексеми, з одного боку і ком­плекс значень книжної лексеми, з іншого, відрізняються тим, що саме книжний варіант має значення, пов’язані з мовленням.

Свою гіпотезу стосовно причин набуття дієсловом Causer Значення ‘розмовляти’, що є основним у сучасного дієслова, та решти інших, що були притаманними цьому дієслову раніше, виклав у згаданій праці П.-Ж. Мініконі. На його думку, Causer Заміни­ло у мові інше дієслово - Causoier, Що мало як раз значення ‘розмовляти’ і було продо­вженням (після фонетичних змін, притаманних галльській латині) народного дієслова Causidicare, Засвідченого в Рейхенаузьких глосах [9, с 178]. Це дієслово утворилося від класичного Causidicus ‘адвокат’, семантична структура якого, вміщуючи, окрім Causa, Корінь Dic (< Dico ‘говорити’), цілком могла спонукати носіїв галло-романської мови до семантичної трансформації схожого за формою (однокореневого) дієслова Causer. Така

61


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2009

Версія виглядає цілком правдоподібно, тим більше, що, зважаючи на обмеженість цього семантичного явища рамками однієї романської мови, фіксація дієслова Causidicare Са-ме у Рейхенаузьких глосах, територіально пов’язаних зі Швейцарією, тобто з франко-мовною зоною, додає гіпотезі П.-Ж. Мініконі зайвої переконливості. Проте, на нашу думку, фонетична еволюція Causidicare Не могла привести до Causer. Обов’язково мала відбутися монофтонгізація Au, а дифтонг Oi У Causoier Не міг зникнути так безслідно. Або, якщо йдеться лише про вплив семантики Causidicare На дієслово, що було в обігу, форма цього дієслова мала відображати фонетичні зміни. А отже, ми знову наполягає-мо на тому, що Causer ‘говорити’ має бути книжним запозиченням з пізнім виявом за-значеної семантичної трансформації, підготовленої ще у надрах класичної мови, що ві-дбулося вже у національну добу і лише на галльських теренах. Нагадаємо, що, на нашу думку, ця семантична трансформація проявилися спочатку у вихідному іменникові Causa, яке мало розвинути і закріпити за собою значення ‘причина’ і ‘слово’.

А що ж відбувалося з дієсловом, яке фіксується старофранцузькою мовою? Поступо-ва природна еволюція дієслова Causor Призвела, як ми бачили, до появи форми Choser, за-свідченої і текстами, і словниками, форми, яка не була пов’язана зі значеннями, що мають відношення до мовлення. Проте дієслово Choser Не залишило по собі ні народної форми, ні значень, з якими воно вживалося в старофранцузькій мові, на відміну від іменника Chose, яке усталилося в мові всіх періодів і існує до сьогодні. Натомість в італійській мові і досі вживається дієслово Cosare ‘робити’, яке пройшло той самий шлях семантичної еволюції, що і французька лексема. За даними П.-Ж. Мініконі, старофранцузьке Choser Також мало серед інших і значення ‘робити’, що використовувалося в широкому сенсі, і витоки цього значення знаходяться в народнолатинському дієслові CausāR [9, с.178].

Історія французького дієслова Causer Доводить важливу річ, яка є наріжним каме-нем у семасіології, – це ідея неможливості, або, принаймні, вкрай обмеженої можливо-сті випадкових семантичних трансформацій. Незважаючи на здавалося б унікальність появи в латинського дієслова Causor Значення ‘говорити’ лише в рамках однієї роман-ської мови, проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що зафіксований розвиток значень є логічним, знайомим фахівцям, що досліджують семантичну еволюцію, і та-ким, що вкладається в схему типових семантичних трансформацій. Особливим у цій історії є те, що мова йде про книжне запозичення, про лексему, в історії якої була знач-на перерва, лексему, що несла в собі паростки майбутніх змін і законсервувала їх до штучного відновлення дієслова в період середньофранцузької мови. Попри дещо фан-тазійний, на думку скептиків, характер даної гіпотези, її об’єктивність доводять факти семантичного розвитку, які були викладені у цій статті.

РЕЗЮМЕ

В статье прослеживается семантическое развитие французского глагола Causer От его истоков в латинском языке. Несмотря на уникальность появления значения ‘гово-рить’ у глагола, который восходит к латинскому Causor, только в одном романском языке, делается попытка увидеть в этом универсальное явление.

Ключевые Слова: Семантическая эволюция, уникальность, закономерность.

SUMMARY

In the semantic evolution of the French verb Causer Starting from its sources in the Latin language is traced. Despite the originality of gaining the meanining «to talk» of the verb (which descends from the Latin verb Causor) only in one Romanic language a try to see it as a universal phenomenon is made.

Key words: semantic evolution, originality, regularity.

62


ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2009

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ernout A., Meillet A. Dictionnaire йtymologique de la langue latine. Histoire des mots. – P.: C. Klincksieck, 1932. – 1108 p.

2. Cortelazzo M., Cortelazzo M. A. L’Etimologico minore DELI Dizionario etimologico della lingua italiana di Manlio Cortelazzo e Paolo Zolli. – Bologna: Zanichelli, 2004. – 1440 p.

3. Molіner M. Diccionario de uso del espaсol, ediciуn en CD ROM. – Madrid: Gredos, 2003.

4. Cunha A. G. da. Dicionбrio Etimolуgico Nova Fronteira da lнngua portuguesa. – Rio de Janeiro: Editora Nova Fronteira, 2003. – 940 p.

5. Fabra P. Diccionari general de la llengua catalana. – Barcelona: Edhasa, 1986. – 1787 p.

6. Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. – М.: Государственное социально-экономическое издательство, 1937. – 410 с.

7. Bloch O., Wartburg W. von. Dictionnaire йtymologique de la langue franзaise. – P.: Qua-drige / PUF, 2004. – 682 p.

8. Dauzat A., Dubois J., Mittйrand H. Nouveau Dictionnaire йtymologique et historique. – P.: Larousse, 1973. – 814 p.

9. Miniconi P.-J. Cavsa et ses dйrivйs. Contribution а l’йtude historique du vocabulaire latin. – P.: Les belles lettres, 1951. – 211 p.

10.Вейсман А. Д. Греческо-русский словар. – Репринт V-го издания 1899 г. – М.: Греко-лат. кабинет Ю. А. Шичалина, 1991. – 1371 с.

11. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. – М.: Русск. яз., 1976. – 1096 с.

12.Forcellini Aeg. Totius Latinitatis Lexicon/ Opera et studio. – Prati. Typis Aldinianis, 1871, Т. V. – 808 p.

13. Meillet A. Esquisse d’une histoire de la langue latine. – P.: Hachette, 1933. – 291 p.

14.Greimas A. J. Dictionnaire de l’ancien franзais. Le Moyen Age. – P.: Larousse, 1994. – 630 p.

15. Greimas A. J., Keane T. M. Dictionnaire du moyen franзais. – P.: Larousse, 2001. – 668 p.

Надійшла До Редакції 22.02.2009 Р.

Похожие статьи