Головна Філологія Вісник Донецького національного університету ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ПОРТРЕТНИХ ДІЄСЛІВ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)
joomla
ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ПОРТРЕТНИХ ДІЄСЛІВ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)
Філологія - Вісник Донецького національного університету

Н. В.Мескева

У сучасному мовознавстві дослідники вітчизняні і зарубіжні (Л. М.Васильєв, В. М.Дзюба, О. О.Уфімцева, Ж. П.Соколовська, Н. Ф.Клименко, М. М.Пещак, Е. В.Кузнє-цова, Д. Н.Шмельов, Ф. П.Філін та ін.) підкреслюють, що значення слова повинно


© Мескева Н. В., 2008

59


УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

Аналізуватися не ізольовано, а системно. Звідси випливає, що одним із завдань семан-тики є поєднання слів у певні групи (наприклад, синонімічні ряди, лексико-семантичні групи, тематичні групи, семантичні поля) з метою показати «членування лексичного складу мови … та описати змістову сторону мови» [1, с.64].

Систематизацією лексики у лексико-семантичні класи у другій половині ХХ сто-ліття активно займалися А. Вежбицька, О. Духачек, Г. Іпсен, Т. Ломтєв, Ст. Ульман та ін., а саме поняття семантичної системи бере початок у 1900 році, коли Г. Остгоф опубліку-вав свою роботу «Vom Supletivwesen der indogermanischen Sprachen». В українському та російському мовознавстві дослідженням семантичної систематизації присвячені роботи О. О.Потебні. Він, зокрема, відзначав, що «мова як система символів є щось упорядко-ване, всяке явище її знаходиться у взаємодії з іншими» [2, с.122]. Значний внесок у проблеми семантизації лексичної системи вніс М. М.Покровський. Він вивчав семанти-ку не окремого слова, а групи слів, пов’язаних один з одним семантично і зробив ви-сновок про те, що «семасіологічний процес поширюється на цілі категорії слів» [3, с.75]. Великого значення вивченню лексики як системи надавали Л. В.Щерба, В. В.Виноградов, Ф. П.Філін та інші мовознавці.

Однак, загальновідомим є той факт, що вивчення лексики як системи ускладнюється багатьма факторами, серед яких, в першу чергу, слід відзначити проблему значення слова, полісемію, велику кількість лексико-семантичних варіантів (ЛСВ) і т. д.

У даній роботі здійснюється спроба опису портретних дієслів з погляду структур-но-семантичної характеристики. Що стосується цієї групи дієслів, то її аналізу опосе-редковано торкалися Ю. А.Архіпова (дієслова зорового сприйняття), Л. Ярова (дієслова оцінки, у т. ч. зовнішності) або ж, як у роботі С. Синьогуб, аналіз проводився на основі однієї мови – німецької.

Актуальність цього досліджування полягає у зіставному вивченні лексико-семантичної групи (ЛСГ) портретних дієслів (ПД) в англійській та українській мовах. Головна увага у пропонованій статті зосереджується на аналізі англійських портретних дієслів.

Мета цієї роботи полягає у системному дослідженні семантичних відношень між ПД і це зумовило необхідність розкриття семантичних критеріїв їх класифікації. Аналіз семантичних критеріїв здійснюється в плані дослідження системного опису структури слова і різного роду відношень між словами.

Предметом дослідження в статті є семантичний опис структури ПД, тобто дієслів з імпліцитною ознакою «зовнішність людини». Специфіка семантики таких дієслів виявляється в тому, що в їх семантиці репрезентується якісна ознака, яка традиційно належить компетенції прикметників.

Матеріалом дослідження є ЛСВ ПД в англійській мові, одержані шляхом суцільної вибірки з таких лексикографічних джерел: 1) Collins Cobuild English Language Dictionary of Current Usage, by J. Sinclair; 2) Longman Dictionary of Contemporary English; 3) електронного словника ABBYY Lingvo 12.

Головними методами дослідження є індуктивно-дедуктивний метод, який визна-чив напрямок дослідження від збору мовного матеріалу до його аналізу і встановленню закономірностей функціонування одиниць досліджуваної семантики і метод компо-нентного аналізу з метою виділення сем у значенні слова.

У значенні слова в сучасній лінгвістиці, поряд з основним (денотативним) компонен-том, досліджуються також граматичне значення і функціональні характеристики слова як частини мови. Дієслово, як центр різних компонентів, лексичних елементів і елементів синтаксичного значення, залишається у центрі уваги лінгвістів (див. роботи Л. М.Васильєва, І. М.Кобозєвої, Р. М.Гайсиної, В. Л.Ібрагімової та ін). В. В.Виноградов відзначає більшу місткість та гнучкість семантичної структури дієслова у порівнянні з іншими частинами мови [4, с.351]. При характеристиці дієслова слід приділяти особливу увагу його синтаксичному оточенню, лексичній сполучуваності (валентності), а також ти-60


УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

Пам керування, причому, на погляд Ю. Д.Апресяна, існує прямий зв’язок між спільністю значень дієслів і схожістю їх керування одними й тими ж прийменниково-відмінниковими формами [5, с.55]. Вчений характеризує семантичну валентність як синтаксичну властивість слова, котра «випливає безпосередньо з лексичного значення слова і характеризує його як конкретну, відмінну від інших лексичну одиницю» [6,119].

Більшість лінгвістів (І. Б.Доліна, К. Є.Зоммерфельдт, С. Д.Кацнельсон, С. М.Кібардіна та інші) розмежовують валентність формальну (синтаксичну) та змістову (семантичну). Змістова валентність є джерелом змістових обмежень на здатність слів входити в ті чи інші конструкції, не залежить від морфології та зберігає силу для усіх мов приблизно однаково-го рівня розвитку, тобто є універсальною. Формальна валентність пов’язана з певними словоформами, різна в різних мовах і не завжди збігається зі змістовою.

На думку С. Д.Кацнельсона, валентність притаманна тільки тим словам, котрі «самі по собі дають відчуття неповноти висловлювання і потребують поповнення у висловлюванні» [7, с.21]. Такими словами є, в першу чергу, дієслова. Для більш повно-го розкриття їх змісту необхідна вказівка на суб’єкт чи об’єкт дії, носія стану, обставин перебігу дії тощо.

У кількісному відношенні валентність дієслова являє собою здатність керувати певною кількістю актантів. Відкривати навколо себе вільні місця, які заповнені обов’язковими чи факультативними партнерами, якими виступають іменники, при-кметники, прислівники, інфінітиви, дієприкметники і підрядні речення [8].

До числа валентностей «належать, насамперед, валентності суб’єкта, об’єкта і змісту» [5, с.127]. Таким чином, у значенні дієслова відображені характеристики суб’єкта дії (агенса), об’єкта (адресата) та змісту дії. У семантиці дієслівних лексем зафіксовані суб’єктні чи об’єктні його зв’язки, або ті та інші; тому дієслова можна умовно назвати (за локалізацією їх семантичних зв’язків):

1) суб’єктними;

2) об’єктними;

3) двоспрямованими – суб’єктно-об’єктними і об’єктно-суб’єктними [9, с.174].

У даній роботі використовуємо семіологічну класифікацію, запропоновану О. О.Уфімцевою, оскільки основним предметом даного опису лексики є не тільки номінативна значущість дієслів, але й їх синтагматична значущість, яка розкриває фор-му і засоби їх змістових зв’язків з семантичними поширювачами (предметними і озна-ковими іменами) у синтагматичному ряді.

Розподіл ЛСГ портретних дієслів на класи суб’єктних і об’єктних можливий з двох причин:

По-перше, внаслідок протиставлення цих дієслів за характером їх семантичного зв’язку з суб’єктом та об’єктом дії;

По-друге, внаслідок збігу семантичної та синтагматичної перехідності/ неперехідності.

Класифікація за суб’єктно-об’єктною локалізацією дієслівної ознаки пов’язана, насамперед, з категорією перехідності. При семіологічному описі дієслів необхідно строго розмежовувати синтаксичну та семантичну перехідність, хоча у мові вони взаємодіють, збігаючись чи не збігаючись один з одним. Саме це є причиною виник-нення змішаних, двоспрямованих груп.

До суб’єктних ПД належать ті, дія яких замикається на суб’єкті. Вони можуть ви-ражати як статичні ознаки – стан, так і динамічні – рух.

Семантично суб’єктні ПД самодостатні і можуть містити такі семи:

А) переміщення в просторі: limp (кульгати), slack (брести);

Б) зовнішній вияв фізіологічного та емоційного стану (дієслова, які позначають
зміну стану: pale (бліднути), fade (марніти), age (старіти);

61


УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

В) поведінку (мовна поведінка, фізіологічні дії людини – зір, дихання, прийом їжі): sniff (сопіти), grumble (бурчати), munch (плямкати).

Суб’єктні дієслова, головним чином, є вузькими за змістовим обсягом, більшість з них мають один – два ЛСВ (amble – «йти повільно» – 1 ЛСВ, bald – «лисіти» – 1ЛСВ, blanch – «бліднішати»-1ЛСВ, chat – «базікати»-1ЛСВ). Однак, треба відзначити, що, незважаючи на суб’єктну валентність в суб’єктних дієсловах, особливо коли мова йде про ЗЛ, є і об’єктна валентність, яка виконує роль внутрішнього об’єкта. Наприклад:

The thief bolted when he saw the policeman. - Крадій побіг щодуху, коли побачив поліцейського.

У цьому прикладі суб’єкт – людина (the thief) є активним діячем, але, оскільки у реченні йдеться про характеристику ЗЛ (характер переміщення), то суб’єкт переміщується у сферу об’єкта, а активний діяч – в об’єкт мови.

До другої групи – об’єктних ПД – належать дієслова, дія яких поширюється на об’єкт, зображене його охоплення дієслівною дією.

Об’єктні дієслова, на відміну від суб’єктних, мають велику кількість внутрішніх і зовнішніх поширювачів – уточнювачів і доповнювачів їх значення: характер переміщення об’єкта, спосіб і засіб його зміни тощо. Дані семантичні ознаки «надзви-чайно поширюють сферу семантичної вибірковості, коло лексичної й синтаксичної сполучуваності об’єктних дієслів» [9, с.170].

She stared at the letter in disbelief. – Вона з недовірою подивилася на лист. У цьому висловленні уточнюється манера здійснення дії.

Дієслово «beg», наприклад, потребує таких поширювачів як: кого, про що, для чо-го, як; «say»: що, кому, як, з якою метою тощо.

Поява суб’єктно-об’єктних дієслів зумовлена взаємодією їх семантичного і син-таксичного статусів, «двоспрямованість семантики таких дієслів залежить від синтаксичної позиції й семантичних відношень між об’єктом і суб’єктом дії в пропозиції» [9, 185]. Значення суб’єктно-об’єктних дієслів орієнтовано одночасно на семантичний суб’єкт і семантичний об’єкт, що значною мірою поширює їх змістовий об’єм і семантичний потенціал.

Базуючись на причинно – наслідковому характері зв’язку, ця група дієслів репрезентує в першу чергу каузативні відношення.

При аналізі досліджуваних ПД дана класифікація за суб’єктно-об’єктною локалізацією може виглядати так:

I. Суб’єктні дієслова:

1. Дієслова поведінки:

1.2. дієслова мовлення

1.3. дієслова емоційного стану

1.4. дієслова фізіологічних виявів людини (зір, дихання, прийом їжі).

2. Дієслова суб’єктного пересування.

II. Об’єктні дієслова:

1. Каузативні дієслова (набуття зовнішньої ознаки).

III. Суб’єктно-об’єктні дієслова:

1.Зворотні дієслова (емоційного стану, фізіологічних проявів).

2. Інхоативні.

Поняття суб’єктно-об’єктного відношення включає цілий ряд різновидностей: транс-формативне, креативне, адресативне, емотивне, інструментальне, привативне відношення. У межах ЛСГ ПД вирізняється три види суб’єктно-об’єктних відношень, а саме: Трансформативні відношення – суб’єкт змінює стан (експліцитну ознаку ЗЛ): blond, make up, curl, puff и т. д.; Креативні суб’єктно-об’єктні відношення, при яких суб’єкт створює, відтворює або знищує об’єкт, мають місце, на наш погляд, у групі ПД фізичних проявів людини, у підгрупі дієслів, які означають прийом їжі: gobble (жадібно їсти), crunch 62


УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.1, 2008

(гризти), gnaw (гризти), spoon (черпати ложкою) – імпліцитний вираз ЗЛ; Адресативне відношення: chatter (базікати), babble (говорити невиразно), gaze (пильно дивитися).

Підсумовуючи відзначимо, що семантико-ономасіологічна класифікація типів значень ПД, яка розкриває специфіку англійської мови, вказує на деякі риси дієслів:

1) показує залежність лексичного значення від синтагматики;

2) показує спрямованість семантичної похідності дієслова (які ЛСВ – одно чи двоспрямовані – присутні в змістовій структурі ПД);

3) збіг або розбіжність двох різних типів перехідності/неперехідності –
семантичної (змістової) й синтаксичної (формальної).

Однак, слід зазначити, що така класифікація має певні труднощі через те, що в «дієслові більш ніж в інших частинах мови, перетинаються, примхливо взаємодіючи, лексичне і граматичне, власне знакове і структурне значення» [9 , 196].

Суб’єктні дієслова у зв’язку з тим, що дієслівна ознака включає у своє лексичне значення тільки зв’язок з семантичним суб’єктом, характеризуються семантикою «про-цес», тобто станом суб’єкта, замкнутого у собі. Об’єктні ж дієслова відображають своїм лексичним значенням зв’язок суб’єкта з об’єктом і відзначаються семантикою «дія», яка включає в себе поняття «каузації, вплив на об’єкт без або з його зміною».

РЕЗЮМЕ

Анализ особенностей семантической структуры портретных глаголов в англий-ском языке проводится на основе семиологической классификации. Данная классифи-кация указывает на зависимость лексического значения от синтагматики, направлен-ность семантической производности глагола, совпадение или несовпадение семантиче-ской и синтаксической переходности/непереходности.

SUMMARY

The semantic structure peculiarities of portrait verbs in English are analysed on semi-ological classification. This classification shows dependence of lexical meaning from syntag-matics, directivity of verb semantic derivativeness and coincidence and noncoincidence of semantic and syntactic transitivity/intransitivity.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Караулов Ю. Н. Общая и русская идеография. – М.: Наука, 1976. – 356с.

2. Потебня А. А. Мысль и язык. Собрание трудов. – М.: Лабиринт, 1999. – С. 122-155.

3. Покровский М. М. Избранные труды по языкознанию. – М.: Изд. АН СССР, 1959. – С.3-170.

4. Виноградов В. В. Русский язык (Грамматическое учение о слове): Учеб. Пособие для вузов / Отв. ред. Г. П.Золотова. – 3-е изд., испр. – М.: Высш. школа, 1986. – 640с.

5. Апресян Ю. Д. Опыт описания значений глаголов по их синтаксическим признакам (типам управления) // Вопросы языкознания.– 1965. – №5. – С.51-66.

6. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. – М.: Нау-ка, 1974. – 367с.

7. Кацнельсон С. Д. К понятию типов валентности // Вопросы языкознания. – 1987. – №3. – С.20-32.

8. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. Пер. с франц. – М.: Прогресс, 1988. – 656с.

9. Уфимцева А. А. Лексическое значение. – М.: УРСС, 2002. – 240с.

10. Клименко Н. Ф., Пещак М. М., Савченко І. Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики. – К.: Наук. Думка, 1982. – 250с.

63


Похожие статьи