Головна Філологія Київського національного лінгвістичного університету ЩО НАСПРАВДІ ПЕРЕКЛАДАЄ ПЕРЕКЛАДАЧ? (КІЛЬКА КРИТИЧНИХ ЗАУВАЖЕНЬ ЩОДО ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ)
joomla
ЩО НАСПРАВДІ ПЕРЕКЛАДАЄ ПЕРЕКЛАДАЧ? (КІЛЬКА КРИТИЧНИХ ЗАУВАЖЕНЬ ЩОДО ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ)
Філологія - Київського національного лінгвістичного університету

МАКЕЄВ К. С.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Стаття присвячена проблемі перекладу технічних текстів. У ній розглянуто різноманітні підходи та погляди вчених на цю проблему. Автор висловлює критичні зауваження щодо перекладу текстів і пропонує власний підхід - переклад на рівні речень.

The article deals with the problem of translation of technical texts. The author shows different approaches of technical translation made by scientists. The author sets the problem of technical texts’ translation and shows its peculiarities. He also suggest his approach - translation of sentences not texts.

Проблема визначення того, з чим насправді працює перекладач і що він здійснює, є з багатьох точок зору відірваною від практики. Твердження, які досить часто можна почути, про те, що перекладач має справу з текстами і перекладає лише їх, призводило і призводитиме наразі до глибоких дискусій. А на запитання, що означає перекладати тексти, можна дати велику кількість відповідей з урахуванням того, що розуміти під «перекладом» і під «текстом», чи дивитися на переклад як на процес або як на результат, чи обмежуватися даною комунікативною ситуацією, чи враховувати й інші модуси комунікації. Тому варто погодитися, що на це та решту запитань і в майбутньому пропонуватимуть відповіді, які суперечитимуть одна одній більшою чи меншою мірою. Такий погляд на цю проблему можна унаочнити кількома висловлюваннями знаних перекладознавців.

Так, А. Нойберт найвищим рівнем еквівалентності називає «текстову» (textbezogene Aquivalenz) [Neubert 1988, 78], оскільки компенсації на цьому вищому рівні можуть скоригувати, а відтак відшкодувати втрати на нижчих рівнях. Тому він і констатує: «увесь текст є перекладацькою одиницею» [Neubert 1988, 85]. К. Райс зазначає, що якими б не були мотиви для перекладацької діяльності, існує «чітка основна величина, сталий елемент у перекладацькому процесі: текст, який слід перекласти» [Reib 1988, 68]. Ще далі йде Ю. Хольц-Манттері і каже, що перекладач «перекладає тексти - К. Райс вточнила це висловлювання, назвавши текст оригіналу мірою усіх перекладацьких речей» [Holz-Manttari 1988, 379]. М. Снелл-Хорнбі досягає вищого рівня абстрактності, стверджуючи: «переклад - це не перекодування, а «міжкультурна діяльність» (transkulturelles Handeln)» [Snel-Hornby 1996, 379]. Можливо, перевага такого визначення якраз і полягає в тому, щоб відкривати можливості для різноманітного наповнення його змістом, який, скидається на те, варіюватиметься залежно від комунікативної ситуації, стратегії перекладача, вимог замовника тощо. Яким би багатообіцяючим не був такий підхід, однак не варто забувати: переклад зажди був справою практичною і дуже конкретною, а тому абстрактність не є його основною ознакою. Саме тому перекладацька теорія має давати конкретні поради, як треба перекладати, а не описувати, як було перекладено, не зазначаючи при цьому, що слід зробити для поліпшення перекладів у майбутньому.

Наразі видається доцільним зробити таке зауваження, яке відповідає підходові до аналізування процесу і результату перекладацької діяльності, зокрема у сфері перекладу фахових текстів. Навряд чи доцільно на практичному рівні, зокрема з огляду на технічний переклад, казати про те, що перекладач перекладає тексти. Дане висловлювання є радше абстрактним і занадто узагальнюючим. Його доцільніше вживати на пояснення того, що саме робить перекладач і чим є перекладацька праця. Водночас воно нічого не каже про те, як здійснюють перекладацькі операції. Це висловлювання припускає, що перекладач спочатку читає текст оригіналу, потім закриває його і, спираючись на свою пам’ять та результати обробляння прочитаної інформації, в усній або письмовій формі викладає ті знаки (в найширшому розумінні), які відповідають знакам тексту оригіналу, з урахуванням їхніх лексичних, семантичних, граматичних і прагматичних і подальших характеристик, що їх вони набули в результаті поєднання саме у таке усне чи письмове висловлювання. Однак насправді це не відповідає процесові перекладу. Зображена послідовність дій перекладача є радше схожою на те, як в часи Романтизму перекладали художні твори, коли оригінал скорочували, додавали нові деталі, а іноді і цілковито змінювали замисел автора. Тому на сьогоднішній день заяви про те, що текст оригіналу вже не є священним, аж ніяк не можна вважати виправданими. Безперечно, перекладач, перш ніж розпочати власне переклад, має спочатку прочитати текст, а також, у разі потреби, здійснити екстралінгвістичний аналіз його, обговорити деталі перекладу із замовником, оскільки останній, зрештою, багато в чому визначає, як слід перекладати.

Припустимо, що перекладач зрозумів задум автора, риторичні фігури в тексті та лексичні особливості, якщо йдеться про твір художній, термінологію, якщо це текст технічний, і знає, як їх слід передати в мові перекладу. Тоді перекладач і починає працювати саме над тим, що зазвичай і розуміють під перекладом: він рухається по тексту оригіналу, перекладаючи одне речення за одним. Якщо він користується відповідним програмним забезпеченням, на кшталт програм «перекладацької пам’яті», то перекладене речення опиняється безпосередньо після відповідного речення тексту оригіналу. Безперечно, кожне окреме речення зважують на те, наскільки воно відповідає логіці тексту загалом, чи не суперечить воно окремим елементам, попереднім і наступним реченням. Саме в цей час і відбувається те, що дозволяє в загальному говорити про переклад тексту: перекладач постійно рухається від речення до тексту і від тексту до речення. Зрештою, речення - цеглини, з яких будується увесь текст. Однак за такого перебігу перекладу недоцільно говорити, що перекладаються тексти, оскільки на практичному рівні перекладають саме речення, а в їхніх межах - слова. З такої перспективи знову значущим стає лексичний шар, окреме слово, а якщо йдеться про фахові тексти, то термін.

Використання комп’ютерних програм дозволяє, зокрема, перевіряти, як було перекладено той чи той термін в одному тексті, як наслідок можна досягти термінологічної уніфікованості. Цей аспект є особливо важливим під час роботи з фаховими текстами, оскільки навряд чи одне і те саме слово в тексті художньому перекладатиметься завжди однаково. Ця можливість програм є незамінною при перекладі, скажімо, європейських стандартів. Приміром, на великий рахунок неважливо, що термін <^ипёе» в Національному стандарті України «Тампони неткані медичної призначеності» перекладається «поранення» та «рана» [5: 2]. Однак перший термін, може викликати негативні конотації, в той час як другий є нейтральним. Уніфікованості слід досягати хоча б з огляду на те, що в оригіналі вживається виключно один термін. Те саме стосується назв розділів і додатків, якщо вони згадуються в тексті - комп’ ютерні програми допомагають досягти того, що усі назви будуть однаковими, більш того, пошук відповідних перекладених термінів прискорюється в декілька разів. Таким чином перекладач увесь час рухається в межах речень, які утворюють текст. Якщо в більш пізніх розділах тексту наводиться якась інформація, що уточнює зміст попереднього відрізка, то перекладач досить швидко може здійснити відповідні виправлення, замінити термін або вточнити його переклад українською. Отже, перекладач на практичному рівні, на рівні перекладацьких операцій має справу зі словами

і реченнями, а на вищому рівні, більш абстрактному, на рівні узагальнення свого досвіду і аналізування подібних типів текстів він стикається саме з текстами. Знання про них дає йому змогу працювати зі словами і реченнями в межах цілих текстів, а також і з рештою немовних знаків.

Кілька практичних прикладів слугуватимуть гарною ілюстрацією обґрунтованості запропонованих роздумів. У цитованому стандарті у пункті 5 згадується, що цей стандарт, зокрема, допомагає визначати «поглинальну здатність рідини відповідно до додатка С». Цей же додаток нижче у тексті має назву «Метод визначання поглинальної здатності рідини». По-перше, в другому разі упущено прийменник «для», (тобто не було збережено уніфікованість терміна по всьому тексту) а по-друге, один і той самий термін (англ. «liquid absorptive capacity», нім. «Flussigkeitsaufnahmevermogen» [7 : 1997, 3]) було перекладено по-різному, до того ж й неправильно в обох випадках. Йдеться про те, як визначити кількість рідини, що її поглинає нетканий матеріал. Таким чином, слід було б перекласти «здатність поглинати рідину», оскільки запропонований у Стандарті варіант припускає, наче рідина ще щось поглинає. Незважаючи на те, що це досить таки суттєва помилка для стандарту на рівні окремого речення, на рівні тексту це особливого значення не має, оскільки із нижченаведеного опису методу перевіряння стає зрозумілим, що мається на увазі. Однак таких помилок все ж слід уникати в подібних документах. Тим не менш, у наступному пункті 6, який подає методи для визначення хімічних властивостей, наводиться їх перелік, і один з пунктів має такий вигляд: «неполярності водорозчинних речовин відповідно до додатка G» [5 : 2004, 2]. Відповідні німецькі та англійські варіанти виглядають таким чином: «in unpolaren Losemitteln losliche Substanzen nach Anhang G» [7 : 1997, 3] та «non-polar soluble substances: according to annex G» [6 : 1997, 6]. Український переклад невірний, оскільки він повністю спотворює зміст оригіналу і вводить в оману читача, оскільки насправді визначають не «неполярність», а «розчинні речовини», причому навіть не «водорозчинні», що теж досить суттєво. А от назва додатка G перекладено правильно: «метод визначання речовин, розчинних у неполярних розчинниках».

Ані перекладач, ані редактор, вочевидь, не перевірили посилання за текстом стандарту на відповідні місця у ньому. Певним виправдання для перекладача може слугувати те, що англійський варіант (схоже, переклад здійснювали саме з англійської) неповний і теж нечіткий, хоча назва самого додатку більш розширена.

Далі, пункти 5 і 6 починаються однаковим реченням в англійському і німецькому варіанті Європейського стандарту, а от в українському вони перекладені по-різному, причому перший варіант досить нечіткий: «подані методи визначають такі властивості» та «подано методи для визначення таких властивостей». Перший варіант можна витлумачити таким чином, неначе методи визначають властивості, хоча насправді йдеться про те, що у стандарті встановлюють методи для визначення певних властивостей (нім. «Verfahren fur die Bestimmung folgender Eigenschaften werden festgelegt», англ. «methods are given for the determination of the following properties»). Безсумнівно, що якби перекладач користувався відповідним програмним забезпеченням, він би не припустився такої помилки, хоча і складно зрозуміти, чому так по-різному перекладається початок двох сусідніх пунктів, які розташовані один над одним на одному аркуші.

Згадаємо також про помилку, яку, можливо, зробив і не перекладач, а хтось інший на більш пізній стадії редагування: в додатку B у пункті В.3.1 зазначається, що вага елементарних проб має бути 5 г. з похибкою 1 г. в ту чи ту сторону. Насправді похибка може бути 0,1 г. в той чи інший бік. Певно, подібними причинами можна також пояснити таке речення: «Записують флуоресценцію, чи нетканий матеріал», пункт Е.2.1. Схоже, що це або помилка перекладача, який невірно зрозумів англійську фразу «record whether or not the nonwoven fluoresces», або якась механічна помилка. Однак залишається незрозумілим, чому таку нісенітницю не помітив редактор, коли ознайомлювався з перекладом і коли згодом вже читав верстку. Загалом слід також відзначити, що коли справа доходить до перекладу нетехнічних речень, то вони українською виглядають досить дивно. Певне, це наслідок того, що такі переклади здійснюють не професійні перекладачі, а відповідні фахівці певної галузі з мовною підготовкою, однак, зауважу, що це лише моє припущення і воно не спирається на якісь обґрунтовані дані. Однак, подібні речення підтверджують мою здогадку: «результати випробування нетканих матеріалів не обов’язково порівнювати з результатами подібних випробувань, виконаних на марлі» (примітка до пункту 6). В принципі, абсолютно нормальне речення, однак лише до того часу, поки не поглянути в оригінал: «results of tests on nonwovens are not necessarily comparable with the results of similar tests performed on gaze», німецький варіант: «Ergebnisse von Tests mit Vliesstoffen erlauben nicht im jeden Fall einen Vergleich mit Tests, die mit Verbandmull durchgefuhrt werden». Тобто йдеться не про те, чи обов’язково порівнювати, чи ні, а про те, що такі порівняння не завжди можливі. На великий рахунок, український переклад каже приблизно те саме, але ця приблизність не є виправданою. Із зазначеного стандарту можна було б навести ще кілька прикладів, але рамки даної статті не дозволяють цього зробити. Однак, вважаю, що наведених прикладів достатньо для обґрунтування моєї тези.

Тому знову зауважую, що спеціальна теорія перекладу та переклад технічних текстів мають перш за все говорити саме про переклад речень та слів, а не текстів. Про переклад текстів ми казатимемо радше тоді, коли стикаємося з готовими перекладами та аналізуємо їхній вплив на відповідну галузь науки чи техніки, на суспільні відносини чи на рівень знань суспільних груп або окремого індивіда.

Перекладачеві не варто забувати пораду Х.-С. Сантойо - основний принцип перекладу полягає в тому, що перекласти можна лише те, що перекладач зрозумів, а відтак те, що перекладено, обов’язково має бути зрозумілим.

ЛІТЕРАТУРА

Neubert A. Textbezogene Aquvalenz / A. Neubert // Reiner Amtz (Hrsg.) Textlinguistik und Fachsprache. - Hildersheim,

1988. - 77-86 p.

Reib K., Der Text und der Ubersetzer / K. Reib // Textlinguistik und Fachsprache. - Hildersheim, 1988. - S. 67-75.

Holz-Manttari J. Was ubersetzt der Ubersetzer? Zu Steuerfaktoren der Translatorhandlung und ihrer thematischer Erfassung / Holz-Manttari Justa // Textlinguistik und Fachsprache. - Hildersheim, 1988, S. 375-392.

Snel-Hornby M., Translation und Text : ausgewahlte Vortrage / Mary Snell-Hornby. - Wien Universitatsverlag, : WUV, 1996. - 175 s.

ДСТУ EN 1644-1:2004 Тампони неткані медичної призначеності. Методи випробування. Ч. 1. Неткані матеріали для виготовляння тампонів : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www. leonorm. ram /Р/ DG/ DSTU1.htm

European Standard EN 1644-1:1997 Test methods for nowoven compresses for medial use. Р. 1: Nonwovens used in the manufacture of compresses. : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www. msa. org. mt/standarts .

Europaische Norm EN 1644-1:1997 Prufung fur medizinische Vliesstoffkompressen. T. 1: Vliesstoffe zur Herstellung von Kompressen Santoyo J. C. Pragmatic Aspects of Translation : Text-Focused vs. Reader-Focused Equivalence / J.

C. Santoyo // Reiner Arntz (Hrsg.) Textlinguistik und Fachsprache. - Hildersheim, 1988, S. 101-112.

Похожие статьи