Головна Філологія Київського національного лінгвістичного університету ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІФОЛОГІЧНОГО ПРОСТОРУ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІР
joomla
ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІФОЛОГІЧНОГО ПРОСТОРУ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІР
Філологія - Київського національного лінгвістичного університету

КОЛЕСНИК ОС.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

У статті розглянуто міфологічний простір як системно організоване інформаційне утворення. Міфологічний простір визначається як сукупність концептів-міфологем, об’єднаних у міфологічні сценарії. Особливу увагу приділено принципам і базовим механізмам організації міфологічного простору як контейнера аксіоматики, на основі якої відбувається творення варіантів образу світу й їх вербалізація засобами національних мов.

В статье рассматривается мифологическое пространство как системно организованное образование. Мифологическое пространство определяется как совокупность концептов-мифологем, объединенных в мифологические сценарии. Особое внимание уделено принципам и базовым механизмам организации мифологического пространства как контейнера аксиоматики, на основе которой происходит создание вариантов образа мира и их вербализация средствами национальных языков.

The article treats mythic space as an information system. Mythic space is identified as a set of mythic concepts united into mythic scenarios. Special attention is paid to the principles and basic mechanisms of mythic space’s functioning as a container of axiomatic that constitute premises for creating the world’s images and verbalising them via national language means.

Орієнтація на виділення інформаційних структур, що становлять основу одиниць мови та мовлення, як один із пріоритетних напрямів у контексті сучасної когнітивно-дискурсивної парадигми мовознавства [Болдирев 2004; Левицький 2007: 121-122] поєднується з увагою до форм існування лінгвокультурної інформації, намаганнями дослідити мовні одиниці в аспекті особливостей фіксації ними культурно значущих явищ і характеристик буття. Актуальним виявляється застосування понять простору з метою дослідження різноманітних феноменів "омовлення" дійсності, зокрема міфологічного компонента культури, що дозволяє вивчити індивідуальні й етнонаціональні особливості концептуалізації світу та передачі інформації [Красньїх 2003: 68].

Міфологічний простір (МП) ми визначаємо як сукупність системно організованих концептів - міфологем, що містять інформацію про первинний варіант устрою світу, поєднаних у стереотипні міфологічні сценарії. Оперування поняттям простору для опису взаємодії мови, міфу й культури вимагає виділення принципів його функціонування і базових властивостей конституентів. Перш за все, з огляду на принципову вербальність форми існування міфу, ми ведемо мову про принцип конгруентності, який передбачає узгодженість системних відношень на рівні онтології світу, онтології мови та онтології мовної особистості [Фурс 2009: 292]. Пропорційність між вказаними типами відношень забезпечується специфічним (контекстуально змінним) набором властивостей мовних знаків, що втілюють "кванти" міфологічної інформації, виступають "вихідним кодом" при створенні вторинних етнонаціональних міфів, моделюванні альтернативних світів тощо. МП також притаманні універсальні системні ознаки ієрархічності, фрактальності та динамічності [Поляков 1998: 11-17]. Принцип ієрірхічності передбачає наявність гіперо-гіпонімічних і меронімічних відношень (у сенсі реалізації трихотомії "підсистема" :: "система" :: "надсистема") між рівнями МП та їхніми складниками. Така рівнева взаємодія передбачає мету, яку визначає надсистема, іншими словами - це модель світу як збалансдованої системи, здатної до самопідтримки і самовідновлення, а також сукупність когнітивних і практичних операцій, необхідних для побудови такої моделі. Оскільки інструментарій пізнання й інтерпретації світу, притаманний конституентам нижчих рівнів, не є адекватним для цілісного осягнення прогнозованого образу світу, сенс буття (мета системних взаємодій, визначена надсистемою) у міфі традиційно відноситься до дії "вищих сил" (германський WYRD / ОКЬОО, слов’янська ДОЛЯ) або надзвичайних істот на зразок БОЖЕСТВА. Системою у цих відношеннях виявляється неподільна в міфологічному світі тріада природа-індивід-соціум, елементи якої взаємодіють на основі визначеного К. Леві-Брюлем принципу партиципації й дотримуються усталених у мовних формах зразків поведінки. Нарешті, підсистемами постають різноманітні суспільні інститути, артефакти, національна мова, за допомогою котрих реалізуються міфологічні сценарії.

Принципу фрактальності (інакше кажучи - самоподібності) у контексті мовознавчої парадигми найбільш відповідає принцип аналогії [Кубрякова 1990: 31]. Багатовимірний характер Всесвіту зумовлює нелінійність просторових параметрів світів, що входять до нього. Отже, для опису конституентів простору, що відзначаються асиметричністю й динамічністю своєї структури, ми використовуємо поняття фрактала, яке відображає сутність конфігурації елементів ієрархії МП. У контексті цієї роботи фрактал визначається як інформаційна (концептуальна) структура, що є водночас цілісною та дискретною, а її конституенти характеризуються самоподібністю й включені до безкінечної кількості ітерацій [Буняк 2009: 94]. Відтак, при розгляді структури МП під фрактальністю ми розуміємо рекурсивне (як детерміноване, так і випадкове) копіювання внутрішньої структури елементів МП на всіх рівнях, що забезпечує цілісність простору, особливий "неопосередкований" інформаційний обмін у ньому, моделювання сценаріїв вищих рівнів за допомогою наявних засобів, насамперед вербальних, котрі співвідносяться з концептуальними структурами нижчих рівнів. Цей підхід узгоджується з думкою, за якою "концентрична модель світу... складається із серії окремих ізоморфних, тобто подібних за своєю структурою, ділянок" [Лисюк 2006: 146]. Такий простір А. К. Байбурін визначає як низку вкладених один в один ізоморфних та ізофункціональних локусів, що моделюють в остаточному підсумку центральний для всіх цих локусів об’єкт, який виконує в ритуально-міфологічній традиції роль світового центру" [Байбурин 1977: 182]. Відповідно, зміни в певному сегменті міфологічної матриці світу неминуче спричиняють зміни (проявляються) в іншому його секторі - незалежно від віддаленості у фізичному просторі / часі [Букин 2006: 26]. Відтак, концепт - міфологема розуміється нами як фрактал. Елементи його внутрішньої структури відтворюються у різних варіантах національної картини світу залежно від історичного типу взаємодії МП, культури та мовної системи. При цьому логіка внутрішніх взаємодій між змістовими сегментами концепту (кластерами онтологічних, функціональних, аксіологічних і локативних ознак концептуалізованих референтів) зберігається, у той же час баланс між актуалізованими ознаками визначає культурно - історичний варіант конфігурації фрактала. Відповідно, вербалізовані історичні варіанти фрактальних елементів МП як аксіоматика, на основі якої вибудовуються варіанти картини світу, зумовлюють належність національної культури до певного атрактора (ділянки у фазовому просторі, співвіднесеної зі станом системи) [Буніятова 2009: 63].

Крім цього, фрактальність передбачає, з одного боку, подібність базової стратегії навігації у МП (квест), а з другого - поліваріантність розгортання міфологічних сценаріїв, логіка яких зумовлена внутрішньосистемними взаємодіями та пріоритетами надсистеми (Життя, Природи, а не виключно антропоцентричним чинником) та імпліцитними, аломорфними в контексті різних етнокультур причинно-наслідковими зв’язками між їхніми компонентами. Явище фрактальності відображене у традиційному для античності уявленні про людину як про "мікрокосм" [Поляков 2004], що за певних умов дозволяє представникам соціуму органічно входити до структур рівня надсистеми (тобто долати протиріччя ПРИРОДА :: КУЛЬТУРА), а також певним чином впливати на них. Наприклад, номінативна одиниця на позначення певного фрагмента МП (сукупність значень у її внутрішній формі) у контексті певної мовної картини світу постає стислою моделлю всіх можливих варіантів функціонування відповідного концепту в міжсистемних взаємодіях. Фрактальний механізм відношень між елементами МП є основою рівнорангової поліцентричної взаємодії елементів МП ("партиципації", що відповідає природному стану речей та надає МП характеру поліцентричної "констеляції світів"), а також, на нашу думку, забезпечує його незвичайний, "чарівний", магічний характер, оскільки зумовлює можливість трансформації об’єктів / процесів, бачення їх у часовій перспективі.

Динаміка (зокрема як рух форм матерії, квантів інформації) є абсолютним виявом невичерпності простору, структури якого, у свою чергу, є відносними / змінними у часі [Поляков 1998: 17]. Під принципом динамічності системи ми розуміємо поступ як невпинне оновлення, зміну конфігураційних моделей концептосфер, що становлять концептуальну картину світу соціуму, визначають тип його культури. Власне, внутрішня форма слова слов. *рго^(і)г (від *$ї(і)г - "простягатися") містить семантику просування, розширення [Топоров 1992: 341], пор. також д. англ. styrian - "рухатись", "поставати", "збуджувати", "спричиняти"; гот. *5йи-т (2) - "провід", "контроль"; гот. stiu-r-jan 2 - "визначати", "керувати" [ОББ 2001]. Наведені семантичні паралелі вказують на властивості простору як організованої системи, здатної до фрактального розширення й переструктурування у динаміці. Водночас іррадіація метаструктурного самоопису (самоструктурування) з центру культури на весь її семіотичний простір призводить до протиріч між нормою, породженою в ядрі культури, та семіотичними практиками її периферії. Відтак, периферія семіосфери, де створені за нормами тексти не вписуються у семіотичне оточення, у той час як тексти, узгоджені із реальним семіотичним середовищем, конфліктують із жорсткою нормою, визначається як ділянка семіотичної динаміки, в якій постає "поле напруги", творяться нові форми культури [Лотман 2001: 259]. Зрештою, "поле напруги", тобто система в активному стані, відзначається вищою енергетичністю, що приводить до іррадіації її впливу на значні за обсягом концептуальні локуси й поступове перетворення периферії на нове ядро. Таким чином, основою поступу системи є її прагнення до збалансованості, опір ентропії, яка перешкоджає ефективності усталених зразків взаємодій між елементами системи і за умови досягнення певного рівня руйнує її. Надмірний рівень ентропії виникає як унаслідок завеликого обсягу інформації при "тиражуванні" набутків культури і перетворенні її на "цивілізацію" (внутрішній чинник), так і в силу взаємодії систем із контрарною конфігурацією (культур з відмінними ціннісними домінантами, мов, які віддзеркалюють концептуальні картини світів у взаємодії), що прагнуть зайняти один і той самий простір (зовнішній чинник). Пристосування систем до нових реалій виявляється у видозміні структури їх підсистем та способів їхньої взаємодії, як - то: словотвірні процеси, запозичення, розвиток граматичних структур та ін., що відповідають результатам когнітивних зусиль соціуму й історичним варіантам комунікативних сценаріїв. Динаміка поступу систем (мови, культури, міфу) зумовлює набуття ними характеру відкритих систем, яким притаманний вільний обмін компонентами, прагнення до економії засобів реалізації концептуальних структур, компенсаторність тощо. Статичні й закриті системи (насамперед - регуляторні концептуальні структури з ядра простору, що виконують функції норм) перетворюються на своєрідні "егрегори", під якими ми розуміємо системи з незмінною конфігурацією, що не відповідають сучасним реаліям, однак вбирають елементи інших систем і справляють на них інформаційний вплив за механізмом "іррадіації" (наприклад, догматика релігійних систем, "мертві мови" та ін.). Варто наголосити на тому, що творення інформаційних систем типу егрегорів також є одним із виявів інтерпретаційної діяльності суспільства, причому сукупність значень, що становлять його ядро, свідомо нав’язується як аксіологічно позитивна й перетворюється на джерело вторинних міфів та ідеологічних моделей, що обслуговують певні соціальні, політичні, релігійні групи тощо. Слід також зауважити, що феномен ентропії є доволі амбівалентним. З одного боку, це деструктивний чинник, що з огляду на аксіологічний компонент системи є "злом". З другого боку, необхідність пристосування до нових реалій зумовлює рух систем, їх динаміку й відкритість. Загалом, розглядаючи взаємодію мови, культури й міфу, а також різних культур в аспекті міжмовних контактів, ми виділяємо три основні види системних відносин: 1) як відкритих систем, 2) як контрарних світів і 3) як "егрегора" і "донора" [Поляков 2004].

Нарешті, принцип динамічності існування вказаних систем передбачає сценарну організацію їхніх компонентів. Ці сценарії, у свою чергу, становлять ієрархію у відповідності з фокусними концептами-міфологемами, навколо яких вони структуруються, причому характер сценаріїв вищого рівня відповідає визначеному вище типу системних відносин. Так, при взаємодії відкритих систем реалізуються сценарії типу ПОШУКУ, ТВОРЕННЯ; контрарні системи передбачають сценарій СУТИЧКА / ПРОТИСТОЯННЯ; нарешті "егрегор" реалізує сценарії ПІДКОРЕННЯ / ДОМІНУВАННЯ. Варто відзначити, що інклюзивний характер структурації елементів і рівнів вищого плану зумовлює акумулювання в них інформації / досвіду лінгвоспільноти, набутого шляхом розгортання сценаріїв нижчих рівнів і представленого відповідними мовними одиницями. Відтак, при реалізації міфологічних сценаріїв накопичений соціумом досвід стосовно його учасників впливає на їхній перебіг. Цей вплив здійснюється завдяки наявності у внутрішній формі номінативних одиниць на позначення концептів-міфологем певних сем, що становлять імплікаціонал одиниці, котрий при розгортанні сценарію набирає "сильного" характеру [Никитин 2004] та, внаслідок лінгвокреативного характеру номінації в контексті міфологічної (концептуальної та мовної) картини світу, безпосередньо відтворює визначену ситуацію. Наприклад, успішне розгортання сценарію ПОШУК АРТЕФАКТУ можливе лише за умови реалізації ГЕРОЄМ сценаріїв нижчого рівня і застосування всього досвіду, накопиченого в попередніх взаємодіях (як набуті / поліпшені навички, так і змінений лінгвосоціальний статус індивіда); відповідно, належне виконання магічним артефактом своїх функцій зумовлене комплексом процедур, виконаних над ним раніше, комплексом його властивостей, відображених у його власному імені, та ін.

Про динамізм МП та фрактальне оновлення його компонентів ми ведемо мову і з огляду на нерозривний зв’язок понять "простір" і "час". Наприклад, уведений у науковий обіг М. М. Бахтіним термін "хронотоп" стосується "формально-змістової категорії літератури", якій притаманні ознаки "злиття просторових та часових прикмет в осмисленій і конкретній єдності" [Бахтин 1975: 235]. Категорія часу, що є максимально абстрактною, відносною, дифузною і не має чіткої референціальної співвіднесеності, натомість, відзначається утилітарністю й реалізується, насамперед, у просторових категоріальних термінах. Ще О. О. Потебня зазначав, що "вік людський уявляється простором, полем, морем; перейти, переплисти значить пережити, перебути" [Потебня 1989: 450]. Під утилітарністю категорії часу ми розуміємо її антропоморфізм і антропометричний обрахунок, що відображається, зокрема, в етимологічних паралелях, пор.: д. ісл. old - "вік", але й "люди", "світ людей", д. а. we(o)rold (англ. world) - від wer "людина" і old "вік", "час людей", д. а.

pra^ "час", але д. півн. drengr "людина"; д. а. tid "час", але д. а. peod "народ". Крім цього, антропоморфізм проявляється у співвіднесенні в індоєвропейських мовах значення "час" і "частини тіла людини", пор.: д. англ. lic "тіло", але латис. laiks "час"; д. а. praj "час, період, лихі часи", але лат. tergum "спина"; д. а. tahe "палець на нозі", але гот. peihs "час", нім. Tag "день". Ізоморфізм уявлень про час і простір виявляється у співвідношенні значень "час" і "місце", пор.:

д. а. tid, але д. англ. tiJ "поле", д. а. swl "час", але д. слов. / укр. село; а також "час" і "просторова орієнтація", пор.: англ. Your time is up. The game is over. It is high time..., нім. Hochzeit. Значення "час" співвідноситься також із поняттями структурування (творення) і деструктурування (знищення / шкода / загибель), наприклад: д. англ. tid, англ. deed "справа" , д. ірл. doid "здійснює"; однак нім. Mal "короткий час", д. а. mxl "час", англ. meal "їжа"; д. півн. skeid "час", д. а. scada "шкода"; серб-хорв. рок "час", чес. rok "час", укр. рік, але наврочити, зурочити, вирок; д. а. tid "час", нім. Tod "смерть", англ. death "смерть" [Маковский 1996: 89-98]. Отже, етимологічні відповідності між номінаціями часу і просторових концептів свідчать на користь твердження, що міфологічна картина "охоплює світ одночасно в його синхронній і діахронній цілісності, і тому він (світ) є позачасовим" [Гуревич 1984: 45]. Навіть більше, міфологічний час "завжди неоднорідний, здатний стискатись і розширятися, цілковито відносний та умовний" [Лосев 199G: 84], що дозволяє нам визначати час як своєрідний четвертий вимір об’ємних просторово організованих систем, що характеризує їхню динаміку, при цьому специфіка концептуалізації часу співвідноситься зі стереотипними міфологічними сценаріями. Загалом часові й просторові структури перебувають у відшеннях компліментарності [Мелетинский 1995: 217], відтак "час" ми вважаємо показником динамічних зрушень у структурі МП, тоді як реалізовані зміни в цій структурі (проявляються як зміна культурного типу), у свою чергу, розглядаються нами як маркер часу, історичної епохи, періоду функціонування мовної системи. Слід також наголосити на тому, що повторюване здійснення сценаріїв та їх певна історична модифікація дозволяють вести мову про МП як своєрідний континуум, оскільки останній традиційно визначається як "послідовність фактів, подій, котрі розгортаються у часі та просторі" (пор., напр., [Поляков 2GG4: 3G8]). Відтак, динамізм МП дає змогу розглядати його як інформаційний континуум, що, з одного боку, відображає особливості світобудови, а з другого - становить "вихідну базу даних" для творення культурних зразків. Розглянемо наступний приклад.

Динаміка функціонування МП виявляється передовсім у сценарній організації його конституентів, які, у свою чергу, відповідають логіці квесту. Успішне здійснення ієрархічно нижчих сценаріїв зумовлює розгортання сценаріїв вищих рівнів. Універсальними компонентами квесту виявляються "відокремлення", "подорож і пригоди", "повернення", що передбачають здійснення особистісних трансформацій та зміни конфігурації образу світу в результаті синтезу отриманого в ході квесту досвіду. Зокрема етап "подорож" передбачає переміщення в просторі, при цьому особливого значення для характеру реалізації відповідних сценаріїв набувають особливості засобів переміщення. Переміщення може здійснюватись як між фрагментами відомого (емпірично) світу: Do riten allenthalben /die wege dvrch daz lant (родичі їхали країною усіма шляхами) [Nib: 5бб], так і між світом людей та світом богів, потойбіччям тощо: til Одins landa. (шлях у землі Одіна) [Harbar6sljo6: 5б].

Уявлення про зв’язки між антропоцентричним та іншими сегментами хронотопу становлять зміст концепту ШЛЯХ, що у широкому розумінні є сполучним елементом між світами, різними етнонаціональними МП тощо. Так, значення родових номінацій концептів WAY / ШЛЯХ споріднені з поняттями "рух", "біль", "страждання", "ворог / ворожість", "тягнути", "смерть / помирати", "бити / бійка": д. а. weg "шлях, стежка, напрям подорожі" < сп. герм. *wegaz, < і. є. *wegh - (uegh) "рухатись, тягнути, їхати" [Pokorny 1959: 111S]/ нім. Weg "шлях", нім. Weh "біль"; пор. також і. є. (s)lag^_ > гот. slauhts "забій худоби", д. а. sleaht, slean "вбивство, вбивати", д. в.н. slahta "вбивство", д. в.н. slahan "вбивати", д. півн. slatar, slatr "м’ясо забитої тварини", д. ісл. slegr "забивати (цвяхи)", нім. Schlacht "битва", нім. Schlag "удар", укр. шляхта, укр. шлях (пор. "битий шлях"); пор. також укр. колія, рос. колея, нім. Keule "булава, дубина", лат. callis "стежка", нім. q^en "мучити", прус. gallan "смерть", д. а. cwealm "смерть", литов. galia "сила"; д. а. liдan "подорож", нім. Leiden "журба, страждання", укр. слід, і. є. *leigu - "хворий"; укр. дорога, рос. дорога, польськ. drogа "дорога" < сл. дьрати "дерти (розчищати)", лит. dirti "здирати", гот. distairan "здирати", нім. dmngen "тиснути, тіснити", д. а. dr(e)agan "тягнути", д. півн. drafa "тягнути", рос. дроги, і. є., д. інд. droaga - "ворог"; англ. road, д. а. rad "подорож, напад", д. а. ridan "їхати верхи" < сп. герм. *ridanan, англ. raid "похід, напад", пор. i. є. rod - "текти, течія"[там само: S53], д. а. racu "дорога", гот. reiks "володар", д. ісл. reka, д. в.н. rehho "згрібати, робити настил" [там само: 85б]; рос. путь, д. інд. panthas "слід", лат. pons, род. в. pontis "міст, палуба" [там само: 374]; д. а. swaдu "стежка, слід, шрам", д. а. swiдe "сильний, могутній, насильницький" [Маковский 199б: 274].

Наведені значення є елементами концептуальних структур алюзивного й метафтонімічного характеру, що становлять лінгвокогнітивне підґрунтя номінативних одиниць на позначення концепту-міфологеми ШЛЯХ у текстах мовами архаїчних періодів, котрі ми схильні ідентифікувати як "ревербераційні" за критерієм ступеня вияву і співвідношення МП і концептуальної картини світу соціуму, міфу і мовної картини світу лінгвоспільноти [Колесник 2009]. Наприклад: ШЛЯХ оНЕВІДОМІСТЬ / НЕБЕЗПЕКА о - ВОРОГ: frecne fengelad (жахливі болотні стежки) [Beo: 1359], brimMende lade (бездонні морські шляхи) [там само: 5б8], gryresiдas (загрозливі шляхи) [там само: 14б2], cealdum cearsiдum (холодні небезпечні шляхи) [там само: 239б], enge anpaдas, unc^ gelad (вузькі стежки й невідомі шляхи) [там само: 1409], пототщешя годи. яква намо путе преткавяшя (наштовхнулися на готів, які нам шлях перетнули) [BK 1995: 27], половци неготовами дорогами /побигоша къ Дону великому [СПІ 198б: 34]; ШЛЯХ о МІФІЧНА ІСТОТА / ПРЕДМЕТ: swanrade (лебединий шлях) [Beo: 199], seglrade (дорога вітрил) [там само: 1429], hronrade (шлях китів) [там само: 10], Дятлове тектомъ путь къ рици кажутъ [СПІ 198б: 70]; ШЛЯХ о ПОДОРОЖ / ВІДОМИЙ СВІТ / ЗОВНІШНІЙ СВІТ: on wilsiд (бажаним шляхом) [Beo:216], foldweg (шлях) [там само: 866, 1633], cupe strife (відомі дороги) [там само: 1634]; widwegas (далекі шляхи) [там само: 840], meodowongas (лугові шляхи) [там само: 1643], wide warodas (далекі дороги) [там само: 1964], gang ofer grundas (шлях через долини) [там само: 1404]; ШЛЯХ о- СТИХІЯ: ofer lagustrwte (океанськими шляхами) [там само: 239], brimlade (морські шляхи) [там само: 1051], sxside (морські шляхи) [там само: 1149], yplade (морські шляхи) [там само: 228], geofenes begang (океанський шлях) [там само: 362], swlade (морські шляхи) [там само: 1157], сіце бо сліда све не ідіемо (по шляху своєму не підемо) [BK 1995: 22-23]. Специфічною для мовної картини світу східних слов’ян є реалізація моделі ШЛЯХ о БОЖЕСТВО о СМЕРТЬ: Се Карыне плачетьсе о мертвіех тіех // яко сталісе о тропіе боженьсте і земрещуть (Це Карна плаче про тих мертвих, що стали на тропу божеську і померли) [там само: 32-33], великому Хръсови влъкомъ путь прерыскаше [СПІ 1986: 62], Игореви Князю Богъ путь кажетъ //изъ земли Половецкой //на землю Рускую [там само: 66].

Фрактальність МП знаходить вияв у відтворенні зазначених моделей на різних етапах поступу культур і мовних систем, зокрема на "лінгвокреативному" (ХХ-ХХІ ст. ст.), при відтворенні зазначених концептуальних структур. Наприклад: ШЛЯХ о НЕБЕЗПЕКА: "Our way is dark and has an evil smell," remarked the sea king; "however, we grow no safer by dawdling." [Anderson 1981: 155], to take so dark a road [Tolkien 1999: 84], the hour is evil and your road leads to sorrow [там само 1999: 85], the way was long and ever more evil [там само: 87], the road is perilous... dangerous road between the haunted valleys of Ered Gorgoroth [там само: 132], hateful Road [Tolkien 2000: 232], a very long road into darkness [там само: 118], усі злигодні шляху [Дяченки 2005: 24, 145]. Водночас асиметрія вказаних концептуальних утворень не передбачає їх абсолютного копіювання, натомість приводить до розвитку аломорфних відомих моделей на зразок ШЛЯХ о ЧАРИ о МАГІЯ: enchanted ways [Tolkien 2000: 282], ШЛЯХ о ЖИВА ІСТОТА: Дорога стала рідною, вона гріла п'яти, жартувала, петляючи і зненацька звертаючи, розважала й оберігала... [Дяченки 2005: 154], ...поки дорога одного разу його не зрадила <...> дорога виривалася в нього з - під ніг, виказуючи кепський і впертий норов [там само: 200].

Отже, специфіка структури МП передбачає різні види взаємодії його компонентів, котрі сприяють його трансформаціям, набуттю певними елементами нової якості, динаміці усієї міфологічної системи, її здатності адаптуватись до різних історичних умов, відігравати роль базисного елементу при категоризації дійсності та її знаковому втіленні в різні історичні епохи. Перспективним є зіставне дослідження лінгвокультурних і лінгвокогнітивних особливостей мовних засобів, що репрезентують елементи МП у текстах індоєвропейськими мовами різних історичних періодів.

ЛІТЕРАТУРА

Байбурин А. К. (1977). Восточнославянские гадания, связанные с выбором места для нового жилища // Фольклор и этнография. Связи фольклора с древними представлениями и обрядами. - Л.: Наука. - С. 127-130.

Бахтин М. М. (1975). Формы времени и хронотопа в романе // Вопросы литературы и эстетики.

- М. - С. 233-237.

Болдирев Н. Н. (2GG4). Концептуальное пространство когнитивной лингвистики // Вопросы когнитивной лингвистики. - № 1. - С. 18-36.

Букин А. Г. (2GG6). Культурное пространство и пространства культур (региональный аспект) : Дис. ... канд. филос. наук. - Чита.

Буніятова І. Р. (2GG9). Типологія мовних змін в історичній перспективі // Вісник Київськогонаціонального лінгвістичного університету. - Серія Філологія. - Том 12. - №1. - С.57- 65.

Буняк А. В. (2GG9). Фрактальне моделювання текстів-анотацій англомовних наукових публікацій (на матеріалі веб-сторінок лінгвістичних видань) // Культура народов Причерноморья. - № 168. - Т.1. - С. 94-96.

(ВК) Велесова книга: Легенди. Міти. Думи (1995). / Заг. ред. В. Довгича. - К.: Індоєвропа.

Гуревич А. Я. (1984). Категории средневековой культуры. - М.: "Искусство".

Дяченки Марина та Сергій (2GG5). Брамник: Роман. - К.: Джерела М.

Колесник О. С. (2GG9). Динаміка розвитку англійської та української мов в аспекті функціонування міфологічного простору // Записки з романо-германської філології. - Вип. 23. - Одеса: Фенікс. - С. 95-1G6.

Красных В. В. (2GG3). "Свой" среди "чужих": миф или реальность? - М.: Гнозис, 2GG3.

Кубрякова Е. С. (199G). Аналогия // Лингвистический энциклопедический словарь [гл. ред.

B. Н. Ярцева]. - М.: Сов. энциклопедия. - С. 31-32.

Левицький А. Е. (2GG7). Перспективні напрями зіставних досліджень у межах когнітивно-дискурсивної парадигми // Мовні і концептуальні картини світу. - Вип. 23. - Ч. 2. - К.: ВПЦ „Київський ун-т”. - С. 119

- 127.

ЛисюкН. А. (2GG6). Міфологічний хронотоп. - К.: Український фітосоціологічний центр.

ЛосевА. Ф. (199G). Диалектика мифа. - М.: "Правда". - С. 1-99.

Лотман Ю. М. (2GG1). Семиосфера.- СПб: Искусство-СПб.

Маковский М. М. (1996). Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках: Образ мира и миры образов. - М.: ВЛАДОС.

МелетинскийЕ. М. (1995). Поэтика мифа. - М.: Наука.

Никитин М. В. (2GG4). Развернутые тезисы о концептах // Вопросы когнитивной лингвистики. - №

1. - С. 53-64.

Поляков В. А. (1998). Гносеологический релятивизм как метод научного познания. - М.: Новый Центр.

Поляков В. А. (2GG4). Универсология. - М.: Амрита-Русь.

ПотебняА. А. (1989). О связи некоторых представлений в языке // Слово и миф. - М.: Правда. -

C. 449-451.

(СПІ) Слово о плъку игорєвП, игоря, сына святъславля, внука ольгова (1986). // Злато слово. Век XII.

- М.- С. 27-75.

Топоров В. Н. (1992). Пространство. // Мифы народов мира. Энциклопедия : [В 2 т.]. - М.: Сов. Энциклопедия. - Т.2. - С. 34G-342.

Фурс Л. А. (2GG9). Концептуальные аспекты синтаксиса // Когнитивные исследования языка. Вып. TV. Концептуализация мира в языке: коллектив. моногр. / гл. ред. Е. С. Кубрякова. - М. : Ин-т языкознания РАН ; Тамбов: ТГУ им. Г. Р. Державина. - С. 278-3G1.

Anderson P. (1981) The Broken Sword. NY: - Ballantine Books.

(Beo) Beowulf. [електронний ресурс]. - режим доступу: http://www. fordham. edu/halsall Harbarдslj6д. [електронний ресурс]. - режим доступу: http://norse. ulver. com/edda/harbards. html (OED) Online Etymology Dictionary (2GG1) / [ed. By Douglas Harper. [електронний ресурс]. - режим доступу: www. etymonline. com

(Nib) Das Nibelungenlied (2GG4). - Stuttgart: Philipp Reclam.

Pokorny, Julius (1959) Tndogermanisches etymologisches Worterbuch. - Bern : Francke.

Tolkien J. R.R. (1999). Silmarillion. - Boston; N. Y.: Houghton Mifflin Company.

Tolkien J. R.R. (2GGG). The Fellowship of the Ring. - N. Y.: Ballantine Books.