Головна Філологія Київського національного лінгвістичного університету ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС ТА СЕМІОТИЧНА ОСОБИСТІСТЬ
joomla
ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС ТА СЕМІОТИЧНА ОСОБИСТІСТЬ
Філологія - Київського національного лінгвістичного університету

Сєрякова 1.1.

Київський національний лінгвістичний університет

З позицій семіотичного підходу до аналізу політичного дискурсу у статті подано дослідження невербальної поведінки Президента України Віктора Ющенка. Розглянуто паралінгвістичні та кінесичні компоненти його публічних виступів у аспекті індивідуальних голосових і жестових характеристик. Обґрунтовується висновок про те, що В. Ющенко належить до кінеcичного типу семіотичної особистості, яка регулярно використовує жести-ілюстратори та жести-регулятори для передавання думок та емоцій, у такий спосіб підсилюючи прагматичний вплив висловленого нею вербально.

С позиций семиотического подхода к анализу политического дискурса в статье представлено исследование невербального поведения Президента Украины Виктора Ющенко. Рассмотрены паралингвистические и кинесические компоненты его публичных выступлений в аспекте индивидуальных характеристик голоса и жестов. Обосновывается вывод, что В. Ющенко принадлежит к кинесическому типу семиотической личности, которая регулярно использует жесты-иллюстраторы и жесты-регуляторы для передачи мыслей и эмоций, таким образом усиливая прагматическое влияние того, что высказывается им вербально.

Based on the semiotic approach to political discourse analysis, the article presents the study of nonverbal behavoiur of Victor Yuschenko, the President of Ukraine. The paper considers the paralinguistic and kinesic components of his public speeches in terms of the individual voice qualities and gesture characteristics. The study provides evidence that Victor Yuschenko belongs to the kinesic type of semiotic personality, who regularly uses such gestures as illustrators and regulators to communicate ideas, emotions and attitudes thus enhancing the pragmatic impact of what he is saying verbally.

Постановка проблеми. Дослідження політичного дискурсу перебуває у фокусі наукових інтересів сучасної лінгвістики, що спричинено інтегративними тенденціями у мовознавстві та експансіонізмом у гуманітарній науковій парадигмі у цілому. Необхідність лінгвістичного осмислення політичного дискурсу як одного із видів інституціонального дискурсу виводить на перший план не стільки проблеми внутрішньо-системних мовних відносин, скільки засоби розуміння мовної особистості як носія відповідної лінгвокультури, статусно-ролевих параметрів та особистісних характеристик через її семіотичну дискурсивну поведінку. Такі питання зараз вирішуються у рамках дискурсознавства, невербальної семіотики, соціо - та прагмалінгвістики.

Актуальність пропонованного дослідження зумовлена важливістю вивчення політичного дискурсу, по-перше, з позицій адресанта, мовної особистості як продуцента дискурсу маніпулювання, по-друге, з позицій адресата, аудиторії слухачів, яка потребує розуміння реальних інтенцій та прихованих прийомів вербального і невербального впливу дискурсивної поведінки політиків.

Об’єктом дослідження є невербальна складова дискурсу публічного виступу Президента України В. А.Ющенка. Предмет дослідження - паралінгвістичні та кінесичні компоненти політичного дискурсу публічних промов цього політика. Матеріал дослідження складають відеоматеріали політичних виступів українського Президента на зустрічах, прес-конференціях, форумах тощо.

Мета статті полягає у виявленні особливостей невербального профілю політичного дискурсу конкретної мовної особистості в аспекті експресивного потенціалу та прагматичного впливу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Політична комунікація як складна мовленнєва діяльність зорієнтована на здійснення пропаганди ідей і програмних дій, що справляє вплив на громадян країни та спонукає їх до політичного вибору. Ширше розуміння політичного дискурсу властиве О. Й. Шейгал [2000], яка відносить до нього будь-які мовні утворення, адресант, адресат або повідомлення яких належать до сфери політики.

До основних ознак політичного дискурсу відносять інституційність, наявність масової аудиторії, ситуативний та соціокультурний контекст [Севастьянова 2009: 224]. Політичний дискурс належить до такого типу комунікації, типовими рисами якого є високий ступінь маніпулювання, а тому виникає питання про механізми формування політичного дискурсу у термінах ментальних моделей, базових концептів, жанрових особливостей, стратегій і тактик маніпулювання та засобів впливу на аудиторію.

У політичному дискурсі як сукупності комунікативних публічних практик, що здійснюються у різних політичних ситуаціях, виділяють різні жанрові типи, а саме: звернення, промова, дискусія, прес-конференція, брифінг, зустріч тощо. Основним у парадигмі політичного дискурсу є жанр публічної промови. Його визначають як офіційний виступ представника держави, політичної партії або організації перед масовою аудиторією, метою якого є отримання чи зміцнення влади [Савчук 2009: 96].

Т. ван Дейк пропонує розрізняти ментальну модель події й ментальну модель контексту [Дейк 1989]. Якщо застосувати цю ідею до політичного дискурсу, то в ньому моделі політичних подій формують змістову базу політичного дискурсу та пов’язані з тим, про ЩО йдеться, а моделі контексту контролюють переважно план вираження та пов’язані з тим, ЯК говориться [Шейгал 2000}, тобто як вербальне повідомлення оформляється засобами інтонації, міміки та жестів.

У цьому аспекті релевантним видається використовувати поняття семіотичної особистості [Баранов 2006: 30], яке характеризує мовця в термінах семіотичних систем комунікації, а саме вербальних та невербальних знаків дискурсивної поведінки людини. Іншими словами, щоб осягнути феномен особистісного фактора у спілкуванні, треба дослідити семіотику мовленнєвої взаємодії комунікантів, тобто включити особистість у систему комунікативного рівня та вивчати її в єдності соціальних та екстралінгвістичних умов.

І. П.Сусов підкреслює, що провідна роль у дискурсі належить особистостям. Вони беруть на себе комунікативні ролі, обмінюються мовленнєвими діями - інформують, описують, констатують, доказують, наказують, обіцяють, критикують тощо. Вони обирають стратегії, тактики та прийоми кооперативного або некооперативного стилю спілкування [Сусов 2009: 218­219]. Таке висловлення відомого прагмалінгвіста повністю корелює із сутністю дискурсивної поведінки семіотичної особистості «політик», яка бере на себе комунікативну роль оратора у ситуації публічного виступу.

Виклад основного матеріалу. Дискурсивна поведінка оратора завжди включає засоби невербальної семіотики - використання рухів, демонстрацію жестів, зміни поз, виразу обличчя, голосових модуляцій тощо. Невербальна комунікація поєднує різні компоненти, пов’язані з мовою тіла, але основними серед них є паралінгвістичні компоненти (голосова поведінка людини) та кінесичні компоненти (жести, вираз обличчя, погляд, посмішка тощо). У процесі мовлення ці компоненти комбінуються і вибудовують невербальний профіль дискурсу мовної особистості [Сeрякова 2009: 233]. У семіотичному аспекті невербальний профіль визначається кількістю, інтенсивністю, конфігурацією складників, що свідчить, по-перше, про індивідуальний стиль мовця, а по-друге, про зміст, що його укладає в невербальне комунікативне послання.

Якщо порівняти невербальні профілі публічних виступів відомих сучасних українських політиків, то особливу увагу привертає «фірмова» невербаліка Президента України В. А. Ющенка. Розглянємо невербальний профіль дискурсу публічного виступу В. А.Ющенка через контент - аналіз паралінгвістичного та кінесичного компонентів, визначимо його семіотичний тип та інструментарій прагматичного впливу на аудиторію. Почнемо з паралінгвістичного компонента дискурсу.

Паралінгвістичні властивості голосу були предметом дослідження у різних галузях гуманітарних наук [Крейдлин 2002: 222-234], що надало лінгвістам відомості про кореляцію психічного стану людини з просодикою мовлення, про співвіношення між голосом та індивідуальними і соціальними параметрами [Laver 1974: 63-65], про розпізнання емоцій за голосовими ознаками [Изард 1999], а також про вплив способу мовлення на інтелектуальну, емоційну та психічну сфери слухача [Нэпп, Холл 2004: 209-218]. Паралінгвистика вивчає, зокрема, те, яке враження ми отримуємо від звучання та модуляцій голосу людини [Seryakova 2009: 53-56]. Таблиця 1 демонструє репертуар паралінгвістичних ознак голосу, що базується на фонетичних параметрах, має розвинутий тональний блок, а також включає наявність голосових сигналів або їх повну відсутність (паузи, мовчання).


Паралінгвістичний репертуар мовця

Вид

Приклад, пояснення

1.

Голосовий набір

+/- гучність

гучний, тихий голос

(фонетичні

+/- висота

високий, низький голос

параметри)

+/- темп

швидке, повільне мовлення

2.

Голосові якості

+/- дзвінкий

дзвінкий, радісний голос

(тон, тембральна

+/- назальний

гугнявий голос

характеристика)

+/- хрипкий

хриплуватий голос

+/- чіткий

виразний, чіткий тон

+/- шепелявий тощо

3.

Вокалізації

вигук

О-о-о! Ах!

(голосовий шум)

кашель

кхе-кхе

плач

у-у-у

сміх

ха-ха, хи-хи-хи

4.

Паузація

заповнена пауза

хм, е-е, а-а

(відсутність звуку)

незаповнена пауза

мовчання

Аналіз публічних виступів В. А.Ющенка свідчить про те, що паралінгвістичний компонент його дискурсу не дуже експресивний, тому не належить до основних інструментів впливу на аудиторію. В. А.Ющенкові від природи властива тембральна монотонність, негучність голосу, нерозбірлива дикція, він ковтає склади та інтонаційно нечітко завершує речення. Ці паралінгвістичні особливості компенсуються у дискурсивній поведінці прагматично навантаженими, довгими паузами, що спрямовані на атракцію уваги до змістово важливих частин висловлення, а також активним використанням кінесичних засобів - переважно жестів рук. Можна дійти висновку, що у невербальному профілі публічного виступу В. А.Ющенка домінує кінесична складова, оскільки практично кожне висловлення виконується у жестовому контексті.

Елементи жестової поведінки у комунікації обслуговують вербальне повідомлення, функціонують паралельно з ним і, з такої точки зору, можуть бути розподілені на (1) жести, здатні самостійно, без залучення вербального компонента, виконувати інформативну та комунікативну функціі; (2) жести, які підкреслюють та доповнюють зміст вербального компонента; (3) жести, що сприяють керуванню комунікативним процесом у аспекті встановлення, підтримки та завершення соціальної взаємодії [Крейдлин 2002: 61-64 ].

Перший тип жестів Д. Ефрон назвав емблемами, другий - ілюстраторами, а третій - регуляторами [Efron 1972]. Всі ці типи жестів поділяються на підгрупи, назви та сутність яких подано в наступній таблиці.

Таблиця 2

Кінесичний репертуар мовця

Тип жесту

Вид жесту

Приклади та пояснення

1.

Емблеми

- вказівні

- показати пальцем / рукою /


(використовують автономно або в поєнанні з вербальною дією)

- зображальні

- символічні

очима;

- малювати у повітрі форму, позначати вагу, розмір, кількість;

- сваритися пальцем, робити уклін, рукостискання.

2.

Ілюстратори

(жестикуляції, що регулярно супроводжують вербальну дію)

- жестові акценти

- дейктики

- просторові

- часові

- ідеографи

- кінефонографи

- кінетографи

- ідентифікатори

- екстерналайзери

- ритмічні рухи долонею, змахи рукою;

- рух пальцем, рукою, погляд у бік референта;

- кінеми «тут», «там»;

- кінеми «вчора», «зараз»;

- жести, що виділяють ідею, основну думку;

- жести імітації руху та звуку;

- жести «різати», «літати»;

- пов’язані зі стилем жести, які передають оцінку - «мужній», «чесний»;

- пригладити волосся, поправити одяг.

3.

Регулятори

(фатичні жести, що вплетені у вербальну

поведінку і виконують метакомунікативну функцію)

- жест-крапка

- жест-позиція

- жест-представлення

- кивок, зміна пози;

- поєднання кінем (погляд + поворот);

- комплекси рухів (погляд + поза + відстань).

Розглянемо з невербальної семіотичної точки зору фрагмент виступу В. А.Ющенка 27 жовтня 2009 року після події подання документів до Центральної виборчої комісії з метою реєстрації його кандидатури як кандидата на посаду Президента України на виборах 2010 року. Виступ відбувся перед аудиторією прихильників, що прийшли продемонструвати В. А. Ющенкові свою підтримку. Фрагмент тексту та відеозапис виступу отримано нами із сайту телевізійного каналу 1+1 (tsn. ua).

В. А.Ющенко висловлює таку думку:

«Перед нами є два вибори — або допустити, щоб ми поринули у 2004 рік — у національну трагедію, національну драму, яку ми виграли, але сьогодні можуть обставини скластись таким чином, що це буде неповоротний момент. Тому я йду в президенти».

Пояснюючи своє рішення «йти у президенти», В. А.Ющенко говорить рівним тоном, спокійнім голосом, без інтонаційних акцентів та емоційних педалювань. Він витримує короткі та довгі смислові паузи, що поділяють дискурс на смислові синтагми. Виступ супроводжується безперервною мовою жестів - активно працює права рука, тоді як ліва рука закладена до кишені брюк майже до кінця його виступу. Пропонуємо розгорнутий семіотичний запис цього політичного дискурсу, який репрезентує не тільки вербальні, а й номінативні позначення невербальних компонетів комунікації, що має такий вигляд:

«Перед нами є (пауза, жест правим плечем; права рука вгорі, пальці розкриті у вигляді чаші) два вибори — (довга пауза) або (пауза) допустити (рух правою рукою з витягнутим уперед пальцем), щоб ми (повторює цей жест із більшою амплітудою руки) поринули у (жест великим пальцем назад на рівні плеча) 2004 рік — у (збирає пальці у щіпку) національну (пауза) трагедію (пауза), у (повторює жест «щіпка») національну (пауза) драму, яку ми (палець догори, рух рукою вгору) виграли, але сьогодні (палець догори) можуть обставини скластись таким чином (виймає ліву руку з кишені), що це буде (складає опущені руки перед собою в замок) неповоротний момент (довга пауза, залишається у позі «руки перед собою в замок»). Тому я йду в президенти».

Перш ніж пояснювати значення кінесичних компонентів у цьому політичному дискурсі, слід зазначити, що жести, особливо ілюстратори, є полісемантичними, тому для їх інтерпретації необхідно не тільки брати до уваги лінгвальний і нелінгвальний контексти, а також враховувати амплітуду, інтенсивність жесту та морфологію його виконання. Так, жест правим плечем може означати несхвалення, незадоволення, а також мати значення «не знаю», «говорю неправду», «як хочете», «вам обирати». Розглянемо жести, використані у промові, з точки зору їхнього типу та значення у цьому конкретному контексті.

Жест правим плечем - ілюстратор, ідентифікатор емоції незадоволення.

Права рука вгорі, пальці розкриті у вигляді чаші - ілюстратор, дейктик кількості.

Рух правою рукою з витягнутим уперед пальцем - ілюстратор, часовий жест «майбутне».

Рух правою рукою з витягнутим уперед пальцем із більшою амплітудою руки - ілюстратор, жест - кінетограф «пірнати».

Жест великим пальцем назад на рівні плеча - ілюстратор, часовий жест «минуле».

Зібрані у щіпку пальці - ілюстратор, ідеограф «головна ідея». Жест виконано двічі, обидва рази при слові «національну», що свідчить про змістову домінанту дискурсу.

Палець догори, рух рукою вгору - ілюстратор, дейктичний жест.

Палець догори - ілюстратор, часовий жест «зараз».

Витягнути ліву руку з кишені, зміна пози - регулятор, жест із значенням «крапка».

Складати опущені руки перед собою в замок - ілюстратор, ідентифікатор, спрямований на заспокоювання та підбадьорювання себе. Виконаний перед висловленням перформативного мовленнєвого акту «Я йду в президенти».

Залишається у такій позі - регулятор, закритий жест, жест-позиція «кінець розмови».

Кількість (11 жестів за неповні 2 хвилини виступу), різноманітність (охоплюють майже всю парадигму жестових типів) та інформативна якість кінесичного компонента (функція підсилення та доповнення) тільки одного фрагмента цієї промови свідчать про те, що В. А.Ющенко належать до кінесичного типу семіотичної особистості. Його жести вибудовують компонентно щільний та функціонально релевантний невербальний кінесичний профіль політичного дискурсу. За частотністю використання та дистрибутивним параметром експресивною домінантою кінесичного профілю виступає жест «щіпка», який є, з одного боку, метафорою передачі головного значення дискурсу, а з другого - належить до репертуару «фірмової» кінесики В. А.Ющенка.

Висновки та перспективи. Таким чином, політичний дискурс, досліджений із позицій семіотичного підходу, розглядається як продукт поєднання вербальної та невербальної поведінки оратора. Активне використання паралінгвістичних, кінесичних, проксемних та інших компонентів дискурсу свідчить не тільки про те, до якого семіотичного типу особистості належить мовець, а й про те, які засоби комунікації складають основний арсенал його прагматичного впливу на аудиторію. Політичний дискурс отримує сьогодні нові перспективи дослідження, що позначається на зближенні з іншими науковими галузями, які вивчають людину та її комунікативне буття.

ЛІТЕРАТУРА

Дейк Т. А. ван (1989). Язык. Познание. Коммуникация / Перев. с англ. - М.: Прогресс.

Баранов А. Г. (2006). Семиотическая личность: кодовые переходы // Речевая деятельность. Языковое сознание. Общающиеся личности: Тезисы междунар. симпозиума по психолингвистике и теории коммуникации. - Калуга. - С. 30-31.

Изард К. (1999). Психология эмоций / Перев. с англ. - СПб.: Питер.

Крейдлин Г. Е. (2002). Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык. - М.: Новое литературное обозрение.

Нэпп М., Холл Д. (2004). Невербальное общение: [учебник]. - СПб.: прайм - ЕВРОЗНАК.

Савчук В. І. (2009). Політичний дискурс: жанрові особливості // Науковий вісник Волинського національного ун-ту імені Лесі Українки. Серія Філологічні науки. Мовознавство. - № 17. - С. 93-96.

Севастьянова І. А. (2009). До питання про політичну комунікацію // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - № 168, т. 2. - С. 223-225.

Серякова И. И. (2009). Невербальный профиль коммуникативного поведения украинских политических лидеров // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - № 168, т. 2. - С. 233-235.

Сусов И. П. (2009). Лингвистическая прагматика. - Винница: Нова кныга.

Шейгал Е. И. (2000). Семиотика политического дискурса. - Волгоград: Перемена.

Efron D. (1972). Gesture, Race and Culture. - The Hague: Mouton.

Laver J. (1974). Labels for Voices // Journal of International Phonetic association. - Vol. 4, № 2. - P. 62-75.

SeryakovaI. (2009). Magic of Nonverbal Communication: [посібник]. - K.: Освіта України.


Похожие статьи