Головна Філологія Київського національного лінгвістичного університету ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ ТЕОРІЙ НА ТРАНСФОРМАЦІЮ ЛІТЕРАТУРНОГО СМАКУ (на матеріалі оповідань Е. Оуклі)
joomla
ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ ТЕОРІЙ НА ТРАНСФОРМАЦІЮ ЛІТЕРАТУРНОГО СМАКУ (на матеріалі оповідань Е. Оуклі)
Філологія - Київського національного лінгвістичного університету

МАРЧИШИНА А. А.

Кам ’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

У статті розглядається залежність проблематики оповідань сучасної англійської письменниці Енн Оуклі від теорії тендерної ідентичності. Аналізуються гендерно-марковані елементи, які виступають засобами характеризації персонажів і демонструють відмінності в мовленнєвих портретах чоловіків та жінок. У висновках вказується на взаємозв’язок між суспільними настроями та літературними смаками.

Ключові слова: літературний смак, тендерна ідентичність, гендерно-марковані елементи.

В статье рассматривается зависимость проблематики рассказов современной английской писательницы Энн Оукли от теории гендерной идентичности. Анализируются гендерно-маркированные элементы, выступающие средствами характеризации персонажей и демонстрирующие отличия в речевых портретах мужчин и женщин. В выводах указывается взаимосвязь между общественными настроениями и литературными вкусами.

Ключевые слова: литературный вкус, гендерная идентичность, гендерно-маркированные элементы.

The paper considers the way how the problems developed in the short stories by a contemporary English writer Ann Oakley depend upon the theory of gender identity. Gender-marked elements characterizing the personages and indicating differences between male and female speech portraits are analyzed. Correlation between social attitudes and literary tastes is highlighted.

Key words: literary taste, gender identity, gender-marked elements.

Кожна літературна епоха відповідно до принципів, проголошених П. Меркером, характеризується як своїм стилем, так і смаком [цит. за пр.: 7]. І якщо історія стилю вивчає історико-генетичні витоки літературного твору, то історія літературного смаку досліджує вміння публіки сприймати літературні твори як естетичне ціле та осмислює взаємовплив літературного виробництва і споживання. В окресленій площині маркетингові терміни попиту й пропозиції видаються доречними. ХХ ст. висунуло на суспільне обговорення гендерну проблематику; література відгукнулася на цей запит.

Це не було випадковим збігом обставин. Соціальний прогрес з його демократизацією статевих стосунків, затиранням розбіжностей між “чоловічими” та “жіночими” професіями, спільним навчанням та працею змінили нормативні уявлення про чоловічі та жіночі гендерні ролі, нівелювали багато таких відмінностей, які раніше здавались “природними” - традиційними та зрозумілими. І хоч “загальнолюдська” концептуальна картина світу залишається єдиним, цілісним явищем і в гендерному ракурсі (що експериментально підтверджено, зокрема, в дослідженні

О. Л. Бессонової [3]), а гендерна опозиція “чоловіче :: жіноче” не є фундаментальним принципом людського пізнання, інтерес до розмежування поглядів на світ крізь гендерно забарвлену призму від того не зменшився. Адже, як помітив Е. Берк ще у 1756 р., основу естетичного смаку формують зовнішні почуття, які є потужним джерелом усіх наших ідей [2].

Витоки гендерної філософії загалом та літературних творів гендерного спрямування лежать далеко поза межами ХХ ст. Не вдаючись у деталізований розгляд історії її формування як мистецького підходу, так і суспільної думки, варто лише зазначити, що, якби творчість Луїзи Мей Олкотт, Джейн Остін, Жорж Санд, Лесі Українки, частково - Ольги Кобилянської припала на цю епоху, їх твори напевно назвали б гендерно маркованими. Еволюція літературної естетики як відгук на зміну суспільних смаків становить той аспект проблеми, розгляду якого присвячена ця стаття.

Кінець ХХ ст. сформував цілу низку смакових стилів, зокрема в літературі, які можна класифікувати як корпоративні. З одного боку, вони відображають уявлення письменників про естетизм художнього твору; з іншого, - зорієнтовані на “свого” читача, готового до сприйняття цього твору і в такий спосіб він “задовольняє свої естетичні преференції” [4].

Мета статті - довести, що гендерна проблематика в художній літературі ХХ ст. є проявом корпоративного смаку певної частини суспільства, що тягне за собою проблему гендерної ідентичності і специфіки її вербального втілення.

Предметом розгляду є гендерна специфіка трьох оповідань англійської письменниці Енн Оуклі: “Byron’s Mistake” (“Помилка Байрона”), “Cosmic Sex” (“Космічний секс”), “Moth Stuff’ (“Засіб проти молі”).

Завдання:

- продемонструвати зв’язок мовленнєвого портрету персонажа із усвідомленням ним/нею своєї гендерної належності;

- виявити авторську позицію письменниці стосовно порушених проблем з огляду на їх актуальність у літературно-мистецькій смаковій палітрі сьогодення;

- з’ ясувати вплив гендерних теорій на формування проблематики творів художньої літератури.

Смак - двоїстий феномен, який, з одного боку, є багатоаспектною категорією, притаманною творам мистецтва, які покоління поціновувачів визнали шедеврами; з іншого, - це здатність, вміння, можливість сприйняття й оцінки прекрасного. Тому можна припустити, що дихотомія “творець :: споживач” існує, з-поміж багатьох інших, завдяки відчуттю смаку. В “Поетиці” Аристотеля узагальнено естетичні знання античного світу та підведено базис під розвиток літературних родів. Те, що він розумів під “гармонією” [1] як запорукою цілісності, майстерності, унормованості (дотримання метра) естетизму художнього твору, зараз прийнято називати смаком.

Естетичний смак як ідея, що спонукає автора до продукування твору мистецтва, притягує його споживача - читача, слухача, глядача. Принципи смаку притаманні групі людей, об’єднаних естетичним смаком як критерієм спільних поглядів на духовні потреби, мистецький стиль, моральні запити, межі особистої свободи, належність до конкретного соціального прошарку. У значенні розвинутого почуття прекрасного, здатності до естетичної оцінки [8, c. 392-393] смак характеризується нормативністю та консервативністю [9, c. 87]. Інакше неможливо було б говорити про критерії визначення смаку, синонімом якого в певних випадках може слугувати норма. Для того, щоб певні норми набули стандартизованого вигляду, потрібен час. Упродовж цього проміжку смаки відшліфовуються, але полишають своє місце в авангарді мистецьких поглядів. Тому виразниками й прибічниками певних культурологічних смаків (тобто, таких принципів, що вже визнані, сформовані й схвалені) є такі митці, критики й “споживачі” мистецької продукції, які мають досвід її сприйняття, аналізу й оцінки.

ХХ ст. важко уявити одноманітним хоча б у якійсь галузі суспільного буття. Культурний ландшафт минулої епохи був, напевно, одним з найбільш строкатих. Смакові пріоритети формувалися під впливом найрізноманітніших коливань суспільної, геополітичної, медійно - технологічної думки. Однак, є і спільний критерій, що об’єднує всю багату палітру смакових уподобань людства, - вона має глобальний, а не локальний характер.

Енн Оуклі відома своїми філософськими, соціальними, літературно-критичними поглядами на специфіку висвітлення гендерних аспектів життя суспільства не тільки у сучасній Великобританії, а й далеко за її межами. Маніфестація цих світоглядних позицій завдяки багатогранному обдаруванню Е. Оуклі знаходить вияв не тільки в теоретичних працях, науково - популярних публікаціях, а й у нечисленних художніх творах, формальне й змістове наповнення яких віддзеркалює філософсько-естетичні погляди і громадську позицію авторки.

В основі сюжету всіх трьох оповідань - епізод із життя жінки. У першому - жінки - науковця, економіста за фахом, яка бере участь у конференції з питань теорії педагогіки. Персонаж сучасного штибу, позбавлений глухої архаїки, наділений якостями мешканця урбаністичних джунглів, проте спраглий відчуття природної краси. Героїня цього та наступного оповідань з гендерної точки зору ніби міняється ролями: суспільно активна інтелектуалка Бет (Beth) із “Byron’s Mistake” і тендітна й нерішуча власниця антикварної крамниці Аманда (Amanda) з “Cosmic Sex”. Однак цей жіночний, традиційний образ протагоністки відтіняється персонажем другого плану - її подругою Розаліндою (Rosalind), викладачем коледжу (“I teach technology and women's studies at the local ex-technical college <.. .>My specialism is technology in relation to gender. I am sometimes accused of seeing the two things everywhere”). Обидві є незалежними в матеріальному плані сучасними жінками, у яких склалася кар’єра, проте не склалося подружнє життя: розлучення, коханці - звичайно, нееталонні зразки образів, які б схвалила смакова цензура. Вони далекі від патріархальної культури (“Amanda and I were young housewives then, moody, tired, smoking like chimneys, putting brave faces on it”). Та, за висловом Х. Ортега-і-Гассета, це ті характери, які відповідають вимогам “повстання мас” [6] - типажі, не зовсім варті наслідування, однак такі, яких можна зустріти на вулиці, в супермаркеті, в громадському транспорті, у сусідньому помешканні. І якщо ті читачі, які дотепер уважалися некваліфікованою читацькою більшістю, позбавленою витонченого смаку в літературних уподобаннях, були “естетично дискриміновані” [5], то зараз вони можуть прочитати в книзі те, про що розмовляють по телефону, що обговорюють за обіднім столом, що складає їхні щоденні турботи. Третє оповідання (“Moth Stuff’) зображає кілька годин із життя жінки-домогосподарки, яка живе винятково турботами сім’ ї. Проте півдоби художнього часу і три сторінки друкованого тексту достатньою мірою окреслюють її життєвий і світоглядний простір: Джейн розчинилася в сім’ї, не вагаючись поклала власні інтереси на вівтар кар’єрного зростання чоловіка та дітей.

Як бачимо, героїні мають різну вдачу, соціальний статус, громадську позицію, не кажучи вже про фахову кваліфікацію. Та все ж усі три оповідання мають об’єднувальний чинник. Вони постулюють, по-перше, нову проблематику в жанрі сучасного англомовного оповідання (short story), де у фокус уваги потрапляє пересічна, стереотипна жінка (the average woman). Але якщо у фільмі американського режисера Крісті Кебена з такою ж назвою (“The Average Woman”), що вийшов на екрани у 1924 р., до жінки ставилася одна вимога - мати гарну зовнішність (як прозвучало в одному з коментарів до фільму, “The average woman would rather have beauty than brains, because the average man can see better than he can think” - “Пересічній жінці краще мати гарну зовнішність, ніж мізки, бо пересічний чоловік краще бачить, ніж думає”), то це було демонстрацією глобалізованого суспільного смаку, епоха якого завершилася разом з епохою Мерилін Монро. Стрімкий науково-технічний прогрес другої половини ХХ ст. “інтелектуалізує” жінку, яка не тільки очолює уряди й парламенти, а й входить у літературу, зокрема, протагоністом, конструюючи в такий спосіб новий образ “the average woman”. Виконання жінкою тих функцій у механізмі суспільного буття, які раніше були табуйованими для неї, важко назвати завоюванням, швидше - необхідністю та природним плином подій (тобто, в контексті психологічних і соціальних відносин і процесів, як це розумів Р. Столлер, використовуючи термін “gender identity”), а відтак, “гендерні” завоювання останніх десятиліть - це не причина, а наслідок еволюційного розвитку людства. Система соціальних ролей відбиває структуру суспільства і є чинником, що детермінує гендер, а не навпаки.

Енн Оуклі не порушує загальноприйнятих норм стосовно поняття гарного смаку в поведінці: “. women don't like to rock the boat <...>. They know that polite behaviour is important.”; “being a woman, how could she not think or say that, given that women's individual experiences could often be so different from men's?”; “The men had trouble reading her expression”; “her mother had approved Jane's repeat of the dual-gender nuclear family model”. Подекуди їх можна навіть розгорнути в концептуальні схеми: women are polite; women are different from men; women are insidious; women are family keepers. Здавалося б, проголошені гасла не є новими і вже давно різнобічно висвітлені в літературі. Новим є інше - поряд з виконанням усталених традиційних гендерних ролей від жінки тепер вимагається активна участь у житті суспільства, а отже, - вона повинна засвоїти інші норми смаку, притаманні “чоловічому” світові. Звісно, це не є непосильним завданням, швидше задачею з логіки, адже, за І. Кантом, будь-яке судження про смак ґрунтується на ідеї здорового глузду [10].

Спробуємо це довести. Елементи опозиційної пари “чоловік - жінка” до недавнього минулого функціонували у різних суспільних площинах, які теж можна представити опозиційно як “суспільство - сім’я”. Тепер, коли орбіти двох однаково вагомих “ядер” перетнулися, треба встановити “правила гри”: удосконалити правила суспільної взаємодії, тобто, змінити смакові уявлення суспільства про гендерно детерміновані ролі, адже семантична структура конституентів опозиційної пари зумовлена культурними уявленнями, а не природними фактами.

Напевно, століття тому смакова цензура заборонила б змалювання чоловіка такими словесними “фарбами”, як “The man opposite her had gone to sleep under a large hat”; “the men <.> recognising in Professor Weinberg's self-absorbed verbosity something of their own”; “Professor Abramovsky, a small round American with a head like a hardboiled egg”; “The Italian professor dropped the remark into the pool of conversation like a jewel that people ought to value”; “Professor Ghezzi’s affection and carnal lust”; “jaundiced guide” ; “Him (finishes his Stella Artois, leaves can on floor, turns TV off, goes upstairs, undresses, drops clothes on floor)”; “she smells beer on his breath”; “Our husbands were kindish and upstanding, usually on Thursdays and Saturdays, but they didn't know what we were going through and neither did we”; “the revolting smell of the toilet after he'd read The Times and smoked a cigarette in it”. Певним закидом щодо фахової відповідності професора є згадка про його втечу з молодою коханкою-студенткою: “They had put their heads and various other bits of themselves together during his course on twentieth century moral _ philosophy”. Звичайно, чоловіки - персонажі не позбавлені традиційних характеристик: “he was a romantic”; “He was bright and cheerful, cracking jokes and hurrying them on” та ін. Це також дозволяє здійснити певні реконструкції, результатом яких можуть бути такі концептуальні схеми: men are verbose; men are ugly; men are vain; men are lustful; men are stinking; men are careless; men are easy-going. Подібні смакові провокації, звичайно ж, відрізняються від еталонних зразків літературної естетики, та все ж вони ґрунтуються на онтологічному базисі, який і визначає панівний світогляд. Безсумнівно, гендерно орієнтований напрямок у літературі не належить до її ключових трендів, однак заперечувати його актуальність теж немає сенсу. Він слугує виразником певних корпоративних смаків, зокрема, феміністичних, на які попит чимраз зростає, тому, перефразовуючи П. Меркера, можна припустити, що гендер бере участь у конструюванні стилю епохи [цит. за пр.: 7].

Роль гендера в побудові дискурсу виконується як у напрямку селекції (підбір відповідних лексичних одиниць), так і структурації (створення гендерно-маркованих синтаксичних структур). Стосовно селективної функції, яка реалізована в оповіданнях Е. Оуклі, то очевидним є те, що саме гендерно маркованому (жіночому) погляду на світ можемо завдячувати тій ролі, яка відводиться в них таким деталям, як, наприклад, “wellcut suit”, “the floors <.> dusty round the edges”, “a copy of Cosmopolitan”, “a cup of coffee from a machine”, “a polystyrene cup of muddy coffee”, “moth stuff ”, “layers of woollen jerseys and cardigans and socks and gloves and hats and scarves”, “safe wet world of the womb”. Такими ж „жіночими” можна назвати й епітетні словосполучення, створені письменницею: “friendly arms”, “futuristic sex”, “permanently illuminated (unlike ours) days”, “stolen husband” та ін.

Те, що мовлення персонажів безпомилково видає чоловіче/жіноче авторство, засвідчується вжитком як окремих лексем, так і специфічних синтаксичних конструкцій. Так, репліки жінок позначені адресованістю (Amanda, Ros, Mum, dear, Dad), лексичні одиниці акцентують емоційний стан жінок ("Beth struggled to listen"", “ said Beth <...> delightedly", “observed Berth tartly", “she was so pleased", “it <...> was giving her grief", “Amanda groaned", “yelled Lily"", “Lilly had wrinkled her nose"", “Jane sighed", “said Lily brightly"", “pointed out Jane firmly"", “Jane frowned", “said Lily blithely"", “said Lily impatiently"" та ін.). Висловлення часто мають форму запитальних речень (як вияв невпевненості), що містять скорочені форми та колоквіалізми, - свідчення близьких стосунків між співрозмовниками, як ось репліки у такому діалозі: “Do you know what’s wrong with Mum, Ros? Because I don’t. She's been very weepy ever since That Man went off".

Інша справа чоловіки: репліки у вигляді розповідних речень, часто - наказових (“Give me a kiss"", “Don’t joke about it", “Phone us with the number""), насиченість мовлення словами-термінами, елементами ділового лексикону (“methodology of statistical aggregation and randomised control procedures"", “ideologies of instrumental rationality and objectivism"", “pin number"", “credit card", “travel insurance").

Тендерні дослідження ХХ ст., разом із поширенням феміністського руху та як його супутнього фактора - феміністського дискурсу, “дозволили" не тільки творцям мас-медійних текстів (існування яких не є довготривалим у часі), але й авторам художніх творів звинувачувати чоловіків у найрізноманітніших проблемах як глобального, так і приватного плану. Найбільш розповсюджена причина - чоловіки бояться відповідальності, як у випадку з хворою героїнею, яку покинули і чоловік, і коханець:

“He rang me up. So did Steve. I had both of them on at me about what had come over Amanda. They both said they were worried about her. Steve blamed it on Rory leaving her, and Rory blamed it on Steve's affair with Nicole"".

Наведені приклади ілюструють твердження про те, що кожна мовна спільнота має свою комунікативну матрицю, яка ґрунтується на системі соціальних ролей [12], норм та цінностей і втілюється в мовленнєвій поведінці мовців. Існування біологічних статевих відмінностей продукує гендерно-марковані мовні значення і спричинює традиційні гендерні розмежування в тих галузях, що піддаються трансформаціям, як справедливо зауважує Е. Оуклі [11]. До них ми відносимо смак - категорію історично конкретну, хронологічно змінну, суспільно зумовлену і корпоративно залежну.

Узагальнено можна констатувати, що гендерна дуальність слугує фундаментальною формою для таксономії всіх типів суспільства, а протиставлення чоловіче-жіноче може застосовуватися для структурування найрізноманітніших об’єктів, відношень, культурних явищ (до яких належить, зокрема, смак). Виконуючи певну гендерну роль, окреслену біологічними та соціокультурними чинниками, людина автоматично потрапляє в межі такої семантичної структури, яка визначає не тільки форму, а й зміст суспільного буття. Тому людина як суспільна істота 1) ідентифікує себе в одній із гендерних іпостасей; 2) функціонує відповідно до сформованих у суспільстві законів гендерної поведінки. До останніх належать естетичні уподобання, і серед них - смак. Відповідно до постструктуралістських ідей сучасного французького соціолога П’ єра Бурдьє, між соціальною стратифікацією суспільства та мистецтвом і масовою культурою існує тісний зв’язок. Смак як інтегративна риса “культурного капіталу” [4] бере участь у роботі прихованого механізму встановлення соціального та культурного рівня особистості. І якщо актуальними в сучасних лінгвістичних дослідженнях, серед багатьох інших, є проблеми вербального втілення гендерної ідентичності, це є свідченням того, що смакові орієнтири певної частини суспільства наразі потребують саме такої літературної продукції, а письменники, які сповідують відповідні естетичні принципи, задовольняють цей вибір. Питання лише в тому, наскільки майстерно ці принципи та смакові орієнтири втілюються в тексті.

Перспективним видається розгляд ключових концептів, реалізованих у текстах з актуалізованою гендерною проблематикою, а також втілення ідей гендерних теорій в різножанрових літературних творах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аристотель. Поэтика / Аристотель // Сочинения : в 4-х т. ; [пер. М. Л. Гаспарова]. - М. : Мысль, 19ВЗ. - Т. 4. - ВЗ0 с.

2. Берк Э. Философское исследование о происхождении наших идей возвышенного и прекрасного / Эдмунд Берк. - М. : Искусство, 1979. - 237 с.

3. Бессонова О. Л. Гендерний аспект оцінного тезауруса : експериментальне дослідження / О. Л. Бессонова // Вісник Житомирського держ. ун-ту імені Івана Франка. - 2004. - № 17. -

С. 76-7В.

4. Бурдье П. Художественный вкус и культурный капитал / П. Бурдье // Массовая культура и массовое искусство. “За” и “против”. - М. : Изд-во “Гуманитарий” Академии гуманитарных исследований, 2003.- С. 431-453.

5. Гудков Л. Культура повседневности в новейших социологических теориях / Л. Гудков // Проблемы культуры. - М. - 199В. - Вып. 1. - С. 15-21.

6. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Хосе Ортега-и-Гассет. - М. : ООО Изд-во “АСТ”, 2002. - 509 с.

7. Сакулин П. Н. Филология и культурология / Павел Никитич Сакулин. - М. : Высшая школа, 1990. - 240 с.

В. Словник української мови : в 11 т. / [уклад. І. К. Білодід та ін.]. - Т. 9. - К. : Наукова думка, 197В. - 91В с.

9. Эстетика : [словарь] / [под общ. ред. А. А. Беляева и др.]. - М. : Политиздат, 1989. - 447 с.

10. Kant I. The Critique of Judgement [Електронний ресурс] / Immanuel Kant. - Режим доступу : http:ethics. sandiego. edu/books

11. Oakley A. Sex, Gender and Society / Ann Oakley. - L. : Temple Smith, 1972. - 220 p.

12. Stroller R. Sex and Gender: On the Development of Masculinity and Femininity / Robert Stoller. - N. Y. : Science House, 1968. - 226 р.

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

13. Oakley А. Byron’s Mistake. Cosmic Sex. Moth Stuff [Електронний ресурс] / Ann Oakley. - Режим доступу : http://www. annoakley. co. uk/

Дата надходження до редакції

24.05.2012


Похожие статьи