Головна Філологія Київського національного лінгвістичного університету ЕВОЛЮЦІЯ ЖАНРОВИХ РІЗНОВИДІВ АМЕРИКАНСЬКОЇ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ПРОЗИ МАЛОЇ ФОРМИ: ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ
joomla
ЕВОЛЮЦІЯ ЖАНРОВИХ РІЗНОВИДІВ АМЕРИКАНСЬКОЇ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ПРОЗИ МАЛОЇ ФОРМИ: ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ
Філологія - Київського національного лінгвістичного університету

БАБЕЛЮК О. А.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Стаття присвячена вивченню еволюційних тенденцій у розвитку американської постмодерністської прози малої форми крізь призму трансформації різних стилів письма. Американське оповідання витлумачено як національне американське творіння, для якого характерна жанрова полістилістичність. Доведено, що сучасна американська постмодерністська проза малої форми в лінгвостилістичному аспекті відображає три етапи еволюції жанру американського оповідання: допостмодерністський, постмодерністський і постпостмодерністський.

Ключові слова: американська постмодерністська проза малої форми, американське оповідання, жанрова полістилістичність, постмодерністська поетика.

Статья посвящена изучению эволюционных тенденций в развитии американской постмодернистской прозы малой формы сквозь призму трансформации разных стилей письма. Американский рассказ трактуется как национальное американское творение, которому характерна жанровая полистилистичность. Доказано, что современная американская постмодернистская проза малой формы в полистилистическом аспекте отображает три этапа эволюции жанра американского рассказа: допостмодернистский, постмодернистский и постпостмодернистский.

Ключові слова: американская постмодернистская проза малой формы, американский рассказ, жанровая полистилистичность, постмодернистская поэтика.

The article is focused on the evolutionary tendencies in the development of American postmodern short fiction through the lens of different style types. The American short story has been determined as a specific national literary genre of polystylistic character. It is also proved that in stylistic aspect the American postmodern short story went through three stages of its development: prepostmodern, postmodern, and postpostmodern.

Key words: the American postmodern short fiction, the American short story, genre of polystylistic character, postmodern poetics.

У сучасній лінгвопоетиці художні твори постмодерністської прози малої форми з огляду на їх різноманіття трактують як тексти, що позбавлені жанрового коду [2, с. 15; 3, с. 25; 7, с. 141], як своєрідні повістувальні потоки, складність яких пояснюється, з одного боку, відтворенням хворобливої свідомості сучасної людини, розгубленої і зневіреної в абсурдному світі повсякденного життя, а з іншого, - свідомим насильством над граматичними нормами, ускладненим синтаксисом, яскравими новотворами, метафоричністю й амбівалентністю постмодерністського стилю письма. Глибший аналіз сучасних літературних напрямків і течій засвідчує, що саме жанрова царина стає полем експерименту постмодерної деконструкції [6, с. 61;

7, с. 142]. Цей процес позначений трансформацією жанрових форм, їх сміливим поєднанням, відштовхуванням від традиції і водночас плідним її використанням.

Окремою проблемою в цьому аспекті стає визначення розрізнювальної ознаки великих і малих епічних форм. Тривалий час це був обсяг текстового матеріалу. Проте все частіше у наукових дискусіях звучать думки про те, що малий обсяг тексту ще не означає відсутності у ньому розвитку, а письменники короткої прози, навпаки, зустрілися з парадоксом: чим менше написав, тим більше сказав.

Створення формальної жанрологічної класифікації ускладнюється ще двома причинами. По - перше, проза малої форми межує з низкою суміжних явищ (афоризми й паремії, міні-драма, малі форми дитячої літератури тощо). По-друге, постмодерністська проза настільки багатогранна

(лірична, психологічна, філософська, інтелектуальна, абсурдистська, побутова, гумористична, сатирична, есеїстська, притчева, авангардистська, щоденникова, сугестивна, оповідна, новелістична, байкарська, стиль фентезі та ін.), що завершити перелік її динамічних жанрових новоутворень практично неможливо.

Мета статті - простежити еволюційний розвиток жанрових різновидів американської постмодерністської прози малої з позицій лінгвостилістики.

Завдання:

- уточнити зміст поняття “американська постмодерністська проза”;

- простежити становлення “американське оповідання” як національного жанру в рамках американської прози малої форми;

- виявити сутнісні ознаки американського постмодерністського оповідання крізь призму лінгвостилістики;

- визначити періоди еволюції жанру американського постмодерністського оповідання в лінгвостилістичному аспекті та встановити його жанрові різновиди.

В американській постмодерністській прозі сьогодні вільно співіснують різні літературні форми без чітко визначеної жанрової диференціації [3; 4; 7; 10] Вони є результатом трансформації чи інтеграції, які започаткували нові маргінальні жанрові утворення. Іншими словами, на рівні жанру має місце своєрідна “інтержанровість” (за аналогією з інтертекстуальністю), яка полягає в запозиченні жанрових кліше минулих епох, їх незвичному поєднанні, модифікації, розчиненні один в одному, у своєрідній грі з читачем - нав’язуванні йому думки про “безжанровість” твору [3; с. 47].

Розглянемо основні жанрові різновиди американської постмодерністської прози.

У постмодерністських творах, написаних у жанрі наукової фантастики, поєднуються такі характеристики: інформація про новітні наукові розвідки, прогностика (прогнози на майбутнє) та антиутопія. Письменники-фантасти намагаються усвідомити загальні тенденції розвитку людської цивілізації, показати згубний вплив наукових досягнень на сучасне технотронне життя.

Окремим новітнім напрямом стали твори сплітстріму (splitstream) або “прози вихору” (термін уведений Брюсом Стерлінгом), або в іншій термінології “дивної літератури” (the fiction of strangeness) [20, с. 12], які поєднували у собі ознаки наукової фантастики або магічного реалізму та постмодерністського метанаративу. Сутнісною ознакою таких художніх творів стало особливе, дивне відчуття, яке створюється завдяки когнітивному дисонансу та постмодерністській чуттєвості, що складають їх основу.

В інтелектуальній прозі (притча, філософський роман, філософська лірика) [24, с. 16] виявляється посилена увага до складних філософських проблем (людина і світ, природа і цивілізація, техніка і культура, прогрес і мораль тощо) Розвиток і протиріччя ідей, понять та концепцій стали рушійною силою сюжету таких творів.

У постмодерністському новому романі або в іншій термінології “антиромані” немає “відображеної дійсності”, сюжетних колізій, зав’язки чи розв’язки, героя, його вмотивованих вчинків чи емоцій. Іншими словами, у такому типі художніх творів важливе місце посідають прийоми безгеройної та безфабульної розповіді [24, с. 39].

У творах магічного реалізму [24, с. 67] органічно поєднуються елементи реального й фантастичного, побутового й міфологічного, ймовірного і таємничого, повсякденного буття і вічності. Автори намагаються осмислити історичний досвід людства у широкому міфологічному та культурному контекстах, не зосереджуючись на окремих фактах чи подіях, а висвітлюючи загальні тенденції духовної та суспільної еволюції.

Художні твори у жанрі традиційного реалізму [3, с. 23; 24] у постмодерністській поетиці набувають нових ознак. Зображення індивідуального буття все більше поєднується з глибоким історичним аналізом подій, що зумовлено прагненням письменників усвідомити логіку соціальних законів. Тут помітне місце посідає філософська і політична публіцистика.

В абсурдиських оповіданнях (від терміна М. Есслін театр абсурду) [18, с. 776] відображено духовний стан сучасної людини, що знаходиться у розладі зі світом, природою, іншими людьми, і сама з собою. Для таких художніх творів характерна відсутність місця й часу дії, повне руйнування сюжету і композиції, ірраціоналізм, парадоксальні колізії, поєднання трагічного і комічного.

Змішування жанрів і жанрових форм американської постмодерністської прози є проявом її полістилістичності [2, с. 14], під якою розуміють жанрове розмаїття аж до порушення літературних канонів та трансформацію традиційних засобів поетики [23, с. 224]. У постмодерністському творі автор виходить за вузькі рамки стилізації, й експериментуючи з різними жанровими формами, творить свою власну особливу манеру письма та нові, незвичні жанрові поєднання. До прикладу, роман Д. Бартельмі “Snow White” “Білосніжка” за жанровими ознаками можна віднести до сучасної літературної казки або до еротичної повісті, чи до екзистенціоналістського роману.

Вивчаючи сучасну прозу, В. Луков уводить поняття “жанрова генералізація” і визначає художню творчість ХХ століття як літературу “культурного запиту” [7, с. 146]. Під жанровою генералізацією мається на увазі процес поєднання, стягування жанрів для реалізації нежанрового (проблемно-тематичного) загального принципу. Тому незалежно від того, до якого саме жанру автор віднесе свій твір, епістолярного роману (“Letters” (“Листи”) Дж. Барта), серії пов’язаних між собою текстів (“Lost in the Funhouse” (“Заблукавший у кімнаті сміху”) Дж. Барта), есе (“The Dao of Pooh” (“Дао Пуха”) Б. Гоффа) оповідання (хоча за формою це частина речення (“Sentence” (“Речення”) Д. Бартельмі) або пронумерований список ста окремих текстових уривків та словосполучень (“Glass Mountain”) (“Скляна гора”) Д. Бартельмі)), він є текстом без ієрархії, всі фрагменти якого автономні й самодостатні, це “гротескно яскрава суміш образів, точок зору і лексики, що юрмиться на поверхні, задоволеній з того, що вона лише поверхня без глибини значень” [3, с. 102]. Отож, проаналізувавши ці мобільні стилеві утворення, можемо стверджувати, що американська постмодерністська проза в цілому є поліморфною за своєю природою і охоплює незвичні, рухомі, гібридні жанрові утворення, побудовані на міжжанровій дифузії, міжродовому взаємопроникненні, жанровій інтеґрації і диференціації.

У сучасній лінгвопоетиці окрему проблему становлять ті художні тексти, які вирізняються своєю жанровою своєрідністю. Серед провідних жанрових тенденцій, постульованих Ж.-Ф. Ліотаром для періоду раннього постмодернізму, - криза “великого роману”, що стала результатом “розпаду метанаративу” [21, с. 34]. З огляду на цю тенденцію в рамках постмодерністської прози малої форми особливої популярності набуває жанр американського оповідання /новели (the short story) [9, с. 75; 12, с. 5; 24, с. 76; 27], що відображає не лише динаміку становлення національної літератури, а й соціально-культурні та ідеологічні тенденції розвитку американської нації. Принагідно зауважимо, що у XIX ст. на позначення оповідання використовувався термін tale (оповідання, історія, повість). Згодом термін story у 1883 р. увів Г. Джеймс, а термін short story у 1899 р. - Б. Гарт. Саме він і здобув популярність, починаючи з ХХ ст.

У сучасних літературознавчих джерелах термін американське оповідання на позначення досліджуваного жанру вживається як синонімічний термінам “коротке оповідання”, “новела”, “новелета”, “повість”, “проза малої форми” [14; 25; 27]. Проте перший, на нашу думку, все ж таки релевантний саме для американського жанру оповідання з притаманними йому характерними особливостями зображуваної американської дійсності.

Ще Е. По у 1842 р. вперше визначив основні ознаки оповідання класичного типу, серед яких: єдність форми, цілісність, заздалегідь спланована композиція. Головною відмінністю американського оповідання від решти жанрів малої форми він уважав підпорядкування всіх зображально-виражальних засобів єдиному інтродуктивному (наперед визначеному) ефекту автора. За словами Дж. Тейлора, “у творі не повинно бути жодного слова, яке прямо чи опосередковано не сприяє попередньому авторському задуму” [27, р. 6].

Назвавши оповідання національним американським жанром, Бернард Маламуд зазначав, що оповідання - це вміння показати на кількох сторінках складність життя (див. його оповідання “Німецький біженець”). Наданий авторові час украй обмежений, за який треба справити у читача враження, що ти глибоко обізнаний у тому, про що розповідаєш. “Сила і краса американського оповідання полягає у його стислості, яка спонукає автора до неперевершеної творчості в системі символів твору, наративній перспективі та інтенції” [28, р. 177].

Цей жанр був настільки специфічним, що за ним закріпилася назва “американський скетч” [15, с. 3; 19, с. 20]. Справді, перші зразки комічного американського оповідання влучно передавали суперечності національного характеру американців: скупий практицизм і пуританське благочестя, демократичність і нетерпимість, волелюбність і культ успіху, досягнутого за будь-яку ціну. Це дало підстави дослідникам і письменникам назвати цей жанр американським творінням [див. 1; 15; 24; 27; 28 та ін.]. Згодом з’явилися такі оповідання, які через гумористично-сатиричне зображення висвітлювали звичаї, побут, характери людей окремих регіонів Сполучених Штатів, зокрема півдня і південного заходу.

Завдяки своєму невеликому розміру такий текст оповідання вимагає “однолінійного, чіткого за будовою сюжету, характери персонажів показано здебільшого в сформованому вигляді, а нечисленні описи через обмеження повістувального простору стислі та лаконічні” [13, с. 4]. У тексті малої форми досить чітко виявляються всі його структурні й семантичні характеристики, а традиційні категорії тексту (зв’язність, когезія, когерентність, рекурентність, інформативність тощо), визначені свого часу І. Р. Гальперіним [5], стають найбільш сконцентрованими. Зазначені особливості, услід за К. М. Шпетним, можна об’єднати поняттям лапідарності [13, с. 4], яка характеризується такими параметрами: від одного до трьох невеликих епізодів; кілька персонажів, характери яких подано схематично; відсутність глибокої характеристики їхніх вчинків дій та мотивів. Тому можна стверджувати, що специфіка американського оповідання полягає не в кількості подій і персонажів, а в способі художнього відображення цих подій.

Під термінопоняттям американське оповідання розуміємо невеликий прозовий твір, особливістю якого є короткочасність зображуваних подій, обмежена кількість дійових осіб та описово-повістувальний характер [1, с. 10]. “Часом воно висвітлює морально-побутовий або морально-громадський стан певної соціальної спільноти або суспільства загалом” [13, с. 6].

На рубежі ХХ-ХХІ ст. постмодерністська проза загалом стає місцем нашаровування соціальних і культурних зрушень сучасної епохи, викликаних інтенсивним наступом на повсякденне життя високих технологій, ЗМІ та інших сучасних форм аудіовізуальної й інтерактивної комунікації [10, с. 1]. Специфічний тип американської постмодерної культури, яка зорієнтована на масового споживача, з відповідною прагматикою мови, семантикою “міфології успіху” [8] віддзеркалюється в поетологічних особливостях постмодерністської прози. У своїй творчості письменники-постмодерністи спираються на такі здобутки національної культури, як фольклорний гумор, література фронтиру, традиції вестерну, мюзиклу та “чорного гумору” (Д. Бартельмі, К. Воннегут, Дж. Барт, В. Берроуз).

У постмодерністській поетиці актуалізуються “другорядні” форми малої прози (есе, мемуари, листи, коментарі, трактати), звільнені від будь-яких канонів, обмежень, стереотипів, відбувається “мутація” жанрів високої і масової літератури. Жанр американського оповідання теж зазнає змін: він стає своєрідною експериментальною “творчою лабораторією”, де започатковуються нові методи зображення та відшліфовуються вже відомі. Завдяки специфічним жанровим характеристикам американського оповідання (гнучкості, лаконічності, жанровій рухливості, можливості легкого освоєння нових тем і художніх прийомів) [22] письменники швидко реагують на вимоги часу. У результаті з’являються кардинально видозмінені новітні твори, в яких класичні літературні канони порушені, стандарти звичайної манери письма зруйновані, поєднані раніше непоєднувані стилі та техніки. Створений широкий пласт різноманітних літературних експериментів отримав назву експериментальна література “experimental literature” [17; 25], “experimental prose” [19; 22], “experimental fiction” [16], основною ознакою якої було новаторство техніки або стилю письма [17].

З-поміж сутнісних ознак американського постмодерністського оповідання як художнього тексту малої форми, на нашу думку, слід назвати загострену гіперболізацію [4; 12, с. 13], семантичний та граматичний алогізм, поліфонізм різнотипних нараторів, що підкреслють протиприродність, аномальність та фантастичність описуваних ситуацій [11; 18; 27]. Через гіперболізацію, алогізм характерів героїв та зображуваних ситуацій у художніх творах, з одного боку, створюється ефект незвичного, виявляється дотепність, а з іншого, - показується негативний зміст зображуваних явищ, які навмисне подаються викривлено, спотворено, перебільшено. Така загострена гіперболізація дає можливість сприймати описувані події як потворні, злочинні чи шкідливі. Особливо це виявляється доцільним, “коли ігноруються гуманістичні й демократичні цінності, коли хід життя суперечить розуму і логіці” [18, с. 774].

На наше переконання, саме розмір тексту, мінливість та інтенціональна амбівалентність американської постмодерністської прози малої форми якраз виступають тими чинниками, що наочно демонструють принципи побудови цих художніх текстів та сприяють їх жанровій строкатості. Тому ієрархія американської постмодерністської прози малої форми за обсягом текстового матеріалу має приблизно такий вигляд: новела, новелета, оповідання (short story), коротке оповідання (short short story), дуже коротке оповідання (short short short story), “раптова проза”, (sudden fiction), що охплює оповідання обсягом 1-2 сторінки, ще менші за обсягом оповідання “прози спалаху” flash fiction та мікропрози (micro fiction), далі йдуть оповідання обсягом сто слів (drabble) та оповідання обсягом п’ятдесят слів (dribble). Найменшим за обсягом новітнім різновидом американської постмодерністської прози малої форми вважають започатковану письменником Робертом Свартвудом “прозу натяку” (hint fiction), яка охоплює оповідання обсягом не більше 25 слів [26, с. 24]. Сутнісною ознакою таких творів є те, що автор і читач перебувають на півдорозі одне від одного, а тому читач отримує від автора лише натяк на довшу, більш складну історію. Попри свій малий обсяг оповідання прози натяку створюють свій особливий художній світ, вони захоплюють, змушують задуматися і збуджують певні емоції. До прикладу, оповідання К. Робінзон “Visiting Hours” (Години відвідування): She placed her hand over his and pressed the pen to paper. The signature looked shaky, but it should be enough (Вона поклала свою долю зверху на його і притиснула ручку до паперу. Підпис виглядав кострубато, але цього повинно бути достатньо) [26, с. 74].

Формування американської постмодерністської прози малої форми сягає ще ХVШ ст., проте в еволюції цього жанру протягом ХХ - ХХІ століть можна виділити допостмодерністський, постмодерністський і постпостмодерністський періоди [1, с. 9]. Охарактеризуємо кожен із зазначених етапів окремо.

Допостмодерністський період (19З0-ті - 1950-ті рр.) у жанрі американської постмодерністської прози малої форми позначився напрацюванням нових наративних форм, коли монологічна домінанта трансформувалася в діалогічну (інтертекстуальну). Серед мовностилістичних прийомів домінують прості синтаксичні конструкції зі зредукованими репліками прямого мовлення, що сприє виникненню “телеграфного стилю” [27, с. 45] письма. Започатковується мовностилістичний прийом гротескної гіперболізації (Т. Н. Денисова), який ґрунтується на гротескно-карикатурному перебільшенні рис зовнішності героїв, властивостей об’єктів, перебігу подій і надає образам гіперфантастичності.

Для постмодерністського періоду (19б0-ті-19В0-ті рр.) характерним є вплив масової культури на суспільство: нова постмодерністська проза малої форми послідовно твориться за допомогою суто постмодерністських мовностилістичних прийомів, насамперед з опорою на засоби інтертекстуальності. Завдяки інтенсивному використанню запозичень із кінофільмів, пісень та усних переказів про минуле, інтертексти вже використовуються не як поодинокі цитати чи іншомовні вкраплення, а як свідомий стилістичний прийом і реалізуються через перелицювання відомих тем і сюжетів та відкрите запозичення. Уведення до основного тексту повістування інтертекстів і використаня нових технологій словотворення сприяло формуванню постмодерністської чуттєвості [21], яка відтворювала хаос життя штучно організованим хаосом фрагментарного оповідання. Поступово руйнувалася логіка та лінійність розповіді, деконструювався наратив, створювався новий стиль постмодерністського нелінійного письма. Саме в цей період виникає прийом постмодерністської мовної гри, до якої залучаються мовні одиниці всіх рівнів.

Постпостмодерністський період (1990-ті рр. - сьогодення) характеризується виникненням нового типу есеїстичної свідомості: автор перестає бути категорією самовираження, центром стає сам текст або письмо, що твориться читачем “тут і зараз” і ґрунтується на запереченні традиційних логічних норм формулювання думки та побудови твору. Мозаїчність, фрагментарність, композиційна деструкція, монтажність сюжету, екранність уяви сприяли творенню нових композиційно-стилістичних прийомів, серед яких прийоми “телевізійного мовлення” та “монтажного мислення” [27, с. 4B], що імітують сучасне мислення та мову, де різні лексичні одиниці поєднуються на кшталт монтажу і утворюють несумісний алогічний набір слів. Тому перед читачем стоїть надскладне завдання: опанувати текстуальний хаос та разокремленість текстових фрагментів, реконструювати вербально невиразну і мерехтливу текстуальну цілісність на основі лише окремих “слідів” органічної єдності.

Підсумовуючи, зазначимо, що американська постмодерністська проза є поліморфною за своєю природою і охоплює незвичні, рухомі, гібридні жанрові утворення, побудовані на міжжанровій дифузії, міжродовому взаємопроникненні, жанровій інтеґрації і диференціації. Під термінопоняттям “американське оповідання” розуміємо невеликий прозовий твір, особливістю якого є короткочасність зображуваних подій, обмежена кількість дійових осіб та описово - повістувальний характер. Серед базових ознак американського постмодерністського оповідання як художнього тексту малої форми слід назвати загострену гіперболізацію, семантичний та граматичний алогізм, поліфонізм різнотипних нараторів. Сучасна американська постмодерністська проза малої форми в лінгвостилістичному аспекті відображає три етапи еволюції жанру американського оповідання: 1) допостмодерністський (19З0-ті-1950-ті рр.), коли цей жанр позначився напрацюванням нових наративних форм, а монологічна домінанта трансформувалася в діалогічну (інтертекстуальну); 2) власне постмодерністський (19б0-ті - 1980-ті рр.), який характеризується руйнуванням логіки та лінійності повістування, створенням нового стилю постмодерністського нелінійного письма; З) постпостмодерністський (1990-ті рр. - сьогодення), якому властивий новий тип есеїстичної свідомості, коли автор перестає бути способом самовираження, а центром стає сам текст, що твориться читачем “тут і зараз”.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабелюк О. А. Поетика постмодерністського художнього дискурсу : принципи текстотворення (на матеріалі сучасної американської прози малої форми) : автореф. дис. ... доктора філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” / О. А. Бабелюк. - К., 2010. - З2 с.

2. Бабелюк О. А. Полістилістична практика текстотворення постмодерністського художнього тексту /

0. А. Бабелюк // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : [зб. наук. пр.] / [відп. ред.

1. В. Сабадош]. - Вип. 1б. - Ужгород, 2011. - С. 1З-17.

3. Баррі П. Вступ до теорії : літературознавство та культурологія / Пітер Баррі ; [пер. з англ. О. Погинайко ; наук. ред. Р. Семків]. - К. : Смолоскип, 200B. - Зб0 с.

4. Белянин В. П. Антология черного юмора / В. П. Белянин, И. А. Бутенко. - М. : ПАИМС, 199б. - 192 с.

5. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. - М. : Эдиториал УРСС, 2004. - 144 с.

6. Кузнецов И. Проблема жанра и теория коммуникативных стратегий нарратива / И. Кузнецов // Критика и семиотика. - 2002. - Вып. 5. - С. б1-70.

7. Луков Вл. А. Жанры и жанровые генерализации / Вл. А. Луков // Проблемы филологии и культурологии. - 200б. - № 1. - С. 141-14B.

8. Маньковская Н. Б. Феномен постмодернизма. Художественно-эстетический ракурс / Надежда Борисовна Маньковская. - СПб. : Университетская книга, 2009. - 495 с.

9. Оленєва В. Short Story і постмодернізм / В. Оленєва // Вікно в світ. - 1999. - № 5. - C. 75-98.

10. Полішко Н. Є. Роман Дугласа Коупленда “Покоління Х” як відображення нових художніх тенденцій в американській літературі кінця ХХ століття : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец.

10.01.4 “Література зарубіжних країн” / Н. Є. Полішко. - Дніпропетровськ, 2004. - 18 с.

11. Тупахіна О. В. Поетика постмодерністської притчі у творчості Джуліана Барнса : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германськы мови” / О. В. Тупахіна. - Запоріжжя, 2007. - 19 с.

12. Шонь О. Б. Мовностилістичні засоби реалізації гумору, іронії і сатири в американських коротких оповіданнях : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” / О. Б. Шонь. - Львів, 2003. - 20 с.

13. Шпетный К. М. Лингвостилистические и структурно-композиционные особенности текста короткого рассказа : (на материале американской литературы) : автореф. диа... канд. филол. наук : спец. 10.02.04 “Германские языки” / К. М. Шпетный. - М., 1980. - 23 с.

14. A Glossary of Contemporary Literary Theory / J. Hawthorn. - L. : Arnold, OUP, 2000. - 400 р.

15. Bendixen A. The Emergence and Development of the American Short Story / A. Bendixen // A companion to the American short story / ^d. A. Bendixen, J. Nagel]. - N. Y. ; L. : John Wiley & Sons Ltd, 2010. - P. 3-19.

16. Bensko T. Writing Experimental Fiction : Leaving the Problem Out of the Plot [Електронний ресурс] / T. Bensko. - Режим доступу : http://www. writing-world. com/fiction/experimental. shtml

17. Experimental Literature / ^d. F. P. Miller, A. F. Vandome, J. McBrewster]. - VDM Verlag Dr. Mueller e. K., 2010. - 76 p.

18. Hoberek A. Postmodern Fiction / A. Hoberek // The Encyclopedia of Twentieth-century Fiction. Twentieth-Century American Fiction / [gen. ed. B. W. Shaffer ; volume ed. P. O’Donnell, D. W. Madden, J. Nieland, J. C. Ball]. - N. Y. : John Wiley & Sons, 2011. - V. II. - P. 773-777.

19. Irr C. Between the Avant-Garde and Kitsch : Experimental Prose in U. S. and Canadian Leftist Periodicals of the 1930’s / C. Irr // Journal of Canadian Studies. - V. 30. - № 2. - 1995. - P. 19-38.

20. Kelly J. P., Kessel J. Introduction / J. P. Kelly, J. Kessel // Feeling Very Strange : The Slipstream Anthology / [ed. J. P. Kelly, J. Kessel]. - N. Y. : The Free Press, 2006. - P. ix-xxiii.

21. Lyotard J.-F. The Postmodern Condition : A Report on Knowledge / Jean-Fran9ois Lyotard. - Manchester : Manchester University Press, 1984. - 110 p.

22. May C. E. The Experimental Short Story : Part II : David Means, Stephen Millhauser, George Saunders, Steven Dixon [Електронний ресурс] / C. E. May. - Режим доступу : http://may-on-the-short- story. blogspot. com/search/label/Experimental%20Short%20Story

23. Monteiro G. The Hemingway Story / G. Monteiro // A Companion to the American Short Story / [ed. A. Bendixen, J. Nagel]. - N. Y. : John Wiley & Sons Ltd, 2010. - P. 224-243.

24. Rangno E. V. R. Contemporary American Literature : 1945-Present / E. V. R. Rangno; ^d. J. Phillips]. - N. Y. : Facts On File, 2006. - 96 p.

25. The Routledge Companion to Experimental Literature / [ed. J. Bray, A. Gibbons, B. McHale]. - Routledge, 2012. - 496 p.

26. Swartwood R. Introduction / R. Sawrtwood // Hint Fiction : an Anthology of Stories in 25 Words or Fewer / [ed. R. Sawrtwood]. - N. Y. ; L. : W. W. Norton & Company Ltd, 2011. - P. 21-30.

27. Taylor J. C. The short story as literary type / J. C. Taylor // The Short Story : Fiction in a Translation / [ed. Taylor]. - N. Y. : Charles Scribner’s Sons. - 1973. - P. 39-57.

28. Nagel J. Contemporary American Short-Story Cycle / James Nagel. - Louisiana : Louisiana State University Press. - 2004. - 297 p.

Дата надходження до редакції 24.05.2012


РЕЦЕНЗІЇ