Головна Філологія Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ІДІОМАТИЧНИХ ЗВОРОТІВ КОНФУЦІАНСЬКОЇ ДОКТРИНИ: МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ ТА ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІРИ
joomla
АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ІДІОМАТИЧНИХ ЗВОРОТІВ КОНФУЦІАНСЬКОЇ ДОКТРИНИ: МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ ТА ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІРИ
Філологія - Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Стаття аналізує основні морально-етичні концепції, що містяться у ідіомах конфуціанської доктрини: ""людина - міра всіх речей", "керувати державою на основі благочестя" і "гармонія - найважливіше", їх вплив на становлення морально - етичних норм китайського суспільства та розвиток політичної думки.

The article analyzes the Chinese Confusious' philosophical spirit like "human oriented" and "tolerance is most valuable" reflected by Chinese idioms, expounds the influence and positive effect of these philosophic spirits on political thought, development of the nation and self-cultivation, and its influence on the Chinese people's conduct in society.



Однією з визначних рис китайської цивілізації є плі­дне співіснування старовини та сучасності в усіх про­явах суспільного, політичного та економічного життя. Багате філософське надбання одного з найвизначніших мислителів Китаю і всього світу - Конфуція не є винят­ком. Філософські доктрини конфуціанства, відображені в чен'юях, ставши невід'ємною частиною китайської ци­вілізації більш 2000 років тому, є актуальними і в сучас­ному житті Китаю, набуваючи нових відтінків значень. Складні філософські терміни, що вживаються в струк­турі чен'юю, пройшли складний шлях семантичних трансформацій і є важкими для розуміння не носіїв мо­ви. В то й же час у сучасному вітчизняному китаєзнавс­тві відчувається брак робіт практичного спрямування саме щодо сфери узусу та адекватного перекладу за­значених фразеологізмів українською мовою. Тож акту­альність даної роботи очевидна. Метою цього дослі­дження є вивчення вищезгаданих трансформацій, з'я­сування їх причин, розкриття змісту чен'юїв.

Головне духовне надбання Конфуція - трактат "Лунь юй" (Судження і бесіди). Текст почали складати ще за життя Конфуція його учні, які намагалися зберег­ти думки вчителя. Канонізація пам'ятки відбулася в епоху Хань (III ст. до н. е. - III ст. н.е.).

"Лунь юй" надзвичайно популярний в Китаї. Протягом століть він вивчався напам'ять - текст трактату мала знати будь-яка освічена людина. Набувши статусу кано­нічного тексту, "Лунь юй" став ядром традиційної китай­ської духовної культури. В цьому його роль як сакрально­го тексту аналогічна ролі Тори в юдейській традиції, Євангелія - у християнській, Корану - в мусульманській та Бхагавадгіти - в індійській традиційній культурі.

Вислови Конфуція, схожі на афоризми, з плином ча­су міцно увійшли у повсякденне життя китайців і пере­творилися на усталені словосполучення - фразеологі­зми. За даними Чжан Тайнаня (Ж©^) [7] "Лунь юй" є джерелом близько 60 фразеологізмів. Автор виділяє з цих фразеологізмів три чен'юї, які найбільш повно й глибоко розкривають суть вчення Конфуція. Ці ж чен'юї виділяє і відомий дослідник конфуціанства Л. С. Пере­ломов [5]. Розглянемо їх детальніше.

- досл. людина - міра всіх речей (тут і далі - пер. автора)

КонцепціяЙЛ^І походить з вислову Конфуція ^Й^ЙЛЙ "найвищою цінністю у світі є людина". Ця концепція відображає антропоцентричну сутність філо­софії Конфуція, прагнення філософа осягнути саму лю­дину та її місце у суспільстві. Дуже активно цей принцип почав дискутуватися під час правління династії Пізня Хань (947 - 950 рр. н. е.).

У філософському вимірі це концепція активно про­тиставлялася принципуЙЙ^І - "матеріальний світ - міра всіх речей". В управлінні державою прин - ципЙЛ^І означав "відмову від політики сили та зве­рнення уваги на потреби людини" [7,с.19]. Ця концепція вважалася запорукою побудови "гармонійного та стабі­льного суспільства" [7,с. 20].

Принцип ЙЛ^Ї активно використовується сучас­ним керівництвом Китаю для розбудови справедливого, соціально орієнтованого суспільства. У 2003р. була оприлюднена "Програма покращення економічного ста­ну міст", в якій зазначається: "Спираючись на прин- ципЙЛ^І, можна досягнути всебічного, гармонійного розвитку економіки та людини" [7,с. 21].

Каш - досл.: керувати країною на основі благочестя

Зазначений фразеологізм відбиває фундаменталь­ний конфуціанський принцип управління країною. Ієрог­ліф Ш (Надалі - Де) сам по собі позначає один з голо­вних ціннісних критеріїв, які пройшли тривалу еволюцію від сакрального символу до морального імператива. Пі­зніше цей ієрогліф став позначати один з основних конфуціанських термінів, а тому потребує більш дета­льного роз'яснення. У сучасному словнику китайської мови ієрогліфу Шприписується значення "етика, мо­раль" [1 с. 1В1], що не розкриває всього різноманіття значень цієї основної категорії китайської культури.

А. І. Кобзєв вважає, що найбільш адекватним є сло­во "благодать", яке поєднує в собі дві ознаки: "доброї якості та вищого дару" [ 2 ]. Дійсно, з моменту свого за­родження в епоху Шан-Інь (XVI-XI ст. до н. е.), і особли­во у ранньочжоуський період ^I-VIII ст. до н. е.), слово "Де" найбільш адекватно відображає релігійно - міфологічну ауру цієї категорії як божественної сили Неба. В цьому аспекті нас цікавлять два питання: Чи вкладав Конфуцій власний зміст у трактування цієї ос­новної категорії китайської культури? Чим було зумов­лено таке трактування?

Аналізуючи еволюцію Ш, А. С. Мартинов зробив важ­ливе наукове відкриття, довівши, що Конфуцій частково десакралізував Де, перенісши цю категорію у сферу людських відносин. Він зазначає, що Конфуцій підкрес­лює складність розпізнання, виявлення Де: "Ю [соціаль­на верства у древньому Китаї - О. С.], які можуть розпі­знати Де, дуже рідкісні" [3, р. XV, с. А]. На думку Л. С. Пе - реломова, саме з цього висловлювання Конфуція у ки­тайській культурі почало свій шлях нове Де - як позна­чення таємного внутрішнього духовного стану [ А ]. На думку А. С. Мартинова, в VII частині "Лунь юю" наведена характеристика основного типу конфуціанського Де - "досягнутий навчанням та самовдосконаленням внутрі­шній стан етично досконалої особистості, за своїм зміс­том близький до категорії Жень, але такий, що виник у процесі строгого самообмеження - Ке цзи (ЖШ) [ А ].

Перемістивши категорію Де з сакральної сфери у сферу людських відносин, Конфуцій різко підвищив ав­торитет Цзюнь-цзи (шляхетного достойника) та збіль­шив його можливість співучасті в управлінні державою. Поєднання в одній людині таких якостей, як Жень, Вень, Хе і Де, зробило образ Цзюнь-цзи еталоном мо­рального ідеалу для всіх народів ареалу побутування конфуціанської морально-етичної доктрини. Ідеальна модель особистості потрібна була Конфуцію сама по собі, він вбачав в ній ключ до створення гармонійного суспільства. Отже, переосмислення Конфуцієм поняття Де пов'язане з його моделлю гармонійного суспільства.

Досл. гармонія - найважливіше

Цей фразеологізм походить з висловлювання Кон - фуція "дотримуватися єдності у різноманітті є найцінні­шим із правил" [ 3 ]. Як і у щойно проаналізованому фразеологізмі 1, тут потребує пояснення другий еле­мент ієрогліфічного запису f (Надалі - Хе). Перша згадка про Хе як принципу управління датується VII ст. до н. е. До нашого часу дійшов текст, в якому сановна особа Ян Лінь роз'яснює суть цього принципу правите­лю держави Ци Цзин-гуну (5А7-А90 рр. до н. е.): "Прави­тель запитав: Чи є різниця між Єдністю-хе та Єдністю - тун?" Відповіддю було: "Є різниця. Єдність-хе подібна до приготування страви. Маючи вогонь, оцет, квашені овочі, сіль і сливи, приступають до приготування риби. Закип'ятивши воду на дровах і змішавши всі складники, кухар додає до смаку те, чого бракує і забирає зайве, домагаючись Єдності-хе. Правитель куштує страву і серце його стає умиротвореним. Точно так встановлю­ються стосунки між правителем та сановниками. Коли в тому, що правитель схвалює, міститься хибне, санов­ники виявляють це хибне, щоб досягти більш доскона­лого рішення. Коли в тому, що правитель заперечує, міститься щось правильне, сановники виявляють цю правильність, щоб зняти неповноцінність заперечення. Отже, правління врівноважується, зникають порушення і серця людей не стають злими" [ 6 ]. Специфіка Єдно- сті-хе в тому, що воно може і повинно з'являтися тільки в процесі зіткнення та обговорення різноманітних кон­цепцій та поглядів. Чиновники повинні активно брати в цьому участь і тільки дотримуючись цього принципу управління державою, правитель може заслужити лю­бов народу. Намагаючись надати своїм аргументам бі­льшої ваги, Ян Лінь за традицією звертається до старо­вини, підкреслюючи, що "правителі минулого" завжди у своїх справах керувалися ідеями єдності протилежнос­тей, таких як "Поєднання п'яти смаків" чи "поєднання п'яти звуків" тощо, намагаючись тим самим реалізувати принцип Хе. Потім Ян Лінь розкриває значення Єднос - ті-тун: " У випадку ж із Цзю все не так. Коли володар щось схвалює, Цзю теж схвалює, коли володар чогось не схвалює, Цзю теж не схвалює. Це схоже на нама­гання змінити смак води, додавши ще одну порцію во­ди, - хто зможе пити таку воду? В цьому полягає недо­лік Єдності-тун" [ 6 ].

Принцип Хе вимагав зворотного зв'язку від чиновни­ків, стимулюючи їх активність, цей принцип самим своїм існуванням гарантував їм право голосу при прийнятті рішень на загальнодержавному рівні. Принцип Тун був більш звичним та зручним правителю та консервативно мислячим чиновникам, тому що покора знімала з них ризик відповідальності.

Принцип Хе також був одним з критеріїв оцінки морально-етичних якостей людини і був пов'язаний з його концепцією Цзюнь-цзи. Пояснюючи принципову відмінність "шляхетного достойника" від "ницої лю­дини" [Сяо жень], Конфуцій виділив як критерій до­тримання принципу Хе, вказавши, що шляхетна лю­дина надає перевагу єдності у різноманітті думок Хе, а не єдності у покорі Тун. Ница ж людина надає пе­ревагу єдності у покорі Тун, але не єдності у різнома­нітті думок Хе [ 5 ]. Ставши носієм принципу Хе, "шляхетний достойник" набував якостей, яких не мо­гли йому дати ні Жень, ні Вень: самостійність мис­лення, активність, вміння вирішувати проблеми, ви­знаючи за опонентом право на власну думку. Оскіль­ки принцип Хе завжди сприймався як антонім прин­ципу Тун, то носій Хе автоматично ставав активним супротивником бездумного конформізму.

Конфуцій підняв Хе і Тун на більш високий рівень, пов'язавши ці принципи з образом "шляхетного достой­ника" як ціннісних критеріїв, що визначають тип особис­тості, надавши їм універсального характеру.

Підсумовуючи сказане вище, варто зазначити таке:

1. Беручи до уваги попередній досвід вітчизняних та зарубіжних мовознавців, вважаємо прийнятним за­пропонований нами варіант перекладу фразеологіз­мів ил**, ижш і и»*йяк відповідно "людина - міра всіх речей", "керувати державою на основі благо­честя" і "гармонія - найважливіше".

2. Зазначені вище морально-етичні концепції, прой­шовши складний шлях семантичних трансформацій, на­були у філософії конфуціанства значення загальнолюдсь­ких цінностей, що не втратили актуальності і в наш час.

1. Китайско - русский словарь. - Исправленное издание. - М.: Вече, 2003; 2. Кобзев А. И. От магической силы к моральному императиву: ка­тегория дэ в китайской культуре.- М.,1998; 3. Лунь юй / Пер.

В. А.Кривцова // Древнекитайская философия. М., 1972; 4. Мартынов

А. С. Конфуцианство. Лунь юй.- Спб., 2001; 5. Переломов Л. С. Конфу­цианство и современный стратегический курс КНР. - М.: Издательство ЛКИ, 2007; 6. Цзо чжуань (Комментарий г-на Цзо на "Весны и Осени"). - Шанхай, 1957; 7. - ЯШ, 2005 ^.

Надійшла до редколегії 29.08.08


І. Покровська, канд. філол. наук, доц.