Головна Філологія Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка КОЛОРИСТИЧНІ УЯВЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ ПРО КРАСУ, ПРЕКРАСНЕ: ФІЛОСОФСЬКО-СВІТОГЛЯДНИЙ АНАЛІЗ
joomla
КОЛОРИСТИЧНІ УЯВЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ ПРО КРАСУ, ПРЕКРАСНЕ: ФІЛОСОФСЬКО-СВІТОГЛЯДНИЙ АНАЛІЗ
Філологія - Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка

У статті аналізується філософсько-світоглядний аспект прекрасного в колористичних уявлення українського народу. Номінується концепт краси в народному світогляді як означення "чистоти", "гарного", "квітучого", "краси­вого", "прекрасного" та "здорового".

The philosophic-consciousness aspect of beautiful in color imaginations of the Ukrainian folk are analyzed. The concept of Beauty in the folk consciousness is nominated as the definition of "clearness", "fine", "blooming", "excellent" and "healthy".



У світоглядній системі українського народу досить вагомо формувалися естетичні ідеали через уявлення, погляди, образи, зображення щодо краси та прекрасно­го. В життєдіяльності українського народу можливо простежити ментальну орієнтацію на благо краси, пре­красного, світлодаяння, що було втіленим в образах прояву Божества - творця світла, й поставало вираз­ною ознакою світоглядних уявлень українців.

Одним із важливих напрямків античної філософсь­кої думки поставало осмислення та визначення катего­рії краси, прекрасного. Поняття краси розумілося Пла­тоном як "прекрасне є сяйвом істини". "...Уявлення про прекрасне ідеаліста Платона, в якому, з одного боку,


Риторики латинською мовою, тлумачили "Мови Цице­рона". [3, арк. 82] В колекції Музею книги і друкарства України є примірник цього почаївського видання "MOWY CYCERONA Przeciwko KATYLINE i za MARKIEM MARCELLEM" (Przekladania X. Ignacego Nagurczewskiego Professora Retoryki in Collegio Nobilium Vars. S. I. w Warszawie R. 1763. drukowane. teraz z przylozeniem do nich textu Lacinskiego PRZEDRUKOWANE. w Drukarni J. K.M. Poczajowskiey 1771 Roku.) Почаїв, 1771 р. Пере­друк варшавського видання 1763 р. Переклад Ігнатія Нагурчевського). [7]

Крім того, на уроках риторики учні вивчали твори і інших класичних авторів, вчилися декламувати, скла­дати твори ("Ucza sie deklamowal... pienieysze domowienia z Cycerona i Mnieysze mieysca v pisarzow Polskich, nakoniec doswiadczaja sie swoich w Kompozycyach latwieyszych"). Найбільш здібні вчили ще німецьку й французьку мови.

Інша почаївська школа, про яку йде мова в цьому ві - зитаційному описі, була школа теологічна - "Szkola Zakonna Teologii moralney". Заснована вона була "od dawna". В документі згадується друкований лист "Jozafata Ochociego Prowincyala pod D. 30 Listopada V. S. 1784", де згадується подібна школа при Білоловецько - му монастирі. Але в зв'язку з його переходом в інше віросповідання та школа, очевидно, була закрита, при цьому почаївська зросла в кількості учнів. Теологію ("Teologie moralna"), як головний предмет цієї школи (почаївської), викладали два професори, один з них тлумачив "porzadkiem celnieyszych Autorow", інший по­яснював теологічні науки через твори "X. Narockiego, Woita, Antoine і inne Autorow".

Третя школа при Почаївському монастирі, про яку йдеться у візитаційному описі, "Szkola dla mlodziezy Swieckey". Важливість інформації, наданої в цьому доку­менту заслуговує на подачу повністю оригінального тек­сту "Klasztor Poczajowski oprocz Jnstytutow Zakonnych dopiero wyrazonych utrzymuje ieszce od lat kilkunastu szkol wlasnym nakladem dla mlodziez swieckiey roznego stanu. - Szkola ta ist o piec Nauczycielach, Ktorych Jmioa і Nazwiska wyczytac mozna w licie tuteyszego Zgromadzenia. - Nauki daja sie nastepniace: Historya S. Flurego, Nauka..., Geоgrafуi, Arytmetyka, poczatke Historyi Naturalney, Geometrya, Kaligrafia, i Rysunki, tudziez jezyki Polski, Rossyyski, Lacinski, Niemieceni".

Отже, візитатор стверджує, що монастир Почаївсь - кий, крім інститутів монаших (для законників), утримує "кільканасту років" школу власним коштом для світської молоді різного стану. В тій школі 5 вчителів, імена і прі­звища яких можна знайти в списку обивателів монасти­ря, викладали наступні науки: історію, географію, ари­фметику, початки природознавства, геометрію, каліг­рафію, малюнок, мови - польську, російську, латинську, німецьку [8, арк. 1-557].

Якщо в ІР НБУВ та ДАТО документи, що стосуються історії Почаївського монастиря виокремлені в окремі фо­нди, то в Центральному державному історичному архіві України, м. Львів, документи Почаївського монастиря знаходяться у Ф. 201, Греко-католицька митрополича консисторія. В цьому фонді міститься "Поменник" Поча­ївського монастиря, переписаний 1755 р. з більш ранньо­го, про що зазначено на титулі. Ця рукописна книга - надзвичайно цінне інформативне джерело, оскільки крім вказаних імен фундаторів Анни Гойської, Домашевських, Потоцьких, в ньому знаходимо родовід Йова Заліза, його учня Досифея, що склав "Житіє першого архимандрита монастиря Йова Заліза". При цьому в Поменнику згаду­ються імена померлих почаївських ченців.

Кольоровий титульний аркуш був підготовлений ху­дожником, ієромонахом монастиря, що підписувався "Іерон: Мануилъ, Ч. С. В. В.". Цікава гравюра "Відбиток стопи Богородиці і Чудотворне джерело на горі Почаїв - ській" за його підписом латинською "Manuel" поміщена в почаївському Апостолі 1759 і 1783 рр. З передмови діз­наємося, що "прєписася Сєй Пом>нныкъ въ Монастир> Почаєвскомъ Трудод>лством Ієромонаха Адрїана Гро - мачєвскаго; и Ієромонаха Паисїа Гржибовского: Року Бжїя 1755". З візитаційного акту за 1739 р. ми дізнає­мось, що "Паїсій Гржибовський, польською і по-руськи вміє, до друкарні і новиків (відданий) року 1738" [2], а за свідченнями Я. Ісаєвича монах Адріян-Антон Грома - чевський був префектом (керівником) Почаївської дру­карні в 1739-1741 рр.

Загалом наведені акти візитацій Почаївського мона­стиря дозволяють реконструювати бібліотеку, персона­льний склад насельників обителі, дослідити історію бу­дівель, господарчу діяльність, соціально-економічні зв'язки монастиря і суспільства, літургійні практики та доброчинну діяльність.

Подальші дослідження візитацій слід проводити у площині комплексного аналізу всіх сторін діяльності монастиря, спираючись на виявлений корпус докумен­тів. Це дасть змогу, крім уведення до наукового обігу нових джерел, відтворити цілісну картину літургійного життя монастиря, прослідкувати етапи змін у літургій­ному благочесті, Саме в цьому полягає актуальність цього дослідження.

1. Державний архів Тернопільської області. Ф. 258 (Духовний Со­бор Почаївської Успенської лаври), оп.3, спр. 1178; 2. Там само, спр. 1194; 3. Там само, спр. 1286; 4. Зінченко А. Л. Акти візитацій монастирів і костьолів XVIII - першої половини XIX ст. як історичне джерело// По­дільська старовина: Зб. наук. праць/ Відп. ред. В. А. Косаківський.

- Вінниця, 1993. - С. 205-213.; 5. Інститут рукопису Національної біблі­отеки ім. В. І. Вернадського НАН України. Фонд 231 (Почаївська Успен­ська Лавра), оп.1, спр. 31.; 6. Там само, спр. 152; 7. Музей книги і дру­карства України, СД-475; 8. Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Ф. 201, оп. 4 б, спр. 271.

Надійшла до редколегії 20.09.08



А. Ціпко, канд. філол. наук