Головна Історія Інтелігенція і влада ФУНКЦІЇ ПРОФСПІЛОК В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1991-2002 рр.)
joomla
ФУНКЦІЇ ПРОФСПІЛОК В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1991-2002 рр.)
Історія - Інтелігенція і влада

К. В. Женгал

Ключові слова: функції, професійні спілки, незалежність, со­ціальний інститут.

Ключевые слова: функции, профессиональные союзы, независи­мость, социальный институт.

Key words: functions, trade unions, independence, social institute.

Формування незалежної української держави після розпаду Радянського Союзу призвело до кардинальних змін соціально - економічної, політичної системи. Це викликало необхідність переосмислення та зміни функцій профспілок.

Радянська модель профспілки передбачала виконання ряду функцій, не властивих по своїй природі для профспілкової ор­ганізації. А саме — залучення громадян до більш продуктивної праці (організація соцзмагань, загони ударної та комуністичної праці тощо), запобігання будь-яким проявам незадоволення гро­мадян, своєчасне попередження про них органи держави тощо. Загалом, радянська модель була заснована на розподільному механізмі. Профспілкові путівки в санаторії, надання матері­альної допомоги, інші форми перерозподілу перетворились на одну з основних функцій професійних спілок. Варто відмітити, що у пропаганді трудових цінностей, соціальної рівності, сві­домого і творчого ставлення всіх громадян до праці радянські профспілки мали помітний успіх.

В той же час виконання невластивих функцій профспілок зробило їх первинні функції, а саме — захист та представни­цтво, другорядними.

Метою представленої статті є розглянути формування проф­спілкових функцій в умовах незалежності. Подання їх класи­фікації та першочерговості на досліджуваний період.

Актуальність теми полягає у тому, що визначення функцій профспілок дає нам розуміння ролі професійної спілки у сус­пільстві як соціального інституту.

Аналіз функції українських профспілок періоду незалеж­ності подається в роботах К. П. Двірної [1], Г. О. Стоян [2], Ф. А. Цесарського [3]. Автори наголошують на тому, що першо­черговими функціями профспілок виступають захисна та пред­ставницька. І з цим важко не погодитись. В сучасній науковій літературі функції захисту та представництва профспілок, їх практична реалізація доволі розлого представлені.

В той же час у науковій літературі існує поділ функцій профспілок на дві великі групи, це зовнішні та внутрішні функції [4]. Зовнішні функції характеризують вплив профспі­лок на суспільство, задоволення суспільних потреб. До них від­носиться захисна, представницька, регулятивна, регенеративна та просвітительсько-правова функції. Внутрішні — направлені скоріше на збереження та зміцнення самої профспілки та її організаційної складової. Це функції відтворення членів проф­спілок, консолідації найманих працівників та інформативно - комунікативна.

Супротивники такої класифікації аргументують свою точку зору тим, що профспілка не є частиною держави, а виступає перш за все як громадська організація. Тому, профспілкове об’єднання не має виконувати функції, що первинно належать владі [5]. По своїй природі професійна спілка також виступає як соціальний інститут, оскільки основне її завдання — це за­доволення соціальних потреб. Спираючись на визначення со­ціального інституту, можемо виділити такі функції: функцію закріплення та відтворення суспільних відносин, регулятивну, інтегративну, транслюючу та комунікативну. Отже, напрями діяльності, а отже, і функції профспілки як соціального інсти­туту виходять за рамки захисту та представництва найманих працівників. Вони можуть вважатися вторинними, другоряд­ними, однак за будь-яких умов для детального аналізу діяль­ності профспілок ми маємо брати до уваги весь спектр проф­спілкових функцій.

З іншого боку, якщо прийняти протилежну точку зору, про існування лише двох головних функції профспілок на період 1990-х рр., то це вступає в протиріччя із практичною діяль­ністю профспілкових об’єднань. Оскільки сфера діяльності профспілок, особливо традиційних (які сформувались на базі радянських профспілкових об’єднань), охоплювала такі сфери, як відстоювання прав та інтересів працюючого населення пе­ред державою та роботодавцями, юридична консультація пра­цівників, охорона праці, організація оздоровлення, організація культурного та духовного розвитку працівників, інформування населення з важливих соціально-економічних питань тощо. Та­ким чином, усю практичну діяльність профспілок ми не мо­жемо охарактеризувати лише захисною та представницькою функцією.

Із розвитком незалежності для профспілок на перший план виходять зовнішні, а саме соціальні функції: захисна, пред­ставницька, регулятивна, регенеративна та просвітительсько - правова.

Захисна та представницька функції отримали своє законо­давче підкріплення. Так, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначена можливість для профспілок представляти інтереси працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори (ст. 26). В той же час у Конституції України закріплено гарантію безпосередньо­го звернення кожної людини до суду за захистом порушених законних прав та інтересів. На тлі загострення суперечностей між власниками і працівниками і в результаті збільшення кількості індивідуальних спорів, актуальним стає здійснен­ня представництва інтересів працівників в судових органах. Безпосередньо зміст представницької діяльності профспілок у суді визначається Цивільним процесуальним кодексом (ЦПК) України. Зокрема, ст. 112 ЦПК передбачає можливість участі у цивільному процесі профспілок в особі уповноважених осіб для представництва інтересів працівників. Ст. 113 і 114 ЦПК регулюють питання стосовно виду і порядку оформлення про­цесуальних документів, які стверджують повноваження проф­спілкових представників [6].

Поряд із представництвом інтересів найманих працівників профспілки здійснюють функцію захисту, яку можна визначи­ти як цілеспрямовану діяльність на правовій основі по захисту соціально-трудових прав працівників. Таким чином, профспіл­ки мають змогу брати участь у створенні та застосуванні най­важливіших норм трудового права, при профілактиці трудових правопорушень, контролі за дотриманням трудового законодав­ства, у поновленні порушених трудових прав тощо.

На законодавчому рівні було закріплено функцію захисту та представництва, яка включає у себе: створення безпечних для життя та здоров’я умов праці; забезпечення працівникам прожиткового мінімуму, а також адекватної трудовому вкла­ду оцінки праці, забезпечення матеріальної допомоги; недо­пущення порушення прав та інтересів працівників, надання юридичної допомоги при розв’язанні соціального конфлікту; забезпечення екологічної безпеки населення; захист від адмі­ністративного свавілля; надання інформаційної допомоги у по­шуках роботи тощо.

Одним із найактуальніших питань у сфері захисту профспі­лок залишалась передбачена чинним трудовим законодавством можливість профспілок давати попередню згоду на звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним ор­гану. Кодекс законів про працю України п. 1-6 ст. 40 та п. 2, 3 ст. 41 передбачає випадки звільнення працівників з ініціативи власника, які можливі лише за наявності згоди профспілки [7].

Однак, існує незначна кількість прецедентів, коли дача зго­ди профспілкою на звільнення працівника ставала вирішаль­ною, здебільшого ця її функція мала формальну суть. До того ж ні відмова профспілки в дачі згоди на звільнення, ні пору­шення процедури звернення до профспілкового органу не були підставами для поновлення працівника на роботі.

Професійні спілки, як і будь-яка громадська організація, мають змогу виконувати свої статутні обов’язки за умови ма­теріальної незалежності. Та у багатьох випадках на період, що досліджується, традиційні профспілки залишались повністю залежними від адміністрації підприємств, установ, організа­цій. В умовах такої залежності зникає захисна функція проф­спілок, які більше зацікавлені в одержані грошових коштів і пільг від власника або уповноваженого ним органу, ніж займа­тися захистом трудових та соціальних прав працівників. Наяв­ність матеріальної відповідальності при колективних трудових спорах (конфліктах) значно підриває майновий стан профспіл­кових організацій і обмежує їх права на участь у заходах по захисту інтересів працюючих.

Розглядаючи функції захисту та представництва, потрібно звернути увагу та відзначити і процес політизації профспілко­вих організацій за досліджуваний період. Варто сказати, що участь у політичному житті не є властивою для профспілок. Враховуючи складність політичної ситуації у 1990-х рр., про­цес політизації став методом досягнення своїх інтересів через їх лобіювання у державних органах. Для українських профспілок такий досвід став новим, однак можемо відзначити, що вони поступово стають суб’єктом політичного життя та виходять на нову форму діяльності.

Процес політизації дозволив посилити регулятивну функцію профспілок, а саме вплив на соціально-трудові відносини. Ця функція реалізується профспілками на паритетних відносинах із головними соціальними партнерами: державою та робото­давцями. Свій вплив профспілки здійснюють на такі аспекти соціально-трудових відносин, як оплата праці, умови та органі­зація праці, охорона праці, зайнятість, приватизація.

Політичний чинник у діяльності профспілок надає можли­вість використання певних засобів впливу на політичне жит­тя міста, регіону, країни в цілому, та, як наслідок, створення правової бази для реалізації власної соціально-економічної по­літики.

Профспілкові лідери мають різний погляд на таке явище. Один з них представляють ті, котрі вважають, що співпраця із політичними силами позбавляє профспілку незалежності та об’єктивності у відстоюванні інтересів працівників. Такої стратегії власне дотримувалась Регіональна Федерація мор­ських профспілок півдня України. Представники іншої позиції стверджують, що лише активна участь у політичному житті дозволить певним чином впливати профспілкам на соціально - економічні перетворення в державі. Останню позицію представ­ляла Федерація професійних спілок робітників водного тран­спорту та плавскладу України.

Одним із впливових факторів, що призвели до процесу по - літизації профспілок, стала приватизація державного сектору. Оскільки внаслідок даного процесу зменшилась кількість дер­жавних та комунальних підприємств, було значно скорочено сферу діяльності профспілкових організацій, де вони до того мали сильні позиції. В той час як на приватних підприємствах профспілкових організацій не було взагалі, або вони були на початковій стадії виникнення. Таким чином, профспілки знач­но втратили сферу використання захисної функції, поновлення якої стало можливе через активну політичну діяльність.

Ще однією з вагомих причин політизації професійних спі­лок можна вважати зростаючий рівень безробіття, яким позна­чилися для України 90-ті роки XX ст. У наслідок безробіття громадяни значною мірою стали відмежовані від профспілок і, таким чином, втрачали права на соціальний захист. Профспіл­ки, в свою чергу, втрачаючи членів, втрачали свій вплив на роботодавців. Саме в сфері регулювання таких проблем, як за­боргованість із виплати заробітної плати, пенсій та соціальної допомоги результатів могли досягти лише сильні професійні спілки [8].

Отже, участь профспілок у політичних процесах продикто­вана потребою представництва, захисту та лобіювання їх інте­ресів в органах державної влади. За період, що досліджується професійні спілки використали різні форми участі в політично­му процесі:

- контакти з існуючими політичними партіями та підтримка 'їх під час виборчих кампаній (на президентських виборах 1999 р. майже всі регіональні Ради ФПУ підтримали Л. Кучму);

- створення власних політичних партій (12 квітня 1997 р. на установчому з’їзді у Полтаві ФПУ було створено Всеукра­їнську партію трудящих (ВПТ), яку в тому числі підтримала ФПО. Однак на парламентських виборах 1998 р. ВПТ не набра­ла необхідну кількість голосів);

- висування кандидатів під час виборів у місцеві та загаль­ноукраїнські органи влади та ін.

За перше десятиріччя незалежності України участь проф­спілок у політичному житті країни зазнавала певних змін. По-перше, варто відзначити підвищення політичної активнос­ті профспілок та перехід від нейтральної позиції, характерної для початкового етапу профспілкового руху, до пожвавлення участі у політичному житті. По-друге, невдала спроба створи­ти власні політичні структури змусила відмовитися від озна­ченої тактики. Однак, висунення та підтримка кандидатів в мажоритарних округах, політична співпраця надали значний політичний досвід.

Регенеративна функція профспілок у практичній реаліза­ції полягає в оздоровленні працівників. Ця функція перейшла українським профспілкам з радянських часів. Вона більш ха­рактерна для традиційного типу профспілок. А саме — надання профспілкових путівок у санаторії та бази відпочинку, матері­альної допомоги малоімущим тощо не втратило своєї актуаль­ності в умовах незалежності. Під час соціально-економічної нестабільності в державі, низькому рівні життя населення ре­генеративна функція набуває все більшої актуальності.

Варто відмітити, що на період 1991-2002 рр., незважаю­чи на присутність доволі широкої конституційної бази з прав людини, можна констатувати поверхневе відношення до цих прав як громадян, так і державного апарату. В таких умовах зростає роль правової інформативності громадян, створюються передумови до формування правової культури. Це підвищує активність людей у захисті своїх прав та інтересів. Право­ва консультація стала ще одним завданням для українських профспілок.

Поруч із зовнішніми не менш актуальними для становлен­ня українського профспілкового руху стають внутрішні функ­ції. Функція відтворення полягає у підтримці організаційної структури профспілки, а саме: забезпечення зростання проф­спілкового членства, підготовка та перепідготовка профспілко­вих кадрів, формування сталої профспілкової структури, тобто усіх складових, які забезпечують життєдіяльність та укріплен­ня статусу профспілки.

Ще одна з так званих внутрішніх функцій — функція консо­лідації найманих робітників. Вона передбачає об’єднання окре­мих соціальних груп для захисту їх власних інтересів у сфері соціально-трудових відносин. В радянські часи реалізація цієї функції полягала у пропаганді трудових цінностей, соціальної рівності, уважного та активного ставлення всіх громадян до пра­ці. Членство в профспілці за радянських часів давало відчуття соціальної захищеності та приналежності до «трудового класу», а значить, основи та опори радянської держави. У 1990-х рр. за умов соціально — економічної кризи ця функція набуває осо­бливого значення для населення. Оскільки її виконання сприяє виконанню суспільних потреб у солідарній підтримці, інтегра­ції різних соціальних верств, організації порядку.

Інформативно-комунікативна функція також є вкрай важ­ливою для профспілки. Оскільки вона забезпечує укріплення соціальних зв’язків у суспільстві, спільні солідарні дії, профе­сійне спілкування, а також зростання ролі профспілки у житті громадян, підвищення її авторитету у суспільстві, посилення мотивації профспілкового членства. Виходячи з цього на пер­ший план висуваються наступні задачі: формування суспільної думки в інтересах працюючого населення, привернення уваги до проблем, які вирішує профспілка; роз’яснення стратегічних цілей та задач профспілкового руху; формування іміджу проф­спілок як основної та найбільш дієвої організації в державі, що відстоює права найманих працівників на усіх рівнях; роз­повсюдження інформації про поточну діяльність профспілок у всіх сферах; забезпечення інформаційного зв’язку між усіма ланками профспілкової структури.

Варто відмітити, що на шляху реалізації своїх внутрішніх функцій українські профспілки стикались із низкою проблем. Серед таких — низький рівень довіри громадян до профспілок, зниження членства, недостатній рівень освіти профспілкових кадрів, інформаційна закритість профспілок тощо.

В процесі розвитку профспілкового руху були дослідженні та апробовані нові методи роботи співпраці та зв’язків з со­ціумом. Визначені нагальні проблеми та негативні тенденції профспілок, що дало змогу визначити їх подальшу стратегію.

Отже, можемо визначити, що за умов незалежності проф­спілки значно розширили коло своїх функцій. На перший план для українських профспілок виходять зовнішні функції. Це було викликано нестабільною соціально-економічною та полі­тичною ситуацією у державі, що зробило виконання функцій захисту та контролю актуальними. Однак, поруч із першочер­говими завданнями у своїй діяльності профспілки виконували ряд внутрішніх, або другорядних функцій, які були покликані затвердити позицій профспілки у суспільстві як важливого со­ціального інституту.

Джерела та література

1. Двірна К. П., Шумський М. В. Політична діяльність профспілок в Україні: питання теорії та практики // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. — 2002. — № 5. — С. 66-75.

2. Стоян Г. О. Зміни функцій, форм та методів діяльності профспілок за сучасних умов // Вісник Академії праці і соціальних відно­син ФПУ. — 2000. — № 3. — С. 156-159.

3. Цесарський Ф. А. До питання про захисну функцію проф­спілок // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. —

2004. — № 2. — С. 203-207.

4. Сунарчина М. М. Профсоюзы как социальный институт трансфор­мирующегося российского общества : Дис. ... канд. социол. наук :

22.0. 04 — Уфа, 2004. — 168 с.

5. Муровцев А. Ю. Понятие и классификация функций профсоюзов // Вестник Омского университета. — 1998. — Вып. 2. — С. 103­105.

6. Цивільний процесуальний кодекс України. — К.: Атіка, 2001. — 128 с.

7. Кодекс законів по працю України / Уклад. Кузнецов В. — Харків: Фактор, 2007. — 256 с.

8. Євсюкова Н. В. Політична діяльність профспілок України в період незалежності (1991-2000 рр.) / Автореф. дис. ... канд. іст. наук:

07.0. 01. — Донецьк, 2006. — 20 с.

Анотації

Женгал Е. В. Функции профсоюзов в условиях независимости (1991-2002 рр.).

В статье анализируется смена функций профессиональных со­юзов в условиях независимости 1991-2002 гг. Представлена клас­сификация профсоюзных функций исходя из их определения как социального института.

Zhengal E. V. Functions of trade unions under conditions of In­dependence (1991-2002).

In the article changings of trade union’s functions in the con­ditions of independence 1991-2002 are analyzed. Classification of trade-union functions as functions of a social institute is presented.