Головна Історія Інтелігенція і влада У ВИТОКІВ: ІВАН ЮРІЙОВИЧ ТИМЧЕНКО (1919-1920). ДРУГИЙ РЕКТОР ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
joomla
У ВИТОКІВ: ІВАН ЮРІЙОВИЧ ТИМЧЕНКО (1919-1920). ДРУГИЙ РЕКТОР ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 378.091.113:62(091)

Г. О. Оборський

У статті дається короткий нарис створення Одеського націо­нального політехнічного університету і його функціонування в перші два роки. Освітлюється діяльність ректора І. Ю. Тимченка.

Ключові слова: Одеський національний політехнічний універси­тет, політехнічний інститут, ректор, професор, інженер, студент.

Одеський національний політехнічний університет — най­старіший вищий технічний заклад на півдні України. І вчені - викладачі університету, і його випускники зробили свій внесок у розвиток науки України, у підготовку кваліфікованих кадрів для народного господарства, розвиток виробничого і промисло­вого потенціалу нашої країни.

Історія — це перш за все діяльність людей. Університет не зміг би працювати без висококваліфікованих і самовідданих кадрів, без керівництва і тих, хто його рішення проводив у реальність.

Метою статті є вивчення внеску другого ректора Одеського національного політехнічного університету (на той час — ін­ституту) І. Ю. Тимченка у розвиток ВНЗ.

Першою працею, присвяченою історії Одеського національ­ного політехнічного університету, стала видана у 1968 році монографія «Одеський политехнический институт. Краткий исторический очерк (1918-1968)» (за авторством Е. И. Цим­бал і В. В. Нікулина). Присвячена 50-річчю заснування уні­верситету, вона (не без впливу тогочасної ідеології, звичайно) висвітлює головні віхи зародження і розвитку університету. В роки незалежності вийшли друком дві монографії: «История Одесского политехнического в очерках» (авторы-составители: Ю. С. Денисов, В. И. Бондарь, видана 2000 року) і «История Одесского политехнического в очерках. 1918-2003» (тих же ав­торів). Перша присвячена історії розвитку університету за 80 років. Друга монографія, тих же авторів, з деякими доповне­ннями і змінами вийшла друком у 2003 р. [2]. В статті «Одесь­кий національний політехнічний університет. Родовід» (автори Г. О. Оборський, В. І. Бондар, В. В. Лебідь, опублікованій у 2013 р.), здійснено спробу систематизації ключових віх розви­тку ОНПУ[4].

1918 рік. Безлад. Анархія. Абсолютно вся будівля старої суспільно-політичної системи, з її базисом і надбудовою — еко­номічним укладом, адміністративним устроєм, правом, вірою, сім’єю, мораллю і звичаями - розсипаються немов картковий бу­диночок. Здавалося б, в такі часи неможливо щось збудувати.

Після більшовицького перевороту революція переросла у громадянську війну [6, с 437]. Ейфорія минула досить швид­ко. За нею слідом відійшли й почуття солідарності, масові де­монстрації і гарячі дебати. Широким верствам населення вже набридли революція і хаос. Хоча ці настрої переважали серед заможних верств населення, які й влаштували гетьманський переворот, в результаті якого до влади прийшов Павло Скоро­падський, простим людям прагнення до порядку і законності також було не чуже.

За кілька місяців на Україні влада відновила дійовий адмі­ністративний апарат, налагодила дипломатичні стосунки із за­рубіжними країнами. Особливим досягненням гетьманського уряду було створення мережі освітніх закладів — відкрито ряд університетів, 150 гімназій, випущено кілька мільйонів при­мірників україномовних підручників, засновано національний архів та бібліотеку, створено Українську академію наук.

В тому числі й Одеський національний політехнічний уні­верситет.

Проте режим Скоропадського спричинився фатальних полі­тичних прорахунків, і його було повалено. У 1919 році Україну поглинув цілковитий хаос. Жодна країна Європи не зазнала такої руйнації, як Україна. На її території діяли шість різних армій, майже повністю порушився зв’язок із зовнішнім світом. Господарське життя завмерло.

Саме в ці важкі роки інститутом керував Іван Юрійович Тим­ченко (1863-1939) — відомий вчений-дослідник в галузі мате­матики, історії математики, механіки. Він працював в інституті з 1918 до 1924 року, що дозволило поставити викладання ма­тематичних дисциплін на високому науковому рівні [1, с. 19].

Необхідність відкриття технічного вузу в Одесі назріла ще на початку XX століття, але доля вирішила так, інститут на­родився в роки громадянської війни. Комітет по організації політехнічного інституту було створено взимку 1918 року.

І. Ю. Тимченко увійшов до складу президії Піклувальної ради політехнічого інституту [7]. На протязі лютого організаційний комітет розробив проект положення про інститут і визначив його структуру [5, с. 9].

На той час Одеса мала необхідні умови для організації тех­нічного ВНЗ. У місті працювали визначні вчені-фізики: акаде­міки Л. І. Мандельштам і М. Д. Папалексі; інженери, профе­сори Ч. Д. Кларк, Б. М. Кандиба [5, с. 10]. Також, у створенні в Одесі політехнічного інституту приймали участь і викладачі Новоросійського університету — академік С. І. Солнцев, про­фесори І. Ю. Тимченко, Я. Ю. Бардах, В. Ф. Каган та ін.

Окрім того, в Одесі як в прифронтовому місті опинилося з різних причин більше тисячі студентів із різноманітних техніч­них закладів імперії. Об’єднана у «Союз студентів-техніків», ця молодь створила ініціативну групу, яка на зборах технічно­го товариства і «Союзу інженерів і техніків» також підтримала ідею створенню в Одесі технічного вузу.

Робота комісії, обговорення із суспільством, підтримка місь­кої думи мали свій ефект — інститут було створено.

Створюваний інститут отримав від міської влади й деяку матеріальну базу — лабораторії і обладнання, які були у се - редньотехнічних навчальних закладах Одеси. Влітку інституту була виділена земельна ділянка в районі Великого фонтану для зведення нової навчальної будівлі, а також виділені навчальні приміщення на вулиці Пушкінській і в так званих Сабанських казармах. 3 того ж часу і починається комплектація інституту професорсько-викладацьким складом [5, с. 12].

Першим ректором Одеського політехнічного інституту був призначений 22 травня 1918 року професор математики арти­лерійського училища, генерал А. О. Нілус, про якого йшлося у моїй статті «Слово про першого ректора» [3].

Професор І. Ю. Тимченко, який в той час був проректором університету, опікувався питаннями підготовчих робіт. Над­звичайно важка місія як для тих умов. За часів громадянської війни питання матеріально-технічного забезпечення, ремонту, придбання обладнання, підручників нерідко були майже не­здійсненними. Проте, не дивлячись на труднощі, почалася ро­бота з організації лабораторій — фізичної, електротехнічної, теплоенергетичної, навчальних кабінетів, бібліотеки.

Широка ерудиція, глибокі знання, багаторічний досвід ро­боти, а також особисті якості І. Ю. Тимченка стали переду­мовами його призначення на посаду ректора, яку він займав близько двох років.

Івана Юрійовича сучасники характеризували як людину надзвичайно інтелігентну і добру [2, с. 27]. Він завжди радів успіхам любого співробітника на науковій ниві, був готовий по­ділитися знаннями і особистим досвідом, пояснити, розповісти не тільки в аудиторії на заняттях, але і в приватних бесідах. Його невичерпні знання практично у всіх галузях математики дозволяли йому вести наукову бесіду, в процесі якої він ді­лився знаннями, особливо з деяких цікавивши його тем, як, наприклад, геометрії Евкліда.

І. Ю. Тимченко дозволяв і рекомендував починаючим моло­дим науковим співробітниками користуватися його особистою бібліотекою. При цьому він завжди допомагав порадою не тіль­ки у виборі книжки, а й відповідного розділу, аж у конкретних сторінках, і давав необхідні консультації.

Після святкових подій або зібрань в інституті проводилися зустрічі професури на квартирі Івана Юрійовича.

Перший набір студентів в політехнічний інститут було ого­лошено на три факультети: механічний, інженерно-будівничий і економічний.

Із 2374 чоловік, які подали заяви, комісія відібрала і за­рахувала на перший курс механічного відділу 269 чоловік, на перший курс інженерно-будівничого факультету 147 чоловік і майже 500 чоловік на економічне відділення [5, с. 13].

Перші два роки свого існування (1918-1920) інститут змуше­ний був долати труднощі, пов’язані із громадянською війною. Окупація австро-німецькими військами, грабунки, насилля, масові арешти, безробіття. Слідом за нею — англо-французька інтервенція, потім — другий етап радянської влади, далі — прихід денікінців. Годі й говорити, що турбота про населення і взагалі про життєдіяльність міста були мінімальними з боку всіх вищезазначених «урядів».

Не дивлячись на все це, молодий вуз зусиллями викладачів і студентів поступово налагоджував навчальний процес і роз­гортав підготовку кваліфікованих інженерних кадрів.

Без зайвого пафосу можемо підсумувати: не дивлячись на короткий термін перебування І. Ю. Тимченка на посаді рек­тора, подальші досягнення були б неможливі без матеріальної бази і науково-викладацького складу, які були закладені саме в той час і саме завдяки його зусиллям. Було покладено по­чаток і фундамент подальшого розвитку нашого університету.

Література та джерела

1. История Одесского политехнического в очерках / Ю. С. Денисов,

В. И. Бондарь. — Одесса: ОГПУ «АстроПринт», 2000. — 444 с.

2. История Одесского политехнического в очерках. 1918-2003 / Ю. С. Денисов, В. И. Бондарь. — Одесса: ОГПУ «АстроПринт», 2003. — 656 с.

3. Оборський Г. О. Слово про першого ректора / Г. О. Оборський // Інтелігенція і влада. Громад.-політ. наук. зб. № 25 — Одеса: Астропринт, 2012. — С 14-18.

4. Оборський Г. О., Бондар В. І., Лебідь В. В. Одеський національний політехнічний університет. Родовід / Г. О. Оборський, В. І. Бон­


Дар, В. В. Лебідь // Праці Одеського політехнічного університету. Наук, та наук.-вироб. зб. Вип. 3(42). 2013. — Одеса, 2013. — С. 323-328.

5. Одесский политехнический институт. Краткий исторический очерк (1918-1968) / Е. И. Цымбал, В. В. Никулин. — К.: Изда­тельство киевского университета, 1968. — 224 с.

6. Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний. — К.: Либідь, 1993. — 720 с.

7. Одеський Державний архів МВС України, ф. 126, on. 1, спр. 9, арк. 2.

Анотації

Оборський Г. О. У истоков: Иван Юрьевич Тимченко (1919— 1920). Второй ректор Одесского национального политехнического университета

В статье дается краткий очерк создания Одесского националь­ного университета и его функционирование в первые два года. Освещается деятельность ректора И. Ю. Тимченка.

Ключевые слова: Одесский национальный политехнический университет, политехнический институт, ректор, профессор, инженер, студент.

Oborskiy G. A. The Beginning: I. Ju. Tymchenko (1919—1920). The second Rector of Odessa National Polytechnic University.

In this article the short essay about the foundation of the univer­sity is given. The activity of the second Rector of Odessa National Polytechnic University I. Ju. Tymchenko is investigated.

Key words: the Odessa National Polytechnical University, the Polytechnical Institute, rector, professor, scientist, engineer, student.

Надійшла до редакції 11 квітня 2014 року

Похожие статьи