Головна Історія Інтелігенція і влада СТАН РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
joomla
СТАН РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Історія - Інтелігенція і влада

В. С. Лопаков

Ключові слова: система пенсійного забезпечення, недержавне пенсійне забезпечення, пенсійний фонд, недержавний пенсійний фонд, накопичувальна пенсійна система.

Ключевые слова: система пенсионного обеспечения, негосудар­ственное пенсионное обеспечение, пенсионный фонд, негосудар­ственный пенсионный фонд, накопительная пенсионная система.

Key words: pensions, private pension, pension fund, a funded pen­sion system.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатнос­ті, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них об­ставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Це право громадян гарантується за рахунок виплат коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також коштів бюджетів різних рівнів, коштів з інших джерел. Достатній рівень життя громадян, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, має забез­печуватись за рахунок сплати пенсій, допомог, інших соціаль­них виплат [1].

Як відомо, пенсійне забезпечення є одним з видів соціаль­ного забезпечення непрацездатних громадян в Україні. Значен­ня пенсійного забезпечення для соціального захисту громадян важко переоцінити: пенсійні виплати отримують багато міль­йонів осіб, при цьому для більшості з них такі виплати є осно­вними і такими, що мають сплачуватись на рівні, не нижче мінімальних соціальних стандартів. Тому питанням пенсійного забезпечення громадян постійно приділяється особлива увага, адже це зачіпає інтереси багатьох людей.

В Україні історично склалась однорівнева схема пенсійно­го забезпечення на засадах солідарності поколінь, яка певним чином узгоджувалася з командно-адміністративною системою. За ринкових умов вона не забезпечує громадянам адекватно­го заміщення пенсією заробітку, втраченого ними у зв’язку із старістю, та запобігання бідності серед людей похилого віку. Внаслідок цього діючою пенсійною системою незадоволені як платники пенсійних внесків, так і переважна більшість пенсі­онерів. Усуненням зазначених суперечностей може допомогти недержавне пенсійне забезпечення.

Останнім часом питанню розвитку недержавного пенсійно­го забезпечення приділяється значна увага. Сьогодні недер­жавне пенсійне забезпечення розвивається дуже повільно, що пов’язано насамперед з нерозвиненістю фінансового ринку в Україні. Наявність проблем на шляху реформування пенсій­ної системи України, які потребують розв’язання та науково- теоретичного обґрунтування, підтверджують актуальність на­укових досліджень у цій сфері.

Зазначимо, що різні аспекти пенсійного забезпечення роз­глядаються у працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Дослідженню стану пенсійної системи, історії її виникнення та розвитку присвячено праці багатьох вітчизняних і зару­біжних науковців: М. Вінер, В. Роїк, Б. Зайчук, С. Злупко, В. Колбун, Е. Лібанова, Б. Надточій, Ю. Палкін, М. Папієв, І. Сахань, В. Сивак, Б. Статків та ін. Проведений науково - критичний аналіз літератури свідчить про відсутність систем­ного дослідження проблем становлення та розвитку недержав­ного пенсійного забезпечення. Не всі аспекти цієї складної та багатогранної проблеми вивчені та отримали належне наукове обґрунтування.

Зміст пенсійного реформування в Україні полягає в переході до трирівневої пенсійної системи: солідарної, обов’язкової на­копичуваної та недержавного пенсійного забезпечення. «Пен­сійна реформа в Україні покликана створити надійну систему соціального захисту непрацездатного населення адекватно до ринкових умов» [2].

Сутність другого рівня полягає в тому, що частина обов’яз­кових внесків до державної системи пенсійного страхування накопичуватиметься в єдиному Накопичувальному фонді і об­ліковуватиметься на накопичувальних пенсійних рахунках гро­мадян. Накопичена сума коштів буде власністю застрахованої особи, а в разі його смерті — успадковуватиметься. Ці кошти будуть інвестуватися в економіку країни з метою одержання ін­вестиційного доходу і захисту від інфляції. У разі виникнен­ня дефіциту коштів Пенсійного фонду у зв’язку з перерахуван­ням частини страхових внесків до Накопичувального фонду для фінансування пенсій із солідарної системи залучатимуться кошти державного бюджету. «Фінансова стабілізація створює можливість для наступного етапу реформ — запровадження загальнообов’язкового накопичувального державного страхуван­ня, що становитиме другий рівень пенсійної системи» [3].

Важливою передумовою старту другого рівня є набуття по­зитивного досвіду функціонування третього рівня, тобто недер­жавних пенсійних фондів. «Одним із головних аспектів здій­снюваної в Україні пенсійної реформи є розбудова ефективної системи недержавного пенсійного забезпечення» [4].

Система недержавного пенсійного забезпечення — це скла­дова частина системи накопичувального пенсійного забезпечен­ня, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Метою такого виду діяльності було доповнення існуючої дер­жавної солідарної пенсійної системи додатковим пенсійним за­безпеченням.

Перші кроки на шляху створення законодавчої бази для добровільного пенсійного забезпечення в Україні були перед­бачені ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ще у 1991 р. [5]. Відповідно до цієї статті водночас з державним пенсійним забезпеченням трудящі отримали право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джере­лом для виплати такої пенсії в системі Української державної страхової організації став страховий фонд.

Іншим кроком у напрямку створення законодавчої бази не­державного пенсійного забезпечення стало ухвалення в 1996 р. Закону України «Про страхування» [6]. Ст. 4 цього закону пе­редбачено, що об’єктами страхування можуть бути майнові ін­тереси, пов’язані з додатковою пенсією.

Поява перших недержавних пенсійних фондів, які по суті мали лише відповідну назву, але були утворені за різними орга­нізаційними формами і фактично займалися акумуляцією ко­штів населення, припадає також на початок 1990-х років. Вони створювалися на основі ухваленого в 1991 р. Закону України «Про господарські товариства» [7] як акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, або прийнятого у 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» [8].

Ініціатором заснування виступили кілька громадських орга­нізацій, акціонерних товариств і трастів. Перші НПФ заснува­лися у містах Києві, Харкові та Одесі і вже 1995 році кількість НПФ становила 21 фонд [9].

З’ясувати справжню кількість фондів в Україні з 1992 по 2003 роки практично неможливо через відсутність законодав­чого забезпечення ліцензування і регулювання їх діяльності. В Єдиному державному реєстрі підприємств, установ і організа­цій НПФ вказувалися відповідно до їх правового статусу, а саме як трастові компанії, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства і т. д. із присвоєнням окремих кодів ді­яльності відповідно. Крім того, брак статистичних даних щодо діяльності НПФ пояснюється відсутністю спеціальної установи, яка відповідала б за регулювання роботи цих структур. Тобто їх функціонування відбувалося в умовах «правового вакууму».

Разом з тим А. Гутор [10] звертає увагу на те, що 40 від­сотків НПФ займалися не пенсійним страхуванням, а комер­ційною діяльністю чи взагалі не працювали, і 40-50 відсотків існуючих НПФ рано чи пізно припинять свою діяльність.

За даними Державної податкової адміністрації в липні 1997 словосполучення «пенсійне забезпечення» згадувалося в назвах 76 організацій, а насправді за результатами перевірок цим ви­дом діяльності фактично займалося лише 20 [11].

В цілому, з 1992 до 2002 року в Україні зареєстровано понад 100 недержавних пенсійних фондів [12].

Порядок діяльності і організаційна структура цих фондів були неоднакові. Більшість НПФ пропонували пенсійні плани з внесками фіксованих розмірів, а окремі пропонували укла­дання договорів з гарантованими мінімальними платежами. Напрямками вкладання пенсійних коштів були банківські депозити, страхові поліси, цінні папери, спільні інвестиційні проекти.

Крім згаданих вище «законодавчих» фондів окремі підпри­ємства засновували свої власні фонди, які створювалися ке­рівництвом підприємств, об’єднаннями або групами акціоне­рів приватизованих підприємств. На практиці ж кошти фондів підприємств часто використовуються керівництвом для інших (непенсійних) потреб. Оскільки такі фонди, як правило, не ре­єструвалися, інформація про них є обмеженою.

Значна частина НПФ фактично були «трастами» в україн­ському розумінні, жодної довгострокової накопичувальної пен­сійної програми не мали та існували як фінансові піраміди на хвилі розкручування інфляційної спіралі в 1993-1994 роках.

Створення недержавних пенсійних фондів загальмувалося після їх масового банкрутства та перевірок діяльності довірчих товариств у 1995 р. відповідно до розпоряджень Президента України від 01.03.1995 № 42 [13] та від 11.09.1995 № 155

[14] . Результати цих перевірок стали предметом розгляду Вер­ховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Радою регіонів при Президентові України. Так, зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Про результати комплексних пе­ревірок діяльності довірчих товариств» від 01.11.1995 № 873

[15] зазначалося, що в діяльності багатьох із них, а також у не­державних фінансових організаціях мали місце факти грубого порушення чинного законодавства, шахрайства і зловживань під час здійснення ними операцій з коштами та майном гро­мадян, що спричинило значні матеріальні й моральні втрати, завдало шкоди майновим інтересам держави. Внаслідок цих порушень у деяких регіонах погіршився соціально-політичний клімат: пройшли мітинги, пікетування, спостерігалися інші прояви громадського невдоволення. Як засвідчили перевірки, найбільші збитки громадян були спричинені діяльністю небан - ківських фінансових установ, таких, як Український будинок «Селенга» та недержавний пенсійний фонд «Оберіг».

Через незадовільний контроль з боку держави довірчі това­риства працювали з порушеннями, завдаючи громадянам збит­ків, які відшкодувати практично неможливо.

Разом з тим в період з 1994 по 2002 рік були перші спроби створення перших регулятивних органів з питань недержав­ного пенсійного забезпечення, які відіграли значну роль як у розробці пенсійного законодавства, так і в спробах упорядку­вати роботу недержавних пенсійних фондів. Одними з таких регулятивних структур є Асоціація на підтримку розвитку не­державного соціального страхування і Асоціація недержавних пенсійних фондів. Асоціація на підтримку розвитку недержав­ного соціального страхування — це міжнародний доброчинний фонд, заснований у 1994 році. Діяльність Асоціації спрямована на сприяння створенню в Україні законодавчих умов функці­онування системи недержавного соціального страхування. Це єдина організація в Україні, яка працює над вдосконаленням системи недержавного соціального страхування.

З прийняттям Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.03 р. № 1057-ІУ, який вступив в дію 1 січня 2004 року, розпочався третій етап розвитку недержавних пенсійних фондів [16]. В Законі прописані всі правові, еконо­мічні та організаційні питання недержавного пенсійного забез­печення в Україні та правові відносини, пов’язані з цим видом діяльності.

Водночас слід зауважити, що система недержавного пенсій­ного забезпечення в Україні й донині перебуває на початковому етапі розвитку.

Фактично діяльність НПФ в Україні розпочалася у 2005 р. з певною затримкою у часі після ухвалення Закону «Про не­державне пенсійне забезпечення» у 2003 р.

На жаль, поки що українське населення пасивно ставиться до своєї участі в недержавному пенсійному забезпеченні. Серед основних стримуючих чинників працівники — майбутні пенсі­онери називають недовіру до недержавних пенсійних фондів, відсутність коштів, належної інформації, побоювання втратити відкладені гроші. «У центрі уваги всіх фінансових організацій має бути не розподіл прибутків, а інтереси людини, яка чекає якісних послуг» [17].

На нинішній час в Україні накопичувальний рівень пен­сійного страхування поки що не запрацював, на що є низка об’єктивних причин. Для запровадження другого рівня пенсій­ного забезпечення необхідно було виконати певні умови: до­сягти збалансованості коштів Пенсійного фонду, підготувати організаційно-технічну базу, створити інституційну структуру. Українська економіка теж повинна бути готовою до ефектив­ного використання довгострокового інвестиційного ресурсу — пенсійних грошей накопичувальної системи. Необхідно також сформувати суспільну думку про необхідність запровадження другого та третього рівня пенсійного забезпечення, запрова­джуючи спеціальні інформаційні програми, щоб ліквідувати недостатню поінформованість населення про сутність пенсій­них реформ. «Завдання держави полягає в ефективному регу­люванні діяльності створених недержавних пенсійних фондів, розробці й удосконаленні відповідної методології та забезпечен­ні відповідних умов функціонування та розвитку суб’єктів не­державного пенсійного забезпечення» [18].

Отже, проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки:

- 1992-2003 рр., який характеризувався створенням нових структур — НПФ в основному у вигляді фінансових пірамід та «правовим вакуумом» щодо їх діяльності.

- 2004 р. — по наш час — повноцінна система недержавного пенсійного забезпечення на основі апробованих у світовій прак­тиці принципів та механізмів.

Недержавні пенсійні фонди стали новою перспективною ланкою фінансового сектору України, діяльність якої спрямо­вана на забезпечення добробуту людей похилого віку шляхом збереження та примноження їх пенсійних заощаджень.

- Наступний етап розвитку накопичувальної пенсійної системи розпочнеться із введенням накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (2012-2014 рр.).

- На сьогодні є чимало структур, зацікавлених такою діяль­ністю, які займають місця на ринку послуг недержавного пен­сійного забезпечення, передбачаючи його подальший розвиток.

- Наявні дані свідчать про те, що добровільна пенсійна сис­тема ще перебуває на ранньому етапі виходу на ринок.

- Підвищення прозорості, надійності та ефективності систе­ми можна досягти завдяки вдосконаленню підзаконних актів.

- Крім того, дуже важливим для досягнення зазначеної мети буде структурований професійний діалог.

Джерела та література

1. Конституція України віл 28.06.1996 р. — К. : Преса України, 1997. — 80 с.

2. Ткаченко Л. Важливий етап пенсійної реформи // Праця і зар­плата. — 2007. — № 7. — С. 7.

3. Ткаченко Л. Важливий етап пенсійної реформи // Праця і зарпла­та. — 2007. — № 7. — С. 6.

4. Зарічук О. Становлення системи недержавного пенсійного забезпе­чення в Україні // Вісник Пенсійного фонду України. — 2004. — № 6(24). — С. 14.

5. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 1. — С.10.

6. Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року за № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 18. — С.78.

7. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року за № 1576-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. — С.170.

8. Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 року за № 23—93 // Офіційний вісник Украї­ни. — 1993. — № 10. — С.170.

9. Петров И. Заработал — отложи и спрячь // Бізнес. — № 23 (230) від 16 червня 1997 р. — С. 24-25.

10. Гутор А. Такое трепетное ожидание закона // Бізнес. — № 23 (230) 16 червня 1997р. — С. 20.

11. Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні [Елек­тронний ресурс]. — Режим доступу: Http://www. padco. kiev. ua/ ЫВКАКУи/РЕЫ8/6/рр-и1.Ит1.

12. Варналій З. Недержавне пенсійне забезпечення та проблеми роз­витку ринку фінансових послуг в Україні // Банківська справа. — 2003. — № 2. — С. 55-62.

13. Законодавство України про пенсійне забезпечення : зб. офіц. нор­матив. актів. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 400 с.

14. Там само.

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про результати комплек­сних перевірок діяльності довірчих товариств» від 01 листопада 1995 року за № 873 // Офіційний вісник України. — 1995. — № 30. — С.170.

16. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 лип­ня 2003 за № 1057-ІУ // Офіційний вісник України. — 2003. — № 33. — С.70.

17. Прощаков В. Щоб система не буксувала // Праця і зарплата. —

2006. — № 11. — С. 5.

18. Зарічук О. Становлення системи недержавного пенсійного забезпе­чення в Україні // Вісник Пенсійного фонду України. — 2004. — № 6(24). — С. 15.

Анотації

Лопаков В. С. Состояние развития негосударственного пенсион­ного обеспечения Украины в современных условиях.

Работа посвящена освещению развития негосударственного пен­сионного обеспечения как составной части социальной защиты.

Lopakov V. S. The state of private pensions in the current condi­tions in Ukraine.

The work is devoted to the coverage of the private pensions as a part of social protection.