Головна Історія Інтелігенція і влада СЛІДИ ПЕРЕБУВАННЯ ЯМНИХ ПЛЕМЕН НА УЗБЕРЕЖЖІ ХАДЖИБЕЙСЬКОГО ЛИМАНУ
joomla
СЛІДИ ПЕРЕБУВАННЯ ЯМНИХ ПЛЕМЕН НА УЗБЕРЕЖЖІ ХАДЖИБЕЙСЬКОГО ЛИМАНУ
Історія - Інтелігенція і влада

Є. В. Анохін

Ключові слова: антропоморфна стела, артефакт, жрець- вождь, інвентар, кромлех, курган, мікропростір, реконструкція, рухливі скотарі, енеоліт.

Ключевые слова: антропоморфная стела, артефакт, жрец- вождь, инвентарь, кромлех, курган, микропространство, рекон­струкция, подвижные скотоводы, энеолит.

Key words: Anthropomorphic stele, artifact, burial mound, Chalo- lithic period, dolmen, microspaces, mobile pastoralists, inventory, re­construction, the priest-chief.

У сучасної науці існує проблема визначення особливостей соціального розвитку та реконструкції процесу становлення стародавніх суспільств, особливо це стосується соціальної іс­торії кочових скотарів додержавної доби. Реконструкція рівня соціального розвитку ямних племен, які освоювали узбережжя Хаджибейського лиману, пов’язане з проблематикою вивчен­ня поховальних комплексів періоду енеоліту — першої части­ни бронзової доби, що допомагає в розв’язуванні практичних завдань археології — вивчення особливостей освоєння ямни­ми племенами територіальних осередків степового простору Північно-Західного Причорномор’я та його ресурсів.

Новітні тенденції з дослідження соціального розвитку ям­них племен на території Північно-Західного Причорномор’я представлені у комплексній монографії С. В. Іванової [8, 244], де вона досліджує це питання на всьому окресленому просто­рі. Авторка вважає, що ямники зберегли високий соціальний статус до свого повного зникнення [7, с. 159]. Що до питання останнього періоду існування тут ямної спільноти, то з нею незгоден С. Ж. Пустовалов [12, с. 142], який вважає що вони були підкорені катакомбними племенами і стали неповноправ­ним прошарком їх суспільства. Є і інші невирішені питання, зокрема, по виділенню в їх суспільстві ремісників окремих спеціальностей [13, 165-166]. Вивченню рівня соціального роз­витку сприяє і розгляд інтенсивності та способів використан­ня природних ресурсі давніми племенами [10, 39], що також можливо прослідити через вивчення ямних поховань. В цьому контексті вивчення розвитку ямних племен у мікропросторі Хаджибейського прилимання набуває особливої актуальності. Адже саме тут останнім часом археологами проводяться актив­ні дослідження, результатом яких стали знахідки поховань ям­них племен коло с. Холодна балка [11, 303].

Автор статті ставить перед собою мету дослідити, які со­ціальні процеси у ямних племен відображені в археологічних даних з узбережжі Хаджибейського лиману, а також як вони використовували ресурси даного прилимання. Для рішення цього питання ставляться наступні завдання: 1) реконструк­ція особливостей природних умов у районі лиману на почат­ку епохи бронзи; 2) розгляд археологічних пам’ятників на території прилимання; 3) визначення соціального розвитку та використання ресурсів ямним населенням на узбережжі. Отже, дане дослідження присвячено ще цілком невирішеної проблемі соціального розвитку ямних племен на прикладі мі - кропростору.

З середини IV тис. до н. е. у Південно-Західному Причорномор’ї з’являються племена ямної спільноти, які тут існували майже до кінця першої половини доби бронзи. Вони були рухливи­ми скотарями і залишили курганні поховання [8, 193], що і є основою для їх вивчення на Хаджибейському прилиманні. Це ямні поховання в трьох курганах поблизу села Великий Даль - ник [8, 193], один курган (Слободка-Романівка) — на території Одеси [5, 125] та ще один курган поблизу села Холодна бал­ка [11, 362]. У них поховані представники південно-західного [3, 326] або, як його ще називають, південнобузького варіанту культурно-історичної ямної спільноти [15, 7-8].

За визначенням дослідників, різний інвентар і риси ритуалу маркують різні соціальні ролі похованих, що відбилися в по­ховальному обряді. Виділення сукупностей поховань, маркова­них тою чи іншим ознакою, дозволяє виявити соціальні групи з певною позицією. Зіставлення їх між собою (зокрема, по рів­ню трудових витрат, характеру інвентарю, особливостям похо­ронного ритуалу) дозволяє реконструювати певну позицію груп в системі суспільних стосунків. Співвідношення інвентарних груп з різними обрядовими демонструє стійкий взаємозв’язок деяких категорій знахідок з позою похованого [2, 47-48].

Адже, поховання на території Хаджибейського прилимання, розповідають про існування у «ямників» тричленної функці­ональної соціальної структури: жерців-вождів, спеціалістів- ремісників та рядових общинників.

Стан служителів культу характеризується нестандартними речами, такими знахідками, як набором ножа і шила, наявніс­тю кромлеху, кам’яної стели та інших. Інтерпретація антропо­морфних стел відмічається як аспект, пов’язаний з особливим статусом померлого — вождя — жерця. На стелах, напевно, зо­бражали своїх богів або один з предметних втілення космічного стовпа як уособлення світопорядку. Тому стели споруджували­ся на могилі тих, хто впливав на світоустрій, це дало необхід­не для усунення нанесеною його смертю шкоди [8, 144]. Одне таке поховання зі стелою було знайдене і на Хаджибейському прилиманні, це поховання № 2 у Холоднобалківськомсу кур­гані. Стела була за розмірами близько 107x72 см, укладена «в головах» поховання [11, 322]. Такі антропоморфні стели ямні племена робили з місцевого вапняку [16, 15]. А кістяк іншо­го вождя — жерця розкопали в кургані Слободка-Романівка в похованні № 10. Він був накритий величезною плитою та ото­чений кромлехом, з місцевих вапнякових плит [14, 43]. Спо­рудження кромлеху було пов’язане з уявленнями про рух не­бесних світил [8, 144], тому померлий, видимо, був пов’язаний з цим культом.

Дані археології говорять про різний етнічний склад ямної культури, що можливо побачити на прикладі різного обряду ямних поховань. А саме у Одеському та Холоднобальському курганах за утконосівським типом, а у Великодальницкому за суворовським типом поховань, за класифікацією І. Л. Алексє - євої [1, 30, 39]. Як що в суворовських похованнях кістяки лежали у прямокутних ямах на спині, головою на захід, то в утконосівських — як у округлих, так і прямокутних ямах з північно-східним або східним орієнтуванням черепів. Це дає підстави дослідникам виділяти існування у них двох категорій вождів: вже окреслених вождів крупних об’єднань (зі стела­ми, кромлехами і т. п.) та вождів моноетнічних племен, що складали прошарок знаті. Ознакою же останнього типу похо­вань є трудові витрати при спорудженні поховань або супрово­джуються срібними скроневими підвісками [8, 150]. В курга­ні Слободка-Романівка знайдені три поховання ямних вождів другого типу. Вони були в кам’яних ящиках з добре обтесаних і підігнаних плит [6, 124], тобто на їх виготовлення використо­вували значно великі затрати, ніж зазвичай.

Ямне населення активно використовувало місцеві ресурси Хаджибейського лиману. У них були розвинути такі ремесла, як гончарство, обробка каменя та деревообробка [8, 122-123]. Так, у похованнях ямні племена при спорудженні поховальних комплексів використовували в перекриттях місцевий камінь та дерево. Вони з місцевої глини, вапняку та деревини складали численні кромлехи та заклади, а також з кераміку [6, 124, 126;

11, 313, 348]. Тобто існували особи, пов’язані з професійною спеціалізацією — розряд ремісників [13, 165]. Так, у Холод - нобальському похованні № 25 було знайдене крем’яне долото, що характеризує похованого як тесляра [11, 348]. Саме тес­лярі створювали транспортні засоби, які слугували основним транспортом при перевезенні товарів обміну, важливої сфери діяльності ямних племен, а також дерев’яні перекриття для поховань.

Особи, зайняті у господарсько-виробничої діяльності, — основна соціальна група ямного суспільства, тобто рядові об­щинники [1, 30-31; 6, 129, 131, 135, 138; 11, 326, 329, 334, 335, 342]. їх функціональна роль була, вірогідно, такою ж як у виробничих груп інших скотарських народів. У цілому, со­ціальні ролі рядових общинників окреслювались соціально — економічним укладом суспільства «ямників». Це — догляд за скотом, будівництво курганів та участю у ритуалах, а крім ско­тарства, їм було відомо землеробство, а значить і робота в цій сфері [8, 147].

У цілому чоловіки мали більш високий соціальний статус, ніж жінки, в ямному суспільстві, про що свідчить і більш часті знахідки соціально-престижних артефактів у похованнях чо­ловіків, ніж жінок [8, 138-139]. Про що свідчать і ямні похо­вання на Хаджибейському прилиманні [1, 30-31; 6, 125, 129, 131, 135, 136, 138; 11, 322, 326, 329, 334, 335, 342, 349]. Про це побічно свідчить і суспільна роль чоловіка як воїна, як за­хисника. У цілому військова справа займала важливу роль у житті ямних племен, але не була привілеєм особливого про­шарку, воїном у них був кожний дорослий чоловік племені [8, 150]. Це стало важливим чинником довготривалої бороть­би з катакомбним населенням, яке стрімко проникає в Пів­нічне Причорномор’я на початку епохи бронзи. Очевидно, у результаті ряду воєн між ямними та катакомбними племенами в Північно-Східному Причорномор’ї, відбувається падіння ям­ного Подніпровського центру, і племена катакомбної спільно­ти закріплюються на цієї території. Після цього катакомбни - кі спрямовують свою експансію на захід, проти Буджакського соціального об’єднання ямного населення. І Північно-Західне Причорномор’я стає ареною воєнних сутичок двох рухливих об’єднань епохи бронзи [12, 142]. Проти Буджацького ямного об’єднання виступили представники західного варіанту ката­комбної спільноти, які складали інгульську культуру [17, 29].

Боротьба двох скотарських спільнот на етапі першої частини бронзи за територію Хаджибейського узбережжя прослідкову - ється на матеріалі Одеського та Холоднобалківського курганів. Лимани Північно-Західного Причорномор’я мали особливе зна­чення — джерело добування солі. Таким був і Хаджибейський лиман для племен тієї епохи, тобто вони збирали самосадочну сіль та виробляли її тут [7, 217]. Свідченням цих сутичок між двома великими етнічними групами є поховання з даними про насильницьку смерть похованого та зі стрілами в ямній куль­турі (вона є причиною поранення). Кількість поранень стріла­ми в ямній культурі С. Ж. Пустовалов співставляє з кількістю поранень у катакомбних похованнях, у тому числі інгульських могилах [12, 56]. Такі поховання були виявлені і на Хаджи- бейському прилиманні, в Одеському кургані це № 24 з креме­невим наконечником стріли [6, 136], № 28 з насильницьким пошкодженням черепу, у результаті якої він і помер [6, 138], а в Холоднобалківському кургані, це поховання № 13 з залиш­ками розчленованого небіжчика [11, 334], № 27 з застряглою в лопатці частинкою кременю, від зброї [11, 352].

У результаті цих процесів, вірогідно, інгульські племена ви­тісняють ямні з території Хаджибейського прилимання, про що свідчить наявність тут більш пізніх, чим ямні, літовок та поховань, а також дитячих поховань катакомбної спільноти. На Хаджибейському узбережжі знайдені поховання катакомб­ного населення, у Одеському [5, 124] десь десяток [14, 43] та Холоднобалківському кургану [11, 363] вісім (№ 11, 16, 18, 21, 22, 24, 26 та 27) [11, 363]. А також, ще були знайдені місцезна­ходження катакомбної культури, неподалік села Маріновки — Покровське [4, 177] та біля с. Усатове [9, 4].

Таким чином, у період ранньої та середньої бронзи, Хаджи - бейське прилимання активно обживають групи рухливих ско­тарів. Ямні племена залишили пам’ятники мобільного скотар­ського типу, тобто курганні поховання. Вони контролювали цю територію і активно використовували її ресурси, доки у серед - ньобронзовому періоді буджацьке об’єднання не зіткнулося з войовничою навалою інгульських племен катакомбної спільно­ти. Хаджибейське узбережжя як раз відображає цей період, а також результат боротьби за цей лиман, де катакомбні племена витісняють ямну спільноту. Обидва суспільства у своєму по­ширенні на території Північного Причорномор’я і далі на захід намагалися досягти єдиної цілі — контролювати корисні родо­вища. Таким солеродним джерелом був Хаджибейський лиман, і за цей ресурс, як уявляється, йшла боротьба.

За археологічними даними, по берегах Хаджибейського ли­ману ямна поліетнічна спільнота знаходилися на високому рів­ні розвитку соціальної структури. В даних суспільствах від­окремлюється особливий прошарок професіоналів-ремісників та вождів-жерців. Вони активно використовували природні ви­ходи вапняку, глини та дерева даного прилимання.

Джерела та література

1. Алексеева И. Л. Курганы эпохи палеометалла в Северо-Заподном Причерноморье. — К., 1992. — 131 с.

2. Алекшин В. А. Социальная структура и погребальний обряд древ­неземледельческих обществ. — Л., АН СССР, 1986. — 192 с.

3. Археология СССР. Энеолит СССР. — М.: Наука, 1982. — 360 с.

4. Бербек Ю. Г., Денисюк В. И. Археологическая разведка Хаджи - бейского лимана //Материалы по археологии Северного Причор - номорья. — Одеса, Печатный дом, вып. 9, 2010. — С. 175-179.

5. Гудкова А. В., Охотников С. Б., Субботин Л. В., Черняков И. Т. Ар­хеологические памятники Одесской области. — Одесса, 1991. — 184 с.

6. Добровольский А. В. Раскопки кургана в предместье Одессы Слободка-Романовка //ЗООИД. — Одесса, Т. XXXII, 1915. — С. 123-145.

7. Иванова С. В. Торговые пути миграции в Юго-Восточной Европе в раннем бронзовом веке //Материалы по археологии Северного Причорноморья — Одеса, СМИЛ, вып. 11, 2010. — С. 158-248.

8. Иванова С. В. Социальная структура населения ямной культу­ры Северо-Заподного Причерноморья. — Одесса, Друк, 2001. — 244 с.

9. Красковский В. И. Отчеты за 1952-56 гг. //ОДАМ. — Инв. № 88450. — С. 1.

10. Кушнір В. Г. Господарство і побут населення південно-західної України в епоху розпаду первісного суспільства (II тис. до н. е.). — Одеса, Гермес, 1999. — 201 с.

11. Петренко В. Г. Курган епохи палеометалла на побережье Хаджи - бейского лимана //Материалы по археологии Северного Причерно­морья. — Одеса, СМИЛ, вып. 11, 2010. — С. 303-366.

12. Пустовалов С. Ж. Соціальний лад катакомбного суспільства Пів­нічного Причорномор’я. — К., Шлях, 2005. — 412 с.

13. Синюк А. Т. Курганы эпохи бронзы Среднего Дона. — Воронеж, Издательство Воронежский уни-т, 1983. — 192 с.

14. Фабрициус И. В. Археологическая карта Причерноморской УССР. — К., Наукова думка, 1951. — 131 с.

15. Шапошникова О. Г. и др. Ямная культурно-историческая область (южнобугский вариант). — К., Наукова думка, 1986. — 160 с.

16. Шапошникова О. Г. и др. Некоторые итоги изучения погребальных памятников эпохи меди — бронзы на р. Ингула //Археологические памятники Поингулья. — К., Наукова думка, 1980. — С. 5-17.

17. Шапошникова О. Г. и др. О памятниках эпохи меди — ранней бронзы в бассейне р. Ингула //Древности Поингулья. — К., На­укова думка, 1977. — С. 7-36.

18. Шапошникова О. Г. Эпоха раннего метала в степной полосе Украины. //Древнейшие скотоводы степей юга Украины. — К., Наукова думка, 1987. — С. 3-16.

Анотації

Анохин Е. В. Следы пребывания ямных племен на побережье Хаджибейского лимана.

Данная статья написана на основании материала исследований археологических памятников ямных племен, которые были най­дены на побережье Хаджибейского лимана. Она направлена на определение социального развития ямного населения данной тер­риториальной ячейки.

Anohin E. V. Traces of pit tribes in Hadzibeevsky estuary.

This article is based on the materials of archaeological research of pit tribes that were found in Hadzibeevsky estuary. It is aimed at identifying social development of the pit population in this spatial cell, and development of natural resources on the coast of Hadzi - beevsky estuary.

Похожие статьи