Головна Історія Інтелігенція і влада ПУБЛІКАЦІЇ М. САВИЧА НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «ОДЕССКИЙ ВЕСТНИК» КІНЦЯ 1850-х — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 1860-х рр.: КОЛИШНІЙ КИРИЛО - МЕФОДІЄВЕЦЬ ПРО ПРОБЛЕМИ ОДЕСЬКОГО ЖИТТЯ РЕФОРМЕНОЇ ДОБИ
joomla
ПУБЛІКАЦІЇ М. САВИЧА НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «ОДЕССКИЙ ВЕСТНИК» КІНЦЯ 1850-х — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 1860-х рр.: КОЛИШНІЙ КИРИЛО - МЕФОДІЄВЕЦЬ ПРО ПРОБЛЕМИ ОДЕСЬКОГО ЖИТТЯ РЕФОРМЕНОЇ ДОБИ
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 929Савич:070(477.74-21)“ 1858/1863”

Т. Г. Гончарук

У статті аналізуються публікації М. Савича на сторінках одесь­кої газети «Одесский вестник» в 1858-1863 рр. Аналізується зміст статей, що стосуються важливих питань міського життя, а також реформування освіти, створення приватних банків, положення ро­бочого класу, установи органів місцевого самоврядування та ін. Ро­биться висновок про прогресивність поглядів М. Савича.

Ключові слова: М. Савич, «Одеський вісник», Кирило-Мефоді - ївське товариство, історія преси.

У вітчизняній історіографії не згасає інтерес до вивчення ді­яльності першої української політичної організації — Кирило - Мефодіївського братства, а також до постатей його членів. Серед останніх був і Микола Іванович Савич (1808-1892 рр.), сорок останніх років життя якого тісно пов’язані з Одесою. Одеський період життя М. Савича та публіцистична діяльність, що здійснювалася ним у цей час, вже була предметом дослі­дження істориків [1, с. 255-256]. Так, дослідниця історії преси півдня України І. Гребцова довела авторство М. Савича відомої статті «Бюджет робітника в Одесі», що вийшла на шпальтах «Одесского вестника» 1858 р. [2, с. 71] (раніше автором за­значеної статті вважали М. Сколовського [2, с. 361]). Проте співпраця М. Савича з головною газетою міста «Одесским вест­ником» в період підготовки та проведення буржуазних реформ в Російській імперії, ще не була предметом комплексного іс­торичного дослідження. Таке дослідження могло б бути цінним для кращого розуміння участі М. Савича в громадському житі Одеси зазначеної доби.

Статті М. Савича з’являються на шпальтах «Одесского вест­ника» від 1858 р., часу, коли перед реформами тиск цензури на пресу в імперії зменшився й почався нетривалий період так званої «гласності». Вже в січні того року було опубліковано ви­щезгадану статтю М. Савича «Бюджет робітника в Одесі». Ха­рактеризуючи її зміст, І. Гребцова зазначає: «стаття... є однією з перших спроб дослідження бюджету робітничої сім’ї в Росії. Автор... переконливо довів, що платня за працю найманого ро­бітника набагато менше прожиткового мінімуму, необхідного для утримання його сім’ї» [2, с. 71]. В своїй статті М. Савич вважав за належне брати до уваги не лише доходи робітників Одеси, але й їхні видатки в місті з надто великими цінами. «Заробітна платня завжди має відповідати цінності життєвих приписів. Насправді ж вона залежить передусім від попиту на роботу й завжди напряму залежить від цього попиту, а зовсім не від ціни на хліб». — писав він [3]. Це пов’язувало питання про платню робітникам з питанням про «таксу» — норму най­вищих цін, якому М. Савич присвятив іншу статті на шпальтах газети: «Кілька думок про таксу». В ній, як і в першій статті, М. Савич виступав проти милостині та подарунків бідним від багатих, вважаючи їх шкідливими. «Зробіть так, щоб трудових грошей вистачало робітнику на достатній шматок хліба для нього та для його сім’ї. Це буде справжня християнська непід­робна милостиня», — наголошував М. Савич [4].

Зазначену проблематику М. Савич певною мірою розвинув і в двох статтях, присвячених необхідності створення спеці­альних притулків для дітей жебраків та арештантів. Він вва­жав неприйнятною практику, коли таких дітей викидали на вулицю або утримували у в’язниці разом з батьками. Вже в першій статті М. Савич подав структуру майбутнього притулку та принципи його роботи. «Громадянам такого міста, як Одеса, нічого не буде коштувати пожертвувати хоча б за передпла­тою, невеликий первісний капітал для створення такого закла­ду...», — зазначав М. Савич [5]. Друга стаття являла собою вже проект притулку з чітко визначеними функціями його праців­ників, загальними принципами функціонування, категоріями вихованців, предметами навчання, підходами до забезпечення вихованців харчуванням, одягом та перспективами подальшого життя по закінченню закладу та ін. Автор пропонував відвес­ти під притулок ділянку за межами міста. На його думку, це мала бути: «Низка охайних, скромних будиночків, де будуть мешкати за категоріями від семи до десяти хлопчаків з їхнім наглядачем, що має складати загальний двір з майстернею, яка має слугувати навчальною та обідньою залою» [6].

Питанням освіти, що тоді гостро обговорювалися на шпаль­тах головної одеської газети, були присвячена і стаття М. Са - вича «Дещо про спеціальну освіту» [7]. На жаль, примірник «Одесского вестника» з цією статтею в фондах одеських біблі­отек не зберігся. Стаття М. Савича викликала негативний від­гук професора Р. Орбинського [8] та відповідь на нього М. Са­вича. В останній Микола Іванович зазначав, що на звернення до питань освіти його спонукали приклади випускників вищих навчальних закладів, яких він знав («Мені траплялося бачити чимало людей, які закінчили курс у вищих навчальних закла­дах і які пам’ятали лише, що вони мають диплом для отриман­ня звання та кілька студентських витівок...», — зазначав він) [9]. Вони навели його на думку про необхідність реорганізувати освіту шляхом посилення спеціалізації та вмотивованості учнів. Досить різка реакція на критику М. Савича була не до вподо­би Р. Орбинському й він у наступній своїй замітці зазначив, що М. Савич «не сприймає критики. Тому він... її не вартий» й припинив подальшу дискусію [10]. Тим не менш, ця коротка дискусія оцінювалася сучасниками як досить важлива, у не - кролозі М. Савича історик В. Яковлев, згадуючи публікації Ми­коли Івановича 1858 р., відзначав: «Між іншим, на сторінках «Одесского вестника» цього року розпочалася вперше в росій­ській журналістиці полеміка про класичну та реальну освіту — між проф. Орбинським (класиком) та Савичем (реалістом)» [11].

Співпраця М. Савича з «Одесским вестником» 1858 р. була вже надзвичайно тісною, оскільки, згідно розпису статей, він цього року був автором і семи публікацій газети в рубриці «Фей­летон». В першій зі згаданих публікацій автор ремствував на одеську пилюку дорогою до Малого Лібенталя під Одесою [12]. В другому, повернувшись зі згаданого Малого Лібенталя, розповів про новини Одеси, зустріч з приїжджим приятелем («На буль­варі я зустрівся зі старим знайомим, який приїхав з Малоросії до Одеси, продавати пшеницю». — писав він), якому М. Савич влаштував екскурсію містом («Я змусив його милуватися морем, лісом щогл з різнобарвними прапорами, вказав з гордістю на пароплави... Вказав на визначну шишку на п’єдесталі Дюка. Пе­реконав його, що в Одесі навіть пилюка має свою поезію»). При­тому М. Савич вказав, що гостю зовсім не сподобалися якість та ціна харчування в Одесі. Отже Микола Іванович виступив в фейлетоні як людина, що добре знає вади одеського життя, про­те безперечно є патріотом цього міста [13]. На сторінках газети М. Савич написав також фейлетон на смерть П. Беранже, якого він вважав народним поетом Франції (зазначаючи, що він був поетом, «який приносить радість під дах бідняка, радість чисту, від якої не тхне кабаком або чимось іншим», й наголошував, що цей «поет гнаний та бідний теж протягував руку за милос­тинею й не шукав покровительства» ) [14]. Фейлетони М. Савича в «Одесском вестнике» за 1858 р. були присвячені різним пи­танням одеського життя від складнощів пересування Одесою в зимовий час [15] до вражень від атракціонів та інших видовищ для одеської публіки [16]. Притому М. Савич критикував шука­чів наживи, що виступали перед публікою, копіюючи таланти інших [17]. Микола Іванович називав таких людей «мусю», вва­жаючи такими іноземців, що вдають із себе талановитих митців, або видатних вчених, щоб влаштовувати палатні виступи в ма - лоосвічених країнах, зокрема, в Російській імперії. В одному з фейлетонів він, зокрема, писав: «Софізм, який використовують для свого виправдання мусю, полягає в тому, що обдурювати людей в країнах, які стоять за освітою нижче за інші, не лише не соромно, але навіть корисно для цих країн, бо таким чином вони ніби їх просвіщають» [18].

На жаль, не всі номери «Одесского вестника» за 1858 р. з фейлетонами М. Савича є в наявності в одеських бібліотеках, так само відсутні всі номери цієї газети за 1859 р. й хоча, згід­но її змісту, у цей рік публікацій М. Савича в ній не було [19], цілком можливо, що незначні публікації до змісту не потрапи­ли. Тим більш, що досить тісна співпраця М. Савича з «Одес­ским вестником» мала місце і 1860 р. Вона вже була предме­том нашого окремого дослідження [20, с. 201-213], тому лише зазначимо, що протягом цього року М. Савич опублікував на шпальтах газети п’ять розлогих публікацій, присвячених про­екту домовласницького банку Одеси, ініціатором створення яко­го був М. Савич [21]. Також слід окремо відзначити відповідь М. Савича на статтю під криптонімом «К. М.» з проектом вла­штування в Одесі варти за рахунок домовласників. Виступаю­чи проти цієї ідеї, Микола Іванович був також обурений тим, що автор проекту до «різного ґатунку шукачів пригод та фор­туни», які прибували до Одеси, відніс і чумаків [22]. «Невже п. К. М. — зазначав М. Савич, — ...не знає, що чумаки найчес - нішій та найсмирніший народ у світі й слугують досить часто дійною коровою для будочників. Кому в Одесі не доводилося бачити або чути, як будочники вимагають від чумаків по копій­ці або по дві з возу за те, що валка зупинилася на вулиці, поки чумаки розпитують, до якого магазину підвезти свій вантаж, а у випадку відмови хто не бачив, як будочник безцеремонно стя­гає з возу першу свитку, що йому сподобається, та й ще погро­жує затягнути до поліції» [23]. У цій цитаті можна простежити збереження у М. Савича певних українофільських поглядів.

Вищезгадані статті М. Савича щодо проекту домовласницько­го банку викликали гостру критику з боку редактора «Одесского вестника» М. Сокальського [20, с. 208-210]. Дискусія набула та­кої гостроти, що від вересня 1860 р. М. Савич припинив співп­рацю з «Одесским вестником» й почав публікувати свої статті (в тому числі відповіді на публікації М. Сокальського) на шпальтах газети «Листок Русского общества пароходства и торговли» [24, с. 165-176]. Однак остання газета у 1861 р. припинила своє іс­нування. Вочевидь цей факт, а також те, що М. Савич на почат­ку 1860-х рр. взяв активну участь у розробці реформи місцевого самоврядування в Одесі, спричинили появу кількох публікацій Миколи Івановича на шпальтах головної одеської газети у 1863 р.

Як член «Комісії... створеної для запровадження місцевого самоврядування в Одесі...», М. Савич брав участь у складанні списку виборців. Притому виникла проблема, до якої категорії віднести деяких громадян Одеси (наприклад, дворян, записа­них в купецькі гільдії і т. п. [25]). Пропозиції щодо їхнього вирішення викликали критику дій комісії з боку дописувача «Одесского вестника» П. Брацлавського. Останній, між іншим, виступив проти рішення комісії позбавити права голосу духо­вних осіб-домовласників через те, що вони не сплачували зі своїх будинків податки, також не подобалося йому рішення комісії розширити права осіб, що були представниками від жінок-домовласників, оскільки одеська комісія розширила ці права набагато більше, ніж їх було надано жінкам у Петербурзі і т. п. [26].

Відповіді на зауваження П. Брацлавського М. Савича свід­чили про те, що останній не втратив свого красномовства. На­приклад, щодо пункту про виборні права духівництва Микола Іванович зазначав: «З практики достатньо відомо, що лише той громадянин може приймати близько до серця питання добробуту та благоустрою, котрий несе всі тяготи, без яких цей благоустрій неможливий» [27]. Продовжуючи дискусію з П. Брацлавським, М. Савич у наступній статті особливу ува­гу приділив правам представників від жінок. Так, оскільки жінок-домовласниць мали представляти найближчі родичі (тобто фактичні спадкоємці), М. Савич зазначав: «немає під­став віднімати у такої особи право бути обраним на посаду... Віднімаючи це право, ми опосередковано відняли б у жінки право володіння маєтком, бо таке право передбачає право за­хисту інтересів маєтку... Тому жінка, яка здатна захищати свої інтереси, має захищати і громадські. Вона не присутня на зібраннях й не обирається на посади, бо це представницям її статі забороняє закон, але передати це право іншим їй ніщо не забороняє». Загалом М. Савич навів п’ять пунктів своїх аргу­ментів на захист розширення прав представників від жінок у міській думі [28].

Розглянуті вище публікації дозволяють віднести М. Савича до кращих одеських публіцистів реформеної доби. Як одесько­го домовласника та громадянина М. Савича не залишали бай­дужими проблеми вже рідного для нього міста. Це зумовило найрізноманітнішу проблематику зазначених публікацій. Та­кож відгукувався М. Савич й на питання, що тоді хвилювали громадськість всієї Російської імперії: становище робітників, виховання молоді та реформування освіти, створення приватних банків, запровадження місцевого самоврядування, права жіноцтва та ін. Практично з усіх цих питань М. Савич вислов­лював досить передові думки, що подекуди випереджали свій час. Публіцистична спадщина М. Савича кінця 1850-х — по­чатку 1860-х рр. потребує подальших досліджень, зокрема це стосується вивчання тих його публікацій в «Одесском вестни­ке», з якими через їхню відсутність в бібліотеках неможливо ознайомитись в Одесі, а також публікацій на шпальтах інших газет зазначеної доби.

Джерела та література

1. Оксман Ю. Г. Кирилло-Мефодиевцы в Новоросии // Борьба клас­сов. — 1924. — № 1-2.

2. Гребцова И. С. Периодическая печать в общественном развитии Южного степного региона Российской империи (вторая треть

XIX в.). — Одесса, 2002.

3. N. Б. Бюджет рабочего в Одессе // Одесский вестник (далі — ОВ). — 1858. — 18 января.

4. N. Б. Несколько мыслей о таксе // ОВ. — 1858. — 24 апреля.

5. Савич Н. О приюте для арестантских и нищенских детей // ОВ. — 1858. — 13 сентября.

6. Савич Н. Проект приюта нищенских и арестантских детей // ОВ. — 1858. — 21 октября.

7. Богдановский А., Георгиевский А. Отчет об издании Одесского Вестника в 1858 г. // ОВ. — 1858. — 30 декабря.

8. Р. О. По поводу статьи: «несколько слов о специальном образо­вании» в 15 № Од. Вестн. за 1858 год // ОВ. — 1858. — 25 фев­раля.

9. N. Б. Ответ г. Р. О. на его возражение, помещенное в № 22 Од. В. // ОВ. — 1858. — 15 марта.

10. Ответ г-ну N. Б. на его возражения в № 30 Од. В. // ОВ. — 1858. — 22 марта.

11. Я-в В. Николай Иванович Савич (некролог) // ОВ. — 1882. — 29 мая.

12. Фельетон // ОВ. — 1858. — 31 мая.

13. Савич Н. Фельетон // ОВ. — 1858. — 7 августа.

14. Савич Н. Фельетон // ОВ. — 1858. — 24 июля.

15. Савич Н. Фельетон // ОВ. — 1858. — 23 декабря.

16. Савич Н. Фельетон // ОВ. — 1858. — 28 августа.

17. Савич Н. Фельетон // ОВ. — 1858. — 27 сентября.

18. Савич Н. Фельетон. Физиология «мусю» // ОВ. — 1858. — 9 октя­бря.

19. Содержание Одесского вестника за 1859-й год // ОВ. — 1860. — 5 января.

20. Гончарук Т. Г. Статті М. І. Савича на сторінках одеської преси 1860 р.: голос колишнього кирило-мефодіївця напередодні «вели­кої реформи» // Науковий вісник / Одеський державний економіч­ний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Нау­ки: економіка, політологія, історія. — Одеса, 2012. — № 15 (167).

21. Савич Н. Главнейшие основания, на каких предполагается учре­дить банк в Одессе // ОВ. — 1860. — 13 августа; Савич Н. Объ­яснения на проект о домовладельческом банке в Одессе // ОВ. — 1860. — 20 августа; Савич Н. Еще объяснения на проект о домовладельческом банке в Одессе // ОВ. — 1860. — 25 авгу­ста; Савич Н. От учредителей домовладельческого и акционерного банка в Одессе // ОВ. — 1860. — 27 августа; Савич Н. Ответ на замечания, помещенные в № 93-м Од. В., касательно проектиро­ванного банка в Одессе // ОВ. — 1860. — 6 сентября.

22. К. М. Учители осторожности // ОВ. — 1860. — 12 июля.

23. Савич Н. Ответ на статью Г. К. М. «Учители осторожности». Ноч­ные сторожа // ОВ. — 1860. — 26 июля.

24. Гончарук Т. Г. «Листок Русского общества пароходства и торгов­ли» 1860 р.: прогресивна одеська газета напередодні «великої ре­форми» // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Серія: Історія. — Одеса, 2012. — Вип. 24.

25. Современная летопись // ОВ. — 1863. — 13 августа.

26. Брацлавский П. По поводу некоторых общественных вопросов // ОВ. — 1863. — 29 августа.

27. Савич Н. Ответ на заметку г. Браславского по поводу некоторых вопросов общественного управления // ОВ. — 1863. — 5 сентября.

28. Савич Н. По поводу статьи г. Браславского помещенной в № 106 Од. В. // ОВ. — 1863. — 2 октября.

Анотації

Гончарук Т. Г. Публикации М. Савича на страницах газеты «Одесский вестник» конца 1850-х — первой половины 1860-х гг.: бывший кирило-мефодиевец о проблемах одесской жизни периода реформ.

В статье анализируются публикации М. Савича на страницах одесской газеты «Одесский вестник» в 1858-1863 гг. Анализиру­ется содержание статей, касающихся важных вопросов городской жизни, а также реформирования образования, создания частных банков, положения рабочего класса, учреждения органов местного самоуправления и др. Делается вывод о прогрессивности взглядов М. Савича.

Ключевые слова: М. Савич «Одесский вестник», Кирило-Мефо - диевское общество, история прессы.

Goncharuk T. G. M. Savich’s publications in the newspaper «Odessa Herald» in the late 1850s — early 1860s: ex-kyrylomefodi - evets about problems in the life of Odessa during the reform period.

The article is devoted to M. Savich’s publications in Odessa news­paper «Odessa Herald» in 1858-1863. It analyzes the content of the articles relating to the important issues of urban life, as well as edu­cation reform, the establishment of private banks, the position of the working class, the establishment of local self-government, etc. The conclusion about progressiveness of views of M. Savich is given.

Key words: M. Savich, «Odessa Herald», Cyril and Methodius so­ciety, history of press.

Надійшла до редакції 15 жовтня 2013 p.