Головна Історія Інтелігенція і влада ВНЕСОК КИЇВСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ РОСІЙСЬКОГО ТЕХНІЧНОГО ТОВАРИСТВА В ТЕХНІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО КРАЮ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У ІІ ПОЛ. ХІХ СТ
joomla
ВНЕСОК КИЇВСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ РОСІЙСЬКОГО ТЕХНІЧНОГО ТОВАРИСТВА В ТЕХНІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО КРАЮ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У ІІ ПОЛ. ХІХ СТ
Історія - Інтелігенція і влада

О. О. Грицюта

Ключові слова: російське технічне товариство, промисловість, транспорт, технічна наука.

Ключевые слова: русское техническое общество, промышлен­ность, транспорт, техническая наука.

Key words: Russian Technical Society, industry, transport, techni­cal science.

Друга половина XIX ст. характеризувалась стрімким розви­тком промисловості, енергетики, залізничного та інших видів транспорту. У цей період виникає ряд нових промислових ра­йонів, відбувається становлення нових галузей. Російські вче­ні та інженери зробили ряд важливих видатних відкриттів та винаходів у природознавстві й техніці. У цей період склались сприятливі умови для створення наукових товариств, провід­ну роль серед яких відігравало Російське технічне товариство (РТТ). Відділення товариства діяли на всій території Російської імперії. Вони стали своєрідними дослідницькими центрами, зробили значний внесок у розвиток вітчизняної науки і техніки наприкінці XIX — початку XX століття.

На території України одним із таких центрів стало Київ­ське відділення Російського технічного товариства (КВ РТТ), навколо якого почали гуртуватись спеціалісти з різних галузей промисловості, народного господарства і техніки. Провідними членами Відділення стали такі видатні діячі, як інженер цукро - виробництва М. О. Толпигін, професори Київського університе­ту хіміки П. П. Алексеев та М. А. Бунге, фізик Г. Г. Де-Метц, математик І. І. Рахманінов, відомий архітектор, автор «Будин­ку з химерами» в Києві В. В. Городецький, відомий інженер- залізничник О. П. Бородін, перший директор Київського полі­технічного інституту Л. В. Кірпічов та багато інших.

На базі Київського відділення проводились фундаментальні дослідження з різних актуальних проблем техніки. Поступо­во виділились напрямки наукових досліджень: цукровиробни - цтво, архітектура, будівнича механіка, прикладна механіка, фотографія, залізничний транспорт.

В історичній науці дореволюційного періоду робіт, в яких би робився аналіз науково-практичної діяльності РТТ, Київського відділення та діяльності його відділів майже не було. Осно­вна література з цієї тематики складалася з ювілейних видань, присвячених круглим датам у житті Київського відділення. У цих оглядах зібраний достатньо об’ємний фактичний матері­ал щодо основних напрямів діяльності КВ РТТ. Головним чи­ном, їх авторами були керівники Товариства або його найбільш активні діячі. Важливим джерелом інформації стало видання Київського відділення, присвячене двадцятип’ятирічному юві­лею КВ РТТ «Звіт про двадцятип’ятирічну діяльність Київ­ського відділення імператорського Російського технічного то­вариства (1871-1896)» (1896) [1]. У ньому зібраний фактичний матеріал про створення самого Відділення, висвітлено основні етапи його становлення за двадцять п’ять років та названі прі­оритетні напрямки наукової діяльності.

Більша увага вивченню діяльності науково-технічних това­риств, зокрема діяльності РТТ, приділялась у радянські часи. У період з п’ятдесятих по сімдесяті роки XX ст. у вітчизняній історіографії з’явилася низка праць, в яких відображені окре­мі сторони функціонування науково-технічних товариств в Ро­сійській імперії. Діяльності Російського технічного товариства та його Київського відділення присвячено ряд узагальнюючих статей, авторами яких були П. Гнип [2], В. Галайба, Т. П. Дем­ченко [3]. У них наголошується, що Київське відділення РТТ не функціонувало окремо від РТТ. Члени Товариства перебували у постійному зв’язку з передовими вченими того часу.

Найбільш фундаментальним дослідженням в сучасній укра­їнській історіографії є робота О. О. Пилипчук «Історія Київсько­го відділення Російського технічного товариства (1871-1919)» (2006) [4]. Автором у повній мірі розкрито процес становлення та функціонування даного товариства як особливої форми ор­ганізації науки.

В нашому дослідженні висвітлено наукову та викладацько - просвітницьку роботу, розглянуто основні напрямки дослі­джень вчених-інженерів, які вивели Новоросійській край на провідне місце за показниками економічного розвитку.

Як вже зазначалось раніше, основна роль у створенні науково-технічних товариств належить представникам інте­лігенції. Тому не дивно, що серед ініціаторів створення РТТ видатний російський інженер-будівельник М. М. Герсєванов, член вченого комітету Корпусу гірських інженерів П. П. Алек­сеев, видатні архітектори П. П. Міжуєв, А. А. Савурський, а також вчені В. М. Бестужев-Рюмін, М. І. Казнаков, А. В. Фрі - бес, І. П. Балабін та О. О. Корнілов. За їхнім клопотанням був створений ініціативний комітет для розробки статуту РТТ, який у 1864 р. було подано на розгляд до владних органів. Після внесення різноманітних змін проект був узгоджений з міністром фінансів та міністром внутрішніх справ. Дванадцято­го квітня 1866 р. статут був розглянутий Кабінетом міністрів, а 22 квітня була отримана згода царя. Статут став основним документом, на який спиралося в своїх діях не тільки РТТ, а і на його регіональні відділення.

Згідно статуту, основною метою створення Російського тех­нічного товариства було сприяння розвитку вітчизняної тех­нічної освіти і промисловості, втілення в життя наукових до­сягнень, поширення теоретичних і практичних знань. Основні напрямки діяльності були також зазначені статутом РТТ. Серед них: хімічне виробництво і металургія; механічні технології, механіка і машинобудування; будування, гірська майстерність та архітектура; суднобудування, морська техніка та виробни­цтво зброї.

Провідне положення у РТТ займали професори та найбільш прогресивні за своїми поглядами інженери-практики. Членами РТТ були такі відомі на той час в Росії і за кордоном вчені, як О. М. Крилов, Д. І. Менделеев, М. П. Петров, М. О. Рикачов та інші [5, с. 348].

Розвиток в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. фабрично-заводської промисловості та залізничного транспорту викликав цілу низку технічних питань, від вирішення яких залежали темпи технічного прогресу регіонів. Виникла необ­хідність в організаціях, які б допомогли направити досягнення науково-технічного прогресу на забезпечення запитів промис­ловості у регіонах. Це стало одним із головних чинників ви­никнення периферійних відділень РТТ. У великих культурних центрах держави поступово створювались відділення, устрій яких повторював структуру центрального товариства. Не став винятком і Південний регіон, де поступово відкривались відді­лення РТТ, серед них Миколаївське (створене у 1869 р.), Київ­ське (1870 р.), Одеське (1871 р.), Харківське (1880 р.) та інші. Усі відділення мали безпосередній тісний зв’язок з РТТ. Вони щорічно звітували, виконували спільні технічні проекти, брали участь у роботі промислових, електротехнічних, сільськогоспо­дарських, фотографічних виставок та з’їздів.

Одним із найбільш активних відділень РТТ було Київське, засноване у 1870 р. з ініціативи професорів Київського уні­верситету св. Володимира П. П. Алексєєва, С. М. Ходець - кого, П. Є. Ромера, І. І. Рахманінова та інженера-технолога М. О. Толпигіна.

Офіційно Відділення було відкрите в січні 1871 р., після отримання у Київському відділенні повідомлення від голови РТТ П. А. Кочубея про дозвіл міністра внутрішніх справ від 22 грудня 1870 р. № 13735 відкрити Київське відділення Росій­ського технічного товариства у м. Городище.

Перші загальні збори членів Відділення відбулися 8 січня 1871 р. На урочистому відкритті були обрані посадові особи Київського відділення. Головою був обраний Петро Петрович Алексєєв, товаришем голови — Михайло Олександрович Тол - пигін, секретарем — Павло Платонович Чубинський, товари­шем секретаря — Микола Васильович Преснухін. Були обрані також 3 дійсних та 14 неодмінних членів КВ РТТ. Рада КВ РТТ складалася з посадових осіб та неодмінних членів Відділення.

Основним документом, що регламентував діяльність КВ РТТ, була інструкція Київського відділення Російського технічного товариства з цукрової промисловості. В інструкції відобража­лись мета та основні завдання діяльності КВ РТТ, зокрема за­значалось, що основним предметом своєї діяльності Відділення визначило дослідження в галузі цукрової промисловості та ін­ших споріднених з нею галузях. Стосунки Київського відділен­ня з радою РТТ мали відбуватись від імені голови Відділення та його товариша.

Керування Київським відділенням належало загальним зборам. Вирішенням загальних та технічних справ займалась рада Відділення. Вона складалась із голови, товариша голови, неодмінних членів та секретаря Відділення. Головним завдан­ням неодмінних членів КВ РТТ стала розробка всіх технічних питань, що мали обговорюватись у Відділенні. Інструкцією встановлювались два види зборів: звичайні, що відбувалися у квітні, червні та серпні кожного року, та надзвичайні, які зби­ралися у випадку необхідності.

На перших зборах КВ РТТ обговорювалось питання про ви­дання основного друкованого органу — журналу «Записки Київ­ського відділення Російського технічного товариства з цукрової промисловості», які виходили до 1916 р. Крім них, до системи періодичних видань КВ РТТ відносились ще такі видання, як «Технічний листок» (додаток до «Записок», 1878-1881) і «Що­річник з цукрової промисловості» (1881-1913). З 1907 р. тех­нічний журнал «Інженер» також став видаватись як офіційний орган КВ РТТ [6, с. 28-31].

У 1874 р. чисельний склад Відділення нараховував 179 осіб, які мешкали у різних регіонах України. Тому було виріше­но перенести управління Відділення до м. Києва, де воно і ді­яло всі наступні роки свого існування. З переводом управління число членів Товариства почало значно зростати, до того ж до Відділення почали вступати не лише спеціалісти з цукрової промисловості, а й фахівці з інших галузей техніки. Найбіль­шої інтенсивності це явище набуло після переведення до Києва Управління Південно-Західної залізниці під керівництвом ке­руючого Південно-Західною залізницею О. П. Бородіна. Тому у 1887 р. було вирішено розширити існуючу інструкцію Відді­лення і перетворити Відділення зі спеціального на загальнотех- нічне. Нову інструкцію офіційно було затверджено 17 лютого 1888 р. Після цього у Відділенні організувалися три відділи — Цукровий, Фотографічний та Механіко-будівний [7].

На першому засіданні Цукрового відділу його головою було обрано М. О. Толпигіна. У відділі проводилась активна робота з визначення найкращого способу отримання соку з цукрового бу­ряку. Для цього досліджувався кожний відомий спосіб, резуль­тати зіставлялись і на основі детального розгляду було прийняте рішення, висновок, що метод дифузії є найефективнішим і най - економічнішим серед усіх існуючих. Впровадження дифузійного методу на Україні належить графу В. В. Браницькому. Іншим важливим досягненням було впровадження безперервно діючих апаратів. Проект першої в Україні безперервно діючою центри­фуги належить інженерам Київського відділення РТТ І. С. Ще - ніовському і Піонтковському [4, с. 175-176]. Велике значення для цукрової промисловості мали дослідження Н. В. Черіков - ського, який досліджував форми рафінування цукру.

З квітня 1888 р. починає активну роботу Механіко-будівний відділ. Пріоритетним напрямком його діяльності були дослі­дження в галузі залізничного транспорту. Спочатку головою відділу було обрано І. І. Бернера [8]. Пізніше цю посаду займав

О. П. Бородін відомий інженер-залізничник. У період голову­вання О. П. Бородіна (1888-1896 рр.) діяльність Відділу була дуже продуктивною. Переглянувши тематику технічних бесід за цей час, ми можемо помітити, що найбільшу частину займали доповіді, присвячені вирішенню різних проблем залізничного транспорту, серед яких питання розвитку рухомого складу, ко­лії та сигналізації. У першу чергу такий стан речей пов’язаний із тим, що на той момент більшість у Відділі складали інже­нери залізничного транспорту, які працювали на Південно - Західних залізницях. Часто на засіданнях вони обговорювали результати своїх експериментів, проведених на базі Київської і Одеської майстерень та дослідної станції. Особливо це стосува­лось досліджень, присвячених впровадженню в експлуатацію паровоза системи «compound», які проводили О. П. Бородін та Л. М. Леві. Інженери, що входили до складу Відділу, у сво­їх роботах широко використовували світовий досвід у галузі і намагалися зробити його надбанням вітчизняної науки. Ще однією важливою рисою діяльності Механіко-будівного відді­лу було поєднання наукових досліджень з практикою. Завдя­ки плідній роботі Механіко-будівного відділу Південно-Західна залізниця перетворилась на основну артерію, що єднала наш край з торгово-промисловими центрами держави.

9 листопада 1887 р. голова Київського відділення РТТ М. А. Бунге отримав від членів Відділення клопотання про відкриття у Відділенні Фотографічного відділу. Перше засі­дання нового Відділу відбулось 9 лютого 1888 р. На цьому засіданні головою Відділу було обрано професора Університе­ту св. Володимира В. А. Беца [9]. На засіданнях Відділу по­рушувались важливі науково-технічні питання того часу, які відображали безпосередній зв’язок фотографії і природничо - технічної науки. Зокрема, В. О. Бец на одному з перших засідань у 1888 р. підняв питання про значення фотографії для природничих наук. Дослідник Б. М. Семека протягом 1873-1887 рр. проводив досліди на тему, як далеко діє світло на водній глибині. Розвиток фотографічної справи, в першу чергу, був позначений великою кількістю технічних винахо­дів і вдосконалень саме в галузі фототехніки і фотоматеріа­лів. Фотографам-дослідникам Київського відділення РТТ на­лежить ціла технічна спадщина у даній галузі. М. Соколов у 1889 р. представив власний винахід — касету з запасним ящиком такої конструкції, яка б дозволяла для переміни в касеті пластинок не використовувати темне приміщення. За­галом діяльність відділу сприяла розповсюдженню технічних відомостей в галузі фотографування.

Сьомого квітня 1894 р. було відкрито Архітектурний відділ. Головою Відділу став архітектор В. М. Ніколаєв. В складі відді­лу була ціла плеяда видатних архітекторів, завдяки яким сто­лиця України отримала свій неповторний вигляд. В складі КВ РТТ діяли також Електротехнічний відділ (1903 р.), відділ Те­плової техніки (1914 р.), Мукомельний (1915 р.) та Санітарно - технічний (1914 р.) відділи, але, на жаль, їх діяльність була недовготривалою.

Як відомо, у 1914 р. почалася І світова війна. Діяльність КВ РТТ у цей період, головним чином, була спрямована на допо­могу воюючій державі. Для забезпечення цієї задачі у 1915 р. в Санкт-Петербурзі було створено Центральний комітет військово - технічної допомоги. Рада Російського технічного товариства, прийнявши рішення про загальну мобілізацію промисловості для потреб фронту, віддала наказ усім відділенням РТТ співп­рацювати з місцевими відділеннями Військово-промислового комітету. Одночасно з цим у Києві почав працювати Київський військово-промисловий комітет під керівництвом М. І. Тере - щенка.

Київське відділення Російського технічного товариства бра­ло участь у створенні та роботі Київського комітету військово - технічної допомоги. До основних задач комітету відносилась систематизація відомостей про будівельну справу на фронті, ор­ганізація інженерно-будівельних дружин, організація праці ін­валідів, організація роботи з’їзду комітетів військово-технічної допомоги всієї Росії. В рамках роботи комітету КВ РТТ ор­ганізувало курси військових телефоністів, старших робітників залізничного господарства, військових десятників, санітарних техніків.

Після Лютневої революції 1917 р. в державі почався період політичної нестабільності. Спроби національної буржуазії ство­рити незалежну державу були невдалими. Як відомо, 14 люто­го 1919 р., після тривалої та виснажливої громадянської війни, на території України встановився радянський режим.

Складна політична ситуація негативно позначилася на всіх сферах суспільного і наукового життя. Держава була виснаже­на війною і революційними рухами. У таких складних політич­них умовах головним завданням для керівництва та рядових членів Київського відділення РТТ було не втратити організа­цію, максимально зберегти свої наукові надбання, сподіваю­чись, що вони допоможуть відновити економічний та науковий потенціал України.

У 1918 р. керівництво Відділення зробило спробу поновити роботу Товариства у нових суспільно-політичних умовах. Були розроблені новий статут, інструкція та нова програма запла­нованої наукової діяльності. До міністерства внутрішніх справ були відіслані листи про поновлення загальних зборів Відділен­ня. На засіданні 2 липня 1918 р. було обрано керівні органи: голова — Г. Г. Де-Метц, товариш голови — М. П. Овсянніков. Але ці зусилля ні до чого не привели. КВ РТТ не зуміло присто­суватись до нових суспільно-політичних умов. Останнє засідан­ня Київського відділення РТТ відбулось 6 квітня 1919 р. Через відсутність голови і товариша голови Відділення на засіданні головував Олександр Васильович Кобелєв. Київське відділення Російського технічного товариства припинило своє існування, не доживши 1,5 року до свого 50-річного ювілею [10].

За роки свого існування Київському відділенню вдалось згуртувати навколо себе найкращих представників української технічної науки, які були зацікавлені у технічному та еконо­мічному розвитку Південно-Західного краю. Завдяки їхнім зу­силлям Південь України у другій половині XIX ст. перетворив­ся з аграрного краю у один з передових промислових регіонів.

Джерела та література

1. Отчет о двадцатипятилетней деятельности Киевского отделения императорского Русского технического общества (1871-1896). — К., 1896. — 47 с.

2. Гнып П. Первое общество на Украине / П. Гнып // НТО СССР. — 1965. — № 8. — С. 60-63.

3. Демченко Т. П. Діяльність Київського відділення Російського тех­нічного товариства (1870-1914) / Т. П. Демченко // Український історичний журнал. — 1981. — № 9. — С. 78-81.

4. Пилипчук О. О. Історія Київського відділення Російського техніч­ного товариства (1871—1919): Дис. ... іст. наук: спец. 07.00.07 / Пилипчук Оксана Олегівна. — К., 2006. — 241 с.

5. Научно-технические общества СССР (Исторический очерк). — М.: Профиздат, 1968. — 456 с.

6. Журнал Общего собрания членов-учредителей КО РТО по свекло­сахарной промышленности от 8 января 1871 г. // Записки Киев­ского отделения Русского технического общества. — К., 1871. — Т. 1, вып.1. — С. 28-31.

7. Отчет о тридцатипятилетней деятельности Киевского отделения Императорского Русского технического общества 1871—1906 г. // Записки Киевского отделения Русского технического общества. — 1906. — C. LXXI-LXXX.

8. ЦДІАК України. Ф. 730. — Оп. 1. — Спр. 186. — Арк. 3.

9. ЦДІАК України. Ф. 730. — Оп. 1. — Спр. 466. — Арк. 59.

10. ЦДІАК України. Ф. 730. — Оп. 1. — Спр. 667.

Анотації

Грицюта О. А. Вклад Киевского отделения Русского техниче­ского общества в техническое развитие Юго-Западного края Рос­сийской империи во II пол. XIX в.

В статье рассмотрена научно-техническая деяетльность КОРТО, как центра инженерно-технической мысли Юго-Западного края Российской империи во II пол. XIX в.

Grytsyuta О. О. The contribution of Kiev offices of the Russian Technical Society to the technical development of South-West terri­tory of the Russian empire in the late 19th century.

The article observes Scientific and Technology development of KORTS, as a center of engineering and technical advancement in the South-West territory of the Russian empire in the late 19th century.


Похожие статьи