Головна Історія Інтелігенція і влада ДІЯЛЬНІСТЬ Є. М. ЩЕПКІНА НА ОДЕСЬКИХ ВИЩИХ ЖІНОЧИХ КУРСАХ (1906-1918 рр.)
joomla
ДІЯЛЬНІСТЬ Є. М. ЩЕПКІНА НА ОДЕСЬКИХ ВИЩИХ ЖІНОЧИХ КУРСАХ (1906-1918 рр.)
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 396“1879/1981”(043.3)

О. В. Мельник

У статті аналізується наукова, методична та педагогічна діяль­ність професора всесвітньої історії Є. М. Щепкіна на одеських ви­щих жіночих курсах (1906-1918 рр.).

Ключові слова: Вищі жіночі курси, спеціальні історичні науки, історіографія, викладання історичних наук, приват-доцент.

Розгляд історичних персоналій, що вплинули на освітню си­туацію в м. Одесі достатньо часто стикається з неможливістю повної характеристики так званих «прогрессивних профессо - рів» до яких і належав Євген Миколайович Щепкін. З одного боку, він — ворог існуючої на той час системи влади та соці­аліст і в подальшому більшовик, а з іншої, він — плідний на­уковець, педагог та модернізатор Процессу Освіти на Одеських вищих жіночих курсах.

Тому актуальність дослідження безпосередньо пов’язана з необхідністю розкриття внеску Є. М. Щепкіна в систему вищої жіночої освіти в м. Одесі.

Мета дослідження — розкрити основні моменти науково - педагогічної діяльності профессора і декана історико - філологічного факультету ОВЖК.

Хоча питання діяльності Є. М. Щепкіна в освітній сфері м. Одеси вивчалося такими дослідниками, як Попова Т. М.[1], Максименко І. В. [2] та іншими, деякі моменти перебування Є. М. Щепкіна на курсах залишились не дослідженими.

На початку XX сторіччя ініціативу щодо організації ВЖК в Одесі взяв на себе видатний психолог, засновник школи експериментальної психології М. М. Ланге, який об’єднав професорів Новоросійського університету, серед яких був і Є. М. Щепкін.

Обидва професора були близькі через свої демократичні упо­добання. Рада Одеських ВЖК на першому засіданні 8 серпня 1906 р. оголосила про відкриття курсів у складі двох факуль­тетів: історико-філологічного і фізико-математичного. Дирек­тором був призначений проф. М. М. Ланге попри те, що жан­дармське управління м. Одеси направило довідку під грифом «секретно» «Про політичну неблагонадійність проф. Новоро­сійського університету М. М. Ланге у зв’язку з його призна­ченням на посаду директора Вищих жіночих курсів в Одесі» до МНП. У довідці, зокрема, зазначалось: «Професор М. М. Ланге входить у місцеве відділення Академічного союзу і є членом «коаліційної Ради» при університеті... не приховуючи своїх переконань у виступі, проголошеному публічно, під час зу­стрічі 4 жовтня 1905 р. з приводу повернення з адміністра­тивного заслання проф. Ярошенка. М. М. Ланге вкрай спів­чутливо характеризував його діяльність як передового борця за визвольний рух. Після обурливої промови студента Плятта, що закінчувалася вигуками «Геть самодержавство», «Геть по­ліцію», М. М. Ланге разом з іншими присутніми повторював цей вигук». Також наведено дані про те, що під час революції 1905 р. та подій у місті Одесі проф. Ланге разом з проф. Щеп - кіним видавав журнал «За свободу», який заборонили після появи другого номера, за «явно протиурядовий характер ста­тей». У першому номері часопису була опублікована стаття М. М. Ланге «Три ступені», в другому — «Революція схрещує ряди» [3, арк. 2, 2 зв.].

З самого початку перетворення Одеських жіночих педаго­гічних курсів на Вищі жіночі курси (1906 р.) постає проблема модернізації навчальних программ та зміни навчальних планів згідно з вимогами вищої університетської освіти.

Основні зміни у науково-методичній реформі на історико - філологічному факультеті відбулись у період 1907-1911 рр. і пов’язані з деканом історико-філологічного факультету Є. М. Щепкіним.

Навчально-методична діяльність проф. Є. М. Щепкіна на ОВЖК призвела до значного підвищення рівня викладання, модернізації навчального процессу, фактично до створення на­укової школи, що згуртувала його учнів, які розвинули його справу в галузі розробки теоретичної основи історичних дослі­джень та розвитку допоміжних історичних дисциплін.

Відчутна нестача викладачів перешкоджала модернізації навчальних планів і введенню в систему підготовки практич­них занять. Це в свою чергу викликало невдоволення слухачок курсів. Так, згідно з протоколом від 18 лютого 1908 р. була розглянута «повторна заяву слухачок 3 курсу історичного від­ділення та призначена комісія в складі проф. Є. М. Щепкіна,

І. А. Линниченка, А. П. Доброкдонського» [4, арк. 42-43].

Рада факультету, згідно з протоколом історичної комісії від 15 березня 1908 р., ухвалила рішення на користь слухачок З курсу. Вона вирішила скоротити іспити, що вимагалися за новим навчальним планом, щоб дати їм можливість закінчити курс в 1908/1909 навчальному році. Ці скорочення виглядали таким чином:

1. Не вимагати п’яти іспитів з факультативних предметів (10 годин).

2. Не вимагати іспитів зі слов’янських старожитностей від слухачок, які таких не здавали.

3. Не вимагати іспитів із «загального землезнавства або ет­нографії».

4. Залишити два іспити з середньовічної історії (4 години) і два з нової історії (6 годин).

5. Вимагати два іспити з російської історії (6 годин) і один з історії російського права.

6. Від тих, хто не має в атестаті оцінок з нових мов, вима­гати іспит з однієї мови, а не двох. Слухачкам, що закінчили курси в 1908-1909 н. р. дозволили складати іспити протягом 1909-1910 н. р. [4, арк. 49].

Отже для слухачок ОВЖК встановлювали необхідну кіль­кість іспитів, але з неї вилучали іспити з факультативних пред­метів, зменшуючи тим самим навчальне навантаження та при­стосовуючи курси до низького рівня слухачок [5, с. 130]

Логічним виходом з цієї ситуації повинно було стати введен­ня практичних занять із запрошенням нових викладачів.

Існуючий інститут приват-доцентури дав змогу Є. М. Щеп - кіну збагатити історико-філологічний факультет кадрами та­лановитої молоді. На засіданні Ради історико-філологічного факультету ОВЖК 20 листопада 1908 р., за пропозицією Є. М. Щепкіна, для підвищення рівня викладання всесвітньої історії були запрошені приват-доцент В. Е. Крусман і професор - стипендіат П. М. Біциллі. Так, В. Е. Крусману доручили викла­дати загальний курс англійської історії XVI-XVII ст. в другому півріччі (4 год. для слухачок 1 курсу історичного відділення і факультативний для інших). П. М. Біциллі уповноважили проводити практичні заняття зі слухачками І і II курсів іс­торичного відділення (читання і тлумачення історичних дже­рел) (2 год. у другому півріччі). За пропозицією Є. М. Щепкі­на приват-доцента В. Е. Крусмана обрали членом факультету, П. М. Біциллі — «стороннім викладачем». Балотування про­йшло з такими результатами: В. Е. Крусмана обрали одностай­но; П. М. Біциллі одержав 9 — «за», 1 — «проти» [4, арк. 67].

Саме на цих викладачів покладалося основне навантаження з ведення практичних занять, а також читання допоміжних іс­торичних курсів різної проблематики. Таким чином, кафедра всесвітньої історії історико-філологічного факультету ОВЖК розв’язала проблему викладання базових предметів за раху­нок інституту приват-доцентури. Згідно з університетським Статутом 1884 р. відмінили «штатну доцентуру», цим пред­ставники МНП хотіли створити «вільну конкуренцію» між по­стійними та «побічними» викладачами, а також стимулювати перехід приват-доцентів до розряду професорів. Була спроще­на процедура отримання звання приват-доцента: дисертація «pro venia legendi» відмінялась, а пробні лекції залишались обов’язковими тільки для магістрантів [6, с. 122-123]. Статут вимагав від магістрів та докторів наук обов’язкового стажу ви­кладацької роботи. Для того, щоб отримати звання професора, викладачі зі ступенем повинні були довести «здатність до ви­кладання», читаючи лекції протягом терміну не менш ніж три роки у званні приват-доцента університету [7, с. 99].

«Винагорода» приват-доцентам сплачувалась в сумі 60 тис. крб., що була єдиною по всіх університетах. «Суми, що нада­ються урядом на утримання університетів, згідно зі за штат­ним розписом 1884 p., визнані недостатніми ще з моменту прийняття, і вони збільшувались в значно обмеженому роз­мірі» [8, с. 3]. Враховуючи таку складну ситуацію, приват - доцент, що часто не мав змоги читати в університетах осно­вні дисципліни, переходив працювати на вищі жіночі курси, де міг реалізувати повного мірою свої наукові та педагогічні можливості.

Згідно з проектом викладання на історико-філологічному факультеті ОВЖК у 1908-1909 н. р. прийнято 19 травня 1908 p., запроваджено новий розподіл дисциплін, загальною кількістю 76 годин на тиждень. Він передбачав базові курси іноземної мови за вибором та практичні заняття (6 годин на тиждень). Виконання цього проекту зазнало деяких трудно­щів, тож на засіданні історико-філологічного факультету від 1 вересня 1908 р. ухвалили таке рішення: 1-2 курси залиши­ти без практичних занять; на третьому курсі ввести практичні заняття: із середньовічної історії — 2, російської історії — 2, філософії — 1, а на четвертому курсі запровадити «Огляд соціо­логічних вчень» (5 год.) [4, арк. 55-56].

Основним недоліком таких змін стала неможливість їх практичної реалізації. З 1908 р. розпочався пошук спеціа­лістів для проведення практичних занять і викладання но­вих курсів. Цим питанням активно займалися професори Є. М. Щепкін, І. А. Линниченко, О. П. Казанський, Е. Р. фон Штерн та інші.

За їх сприянням на курси прийшли талановиті випускники історико-філологічних факультетів різних ВНЗ Російської ім­перії: С. Л. Авальяні, В. Е. Крусман, П. М. Біціллі, Б. В. Вар- неке, В. Д. Катков, І. М. Бондаренко, Є. О. Загоровський та інші. Саме на них покладалася велика робота з упровадження практичних занять та спеціальних курсів.

Кадрове поповнення дозволило ввести нові курси: «Огляд со­ціологічних вчень» (Є. М. Щепкін) — 2 год. на тиждень, для історичного відділення 1 курсу; «Англійська історія в епоху Тюдорів» (В. Е. Крусман) — 4 год., «Практичні заняття із всес­вітньої історії» (П. М. Біціллі) — 2 год., для 1-2 курсів [4, арк. 70].

Ураховуючи необхідність розподілу слухачок за спеціа­лізацією, кожна група мала вивчати додаткові дисципліни: група А) шість годин факультативу (всесвітня історія); Б) іс­торія давніх слов’ян (два іспити); В) загальне землезнавство (етнографія); Г) середня історія (два іспити та один залік з практичних занять). Ці зміни супроводжував такий коментар: «Обов’язковий залік з практичних із всесвітньої історії, а з нової історії — 2 іспити замість 3 (тому що один з них пере­носився з 3 на 4 курс). Створена комісія для підготовки нового навчального плану історико-філософського відділення у складі професорів О. П. Казанського, М. М. Ланге, Є. М. Щепкіна» [4, арк. 74].

Одним з основних питань модернізації системи навчання стала зміна співвідношення «пропедевтичних» (вступних) кур­сів та просемінарів із всесвітньої історії до обов’язкових дисци­плін. Згідно з ухвалою Ради історико-філологічного факультету від 20 лютого 1910 р. визначалися «обов’язковими» практичні заняття із всесвітньої історії на старших курсах у Є. М. Щеп­кіна чи у В. Е. Крусмана для всіх слухачок (2 год. за планом). Кожна учениця на молодших курсах мала прослухати не мен­ше одного «пропедевтичного» курсу (1 год.) у П. М. Біціллі чи у І. М. Бондаренка і скласти відповідний іспит. Прослухову- вання двогодинних «пропедевтичних» курсів зараховувалося до факультативних предметів, що давало право брати участь у практичних заняттях. Залік з одногодинного курсу в разі пере­ходу з курсу на курс зараховується як повний (двогодинний) курс [4, с. 100-101].

Прихід на історико-філологічний факультет ОВЖК та­ких професорів, як Є. М. Щепкін та його «фактичних» учнів (запрошених ним викладати на ОВЖК) — В. Е. Крусмана, Б. В. Варнеке, П. М. Біциллі, Є. Загоровського та І. Бондарен­ка дало поштовх до проведення науково-методичної реформи на курсах. Створюється нова система профсемінарів, збільшуєть­ся кількість практичних занять, до яких додаються розроблені ними спецпрограми Крім означених теоретичних і допоміжних курсів, до навчального процесу входили курси з історії побуту народів, що населяли окремі території. На засіданні факульте­ту від 26 лютого 1911 р. заслухано заяву Є. М. Щепкіна про те, що з наступного півріччя бажано долучити до числа пред­метів, що викладаються на історико-філологічному факультеті, «загальне землезнавство» чи «етнографію». Визнано доцільним читання лекцій з етнографії та доручено деканові провести пе­ремовини з ординарним професором кафедри географії ІНУ — Г. І. Танфільєвим (1857-1928 рр.) на предмет викладання кур­су «Загального землезнавства з морфологією земної поверхні» [10, с. 191-195; 4, арк. 124].

Перебування професора Є. М. Щепкіна на посаді декана історико-філологічного факультету ОВЖК з 8 жовтня 1915 р. значно вплинуло на подальше наповнення навчальних пла­нів новими історичними дисциплінами теоретичного та допо­міжного характеру [И, арк. 105]. В цей період викладається: «Методологія історії» (Є. М. Щепкін, з 1913 р.; В. Е. Крусман, з 1915 р.), «Методика викладання історії: схема історичного життя» (Є. М. Щепкін, з 1916 р.), «Російська історіографія» (Є. П. Тріфільев, з 1916 р.), «Систематичне джерелознавство з історії середніх віків» (В. Е. Крусман, з 1917 р.), «Історія іс­торіографії» (П. М. Біциллі, з 1918 р.) [12, арк.16; 13 арк. 10,

11, 54, 81, 96, 97].

На Раді факультету 18 травня 1917 р. за проф. Є. М. Щеп - кіним закріпили «пропедевтичний» курс «Економічний роз­виток Європи» для 1-4 курсів (2 год. на тиждень), за проф.

В. Е. Крусманом — «Систематичне джерелознавство з історії середніх віків» (2 год.) для 2-3 курсів, за проф. Є. П. Тріфільє- вим — «Російська історіографія» (1 год.) на історичному відді­ленні 2 курсу [13, арк. 81].

Таким чином, можна стверджувати що внесок Є. М. Щепкі- на в розвиток та модернізацію системи викладання на Одесь­ких вищих жіночих курсах у період 1906-1918 років призвів до якісних змін у системі викладання історичних дисциплін та наповненню їх елементами теоретичного, методичного та мето­дологічного харакетеру. Його активна діяльність щодо розвитку наукової та педагогічної роботи на курсах не тільки сприяла ви­сокому рівню випускниць курсів, але й позначилась на подаль­шому розвитку системи викладання в середній та вищій школі м. Одесси.

Джерела та література

1. Попова Т. Н. О преподавании историографии в Новороссийском университете в начале XX века / Попова Т. Н. // Отечественная и всеобщая история. Методология, источниковедение, историо­графия: Материалы научной конференции. — Брянск, 1993. — С.131-133.

2. Максименко И. В. Евгений Щепкин о Леопольде Ранке: опыт биоисториографического исследования / Максименко И. В. // За­писки исторического факультета. — Одесса, 1995. — Вып. 1. — С. 166-178.

3. Центральний державний історичний архів в м. Києві (ЦДІАК України). — Ф. 385 (Жандармське управління м. Одеси). — Он. 1. — Спр. 1972. Довідка Жандармського управління м. Одеси про політичну неблагонадійність проф. Новоросійського універси­тету Ланге М. М. у зв’язку з призначенням його на посаду дирек­тора ВЖК в м. Одесі (20 вересня 1906 р.).

4. Державний архів Одеської області (ДАОО). — Ф. 334. — Он. З (III ч.). — Спр. 7529. Книга протоколів засідань історико - філологічного факультету (4 листопада 1906 — 12 травня 1914 рр.).

5. Малинко И. Г. Создание высших женских курсов на Украине/ Малинко И. Г. // Вопросы истории СССР. — Харьков, 1983. — Вып. 28. — С. 128-133.

6. Державний архів Одеської області (ДАОО). — Ф. 334. — Он. З (III ч.). — Спр. 7529. Книга протоколів засідань історико-філоло - гічного факультету (4 листопада 1906 — 12 травня 1914 рр.).

7. Попова Т. Н. Институт приват-доцентства в университетах рос­сийской империи (2-я пол. XIX — нач. XX вв.). / Попова Т. Н. // Записки исторического факультета. — Одесса, 1998. — Вып. 7. —

С. 122-123.

8. Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). — Собр. 3. — СПб.: Гос. тип., 1884. — Т. 4. — № 240-4. — С. 99.


9. Багалей Д. И. Экономическое положение русских университе­тов. — СПб.: Типография т-ва общественная польза, 1914. — 36 с.

10. Амброз Ю. О. Танфільєв Гаврило Іванович (1857-1928 pp.) // Про­фесори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний довідник/ Ю. О. Амброз. — Одеса: Астропринт, 2001. — Т. 4. —

С.191-195.

11. ДАОО. — Ф. 334. — Он. 5 — Спр. 5. Книга протоколів засідання Ради ОВЖК (1909-1920 pp.).

12. ДАОО. — Ф. 334. — Он. З (1 ч.). — Спр. 7528. Лазурський В. Ф. Іс­торія Одеських вищих жіночих курсів (1921 p.).

13. ДАОО. — Ф. 334. — Оп. З (1 ч.). — Спр. 7539. Книга протоко­лів засідань історико-філологічного факультету (вересень 1914 — З травня 1920 pp.).

Анотації

Мельник О. В. Деятельность Е. М. Щепкина на Одесских выс­ших женских курсах (1906—1918 гг.)

В статье анализируется научная, методическая и педагогиче­ская деятельность профессора всемирной истории Е. Н. Щепкина на Одесских высших женских курсах (1906-1918 гг.).

Ключевые слова: высшие женские курсы, специальные истори­ческие науки, историография, преподавание исторических наук, приват-доцент.

Melnik О. V. The activity of Е. М. Schepkin at the higher wom­en’s coueses (1906—1918).

The article examines the scientific, methodological and pedagogi­cal activities of world history professor Shchepkin at the higher wom­en’s courses (1906-1918).

Key words: Higher Courses for Women, special historical science, Historiography, Teaching of History, assistant professor.


[*] Точну дату запровадження в Херсоні міського самоврядування встано­вити не можна внаслідок фрагментарності джерельної бази, але відомо, що муніципалітет у 1790 р. працював.

[†] За рапортами одеського прокурора відомо, що в Одесі у 1829 р. нарахову­валося до 17 тис. людей, яким необхідна була допомога [18, с. 2—3].

[‡] Тимчасовий Магістрат в Одесі був відкритий з метою завершення та за­криття старих справ у середині 1833 р. Всі завдання із діловодства були завер­шені до 25 травня 1835 р [19, с. 2—5].

[§] Перший за наказом Сенату від 10 березня 1832 р. по справі Єлисаветград - ської міщанки Полівневої, а другий за наказом Державної Ради від 7 квітня 1832 р. по справі сина купця Черкова [18, с. 1-3].

[5] Транзитологія (від лат. transitus — перехід та грец. logos — вчення) — окрема галузь політичних досліджень, яка вивчає перехід від авторитаризму до демократії.