Головна Історія Інтелігенція і влада МАТЕРІАЛИ НАЦІОНАЛЬНОГО АРХІВНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ДОНБАСУ В 1928-1940 РОКАХ
joomla
МАТЕРІАЛИ НАЦІОНАЛЬНОГО АРХІВНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ДОНБАСУ В 1928-1940 РОКАХ
Історія - Інтелігенція і влада

О. В. Струченков

Вивчення, адекватна інтерпретація та розуміння минулого неможливе без ретельного аналізу першоджерел. Додержання принципів історизму, об’єктивності, системності та всебічності дослідження є зараз доволі актуальним на фоні все зростаючої політизації соціально-гуманітарних наук взагалі та історії, зок­рема. Одним з головних критеріїв науковості студій, присвя­чених вивченню минулого, є неупередженість наведених істо­ричних фактів та зроблених на їхній основі висновків. Останнє можливо лише за умов створення комплексної джерельної бази дослідження з точним визначенням інформативного потенціалу кожної категорії джерел.

Абсолютну більшість писемних джерел становлять матеріа­ли Національного архівного фонду України (далі — НАФ Ук­раїни). їхнє значення важко переоцінити, особливо це сто­сується документів, в яких відображені події та процеси кінця 1920 - х — 1930-х років — найбільш трагічної та суперечливої доби в новітній історії України. Продуктивне вивчення життя як окремої людини, так певних суспільних груп у зазначений період здійснюється в рамках соціальної історії. Не є виклю­ченням у цьому відношенні і дослідження інженерно-технічної інтелігенції, яка одночасно була і творцем, і продуктом творен­ня суспільства радянського Модерну.

Зауважимо, що розробка суто джерелознавчих питань історії виробничої інтелігенції в радянській та сучасній українській історіографії практично не здійснювалася. Більшість розвідок, присвячених формуванню та діяльності технічної інтелігенції в 1928-1940 роках, обмежувалася короткою характеристикою ви­користаних джерел [1]. Лише в дисертаційній роботі О. В. На­умова масові історичні джерела (демографічні та профспілкові переписи, персональні обліки спеціалістів, матеріали інженер­но-технічних секцій) стали предметом спеціального досліджен­ня [2].

В Україні дане питання знайшло висвітлення в публікації Г. В. Касьянова [3]. Автор проаналізував специфіку та інфор­мативні можливості документів Центрального архіву вищих органів влади і управління України (далі — ЦДАВО України) при визначенні динаміки кількісного та якісного складу ін­женерно-технічних працівників (ІТП), особливостей їхньої про­фесійної підготовки та діяльності. Утім цей аналіз не можна вважати всеохоплюючим. По-перше, дослідник обмежився ро­ботою з документами, які стосувалися доби першої п’ятирічки. По-друге, у публікації не згадуються такі категорії джерел, як документи органів ВКП(б) — КП(б)У та архівно-слідчі справи репресованих.

Отже, невисокий рівень розробленості даної проблеми, а та­кож важливість створення комплексної джерельної бази для неупередженого дослідження доби радянської модернізації спо­нукали звернутися до аналізу матеріалів Національного архів­ного фонду України. Метою запропонованої статті є всебічне комплексне вивчення особливостей застосування документів НАФ України в дослідженні історії інженерно-технічної інтелі­генції Донбасу в 1928-1940 роках. Завдання даної статті поля­гають у тому, щоб: 1) визначити ступінь розробленості теми; 2) класифікувати архівні документи за групами; 3) проаналізу­вати їхній інформативний потенціал; 4) окреслити перспекти­ви вивчення запропонованої теми в майбутньому.

Усю сукупність наявних джерел з історії інженерно-техніч­ної інтелігенції Донбасу за походженням та змістом умовно можна розділити на такі групи: 1) документи органів ВКП(б) та КП(б)У; 2) законодавчі акти центральних органів державної влади; 3) документи державних установ та підприємств; 4) до­кументи та матеріали галузевих професійних спілок; 5) архів­но-слідчі справи репресованих ІТП; 6) дані статистики.

Той факт, що перше місце в зазначеній класифікації посіда­ють не законодавчі акти, а документи Комуністичної партії, не є випадковим. У політичній системі СРСР ВКП(б) зосередила всю повноту владних повноважень, часто підміняючи собою ор­гани державної влади та управління. Крім того, партійні доку­менти є однією з найважливіших категорій джерел з точки зору їхнього інформативного потенціалу. У першу чергу, виділяють такі типи цих документів, як стенограми, протоколи засідань, рішення центральних органів Комуністичної партії, а також аналогічні матеріали її місцевих осередків. Зауважимо, що на з’їздах, конференціях, пленумах ЦК, засіданнях Політбюро ух­валювалися постанови, які в загальних рисах проголошували основні напрямки політики щодо технічної інтелігенції. Зазви­чай рішення, прийняті на всесоюзному рівні, через невеликий проміжок часу дублювалися в постановах керівних органів Компартії України.

Конкретні відомості про різноманітні аспекти життя та діяльності ІТП містяться в звітах, оперативних зведеннях, до­повідних, а також у даних обстежень, які регулярно надходи­ли до ЦК КП(б)У та ЦК ВКП(б). На їхній основі центральні партійні органи ухвалювали резолюції та постанови. Значна частина з наведених вище типів документів зберігається в Цен­тральному державному архіві громадських об’єднань України

[4] . Проте 90% архівних справ, які стосуються доби перших п’ятирічок, з різних причин було знищено в роки Великої Вітчизняної війни.

Набагато краще збереглися фонди міських, окружних та обласних комітетів Комуністичної партії, які в 1920-1930-ті роки діяли в Донбасі [5]. їхні матеріали дають надзвичайно цінну інформацію про особливості реалізації місцевим керів­ництвом політики ВКП(б) щодо спеціалістів. Крім того, вони дозволяють виявити специфіку становища ІТП Донецького ба­сейну в порівнянні з їхніми колегами, а також із представни­ками інших верств населення в різних промислових регіонах СРСР. Такі типи партійних документів, як доповідні, звіти, оперативна інформація, матеріали обстежень, мають високий ступінь об’єктивності та достовірності. Це пояснюється тим, що при ухваленні рішень партійні органи керувалися реаліями повсякденного життя. До того ж указана документація не під­лягала оприлюдненню, оскільки вважалася секретною.

Базовим документом правотворчої та правореалізуючої діяль­ності центральних органів державної влади була Конституція СРСР, яка визначала інтелігенцію прошарком, другорядною в порівнянні з робітниками та колгоспним селянством групою в соціальній структурі радянського суспільства. Серед інших видів нормативно-правових актів (НПА) слід виділити постано­ви ЦВК та РНК СРСР, ВУЦВК та РНК УРСР [6]. Дана група

НПА визначала соціально-правовий статус та регламентувала діяльність спеціалістів. У 1930-ті роки органи законодавчої та виконавчої влади дуже часто видавали спільні постанови з основних питань політики щодо виробничої інтелігенції. Зок­рема, такою є постанова “Про покращення побутових умов ін­женерно-технічних працівників”, прийнята ЦВК та РНК СРСР

1 серпня 1931 року. Зазначимо, що багато документів ухва­лювалося цими органами на основі відповідних директивних настанов Комуністичної партії. Отже, функція значної частини НПА полягала лише в закріпленні на державному рівні рішень, які до того були прийняті партійним керівництвом.

Багато важливої інформації щодо динаміки кількісного та якісного складу технічних спеціалістів Донбасу, їхньої про­фесійної діяльності містять накази, розпорядження, звіти, цир­куляри, листування таких державних установ, як Вища Рада Народного Господарства (ВРНГ), Наркомати праці (НКП), важ­кої промисловості (НКВП) [7], а також державні промислові трести “Сталь”, “Кокс”, “Укрхім” [8]. Про різноманітні фор­ми підготовки та підвищення кваліфікації інженерів і техніків можна довідатися, опрацювавши документацію Українського управління курсового навчання при Уповноваженому НКВП СРСР при РНК України та Інспекції Головного управління нав­чальних закладів НКВП СРСР на Україні [9].

Матеріали органів влади та державних установ, які знахо­дяться у фондосховищах архівів Донецької та Луганської облас­тей, також важко назвати другорядними джерелами. Дані про основні напрямки трудової політики щодо ІТП регіону містять­ся в документації відділів праці, які існували при окружних та обласних виконавчих комітетах Рад [10]. Добре збереглися матеріали провідних втузів Донбасу, які здійснювали підготов­ку інженерів і техніків різних спеціальностей, зокрема, це фон­ди гірничого, металургійного та вуглехімічного інститутів, які діяли в Сталіно наприкінці 1920-х — у середині 1930-х років [11].

Надзвичайно змістовний матеріал містять документи ін­женерно-технічних секцій, які функціонували при галузевих профспілках робітників. Перші ІТС з’явилися в Україні в 1920 році в спілках гірників та металістів і мали на меті захист ін­тересів та задоволення насущних потреб техперсоналу підпри­ємств. Пік їхньої активності припав на другу половину 1920-х років. Але після Шахтинської справи та процесу “Промпар - тії” вони поступово перетворилися на засіб політичного тис­ку на інтелігенцію. Масові репресії наприкінці 1930-х років призвели до остаточного занепаду секцій та їхньої ліквідації в 1939 році.

У цілому розрізняють наступні типи документів ITC: 1) сте­нограми, резолюції, постанови Всесоюзних та Всеукраїнських з’їздів секцій; 2) протоколи засідань, доповідні записки, рішення центральних бюро, Всесоюзного та Всеукраїнського міжсекційних бюро інженерів та техніків (відповідно — ВМБІТ та ВУМБІТ); 3) звіти керівних органів секцій до чергових з’їздів; 4) матеріали низових організацій: заводських, рудничних, рай­онних, міських, окружних та обласних комітетів ITC, а також відповідних міжсекційних бюро інженерів і техніків. Перші три категорії джерел зберігаються в ЦДАВО України у фондах Всеукраїнської ради профспілок та всеукраїнських комітетів галузевих спілок [12]. Документація низових секційних ор­ганів переважно міститься у фондах Донецького та Лугансько­го обласних держархівів [13].

Загалом зазначений вище комплекс документів надає різно­манітну інформацію про інженерно-технічні кадри Донбасу кін­ця 1920-1930-х років. У матеріалах з’їздів секцій та пленумів ВУМБІТ зафіксовані узагальнені дані про збільшення чисель­ності спеціалістів регіону, їхній фах, освітній рівень, соціальне походження, національність, членство у профспілках. У фон­дах профоб’єднань також знайшла відображення виробнича та громадська діяльність ІТП: участь у підготовці кваліфікованих робітників, внесок у розвиток руху за раціоналізацію, удоско­налення планування та управління виробництвом, участь в ударництві та соціалістичному змаганні. Багато фактів повсяк­денного життя ІТП представлено в доповідних, звітах та обсте­женнях, проведених центральними та низовими органами ІТС в 1931-1933 роках для виявлення причин плинності техперсо­налу. Ці матеріали містять величезний масив даних про розмір зарплати, тривалість робочого дня, житлово-побутові умови, використання права на відпочинок тощо.

Специфічним типом джерел є архівно-слідчі справи репресо­ваних спеціалістів, які зберігаються в державному архіві Служ­би безпеки України (СБУ) [14]. Кожна така справа складається з різних за своїм характером та інформаційними можливостя­ми видів документів. В анкеті, яку заарештований заповнював власноруч, містяться його особисті дані: вік, національність, освіта, місце роботи, посада, біографічні відомості тощо. Ве­лику цінність являють собою протоколи допитів, показання свідків, висновки технічної експертизи, які розкривають про­тизаконні методи ведення слідства, механізм фальсифікації звинувачень та доказової бази до них, а також форми опору, до яких вдавалися заарештовані ІТП. Зауважимо: протоколи допитів обвинувачуваних та свідків складали самі слідчі, що дозволяло їм вдаватися до будь-яких перекручувань, завдяки яким дії підслідних кваліфікувалися як державний злочин. Під час аналізу змісту вироків впадає у вічі невідповідність між матеріалами слідства та рішенням органу, що розглядав справу, яка проявлялася в безпідставному завищенні міри по­карання. У документах про реабілітацію представлено резуль­тати перевірки та перегляду справи, на підставі яких ухвалю­валося рішення про зняття звинувачень та судимості.

Не менш важливою для вивчення історії технічної інтеліген­ції є така категорія джерел, як статистичні матеріали. Значна частина неопублікованої статистики зберігається у фондах Уп­равління народногосподарського обліку при Держплані УРСР та Сталінського обласного управління народногосподарського обліку. Серед безлічі документів особливу цінність становлять відомості про кількість та склад учнів втузів і технікумів Дон­басу, про структуру сімейних бюджетів спеціалістів, а також інформація про чисельність та склад технічної інтелігенції у розрізі Всесоюзних переписів 1926 та 1939 років [15].

Утім, робота із зазначеними вище кількісними даними пов’язана з певними труднощами. Доволі часто виявляється неможливим порівняти або зіставити показники, які висвітлю­ють той чи інший аспект історії ІТП Донбасу. Це зумовлено суттєвою різницею програм обстежень, критеріїв обліку та мето­дики підрахунку отриманих даних. Така ситуація дуже харак­терна для відомостей, що стосуються матеріального становища спеціалістів. Нерідко замість середньої зарплати в довідниках міститься інформація про мінімальні та максимальні ставки ІТП, майже відсутні дані про зарплату окремих груп техпер­ соналу: інженерів, техніків, практиків, не говорячи вже про динаміку індексу споживчих цін.

Поряд з цим у багатьох статистичних джерелах технічна інтелігенція не виділялася як окремий об’єкт дослідження, що призвело до використання не зовсім коректних, на наш погляд, дефініцій для її позначення. Найбільш поширеними з них були дві категорії: “службовці” та “спеціалісти”. Поняття “служ­бовці” є доволі широким за своїм змістом. До службовців за­раховували не тільки ІТП, але всіх працівників, які не займа­лися фізичною працею: бухгалтерів, рахівників, конторників, секретарів і навіть сторожів. Термін “спеціалісти” за своїм значенням майже тотожний визначенню “інженерно-технічні працівники”, але інколи до категорії спеціалістів не включали практиків, тобто осіб, які не мали диплому про середню або вищу технічну освіту.

Проте слід наголосити, що, попри всі недоліки, статистичні матеріали є дуже цінним історичним джерелом. Особливо це сто­сується даних кінця 1920-х — початку 1930-х років, які ще не були викривлені цензурою до догоди політичній кон’юнктурі.

У цілому в українській історичній науці аналіз писемних джерел доби радянської модернізації не був предметом спе­ціального дослідження. Національний архівний фонд України містить чимало різноманітних за походженням та змістом до­кументів. Якщо матеріали фондів державних органів влади, ус­танов та профспілок активно використовувалися для вивчення історії технічної інтелігенції Донбасу ще за радянських часів, то такі види джерел, як документація КП(б)У (особливо її низо­вих осередків) та архівно-слідчі справи репресованих ІТП тіль­ки починають вводитися до наукового обігу.

Зазначені в даній статті категорії джерел становлять єдиний комплекс, в якому знайшли відображення всі аспекти життя та діяльності інженерно-технічної інтелігенції: формування нової генерації спеціалістів, рівень та якість їхнього життя, виробни­ча та громадська активність, суспільні настрої. Усі види дже­рел взаємодоповнюють один одного, що дозволяє здійснювати верифікацію наведених у них даних. Проте не варто забувати, що не вся доба радянської індустріалізації зафіксована у доку­ментах НАФ України. Документів, датованих передвоєнними роками, дуже мало. Отже, для відтворення цілісної картини


Життя ІТП Донбасу необхідно залучення таких джерел, як ма­теріали періодики та опубліковані документи особистого похо­дження.

Джерела та література

1. Башевой В. Ф. Деятельность КП(б)У в области подготовки кад­ров производственно-технической интеллигенции в период вто­рой пятилетки (1933-1937 гг.): автореф. дис. ...канд. ист. наук: спец. 07.00.01 “История КПСС” / В. Ф. Башевой. — К., 1967. — 24 с.; Гнітько С. П. Інженерно-технічна інтелігенція Донбасу в 1920-ті — на початку 1930-х років: дис. .канд. іст. наук: спец. 07.00.01 “Історія України” / С. П. Гнітько. — К., 1996. — 274 с.

2. Наумов О. В. Массовые источники по истории формирования тех­нической интеллигенции в СССР (1917 — середина 30-х годов): автореф. дис. . канд. ист. наук: спец. 07.00.09 “Историография и источниковедение” / О. В. Наумов. — М., 1983. — 21 с.

3. Касьянов Г. В. Документи ЦДАРЖ УРСР про участь технічної ін­телігенції та її професійних об’єднань у соціалістичному будівниц­тві в другій половині 20-х — на початку 30-х років / Г. В. Касья­нов // Архіви України. — 1988. — № 3. — С. 69-71.

4. ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 1, 6, 16, 20.

5. ДАДО. — Ф. П. — 8. — Оп. 1; Там же. — Ф. П-9. — Оп. 1; Там же. — Ф. П-326. — Оп. 1, 5; Там же. — Ф. П-18. — Оп. 1, 2; ДАЛО. — Ф. П-179. — Оп. 1, 2.

6. ЦДАВО України. — Ф. 1. — Оп. 3, 4.

7. Там же. — Ф. 34. — Оп. 14-16; Там же. — Ф. 2623. — Оп. 1-5; Там же. — Ф. 806. — Оп. 1-4.

8. Там же. — Ф. 1281. — Оп. 1; Там же. — Ф. 3352. — Оп. 1; Там же. — Ф. 1253. — Оп. 1.

9. Там же. — Ф. 175. — Оп. 1; Там же. — Ф. 1252. — Оп. 1.

10. ДАДО. — Ф. Р-1445. — Оп. 1. — Спр. 1-3; Там же. — Ф. Р-1490. — Оп. 1. — Спр. 44-61.

Р 11. Там же. — Ф. Р-1087. — Оп. 1; Там же. — Ф. Р-1088. — Оп. 1;

Там же. — Ф. Р-1089. — Оп. 1.

12. ЦДАВО України. — Ф. 2605. — Оп. 2-4; Там же. — Ф. 2595. — Оп. 1; Там же. — Ф. 2602. — Оп. 1; Там же. — Ф. 2737. — Оп. 1; Там же. — Ф. 2755. — Оп. 1.

13. ДАДО. — Ф. Р-837. — Оп. 1; Там же. — Ф. Р-1277. — Оп. 1; ДАЛО. — Ф. Р-164. — Оп. 1.

14. Архів Управління Служби безпеки України в Донецькій області. — Спр. 6077-2ф, 6745-2ф, 6936-2ф, 10517-2ф.

15. ЦДАВО України. — Ф. 318. — Оп. 1. — Спр. 1308-1371; ДАДО. — Ф. Р-4249. — Оп. 1. — Спр. 71, 108; Там же. — Оп. 1 дод. — Спр. 19, 23, 42, 54.


Струченков А. В. Материалы Национального архивного фонда Украины как источник изучения истории инженерно-технической интеллигенции Донбасса в 1928—1940 годах.

В статье анализируются различные категории документов На­ционального архивного фонда Украины, в которых отражена исто­рия инженерно-технической интеллигенции Донбасса в 1928-1940 годах. Автором выявлен информативный потенциал и уровень объективности таких источников, как документы Компартии, го­сударственных учреждений, профсоюзов, органов статистики и гос­безопасности.

Struchenkov A. V. The files of the National archives fund of Ukraine as the source for the study of the history of the technical intelligentsia of Donbass in 1928-1940.

The article tells about various kinds of documents of the National archives fund of Ukraine, which reflect the history of the technical intelligentsia of Donbass in 1928-1940. The author determines the in­formation potential and the degree of the impartiality of such sources as the documents of the Communist Party, the state institutions, the trade unions and the statistical and state security bodies.