Головна Історія Інтелігенція і влада “СЕЛЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА” НА СУМЩИНІ В РОКИ ПЕРШОЇ РОСІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
joomla
“СЕЛЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА” НА СУМЩИНІ В РОКИ ПЕРШОЇ РОСІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Історія - Інтелігенція і влада

В. О. Магась

Революція 1905-1907 рр. пожвавила громадсько-політичне

Життя в Україні. З’явилися нові перспективи реорганізації дер­жави і суспільства. В ній знайшли своє вираження всі соціаль­ні протиріччя, що мали місце в Україні наприкінці XIX — на початку XX ст. Особливістю революції 1905-1907 рр. було те, що в центрі її стояло аграрне питання, яке надавало їй харак­теру селянської революції.

Одним із найбільш характерних і стабільних показників, який відображав зміни в суспільно-політичній орієнтації се­лянства на різних етапах революції, були селянські партійні та безпартійні організації. До партійних організацій селянства належали сільські та містечкові осередки політичних партій, а до безпартійних — Всеросійський селянський союз (ВСС), се­лянські ради, комітети та комісії, організації уповноважених тощо.

Різні форми організації селянства на початку XX ст. ще досі залишаються малодослідженими в історіографії. В цьому й по­лягає особлива актуальність їх вивчення.

В даній статті ми спробуємо охарактеризувати діяльність повітових комітетів ВСС на прикладі Сумського повіту Xарків - ської губернії, де вона була особливо успішною.

Поняття “селянська республіка”, слідом за істориками ра­дянської доби [5, с. 89], ми вживаємо для позначення Сумської повітової організації Всеросійського селянського союзу, оскіль­ки в період найбільшого піднесення революції 1905-1907 років керівництво майже всім повітом здійснював Селянський союз.

Досі єдиним спеціалізованим дослідженням на дану тема­тику залишалась стаття П. В. Замкового [5], недоліком якої є фрагментарність і неповність, а також намагання перебільшити роль РСДРП у подіях на Сумщині. З останніх досліджень від­значимо роботи Т. Шаніна [22] та А. А. Курєнишева [11], які лише частково торкаються даної проблеми, однак допомагають переосмислити діяльність Селянського союзу з нових позицій. Важливими є спогади активного діяча і керівника Сумського осередку ВСС А. П. Щербака [23], які включають в себе також окремі витяги з архівних документів. З преси відмітимо “Крес­тьянскую газету”, обидва номери якої присвячено справі розпо­всюдження ідей Всеросійського селянського союзу [9; 10].

Сумський повіт Xарківської губернії майже всім складом населення приєднався до ВСС [16, с. 111]. Сумська повітова організація стала однією з найрозвинутіших і найпотужніших складових Селянського союзу імперії [4, с. 101].

Керівництво селянським рухом у Сумському повіті здійсню­вав Антон Петрович Щербак. Він чимало зробив для пробу­дження політичної свідомості селянства та втягнення його в орбіту впливу ВСС. Щербак був відставним прапорщиком [6, с. 249]. Станом на 1905 рік він вже майже 20 років проживав на еміграції в Каліфорнії. Там, як і вдома, він займався сіль­ським господарством [22, с. 188]. У зв’язку з цим сам себе він називав “фермером обох півкуль” [16, с. 113]. На Сумщину Ще­рбак повернувся, за його словами, “перебудовувати застарілий бюрократичний устрій”, і “рятувати Батьківщину” [6, с. 249]. Майже за рік свого перебування в повіті він набув величезного впливу серед селян. На думку властей це сталося, бо Щербак мав “величезні організаційні здібності, своєрідне красномовст­во переконаного фанатика, запальну вдачу та рішучість”. Най­більшу ж небезпеку вони вбачали в тому, що він спілкувався з народом українською мовою і цим завойовував щиру прихиль­ність останнього [18, арк. 65 а].

Повернувшись з Америки, Щербак оселився на хуторі Со­лодкому в околицях м. Суми. Там він почав систематично про­водити селянські збори. На них обговорювалися різні актуальні теми: російсько-японська війна, некваліфікованість чиновни­ків, селянське малоземелля тощо [6, с. 250]. Популярність зі­брань поступово зростала. Якщо спочатку в садибу Щербака прибували селяни з найближчих хуторів і сіл, то згодом і з інших волостей. Спроба поліції припинити ці сходи була невда­лою [23, с. 122]. На селян намагалася впливати і місцева адмі­ністрація, але також безуспішно. Селяни і надалі вважали, що Щербак щиро вболіває за їх інтереси, а начальство саме через це прагне очорнити його [6, с. 250].

Згодом Щербак переніс свою діяльність в м. Суми. Для цього він використав сільськогосподарське товариство, яке функціо­нувало при земстві. Для залучення до цього товариства селян Щербак змінив його статут. Було введено положення, за яким селяни могли стати членами товариства без сплати членських внесків. Це спричинило наплив нових членів [23, с. 126]. Отже, ще до заснування ВСС на Сумщині вже існувала певна організа­ція селянства на базі сільськогосподарського товариства. Це ще раз підтверджує наявну в літературі тезу про те, що спочатку організації ВСС виникали в тих місцевостях, де рухами різних суспільних груп вже було започатковано обговорення селянами злободенних соціально-політичних питань [12, с. 79].

3 березня (18 лютого) 1905 року було видано наказ, за яким кожен мав право надсилати в раду міністрів заяви про бажаний державний устрій [23, с. 125]. Селяни Сумського повіту вирі­шили скористатися цим правом і 15 травня під час засідання Сумського сільськогосподарського товариства 400-500 осіб, за­являючи, що вони не бажають бунтувати, склали петицію до царя. У ній було вказано їх основні біди: злидні, безземелля, тягар податків та свавілля чиновників [1, с. 227]. В другій по­ловині травня [6, с. 251] Щербак з петицією, вкритою підпи­сами тисяч селян, прибув до Петербургу. Він помістив її в що­тижневому журналі “Право” [23, с. 128], а 25 травня особисто вручив петицію статс-секретарю С. Ю. Вітте для передачі далі адресату [13, с. 3].

Після повернення Щербака в Сумах відбувся мітинг, в яко­му взяло участь до 5000 осіб. На ньому було складено петицію з вимогою демократичних свобод і приєднання до ВСС. Упов­новаженим від товариства обрано Щербака, але слідом за тим його було заарештовано. Ця подія спричинила тимчасове по­слаблення селянського руху [3, с. 67].

Селяни Сумського повіту були присутні на Установчому з’їз­ді ВСС в Москві. Керівником делегації був службовець Сумсь­кої ремісничої управи селянин Андрій Овчаренко [17, арк. 3, 3 зв.]. Повернувшись, делегати першими принесли в повіт звіс­тку про постанови Всеросійського з’їзду селян. Цим вони дали новий поштовх для розвитку Союзу. Так, наприклад, майже одразу після повернення зі з’їзду селянина Сумського повіту Івана Чайки у сусідньому Лебединському повіті під його впли­вом розпочалося вигнання селянами робітників з економій зе­млевласників, утворення селянських комітетів, встановлення цін на робочу силу, невизнання місцевих властей тощо [21, арк. 14, 14 зв.]. Таким же поміркованим, ненасильницьким ха­рактером відзначалася діяльність організацій ВСС в Сумському повіті [14, с. 66].

Було утворено повітовий комітет в м. Суми, з яким місце­ві осередки ВСС мали постійний зв’язок [7, с. 176]. Волосні і сільські комітети Союзу наприкінці 1905 року існували на Сумщині в селах Віри, Улянівка, Юнаківка, Хотень, Ястру­бине, Ворожда, Білопілля, Степанівка тощо. Крім того, вплив Сумського комітету поширювався частково на Лебединський та Охтирський повіти. У першому комітети утворилися в селах Мазрасівка, Шпетівка, Червенне, Ворожда, Михайлівка і Ва- силівка, а в Охтирському — в селах Тростянець і Борошень. Діяльність організацій Селянського союзу в цих повітах поля­гала у висуненні вимог до місцевих поміщиків та орендарів про збільшення заробітної платні, зниження цін на оренду землі, а також в самовільному захопленні випасів, вирубці лісів, вида­ленні робітників з економій силою. Інколи, навіть, доходило до погромів і пограбувань економій [20, арк. 108, 108 зв.]. Остан­нє відбувалося не з волі Союзу, а всупереч їй. З самого початку пропаганда ВСС мала мирний характер. Селян закликали до­чекатися утворення представницького органу, який “вирішить все по справедливості” [6, с. 252]. Для запобігання погромам діячі союзницького руху змушені були вдаватися до хитрощів. Наприклад, згадуваний вже І. Чайка, показуючи селянам на поміщицьку садибу, казав: “Добра школа чи лікарня буде” [21, арк. 14].

В селах і волостях, де утворилися селянські союзи, всі ва­жливі питання місцевого життя вирішувалися на сходах [14, с. 67]. Стара сільська та волосна влада фактично ліквідовува­лася. Так, в с. Віри було обрано комітет селянського союзу, який перебрав на себе владу в межах усієї волості, нівелюючи владу старшин, старост та десятських. Останніх зобов’язали виконувати доручення комітету [7, с. 182-183]. В селі Улянівка старшина і писар, які “не визнавали Маніфесту 17 жовтня”, були переобрані [15, с. 69].

Крім того, виконуючи постанову Делегатського з’їзду ВСС про припинення вживання алкогольних напоїв, Селянські со­юзи агітували за закриття винних крамниць. Така агітація, зокрема, проводилася у селах Тростянець Охтирського повіту [15, с. 74-75] і Малий Історон Лебединського [2, с. 301].

Головними агітаторами і організаторами союзів у регіоні, на який поширив свій вплив Сумський повітовий комітет, були земські службовці: агрономи, статистики, лікарі, фельдшери, вчителі тощо [6, с. 185-186]. Найсприятливіший ґрунт їхня пропаганда знаходила в середовищі “маньчжурських” солдат, запасних та молоді [2, с. 307].

Наступний поштовх союзницькому руху дав Маніфест 17 жовтня, а слідом за ним Делегатський з’їзд ВСС, хід якого широко висвітлювався у пресі [22, с. 193]. На ньому були при­сутні 10 делегатів від Сумського повіту [19, с. 97], в тому числі і А. П. Щербак, якого 3 листопада (21 жовтня) було випущено з в’язниці за оголошеною амністією [23, с. 129]. Перед з’їздом йому судилося стати відомим в усій імперії, завдяки зверненню до Санкт-Петербурзької ради народних депутатів із закликом до об’єднання робітників і селян проти самодержавства. На ли­стопадовому з’їзді ВСС він став одним з головних ораторів [22, с. 189].

В дні так званих “жовтневих свобод” Сумський повітовий комітет ВСС став фактичним керівником у повіті, а подекуди й за його межами. У волостях, в свою чергу, всю повноту влади зосередили волосні комітети. Вони, навіть, обклали податком поміщиків. Усі заклади і представники царського уряду на мі­сцях були бойкотовані. В Суми з Ястребинської волості прибу­ли селяни, які стали міською міліцією. Місто було поділене на 20 ділянок, ситуацію на яких контролювало по 2 міліціонери [23, с. 131]. Таким чином, Селянський союз зробив все мож­ливе, щоб у критичний момент не допустити революційного свавілля.

Крім того, без офіційного дозволу в Сумах розпочалося ви­дання “Селянської газети” накладом 3000 примірників [23, с. 131]. Перший її номер вийшов 14 грудня 1905 року, але пі­сля того, як світ побачив другий номер газети, вона була забо­ронена [18, арк. 65 зв., 65 а]. Метою видання була повна під­тримка програми Всеросійського селянського союзу, а також захист інтересів трудового селянства і міських робітників [10, с. 1]. Головним редактором-видавцем “Селянської газети” був

А. П. Щербак, а другим редактором М. Н. Сердюк [9, с. 1]. Газетні публікації містили різку критику існуючого ладу, а в одній із статей уряд оголошувався поза законом [23, с. 138]. Природно, що видання з матеріалами такого змісту довго про­існувати не могло.

Іншим напрямком діяльності Селянського союзу в повіті стало проведення з’їздів селян. Перший такий з’їзд відбувся 29 жовтня 1905 р. в Сумах. У ньому взяли участь представ­ники 12 волостей. З’їзд прийняв постанову про приєднання до

ВСС. М. Горького і Л. Толстого було обрано в почесні члени Союзу. Селянський з’їзд вимагав на пізніше січня 1906 року скликати Установчі збори на основі чотиричленної формули; вимагалося, щоб кожні 100 тисяч населення обирали одного депутата. З аграрного питання прийнято таке рішення: “Землю треба усуспільнити і передати в руки трудящого населення зрі­вняльно, без права купівлі й застави — тобто розкріпачити. Усі землі, що знаходяться на території російської держави викупу народом не підлягають. Фабрики і заводи повинні належати тій общині, в районі якої вони розташовуються”. Далі в резо­люції говорилося: “Оскільки сила в єднанні, то приєднуємося до Всеросійського селянського союзу, приймаючи в місцевий союз заводських і фабричних робітників” [8, с. 122] Таким чи­ном, останнє положення засвідчує бажання поєднати робітни­чий і селянський рухи.

Наступний селянський з’їзд у Сумах відбувся 20 листопа­да 1905 року. Крім селян Сумського повіту, на нього прибули жителі Богодухівського, Охтирського, Лебединського повітів Харківської губернії і Рильського, Суджанського та Льговсь - кого повітів Курської губернії [8, с. 123]. На цьому з’їзді було засуджено російський уряд за арешт членів центральних ор­ганів ВСС і оголошено намір “вперто продовжувати... бороть­бу в лавах Всеросійського селянського союзу”. Крім того, уряд було оголошено поза законом. Від нього вимагалося скликання Установчих зборів і звільнення керівників Союзу. Ці постанови з’їзду були видрукувані повітовим комітетом і розповсюджені серед селян [8, с. 123].

Незважаючи на наростання репресій, 18 грудня 1905 року відбулася третя повітова конференція Селянського союзу, на якій були присутні 350 депутатів [22, с. 190] від 18 волостей Сумського та інших повітів Харківської губернії. З’їзд вказав на необхідність негайного виходу у відставку земських на­чальників. З аграрного питання виступаючі вимагали скасу­вання приватної власності на землю і передачі її народу [8, с. 123-124].

Робота Сумського повітового комітету Селянського союзу з організації селян до певного часу йшла доволі успішно, але її перервали репресії. Спочатку були заарештовані керівники повітового комітету. Це не зупинило рух. У другій половині грудня 1905 року повіт знаходився напередодні революційного вибуху: відкрито і таємно проходили мітинги, учасники яких вимагали скликання Установчих зборів; формувались і озбро­ювалися бойові дружини; в Сумах відкрито говорили про не­обхідність арешту посадових осіб і поліції; в багатьох селах повіту сільські старости і волосні старшини були зміщені і за­мінені виборними від селян; до земських начальників ніхто не звертався [8, с. 124]. Таке становище довго не могло залиша­тися без змін. Для придушення селянського руху Харківський губернатор надіслав у Сумський повіт велику кількість війсь­кових загонів, а в Сумах і повіті 26 грудня 1905 року оголосив військовий стан [14, с. 97]. За допомогою сили владі на деякий час вдалося паралізувати діяльність організацій Селянського союзу на Сумщині.

Отже, Сумському повітовому комітету ВСС за короткий те­рмін вдалося досягти значних успіхів: селянськими союзами був охоплений увесь повіт і організація проявляла тенденцію до поширення свого впливу на інші регіони. Щоправда, подібна активність була характерною для небагатьох повітових осеред­ків Союзу, однак приклад Сумщини засвідчує, якими значни­ми центрами Селянського союзу могли бути повітові міста.

Загалом, в даній розвідці період існування “Сумської респу­бліки” окреслено досить повно і в подальшому можливими є лише окремі уточнення і доповнення.

Джерела та література

1. 1905 год на Украине. Хроника и материалы. / Под ред. М. И. Ме - беля. — Харьков: Пролетарий, 1926. — Т. I. Январь — сентябрь. — 380 с.

2. Аграрное движение в России в 1905-1907 гг. — СПб: Типография товарищества “Общественная польза”,1908. — Ч. II. — 545 с.

3. Веселовский Б. Крестьянский вопрос и крестьянское движение в России (1902-1906). — СПб: Зерно, 1907. — 174 с.

4. Дубровский С. М. Крестьянское движение в революции 1905­1907 гг. — М.: Изд-во АН СССР,1956. — 168 с.

5.Замковий П. В. З історії “селянської республіки” на Сумщині // Український історичний журнал. — 1985. — №12. — С. 87-94.

6. Карпов Н. Крестьянское движение в революции 1905 года в доку­ментах. — Л.: Государственное издательство,1926. — 276 с.

7. Качинський В. Селянський рух в Україні в роки 1905-7. — Полтава: Державне видавництво України, 1927. — Ч. I. Рік 1905. — 232 с.

8. Кирюхина Е. И. Местные организации Всероссийского крестьян­ского союза в 1905 году // Учёные записки Кировского государс­твенного педагогического института им. В. И. Ленина. — Киров: Кировское книжное издательство,1956. — Вып. 10. — С. 83-157.

9. Крестьянская газета. — 1905. — №1. — 14 декабря.

Ю. Крестьянская газета. — 1905. — №2. — 16 декабря.

11. Куренышев А. А. Всероссийский крестьянский союз. 1905-1930 гг. Мифы и реальность. — М.: АИРО-ХХ, СПб.: Дмитрий Буланин, 2004. — 336 с.

12. Марев П. Политическая борьба крестьянства // Борьба общест­венных сил в русской революции. — М.: Т-во типография А. И. Ма­монтова, Б. р. в. — Вып. 3. — С. 63-136.

13. Материалы к крестьянскому вопросу. Отчёт о заседаниях Всерос­сийского Крестьянского Союза 6-10 ноября 1905 г. С вступитель­ной статьёй В. Громана. — Ростов: Новый мир, 1905. — 114 с.

14. Рева I. М. Селянський рух на Лівобережній Україні 1905­1907 рр. — К.: Радянська школа, 1964. — 164 с.

15. Свідзінський М. Селянські спілки на Україні в революції 1905 року // Літопис революції. — 1929. — №2. — С. 58-89.

16. Тан. Новое крестьянство. — СПб: Народная мысль,1906. — 120 с.

17. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі — ЦДІАК України). — Ф. 336. Харківське губернське жан­дармське управління (далі — ГЖУ). — Оп. 1. — Спр. 1382. Справа про проведення дізнання про діяльність організацій Всеросійського селянського союзу в Харківській губернії і про відсилку делегатів на Всеросійський з’їзд Союзу. — Копія таємного повідомлення по­ліції начальнику Харківського ГЖУ від 19 жовтня 1905 року. — Арк. 3, 3 зв.

18. Там само. — Копія таємного повідомлення помічника начальника Харківського ГЖУ в Сумському повіті начальнику Харківського ГЖУ від 31 грудня 1905 р. — Арк. 65-65 зв., 65 а.

19. Там само. — Повідомлення начальника відділення по охороні су­спільної безпеки і порядку в м. Москві начальнику Харківського ГЖУ від 16 лютого 1906 р. — Арк. 97.

20. Там само. — Таємне донесення помічника Харківського губерн­ського жандармського управління в Сумському повіті начальнику Харківського губернського жандармського управління від 1 травня 1906 р. — Арк. 108-109.

21. ЦДІАК України. — Ф. 336. Харківське ГЖУ. — Оп. 1. — Спр. 2122. Справа про селянина Чайка І. А., який звинувачується в приналежності до Всеросійського селянського союзу і розповсю­дженні прокламацій серед селян Сумського повіту. — Донесення Лебединського п. с. начальнику Харківського ГЖУ від 10 квітня 1906 р. — Арк. 14-15.

22. Шанин Т. Революция как момент истины. Россия 1905-1907 — 1917-1927 гг. — М.: Весь Мир,1997. — 560 с.

23. Щербак А. П. 1905 год в Сумском уезде // Пролетарская револю­ция. — 1926. — №7. — Т. 54. — С. 122-139.

Анотації

Магась В. О. “Крестьянская республика” в Сумском уезде в годы первой русской революции.

Статья посвящена деятельности организации Всероссийского крестьянского союза в Сумском уезде в период высшего подъёма революции 1905-1907 гг. Союз выступил катализатором революци­онных событий и демократических преобразований в уезде.

Magas V. O. “Peasant republic” in the Sumy region during the first Russian revolution.

The article is devoted to the activity of the organization of the All - Russian peasant union in the Sumy region during the highest peak of Revolution in 1905-1907. The union acted as an accelerator of revolu­tionary events and democratic transformations in the region.

Похожие статьи