Головна Історія Інтелігенція і влада УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: РОЛЬ Л. Д. КУЧМИ У ВИРІШЕННІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО КОНФЛІКТУ НАВКОЛО ОСТРОВА ТУЗЛА
joomla
УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: РОЛЬ Л. Д. КУЧМИ У ВИРІШЕННІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО КОНФЛІКТУ НАВКОЛО ОСТРОВА ТУЗЛА
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 94[(477).(470+571)]:327.56:929

А. П. Ільченко

У статті через призму висвітлення російсько-українських відносин в періодиці зроблена спроба проаналізувати роль Л. Д. Кучми у ви­рішенні конфлікту навколо острова Тузла у вересні-грудні 2003 року.

Ключові слова: українсько-російські відносини, острів Туз­ла, територіальна цілісність, політика багатовекторності, ЄС, НАТО, ООН, ОБСЄ.

В кінці 2013 року Україна стоїть на порозі підписання до­говору про асоційоване членство та співробітництво з Європей­ським Союзом. Політологи прогнозують, що підписання асоціа­ції погано вплине на російсько-українські відносини, оскільки Росія традиційно була та залишається важливим геополітич - ним гравцем на світовій арені. Україна в Росії традиційно роз­глядається як сфера впливу, один із головних аванпостів на заході. З 2012 року Росія бере участь в програмі регіонального економічного співробітництва та інтеграції «Єдиний економіч­ний простір». Росія використовує дану програму економічного співробітництва для політичного контролю над її учасниками.

Потенційним учасником зазначеної програми російська дипло­матія розглядала і Україну. Україна не може брати участь в програмі регіональної економічної інтеграції з Росією, Білору­сією та Казахстаном, оскільки вона вже тривалий час інтегру­ється до Європейського Союзу. Безперспективність зовнішньо­політичної інтеграції у двох протилежних напрямках показала політика багатовекторності, батьком якої був Л. Д. Кучма, тим паче, що в сучасних умовах проведення даної політики досить проблематично, оскільки і Москва і Брюссель ставлять перед Києвом ультиматум, щоб Україна вибрала напрямок подаль­шої інтеграції. Українська влада, здається, остаточно вибрала шлях економічної та політичної інтеграції до Європи, що невід­воротно веде до конфлікту з Росією. В таких доволі складних зовнішньополітичних умовах українському керівництву варто скористатися досвідом президентської діяльності Л. Д. Кучми, в період керівництва якого чи не найбільшим погіршенням від­носин з Росією був конфлікт навколо острова Тузла.

Метою даного дослідження є аналіз ролі Л. Д. Кучми у відсто­юванні національних інтересів під час розв’язання російсько - українського конфлікту навколо острова Тузла 2003 року.

Історіографія даного питання досить малорозвинена і пред­ставлена лише статтями журналістів та політологів в україн­ській і російській газетній періодиці. Досить велика кількість статей, яка певною мірою проливає світло на дану тему, пред­ставлена в російських газетах «Известия» [1], «Время новостей» [2], «Российская газета» [3], «Русский курьер» [4], «Ведомос­ти» [5], «Трибуна» [6], «Коммерсантъ» [7], «Правда», деякі з яких можна побачити у загальному інтернет-огляді та також в українській періодиці — в газетах «Сегодня» [8], «Хрещатик» [9], «Поступ» [10], «Коментарі» [11]. Статті присвячені переду­сім зародженню, проблематиці та розвитку конфлікту, в мен­шій мірі розкрите питання ролі Леоніда Кучми та Володимира Путіна у вирішенні конфлікту навколо острова Тузла.

Зазначений конфлікт — кризовий момент в українсько - російських відносинах, спричинений спорудженням Росією дамби в Керченській протоці від Таманського півострова до ост­рова Тузла. Острів утворився внаслідок розмиву через сильний шторм 1925 р. вузької коси, яка продовжувала Таманський півострів. Утворений острів площею у 3 квадратних кілометри 7 січня 1941 року указом Президії Верховної ради РРФСР був переданий Кримській області, яка 19 лютого 1954 року уві­йшла до складу Української PCP. У вересні 2003 року від ро­сійської станиці Тамань Краснодарського краю у напрямку до острова Тузла починають насипати греблю з метою з’єднання її з російським берегом [12].

Перший заступник голови Комітету ВР України з питань на­ціональної безпеки і оборони Борис Андресюк відзначив, що ро­сійська сторона почала активно укріплювати прибережну части­ну дамби, адже течія розмиває не тільки «український острів, що став заручником штучно зведеної споруди», а й саму дамбу [13].

Сама Тузла не становить особливої цінності. Але між нею і кримським узбережжям пролягає єдиний глибоководний хід із Чорного в Азовське море — Керч-Єнікальський канал. І хоча Росія ніколи не визнавала права України на повний контроль над ним, наполягаючи на спільному використанні, допоки Туз­ла українська, канал також на території України. Напередодні конфлікту щорічно через канал проходило 9 тис. суден, що приносило Україні майже 200 млн дол. на рік, у тому числі приблизно 8 млн дол. — від російських судновласників. За­вершення робіт на дамбі дало б Росії привід заявити претензії на колишній острів і закріпило б спільний статус каналу. Тим більше що Москва мала побоювання, що в 2004 році після від­ходу від влади JI. Д. Кучми Київ може зайняти жорсткішу по­зицію в цьому питанні.

Крім того, з’єднання Тузли з Таманню могло стати приво­дом і для переділу шельфу Азовського моря, багатого рибою, і ймовірно, нафтою і газом. Москва ж, залишивши за собою весь вибудуваний у СРСР нафтогазовий комплекс, тоді помалу по­чинала видивляти ласі шматки в сусідів [11].

Для України острів був також головним пріоритетом на­ціональної безпеки. Верховна рада обговорювала українсько - російські відносини і зробила висновок: вони знаходяться на найнижчій позначці. Причина — будівництво Росією дамби, яка повинна з’єднати Таманський півострів з островом Тузла, який українці вважають своїм. У Києві не виключають, що при­кордонна проблема може перерости у збройний конфлікт [5].

Леонід Кучма, перервавши своє турне по Латинській Амери­ці, прибув на косу Тузла в супроводі глави адміністрації прези­дента Віктора Медведчука, міністра транспорту Георгія Кірпи і начальника Державної прикордонної служби України Миколи Литвина.

Кучма ознайомився з ситуацією на місці, отримавши мож­ливість на власні очі — з української території — розглянути дамбу, будівництво якої викликало гостру кризу у відносинах Росії і України [14].

Президент України швидко зреагував на ситуацію, видавши указ, у якому повідомлялося, що порушення територіальної цілісності спричинить за собою відповідні дії з боку Ради на­ціональної безпеки, Комітету державної прикордонної служби, Міністерства оборони, Служби Безпеки України.

В указі Кучми, за повідомленням депутатів, також йшлося про те, що в разі можливості продовження будівництва росій­ської дамби Україна припускає можливість звернутися за за­хистом до НАТО, ООН, ОБСЄ, а також до ядерних держав — гарантів суверенітету України. У разі необхідності Україна буде посилатися на Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (1994 рік) до країн, що гарантує територіальну недоторканність. Депутати Верховної Ради, вивчивши Указ президента, визнали дії Росії «недружнім актом» і заявили про намір звернутися в ООН та ОБСЄ [15].

Л. Д. Кучма використав метод особистісної дипломатії і 23 жовтня вночі зателефонував президенту Росії В. В. Путіну. На­слідком тривалої розмови двох лідерів стало зупинення будів­ництва дамби та завершення ескалації конфлікту. Також пре­зиденти домовились, що вирішенням проблеми навколо острова Тузла займуться голови урядів В. Ф. Янукович та Г. В. Касья­нов. Зустріч відбулася наступного дня, на ній було узгоджено українське та російське бачення вирішення конфлікту навколо острова Тузла. В кінці зустрічі російський прем’єр-міністр за­кликав українських і російських політиків та громадських ді­ячів припинити нагнітання конфлікту навколо острова [16].

У підсумку на прес-конференції в Керчі Леонід Кучма за­явив журналістам: «Ми змогли попередити драматичний роз­виток подій».

Результатом тузлинського питання стало підписання 25 грудня 2003 року в Керчі Договору між Російською Федера­ цією і Україною про співробітництво у використанні Азовсько­го моря та Керченської протоки. Договір закріпив положення про статус Азова і Керченської протоки, визначені українсько - російським договором про сухопутний кордон, а також визна­чив принципи судноплавства в них. Київ фактично позбувся єдиного важеля, здатного примусити росіян прискорити делі­мітацію морських кордонів, російська сторона дістала можли­вість затягувати цей процес нескінченно довго. З іншого боку, в Керчі договірні сторони все ж таки визнали, що Азовське море «розмежовується лінією державного кордону відповідно до угоди між сторонами», і це було успіхом української дипло­матії [17].

Зовнішня політика України під час тузлинської кризи бага­то в чому визначалася позицією Л. Д. Кучми, який вів двояку політику: з одного боку, він в доволі жорсткій формі показав російським опонентам, що територіальна цілісність України в жодній мірі не може бути поставлена під сумнів. Для за­безпечення територіальної недоторканності Україна готова на рішучі дії, в тому числі потенційно і військові, де в разі висту­пу опонентом Росії Україна звернеться по допомогу до НАТО, ООН, ОБСЄ та ядерних держав — гарантів суверенітету Укра­їни. З іншого боку, Україна зацікавлена в мирному вирішен­ні міжнародних конфліктів та проблем. У випадку з островом Тузла Україна, не ставлячи під сумнів територіальну цілісність та національно-стратегічні інтереси, прагне до мирного вирі­шення питання та добросусідських взаємовигідних відносин з Російською Федерацією. Леонід Кучма здійснив вдалий крок, використавши методи особистісної дипломатії, звернувшись напряму до особи, яка визначає зовнішньо політичний курс Росії — Володимира Путіна. Зрештою нічна телефонна розмо­ва двох лідерів зупинила нагнітання обстановки та розпочала розрядку в російсько-українських відносинах, стала своєрід­ним перезавантаженням двосторонніх відносин. В історії мож­на провести паралель, коли під час Карибської кризи дзвінок Джона Кеннеді до Микити Хрущова врятував світ від глобаль­ного конфлікту з використанням ядерної зброї та став почат­ком розрядки в відносинах між СРСР та СПІА.

Джерела та література

1. Юсин М. Бомбой по дамбе // Известия. — 2003. — 24 октября.

2. Дзагуто В. Запад не хочет вмешиваться в конфликт // Время но­востей. — 2003. — 24 октября; Супонина Е. Возле Тузлы много нефти // Время новостей. — 2003. — 24 октября.

3. Выжутович В. Над Таманью туман // Российская газета. — 2003. — 24 октября; Горина И. Коса и мир // Российская газе­та. — 2003. — 24 октября.

4. Маргиева Н., Рожанский Е. Бери лопату, иди на Тамань // Рус­ский курьер. — 2003. — 24 октября.

5. Никольский А., Гавриш О. Шаг до границы // Ведомости. — 2003. — 23 октября [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://kirimtatar. com/Press/tuzla/20031023.html.

6. Ильченко С. Тузла — остров невезения // Трибуна. — 2003. — 24 октября.

7. Сысоев Г. Дамба замедленного действия // Коммерсантъ. — 2003. — 24 октября [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://kirimtatar. com/Press/tuzla/20031024.html.

8. Львовски М. Тузла раздора: 5 лет спустя // Сегодня. — 2008. — 17 октября [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://www. segodnya. ua/ukraine/tuzla-razdora-5-let-cpuctja. html.

9. Тиран І. «А хто такий Тузла?» // Хрещатик. — 2003. — № 156 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://www. kreschatic. kiev. ua/ru/2363/art/15027.html

10. Шипунов Г. ЄС радить судитися // Поступ. — 2003. — 20 листопа­да [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://postup. brama. com/usual. php? what=16677

11. Ільченко С. Тузла — квінтесенція українсько-російських відно­син // Коментарі. — 2003 [Електронний ресурс]. — Режим до­ступу: Http://21.comments. ua/ua/2012/08/16/2003-kosa-tuzla- kvintesentsiya-ukrajinsko-rosijskyh-vidnosyn/

12. Кошель Г. Конфлікт між Росією та Україною навколо острова Тузла // Інтернет-журнал для молоді. — 2012. — ЗО листопада [Електро­нний ресурс]. — Режим доступу: Http://molodi. in. ua/konflikt-tuzla/

13. Острів Тузла може зникнути?! // Кримська світлиця. — 2003. — 21 листопада [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// svitlytsia. Crimea. ua/?section=article&artID= 144 7

14. Кучма и Путин вмешались в конфликт вокруг Тузлы // 2003. — 24 жовтня [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://www. ng. ru/cis/2003-10-24/5_ukraine. html.

15. Кучма издал указ о Тузле, предусматривающий силовой ответ и санкции против России [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://www. newsru. com/world/23oct2003/kuchmal. html.

16. Федюкин И., Николаева А. Пат в проливе // Ведомости. — 2003. — 24 октября [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://kirimtatar. com/Press/tuzla/20031024.html.

17. Лакійчук П. Питання делімітації морських кордонів в чорно - морсько-азовському регіоні. «Хто винен?» і «Що робити?» [Елек­тронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nomos. com. ua/content/ view/153/69.

Анотації

Ильченко А. П. Украина — не Россия: роль Л. Д. Кучмы в решении российско-украинского конфликта вокруг острова Тузла.

В статье через призму освещения российско-украинских от­ношений в периодике предпринята попытка проанализировать роль Л. Д. Кучмы в решении конфликта вокруг острова Тузла в сентябре-декабре 2003 года.

Ключевые слова: украинско-российские отношения, остров Тузла, территориальная целостность, политика многовектор - ности, ЕС, НАТО, ООН, ОБСЕ.

Ilchenko А. P. Ukraine is not Russia: the role of Leonid Kuchma in the decision of the Russian-Ukrainian conflict over the island of Tuzla.

An attempt to analyze the role of Leonid Kuchma in resolving the conflict over Tuzla Island in September and December 2003 was made on the basis of periodicals.

Key words: Ukrainian-Russian relations, Tuzla Island, the territo­rial integrity, multi-vector policy, the EU, NATO, UN and OSCE.

Надійшла до редакції 15 жовтня 2013 p.

Похожие статьи