Головна Історія Інтелігенція і влада РОЗВИТОК ТУРИЗМУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
joomla
РОЗВИТОК ТУРИЗМУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Історія - Інтелігенція і влада

H. M. Кіндрачук

Ключові слова: туризм, мандрівки, туристична діяльність.

Ключевые слова: туризм, путешествия, туристическая дея­тельность.

Key words: tourism, travels, tourism activity.

На сьогодні туризм є однією з головних галузей світового господарства, що найдинамічніше розвивається. Він активно впливає на рівень життя людей, організацію їх праці і відпо­чинку, економічний та соціальний розвиток суспільства в ці­лому.

Проблема історії виникнення туризму та етапів його розви­тку на українських землях є надзвичайно актуальною, вона стала предметом наукового дослідження нещодавно і знахо­диться на стадії розробки. Свою увагу їй присвятили такі до­слідники, як: В. Федорченко та Т. Дьорова [9], О. Любовець [7], Г. Шаповал [10], А. Кузишин [5] та ін. Та все ж таки в науко­вій літературі дана тема до кінця не вивчена. Це дає нам мож­ливість продовжити роботу у цьому перспективному напрямку.


В центрі уваги даної статті — історичний аналіз розвитку туризму на українських землях.

З давніх-давен людина завжди намагалася пізнати навко­лишній світ, завоювати і засвоїти нові землі, розширити тор­гівлю, знайти нові транспортні шляхи. Саме це примушувало людство відправлятися в інші місцевості, вивчати незвідані те­риторії і навіть континенти. Впродовж століть одним із осно­вних джерел отримання інформації про ті чи інші країни та землі були мандрівки та подорожі. Однак їх не можна вважати туристичними, оскільки вони переслідували економічні й полі­тичні цілі, а не бажання відпочинку й пізнання. Так, торговці шукали нові ринки збуту своїх товарів, військові виконували завойовницьку місію своїх володарів, паломники розповсюджу­вали релігію та поклонялися святим місцям тощо.

У своєму сучасному вигляді туризм, на думку більшості дослідників, виник і оформився в середині XIX ст. [9, с. 77]. З цього часу починають масово виникати туристичні організа­ції — клуби, товариства. Вони розробляють туристичні марш­рути, дбають про забезпечення туристів місцями відпочинку, сервісом під час подорожей. Таким чином, туризм виділяється в окрему галузь, найбільш інтенсивний розвиток якої припадає на другу половину XX ст. Саме в цей час туризм стає нормою повсякденного життя сотень мільйонів людей на планеті.

З огляду на вищезазначене, в процесі формування туризму як суспільного явища слід виділяти два основні етапи.

Перший — охоплює період від найдавніших часів до сере­дини XIX ст. На цьому етапі закладалися тільки підвалини майбутнього туризму у вигляді подорожей і мандрівок, які не носили масового характеру.

Другий — охоплює період з середини XIX ст. до сьогоден­ня. Його безперечно можна назвати «туристичним», оскільки він безпосереднього пов’язаний з оформленням та розвитком туризму.

Вищезазначену періодизацію можна застосовувати відповід­но й щодо українських земель. Починаючи з самих найдавні­ших часів територію України відвідували іноземні мандрівни­ки, які залишили цінні відомості про народи, що населяли її територію. Місцеві купці відправлялися на пошуки нових тор­говельних шляхів, вступаючи у контакти з іншими народами і країнами. На нашій території вже з перших століть прийняття християнства набуває поширення й такий вид подорожей, як паломництво. Так, у 1062 р. Палестину відвідав перший ігумен Києво-Печерського монастиря Варлаам [1, с. 98]. Паломництво на Русі було досить поширено як серед простих віруючих, так і серед духовенства.

Помітну роль відіграла й діяльність вченого-дослідника з Галичини — Василя Барського, який половину свого життя провів у подорожах, маршрути яких проходили через всю Га­личину, Австрію, Угорщину, Італію, Словаччину, Грецію, Си­рію, Туреччину, Румунію. Ці подорожі знайшли відображення у його працях, зокрема, в описі мандрівок обсягом 1600 дру­кованих сторінок із власними малюнками, який витримав сім видань [6, с. 66].

З кінця XVIII ст. широкого розповсюдження набувають мандрівки по Україні, а з 20-30-х років XIX ст. вони стають регулярними для студентської молоді. Організатори й учасни­ки цих мандрівок ставили собі за мету не тільки географіч­не дослідження різних регіонів України, а й збирання народ­них звичаїв, традицій, усної народної творчості. А з середини

XIX ст. мандрівки в Україні почали розглядатися насамперед як національно-виховні акції.

Початок організованої туристичної діяльності на україн­ських землях спостерігається з другої половини XIX ст. У цей час широкого розповсюдження набуває екскурсійна справа, розвитком якої займаються різноманітні організації. До цьо­го часу відноситься й поява перших екскурсійних товариств, зокрема Київського (1885 р.), Ялтинського (1895 р.) та ін. [4, с. 10—11]. Саме вони організовували різноманітні екскурсії для широких верств населення, видавали спеціалізовані жур­нали, літературу, а також займалися підготовкою керівників екскурсій.

Окремо слід відзначити в розвитку екскурсійної справи й діяльність українських православних братств, основною метою яких був збір і збереження старовинних церковних пам’яток, вивчення та пропаганда їхньої історії. При братствах почали створюватися «давньосховища» — перші своєрідні музеї, що працювали за чітко визначеною програмою, займалися різно­манітними видами пошукової діяльності, проводили певну екс­курсійну роботу і тим самим значно сприяли розвитку екскур­сійного руху [2, с. 42].

У другій половині XIX ст. популярним стає гірський туризм, який починає розвиватися на базі Криму. Однією з перших ту­ристичних організацій Криму став «Гурток любителів природи, гірського спорту і Кримських гір», який оформився наприкінці 80-х років XIX ст. і багато зробив для розвитку туризму й по­дорожей. 25 січня на його основі був утворений Кримський гір­ський клуб, керівництво якого знаходилося в Одесі [10, с. 199].

Активно йшов процес створення туристичних організацій й на терені західноукраїнських земель, що належали Австро- Угорщині. Так у 1905 р. в Галичині була здійснена спроба орга­нізувати «Галицьке Туристичне товариство», у 1910 р. розпоча­ло свою діяльність товариство «Чорнигора», яке співпрацювало із «Українським карпатським товариством». Вагомий поштовх у туристично-краєзнавчій роботі серед галицької молоді зро­била діяльність дитячо-юнацька, просвітницька організація «Пласт» і туристичне товариство «Плай» [6, с. 69].

У цей же час спостерігається активне засвоєння в туристич­ному напрямку Карпатського регіону. Однак розвиток гірсько­го туризму не набуває тут такого поширення, як у Криму. Цей регіон стає, насамперед, осередком лікування і відпочинку, тобто виконує рекреаційні функції. Тут виникають курорти в Трускавці, Великому Любені, Немирові, Черче. Великою попу­лярністю починають користуватися гірські кліматичні місце­вості в районах Яремче, Косів, Старожинець [3, с. 36].

Таким чином, туризм впродовж другої половини XIX — по­чатку XX ст. на українських землях, що були розділені між Російською та Австро-У горською імперіями, пройшов еволю­цію від мандрівок і подорожей, які були засобами вивчення іс­торії та культури народу, до створення більш розвинутих форм. Саме в цей період, за зразком деяких європейських країн, по­чали створюватися перші туристичні організації й товариства, засвоюватися курортні зони. Однак рекреаційний туризм на цих територіях не став масовим явищем, на цьому етапі він за­лишався ще привілеєм вищих прошарків суспільства.

В радянську добу туристичний продукт був заідеологізова­ний, як і все суспільно-політичне життя у СРСР. З цього часу основним завданням туризму стає пропаганда історичних звер­шень радянської влади. Наслідком такої політики стає те, що населення позбавляється можливості вивчати засобами туриз­му реальну історію рідного краю, десятки культурних і архі­тектурних шедеврів опиняються занедбаними, а частина з них під час боротьби проти церкви свідомо знищується. Саме з цьо­го часу до мінімуму був зведений міжнародний туризм. Крім того, у контексті політики централізації радянських управлін­ських структур відбувається підпорядкування туристичних ке­рівних органів України Товариству Пролетарського туризму, яке створюється в РСФСР [8, с. 35].

Після закінчення Другої світової війни спостерігається по­жвавлення туристичної діяльності, особливо швидко цей про­цес відбувався з початком «хрущовської відлиги». З 50-х ро­ків XX ст. монополістами радянського внутрішнього туризму були: ВАТ «Інтурист», БММТ «Супутник». Що ж стосується міжнародного туризму, то й на цьому етапі він свідомо обме­жується, туристичні тури організовуються переважно тільки у країни соціалістичного табору, тоді як відвідування так званих капіталістичних країн стає привілеєм партійної та державної верхівки.

Великі можливості для розвитку туризму виникають з здо­буттям Україною державної незалежності. Політична демокра­тизація суспільства, становлення ринкових відносин відкри­вають широкі можливості щодо розвитку туристичної галузі країни. За роки існування незалежної Української держави оформлюються тисячі туристичних агентств і організацій. На жаль, до сьогодні туризм не став однією з провідних галузей ві­тчизняної економіки, хоча для цього Україна має всі об’єктивні передумови — рекреаційний потенціал природи та надзвичай­но багату історико-культурну спадщину.

Джерела та література

1. Биржаков М. Б. Введение в туризм / М. Б. Биржаков. — СПб: Изд-во Торговый дом «Герда», 1999. — 192 с.

2. Гаврилюк С. В. Краєзнавча й екскурсійна діяльність церковних братств Волині наприкінці XIX ст. / С. В. Гаврилюк / З історії вітчизняного туризму. — К., 1997. — С. 39-44.

3. Євдокименко В. Регіональна політика розвитку туризму (ме­тодологія формування, механізм реалізації) / В. Євдокименко. — Чернівці: «Прут», 1996. — 288 с.

4. Квартальнов В. А. Международный туризм: политика разви­тия: Учебное пособие / В. А. Квартальнов, А. А. Романов. — М., 1998. — 143 с.

5. Кузишин А. З історії організації туристично-краєзнавчої робо­ти в Галичині (друга пол. XIX — поч. XX ст.) / А. Кузишин // Іс­торія Української географії. — Тернопіль: Підручник і посібники,

2002. — № 5. — С. 42-44.

6. Луцький Я. В. Історія туризму в Галичині до 1939 р. / Я. В. Луцький // З історії вітчизняного туризму. — К., 1997. —

С. 66-75.

7. Любовець О. Актуальні проблеми історії розвитку туризму на укра­їнських землях / О. Любовець // Туризм в Україні XXI століття : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. — К.: Знання України, 2002. — С. 114-122.

8. Рухлов Ю. В. История развития туристско-экскурсионного дела / Ю. В. Рухлов. — М.: ЦРИБ «Турист», 1989. — 77 с.

9. Федорченко В., Дьорова Т. Історія туризму в Україні / В. Фе- дорченко, Т. Дьорова. — К.: Вища школа, 2002. — 195 с.

10.Шаповал Г. Ф. История туризма: Учебное пособие / Г. Ф. Шапо - вал. — Минск: «Экоперспектива», 1999. — 303 с.

Анотації

Киндрачук Н. М. Развитие туризма на украинских землях: исторический аспект.

В этой статье показана история развития туризма на украин­ских землях. Автор выделяет основные этапы развития туристиче­ской отрасли — от первых путешествий до более сложных форм, анализирует особенности каждого выделенного периода.

Kindrachyk N. M. The historical aspect of the development of tourism in Ukraine.

This article shows history of tourism development on Ukrainian territory. The author distinguishes the main stages of tourism de­velopment from the first trips and travels to more organized forms, analyses the features of each of the defined periods.


Похожие статьи