Головна Історія Інтелігенція і влада РАДЯНСЬКА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА 1920-30-х рр. У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
joomla
РАДЯНСЬКА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА 1920-30-х рр. У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
Історія - Інтелігенція і влада

О. А. Мельничук

Історія соціальної політики радянської держави завжди була пріоритетним напрямом історичних досліджень. Як правило, такі роботи характеризувалися функціональними інтерпретаці-ями тих чи інших інститутів та заходів держави, спрямованих на підвищення добробуту радянського народу. Висвітлюючи іс-торію суспільства з позицій формаційно-класового аналізу сис-темних явищ, через призму щоденних успіхів соціалістичного будівництва, дослідники намагалися показати в своїх працях, перш за все, турботу радянської держави про своїх громадян в усіх сферах праці та побуту, наголошуючи на перевагах власної політичної системи.

Із розпадом Радянського Союзу та утворенням на його тере­нах нових суверенних держав розпочався новий етап історич­ної науки. Розрив із тоталітарним минулим і становлення неза­лежної Української держави відкрили перед дослідниками нові можливості для вивчення її історії в радянські часи. Відмова від догматичного класового підходу в оцінці подій та явищ, широкий доступ дослідників до заборонених раніше архівних матеріалів і праць зарубіжних істориків зумовили переорієн­тацію історичної науки з ідеологічного обслуговування на суто наукове дослідження.

Метою означеної статті є аналіз праць сучасних українських істориків, присвячених дослідженню радянської соціальної іс­торії 1920-30-х рр.

Варто відзначити, що перші історичні дослідження, в яких науковці неупереджено, з використанням недоступних та за­боронених раніше джерел намагалися розглядати актуаль­ні проблеми радянської історії, з’являються уже на початку

1990 - х рр. Так, новими концепціями висвітлення основ НЕПу, тактики та стратегії більшовицької модернізації відзначали­ся, в першу чергу, праці В. М. Даниленка та Г. В. Касьянова [1—2], С. В. Кульчицького [3-6], В. Марочка [7] та інших. За­значені дослідження, визначивши основні теоретичні пробле­ми, що стосувалися запровадження нової економічної політики, становлення та утвердження тоталітарного режиму, сприяли розробці перспективної тематики та появі нових досліджень із даного періоду.

Праці сучасних українських дослідників характеризуються, передусім, плюралізмом методологічних підходів у досліджен­ні проблем соціальної історії України. Найбільшою активністю в цьому напрямку характеризується дослідження соціально - економічних відносин періоду НЕПу. Так, проблеми приватного підприємництва досліджували О. О. Сушко [8-10], М. М. Олій­ник [11], Ю. П. Волосник [12], розкриваючи у своїх працях характерні особливості його становлення, характеризуючи сто­рони трудових відносин у процесі виробництва, профспілковий рух і систему соціального захисту працюючих. Взаємовідноси­ни радянської влади та українського селянства розкриті у пра­цях О. І. Ганжі [13], Г. Т. Капустяна [14], В. І. Петренка [15] та інших.

Соціально-політична історія досліджуваного періоду пред­ставлена, передусім, працями М. С. Дорошка [16], О. М. Мов - чан [17], М. О. Фролова [18], М. Ю. Виговського [19], в яких автори висвітлюють процеси становлення та функціонування компартійно-радянської системи влади, її структуру та осно­вні принципи діяльності. Періоду історії України 20-30-х рр. XX ст. присвячені і перші історіографічні праці. Так, В. П. Ко - цур дослідив історіографію історії соціальних змін та політич­них процесів в Україні [20]. Аналіз сучасної української та зарубіжної (переважно російської) історіографії подано у моно­графії Г. М. Васильчука [21], теоретичні дискусії щодо соці­альної історії СРСР в американській історіографії висвітлено у статті Н. О. Лаас [22].

Незважаючи на появу нових вітчизняних праць з історії України 1920-1930-х рр., проблеми радянської соціальної по­літики тривалий час залишалися поза увагою дослідників або ж отримували фрагментарне висвітлення в контексті дослі­джуваних проблем. Зокрема, матеріально-економічне станови­ще та соціально-побутові умови праці робітників досліджували О. М. Мовчан [23-25], О. М. Трубенок [26], П. М. Кравчен­ко [27] та С. О. Куглер [28], позаекономічні стимули моти­вації праці робітників України у 1929-1933 рр. висвітлені Т. А. Ніколаюком [29], соціальне становище міського насе­лення в умовах НЕПу та боротьбу із безробіттям розкрито в роботах Н. І. Коцур [30] та Л. А. Прилуцької [31], становище соціально-побутової структури українського села відображено у праці І. В. Рибака [32], діяльність громадських і політич­них об’єднань УРСР в контексті соціальної політики більшо­вицького режиму висвітлено Ю. С. Степанчуком [33]. У своїх статтях Г. В. Журбелюк [34-35] акцентує увагу на організації соціальної роботи в Україні в планах радянської модернізації суспільства та соціальних програмах для жінок. Фрагменти іс­торичних екскурсів містять окремі сучасні праці юридичного спрямування, серед яких монографії [36] та статті періодичної преси [37-40].

Одним із перших спеціальних досліджень радянської соці­альної політики 1920-1930-х рр. можна назвати опубліковані в 2004-2006 роках праці В. Г. Шарпатого [41-43]. Предме­том вказаних наукових досліджень є становлення і функціо­нування системи соціального забезпечення в УРСР впродовж 1919-1938 рр. У процесі вивчення проблеми автором висвітле­ні особливості здійснення матеріально-побутового забезпечення інвалідів війни, червоноармійців і членів їх родин, біженців, «жертв контрреволюції», організаційні засади запровадження державних форм соціального страхування, розвиток громад­ської взаємодопомоги та кооперації інвалідів.

У своїх працях автор стверджує, що створення та функціо­нування системи соціального забезпечення 1920-30-х рр. від­бувалося еволюційним шляхом, зазначаючи при цьому, що основним мотиваційним чинником появи державних форм матеріально-побутового забезпечення населення була демон­страція новою владою соціально-політичних пріоритетів, пере­ваг соціалізму над капіталізмом [41, с. 221].

Даючи загальну характеристику ефективності функціо­нування системи соціального забезпечення упродовж 1919­1938 р., автор акцентує увагу на її дискретному характері з періодами піднесення та занепаду. Відкидаючи сумніви щодо історичного факту її існування, дослідник обґрунтовує залеж­ність її можливостей від фінансової спроможності держави, від її політично-військової доктрини [ 41, с. 223].

Таким чином, праці В. Г. Шарпатого фактично започатку­вали самостійний науковий напрямок в історіографії історії соціальних відносин досліджуваного періоду. Відзначаючи їх високий науково-теоретичний і методологічний рівень та важ­ливе значення для характеристики радянської соціальної по­літики 1920-1930-х рр. в Україні, слід відзначити, що основ­ною метою автора було висвітлення соціального забезпечення непрацездатних верств населення, якими опікувався Народний комісаріат соціального забезпечення.

Іншим напрямком досліджень є розкриття соціального за­хисту найманих працівників, що реалізовувався через систему загальнообов’язкового соціального страхування в рамках діяль­ності Народного комісаріату праці УРСР. Зокрема, на початку 2009 року вийшла із друку стаття О. М. Мовчан [44], присвя­чена окремим аспектам соціального страхування робітників у добу нової економічної політики. Проблемам охорони праці та соціального страхування трудівників Української PCP в другій половині 1930-х рр. присвячена праця П. М. Чернеги [45].

Історичні екскурси становлення законодавчих основ со­ціального страхування в радянській Україні 1920-1930-х рр. можна зустріти в дисертаційних дослідженнях з юридичних наук. Так, в роботах І. О. Гуменюк [46], C. В. Жадан [47],

О. М. Олійника [48], В. В. Юровської [49] подані правові заса­ди управління державним соціальним страхуванням, загальна характеристика трудового та страхового законодавств, особли­вості становлення окремих видів страхування.

Комплексне дослідження, присвячене діяльності органів соціального страхування в радянській Україні 1920-30-х рр., здійснене автором статті. У монографії, що вийшла друком у 2009 р. [50], висвітлюються процеси зародження, становлення та функціонування радянської системи соціального страхуван­ня як організаційно-правової форми соціального захисту робіт­ників і службовців. Автором аналізуються особливості роботи страхових органів із забезпечення застрахованих допомогою та пенсіями у випадку безробіття, тимчасової та постійної втрати працездатності, надання медичної та профілактичної допомоги.

Розкриваючи роль і місце вказаної форми соціального за­хисту у більшовицькій доктрині суспільного розвитку, автор стверджує, що соціальне страхування розглядалося більшо­виками як буржуазна форма соціального захисту населення. Для майбутнього суспільства, збудованого на комуністичних принципах зрівняльного розподілу, більш придатним визнава­лося соціальне забезпечення, реалізоване через систему адрес­ної соціальної допомоги. Однак, вимушений перехід до НЕПу в умовах економічної кризи змусив державну партію на певний час знову відродити соціальне страхування як форму соціаль­ного захисту промислових робітників з метою недопущення їх декласування в умовах ринкової економіки. Із згортанням НЕПу та відновленням комуністичного штурму в кінці 20-х — на початку 30-х рр. система соціального страхування втрачає свої захисні функції та перетворюється у систему матеріально- побутового забезпечення робітників провідних галузей економі­ки в умовах соціалістичного наступу [50, с. 50].

Аналізуючи практику діяльності органів соціального стра­хування в УРСР із забезпечення застрахованих у досліджу­ваний період автор засвідчує певну ефективність даної форми захисту. В той же час стверджується, що основні заходи стра­хових органів спрямовувалися на утвердження класових прин­ципів забезпечення. Обсяг забезпечення при цьому визначався залежно від соціального статусу, майнового стану, території проживання, професії, характеру трудової діяльності, членства у профспілках тощо. В таких умовах система радянського соц­страху 20-30-х рр. XX ст. виступала фактично інструментом класової боротьби, утвердження тоталітарного режиму в радян­ській Україні, формуючи через діяльність органів соціального страхування необхідну соціальну структуру майбутнього соціа­лістичного суспільства [50, с. 365].

Отже, період незалежної української держави започаткував новий етап дослідження радянської соціальної політики 1920­30-х рр. У сучасній українській історіографії з’являються праці, автори яких, отримавши доступ до заборонених раніше архівних матеріалів та праць зарубіжних істориків, намагаються з нових концептуальних позицій підходити до вивчення соціальних про­цесів в радянську добу. Враховуючи перспективність досліджен­ня соціальних аспектів в контексті вивчення історії повсякден­ності, попереду значна копітка робота у даному напрямку.

Джерела та література

1. Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20-30-ті роки). — К.: Либідь, 1991. — 344 с.

2. Касьянов Г., Даниленко В. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-ті рр.). — К.: Наукова думка, 1991. — 96 с.

3. Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.). — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1989. — 335 с.

4. Кульчицький С. В. УРСР в добу нової економічної політики (1921-1928 рр.). Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. — К.: Ін-т історії України НАНУ, 1995. — 201 с.

5. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919­1928). — К.: Основи, 1996. — 396 с.

6. Кульчицький С. В. Ціна «Великого перелому». — К.: Україна, 1991. — 431 с.

7. Марочко В. І. Українська селянська кооперація. Історико - теоретичний аспект (1861-1929 рр.). — К.: M. P. Kots Publishing, 1995. — 216 с.

8. Сушко О. О. Профспілковий рух на приватних підприємствах України за роки непу. — К.: НПУ ім. Драгоманова, АПСВ ФПУ,

2002. — 60 с.

9. Сушко О. О. Непмани: соціально-історичний тип приватних під­приємців в УРСР (1921-1929). — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова,

2003. — 96 с.

10. Сушко О. О. Особливості становлення та функціонування приватно­го підприємництва в Україні періоду непу (1921-1928): Історико - теоретичний аспект. — К.: Преса України, 2003. — 251 с.

11. Олійник М. М. Діяльність приватних виробництв України та ство­рення і удосконалення системи соціального захисту працюючих на них в 1921-1929 рр. — X., 1998. — 128 с.

12. Волосник Ю. П. Нова буржуазія України та розвиток приватно­підприємницької діяльності на фінансовому ринку в роки непу. — X.: НМЦ «СД», 2002. — 380 с.

13. Ганжа О. І. Українське селянство в період становлення тоталітар­ного режиму (1917-1927 рр.). — К.: Ін-т історії України НАНУ, 2000. — 207 с.

14. Капустян Г. Т. Дві «правди», або Українське село в двадцяті роки двадцятого століття. — Кременчук: ПП Щербатих, 2003. — 325 с.

15. Петренко В. І. Більшовицька влада та українське селянство у 20- 30-ті рр. XX ст.: причини, технології, наслідки Голоду-геноциду (за матеріалами Поділля). — Вінниця: ДП «Державна картогра­фічна фабрика», 2008. — 320 с.

16. Дорошко М. С. Номенклатура: керівна верхівка Радянської Укра­їни 1917-1938 рр. — К.: Ніка-Центр, 2008. — 368 с.

17. Мовчан О. М. Українські профспілки в компартійно-радянській системі влади (20-ті рр.). — К.: Ін-т історії України НАНУ,

2004. — 420 с.

18. Фролов М. О. Компартійно-радянська еліта в УРСР (1917-1922 рр.): становлення і функціонування. — Запоріжжя, 2003. — 212 с.

19. Виговський М. Ю. Номенклатура системи освіти в УРСР 1920­1930-х рр: соціальне походження, персональний склад та функ­ції. — К.: Генеза, 2005. — 308 с.

20. Коцур В. П. Історичні дослідження: упереджені та об’єктивні оцінки (соціальні зміни і політичні процеси в Україні 1920-х — 30-х рр.: Історіографія). — К.: Наукова думка, 1998. — 506 с.

21. Васильчук Г. М. Радянська Україна 20-30-х рр. XX ст.: сучасний історіографічний дискурс. — Запоріжжя: Запорізький національ­ний університет, 2008. — 314 с.

22. Лаас Н. О. Соціальна історія СРСР в американській історіографії: теоретичні дискусії 1980-2000 рр. // УІЖ. — 2010. — № 4. — С. 170-192.

23. Мовчан О. М. Проблема працевлаштування в Україні (1920-ті роки) // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 15. — С. 121-130.

24. Житлово-побутові умови та комунальне обслуговування робітників УРСР. 1920-ті рр. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — Вип. 18. — С. 309-326.

25. Медичне обслуговування робітників УРСР. 1920-ті рр. // Пробле­ми історії України: факти, судження, пошуки. — К.: Інститут іс­торії України НАН України, 2006. — Вип. 15. — С. 19-64.

26. Трубенок О. М. Матеріально-економічне становище та умови праці робітників України (друга половина 1920 — початок 1930-х рр.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Київський національ­ний університет ім. Тараса Шевченка. — К., 2001. — 18 с.

27. Кравченко П. М. Індустріальне будівництво в Україні (друга по­ловина 20-х — 30-ті рр. XX ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук:

07.0. 01 / Київський національний університет ім. Тараса Шев­ченка. — К., 1998. — 18 с.

28. Куглер С. Тоталітарна система і праця (Система підготовки кадрів для промисловості України у довоєнний період. Соціальне стано­вище робітників України в 1920-1940 рр. // Нова політика. — 1997. — № 4. — С. 24-27.

29. Ніколаюк Т. А. Позаекономічні стимули мотивації праці робіт­ників України в 1929-1933 рр. // Український історичний жур­нал. — 1999. — № 4. — С. 51-63.

30. Коцур Н. І. Соціальне становище міського населення України в умовах НЕПу (1921-1929 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук:

07.0. 01 / Київський національний університет ім. Тараса Шев­ченка. — К., 1997. — 27 с.

31. Прилуцька Л. А. Боротьба з безробіттям у Харкові в 20-х — на початку 30-х рр. XX ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Харківський державний університет ім. В. Н. Каразіна. — X.,

2007. — 19 с.

32. Рибак І. В. Соціально-побутова інфраструктура українського села 1921 —1991 рр. — Кам’янець-Подільський: Абетка, 2000. — 304 с.

33. Степанчук Ю. С. Діяльність громадських і політичних об’єднань УРСР у контексті соціальної політики більшовицького режиму в 1920-х — на початку 30-х рр. XX ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Черкаський національний університет ім. Б. Xмельницького. — Черкаси, 2006. — 20 с.

34. Журбелюк Г. В. Організація соціальної роботи на Україні в планах радянської модернізації суспільства 1920-х рр. // Наукові записки ВДПУ імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. — Вип. 3. — Вінниця, 2001. — С. 67-72.

35. Журбелюк Г. В. Соціальні програми щодо жіноцтва Поділля (20-ті рр. XX ст.) // Матеріали X Подільської історико-краєзнавчої кон­ференції. — Кам’янець-Подільський, 2000. — С. 424-430.

36. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні. — К.: Знання, 2005. — 381 с.

37. Андріїв В. Соціальне страхування: історія проблеми // Соціальний захист. — 1999. — № 2. — С. 43-51.

38. Надточій Б. Соціальне страхування у контексті історії // Соціаль­ний захист. — 2003. — № 2. — С. 20-24.

39. Ніколаюк Т. Соціальне забезпечення робітників України у 1929­1934 роках // Соціальний захист. — 1999. — № 3. — С. 74-76.

40. Татаренко Г. Моделі соціального страхування в контексті істо­рії // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 7. —

С. 69-72.

41. Шарпатий В. Г. Соціальне забезпечення в УРСР (20-30-ті роки XX ст.). — К.: Ніка-Центр, 2006. — 268 с.

42. Шарпатий В. Г. Функціонування системи соціального забезпечен­ня в УРСР 1921 — першої половини 1930-х років. Історичний аспект. — К.: Ніка-Центр, 2005. — 88 с.

43. Шарпатий В. Г. Формування системи соціального забезпечення в УРСР (1919-1922 рр.): організаційна структура та функції. — К.: Ніка-Центр, 2004. — 78 с.

44. Мовчан О. М. Соціальне страхування робітників УРСР в добу нової економічної політики (1921-1928 рр.) // Наукові записки Терно­пільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатю - ка. Серія: Історія. — 2009. — Вип. 2. — С. 105-116.

45. Чернега П. М. Виконання профспілками державних функцій соці­ального страхування і забезпечення санаторно-профілактичного та медичного обслуговування трудящих України // Вісник академії праці і соціальних відносин. — 2003. — № 2. — С. 59-65.

46. Гуменюк І. О. Правові основи становлення соціального страхуван­ня в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Націо­нальний університет внутрішніх справ. — X., 2001. — 19 с.

47. Жадан С. В. Організаційно-правові засади управління державним соціальним страхуванням: Автореф. дис. . канд. юрид. наук.

12.0. 07 / Інститут законодавства Верховної Ради України. — К.,

2008. — 20 с.

48. Олійник О. М. Розвиток трудових відносин і законодавства про працю в Україні (1917-1929 рр): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національний університет внутрішніх справ. — X., 2003. — 20 с.

49. Юровська В. В. Правове регулювання відносин в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування: Авто­реф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.05 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — X., 2005. — 20 с.

50. Мельничук О. А. Соціальне страхування в радянській Україні (20- 30-ті рр. XX ст.). — Вінниця: «Едельвейс і К», 2009. — 372 с.


Мельничук О. А. Советская социальная политика 1920—30-х гг. в современной украинской историографии.

В статье анализируются работы современных украинских исто­риков, посвящённые изучению советской социальной политики 1920-30-х гг. Особое внимание акцентируется на исследовании организационно-правовых форм социальной защиты населения: со­циальному обеспечению и социальному страхованию.

Melnychuk O. A. The Soviet social policy in 1920—30 in the mod­ern Ukrainian historiography.

The article is devoted to the analysis of works of modern Ukrai­nian historians, who study soviet social policy in 1920-30s. Emphasis is made on the study of organizational and legal forms of social pro­tection of the population: social security and social insurance.

Похожие статьи