Головна Історія Інтелігенція і влада ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ «КОЕФІЦІЄНТ УСПІШНОСТІ» ПРИ ВИВЧЕННІ ІСТОРІЇ АКЦІОНЕРНИХ ПАРОПЛАВНИХ ТОВАРИСТВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ ст
joomla
ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ «КОЕФІЦІЄНТ УСПІШНОСТІ» ПРИ ВИВЧЕННІ ІСТОРІЇ АКЦІОНЕРНИХ ПАРОПЛАВНИХ ТОВАРИСТВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ ст
Історія - Інтелігенція і влада

(на матеріалах звітів Російського товариства пароплавства і торгівлі)

А. В. Демідов

На сучасному етапі розвитку вітчизняної історичної науки інтенсивно розробляються проблеми застосування кількісних і статистичних методів у вивченні економічної історії. Пиль­на увага істориків до цих проблем пояснюється необхідністю вдосконалення методів історичного аналізу, прагненням усві­домити логічні принципи та особливості історичного процесу, загальною тенденцією інтеграції наук, розповсюдженням «між­дисциплінарних» досліджень. На сьогоднішній день синтез тео­рій, підходів, методик і конкретно-наукових концепцій є орга­нічним компонентом у розвитку історичної науки.

Метою публікації є з’ясування доцільності, можливості і специфіки використання статистичного методу «коефіцієнт успішності» в дослідженнях історії акціонерних пароплавних товариств Чорноморсько-Азовського басейну другої половини XIX — початку XX ст. Вирішення цієї проблеми, на прикла­ді Російського товариства пароплавства і торгівлі, проливає світло на питання про ефективність діяльності конкретного директора-розпорядника в період існування компанії.

Об’єктом дослідження є статистичні методи, за допомогою яких можливе вивчення історії акціонерних пароплавних то­вариств Чорноморсько-Азовського басейну другої половини XIX — початку XX ст. Предметом дослідження є авторський метод «коефіцієнт успішності».

Останнім часом статистичні методи вивчення історичних феноменів привертають увагу дослідників. Це пов’язано з роз­витком кліометрики — міждисциплінарного напряму, в яко­му застосовуються економічні теорії та економетричні методи і моделі в історичних дослідженнях. Даний напрямок також асоціюється із застосуванням математичних методів в історії, тобто ототожнюється з квантитативною історією [1].

Вперше термін «кліометрика» з’явився в пресі у грудні 1960 року в статті Дж. Х’югса, Л. Девіса і С. Рейтера «Аспекти кван­титативних досліджень в економічній історії» [2]. В цей же час в СРСР складалася кліометрична школа під впливом ідей І. Д. Ковальченка і Л. І. Бородкіна [3]. У радянській і сучасній вітчизняній історичній науці розвиток даного напрямку відбу­вався і відбувається в руслі квантитативної історії, що перед­бачає його застосування в різних галузях історичного знання. Значну роль у розвитку досліджень в області квантитативної історії зіграли А. К. Соколов, Б. М. Миронов, Г. Г. Малинець - кий та ін. [4].

До числа теоретичних досягнень кліометричної історії ХХ — початку ХХІ ст. відноситься розробка інформаційних аспектів джерелознавства, концепцій і методів аналізу масових джерел, методології застосування багатовимірного статистичного аналізу та математичного моделювання в історичних дослідженнях [5].

Проте в спеціальних роботах, присвячених методологічним і логічним принципам статистичного аналізу в історичному до­слідженні, не вказується на необхідність поєднання кількісного і структурного аналізу з особистісним підходом у дослідженні економічної історії. Причина такої постановки проблеми оче­видна — застосування статистичних методів в даному контек­сті на сьогоднішній день не знайшло ще свого теоретичного узагальнення.

Історія акціонерних пароплавних товариств нерозривно пов’язана з діяльністю їх керівників. Саме вони визначали стратегію розвитку компаній та приймали відповідальні і важ­ливі рішення. Метод «коефіцієнт успішності» спрямований на з’ясування ролі того чи іншого директора-розпорядника та ви­значення ефективності його діяльності.

Даний метод ґрунтується на статистичній обробці число­вих даних. Це дозволяє вийти за межі суб’єктивних описо­вих дефініцій соціально-економічних структур та отримати кількісні характеристики різних процесів, пов’язаних з ді­яльністю акціонерних пароплавних компаній, що, в свою чергу, сприяє більш точному відтворенню структури явища на основі математичних критеріїв. Правила статистики, як відомо, не виключають можливості отримання числових ха­рактеристик явищ при наявності невеликої кількості даних. Навіть один із найбільш поширених способів вимірювання тісноти статистичних зв’язків — кореляційно-регресивний аналіз — може бути використаний вже за наявності сукуп­ності в 20 одиниць. А такі сукупності нерідко можна виявити в історичних джерелах.

На основі вищезазначеного автор пропонує вивести коефіці­єнт успішності директорів-розпорядників товариства — Ку. Він вираховується окремо для кожного з директорів-розпорядників акціонерних пароплавних товариств за формулою

К = С / В • 100 % / Т,

У. п. ' п. ' п. 7

Де Сп. — сумарний показник чистого прибутку за роки фактич­ного керівництва справами товариства; В — валовий чистий прибуток компанії за роки її існування; Т — фактична кіль­кість років керівництва справами акціонерного товариства.

Для ілюстрації методу звернемося до історії найбільшої вітчизняної акціонерної пароплавної компанії Чорноморсько- Азовського басейну другої половини XIX — початку XX ст. — Російського товариства пароплавства і торгівлі (далі ТПіТ). За 57 років існування товариства (при розрахунках показники за 1914-1917 рр. не враховані, оскільки у військовий час компанія отримувала основний прибуток не з комерційних операцій, а з державного субсидування та компенсацій за втрачені паропла­ви) його справами керувало дев’ять директорів-розпорядників (табл. 1).

На підставі звітів товариства за 1856-1913 рр. можна вира­хувати Вп — валовий чистий прибуток компанії за цей час. Він дорівнює 124, 368 тис. крб. Використовуючи статистичні відо­мості звітів ТПіТ, можна вирахувати Ку для кожного з дев’яти директорів-розпорядників (табл 2) [6].

З таблиці видно, що діяльність перших трьох директорів - розпорядників була недостатньо економічно успішною. Низький

П/П

П. І. Б.

Роки керівництва справами товариства

1

Микола Андрійович Аркас

1856-1857

2

Микола Олександрович Новосельський

1857-1860

3

Андрій Ярославович Павлов

1860-1861

4

Микола Матвійович Чіхачев

1861-1876

5

Микола Федорович Фан-дер-Фліт

1876-1894

6

Сергій Іванович Полушкін

1894 -1898

7

Отто Львович Радлов

1898-1904

8

Микола Адамович Ржевуський

1905-1906

9

Іван Едуардович Жірар

1907-1913

Таблиця 1


П/П

П. І. Б.

С

П.

(тис.

Крб.).

В

П.

(тис.

Крб.)

Тп.

П.

Коефіці­єнт успіш­ності К

У

1

Микола Андрійович Аркас

330

124368

2

0,13

2

Микола Олександрович Но - восельський

1617

124368

2

0,65

3

Андрій Ярославович Павлов

814

124368

1

0,65

4

Микола Матвійович Чіхачев

34 397

124368

15

1,84

5

Микола Федорович Фан-дер - Фліт

47 618

124368

18

2,13

6

Сергій Іванович Полушкін

7 070

124368

4

1,42

7

Отто Львович Радлов

13 619

124368

7

1,56

8

Микола Адамович Ржевусь - кий

3 904

124368

2

1,57

9

Іван Едуардович Жірар

14 999

124368

7

1,72

Таблиця 2


подпись: список директорів-розпорядників тпіт (1856—1913 рр.)подпись: коефіцієнт успішності директорів-розпорядників тпітКоефіцієнт успішності, зафіксований у 1856-1861 рр., поясню­ється відсталістю дореформеної економіки та недостатнім до­свідом директорів-розпорядників у налагодженні акціонерної справи.

Середній показник успішності директорів розпорядників ТПіТ (С. І. Полушкін — 1,42; О. Л. Радлов — 1,56; М. А. Рже- вуський — 1,57) зафіксований в 1894-1907 рр. і пояснюється кризовими явищами в європейській економіці кінця ХІХ — по­чатку XX ст. та розгортанням робітничого руху на підприєм­ствах великих міст Південної України.

Високі показники успішності (К М. М. Чіхачев — 1,84; М. Ф. Фан-дер-Фліт — 2,13; І. Е. Жірар — 1,72) зафіксова­ні в 1860-1880-их рр. та у 1907-1913 рр. Вдала діяльність директорів-розпорядників в цей час пояснюється управлінським талантом директорів-розпорядників, бурхливим розвитком еко­номіки після реформи 1861 р., становленням капіталістичних відносин, економічним піднесенням напередодні Першої світо­вої війни та наближеністю до впливових кіл суспільства і ото­чення російських імператорів Олександра II, Олександра III та Миколи ІІ. Найбільш успішними директорами-розпорядниками були дійсний статський радник М. Ф. Фан-дер-Фліт та генерал - ад’ютант, адмірал імператорського флоту М. М. Чіхачев.

Виведення коефіцієнту успішності директорів-розпорядників дозволяє чітко простежити етапи розвитку товариства. Так, можна констатувати, що у своєму розвитку ТПіТ пройшла чо­тири етапи: перший, з 1856 по 1861 рр. (час становлення ком­панії та налагодження діяльності її ліній); другий, з 1861 по 1894 р. (період розквіту та найбільш інтенсивного розвитку); третій, з 1894 по 1906 рр. (кризовий період в історії компанії); четвертий, з 1907 по 1913 рр. (час нового розквіту та інтенси­фікації роботи товариства).

Таким чином, сучасні тенденції розвитку історичної науки привели до математизації наукового знання і, відповідно, до розширення джерельної бази досліджень. Застосування ста­тистичних методів, що реалізують системний підхід, дозволяє виявити приховану інформацію і сприяє підвищенню інформа­тивної віддачі будь-якого історичного джерела.

При застосуванні статистичних методів в історичних дослі­дженнях принципове значення має співвідношення кількісного і якісного аналізу. Кількісний аналіз не протистоїть якісному і є складовою частиною дослідження. Оскільки будь-якій якос­ті властива певна кількість, то сфера застосування кількісних методів практично не обмежена. Проблема полягає лише у ви­явленні методу, що адекватно відображає суть досліджуваного явища або процесу, і коректному його застосуванні.

Метод «коефіцієнт успішності» має свої переваги в порів­нянні із загально-статистичними методами. До числа основних переваг метода належать демонстративність, легкість застосу­вання та широка сфера використання. При наявності достат­нього набору статистичних показників він забезпечує всебіч­ний аналіз господарської діяльності директорів-розпорядників акціонерних пароплавних товариств, а отже, обґрунтованість та вірогідність історичних висновків. Також метод дозволяє проводити якісно-кількісний аналіз предмета дослідження.

На матеріалах звітів Російського товариства пароплавства і торгівлі автор проілюстрував принципи роботи даного методу і продемонстрував динаміку розвитку конкретної компанії. Це дало можливість встановити основні етапи розвитку акціонер­ного товариства та акцентувати роль особистісного фактору в історії пароплавної справи на півдні України в другій половині XIX — на початку XX ст.

Всі можливості даного методу важко передбачити, але мож­на констатувати з достатньою впевненістю перспективність його розробки надалі. Потенційним напрямом майбутніх до­сліджень є створення вибірки, що охоплює різні акціонерні па­роплавні товариства Чорноморсько-Азовського басейну другої половини XIX — початку XX ст. За допомогою такої вибірки доцільно провести математико-статистичний аналіз діяльності керівників кожної компанії окремо, що дозволить вибудувати моделі розвитку досліджуваних пароплавних товариств і адек­ватно висвітлити їхню історію.

Джерела та література

1. Бородкин Л. И. Квантитативная история в системе координат мо­дернизма и постмодернизма / Л. И. Бородкин // Новая и новей­шая история. — 1998. — № 5. — С. 3-4.

2. Довбенко М. В. Километрия в экономическом исследовании / М. В. Довбенко // Экономика Украины. Политико-экономический журнал. — 2005. — № 11 (520). — С. 90-91.

3. Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования / И. Д. Ковальченко. — [2 изд.]. — М.: Наука, 2003. — 213 с.; Ма­тематические методы в исторических исследованиях / [под ред. И. Д. Ковальченко]. — М.: Наука, 1972. — 234 с.; Бородкин Л. И. «Порядок из хаоса»: концепции синергетики в методологии исто­рических исследований / Л. И. Бородкин // Новая и новейшая история. — 2003. — № 2. — С. 98-118; Бородкин Л. И. Много­мерный статистический анализ в исторических исследованиях / Л. И. Бородкин. — М.: МГУ, 1986. — 187 с.

4. Миронов Б. Н. История в цифрах / Б. Н. Миронов. — Л.: Основа, 1991. — 168 с.; Соколов А. К. О применении новых методов в исследованиях по истории советского рабочего класса / А. К. Со­колов // Вопросы методологии и истории исторической науки. — 1981. — № 3. — С. 17-25; Малинецкий Г. Г. Теоретическая исто­рия и математика / Г. Г. Малинецкий // История и математика: Макроисторическая динамика общества и государства. — М.: Ком - Книга, 2007. — С. 7-20.

5. Бородкин Л. И. Квантитативная история в системе координат мо­дернизма и постмодернизма / Л. И. Бородкин // Новая и новей­шая история, 1998. — № 5. — С. 9.

6. Отчет высочайше утвержденного Русского Общества Пароходства и Торговли [за 1857-1914 гг.].

АнотацИ

Демидов А. В. Использование методики «коэффициент успеш­ности» при изучении истории акционерных пароходных обществ второй половины XIX — начала XX вв. (по материалам отчетов Русского общества пароходства и торговли)

В статье рассматривается значение статистических методов при изучении истории акционерных пароходных компаний, пред­лагается новый метод исследования истории пароходных обществ и проиллюстрировано его действие на примере Русского общества пароходства и торговли.

Demidov A. V. Applying of “success coefficient” technique to studying of history of joint-stock shipping companies in the late 19th - early 20th cc. (based on materials of Russian Steam Navigation and Trade reports).

The article discusses the importance of statistical methods for studying the history of joint-stock shipping companies. We propose a new method for studying the history of steamship companies and illustrate its effect on the example of Russian Steam Navigation and Trade.

Похожие статьи