Головна Історія Інтелігенція і влада БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДВОРЯНСТВА ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ НА СТОРІНКАХ «ВЕСТНИКА БЛАГОТВОРИТЕЛЬНОСТИ»
joomla
БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДВОРЯНСТВА ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ НА СТОРІНКАХ «ВЕСТНИКА БЛАГОТВОРИТЕЛЬНОСТИ»
Історія - Інтелігенція і влада

Н. О. Гончарова

Ключові слова: періодика, дворяни, благодійність, опікунство, губернії Південної України.

Ключевые слова: периодика, дворяне, благотворительность, попечительство, губернии Южной Украины.

Key words: periodicals, noblemen, charity, patronage, provinces of South Ukraine.

Для наукового дослідження періодика є джерелом, котре містить відомості з різноманітних аспектів суспільного жит­тя. Інформація, яку несуть в собі періодичні видання, ціле­спрямовано відібрана та систематично подана. Саме тому на­уковці активно залучають періодику до джерельної бази своїх наукових розвідок. Періодичні видання стали предметом ви­вчення І. С. Гребцової [1], Г. В. Утешевої [2], Д. 3. Аванесян [3] та ін. Однак аспект благодійної діяльності дворянства зали­шається недостатньо вивченим. Метою статті є на основі аналі­зу змісту журналу «Вестник благотворительности» висвітлити основні форми та напрямки участі в роботі благодійних установ Південної України представників дворянської верстви.

Поява спеціальної періодики з благодійності стала важли­вим фактором суспільного життя кінця ХІХ — початку XX ст. Найважливішими з таких видань були журнали: «Нужда и помощь» (1871), «Вестник Российского общества Красного Креста» (1881-1906), «Детская помощь» (1884-1894), «Вест­ник благотворительности» (1897-1902), «Трудовая помощь» (1897-1918), «Вестник попечительства Императрицы Марии Федоровны о глухонемых» (1902-1915), «Призрение и благо­творительность в России» (1912-1917).

Незалежно від профілю ці видання приділяли значну ува­гу історії благодійницького руху, теорії та практиці доброчин­ної діяльності, друкували основні документи з питань громад­ської опіки та благодійності, статистичні дані, відомості про благодійні товариства й установи. О. К. Павлова до загально­го недоліку таких видань зараховує розпливчастість понять та формулювань, відсутність чітко складеного уявлення про пред­мет — опіку та благодійність [4, с. 3]. Журнали, як правило, виходили невеликими тиражами, призначалися для фахівців і людей, котрі мали безпосереднє відношення до організації гро­мадської опіки та благодійності.

Серед наведених періодичних видань важливе значення для висвітлення проблематики, пов’язаної з благодійною діяль­ністю представників дворянства, має журнал «Вестник благо­творительности», який виходив щомісяця з 1897 по 1902 рр. Засновником журналу виступило Центральне Управління ди­тячих притулків Відомства установ імператриці Марії. Однак відомча приналежність не обмежувала кола питань, поруше­них на його сторінках. Дане видання торкалось різних аспектів державної, громадської та приватної благодійності. Редактором журналу був Є. С. Шумигорський, співпрацювали у ньому зна­ні вчені й публіцисти Є. Д. Максимов, В. І. Герьє, П. М. Кло - качов та ін.

Журнал ставив собі за мету «покінчити з диким, стихійним убоголюбством, зробити свій внесок в упорядкування допомоги дійсно нужденним, а також узагальнити та поширити передовий досвід опіки серед товариств та установ сфери опіки» [5, с. 1].

Структурно журнал «Вестник благотворительности» скла­дався з кількох розділів. В «Офіційному відділі» оприлюдню­вались законодавчі документи, що стосувались справи опіки і благодійності, інші офіційні матеріали, зокрема, журнали за­сідань найбільших благодійних установ, котрі знаходились під головуванням членів імператорської родини. У «Спеціальному відділі» друкувались матеріали лише про дитячі установи Ві­домства установ імператриці Марії. У «Літературному відділі» розміщались статті з питань теорії та практики благодійності. «Літературний огляд» містив рецензії й анотації нових книг та статей з журналів «Вестник Европы», «Русская мысль», «Жур­нал министерства юстиции» тощо. Рубрика «Замітки та пові­домлення» включала матеріали про діяльність окремих благо­дійних товариств та організацій. У «Хроніці» розміщувались невеликі дописи про російські благодійні установи та події у сфері зарубіжної благодійності, наводились списки жертвува - телів і благодійників.

«Офіційний відділ», окрім витягів зі збірки узаконень та розпоряджень уряду щодо діяльності благодійних товариств, містив чимало відомостей про призначення дворян в опікунські установи губерній Південної України.

Так, у 1897 р. повідомлялось про призначення почесними членами губернських опікунств дитячих притулків: Таврій­ського — потомственого дворянина Попова, Херсонського — потомственого дворянина Кардамича, потомствених почесних громадян О. та М. Баумштейнів, Катеринославського — ко­лезького секретаря Тарловського [6, с. 12; 7, с. 5; 8, с. 8]. Того ж року було оголошено про призначення почесними членами опікунств дитячих притулків: Бессарабського губернського — титулярного радника Дирдовського, Одеського міського — ти­тулярного радника Кухарського, потомствених почесних гро­мадян Цетліна й Анциферова [9, с. 3].

У 1898 р. повідомлялось про призначення почесними члена­ми Бессарабського губернського опікунства дитячих притулків: колезького асесора Турковського, колезького секретаря Кисе - льова, особистого почесного громадянина Лейбензона [10, с. 2; 11, с. 4]. У цьому ж році почесним членом Одеського міського опікунства дитячих притулків став колезький радник Ганзен [11, с. 3].

У № 3 за 1899 р. повідомлялось про призначення графи­ні А. Д. Строганової, графині В. П. Канкріної, статського радника графа І. В. Канкріна довічними почесними членами Олександрівського повітового опікунства дитячих притул­ків Катеринославської губернії [12, с. 2]. Почесними членами Херсонського губернського опікунства дитячих притулків у 1899 р. стали титулярний радник Ніколаєв, дворянин Жуков­ський, колезький реєстратор Кабузан [12, с. 2].

В «Офіційному відділі» журналу «Вестник благотворитель­ности» наявні повідомлення про призначення представників дворянства опікунами благодійних установ. Так, у 1896 р. попечителькою Катеринославського дитячого притулку за­тверджено дружину місцевого предводителя дворянства Стру - кову, яку в 1897 р. на цій посаді змінила дружина генерал - майора О. Н. Баторська [9, с. 3]. З 1899 р. Катеринославським дитячим притулком опікувалась дружина генерал-майора, княгиня Є. А. Святополк-Мирська [12, с. 2]. З грудня 1897 р. помічником попечительки Одеського дитячого притулку імені государині-імператриці Марії Федорівни став колезький рад­ник Ганзен [11, с. 3].

«Офіційний відділ» повідомляв також про запровадження при навчальних та благодійних закладах стипендій, започат­кованих на кошти жертвувателів-дворян. Зокрема, в Одесь­кому комерційному училищі з жовтня 1896 р. запровадили стипендію імені О. С. Хаїса [8, с. 5]. Пожертвування дво­рянина П. Ф. Родоканакі зробило можливим запроваджен­ня з березня 1898 р. в Одеському дитячому притулку імені государині-імператриці Марії Федорівни стипендії на честь її величності [13, с. 6; 14, с. 6-7]. Одночасно з цим в означено­му Одеському притулку запровадили дві стипендії для дівчат імені жертвувателів генерал-лейтенанта П. О. Зеленого та його дружини Н. М. Зеленої [11, с. 6-7]. Зауважимо, що інформа­ція про стипендії обов’язково супроводжувалась положенням про порядок їх надання.

Серед матеріалів «Спеціального відділу» з теми досліджен­ня відзначимо статтю «Одеські дитячі притулки Відомства установ імператриці Марії», в котрій подано історію ство­рення закладів, напрямки діяльності, джерела фінансування [15, с. 10-13]. У статті наводяться дані про пожертвування на одеські притулки від генерал-губернатора князя М. С. Ворон­цова, градоначальника П. О. Зеленого, попечительки Н. М. Зе­леної та ін. Цінні відомості містить «Стислий історичний на­рис 50-річної діяльності Одеського Олександрівського дитячого притулку Відомства установ імператриці Марії», опублікова­ний у № 1 та 2 за 1898 р. Зокрема, серед опікунів та жертву- вателів даної установи згадуються граф О. Г. Строганов, ко­лезький радник А. Г. Вретто, дружина воєнного губернатора й градоначальника П. П. Ахльостишева, графиня А. П. Алопеус, графиня Є. Г. Толстая, Є. П. Демидова княгиня Сан-Донато, колезький асесор І. А. Цорн-Гібель та ін. [16, с. 11, 13; 17, с. 14-15, 19].

У «Спеціальному відділі» № 4 за 1899 р. вміщено огляд ста­ну Катеринославського дитячого притулку, Олександрівського дитячого притулку Катеринославської губернії, Миколаївсько­го дитячого притулку Херсонської губернії, Одеського притул­ку імені государині-імператриці Марії Федорівни, Одеських Олександрівського та Маріїнського притулків [18, с. 12-14].

У № 5-6 за 1900 р. у відділі «Замітки та повідомлення» можна ознайомитись зі статтею про Катеринославське благо­дійне товариство [19, с. 118-121]. У цій же рубриці журналу № 1 за 1901 р. вміщено докладний огляд стану Одеської сана­торної колонії для туберкульозних учнів єврейського училища [20, с. 106-110]. Діяльність цих благодійних закладів також багато в чому залежала від дворянської опіки.

У відділі «Хроніка» журналу «Вестник благотворительнос­ти» вміщено чимало відомостей про участь дворян в діяль­ності благодійних установ Південної України. Так, у № 1 за 1897 р. йшлося про запровадження в Одеському притулку імені государині-імператриці Марії Федорівни стипендії, на котру колезький секретар Амельницький пожертвував 2 тис. карб. [5, с. 63]. Про пожертвування 5 тис. карб. спадкоємця­ми П. М. Маврокордато, на які Одеська міська управа збудува­ла додаткові номери при міській богадільні, інформував того ж року 10-й номер журналу [21, с. 74]. Вдова почесного грома­дянина М. Анатра пожертвувала на користь Одеси 10 тис. 200 карб., на відсотки з цього капіталу утримувалося ліжко імені її покійного чоловіка при Одеській міській лікарні [21, с. 77].

У № 2 за 1897 р. повідомлялось про відкриття дитячого при­тулку в Олександрівську Катеринославської губернії за почином графа І. В. Канкріна та графині В. П. Канкріної. Саме графиня Канкріна стала попечителькою цього закладу [22, с. 64]. Гра­фом Ностицем в розпорядження «Товариства опіки про дітей» м. Катеринослава було передано будинок в с. Паньківка для об­лаштування там шкільної дачі для бідних та хворобливих дітей. Пожертвувані будівлі оцінювалися в 10 тис. карб. [7, с. 64].

У «Хроніці» за 1897 р. повідомлялось про пожертвуваний поміщиком Таврійської губернії Панкєєвим маєток цінністю в 20 тис. карб. для облаштування школи землеробства, сільсько­господарської ферми та дослідного поля [9, с. 91]. У 1898 р. предводитель дворянства Катеринославського повіту М. І. Ми - клашевський пожертвував ділянку землі для будівництва Ка­теринославської казенної сільської ремісничої навчальної май­стерні [23, с. 3]. Почесний член Бессарабського губернського опікунства дитячих притулків Відомства установ імператриці Марії, колезький радник К. Намістник пожертвував 10 тис. карб. на зведення нової будівлі для Кишинівського дитячого притулку [24, с. 95].

Таким чином, публікації «Вестника благотворительности» містять великий обсяг матеріалів з історії дворянської благо­дійності в Південній Україні на межі ХІХ-ХХ ст. Широта охо­плення питань благодійності, значний масив фактичних даних про участь дворян в благодійницькому русі дозволяють долучи­ти журнал «Вестник благотворительности» до переліку важли­вих джерел з даної проблематики.

Джерела та література

1. Гребцова И. С. Периодическая печать в общественном развитии Южного степного региона Российской империи (вторая треть ХІХ века) / И. С. Гребцова. — Одесса: Астропринт, 2002. — 408 с.

2. Утешева Г. В. Культурно-духовная жизнь Екатеринослава конца XIX — начала XX века на страницах справочно-статистических изданий города / Г. В. Утешева [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://www. ukrterra. com. ua/developments/history/micro/ utesheva. htm

3. Аванесян Д. 3. «Катеринославські губернські відомості» як дже­рело з історії культурного життя Катеринославщини ХІХ ст. / Д. 3. Аванесян // Історія і культура Придніпров’я: невідомі та маловідомі сторінки: 3бірка наукових праць. — Дніпропетровськ: НГУ, 2009. — Вип. 6. — С. 98-109.

4. Павлова О. К. Предпринимательство, призрение и благотворитель­ность в Санкт-Петербурге: вторая половина XIX — начало XX ве­ков / Ольга Константиновна Павлова. — Автореф. дис. ... докт. ист. наук. — 07.00.02. — Санкт-Петербург, 2005. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://www. dissercat. com/content/ predprinimatelstvo-prizrenie-i-blagotvoritelnost-v-sankt-peterburge- vtoraya-polovina-xix-nac-хх

5. От редакции // Вестник благотворительности. — 1897. — № 1.

6. Официальный отдел // Вестник благотворительности. — 1897. — № 8.

7. Официальный отдел // Вестник благотворительности. — 1897. — № 3.

8. Официальный отдел // Вестник благотворительности. — 1897. — № 7.

9. Официальный отдел // Вестник благотворительности. — 1897. — № 12.

10. Официальный отдел // Вестник благотворительности. — 1898. — № 3.

11. Официальный отдел // Вестник благотворительности. — 1898. — № 7.

12. Официальный отдел // Вестник благотворительности. — 1899. — № 3.

13. Официальный отдел // Вестник благотворительности. — 1898. — № 8.

14. Официальный отдел // Вестник благотворительности. — 1898. — № 10.

15. Специальный отдел // Вестник благотворительности. — 1897. — № 6.

16. Специальный отдел // Вестник благотворительности. — 1898. — № 1.

17. Специальный отдел // Вестник благотворительности. — 1898. — № 2.

18. Специальный отдел // Вестник благотворительности. — 1899. — № 4.

19. Заметки и сообщения // Вестник благотворительности. — 1900. — № 5-6.

20. Заметки и сообщения // Вестник благотворительности. — 1901. — № 1.

21. Хроника // Вестник благотворительности. — 1897. — № 10.

22. Хроника // Вестник благотворительности. — 1897. — № 2.

23. Хроника // Вестник благотворительности. — 1899. — № 10.

24. Хроника // Вестник благотворительности. — 1901. — № 9.

Анотаци

Гончарова Н. А. Благотворительная деятельность дворянства Южной Украины на страницах «Вестника благотворительности».

Статья посвящена анализу журнала «Вестник благотворитель­ности» как важного источника по истории благотворительности в конце XIX — в начале XX вв. Акцент сделан на участии дворян в становлении и развитии благотворительных учреждений Южной Украины.

Goncharova N. А. The Eleemosynary Activity of the Nobility of the South Ukraine on the pages of «Announcer of the Charity».

The article is dedicated to the analysis of the magazine «Announc­er of the Charity» as an important source on history of the charity in the end of 19th - at the beginning of 20th centuries. Emphasis is done on the participating of the noblemen in the formation and develop­ment of the eleemosynary establishments of South Ukraine.