Головна Історія Інтелігенція і влада ХРОНОЛОГІЯ ТА КУЛЬТУРНА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ПАМ’ЯТОК ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ І МЕЗОЛІТУ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я У ПОГЛЯДАХ В. Н. СТАНКО
joomla
ХРОНОЛОГІЯ ТА КУЛЬТУРНА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ПАМ’ЯТОК ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ І МЕЗОЛІТУ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я У ПОГЛЯДАХ В. Н. СТАНКО
Історія - Інтелігенція і влада

Л. M. Іваніченко

Ключові слова: В. Н. Станко, пізній палеоліт, мезоліт, стоян­ка, археологічна культура, археологічний комплекс.

Ключевые слова: В. Н. Станко, поздний палеолит, мезолит, стоянка, археологическая культура, археологический комплекс.

Key words: V. N. Stanko, late Paleolith, Mesolith, station, archeo­logical culture, archeological complex.

З проблеми хронології палеолітичних та мезолітичних пам’яток існужє багато точок зору, але більшість з них ви­ключає одна одну, бо відсутні абсолютні датування стоянок. До питань розвитку палеоліту зверталася велика кількість вчених, серед яких П. П. Єфименко, С. Н. Замятін, А. А. Формозов,

С. Н. Бібібков, П. Й. Борисковський. Після них великий вне­сок у науку з вивчення палеоліту та мезоліту зробив Володи­мир Никифорович Станко, який є результативним дослідником з цих питань за останні 50 років. Метою даної статті є ви­світлення позиції В. Н. Станка стосовно культурної періодиза­ції та хронології Північно-Західного Причорноморя. Основним джерелом, в якому відображені наукові погляди В. Н. Станко є його праці. Вони дають можливість з’ясувати еволюцію по­глядів вченого та спектр його наукових інтересів.

Перші згадки про знахідки палеолітичних кременів у регі­оні степів Північного Причорноморя повязані з Надпоріжжям і відносяться до кінця XIX ст. Однак широкі пошуки та до­слідження палеолітичних пам’яток в цьому регіоні почалися значно пізніше і пов’язані з працями комплексної новобудівної експедиції, що проводила розвідки та розкопки археологічних пам’яток у зоні будівництва Дніпровської ГЕС. В більш пів­денних областях степів Північного Причорноморя вивчення пізньопалеолітичних пам’яток припадає в основному на 50-ті і 60-ті рр. XX ст. [1, с. 5].

У першій половині 70-х рр. минулого століття значно активі­зувалося вивчення палеолітичних пам’яток в степах Північного Причорноморя. Відкриті пізньопалеолітичні місцезнаходжен­ня в межиріччі Дністра і Дунаю, на Нижньому Подністров’ї. В. I. Красковським, С. П. Смояльніновою, А. В. Гудковою,

I. В. Сапожніковим та іншими вченими виявлені і розпочаті дослідження значної групи пізньопалеолітичних і мезлітичних пам’яток. Ними вперше були виділені пам’ятки ранньої пори пізнього палеоліту у степах Нижнього Придністров’я. До дано­го періоду були віднесені місцезнаходження Барабой II, III та пункти знахідок Нерубайське і Татарка II. На початку 1970-х рр. до початку пізнього палеоліту були віднесені також Зеле­ний Хутір II і Кулударь [2, с. 21].

Агульською експедицією !А АН УРСР під керівництвом О. Г. Шапошнікової розвідані і частково досліджені перші піз­ньопалеолітичні пам’ятки в басейні р. !нгул на Миколаївшині [1, с. 8]. С. В. Смирновим вперше були систематизовані, вивче­ні і опубліковані основні матеріали по палеоліту Надпоріжжя. В. Н. Станко відкрив перші палеолітичні пам’ятки на нижньо­му Дніпрі. Відкриття та дослідження нових памяток у Ниж­ньому Подністров’ї в межиріччі Дністра та Південного Бугу значно змінили уявлення про розвиток пізньопалеолітичних і мезолітичних культур на вказаній території [1, с. 8].

На основі нових стоянок В. Н. Станко зробив свою версію періодизації пізнього палеоліту Північного Причорномор’я. У цій схемі пам’ятки датовані двома етапами — раннім (Зе­лений Хутір II, Сайгак І) і заключним, виділивши дві групи пам’яток: аккаржанську (В. Аккаржа, Кам’янка, Усатове, Чо - бручі) та івашківську (Івашково VI, Серединний Горб, Червона Гребля та ін.) [3, с. 9].

У 1978 р. свою періодизацію запропонував В. І. Красков - ський, поділивши пізній палеоліт на три етапи — ранній, роз­винутий та заключний. До першого з них був віднесений тіль­ки Барабой III, а до другого — Кам’янка [2, с. 20].

Наприкінці 1970-х В. Н. Станко вніс зміни до розробленої ним періодизації пізнього палеоліту всієї степової зони, в якій було виділено чотири хронологічні етапи: початкова пора, ран­ня пора, середня пора та заключний етап [1, с. 17]. В одній із монографій, присвячених публікації частини матеріалів Ане - тівки II, В. Н. Станко зберіг чотиричленну періодизацію піз­нього палеоліту степової зони, зіставивши її з геохронологіч­ною шкалою пізнього плейстоцену [4, с. 88-92].

У другій половині 1990-х рр. В. Н. Станко було виділено дві територіальні групи пам’яток пізнього палеоліту — півден - нобугську та дністровську [5, с. 14]. До раннього етапу піз­нього палеоліту першої групи вчений відніс Анетівку 13 [5, с. 18]. Середній етап представлений Сайгаком I. Поряд з цим В. Н. Станко виділив поселення з південноєвропейськими тра­диціями, представлені матеріалами Володимирівки та Чаш­кового поля [5, с. 20]. Подальший розвиток індустрій Сайга­ка I автор пов’язує з поселеннями Анетівка I і Мураловка [5, с. 22]. До періоду максимуму осташківського зледеніння він відносить яскравий археологічний комплекс Анетівки II, який немає прямих аналогій серед пам’яток Побужжя та гранич­них територій Західної Європи [5, с. 25]. До заключного етапу пізнього палеоліту В. Н. Станко включив Володимирівку, Сере­динний Горб та Чашкове 6.

Дністровська група пам’яток представлена як більш ранніми знахідками (Зелений Хутір II), так і тими, що віднесені до се­реднього етапу пізнього палеоліту (стоянки Кам’янка, Отарик, Усатове, Калфа) [6, с. 4]. З періодом першого потепління Ляско (17 тис. р. т.) В. Н. Станко пов’язує появу стоянки В. Аккаржа. Фінальний етап пізнього палеоліту, за висновками В. Н. Стан­ка, представлений невиразними поодинокими місцезнаходжен­нями, виключення з яких становить стоянка Чебручи [6, с. 8].

Протягом декількох років вчений намагався також створи­ти періодизацію пам’яток мезоліту Північно-Західного При­чорномор’я. Потрібно зазначити, що в публікаціях матеріалів мезолітичних стоянок питання хронології, по суті, не ставили­ся. У 1950 — початку 1970-х рр. П. И. Борисковський, Г. Ф. Ко­робкова, Г. В. Григорьева, В. І. Красковський, В. Н. Станко та інші частіше всього обмежувалися атрибуцією кам’яного інвентарю рамками епохи, інколи підкреслюючи «ранній» чи «пізній» характер знахідок. Причиною цьому були відсутність абсолютних дат та незадовільний стан джерел з місць розко­пок. Незважаючи на це, В. Н. Станком були зроблені важливі спостереження по стратиграфії і хронології окремих пам’яток.

Ще 1965 р. В. Н. Станко описує знахідки стоянок Гіржево та Мирне, які відносить до тарденуазької культури. У 1966 р. до­слідник складає археологічну карту-схему пам’яток кам’яного віку, де виділяє вже кілька стоянок тарденуазької культури (Гребеники, Гіржево, Довжанка та ін) [7, с. 236]. З початком 1970 - х рр. В. Н. Станко додає до переліку пізньомезолітичних стоянок Борисівку та Василівку. Стоянок раннього мезоліту він майже не називає. Без сумніву, вчений вказує лише на одну яскраво виражену стоянку ранньомезолітичного часу — Біло - лісся (Одеська обл.) [8, с. 101]. Багато місцезнаходжень та сто­янок автор на той час не зміг чітко віднести до раннього чи то до пізнього мезоліту.

У другій половині 1970-х рр. в одній з своїх праць В. Н. Стан­ко чітко поділяє мезолітичні пам’ятки на дві хронологічні гру­пи: ранній та пізній періоди [3, с. 9]. До раннього періоду він відносить білоліський та анетівський типи пам’яток. Вище за­значалося, що поселення Анетівка В. Н. Станко відносить до пізнього палеоліту, в цьому ж випадку вчений датує стоянку епохою мезоліту і зберігає цю тенденцію до 1980-х рр. І. В. Са - пожніков пояснює це тим, що після встановлення у 1969 р. (на VIII конгресі INQUA у Парижі) початку голоцену з пребореалу багато дослідників почали передатовувати комплекси фіналь­ного палеоліту, відносячи їх до раннього голоцену (пребореалу, чи до бореалу) [9]. Але з 1976 р. Анетівку відносили до мезолі­ту і раніше нічого не говорилося, що поселення датується епо­хою пізнього палеоліту, тільки через чотири роки В. Н. Станко змінив датування.

В період пізнього мезоліту, як вказує вчений, широко роз­повсюджуються пам’ятки гребеніківської культури, поряд з якою йдуть кукрецька та горно-кримська [3, с. 9]. У 1976 р.

В. Н. Станко доповнює перелік мезолітичних пам’яток, вже чітко називаючи стоянки. Ранній мезоліт представлений, на його думку, такими пам’ятками: Білолісся, Кантемир, Царин- ка, Анетівка, Ново-Архангельськ, Рогалик-Якимівська, Во­линський та перший Васильївський могильники [10, с. 17]. Пізній мезоліт Північно-Західного Причорномор’я представле­ний, як і раніше, гребеніківською та кукрецькою культурою. Горно-кримську культуру В. Н. Станко вже не вказує. Стоянок пізнього палеоліту майже не називає. Буквально через рік у працях В. Н. Станка вказується значна кількість нових мезолі­тичних стоянок. До раннього мезоліту вчений відносить близь­ко 14 пам’яток, поділяючи їх на чотири територіальні групи: Білолісся, Білолісся IV, Кагильник, Кантемир (Дністровсько - Дунайське межиріччя); Рогалик-Якимівська (Північно-Східне Причорномор’я); Царинка, Анетівка, Ново-Архангельськ, Гаврилів Яр, Завалля (межиріччя Дністро — Південний Буг), Сурський V, Волоський та перший Василевський могильники (Надпоріжжя). [11, с. 47]. Що стосується пізньомезолітично - го періоду, то кількість пам’яток гребеніківської культури на­раховується, за даними археолога, близько сотні. З початком 1980 р. В. Н. Станко продовжує поглиблено досліджувати ран - ньомезолітичні пам’ятки, про що свідчить його праця «Ранний мезолит степей Северного Причорноморья». Автор дає повну публікацію археологічних колекцій пам’яток даного періоду територіальних груп [12]. Пізніше вчений визначив хроноло­гічні рамки раннього мезоліту степів (пребореальний період — 10-9 тис. рок. тому). Пізній мезоліт вчений датує бореальним та ранньоатлантичним часом. [13, с. 39].

Що стосується датування окремих мезолітичних стоянок, тут не обійшлося без сперечань навколо датування стоянки

Мирне. Г. О. Пашкевич стверджувала, що спорово-пилковий комплекс нижнього суглинку датується кінцем плейстоцену, пилковий комплекс культурного шару відклався у ранньому голоцені, а похований ґрунт має атлантичний вік [14, с. 34]. Кілька років тому В. Н. Станко відніс це поселення до бореалу (від 7590 до 7170 T. Р.) [14, с. 34].

Таким чином, В. Н. Станко намагався створити влас­ну періодизацію палеоліту та мезоліту Північно-Західного Причорномор’я, постійно доповнюючи схеми новими знахідка­ми. Віднесення вченим пам’яток до того чи іншого періоду роз­вивало дискусії і дало поштовх до створення нових схем.

Джерела та література

1. Станко В. Н. Поздний палеолит и сложение мезолита в степях Северо-Западного Причерноморья // Северо-Западное Причерномо­рье в эпоху первобытно-общинного строя. — К., 1980. — С. 5-21.

2. Сапожников И. В. Палеолит степей Нижнего Приднестровья. Часть I. Памятники нижнего и раннего этапа позднего палеоли­та. — Одесса, 1994. — 78 с.

3. Станко В. Н. Некоторые итоги изучения палеолита и мезолита степей Северного Причерноморья // 150 лет Одесскому археологи­ческому музею АН УССР. Тезисы докладов юбилейной конферен­ции. — Одесса, 1975. — С. 7-10.

4. Станко В. Н. Мирное. Проблема мезолита Степей Северного При­черноморья. — К., 1982. — 176 с.

5. Станко В. Н. Некоторые итоги изучения позднего палеолита Северо-Западного Причерноморья (1. Южно-бугская группа памят­ников) // Археология и этнология Восточной Европы: материалы и исследования. (Сборник научных работ, посвященных 60-летию

B. Н. Станко). — Одесса, 1997. — С. 14-27.

6. Станко В. Н. Некоторые итоги изучения позднего палеолита Северо-Западного Причерноморья (2. Днестровская группа памят­ников) // ЗІФ. — 1997. — Вип. 4. — С. 3-9.

7. Станко В. Н. К археологической карте-схеме памятников камен­ного века Нижнего Поднестровья // МАСП. — 1966. — Вып. 5. —

C. 235-244. (Соавтор: Красковский В. И.).

8. Станко В. Н. Мезолит Днестровско-Дунайского междуречья // МАСП. — 1971. — Вып.7. — С.93-110.

9. Сапожников И. В. Проблемы хронологии и культурной периодиза­ции памятников мезолита и неолита Северо-Западного Причерно­морья. — Http://iianthropology. org/rprponline2008sapozhnikovi. html

10. Станко В. Н. Периодизация памятников палеолита Северного При­черноморья // МАСП. — 1976. — Вып. 8. — С. 15-21.

11. Станко В. Н. Основные особенности и хронология памятников ме­золита Степей Северного Причерноморья // КСИА АН СССР. — 1977. — Вып. 149. — С. 46-53.

12. Мирное. Проблема мезолита Степей Северного Причерноморья: Автореф. дис. ... д-ра ист. наук. — К., 1983. — 54 с.

13. Ранний мезолит степей Северного Причерноморья // Первобытная археология: поиски, находки. — К., 1980. — С. 90-109.

14. Станко В. Н. Нові радіовуглецеві дати поселення Мирне // На­укові праці: Науково-методичний журнал. — Т. 96. Вип. 83. Іс­торичні науки. Присвячується пам’яті В. Н. Станко (1937-2008), археолога, етнолога, історика, доктора історичних наук, професо­ра, академіка. — Миколаїв, 2008. — С. 33-37. (Співавтори: Біа - джі П., Кіосак Д. В.).

Анотації

Иваниченко Л. М. Хронология и культурная периодизация па­мятников позднего палеолита и мезолита Северо-Западного При­черноморья во взглядах В. Н. Станко.

В данной работе рассматриваются взгляды В. Н. Станко на определенные археологические проблемы степного Причерномо­рья. В частности, показывается позиция ученого по поводу дати­ровки и периодизации памятников палеолита и мезолита очерчен­ной территории.

Ivanichenko L. M. Chronology and cultural periodization of relics of the late Paleolith and Mesolith of Northern Black Sea Region in the works of V. N. Stanko.

The article deals with views of V. N. Stanko about certain archeo­logical problems of the steppe of Northern Black Sea region. In par­ticular, the scientist’s position towards the dating and periodization of relics of Paleolith and Mesolith of the given territory is analyzed.


Похожие статьи