Головна Історія Інтелігенція і влада ДИТЯЧА ПЕРІОДИКА В КОНТЕКСТІ ІДЕОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ РАДЯНСЬКИХ ДІТЕЙ У ПІСЛЯВОЄННІЙ УКРАЇНІ (1945 — ПОЧАТОК 1950-Х РР.)
joomla
ДИТЯЧА ПЕРІОДИКА В КОНТЕКСТІ ІДЕОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ РАДЯНСЬКИХ ДІТЕЙ У ПІСЛЯВОЄННІЙ УКРАЇНІ (1945 — ПОЧАТОК 1950-Х РР.)
Історія - Інтелігенція і влада

О. В. Водолага

Ключові слова: дитяча періодика, ідейно-політичне виховання, майбутні будівники комунізму, післявоєнні роки.

Ключевые слова: детская периодика, идейно-политическое вос­питание, будущие строители коммунизма, послевоенные годы.

Key words: children’s periodicals, ideological and political educa­tion, the future builders of communism, the postwar years.

Преса традиційно відігравала неабияке значення в житті суспільства, адже вона не тільки відображає всі громадсько - політичні, культурні процеси, що відбуваються в ньому, а й виконує функції потужного чинника у процесі конструюван­ня соціальної реальності. Особливе місце посідає дитяча пу­бліцистика, адже через специфіку своєї аудиторії вона, окрім інформативної функції, повинна виконувати ще й виховну. Сьогодні ми все частіше помічаємо байдужість громадян до української державотворчої ідеї. Саме тому, на нашу думку, актуальним стає аналіз дитячої преси післявоєнних років, яка мала неабиякий ідеологічний вплив на своїх маленьких чи­тачів та була одним з головних засобів виховання маленьких громадян.

Предметом дослідження є дитяча періодика в УРСР після­воєнних років. Метою статті є вивчення та аналіз ідеологічного впливу дитячих журналів та газет зазначеного періоду на ма­леньких громадян Радянської України.

Серед сучасних робіт, переважно спеціалістів філологічних наук, присвячених історії дитячої преси та аналізу деяких ви­дань, виділяються дослідження Ю. Стадницької [11], В. Вла­димирова [1], Т. Трачук [14] та інших. Не так давно вийшла робота В. Костюченко [5], в якій автор зупиняє свою увагу на питанні ідеологічного чинника в агітаційній роботі дитячої преси. Серед закордонних праць можна назвати роботи, що по­біжно торкаються досліджуваної теми. Це роботи Л. Колесової [4], А. Фатєєва [15], К. Келлі [3] та інших.

У 1945-му — на початку 1950-х років для маленьких грома­дян УРСР періодичні видання ставали практично єдиним дже­релом інформації, бо в умовах післявоєнної розрухи небагато радянських родин могли дозволити собі придбання дитячої лі­тератури, лише незначна частина українських міст і сіл була радіофікована, ще менше населених пунктів мали кіноустанов­ки. Тому саме у цей період дитяча преса була найбільш ідеоло­гічно навантаженим джерелом інформації.

У післявоєнні роки малеча УРСР забезпечувалась періоди­кою, що мала близько десятка найменувань. Це газети «Зір­ка», «Юный ленинец», «Пионерская правда» та такі журнали, як «Барвінок», «Дружные ребята», «Пионер», «Мурзилка», «Вожатый» та інші [17, арк. 46]. Хоча кількість назв журналів була більшою, ніж газет, проте тираж вони мали достатньо не­великий. Наприклад, наклад журналу «Мурзилка» у 1946 році становив лише 6000 примірників проти 50 000 «Юного ленин­ца» [17, арк. 46].

У звіті дитячої газети «Зірка» за 1946 рік було поставлено питання відносно того, що ставало вирішальним в оцінці ефек­тивності роботи періодичних видань для маленьких громадян країни. Відповідь складалась з трьох пунктів: 1) якою мірою газета допомагає зміцнювати дитячу комуністичну організацію юних піонерів, наповнювати роботу цієї організації високоідей­ним змістом, дбаючи водночас про цікаві і доступні дітям фор­ми роботи; 2) якою мірою газета допомагає партії, комсомолу, радянським вчителям боротися за підвищення якості навчан­ня, як вона організовує дітей на виконання їхнього основного патріотичного обов’язку — добре вчитися; 3) як газета виховує у своїх читачів комуністичні риси характеру — безмежну лю­бов до Батьківщини, відданість партії і комсомолу, хоробрість, чесність [16, арк. 128].

У резолюції ХІІІ з’їзду ЛКСМУ, що відбувся 10-14 грудня

1946 року, зазначалось, що молодіжна та дитяча преса працює на низькому ідейно-політичному і літературно-художньому рівні, недостатньо пропагує політику більшовицької партії та Радянської держави, мало публікує матеріалів про життя Бать­ківщини, рідко друкує статті з питань історії та теорії більшо­вицької партії та інше. Особливо відзначались дитячий журнал «Барвінок», газети «Зірка» і «Юный ленинец», які, на думку комсомольського керівництва, стояли осторонь від життя шко­ли та піонерської організації та не відповідали на запити юних читачів [6, с. 530]. Надаючи виняткового значення пресі як найсильнішій зброї партії в справі комуністичного виховання молоді, з’їзд вимагав від ЦК ЛКСМУ рішуче посилити керів­ництво молодіжною та дитячою пресою, перетворити видання на справжні центри політичної роботи серед молоді і дітей [6, с. 535]. Таким чином, діяльність періодики для маленьких чи­тачів Радянської України в післявоєнні роки повинна спрямо­вуватись, перш за все, на посилення їх ідейно-політичного ви­ховання.

В цих умовах преса поставила собі за ціль докладно позна­йомити дітей із п’ятирічним планом відновлення країни та великими успіхами радянського народу в цьому напрямку. У зв’язку з цим достатньо багато статей було присвячено цій темі. «Завод мощных турбин» [18], «Производственные победы шахтеров» [19] тощо — саме такими оптимістичними назва­ми рясніли сторінки дитячих журналів та газет, ці заголовки увінчували матеріали про будівництво і запуск нових та відбу­дову зруйнованих об’єктів промисловості, про героїчну працю відбудовників. Окрім цього достатньо розповсюдженим жанром ставали оповіді про різноманітні науки, про інші країни, цікаві факти тощо, спрямовані на підвищення інтелектуального роз­витку дитини та розширення її світогляду [26].

Слід відзначити, що радянська держава й на сторінках дитячої преси змальовувалась як перша в світі не тільки за показниками у промисловій чи сільськогосподарській сфері, а й такою, що давала світові величніші наукові відкриття, спортивні досягнення та інше. Наприклад, статті, присвячені винахіднику радіо О. С. Попову, за обсягом займали подекуди цілі сторінки номерів газет [10]. Звісно, що подібні публіка­ції для дітей мали інший тип надання матеріалу, ніж у пре­сі для дорослих. Тут зустрічалась менша кількість чисел та статистики, було більше епітетів, пояснень та порівнянь. Такі статті обов’язково закінчувалися закликами про величну мо­гутність партії Леніна — Сталіна, про безмежну відданість ра­дянського народу великій справі відбудови держави. Особливо це стосувалось молодшого покоління — майбутніх будівників комунізму.

Радянським ідеологам, педагогам, журналістам була оче­видна потреба дитини у позитивному прикладі для наслідуван­ня, зразка поведінки. Тому найбільше уваги преса приділяла життєдіяльності великих вождів та ідеологів комуністично­го суспільства. «Ты знамя Ленина несешь, дорогой Сталина идешь.» — саме подібні назви рубрик та заголовки статей були досить поширеними на сторінках дитячої преси [23]. Публіка­ції, наприклад, знайомили дітей із корисним якостями (систе­матичність, організованість, акуратність та інші), потрібними у будь-якій роботі, якими володів «великий Ленін». Не менш популярним жанром були спогади різних людей про зустріч із ним та захоплення його постаттю [12, с. 3-5]. Також малень­ким громадянам УРСР розповідали про життя «полум’яного більшовика» А. О. Жданова (з висновком про те, що воно було прикладом самовідданої служби партії, народу, адже він ні­коли не беріг своїх сил та здоров’я в боротьбі за щастя радян­ського суспільства, за справу комунізму») [24]. Не менш геро­їчною ставала й історія такого ж «полум’яного більшовика»

С. М. Кірова, який «з юнацьких років розпочав свою револю­ційну діяльність» [25]. Та звісно, що в центрі уваги залишався «мудрий вождь радянського народу та трудящих усього світу великий товариш Сталін» [2, с. 2]. Маємо зазначити, що дитя­ча періодика післявоєнних років практично не мала публікацій про юні роки, якісь важливі епізоди з його трудового життя, на відміну від подібних численних статей про В. І. Леніна. На­томість майже у кожному номері дитячої газети чи журналу малечі нагадували про сталінське піклування про неї. Непо­одинокими були випадки, коли першу сторінку видання при­крашав великий портрет вождя з підписом «Спасибо, дорогой товарищ Сталин, за детство радостное наше!» [20].

Поряд із історіями про відомих людей достатньо часто з’являлись у дитячій пресі й статті про простих трудівників, на особистому прикладі яких було показано, як радянські люди відновлювали зруйноване німцями «народне господарство». Тут описувалась героїчна праця першої жінки-трактористки Прасков’ї Ангеліної, знатного машиніста Петра Кривоноса тощо [20].

Слід зазначити, що не менш важливими для школярів і піо­нерів вважались публікації про їх товаришів та ровесників, що проявили справжній героїзм, насамперед, у роки Великої Ві­тчизняної війни. Традиційне вже для радянської дитячої преси з довоєнних років зображення дитини у надзвичайних воєнних умовах було покликане виховувати величезну любов до партії і держави та готовність віддати за них життя. Беззаперечними прикладами для наслідування ставали історії про звитяжний подвиг вірних патріотів, що створили підпільну організацію «Молода гвардія» та героїчно боролися проти німецьких загарб­ників. Цікавим було те, що більшість статей на подібні теми були присвячені в більшості тому, якими були Олег Кошевий, Ульяна Громова, Сергій Тюленін та інші у дитинстві. «Вспо­минаю день вступления Олега в пионерскую организацию. Это было 7 сентября 1935 года. Из школы он прибежал с сияю­щими глазами. На нем был новенький красный галстук. Олег никогда не забывал, что он пионер, и все пионерские правила поведения выполнял честно», — саме так згадувала О. I. Ко­шева про героя Великої Вітчизняної війни [7]. Тобто поряд із визначними вчинками цих молодих людей не менш помітним ставало їх піонерське дитинство. На нашу думку, статті про дитячі роки молодогвардійців також були спрямовані на те, щоб показати маленьким читачам, що кожен із них може стати таким, як краснодонські герої.

Не менш поширеними у післявоєнній дитячій пресі става­ли публікації про героїчні мирні будні сучасників маленьких громадян Радянської України. Так, закликом до дії ставав учи­нок піонерів села Куриловці Каневського району, які посадили 5380 дерев, аби створити квітучі алеї уздовж дороги біля свого населеного пункту. Тиражування пресою заклику цих акти­вістів до всіх піонерів та школярів України мало наслідком той факт, що 18 передових шкіл держави протягом 1947 року озеленили більше 120 кілометрів доріг [8]. Прикладом для на­слідування ставав маленький винахідник Сергій Бондаренко з міста Миколаєва, який створив приймач «Юний піонер — 5», або Славко Варенко, який виконував головну роль у театралі­зованій постановці «Родному комсомолу» [9].

У межах нашого дослідження хотілось би звернути увагу й на лексику та структуру статей у післявоєнній дитячій пу­бліцистиці в УРСР. По-перше, важко не помітити ідеологіч­ну перенасиченість, стереотипність публікацій, надзвичайно оптимістичний, навіть пафосний стиль викладення матеріалів та штучність відбору певної інформації. Мовилося практично завжди про успіхи, про «надзвичайні результати в досягнен­нях Радянської України», про «велику перемогу ідей Леніна та Сталіна, Більшовицької партії», про «радянських дітей, які спокійно ростуть та навчаються в прекрасних школах», та інше [21]. По-друге, уваги заслуговує те, як зверталася радян­ська влада до дітей на сторінках дитячих газет та журналів, адже вони рясніли, так би мовити, спонукально-наказовими конструкціями типу «помните, любите, изучайте Ильича, бо­ритесь и побеждайте врагов, ... стройте новую жизнь, новый быт, новую культуру.» [22]. По-третє, достатньо часто ми зу­стрічаємо присвоювання дитячій аудиторії позитивних ідеоло­гічних визначень, яким діти були змушені бути відповідними: це, насамперед, звертання «достойные продолжатели ленинско­го дела», «поколение, верное ленинским заветам», «ленинцы - сталинцы», «будущие строители коммунизма» та інше. І ці всі складні ідеологічні кліше, наприклад, могла містити лише одна стаття [13, с. 1—2]. По-четверте, не слід забувати й про саму структуру публікації, яка майже завжди розпочиналась з повідомлення про величні успіхи радянського народу, а за­кінчувалась висновком про обов’язки дітлахів любити владу, яка так гарно про них дбає, та закликами до боротьби за справу комунізму.

Отже, в умовах післявоєнної відбудови в УРСР та подаль­шого будівництва соціалізму в республіці виникла нагальна потреба виховувати нових громадян великої держави. З одно­го боку, перемога у війні сама по собі мала велике виховне і пропагандистське значення для дітлахів, але з іншого, у кра­їні, що знаходилась у стані важкої війни, на певний час зни­зились масштаби виховної ідеологічної роботи зі зростаючим поколінням. Особливо це стосувалось України, яка довгий час була окупована, внаслідок чого контроль радянської влади над населенням було втрачено. Саме тому більшість періодичних видань для дітей були спрямовані на виховання їх в дусі па­тріотизму, любові до праці та вірності комуністичній партії. Основний масив публікацій був присвячений успіхам та могут­ності Радянського Союзу, величі партії Леніна — Сталіна, ге­роїчним вчинкам членів радянського суспільства від вождів до простих піонерів, у яких дітям на конкретному прикладі було показано, яким повинен рости майбутній будівник комунізму.

Сучасна дитяча періодика містить достатньо різнобічну ін­формацію для її маленьких читачів. Та, на жаль, достатньо рідко нагадує дітям про такі почуття, наприклад, як працьови­тість, відповідальність, патріотизм та інше. Тому, ми вважаємо, що обрана тема потребує подальшого й глибшого дослідження, адже післявоєнна дитяча преса, нехай і з перебільшеннями, була одним із головних засобів виховання гідних громадян сво­єї держави, чого сьогодні ми не спостерігаємо.

Джерела та література

1. Владимиров В. А. Історія української журналістики (1917-1991): Навч. посіб. / В. А. Владимиров. — К.: МаУП, 2007. — 174 с.

2. Гольдин А. М. Участие пионеров в избирательной кампании /

А. М. Гольдин // Вожатый. — 1945. — № 11. — С. 1-2.

3. Келли К. «Маленькие граждане большой страны»: интернациона­лизм, дети и советская пропаганда / К. Келли // НЛО. — 2003. — № 60. — С. 218-251.

4. Колесова Л. Н. Детские журналы Советской России. 1917-1977 / Л. Н. Колесова. — Петрозаводск, 1993. — 148 с.

5. Костюченко В. А. Літературними стежками. Нарис історії української літератури для дітей XX ст. / В. А. Костюченко — К.: «К. І. С», 2009. — 344 с.

6. ЛКСМ України в рішеннях з’їздів та конференцій. 1919-1966 / За ред. О. С. Капто. — К.: Вид-во ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1969. — 667с.

7. Пионерская правда. — 1946. — 13 сент.

8. Там само. — 1948. — 23 марта.

9. Там само. — 1948. — 23 июля.

10. Там само. — 1950. — 6 мая.

11. Стадницька Ю. В. Дитяча публіцистика як об’єкт дослідження / Ю. В. Стадницька // Вісник СумДУ. Серія «Філологічні нау­ки». — 2006. — № 3. — С. 20-24.

12. Стасова Е. Так работал Владимир Ильич / Е. Стасова // Вожатый. — 1945. — № 1. — С. 3-5.

13. С честью носить имя Ленина // Вожатый. — 1949. — № 1. — С. 1-2.

14. Трачук Т. А. Розвиток журналістикознавчих досліджень в Україні протягом 30-80-х років XX століття / Т. А. Трачук // Українське журналістикознавство. — К., 2004 — Вип. 5. — С. 37-40.

15. Фатеев А. В. Сталинизм и детская литература в политике но­менклатуры СССР / А. В. Фатеев. — М.: МАКС Пресс, 2007. — 352 с.

16. Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі — ЦДАГОУ) — Ф.7. — Оп.3. — Спр.1156. — 155 арк.

17. ЦДАГОУ — Ф.7. — Оп.3. — Спр. 1243. — 53 арк.

18. Юный ленинец. — 1948. — 9 янв.

19. Там само. — 16 янв.

20. Там само. — 24 янв.

21. Там само. — 30 янв.

22. Юный ленинец. — 1949. — 21 янв.

23. Там само. — 18 июля.

24. Там само. — 2 сент.

25. Там само. — 22 нояб.

26. Юный ленинец. — 1953. — 15 нояб.

Анотаци

Водолага О. В. Детская периодика в контексте идеологического воспитания советских детей в послевоенной Украине (1945 — на­чало 1950-х гг.).

В статье проанализированы способы воздействия детской прес­сы в УССР послевоенных годов на уровень идейно-политического воспитания советских детей. Доказано, что в указанный промежу­ток времени она стала мощным идеологическим фактором в деле формирования будущих строителей коммунизма.

Vodolaga O. V. Children’s periodicals in the context of the ideo­logical education of soviet children of the postwar Ukraine (1945 — early 1950s).

The article analyzes how the impact of children’s media in the USSR of the postwar years on the level of children ideological and political education of Soviet children. It is shown that in a specified period of time it has become a powerful ideological factor in nurtur­ing the future builders of communism.


Похожие статьи