Головна Історія Інтелігенція і влада УЧАСТЬ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ У РОБОТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОУПРАВЛІННЯ М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА В 1941-1943 РР
joomla
УЧАСТЬ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ У РОБОТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОУПРАВЛІННЯ М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА В 1941-1943 РР
Історія - Інтелігенція і влада

В. Л. Борисов

В умовах впровадження політичної реформи та зростання ролі місцевого самоврядування в сучасній Україні значний ін­терес викликають процеси, що відбувалися у суспільному жит­ті нашої країни на тих етапах її історичного розвитку, коли го­стро повставало питання збереження української державності. У цьому контексті актуальними є питання участі української інтелігенції в роботі органів місцевого самоуправління (’’украї­нських допоміжних управ”) в складний період німецько-фаши­стської окупації території України в 1941-1944 рр.

На жаль, в радянській історичній науці дана проблема роз­глядалась виключно у негативному контексті [1, с. 66]. Гро­мадяни, що з різних причин працювали”в допоміжних упра­вах” під час окупації, визначались радянськими істориками виключно, як “буржуазно-націоналістичне сміття”,’бандити та класово-ворожі елементи” [2, с. 582]. В сучасній літературі


Існує більш виважений, науково-обґрунтований підхід як до ролі місцевого самоуправління, так и до осіб, що працювали в ньому в 1941-1944 рр. [3]. Значна увага приділяється культур­но-освітній діяльності інтелігенції в органах місцевого самоуп­равління на окупованих територіях України [4]. Однак багато питань, пов’язаних з розкриттям участі інтелігенції в роботі господарських та соціальних установ, що діяли під контролем місцевих”допоміжних управ”, ще залишаються поза увагою до­слідників.

Відомо, що в перші тижні війни з Радянським Союзом фа­шистське керівництво рішуче ліквідувало всі спроби українсь­ких націоналістів відтворити українську державу у будь-якій формі. Окуповані території були штучно поділені на декілька адміністративно-територіальних одиниць. 20 серпня 1941 р. було утворено рейхскомісаріат “Україна”, до складу якого ввійшли десять окупованих областей України, в тому числі — Дніпропетровська. Спроба Організації українських націоналі­стів (ОУН(Б) і ОУН (М)) організувати місцеве самоуправління на території рейхскомісаріату викликала незадоволення з боку його керівних структур, які вважали, що це становить “гостру небезпеку для німецьких інтересів сьогодні і в майбутньому” [5, с. 14]. Ось чому окупаційна влада, організуючи підконтроль­не їй на території рейхскомісаріату місцеве самоуправління, надала перевагу іншим політичним силам, які проявили себе після відступу радянських військ.

Вже через тиждень після окупації правобережної частини міста, 2 вересня 1941 р., у Дніпропетровську була створена мі­ська управа. “Для організації... міського господарства та охо­рони життя населення, державного та приватного майна, а та­кож для налагодження громадянського ладу за погодженням з Германським Військовим командуванням... образована міська управа” — проголошувалось у Постанові № 1 міської управи [6, арк. 3]. За своїми функціями управа вважалась “допоміж­ною”, оскільки була підпорядкована німецькому штадткоміса - ру Клостерману. За структурою вона складалася з тринадцяти “секторів”, серед яких найбільш важливими були: загальний сектор (начальник — Подрєзов М. І.), шкільний сектор (началь­ник — доцент Добровольський Є. І.), сектор “народної здорово - хорони” (начальник — доктор медичних наук Станкевич О. К.), правовий сектор (доцент Перебаскін І. О.), фінансовий сектор (доцент Кокольський М. І.), “господарчий” сектор (інженер Фа­бер Є. Г.), сектор культурно-масових установ та пропаганди (на­чальник — професор Зеленський І. І.). [6, арк. 41]. Наприкінці вересня 1941 р. було створено відділ міського “комунального господарства” (завідуючий — інженер Хавронін І. Н.) та “управ­ління соціального забезпечення”, яке контролювало: видачу од­норазових грошових виплат, дитячі ясла та притулки, будинки для інвалідів, каси взаємодопомоги та ін. [7, арк. 3]. Головою міської управи було призначено доктора технічних наук Соко- ловського П. Т., його заступниками — інженера Фабера Є. Г. і доцента Кокольського М. І. [6, арк. 41]. Більшість керівного складу міської управи належала до представників “старої” ін­телігенції, з освітою та науковими ступенями, отриманими ще до революції. Деякі з них мали свої “рахунки” з радянською владою. Так, керівник відділу народної освіти в міськуправі до­цент Добровольський Є. І. в минулому був дворянином та во­лодів частиною гімназії. В 1920-х роках — викладав фізику в Дніпропетровському педагогічному технікумі. У 1933 році під час перевірки технікуму комісією міськвиконкому Доброволь - ський був зарахований до т. з. “антирадянської групи виклада­чів”. Антирадянські настрої він проявляв “у формі жартів, анек­дотів, дотепів”, а з приводу радянської виборчої системи він заявив: “Мені здається, що нарікання з усього світу несуться, що у нас голосуюче стадо” [8, арк. 128]. Наслідком такої заяви стало звільнення доцента-фізика з роботи. Винятком був тільки голова міськуправи — Соколовський. Він народився у 1896 році в сім”ї коваля в м. Севастополі, з чотирнадцяти років працював токарем, потім — судовим механіком, в 1920-х роках обіймав керівні посади в Миколаївському та Одеському губвиконкомах, в 1930-х — старший та головний інженер в галузі гідротехніки та меліорації на Дніпропетровщині [9, арк. 195]. Безумовно, окупантів в особі Соколовського, в першу чергу, зацікавив його досвід роботи в органах місцевого самоуправління і народному господарстві при радянській владі.

За період вересня — грудня 1941 року міською управою Дніпропетровська було видано близько п’ятдесяти постанов. Вони торкалися різних господарських питань: про повернен­ня громадянами “незаконно привласненого... під час відступу червоних військ... майна” (постанова № 10), “про реєстрацію тварин” (постанова № 11), “про рух кінновантажного транс­порту” (постанова № 8), “про пожежні міроприємства” (поста­нова № 6), “про ремонт житлових будинків” (постанова № 5), “про обов’язкове прибирання снігу, сміття” (постанова № 29) [6, арк. 3-48]. Постановою № 46 вводилися “тарифи за послуги комунальних підприємств”: за проїзд у трамваї з одного паса­жира — 30 коп., за помивку в лазні з однієї особи — від 2 до

10 крб., вивіз “твердого бруду колимагою” від 20 до 50 крб. [6, арк. 54]. Особлива увага приділялась оплаті житла і водопоста­чання. Вся територія міста була розподілена на три “пояси”: 1-й — центральна частина; ІІ-й — “нагорна”; ІІІ-й — інші райо­ни та Лівобережна частина міста; квартири — на п’ять “катего­рій”. До першої “категорії” відносились квартири з елекро - та водопостачанням, каналізацією та центральним опаленням, в них квартплата коливалась від 1 крб. 30 коп. до 1 крб. 50 коп. на місяць за метр корисної площі, залежно від “пояса”; до п’ятої — квартири “без будь-яких вигід”, в них квартплата ко­ливалась від 1 крб. до 1 крб. 10 коп. на місяць за метр корисної площі, також залежно від частини міста, де була розташована квартира [6, арк. 13-14]. Оплата за водопостачання, стосовно постанови № 48, коливалась від 1 крб. 50 коп. до 2 крб. з особи на місяць [6, арк. 51-52].

Крім того, за період своєї роботи міськуправа вирішувала різні питання соціального забезпечення громадян: надання ма­теріальної та грошової допомоги багатодітним матерям; випла­та 130 крб. щомісячно “сім’ям добровольців, призначених до німецької армії, та осіб, відкомандированих на роботу в Німеч­чину” [6, арк. 56-59]; “відпуск 190 тис. крб. потерпілим від повітряного нальоту” 15 травня 1943 р. [6, арк. 63]; відпуск хліба робітникам та їх утриманцям: І категорії — по 300 г,

11 категорії — по 200 г., ІІІ — категорії — по 100 г хліба на день, інвалідам, безробітним та їх утриманцям — по 100 г хлі­ба на день на особу [10, арк. 20-22] та ін..

Безумовно, що “допоміжна” міська управа вимушена була виконувати в першу чергу ті господарські завдання, що ста­вили перед нею окупанти. Так 10 листопада 1941 р. “внаслі­док порозуміння між вільцшавскомандою і міською управою комісія на чолі з доктором Станкевичем” провела вилучення

Рогатої худоби у населення міста: з 1252 голів рогатої худоби, зареєстрованої по місту, до господарського відділу німецької комендатури було доставлено на 17.11.1941 р. 1100 голів [11, арк. 1]. А 30 червня 1943 р. голова міськуправи видав наказ, № 34 в якому зазначалось: “Беручи до уваги особливо важ­ливе значення Запорізького шляху, наказую всім робітникам управи та підлеглих установ взяти участь...” у ремонті шля­ху без відриву від виробництва під гаслом “робітники міської управи на користь військової перемоги німецького солдата та українського добровільця” [7, арк. 65]. Сам міський голова Со - коловський П. Т. був послідовним та впевненим провідником німецької влади на території міста. У 1942 році від активно пропагував серед українського населення від’їзд до Німеччини. У своєму зверненні до молодих українців він писав: “Досвідче­ні керівники зроблять із вас кваліфікованих фахівців, ви буде­те мати можливість познайомитися з європейською культурою, повернетеся на Батьківщину... і творитимете нове життя... Приймете участь у будівництві Нової Європи” [12, арк. 177]. Влітку 1942 р. П. Т. Соколовський очолив Дніпропетровську делегацію до Німеччини. Делегати відвідали Берлін, Дрезден, Нюрнберг, Лейпциг, Нейштадт. Після повернення, 10 вересня 1942 року у малому залі художнього музею м. Дніпропетров­ська відбулася доповідь П. Т. Соколовського про подорож до Німеччини. Ця доповідь стала відвертою апологетикою націо­нал-соціалізму. “Категорично можна стверджувати, — говорив П. Т. Соколовський, що націонал-соціалістична партія за корот­кий період — всього за 9 років створила тверду соціалістичну культурну, господарчу та побутову основу для власного народу. Могутність націонал-соціалістичної партії, воля її керівництва фюрера — Гітлера, подана рука допомоги германським наро­дом повинні допомогти в короткий термін знищити фізично жидо-більшовицьку владу та її керівників Сталіна і Каганови­ча” [12, арк. 176]. За активну пропаганду ідей націонал-соці­алізму д-р Соколовський був нагороджений бронзовою медал­лю, яку вручив йому керівник відділу Політики та Пропаганди рейхскомісаріату полковник Шлехт на нараді пропагандистів, що відбулася у Дніпропетровську 12. 08. 1943 р. За ініціативою Соколовського в місті було створено “Комітет керуючих пропа­гандистів” та урочисто відсвяткована друга річниця “визволен­ня” Дніпропетровська “від більшовиків” 25 серпня 1943 року [13, арк. 249]. Погляди П. Т. Соколовського поділяли багато з його підлеглих. Так, проф. І. І. Зеленський в доповіді, присвя­ченій річниці народження Гітлера в квітні 1943 р., говорив: “Кому ми мусимо подякувати, що з нас не глузує жид, що нас не шарпає обмежений більшовик? — Великому німецькому на­роду на чолі з його фюрером Адольфом Гітлером! От чому свято німецького народу ми вважаємо своїм святом... Слава фюреру німецького народу Адольфу Гітлеру! Многія літа і щастя нашо­му ювіляру!” [13, арк. 50-57]. Така пропаганда ідей нової тота­літарної ідеології, безумовно, відповідала вимогам окупаційної влади.

Аналізуючи вищесказане, можна зробити висновок, що го­сподарча діяльність місцевої інтелігенції в”українській допо­міжній управі” м. Дніпропетровська була повністю підпоряд­кована економічним потребам окупантів. Однак, обслуговуючи окупаційну владу, керівництво міської управи вирішувало пи­тання соціального забезпечення населення, збереження інфра­структури та господарських об’єктів міста. Ось чому вивчення позитивних аспектів участі інтелігенції в роботі міської управи Дніпропетровська в складний історичний період 1941-1943 рр. і є перспективою подальшого дослідження даної проблеми.

Джерела та література

1. Пименов В. Ф. Улицы помнят: Путеводитель. — Днепропетровск: Промінь, 1982.

2. Великая Отечественная война Советского Союза 1941-1945. Крат­кая история. — Москва: Военное изд-во Минобороны СССР, 1967.

3. Скоробогатов А. В. Харківське міське самоуправління в 1941­1943 рр. / Вісник Харківського державного університету. 1997. — № 396. — С. 167-176.

4. Дніпропетровськ. Віхи історії. /Кер. Болебрух А. Г.. — Дніпропет­ровськ: Грані, 2001. — С. 171-203; Борисов В. Л. Заклади освіти і науково-педагогічна інтелігенція Дніпропетровська в роки німець­ко-фашистської окупації (1941-1943 рр.). / Грані. — 2005. — № 2. — С. 33-36.

5.Організація українських націоналістів і українська повстанська армія. / Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. — К.: Наук. думка, 2005.

6. Державний архів Дніпропетровської області (далі ДАДО). — ф. 2276, оп. 1, спр. 1.

7. ДАД0. — ф. 2276, on. 1, спр. 42.

8. ДАДО. — ф. 7, on. 1, спр. 1489.

9. ДАД0. — ф. 2276, on. 1, спр. 1034.

10. ДАДО. — ф. 2276, on. 1, спр. 28.

11. ДАДО. — ф. 2276, on. 1, спр. 18.

12. ДАДО. — ф. 2276, on. 1, спр. 22.

13. ДАДО. — ф. 2567, on. 1, спр. 1.

14. ДАДО. — ф. 2276, on. 1, спр. 161.

Анотаци

Борисов В. Л. Участие интеллигенции в работе органов местно­го самоуправления г. Днепропетровска в 1941—1943 гг.

В статье затрагивается малоизученный период в истории разви­тия местного самоуправления в Украине. На основе новых архив­ных данных автор показал роль и место интеллигенции г. Днеп­ропетровска в работе хозяйственных и социальных учреждений, которые действовали под контролем местной “вспомогательной управы” в 1941-1943 гг. Несмотря на то, что данный орган са­моуправления обслуживал немецко-фашистский оккупационный режим, местная интеллигенция своим трудом решала важные вопросы социального обеспечения населения, сохранности инфра­структуры и хозяйственных объектов города.

Borisov V. L. Intelligentsia’s participation in the work of Dnipro - petrovsk district government in 1920-30s.

The article deals with the insufficiently studied period in history of district government in Ukraine. The author shows the role and place of intelligentsia in the work of household and social facilities which work was under control of local “additional council” in 1941­1943. Notwithstanding this council worked for the Nazi occupational regime, local intelligentsia solved both social security and city infra­structure problems.

Похожие статьи