Головна Історія Інтелігенція і влада БАЧЕННЯ АНЕТІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В. СТАНКО ТА УЧЕНИМИ-АРХЕОЛОГАМИ
joomla
БАЧЕННЯ АНЕТІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В. СТАНКО ТА УЧЕНИМИ-АРХЕОЛОГАМИ
Історія - Інтелігенція і влада

Л. M. Іваніченко

Ключові слова: Станко В. Н., Північно-Західне Причорномор'я, анетівська культура, кукрецька культура, гребеніківська куль­тура.

Ключевые слова: Станко В. Н., Северо-Западное Причерноморье, анетовская культура, кукрецкая культура, гребениковская куль­тура.

Key words: V. N. Stanko, anetovska culture, kukretska culture, grebenikovska culture.

Володимир Никифорович Станко — археолог зі світовим ім’ям, розглядав важливі питання з розвитку палеоліту та ме­золіту Північно-Західного Причорномор’я, побудувавши влас­ні цікаві теорії та гіпотези, які були розвинені у працях його учнів та колег. Його позиції стосовно хронології, періодизації,


Виділення локальних культур, виявлення генетичної основи різних типів пам’яток та взаємовідносин культур у палеоліт - мезоліті регіону до сих пір не залишають байдужими дослід­ників. Ці та інші проблеми були у центрі уваги В. Н. Станко протягом багатьох років. Авторка вважає за потрібне окремо зупинитися на питанні стосовно виділення В. Н. Станко анетів - ської пізньопалеолітичної культури.

Дана стаття не претендує на вичерпність викладу, в ній наводяться основні позиції учених стосовно цієї проблеми. Перш за все, були використані різні праці В. Н. Станко [8-10], С. П. Смольянінової [5-7], І. В. Сапожнікова [3] та Г. В. Са - пожнікової [4], що дозволило виділити дві відмінні позиції на бачення анетівської культури.

Анетівська культура — археологічна культура часу пізнього палеоліту, яка існувала 22-10 тис. років тому [1]. В. Н. Стан­ко та С. П. Смольянінова виділили її у 80-х рр. [9, с. 33], [8, с. 28, 29], що було також підтримано Г. В. Григорьєвою та Т. Н. Швайко у колективній з В. Н. Станко монографії «Позднепалеолитическое поселение Анетовка ІІ», виданої у 1989 р. [10].

Анетівська культура, за твердженням В. Н. Станко, сфор­мувалася у результаті злиття місцевих східноєвропейських та пришлих традицій. Яскравий комплекс анетівської культури отриманий при дослідженні поселення Анетівка ІІ (Доманів - ський р-н Миколаївської обл.), який не має прямих аналогів у степових пам’ятках Північного Причорномор’я [6, с. 93]. В ін­дустрії поселення простежуються оріньякоїдні та граветтоїдні риси. Розвиток традицій цієї культурно-історичної спільноти продовжується і у мезоліті. Ранньомезолітичну фазу анетів­ської культури представляють матеріали Анетівки. У зв’язку з тим, що мікроінвентар Анетівки, про який писав Ф. А. Козу - бовський, не зберігся, реконструювати характер розвитку ане­тівської культури у ранньому мезоліті можна лише у загальних рисах [6, с. 93], [11, с. 340-341].

За визначенням С. П. Смольянінової, більш очевидний зв’язок традицій обробки кременю, що склалися у пізньому палеоліті, є з індустріями пізнього мезоліту, які більшість до­слідників відносить до кукрецької культури (Є. А. Векилова,

В. Н. Даніленко, Н. О. Бадер, В. А. Степаненко, Д. Я. Телегін) [6, с. 93]. Власне, Д. Я. Телегін виділяє в Україні та Молдавії три основних варіанти кукрецької культури: горно-кримський (власне, кукрецький), дніпровський та північнопричорномор - ський [12, с. 101]. Він вважає, що генетичні корені кукрецької культури необхідно шукати у матеріалах ранньомезолітичних пам’яток типу Анетівки [12, с. 118, 119]. У матеріалах по­селення Д. Я. Телегін бачить місцеве проявлення пізньоорі - ньякської культури Кремс-Дюфор. С. П. Смольянінова наголо­шує, що він, без сумніву, має рацію, вказуючи походження північнопричорноморського варіанту кукрецької культури культурно-історичної спільноти з комплексами типу Анетівки [6, с. 93].

Таким чином, складання та розвиток останнього варі­анту кукрецької культури відбулося у Північно-Західному Причорномор’ї на основі пізньопалеолітичної анетівської куль­тури [9, с. 113-114]. Є безсумнівною генетична спорідненість пізньопалеолітичного комплексу Анетівки II з пізньомезолітич - ною індустрією Абузової Балки [6, с. 94]. Одним з підтверджень є знахідки в Анетівці II «вкладишів кукрецького типу» — плас­тинок з підтесанням, характерних для Абузової Балки.

На матеріалах пізньопалеолітичних (Сагайдак I, Володи - мирівка, Анетівка I і II, Серединний Горб) та мезолітичних (Анетівка, Абузова Балка, Кінецпіль, Бубинка) пам’яток до­статньо добре простежується розвиток анетівської культури. Якщо на ранніх етапах вона являє собою злиття двох історико - культурних традицій, то в подальшому — це монолітна єдність оригінальних комплексів інвентарю [6, с. 94].

Але не всі дослідники поділяють дану позицію. I. В. Са - пожніков та Г. В. Сапожнікова вважають пам’ятки у Анетівці різнокультурними. Тільки комплекс Анетівки I відноситься до середнього етапу пізнього палеоліту, комплекс Абузової Бал­ки — до кінця мезоліту, в той час як всі інші пам’ятки дату­ються фінальною порою пізнього палеоліту. У зв’язку з від­сутністю ранньомезолітичних стоянок у Побужжі не може бути простежена лінія анетівської культури [4, с. 14].

Що стосується знарядь праці вищезгаданих стоянок, то В. Н. Станко вважає так звані знаряддя з підтесанням атри­бутом кукрецьких традицій. Г. В. Сапожнікова не вважає їх культурним атрибутом, за функціями знаряддя відіграють тех­нічну роль. Крім того, Г. В. Сапожнікова вважає, що «разли­чия показателей соотношения типов заготовок, нуклеусов и из­делий с вторичной обработкой Анетовки I, Срединного Горба и Абузовой Балки не позволяют относить их индустрии к одной технической линии развития, связанной с анетовской культу­рой» [4, с. 13]. В. Н. Станко та С. П. Смольянінова, напроти, доводять існування культури тим, що навіть ті самі знаряддя з підтесанням існували починаючи з середини палеоліту, тоб­то Анетівки І, вони були знайдені в Анетівці II, потім вони з’явилися в Абузовій Балці, яка датується пізнім мезолітом, Івашкове VI, Царинці [7, с. 11]. Тобто такі знахідки були на протязі всієї анетівської культури.

Для порівняння можна навести критерії виділення І. В. Са - пожніковим аккаржинської культури, коли є декілька пам’яток (Велика Аккаржа — 1, 2, 3) — об’єднаних в одну велику пам’ятку, які існують одночасно невеликий проміжок часу [3]. Та коли культура розвивається у часі, міняються якісь типи знарядь, але загальний напрямок зостається — це викликає дискусії. Хоча, на думку Ю. Е. Деміденка та Д. Ю. Нужного, дискусії викликає монографія І. В. Сапожнікова, об’єктивній критиці якої вони присвятили 17 сторінок у представниць­кому науковому виданні [2, с. 507-523]. Автори зазначають, що «проведенная И. В. Сапожниковым интенсивная работа по значительному искусственному завышению информативности данных по этой стоянке может только привести к обратному результату: коллеги просто будут считать данный памятник верхнего палеолита Северо-Западного Причерноморья «полнос­тью убитым» и абсолютно неполноценным для какого-либо ре­ального его использования.» [2, с. 514-515].

Але повернемося до поглядів Г. В. Сапожнікової на право існування анетівської культури. На думку С. П. Смольяніно - вої, її праця була першою спробою реконструкції господарсько - виробничої діяльності населення регіону Побужжя у пізньому палеоліті і мезоліті, основана на трасологічному вивченні ко­лекцій пам’яток. Без сумніву, заслуговують уваги висновки про різноманітні функціональні типи стоянок — про мисливські табори і базові стійбища, виділених на основі аналізу складу груп знарядь. В той же час не можна не відмітити нерівномір­ність у вивченні матеріалів. Так, якщо колекції Серединного Горбу, Царинки, Дашкове VI, Абузової Балки функціонально досліджені повністю, то Анетівки I на 12,5 %, Анетівки II — на 0,08 %. Таким чином, індустрія анетівської культури дослі­джена недостатньо для висновків про відсутність збігів між її пам’ятками [5, с. 83].

Дане питання складне і потребує подальшого вивчення, підтвердження новими знахідками, радіовуглецевими дату­ваннями.

За словами C. П. Cмoльянінoвoï, погляди Г. В. Caпoжнікoвoï були змінені, про що свідчить випущена у 1995 р. колективна монографія I. В. Caпoжнікoвa, Г. В. Caпoжнікoвoï та Г. Ф. Ко­робкової. В ній автори погоджуються з існуванням анетівської культури, але обмежують її середнім етапом пізнього палеоліту переважно степового Побужжя. Анетівську культуру форму­ють, на їх думку, Анетівка I, Дашкове IV, Анетівка і Анетів - ка II [5, с. 83].

Подальший розвиток традицій мезоліту типу Царинки пред­ставляє, на думку В. H. ^анко, індустрія гребеніківської культури, пам’ятки якої розповсюджені у басейні Південного Бугу. Питання їх походження поки що недостатньо з’ясоване через невелику кількість ранньомезолітичних пам’яток. Як за­значає C. П. Cмoльянінoвa, положення про те, що комплек­си гребеніківських пам’яток генетично сягають до пам’яток типу Царинки та Гаврилового Яру у Побужжі, вперше виска - зано В. H. ^анко у 1982 р., а потім ним же обґрунтовано [б, с. 9б]. В мезоліті встановились контакти носіїв анетівської та гребеніківської культур, та їх спільне проходження простежу­ється по межиріччю Дністра і Дунаю [9, с. 115].

Отже, основна думка В. H. ^анко полягає у наступному. Ha території Північного Причорномор’я у період палеолітич­ного та мезолітичного часу простежуються дві різні лінії ево­люції кременевої індустрії. Одна з них являє собою розвиток анетівської культури, сформованої на основі місцевих тради­цій, яка на різних етапах зазнавала впливу оріньякоїдних ін­дустрій Центральної Європи. Друга пов’язується В. H. ^анко та C. П. Cмoльянінoвoю з пам’ятками, в інвентарі яких отрима­ли поширення геометричні мікроліти, та являється пришлою з Подніпров’я. Ha пізньомезолітичному етапі з ними пов’язані пам’ятки гребеніківської культури.

Отже, внесок В. Н. Станко у науку був величезним. І не тільки кількістю виданих робіт, але головним чином тих про­блем, які він піднімав на матеріалах пам’яток, досліджених ним та його учнями.

Джерела та література

1. Анетовская культура. Материал из Википедии — свободной энци­клопедии [Електронний ресурс] / Режим доступу: ru. m.wikipedia. о^/'ткі/Анетовская_ культура. — Назва з домашньої сторінки Інтернету.

2. Демиденко Ю. Э., Нужный Д. Ю. Проблемы верхнего палео­лита Северного Причерноморья и книга И. В. Сапожникова «Большая Аккаржа. Хозяйство и культура позднего палеолита Степной Украины» // Stratum plus. — 2003-2004. — № 1. — С. 507-523.

3. Сапожников И. В. Большая Аккаржа: хозяйство и культура позд­него палеолита Степной Украины // Серединный каменный век Украины. — Вып. 3. — К.: Шлях, 2003. — 304 с.

4. Сапожникова Г. В. Взаимоотношения культур и хозяйственных комплексов финального палеолита и мезолита Южного Побужья: Автореферат дисс. ... к. и. н. — Ленинград, 1986. — 16 с.

5. Смольянинова С. П. История исследования каменного века Степ­ного Побужья // Кам’яна доба України. — К.: Шлях, 2003. — Вип. 4. — С. 82-89.

6. Смольянинова С. П. Палеолит и мезолит степного Побужья / АН УССР. Ин-т археолологии; Отв. ред. В. Н. Станко. — К.: Наукова думка, 1990. — 106 с.

7. Смольянинова С. П. Техника вторичной обработки кремня поздне­палеолитических и мезолитических памятников Побужья // Ис­следования по археологии Северо-Западного Причерноморья / Отв. ред. В. Н. Станко. — 1986. — С. 5-13.

8. Станко В. Н. Исследование палеолита и мезолита Среднего По - бужья / В. Н. Станко, С. П. Смольянинова // Тезисы докладов VIII конференции ИА АН УССР. — Днепропетровск, 1980. — С. 28-29.

9. Станко В. Н. Мирное. Проблема мезолита Степей Северного При­черноморья: Автореф. дис. . доктора ист. наук. — К., 1983. — 54 с.

10. Станко В. Н. Позднепалеолитическое поселение Анетовка 2. Во­просы историко-культурной периодизации позднего палеоли­та Северного Причерноморья / В. Н. Станко, Г. В. Григорьева, Т. Н. Швайко. — К.: Наукова думка, 1989. — 137 с.

11. Станко В. Н. Раскопки позднепалеолитической стоянки Анетовка ІІ // АО. — 1980. — С. 340-341.

12. Телегін Д. Я. Мезолітичні пам’ятки України (IX-VI тисячоліття до н. е.). — К.: Наукова думка, 1982. — 252 с.


Иваниченко Л. М. Видение анетовской культуры В. Станко и учеными-археологами.

В статье приведены основные точки зрения по поводу содер­жания анетовской позднепалеолитической культуры, выделенной В. Н. Станко. Даются оценки разных исследователей по этой про­блеме.

Ivanichenko L. M. The problem of vision of the anetovska culture in the works of V. N. Stanko and archeologists.

The article presents the main points of view about the content of anetovska paleolithic culture defined by V. N. Stanko. It gives the estimation of the various researchers on this problem.

Похожие статьи