Головна Історія Інтелігенція і влада РАДЯНОФІЛЬСЬКА ТЕМАТИКА ЛЬВІВСЬКОГО ЧАСОПИСУ «НОВІ ШЛЯХИ» (1929-1932 рр.)
joomla
РАДЯНОФІЛЬСЬКА ТЕМАТИКА ЛЬВІВСЬКОГО ЧАСОПИСУ «НОВІ ШЛЯХИ» (1929-1932 рр.)
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 94(477)“ 1929-1932”

М. І. Зуляк

У статті проаналізовано радянофільську тематику львівського журналу «Нові шляхи» (1929-1932 рр.). Досліджено його поши­рення серед читачів, конфіскації номерів польською владою і при­пинення його видання.

Ключові слова: Східна Галичина, радянофільство, львівський часопис «Нові шляхи».

Досліджувана нами проблема є надзвичайно актуальною і необхідною для сучасного розуміння й осмислення тогочасних складних процесів, пов’язаних із поширенням радянофільства у видавничій справі у Східній Галичині в кінці 20-х — на по­чатку 30-х рр. XX ст.

Наукова новизна досліджуваної проблеми полягає у тому, що автором статті, чи не вперше, досліджено радянофільську тематику львівського літературно-наукового, мистецького і громадського місячника «Нові шляхи». Окреслені автором проблемні питання практично науковцями не досліджувалася, тому заслуговують на ґрунтовне наукове пізнання й об’єктивне дослідження.

Об’єктом дослідження виступає львівський літературно - науковий, мистецький і громадський місячник «Нові шляхи».

Предмет дослідження — зміст і тематика публікацій, вміще­них на сторінках часопису «Нові шляхи», як чинник популя­ризації радянофільської ідеології у Східній Галичині в окрес­лений період.

Мета статті — дослідити радянофільську тематику львів­ського часопису «Нові шляхи» упродовж 1929-1932 рр.

Завдання статті ґрунтуються на аналізі змісту й тематики пу­блікацій радянофільського змісту, надрукованих у «Нових шля­хах»; зацікавленістю редакційної колегії здобутками українізації в радянській Україні; поширення видання серед читачів; конфіс­кації польською владою часопису і припинення його видання.

Хронологічні рамки статті охоплюють період упродовж 1929- 1932 рр., коли названий часопис видавався у Львові і певна частина східногалицьких громадсько-політичних і культурно- просвітніх діячів в силу ідеологічних обставин перебували під впливом здобутків українізації в радянській Україні.

Зрозуміло, що обмежений обсяг цієї статті не вичерпує усіх аспектів досліджуваної проблематики. Однак її автор вважа­ла за необхідне зосередити увагу саме на зазначеній тематиці, проаналізувати зміст й тематику радянофільських публікацій «Нових шляхів».

Незважаючи на певні здобутки науковців у дослідженні за­декларованої проблематики, поза межами досліджень учених залишається чимало важливих нерозв’язаних проблем. Зокре­ма це радянофільська тематика львівського часопису «Нові шляхи», що видавався й редагувався А. Крушельницьким упродовж 1929-1932 рр.

Історіографія праць з досліджуваної проблематики в осно­вному представлена публікаціями про українські часописи Львова упродовж 1848-1939 рр. [1, с. 80-87]. Деяку інформа­цію можна почерпнути з публікації М. Ільницького [2] і ен­циклопедичних даних про часопис «Нові шляхи» названого автора в «Енциклопедії історії України» [3]. Окремі питання, пов’язані із заснуванням часопису «Нові шляхи» у Львові, до­сліджувала і автор цієї публікації [4, с. 55-63].

Джерельну базу наукової статті складають фонди 311 «Ре­дакція журналу «Нові шляхи», м. Львів» [5, арк. 1-4; 6, арк.

13-13 зв.; 7, арк. 1; 8, арк. 1-3, 6-7, 10, 17, 21; 9, арк. 2; 10, арк. 17, 20, 41, 43 зв.; 11, арк. 1, 6] та 361 — «Крушельниць - кий Антін (1878-1937)», письменник, журналіст, літературний критик, педагог, громадсько-політичний діяч, редактор, жур­налів «Нові шляхи» і «Критика» у Львові» [12, арк. 1, 7; 13, арк. 1, 4 зв., 6] Центрального державного історичного архіву України в м. Львові.

Таким чином, окреслена нами проблема не знайшла ґрунтов­ного висвітлення у наукових публікаціях, тому аналіз історіогра­фії та джерельної бази дослідження дає змогу зробити зважений висновок про те, що на сьогодні у науковій літературі відсутні праці, що ґрунтуються на дослідженні зазначеної проблеми.

Львівський науковий, літературно-науковий, мистецький і громадський місячник, що видавався упродовж 1929-1932 ро­ків видавничою спілкою з однойменною назвою «Нові шля­хи» — кооперативі з обмеженою відповідальністю. Друкував­ся часопис друкарнею Наукового товариства ім. Т. Шевченка (далі — НТШ). Відповідальним редактором був Антін Кру - шельницький — громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, літературознавець, журналіст, перекладач, педагог, редактор та видавець. До складу редакційної колегії входили Ярослав Кунанець (Антін Босий), Святослав Гординський, Пет­ро Дереш, Авенір Коломиєць, Антін Крушельницький, Іван Крушельницький [1, с. 80-87].

А. Крушельницькому належить не лише важлива роль у ви­данні й редагуванні часопису «Нові шляхи». Варто наголосити на тому, що у кінці 20-х — на початку 30-х рр. XX ст. він пе­ребував не лише на радянофільських позиціях, але й виступав пропагандистом, агітатором й ідеологом радянізації у Східній Галичині.

Видання виходило книгами, декілька з них формували том. Наприклад, книги 1-2 утворили том 1, книги 3-4 — том 2 і так далі. Його видавала видавнича спілка «Нові шляхи», за­снована за ініціативи А. Крушельницького 15 січня 1929 р. у Львові [5, арк. 1-4].

Статут видавничої кооперативи «Нові шляхи» з обмеже­ною відповідальністю у Львові, прийнятий 15 січня 1929 р. Він включав одинадцять основних розділів [5, арк. 1-4]. Мета діяльності кооперативи полягала у тому, щоб «...підносити за­робіток членів веденням при ньому підприємств і підносити культурний рівень членів» [5, арк. 1].

Основні завдання кооперативи пов’язувалися з виданням журналів, часописів, книжок, художніх і мистецьких творів, заснуванні друкарень і книгарень, організації читалень, клу­бів, бібліотек, курсів, виставок і екскурсій, виділенні стипен­дій, проведенні конкурсів тощо [5, арк. 1].

На початковому етапі часопис був доволі демократичним. Редакційна колегія пропонувала читачам дати відповіді на 26 питань анкети-опитування [6, арк. 13-13 зв.]. Особливістю ви­дання було використання «академічного правопису», прийня­того НТШ, оскільки «Нові шляхи» видавалися у друкарні цієї інституції. Перехід на новий правопис відбувався поступово [7, арк. 1].

Журнал мав радянофільське спрямування і був своєрід­ним продовженням громадського місячника «Шляхи» (1915- 1918 рр.) [1, с. 80-87]. М. Ільницький зазначав, що «...де­кларуючи свою ідеологічну позицію, «Нові шляхи» не були зашореним вузькопартійним часописом і зуміли на перших порах згуртувати навколо себе широке коло демократично на­строєної творчої інтелігенції. Тут можемо знайти цікаві огляди розвитку української поезії в Галичині повоєнного періоду, ре­цензії на нові книги» [5].

У перші роки існування часопис перебував на загально­демократичній платформі, у ньому друкувалися письменни­ки різної ідеологічної орієнтації: Б. Лепкий, С. Черкасенко,

0. Турянський, К. Гриневичева, Ю. Опільський, Я. Кондра, В. Бобинський, С. Гординський, Ю. Косач і Ю. Опільський,

B. Гренджа-Донський, С. Масляк, С. Черкасенко, А. Коломи - єць, О. Турянський, Я. Кондра, В. Бобинський, А. Павлюк. Тут друкували історичні, літературознавчі та мистецтвознав­чі розвідки І. Свєнціцький, М. Рудницький, С. Гординський,

1. Крип’якевич, В. Щурат [3].

Поступово часопис дедалі більше переходив на ортодоксаль­ні прорадянські позиції, звужувалося коло його авторів. У жур­налі були вміщені погромні статті про українську еміграційну поезію як представників старшого (О. Олесь, В. Самійленко,

C. Черкасенко), так і молодшого поколінь (Є. Маланюк), було піддано гострій критиці перші книги історичної епопеї Б. Леп - кого про гетьмана І. Мазепу тощо. Через те від нього відійшла переважна частина вчорашніх прихильників і авторів [3].

Архівні матеріали підтверджують тезу про часопис як про - радянське видання. Редакція «Нових шляхів» не лише цікави­лася новинами, які відбувалися в УСРР, але й намагалася їх використовувати у своїх публікаціях. Так, Ю. Кулинич підго­тував для редакції постанови й резолюції, прийняті на III з’їзді партії, а саме: «Про партійне керівництво літературою», «Про ставлення до непролетарських організацій», «Про значення войовничого матеріалізму», «Перевага та монополія», більшо­вицькі постанови й резолюції тощо [8, арк. 1, 2, 7, 10].

Деякі огляди газет та інші публікації, передруковані з ра­дянських й іноземних видань, редагував А. Крушельницький. Зокрема у повідомленні про проведення вечора української культури, організованого газетою «Комсомолець України» в Харкові йшлося, про те, що «...сьогодні зібрався міський комсомольський актив, квіти столичної організації — сказав Хвиля, — є факт безсумнівного зрушення в бік приєднання робітничої молоді до української культури. Мало відвідувати український театр та співати українські пісні. Треба, щоб ком­сомол став душею великого національно-культурного процесу, що його зараз здійснює пролетаріят України» [9, арк. 2]. До речі, цитований текст А. Крушельницький викреслив повністю і усунув термін «пролетарські» письменники [9, арк. 2].

Окрім того, варто наголосити на тому, що редакція «Но­вих шляхів» отримувала інформацію про здобутки радянської України в культурній, економічній та технічній сферах, про події в літературі, кінематографі, про цензуру в Бельгії, новий робітничий театр в Англії тощо [8, арк. З, 6, 17, 21].

За підрахунками редакції, з місячником співпрацювали близько 200 осіб «з усіх українських земель», а також вийшли праці майже 60 іноземних авторів [3]. У деяких зверненнях передплатників до редакційної колегії були прохання отрима­ти усі номери часопису за весь рік. Висловлювалося бажання

С. Шведенка з Дніпропетровська мати можливість ознайомити­ся з «Історією політичної думки галицьких українців» К. Ле - вицького та «Історією визвольних змагань галицьких україн­ців», які, як писав автор «...в Радянській Україні цього дістати не можу» [Ю, арк. 17].

Часописом «Нові шляхи» цікавилися не лише приватні осо­би, але й окремі організації. Так, товариство «Сокіл» з Гайво - ронки у листі від 16 жовтня 1929 р. просило надсилати його на вказану адресу [9, арк. 20], правління Українського науково - технічного товариства (м. Харків) [9, арк. 41], бібліотека Київ­ського інституту народної освіти [9, арк. 43 зв.] та інші.

Варто наголосити на тому, що «Нові шляхи» мали міжна­родне визнання, про що свідчать листи-прохання про перед­плату за кордон. Так, у приватному листі з Відня, датованому

22 лютого 1929 р., висловлювалося прохання про передплату видання; українське академічне товариство «Січ» у Відні та­кож передплачувало часопис [11, арк. 1, 6] та інші.

Про прорадянськість змісту «Нових шляхів» свідчить як те­матика публікацій, так і трактування редакційною колегією подій, що відбувалися в УСРР. Зокрема про це йдеться у статті А. Аршавського «Внутрішня організація колгоспів», надруко­ваній у журналі «Огонек» № 16 від 10 червня 1930 р. [12, арк.

1, 7]. Її автор, виходячи з радянських постулатів, намагається колективні принципи, які використовувалися в колгоспах вва­жати «вселенською машиною», що «...пускає в рух і регулює працю в колгоспах» [12, арк. 1]. А. Аршавський переконаний у тому, що «...зорганізувати працю в колгоспі, що об’єднює ти­сячі селян на території декількох десятків тисяч гектарів — це велетенське завдання» [12, арк. 1].

Розхвалюючи колгоспи, автор зазначав, що колгоспи це нове явище у світовій історії, новий етап прогресу суспільно­го життя і комуністичної революції. Завершуючи статтю, він писав, що «...намічене партією завдання — максимально збіль­шити засівну площу й підняти врожайність полей — цілковито відповідає селянським стремлінням і побажанням. Тому-то й бачимо ми часто такий підйом духа й ентузіазм на польових роботах, і в цьому запорука бурхливого зросту й повного успіху колгоспного руху» [12, арк. 7].

Звичайно, що в умовах міжвоєнної Польщі практично усі видання піддавалися гонінню влади і конфісковувалися нею. Зокрема 30 січня 1930 р. А. Крушельницький отримав повідо­млення від львівського міського староства, у якому зазнача­лося, що, виходячи з 73 артикулу розпорядження Президента Польщі від 10 травня 1927 р. про пресу, стаття під назвою «Біг в сутінках» (листопад 1930 р.) порушує вказане положен­ня [13, арк. 1].

Головного редактора «Нових шляхів» звинувачували у на­сильницькій зміні державного ладу Польщі. Насправді ж йшлося про наступне. Наведемо конкретний приклад того, як львівське міське староство коментувало окремі фрагменти тек­сту як державну зраду. «Оце завдання «Рідної Школи»! Це по­винна виконати рідношкільна організація! На цей шлях вона може піти, коли звільниться від клерикального полону, від на­ціоналістичного пустомельства й від опортуністичних настроїв. Коли нарешті звільниться від тягару, який зв’язує їй руки й притолочує її. Тим тягарем є середні школи «Рідної Школи» [13, арк. 4 зв.]. А. Крушельницький, як головний редактор «Нових шляхів», виступав проти такого трактування владою матеріалів, друкованих на сторінках часопису [13, арк. 6].

Остання відома книга, 8/9, вийшла у вересні 1932 р. Імовір­но, надалі часопис не виходив через несприятливу ситуацію, пов’язану з матеріальними труднощами, про що й повідомляла редакція в останніх номерах. З 1933 р. журнал перестав існува­ти у зв’язку з переїздом родини Крушельницьких до УСРР [3].

Отже львівський літературно-науковий, мистецький і гро­мадський місячник «Нові шляхи» — своєрідний видавничий феномен, у якому на початковому етапі його існування аку­мулювалися ідеї різноманітних політичних течій та груп, а з часом домінувала ідеологія радянофільства, популяризована головним редактором А. Крушельницьким, який перебував під її впливом.

Джерела та література

1. Романюк М. М., Галушко М. В. Українські часописи Львова 1848- 1939 pp.: Історико-бібліографічне дослідження: У 3 т. / М. М. Ро­манюк, М. В. Галушко. — Львів: Світ, 2003. — Т. З, кн 2: 1929- 1939 pp. — 928 с.

2. Ільницький М. Статті про Львів. Літературний Львів першої поло­вини XX ст. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://map. lviv. ua/statti/ilnyckij. html.

3. Ільницький М. М. Нові шляхи — журнал [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України. — Т. 7: Мі-0 / [Редкол.: В. А. Смо - лій (голова) та ін.]. НАН України. Інститут історії України. — К.: Наукова думка, 2010. — 728 с.: іл. — Режим доступу: Http://www. history, org. ua/? termin=Novi_shliakhy_z1


4. Зуляк М. «Нові шляхи» — львівський літературно-науковий, мистецький і громадський місячник (1929-1932 pp.) / М. Зуляк // Гуманітарні дисципліни у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів: зб. наук, статей. — Львів: ПП Сорока Т. Б., 2013. — Випуск 3. — С. 55-63.

5. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІ - АЛ України). — Ф. 311. — Он. 1. — Спр. 1. — Арк. 1-4.

6. ЦДІАЛ України. — Ф. 311. — On. 1. — Спр. 2. — Арк. 13-13 зв.

7. Там само, спр. 3. — Арк. 1.

8. Там само, спр. 7. — Арк. 1-3, 6-7, 10, 17, 21.

9. Там само, спр. 8. — Арк. 2.

10. Там само, спр. 9. — Арк. 17, 20, 41, 43 зв.

11. Там само, спр. 10. — Арк. 1, 6.

12. Там само. — Ф. 361. — Он. 1. — Спр. 25. — Арк. 1, 7.

13. Там само. — Спр. 4. — Арк. 1, 4 зв., 6.

Анотації

Зуляк М. И. Советскофильская тематика львовского журнала «Новые пути» (1929—1932 гг.).

В статье проанализировано советофильскую тематику львовско­го журнала «Новые пути» (1929-1932 гг.). Исследовано его рас­пространение среди читателей, конфискации номеров польской властью и прекращение его издания.

Ключевые слова: Восточная Галичина, советофильство, Львов­ский журнал «Нові шляхи».

Zuliak М. I. Sovietic theme in Lviv magazine «New ways» (1929— 1932).

The article analyzes soviet theme in Lviv magazine «New ways» (1929-1932). The article examines its distribution among readers, confiscation of issues by Polish authorities and termination of its publication.

Key words: Eastern Galicia, radyanofilstvo, Lviv magazine «New Ways».


Похожие статьи